В Україні працює приблизно шість тисяч АЗС, але левову частку ринку ділять між собою всього три мережі – державна Ukrnafta та приватні ОККО і WOG. Вони фактично формують правила гри: локації, сервіси, ціни й навіть стиль дорожніх подорожей.

Ukrnafta – державний гравець з історією змін

Ukrnafta – це найбільша нафтодобувна компанія в Україні, яка тепер повністю в орбіті держави. Її мережа АЗС довго була пов’язана з ім’ям Ігоря Коломойського, але ситуація кардинально змінилася у 2022 році: акції націоналізували й передали під управління Міністерства оборони.

З іншого боку, компанія активно розширює інфраструктуру. Наприклад:

• у березні 2024 року до її рук перейшли 83 арештовані АЗС Glusco;
• восени того ж року вона підписала угоду на 51% "Альянс Холдингу", а це ще 118 станцій Shell.

На початок 2025-го Ukrnafta керує вже 556 АЗС. Це приблизно 9,3% усього роздрібного ринку пального. І, до речі, це ще й робота для понад 20 тисяч людей – доволі велика цифра.

ОККО – приватна мережа зі своїм стилем

Мережа ОККО – це про "Концерн Галнафтогаз" та ім’я Віталія Антонова, одного з найвідоміших українських бізнесменів. Компанія багато років розбудовує бренд, який для багатьох асоціюється з кавою "по дорозі", теплими освітленими комплексами та численними ресторанами майже на кожній трасі.

Станом на 2025 рік:

• 412 працюючих станцій;
• близько 7% ринку;
• формати A la minute, Pasta Mia, Meiwei та магазини Tobi, які поступово стають окремими маленькими "острівцями" сервісу для водіїв.

Перший комплекс відкрили ще у 1999 році в Стрию. З того часу мережа перетворилася на одного з найбільших українських ритейлерів за обсягами виторгу.

WOG – бренд групи "Континіум" з власною традицією

WOG – це історія, пов’язана з бізнес-групою "Континіум". У реєстрах можна побачити прізвища Степана Івахіва та Сергія Лагура. Після смерті співзасновника Ігоря Єремеєва його частка перейшла спадкоємцям, але компанія продовжує працювати з тими ж партнерами, що й раніше.

Мережа має приблизно 360 станцій і займає десь 6% ринку. WOG активно розвиває додаткові сервіси: WOG Cafe, WOG Market, а також формати в аеропортах і поїздах Інтерсіті, які багато хто пам’ятає ще до повномасштабної війни.

У 2023 році мережа відкрила найбільший трасовий комплекс в Україні – у Глибочиці на Житомирщині. Це вже майже сучасний хаб для подорожувальників.

Спільна картина

Попри різні моделі власності – державний контроль, приватні корпорації чи бізнес-групи – усі три бренди продовжують рухатися вперед. Мережі розширюються, додають нові сервіси й намагаються утримати водіїв не лише пальним, а й комфортом. Це як велика шахівниця, де кожен гравець знає: зайвий хід може коштувати частки ринку.

Під покровом мережі

На українському ринку пального вже давно сформувалася своя невидима архітектура, де кожен бренд, наче окрема колона, тримає частину інфраструктури країни. І хоч у всіх різні власники, підходи та історії, разом вони створюють той самий звичний водіям простір заправок, кафе та трасових сервісів, які ми бачимо щодня.

Джерело: 5692.com.ua

Психологи давно говорять про те, що мислення малюків має свій унікальний хід. Вони вчаться через спроби, помилки, експерименти – і тому часто видається, ніби в їхніх діях не вистачає логіки. Але це лише наш, дорослий, погляд.

Колись Жан Піаже докорінно змінив уявлення про дитячий розум. Він наполягав, що дитина не народжується з готовими "цеглинками" знань, а складає їх поступово й через власний досвід. Про нього навіть казали:

Ніхто більше не зібрав такого дивовижного каталогу дитячих поведінкових відкриттів, які й сьогодні вдається повторити.

Це звучить майже як з наукової казки, але факт лишається фактом.

Досліди, які перевернули уявлення про дитячий безлад

У відомих дослідженнях Піаже помічав, як малюки намагались упорядкувати звичайні палички – від короткої до довгої – і губилися, пересуваючи їх туди-сюди без кінцевого результату. На той момент це сприймали як доказ: логічні стратегії до семи років дітям недоступні. Звідси й загальна думка, що маленькі діти наче "живуть у безладі". Проте свіжі спостереження почали руйнувати цей стереотип.

