За останній тиждень Росія фактично не зменшувала темпу ударів. Про це повідомив президент Володимир Зеленський, озвучивши цифри, які важко сприймати спокійно.

Якщо говорити прямо, за сім днів по Україні було випущено 116 ракет різних типів, понад 1200 керованих авіаційних бомб і більше ніж 2000 ударних дронів. І це не якісь абстрактні дані зі зведень – це удари по містах, селах, звичайних житлових кварталах.

Удари по критичній інфраструктурі

Майже щодня атаки припадали на енергетику, логістику, будинки, де живуть люди. Світло, дороги, склади, багатоповерхівки – усе це знову й знову опиняється під вогнем.

Президент окремо наголосив, що обстріли не припиняються навіть тоді, коли триває дипломатична робота і звучать розмови про можливий мир. Тобто пауз немає. І, схоже, їх і не планували.

Заклик до міжнародної реакції

На цьому тлі Зеленський знову звернувся до міжнародних партнерів. Йдеться не про абстрактну підтримку, а про цілком конкретні речі.

Зупинити це можна реальною підтримкою України, нашого захисту. Потрібні ракети для систем ППО, зброя для наших воїнів, – підкреслив глава держави.

За його словами, дипломатія має шанс спрацювати лише тоді, коли Росія постійно відчуватиме тиск. І цей тиск має бути таким, щоб війна перестала бути для неї прийнятною за ціною.

Нічна атака 8 лютого

Окрема історія – ніч проти 8 лютого. За даними Повітряних сил ЗСУ, Росія тоді атакувала Україну 101 безпілотником. Близько 70 з них – дрони типу Shahed.

Запуски фіксувалися з різних напрямків: Курськ, Орел, Брянськ, Приморсько-Ахтарськ, Шаталове. Географія широка, і це добре показує, наскільки системно плануються такі атаки.

Робота української ППО

Українська протиповітряна оборона знищила 69 дронів на півночі, півдні та сході країни. Але повністю відбити атаку не вдалося.

Зафіксовано влучання 32 ударних БпЛА у 13 локаціях. Ще в одному місці падали уламки. Наслідки – пошкодження, вибухи, тривоги серед ночі. Для багатьох це, на жаль, уже знайома реальність.

Удари у відповідь

Водночас Сили оборони України також завдають ударів у відповідь. Дрони Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили завод у Тверській області РФ. Саме там виготовляють компоненти пального для ракет Х-55 і Х-101.

Крім того, 5 та в ніч на 6 лютого, а також 6-го і в ніч на 7 лютого українські сили завдали вогневого ураження по низці військових об’єктів противника – як на тимчасово окупованих територіях, так і безпосередньо на території Росії.

Це частина тієї ж війни. Без пауз. Без вихідних. І з дуже чіткими цифрами.

Джерело: 5692.com.ua

Ситуація знайома багатьом: роки минули, а офіційного страхового стажу або замало, або взагалі немає. І тут виникає логічне питання – а що далі. Виявляється, навіть у такому випадку держава не залишає людину повністю без грошей.

Після досягнення 65 років українці, які не мають необхідного страхового стажу, можуть отримувати не пенсію в класичному сенсі, а державну соціальну допомогу. У 2026 році її розмір становить 2 595 гривень на місяць. Про це нагадують у Пенсійному фонді України.

Чому стаж все ж має значення

В Україні пенсія за віком напряму прив’язана до страхового стажу. Тобто до тих періодів, коли за людину офіційно сплачували внески до Пенсійного фонду. Немає мінімально потрібної кількості років – немає і страхової пенсії.

Але це не означає повний нуль. Просто замість пенсії держава застосовує інший механізм підтримки. Соціальна допомога – це своєрідна фінансова "подушка", щоб людина не залишилася без будь-якого доходу в поважному віці.

Хто має право на соціальну допомогу

Соціальну виплату замість пенсії призначають не всім підряд, а за певних умов. Право на неї мають люди, які:

• досягли 65 років;
• не змогли накопичити мінімальний страховий стаж;
• постійно проживають в Україні;
• мають низькі доходи або не отримують значних інших виплат від держави.

До речі, фахівці радять не відкладати перевірку стажу "на потім". Інколи з’ясовується, що роботодавець свого часу не платив внески або в документах є помилки. Такі речі можна виправляти – через довідки, архіви, а іноді навіть через суд.

Скільки платять тим, хто без стажу

Розмір соціальної допомоги для людей без страхового стажу зазвичай дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб. У 2026 році це 2 595 гривень щомісяця.

Важливий момент: ця сума не залежить від того, ким людина працювала раніше, скільки заробляла або скільки років відпрацювала неофіційно. Тут усе однаково для всіх.

Для порівняння, страхова пенсія розраховується індивідуально – з урахуванням стажу та сплачених внесків. Саме тому ті, хто мав довгу офіційну трудову історію, зазвичай отримують значно більше.

Чому добровільні внески можуть змінити ситуацію

Експерти постійно наголошують: офіційне працевлаштування або добровільна сплата страхових внесків реально впливають на майбутні виплати. Навіть кілька додаткових років стажу можуть стати вирішальними.

У результаті людина отримує не соціальну допомогу, а повноцінну страхову пенсію. А різниця між цими сумами, як показує практика, відчутна.

