З наближенням осені в Україні починається сезон грибного полювання. Тисячі людей вирушать до лісів у надії зібрати повні кошики лисичок, боровиків і маслят. Лісові дари вміють добре ховатися, але кілька природних орієнтирів підкажуть, де їх шукати.

Головне правило – безпека

Перед походом варто запам'ятати правило всіх грибників: «не впевнений – не бери». Якщо є хоч найменший сумнів щодо їстівності, знахідку краще залишити в лісі. Новачкам радять починати з видів, які не мають смертельно небезпечних двійників: це лисички, білі гриби та їжовики.

Волога – перша ознака

Найкраще вирушати на пошуки через один-два дні після дощу – гриби обожнюють вологу. Придивіться до узлісь поруч зі струмками, вкритих товстим шаром листя чи моху: там волога зберігається найкраще. Простий тест – натиснути на ґрунт черевиком. Якщо виділяється багато води, грибниця, найімовірніше, поруч.

Дерева – друга підказка

Досвідчені грибники радять звертати увагу не лише на самі гриби, а й на дерева навколо. Лисички люблять рости біля буків, дубів, сосен і ялин, зморшки шукають біля осик, а берези приваблюють боровиків. У таких видів, як підберезовики та підосиновики, сама назва підказує бажане «сусідство». Тож уміння розпізнавати дерева – важлива навичка грибника.

Тінь і прохолода – третя ознака

Гриби люблять вологу й тінь, тому шукати їх варто в затінених прохолодних місцях – наприклад, під північним схилом пагорба. Багатими на врожай також вважаються вирубки, ділянки під лініями електропередач та узбіччя лісових доріг.

Ще кілька порад

Знайшли один гриб – не поспішайте йти далі. Уважно озирніться: велика ймовірність, що поруч ростуть інші представники грибної колонії.

Варто зважати й на погоду. Багато грибів, наприклад лисички, масово з'являються після зниження температури нижче +20°, а при заморозках нижче +10° припиняють рости. Тож проміжок між цими значеннями – ідеальний час для грибного полювання.

Джерело: 5692.com.ua

Наприкінці літа та восени, коли достигає багато яблук, частину врожаю варто перетворити на домашні напої. Чистий сік найпростіше отримати за допомогою соковижималки, але це далеко не єдиний варіант: можна приготувати густіший напій із м'якоттю або залити нарізані плоди окропом і зробити смачний «Живчик» без жодного віджимання.

Для заготівель підходять стиглі соковиті яблука. Оскільки солодкість готового напою залежить від сорту, в одних рецептах цукру потрібно зовсім небагато, а в інших він входить до визначених пропорцій.

Класичний яблучний сік

Яблука добре помийте, розріжте на частини й видаліть насіннєві коробочки. Пропустіть плоди через соковижималку та відміряйте 3 л соку. Якщо хочете прозоріший напій – процідіть його через дрібне сито; для соку з природною м'якоттю цей етап пропустіть.

Перелийте сік у каструлю і додайте четвертину чайної ложки лимонної кислоти. Спробуйте на смак і всипте цукор – залежно від солодкості яблук на 3 л це 50–150 г.

Поставте каструлю на середній вогонь і поступово доведіть до кипіння, знімаючи піну ложкою або шумівкою. Щойно сік закипить, перелийте його в простерилізовану трилітрову банку й герметично закрийте стерилізованою кришкою. Переверніть банку, переконайтеся, що вона не протікає, та залиште охолоджуватися.

Яблучний напій без соковижималки – «Живчик»

Якщо соковижималки немає, зовсім необов'язково подрібнювати кілька кілограмів яблук і годинами відтискати їх через марлю. Набагато простіший варіант – домашній яблучний «Живчик». Це не чистий сік, а яблучний напій.

На 3 кг яблук знадобляться 3,5 л води, 300 г цукру та 1 ч. л. лимонної кислоти.

Яблука ретельно помийте, видаліть насіннєві коробочки, а шкірку залиште. Наріжте плоди шматочками та складіть у велику миску або каструлю. Закип'ятіть 3,5 л води й залийте яблука окропом, накрийте посуд і залиште на 5 годин.