У журналі Nature Human Behaviour описано доволі цікаву роботу. Дітям запропонували цифрове завдання, створене аспіранткою Гуйвен Алекс Ян. Нібито проста гра: істоти, схожі на кроликів, сховалися за стіною, і видно лише їхнє взуття. Потрібно розставити цих "кроликів" від найнижчого до найвищого, міняючи їх місцями.

Але є нюанс: вони мінялися місцями лише тоді, коли стояли неправильно. Якщо порядок правильний, істоти лишалися на місці. Тож малечі доводилось мислити інакше – не бачити, а здогадуватися. І це вже зовсім інший рівень.

Які стратегії знайшли діти

Коли дослідники підсумували результати 123 учасників віком від чотирьох до десяти років, картина виявилася несподіваною. Більше ніж половина дітей використовували елементи системного мислення. І не просто так, а застосовували відомі алгоритми сортування, наприклад selection sort або shaker sort, які зазвичай пояснюють студентам на ІТ-курсах.

Старші діти робили це частіше, але навіть чотирирічні показували, що можуть відійти від наївного методу "спроб і помилок", якщо їх поставити в таку ситуацію, де інший шлях просто неможливий.

Цікаво, що це змусило науковців заново перечитати роботи Піаже. Мовляв, те, що малеча обирає менш ефективну стратегію, ще не означає, що вона не здатна на іншу. Просто іноді дитині не треба показувати легший шлях – достатньо дати складніше завдання.

Коли "кухня" стає лабораторією алгоритмів

Учені наводять простий приклад із повсякденного життя. Наприклад, треба спекти не одну партію печива, а дві. Формально можна було б двічі пройти всі кроки рецепта, мити посуд, змішувати окремо — але так ніхто не робить. Людина автоматично подвоює пропорції й виконує процес один раз.

Це і є алгоритмічне мислення, тільки в побутовому вигляді. Уміння знайти найбільш логічний, економний шлях.

Чому це все важливо для розуміння дитячої поведінки

Системність – річ, яка формується раніше, ніж ми часто припускаємо. І сучасні дослідження підтверджують: діти не просто здатні впорядковувати складні речі, а й роблять це, коли завдання вимагає послідовності. Тобто безлад, який ми спостерігаємо у побуті, не суперечить їхній логіці – він просто інший.

Там, де порядок тільки зароджується

Виявляється, розкидані іграшки можуть бути кроком до майбутніх інженерів або аналітиків. Ще одна нагадувальна деталь: не варто недооцінювати структуру, яку дитина вибудовує у власній голові.

Що б ми не думали про маленький безлад навколо, варто пам’ятати: дитина вчиться бачити закономірності значно раніше, ніж ми звикли думати. І цей тихий процес формування логіки – одна з найважливіших речей, які відбуваються поруч із нами.

Джерело: 5692.com.ua

У Дніпрі планують оновити систему відеоспостереження. Комунальне підприємство «Інфо-Рада-Дніпро» оголосило тендер на закупівлю камер та обладнання для вузлів відеонагляду. Очікувана вартість закупівлі становить 1,4 млн грн з ПДВ. Пропозиції приймають до 10 грудня.
Більше новин на REPORTER.ua

Питання житлових норм для дітей час від часу виринає у розмовах батьків так само несподівано, як черговий лист із ЖЕКу. І хоч це звучить доволі буденно, насправді йдеться про важливу річ – від кількості квадратних метрів залежить, чи може родина розраховувати на соціальну підтримку, а дитина – на комфортні умови.

Що каже закон про мінімальні метри

Законодавство встановило свій базовий "поріг", нижче якого вже вважається, що люди тісняться. У Житловому кодексі прямо зазначено: мінімум – 9 кв. м житлової площі на одну людину. Це ніби той мінімальний "особистий простір", який має бути у кожного, щоб умови не переходили межу санітарних норм.

Але поряд із цим існує ще одна цифра – соціальна норма загальної площі. Саме її беруть до уваги, коли оформлюють субсидії чи коли оцінюють, чи потребує сім’я кращих умов.

Постанова Кабміну №409 встановлює такі рамки:

• 13,65 кв. м на кожного члена родини;
• + 35,22 кв. м на сім’ю загалом.

