Навколо територіальних центрів комплектування і теми самовільного залишення частини в Україні давно накопичилося забагато напруги. Конфлікти, нерозуміння, різні трактування правил – усе це, як не крути, б’є і по суспільству, і по армії. Тому у Верховній Раді взялися за підготовку комплексних рішень, які мають трохи "розрядити повітря".

Про це розповів народний депутат від "Слуги народу", член комітету з питань національної безпеки та оборони Федір Веніславський.

Мобілізація – серед головних пріоритетів

За словами Веніславського, питання мобілізації сьогодні перебуває у фокусі держави. Його не раз обговорювали на найвищому рівні – за участі президента та нового міністра оборони. Завдання, по суті, одне: змінити підхід і зменшити соціальне напруження, яке виникає довкола роботи ТЦК.

Йдеться не про косметичні правки. Мова про перегляд логіки процесів, комунікації з людьми і загальних правил гри.

Закриті обговорення і пошук виходу

Веніславський зазначив, що на закритих засіданнях профільного комітету Верховної Ради вже обговорювали можливі сценарії виходу з кризових ситуацій. І це не тільки про роботу територіальних центрів.

Окрема увага – темі СЗЧ. Тобто самовільного залишення частини і того, як повертати військових до служби так, щоб це було ефективно і для армії, і для держави загалом.

Роль Міноборони у змінах

Окремо депутат наголосив: ключову роль у напрацюванні змін відіграє міністр оборони. Саме він координує процес і формує єдиний підхід до мобілізації.

Цей підхід, за задумом, має охоплювати все – від того, як держава говорить із громадянами, до конкретних рішень щодо доукомплектування бойових підрозділів. Без розриву між словами і практикою.

Відстрочка для молодих контрактників

Ще один важливий момент – питання відстрочки. За словами Веніславського, вже наступного тижня можуть ухвалити рішення щодо контрактників віком від 18 до 25 років, які вже відслужили встановлений строк.

Це питання давно обговорюється і викликає багато запитань у суспільстві. Тепер, схоже, справа дійшла до фінальних рішень.

Куди направляють тих, хто повернувся з СЗЧ

Паралельно свою позицію озвучують і у військовому командуванні. Там наголошують: військові, які повертаються після СЗЧ, зазвичай спрямовуються у підрозділи на найскладніших і найнебезпечніших ділянках фронту.

Такий підхід пояснюють просто – саме там зараз найбільша потреба у людях і бойовому досвіді. Це дозволяє швидко посилювати оборону там, де ситуація критична.

Чому масове повернення може змінити фронт

У Збройних силах також звертають увагу: якби вдалося забезпечити масове повернення військових із СЗЧ, це могло б суттєво вплинути на загальну ситуацію на полі бою.

За оцінками командирів, у такому разі армія отримала б більше можливостей – і для активніших дій, і для ефективнішого стримування противника. Питання лише в тому, як правильно вибудувати цей процес.

Джерело: 5692.com.ua

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець у соцмережах розповів, що представник його Офісу на Закарпатті виявив житло для ВПО, яке готове для експлуатації, але фактично залишається недоступним. "Знову змушений говорити про кричущу несправедливість. Мій Представник на Закарпатті Андрій Крючков під час моніторингу зафіксував у селищі Дубриничі ще один будинок, повністю готовий для розміщення ВПО, який фактично залишається недоступним", – написав Лубінець.За його словами, житло облаштували за підтримки Товариства Червоного Хреста України (ТЧХУ), проте громада звітувала в ОВА про його нібито "неготовність". Через це об’єкт так і не потрапив до офіційних реєстрів. "Поки триває евакуація і люди шукають бодай якийсь дах над головою, готові кімнати просто збирають пил", – зазначив Лубінець.t.me/dmytro_lubinetzsВін також написав, що це вже не перший подібний випадок у цій громаді. Раніше там знайшли будівлю на 100 місць, яку замість розселення ВПО здали в комерційну оренду. Лубінець вже направив відповідні акти реагування до Закарпатської ОВА та до Дубриницької сільської ради. "Житло мають негайно внести до офіційних списків місць тимчасового проживання і нарешті заселити туди людей. Кожна сім’я заслуговує на гідний прихисток, і ми обов’язково доб’ємося, щоб цей обʼєкт нарешті працював для людей і виконував свою функцію", – наголосив він. Наприкінці грудня стало відомо, що уряд передає обʼєкти, які перебувають у власності держави та в користуванні державних органів і держкомпаній, а також нерухомість, арештовану Агентством з розшуку та менеджменту активів, для розселення внутрішньо переміщених осіб.