Після настоювання процідіть рідину через сито або чисту марлю. Нічого відтискати не потрібно – яблука вже віддали воді частину соку, смаку й аромату. Настій перелийте в каструлю, доведіть до кипіння, додайте цукор і лимонну кислоту та перемішайте до повного розчинення. Гарячий напій розлийте в простерилізовану банку і герметично закрийте.

«Живчик» для великої кількості яблук

Для переробки великого врожаю зручний інший варіант. На 10-літрове відро нарізаних яблук потрібні 15 л води, 600 г цукру та 1 ч. л. лимонної кислоти.

Яблука помийте, наріжте та складіть у велику ємність. Закип'ятіть 15 л води й одразу залийте плоди окропом. Накрийте та залиште настоюватися на добу. Наступного дня яблука вийміть, рідину перелийте у велику каструлю, додайте цукор і лимонну кислоту та перемішайте. Доведіть напій до кипіння й кип'ятіть 5 хвилин. Гарячим розлийте у підготовлені банки та герметично закрийте.

Яблучний сік із м'якоттю

Для густого соку соковижималка теж не потрібна: яблука спочатку розварюють до м'якості, потім подрібнюють блендером і протирають через сито. Кількістю води регулюють густоту напою.

На 2,5 кг очищених яблук знадобляться 800 г цукру та вода – стільки, щоб повністю покрити плоди. Яблука помийте, наріжте часточками, видаліть серцевини, перекладіть у каструлю й залийте водою. Варіть до м'якості – час залежить від сорту та розміру шматочків, тому орієнтуйтеся на консистенцію.

Розм'якшені яблука разом із рідиною подрібніть занурювальним блендером до однорідності, потім протріть масу через сито, щоб у напої не лишилося великих частинок. Поверніть масу в каструлю, додайте цукор (його кількість можна коригувати за смаком) і добре перемішайте. Доведіть сік до кипіння та проваріть 5 хвилин, періодично помішуючи. Гарячим розлийте у підготовлені банки, закрийте, переверніть, укутайте пледом і залиште до повного охолодження.

Готовий напій виходить густим, з вираженою м'якоттю. Хочете рідший сік – використовуйте більше води, густіший – менше, але яблука на початковому етапі мають бути повністю нею покриті. Цей варіант можна спростити й за допомогою соковижималки: після віджимання сік не проціджують, а дрібну м'якоть залишають.

Джерело: 5692.com.ua

Не всі рослини в саду потрібні лише для краси – деякі виконують роль природних помічників ґрунту. Їхнє коріння проникає в ущільнену землю, утримує вологу й зменшує вимивання родючого шару.

Окремі види беруть участь у природному кругообігу поживних речовин і поступово покращують структуру ґрунту. Тож замість того, щоб одразу покладатися на добрива, варто додати в сад рослини з ґрунтозахисною функцією, радять експерти Martha Stewart.

Для ущільненого та бідного ґрунту

Пурпурна ехінацея підійде для ділянок із важким глинистим або, навпаки, піщаним ґрунтом. Вона утворює потужну волокнисту кореневу систему, яка розпушує ущільнену землю, утримує воду і знижує ризик ерозії. А ще прикрашає сад яскравими квітами.

Деревій добре почувається навіть на бідних ґрунтах і з часом утворює великі куртини. Його жорсткі стебла та суцвіття лишаються декоративними навіть після завершення цвітіння, тож рослину можна залишати в саду до кінця сезону.

Амсонія має глибоку кореневу систему, яка утримує ґрунт і протидіє ерозії. Вона росте навіть на важких ґрунтах, зокрема в міських умовах. Навесні вкривається ніжними синьо-бузковими квітами, а восени приваблює золотистим листям.

Рослини, що збагачують ґрунт

Баптизія південна належить до родини бобових. На її коренях живуть бактерії, які перетворюють атмосферний азот на доступну для рослин форму, – так культура природно збагачує ґрунт азотом.

Живокіст може стати своєрідним природним джерелом поживних речовин. Його глибоке коріння дістається до мікроелементів у нижніх шарах ґрунту, а листя можна використовувати як органічне підживлення для грядок. Рослині пасує місце з частковим затіненням.