Ці норми рівною мірою стосуються і дітей.

Скільки має бути місця саме для дитини

Органи опіки та суди, коли вирішують долі дітей, часто спираються не тільки на мінімальні цифри, а й на оптимальні рекомендації. Вони показують, яким має бути простір, аби дитина могла нормально зростати, вчитись, мати свій власний куточок.

Умовно кажучи, рекомендації такі:

• 1 дитина — кімната від 15 кв. м;
• 2 дитини однієї статі — не менше 20 кв. м;
• діти різної статі — кожній окрема кімната по 15 кв. м.

Ці розміри – не чиясь фантазія. Це про приватність, без якої в дітей легко виникають конфлікти, та про умови, які враховують при усиновленні чи встановленні опіки.

Коли сім’ї можуть потребувати покращення умов

Щоб зрозуміти, чи має родина право на соціальне житло або постановку на облік, фахівці дивляться на фактичні метри на людину.

У більшості міст підстави такі:

• якщо на людину припадає менше 9 кв. м житлової площі;
• або менше 13,65 кв. м загальної площі, коли оцінюють соціальні норми.

Окремо варто сказати, що нині у парламенті обговорюють нові підходи до надання соціального житла. Наприклад, у проєкті закону №12377 робиться спроба оновити правила, щоб сім’ї з дітьми отримували більше уваги й мали реальніші шанси на покращення умов.

Житлова чи загальна площа – у чому різниця

Ці два поняття часто плутають, а вони напряму впливають на рішення держави. Житлова площа – це саме кімнати, де люди сплять і живуть. Загальна – включає кухню, коридор, санвузли й усе те, що створює цілісний простір квартири.

Для соціальних програм завжди рахують загальну площу, а не тільки житлову. І від цього залежить, чи дадуть субсидію або чи визнають умови такими, що потребують покращення.

Коли держава особливо придивляється до умов дитини

Насправді оцінка житла є важливою не тільки через метри. Це критично у випадках, коли вирішують батьківські спори, оформлюють опіку, розглядають питання безпеки дитини.

Якщо виникають сумніви, чи має дитина достатньо простору, чи не загрожують умови її здоров’ю – органи опіки можуть перевіряти житло детально.

Дім як основа дитячого благополуччя

Дитина має право на простір, у якому вона зростає, розвивається і відчуває себе в безпеці. І хоч цифри на папері інколи здаються сухими, за ними стоїть реальне життя родини та майбутнє маленької людини.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні вже стартували перші виплати по 6500 грн для соціально незахищених громадян. Про це повідомила прем’єр-міністр Юлія Свириденко. Кажуть, деякі банки вже почали фактично зараховувати ці гроші – у когось вони з’явилися на картці раніше, у когось трохи з затримкою, але процес пішов.

Скільки людей звернулося

До речі, цифри теж доволі промовисті. На допомогу вже подали заявки 323 443 українці. Це не просто статистика – за кожною заявою стоїть родина чи одна людина, яка намагається втриматися на плаву.

Подати заяву можна двома шляхами: через додаток "Дія" або просто у найближчому відділенні Пенсійного фонду. І тут є важливий нюанс: дедлайн – до 17 грудня. Хто планував, але відклав "на потім", варто згадати про це.

Хто має право на виплату

Якщо розкласти по поличках, то програма створена для тих, кому зараз справді потрібна додаткова підтримка. Мова йде про:

• дітей, які перебувають під опікою;
• дітей з інвалідністю у дитячих будинках сімейного типу та прийомних родинах;
• дітей ВПО;
• дітей із малозабезпечених родин;
• людей з інвалідністю І групи серед ВПО;
• пенсіонерів, які живуть самі й отримують надбавку на догляд.

Тобто держава намагається охопити ті категорії, де навіть невелика фінансова підтримка може суттєво вплинути на щоденне життя.

На що можна витратити кошти

З іншого боку, важливо, що ці гроші не "згоряють" одразу. Їх можна використовувати протягом пів року після отримання. Найперше це стосується витрат на ліки, теплий одяг чи взуття — речей, які, на жаль, зараз дорожчають швидше, ніж хотілося б. Тож для багатьох ця допомога стане можливістю вирішити кілька нагальних питань.