Коли надходять гроші

І пенсії, і соціальні виплати в Україні нараховуються щомісяця. За правилами, держава має профінансувати їх до 25 числа поточного місяця.

Ті, хто отримує кошти на банківські картки, зазвичай бачать гроші раніше – часто з 4 по 10 число. Тут усе залежить від графіка фінансування та роботи конкретного банку.

Джерело: 5692.com.ua

Президент Володимир Зеленський знову повернувся до питання українських сіл – без пафосу, але з чітким меседжем. Села не мають перетворюватися на тихі точки на мапі. Там має бути життя. Люди. Робота. І, що важливо, нормальні умови, а не виживання.

Він поділився своїм баченням того, як можна втримати людей у сільській місцевості й поступово повертати тих, хто виїхав. Не за рік і не за два, але крок за кроком.

Держава – не бізнесмен

Зеленський одразу окреслив принципову позицію: держава не повинна намагатися керувати всім і всюди. Особливо бізнесом у селах.

Державними підприємствами треба комусь керувати, а держава як менеджер не найкраща. Держава повинна давати кращі умови, щоб був приватний сектор, – пояснив президент.

Ідея проста. Не відкривати чергове держпідприємство в кожному селі, а створити умови, за яких туди захоче зайти приватний бізнес. Магазин, переробка, фермерство, сервіс – усе те, що дає робочі місця і рух грошей.

Без дотацій не обійтися

З іншого боку, Зеленський визнав очевидне: на старті без підтримки нікуди. У селах є період, коли бізнес відкривати невигідно – людей мало, інфраструктура слабка, ризиків багато.

Саме тут, за його словами, і потрібні спеціальні програми та дотації. Тимчасові, але цільові. Щоб пережити початковий етап і не закритися через пів року.

Фінанси важливі. Але не тільки вони.

Дороги і базова інфраструктура

Окрема тема – інфраструктура. І тут Зеленський говорив досить прямо. До війни дороги будувалися активно. І це факт.

Ми багато побудували доріг. Чесно, багато. Але недостатньо. Тому що будувалися центральні дороги, – зазначив він.

А життя в селах – це не лише траси між містами. Це під’їзди, місцеві дороги, світло, зв’язок, базові сервіси. Без цього люди не повернуться. І тут відповідальність лежить саме на державі.

Агросектор як опора села

Президент також нагадав про роль сільського господарства. Попри війну, окупацію частини територій і постійні ризики, агросектор тримається. Більше того, у 2025 році врожай зріс у порівнянні з довоєнним періодом.

Це, за словами Зеленського, прямий сигнал: село і земля залишаються актуальними. І вони можуть бути точкою зростання, якщо правильно поєднати інфраструктуру, підтримку та приватну ініціативу.

Процес не швидкий, але реальний

Зеленський визнав, що швидких рішень тут не буде. Відродження сіл – це не історія на один бюджетний рік. Але поєднання кількох речей – державної підтримки, інвестицій і нормальних умов для бізнесу – здатне змінити ситуацію.

Джерело: 5692.com.ua

Президент Володимир Зеленський знову підняв тему, яка хвилює багатьох. Про кордон, про виїзд і про те, хто має на це право.

Хто може виїжджати і чому це законно

За словами президента, усі громадяни, які не підпадають під мобілізацію за віком, мають повне і законне право перетинати кордон. Без прихованих умов і без подвійних тлумачень.

Рабства в Україні немає. Ті люди, які хочуть виїхати, якщо вони не мобілізаційного віку, вони мають право виїхати, – наголосив Зеленський.

І тут, власне, ключове: право на виїзд не є привілеєм чи тимчасовою поступкою. Це базова річ для тих, хто не має мобілізаційних зобов’язань. Президент підкреслив це окремо, щоб уникнути спекуляцій.

Чому українці не повертаються наказами

Окрема частина розмови – про повернення мільйонів українців з-за кордону. Зеленський визнав очевидне: адміністративний тиск або красиві, але порожні обіцянки тут не працюють.

Людей не заманиш словами. Не повернеш лозунгами. Потрібно щось інше.

Люди повертаються, коли бачать перспективи, – сказав президент.

І мова не лише про гроші. Йдеться про відчуття, що в країні є майбутнє, є шанс реалізувати себе, не битися головою об стіну і не починати все з нуля кожні кілька років.

Рівень життя як головний магніт

Президент прямо заявив: держава має стати привабливою. Технологічно, економічно, соціально. Такою, куди хочеться повертатися не через обов’язок, а через можливості.

Високі соціальні стандарти, нормальна робота, прогнозовані правила гри – без цього масового повернення не буде. І це, по суті, визнання того, що боротьба за людей сьогодні не менш важлива, ніж боротьба за території.

Кадри для відбудови вже потрібні

Під час зустрічі зі студентами та викладачами Київського авіаційного інституту Зеленський окремо зупинився на темі відбудови. За його словами, ринок праці вже зараз відчуває серйозний дефіцит фахівців.

Йдеться про:

• науковців;
• інженерів;
• пілотів;
• конструкторів.

Саме люди з технічною освітою, на думку президента, стануть основою модернізації економіки після завершення активної фази бойових дій. Без них відновлення залишиться лише планом на папері.

Джерело: 5692.com.ua