Дика герань добре працює як ґрунтопокривна рослина: захищає верхній шар ґрунту від ерозії, допомагає утримувати вологу та поступово збагачує землю органікою. Найкраще почувається там, де достатньо вологи й часткового освітлення.

Ледебурія (свинцевий кущ) цінується за глибоку й розгалужену кореневу систему. Вона бере участь у кругообігу поживних речовин і поступово покращує стан ґрунту. Рослина росте повільно, але з часом утворює декоративний кущ зі сріблястим листям і фіолетовими квітами.

Для глибокого розпушування

Сильфій, відомий як компасна рослина, підійде для ділянок, де потрібно покращити стан ґрунту. Деякі його види утворюють надзвичайно глибоку стрижневу кореневу систему, яка проникає в нижні шари землі, змінює її структуру та допомагає краще використовувати вологу.

Окремі види сильфію можуть виростати до кількох метрів заввишки, тож їм варто залишати достатньо місця. Вони добре виглядають у задній частині квітника або як окремі акценти вздовж межі саду.

Джерело: 5692.com.ua

На зиму помідори можна закривати не лише цілими, а й часточками – з цибулею, часником і зеленню. Така заготівля виходить ароматною, з приємним кисло-солодким смаком, а головне – для неї не доведеться окремо варити маринад.

Цей спосіб особливо зручний, коли під рукою великі або різнокольорові плоди, які складно вмістити в банку цілими. Найкраще брати щільні, м'ясисті помідори – після стерилізації вони краще тримають форму.

Інгредієнти на літрову банку

• помідори – приблизно 500 г;
• цибуля – 1 шт.;
• часник – 3 зубчики;
• петрушка або інша зелень – до смаку;
• цукор – 1,5 ст. л.;
• сіль – 0,5 ст. л. без гірки;
• оцет 9% – 1 ст. л.;
• чорний перець горошком – до смаку;
• лавровий лист – до смаку;
• окріп – скільки увійде в банку.

Як приготувати

Помідори помийте та наріжте великими часточками. Для заготівлі підійдуть червоні, рожеві та жовті сорти – їх можна навіть поєднати в одній банці.

Цибулю очистьте й наріжте, петрушку подрібніть. Їх зручно одразу змішати, щоб рівномірно розподіляти між шарами помідорів. Часник пропустіть через прес або наріжте – за бажанням зубчики можна лишити цілими.

На дно чистої літрової банки викладіть частину часнику, всипте сіль і цукор та влийте оцет. Додайте перець горошком і лавровий лист. Потім викладіть трохи суміші цибулі із зеленню, а зверху щільно – але без надмірного притискання – розкладіть часточки помідорів.

Далі чергуйте шари цибулі із зеленню та помідорів, поки банка не наповниться. Верхнім шаром має бути цибуля із зеленню; якщо лишився часник, додайте його зверху.

Окремо маринад не готуйте: сіль, цукор та оцет уже в банці. Закип'ятіть воду й обережно залийте помідори окропом до верху. Прикрийте підготовленою кришкою, але поки не закручуйте.

Стерилізація та зберігання

На дно великої каструлі покладіть рушник або тканину й поставте банки. Налийте воду так, щоб вона сягала приблизно до плічок банок, і поставте на плиту. Після закипання стерилізуйте літрові банки 15 хвилин, потім обережно дістаньте та герметично закрутіть кришками.

Готові банки переверніть догори дном і залиште до повного охолодження. Після цього заготівлю можна перенести в прохолодне темне місце.

Помідори за цим рецептом виходять кисло-солодкими й ароматними. Часточки можна подавати як закуску або доповнення до картоплі, м'ясних та інших гарячих страв.

Джерело: 5692.com.ua

Кінець серпня – традиційний час збирати картоплю. Це одна з найвідповідальніших робіт на городі: викопана у вдалий день картопля найсмачніша й довше лежить, а якщо поспішити чи забаритися – врожай може швидко зіпсуватися.