У такі періоди підтримка від держави стає не просто цифрою в новинах, а реальною опорою для тих, хто опинився в хиткому становищі. І хоча ця сума не вирішує всіх проблем, вона, принаймні, допомагає людям пройти складний відрізок з трохи більшою впевненістю.

Джерело: 5692.com.ua

У передноворічній метушні ми часто шукаємо щось дуже просте, але важливе – знак, натяк, маленьку опору, що новий рік принесе більше тепла й спокою. І саме тому звичайні свічки раптом отримують зовсім інше значення. Наче дрібниця, а створює той особливий настрій, який важко пояснити словами.

Свічки в домі: тепло, що не потребує зусиль

Свічка може змінити атмосферу так, як не зробить жодна лампа. Варто поставити пару свічок на підвіконня чи біля вази, і в кімнаті з’являється зовсім інша енергія – повільніша, м’якша. А якщо це ще й ароматична свічка, то простір наповнюється таким собі затишним туманом: трохи ванілі, трішки кориці, може, навіть ялівцю. У кожного – своє.

До речі, багато хто перед святами спеціально шукає свічки з живим ароматом, бо вони допомагають створити відчуття дому, навіть якщо навколо все змінюється швидше, ніж хочеться.

Що в ній магічного

Запалити свічку – це не просто ритуал "для атмосфери". Вогонь, як би банально це не звучало, завжди асоціюється з оновленням. Коли дивишся на полум’я, думки ніби самі по собі впорядковуються, а зайвий шум у голові стихає.

Є такі маленькі новорічні традиції: загадати бажання саме в момент, коли горить свіжа свічка. Дехто називає це магією, інші – способом зосередитися, але суть від цього не міняється. Свічки часто використовують у символічних ритуалах – для планування, очищення простору, завершення старих історій і відкриття дверей до чогось нового.

Кольори і що вони "говорять"

Кажуть, кожен відтінок має свою емоцію. Можна вірити або ні, але кольорова символіка давно стала частиною святкових традицій.

• Біла. Про чистий лист, про захист від усього зайвого і про початок без тягаря минулого.
• Червона. Сила, любов, енергія. Часто ставлять, коли хочуть більше тепла у стосунках чи натхнення.
• Рожева. М’якість у почуттях, легке знайомство, дружня атмосфера.
• Зелена. Символ достатку та спокійної впевненості. У когось асоціюється з грошима, у когось – зі здоров'ям.
• Чорна. Дуже сильний знак завершення й очищення. Її обирають обережно, бо вона наче підкреслює межу між старим і новим.

Обираючи свічку, люди зазвичай не думають про складні символи. Вони радше про інтуїцію: що зараз ближче, який настрій хочеш запросити в новий рік.

Тиша перед новим кроком

Є така особлива мить перед зимовими святами, коли хочеться трохи зупинитися і розібратися, що залишити з собою, а що відпустити. І саме в цій тиші запалена свічка нагадує, що шлях уперед починається з маленького жесту. Важливо лише дозволити собі цей новий крок.

Джерело: 5692.com.ua

Сьогодні вночі, 8 грудня, ворожі війська атакували 4 райони області. Серед постраждалих двоє дітей: 13-річна дівчина та 14-річний хлопець. Крім того, оборонці неба знищили 8 ворожих БпЛА.
Більше новин на REPORTER.ua

Український уряд готується перезапустити пенсійну модель у доволі широкому масштабі. Про це написав депутат Ярослав Железняк у своєму Telegram-каналі. Каже, що формальних "жорстких вимог" немає, але певні речі Київ погодився робити в межах співпраці з МВФ та Світовим банком.

Цікаво, що оновлення торкнеться практично всіх елементів системи – від звичайної страхової частини до різних спеціальних виплат, які існували роками.

Якою може бути нова модель

З іншого боку, уряд бере на себе обов’язок не допускати, щоб ці реформи збільшили дефіцит бюджету. Це важливий момент, бо будь-які зміни у пенсіях завжди коштують дорого.

Тому Кабмін планує працювати з компенсаційними механізмами – як у доходах, так і у видатках. Умовно кажучи, якщо десь додадуть, то в іншому місці мають збалансувати.

Від чого влада відмовиться

Влада, за словами Железняка, уже погодилась утриматися від рішень, що можуть тиснути на бюджет. Йдеться про такі речі, як:

• нові види привілейованих пенсій;
• закони, які створюють "зобов’язання без підкріплення ресурсами";
• та будь-які кроки, які знижують чинний пенсійний вік.