Під час зустрічі зі студентами та викладачами Київського авіаційного інституту Володимир Зеленський заявив: Україна має домовленості про передачу 250 сучасних бойових літаків. Так, саме сотні, а не кілька ескадрилей.

Про які літаки йдеться

Йдеться про 150 шведських Gripen і 100 французьких Rafale. Якщо говорити просто, це не ті борти, які давно літають і поступово доживають свій ресурс. Це нові машини, сучасні, з іншим рівнем можливостей. Президент назвав їх "найкращими літаками в світі" – формулювання гучне, але, з іншого боку, ці моделі давно вважаються топовими у своїх класах.

Військова авіація – у пріоритеті

Зеленський окремо наголосив на ролі авіації у війні. Цивільна авіація важлива, ніхто цього не заперечує, але зараз, за його словами, пріоритет очевидний – військова. Бо небо або під контролем, або ні. Третього варіанту, як показали останні роки, не існує.

Держава вже працює з профільними вишами, і КАІ тут не просто майданчик для зустрічі. Йдеться про підготовку людей, які реально потрібні: пілотів, інженерів, техніків, конструкторів. Без них навіть найсучасніший літак – це лише дорога техніка без повноцінного застосування. І це, до речі, момент, про який часто забувають у гучних заявах.

Чим нові літаки відрізняються від наявних

Президент згадав і F-16, які вже є в українській авіації. Вони працюють, виконують завдання, але це літаки не нові. А ті 250 бортів, про які йдеться зараз, – зовсім інша історія. Інший ресурс, інший потенціал, інший горизонт використання. Не на кілька років.

Погляд у бік цивільної авіації

Паралельно Зеленський дав зрозуміти, що цивільна авіація не випала з поля зору. Просто її час – після війни. Тоді, за його словами, держава окремо займатиметься відновленням авіасполучення, інфраструктури, поверненням України у нормальний авіаційний ритм. Але спочатку — безпека. Без цього всі інші плани зависають у повітрі.

Джерело: 5692.com.ua

Київська обласна прокуратура повернула у державну власність 24 гектари лісу в Обухівському районі, які у 2004 році були незаконно передані родині колишнього нардепа-зрадника Віктора Медведчука. За посиланням на Офіс Генерального прокурора.Йдеться про ділянки лісогосподарського призначення, оформлені на компанію, кінцевим бенефіціаром якої є його дружина.Чиновники Київської ОВА та Обухівської РДА у 2004 році перевищили повноваження та, всупереч закону, змінили цільове призначення лісів, вивівши їх з державної власності без обов'язкового рішення уряду.Прокуратура подала позов в інтересах держави. Господарський суд Києва задовольнив вимоги, а апеляція залишила рішення в силі. Право власності офіційно повернуто державі.Нагадаємо, у серпні 2025 року Медведчуку та ще 12 його спільникам було повідомлено про підозру у злочинах проти нацбезпеки: поширення кремлівської пропаганди, інформаційно-підривна діяльність, заклики до зміни кордонів, розпалювання ворожнечі тощо.

"Щастя любить тишу", "не кажи гоп, поки не перескочиш", "хто надто радіє – довго не сміятиметься" – подібні фрази ми чуємо ще з дитинства. Вони ніби вшиті в голову, як фоновий шум. І з часом починає здаватися, що радіти відкрито – це небезпечно. А от скаржитися, навпаки, якось спокійніше.

Чому в нашому суспільстві простіше говорити про проблеми, ніж про успіх? Психологиня Світлана Гліган пояснює це не модою і не характером, а глибшими речами – історичною пам’яттю та колективним досвідом.

Страх успіху як спадщина минулого

Ідея, що за щастя обов’язково прилетить "плата", з’явилася не на порожньому місці. Світлана Гліган нагадує: століттями в Україні бути багатим, успішним чи просто "видимим" означало ризикувати.

Розкуркулення, репресії, доноси. Досягнув чогось – і ти вже на олівці. Збудував хату, розвів господарство, маєш добрий врожай – чекай гостей, але не тих, яких хочеться.

Цей механізм був дуже простий і жорсткий: якщо в тебе є більше, ніж у інших, значить, ти небезпечний. А небезпечних прибирали. І ця логіка, як каже психологиня, не зникла – вона просто осіла десь глибоко в підсвідомості.