Як зрозуміти, що картоплю пора копати

Головна ознака стиглості – бадилля. У кущів, готових до викопування, воно приблизно на 80% висихає, жовтіє і стає млявим. Варто також викопати кілька бульб на пробу: шкірка не повинна здиратися пальцем.

Допомагає і термін дозрівання сорту, якщо він відомий: у більшості випадків від посадки відраховують 90–100 днів. Щодо погоди, то найкращий момент – через 3–4 дні після дощу, коли земля вже пухка, але ще не липне до бульб. У надто вологому ґрунті копати не варто: такий урожай довго не пролежить.

Сприятливі дати за місячним календарем

Багато городників звіряються і з фазами Місяця. Традиційно найкращим періодом для збирання коренеплодів вважають спадний Місяць – вважається, що зібраний у цю фазу врожай довше зберігається і має кращі смакові якості.

Посівний календар на серпень радить викопувати бульби 29, 30 або 31 серпня. Причому 29 і 30 серпня припадають на вихідні, тож роботу можна спокійно поєднати з городніми клопотами. Слід зазначити, що це народна традиція, яка не має наукового підтвердження.

Якщо не встигли в серпні

Для пізніх сортів або якщо за літо не вдалося зібрати врожай, роботу можна перенести на осінь. У вересні найсприятливіші дні – з 1 по 10 число, поки ще триває спадна фаза Місяця. А от 11 і 12 вересня, коли настає молодик, з лопатою на город краще не виходити: за повір'ям, зібраний у ці дні врожай швидко псується.

Джерело: 5692.com.ua

За очищений від ізоляції мідний дріт на приймальних пунктах платять від 200 гривень за кілограм – це найвигідніший варіант здачі, свідчать дані компанії «Кабельбрухт».

Кабель, який ще не позбавили ізоляції, оцінюють значно дешевше. Орієнтовні розцінки за кілограм такі:

• мідний кабель в ізоляції – 40–80 грн;
• силовий мідний – 40–100 грн;
• UTP-кабель – 25–50 грн;
• UTP із фольгою – 20–40 грн;
• коаксіальний – 30–80 грн;
• зварювальний – 30–40 грн;
• телефонний кабель зв'язку – 30–100 грн;
• слабкострумовий – 20–30 грн.

Алюмінієві вироби приймають суттєво дешевше за мідь. Звичайний алюмінієвий кабель коштує 5–25 гривень за кілограм, силовий – 10–30, а СІП-дроти – 5–30 гривень. Дорожче платять за електротехнічні алюмінієві дроти та дроти АС – 40–50 гривень за кілограм.

Окремо оцінюють вироби у свинцевій оболонці: мідний кабель у такій броні коштує в середньому 30–60 гривень за кілограм, алюмінієвий – 15–25 гривень.

На підсумкову виплату впливає не лише вага. Ціну змінюють товщина ізоляції, наявність броні, складність переробки та загальний обсяг партії. За великі партії приймальні пункти часто пропонують додаткові націнки.

Шукати цінні метали радять у старій техніці, непотрібних побутових речах і залишках ремонту. Водночас зрізати діючі кабелі, дроти зв'язку чи електромережі, щоб здати їх на брухт, незаконно.

Джерело: 5692.com.ua

Випускник кам’янської ДЮСШ №3 Іван Стефанський здобув бронзову медаль на 69-му Меморіалі Владислава Питлясінського з греко-римської боротьби. Престижні міжнародні змагання проходили 26–27 серпня у Варшаві.

Про це йдеться в повідомленні ДЮСШ №3.

Стефанський виступав у ваговій категорії до 55 кг та за підсумками турніру посів третє місце.

Українська збірна завершила змагання на першій позиції в командному заліку. Загалом наші борці здобули 11 медалей — дві золоті, три срібні та шість бронзових.

Іван Стефанський — майстер спорту України, багаторазовий чемпіон України та спортсмен національної збірної. Раніше він також представляв Україну на чемпіонатах Європи та світу.

Більше новин на REPORTER.ua

У Запоріжжі надзвичайники врятували двох котів, які впали у незакриту яму.

Повідомлення про допомогу надійшло 29 серпня близько 09:45. На місці рятувальники з’ясували, що тварини опинилися на дні ями завглибшки близько 4 метрів.