Тобто держава поки не планує ні нових "особливих" пенсій, ні зменшення стажу чи віку виходу.

Що зміниться найближчим часом

У короткій перспективі уряд хоче обмежити надбавки окремим групам пенсіонерів понад їхню страхову частину. Це не тотальна відміна всіх доплат, а радше спроба навести однакові правила там, де вони давно розбіглись у різні боки.

Баланс між стабільністю і зобов’язаннями

До речі, планують також єдиний підхід до щорічного підвищення пенсій. Він базуватиметься виключно на індексації – без прив’язки до зарплат чи статусів певних професій. Кабмін уже готує законопроєкт, який зупинить практику "точкових" підвищень, що не відповідають загальній системі.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні зараз стає дедалі холодніше, і це, як завжди, тягне за собою хвилю побоювань: чи не розширять графіки відключень, коли всі почнуть активніше грітись. Люди про це говорять і в чергах, і в чатах ОСББ.

З іншого боку, страхи зрозумілі – після ударів по енергосистемі будь-яке похолодання сприймається як потенційний ризик.

Що кажуть в Укренерго

Але, до речі, в Укренерго заспокоїли. Головний інженер компанії Віталій Зайченко у телемарафоні пояснив, що графіки найближчим часом не повинні змінюватися кардинально.

За його словами, коли температура падає, навантаження дійсно зростає – люди більше вмикають обігрівачі, котли, навіть банальні чайники працюють частіше. Але система підготовлена до таких умов, і це не стало для неї несподіванкою.

Як працює навантаження

Зі збільшенням морозів, звичайно, споживання росте, але й росте величина навантаження, яка заведена під графіки погодинних відключень, пояснив він під час ефіру.

Тобто енергетики вже заклали в систему певний запас, умовно кажучи, на піки холоду.

Що це означає для людей

Фактично, навіть якщо споживання підскочить через морози, графіки залишаться такими ж – прогнозованими й більш-менш контрольованими. Енергосистема зараз працює так, щоб не "зламатися" у найнапруженіший момент, і це, мабуть, головне для розуміння.

Крок у бік передбачуваності

Ситуація й далі непроста, але стабільність графіків показує: енергосистема зараз тримається впевненіше, ніж багато хто очікував, навіть попри холод і високі навантаження.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні з’явився законопроєкт, який нарешті прописує систему винагород для тих, хто повідомляє про корупцію. Документ уже лежить у Верховній Раді, і, за словами представника уряду Тараса Мельничука, його головне завдання – визначити порядок виплат тим, хто не боїться вивести корупційні схеми на світло. Це, по суті, спроба зробити викривачів не просто сміливими людьми, а ще й захищеними та мотивованими.

Хто зможе отримати гроші

Тут є важлива умова. Винагороду виплачуватимуть тоді, коли шкода від викритого злочину перевищує певний поріг – аж 5 тисяч прожиткових мінімумів. Якщо рахувати по-людськи, то це величезна сума, і, відповідно, йдеться про справді серйозні схеми. Отже, якщо людина має докази про таку оборудку, вона може розраховувати на відчутну фінансову підтримку від держави.

Роль НАЗК у всій системі

Важливо, що НАЗК отримує не просто нове завдання, а фактично стає головним розпорядником коштів для цих виплат. Це означає і більшу відповідальність, і, можливо, – більшу довіру до процесу. Адже саме цей орган повинен продумати, як усе буде працювати: від планування видатків до реальних розрахунків із викривачами. Наче механізм, який треба налаштувати так, щоб він працював тихо, рівно і без зайвих збоїв.

Що це може змінити

Якщо дивитися ширше, то нові правила можуть зробити боротьбу з корупцією більш "народною". Бо коли у людей з’являється стимул щось розповісти, вони починають придивлятися уважніше. Виходить своєрідна формула: держава створює умови, громадяни приносять інформацію, а прозорість у системі поступово зростає. Можливо, це стане тим кроком, на який давно чекали.

Крок до зрілої державності

Запровадження винагород для викривачів може стати одним із тих рішень, що помалу змінюють культуру. Адже корупція не зникає від одного закону, але суспільство, яке готове реагувати, – це вже інша реальність.

Джерело: 5692.com.ua