Тоді фраза "щастя любить тишу" буквально могла врятувати життя. А сьогодні вона працює як внутрішній гальмо – ніби не можна радіти голосно, бо раптом щось зіпсується.

Чому ми змагаємося не успіхами, а проблемами

Якщо придивитися, багато звичайних розмов виглядають дивно. Двоє людей зустрілися – і починається не "як добре живу", а "а в мене ще гірше". У кого складніша робота, дорожчі ліки, важчі діти, менше грошей.

Світлана Гліган пояснює це так: скарги – це соціально безпечна валюта.

Коли людина ділиться чимось болючим, вона майже гарантовано отримує співчуття. А якщо інша відповідає тим самим – виникає відчуття близькості, ніби ви з одного табору, – говорить психологиня.

Інакше кажучи, через проблеми легше будувати контакт. Радість же працює навпаки – може викликати заздрість, дистанцію, напруження. Не всі готові слухати про чужі перемоги, зате про чужі труднощі – майже завжди.

Радіти – значить ризикувати

Ділитися успіхом – це певний виклик. Ти ніби виходиш наперед і кажеш: "у мене щось вийшло". А це вже робить тебе помітним. І в нашій культурі помітність досі асоціюється з небезпекою, навіть якщо логічно ми розуміємо, що часи інші.

Тому виходить парадокс: проблеми зближують, а радість ізолює. Про біль говорити легше, ніж про щастя. Бо біль – це "свій", зрозумілий, знайомий. А успіх – щось підозріле, ніби не для всіх.

І десь між цими установками ми й живемо – трохи стримуючи себе, трохи зменшуючи свої досягнення, щоб, боронь Боже, не наврочити.

Джерело: 5692.com.ua

У Міністерстві внутрішніх справ знову звернули увагу на сервіс "Єдине вікно для громадян". Це той випадок, коли більшість питань можна вирішити не виходячи з дому – без черг, коридорів і папок під пахвою. Сервіс працює вже не перший день, але, як показує практика, про нього знають не всі.

Що саме можна зробити через сервіс

Перелік послуг там доволі широкий. Якщо коротко – понад два десятки різних опцій. Зокрема, усе, що стосується обігу зброї: від оформлення дозволів до зміни місця зберігання чи страхування. Без особистого походу до підрозділів.

Також доступні витяги про несудимість. Причому не лише сам документ, а й апостиль, доставка, перевірка чинності. Це зручно, особливо коли довідка потрібна швидко і "на вчора".

Окремим пунктом іде можливість подати анкету та отримати витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Плюс – електронні звернення до МВС, якщо є питання чи ситуація, яка потребує офіційної відповіді.

Як скористатися "Єдиним вікном"

Алгоритм доволі прямий, без зайвих квестів. Потрібно зайти на сервіс через сайт МВС або за прямим посиланням, обрати потрібну послугу і пройти авторизацію.

Варіантів кілька:

• електронний підпис;
• BankID;
• Дія.Підпис.

Після цього послугу можна замовити онлайн і чекати результат дистанційно. У більшості випадків — без додаткових візитів і дзвінків.

Навіщо це все і кому стане в пригоді

Суть сервісу – зекономити час і нерви. Менше паперової тяганини, менше контактів, більше зрозумілої логіки дій. Для тих, хто працює, живе не в обласному центрі або просто не хоче витрачати пів дня на довідку, такий формат виглядає цілком виправданим.

До речі, МВС окремо підкреслює: сервіс безпечний, а всі дії відбуваються через офіційні канали.

Джерело: 5692.com.ua

Під час масованої ракетної атаки Росії в ніч на 7 лютого українська авіація працювала не на повну. Причина банальна і водночас критична – складні погодні умови. Про це розповів начальник управління комунікацій командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

Сніг, низька хмарність і слабка видимість зробили небо, по суті, закритим для активної роботи пілотованої авіації. У таких умовах навіть сучасні винищувачі мають обмеження.

Чому F-16 і Mirage не залучили повністю

Як пояснив Ігнат, за такої погоди Повітряні сили не могли повноцінно використати винищувачі, зокрема F-16 та Mirage. Це та сама "нельотна погода", про яку часто говорять цивільні пілоти, але у війні вона має зовсім іншу ціну.