За допомогою драбини бійці ДСНС спустилися до пухнастиків і підняли їх на поверхню. На щастя, коти не постраждали.

Більше новин на REPORTER.ua

Експерти оцінюють, що в окремих категоріях до 30% продуктів на українських полицях – підробка або фальсифікат. Найчастіше ошукують покупців на молочній продукції та ковбасних виробах, розповідає директор Союзу споживачів України Максим Несміянов.

Схема проста: у маслі й сирі молочний жир замінюють дешевим рослинним, зокрема пальмовою олією. У ковбасі зменшують частку м'яса й додають більше наповнювачів. Оливкову олію розбавляють соняшниковою чи ріпаковою, а в дорогі бренди спиртного підмішують дешевий етиловий спирт з ароматизаторами, додає заступниця гендиректорки Асоціації виробників молока Олена Жупінас.

Яскравий приклад – сметана за 48 гривень за 350 грамів у великій мережі, яка, за словами Несміянова, на 97% складалася з немолочних жирів. Він радить орієнтуватися на ціну: ковбасні вироби мають коштувати від приблизно 300 гривень за кілограм, а сметана вагою 350 грамів дешевше ніж за 50 гривень має викликати підозру – хіба що це велика акція.

Перший захист – уважне читання етикетки. Інформація про товар має бути українською, з повним переліком інгредієнтів, датою виготовлення та юридичною особою, до якої можна звернутися з претензією. Часто виробники чесно попереджають, але дрібним шрифтом: замість «сир» пишуть «сирний продукт», замість «масло» – «продукт вершково-рослинний», замість «сметана» – «сметанний продукт».

Важливо й місце покупки. На ринках, за словами Несміянова, ризик натрапити на неякісний товар у рази вищий, ніж у великих мережах. Вершкове масло експерти радять купувати відомих марок, а не з розкладок на базарі. Але навіть відомі бренди можуть підробляти: шахраї використовують символіку підприємств, які фізично зникли, зокрема на сході країни.

Почасти ситуацію пояснює мораторій. За постановою Кабміну №303 від березня 2022 року під час воєнного стану контролюючі органи масово не перевіряють виробників і продавців на якість продукції, хоча відповідальність за неякісний товар лишається чинною. Лише з жовтня 2026 року в Україні знову запрацюють повні вимоги до маркування харчових продуктів.

Навіть перевірити товар у лабораторії покупцеві накладно: аналіз лише на вміст білка коштує 800 гривень за зразок, а глибше дослідження – 3 000 гривень. А довести, що людина отруїлася саме конкретним продуктом, складно: компенсацію мережа може виплатити лише добровільно, а позапланову перевірку Держпродспоживслужба проводить зазвичай лише тоді, коли постраждалих від п'ятдесяти людей.

Джерело: 5692.com.ua

Деякі іноземні банкноти коштують значно дорожче, ніж написано на них. Українці, які тримають заощадження в доларах і євро, можуть натрапити на таку купюру у власному гаманці – треба лише вміти її розпізнати.

У доларах колекційну цінність мають купюри з зірочкою біля серійного номера. За даними Бюро гравіювання та друку США, таке позначення ставлять на банкнотах, якими замінюють пошкоджені під час друку екземпляри. На номінальну вартість зірочка не впливає, але трапляється рідко – тому колекціонери готові за неї доплатити.

Наприклад, на OLX можна знайти оголошення про продаж п'ятидоларової банкноти з зірочкою за 500 гривень. За актуальним курсом така купюра коштує близько 250 гривень, тобто рідкісне маркування подвоює її ціну.

У євро цінують інше – «красиві» серійні номери. Дорожче продаються банкноти, де цифри дзеркальні, повторюються або утворюють іншу систематичну послідовність. Так, купюри номіналом 20 євро з повторами 222 і 777 у номері виставляли по 1 200 гривень за штуку.

Водночас є й пастки. У США офіційно випускають банкноти лише до 100 доларів, тому «200-доларові» купюри – це сувеніри або фальшивки, і в обміннику їх не приймуть.

Джерело: 5692.com.ua