До речі, саме ці літаки вважаються одними з найефективніших у перехопленні крилатих ракет. На їхньому рахунку – вже чимало збитих повітряних цілей. Але цього разу умови диктували інші рішення.

Сьогодні ми бачимо примхи погоди й тому маємо розраховувати на інші засоби збиття, – зазначив представник Повітряних сил.

Основне навантаження взяла на себе ППО

У результаті ключову роль у відбитті атаки виконували зенітні ракетні комплекси. Саме вони працювали інтенсивніше за все, особливо в західному регіоні країни, куди припав основний удар РФ.

Якщо говорити мовою цифр, то цього дня 24 ракети були знищені саме силами наземної протиповітряної оборони. Без авіації, але з чіткою координацією та швидкою реакцією.

Коли рішення ухвалюють за обставинами

Ця ніч ще раз показала: у війні немає універсального сценарію. Іноді вирішує техніка, іноді – підготовка людей, а інколи все залежить від погоди. Сніг і хмари змусили змінити акценти, але захист неба все одно спрацював.

Джерело: 5692.com.ua

Здається, такої зими давно не було: спочатку крижаний дощ, а потім різкий мінус. У результаті – не вулиці, а суцільний каток. Тротуари блищать, ніби їх спеціально полили водою, клумби перетворилися на пастки, а дорога до магазину виглядає як екстремальний квест.

Але, як це часто буває, вихід знайшовся не в магазині зі спорядженням, а на кухні.

Несподіване рішення з шафки під мийкою

Поки одні шукають спеціальні "антиковзкі" накладки за чималі гроші, інші згадали про звичайні металеві дротики для миття посуду. Так, ті самі, якими зазвичай шкрябають каструлі.

Їх розтягують і надягають прямо на носок зимового взуття. Виходить щось на кшталт саморобних шипів. Металева сітка чіпляється за лід, і підошва вже не їде, як по маслу.

Виглядає трохи дивно, але працює. І це головне.

Як це виглядає на практиці

Якщо нога невелика, дротик можна натягнути не тільки на носок, а й частково на п’ятку. Тоді контакт з поверхнею ще кращий. Особливо це відчувається на спусках і підйомах, де зазвичай і відбуваються найепічніші падіння.

З такими імпровізованими "шипами" можна йти не дрібними ковзкими кроками, а нормально – як по сухому асфальту. Майже.

До речі, краще обирати найбільші дротики, ті, що добре тягнуться. Часто вони продаються наборами по дві штуки – якраз на обидва черевики.

Є нюанс: взуття може не подякувати

Метал – це, звісно, ефективно. Але й безслідно не минає. Шкіряні та замшеві чоботи від такого контакту можуть подряпатися або втратити вигляд.

Тому логіка проста: у дні, коли реально слизько і без "підсилення" ніяк, краще взувати старе взуття. Те, яке не шкода. Новенькі черевики краще берегти для нормальної погоди.

Бо падіння – це одне, а зіпсоване дороге взуття – зовсім інша історія.

Альтернатива для тих, хто не хоче металу

Є ще простіший варіант – великі шкарпетки поверх взуття. Так, звучить трохи кумедно, але працює за тим самим принципом: тканина створює додаткове тертя.

Особливо якщо взуття темне й підібрати шкарпетки такого ж кольору – здалеку майже непомітно. Зате шанс долетіти до роботи без акробатичних трюків значно вищий.

Не ідеально, але краще, ніж повзти по льоду з пакетом у руках.

Джерело: 5692.com.ua

У низці регіонів України тимчасово змінено рух приміських поїздів: частину маршрутів скорочено, а окремі рейси скасовано. Про це повідомила Укрзалізниця.У компанії пояснили, що в умовах поточної ситуації деякі приміські поїзди курсуватимуть не за повними маршрутами. Зокрема, рух обмежено до станції Кролевець, тоді як ділянку до станції Сновськ тимчасово не обслуговується.Найближчим часом поїзди курсуватимуть за оновленими схемами. Так, поїзд № 6541 курсуватиме за маршрутом Кролевець — Конотоп замість Неплюєво — Конотоп. Зворотний рейс № 6542 здійснюватиме рух із Конотопа до Кролевця. Також змінено маршрут поїзда № 6543, який курсуватиме у сполученні Неплюєво — Конотоп.Крім того, тимчасово скасовано низку приміських рейсів. Зокрема, 9 лютого не курсуватимуть поїзди № 6502 та № 6504 за маршрутом Сновськ — Бахмач-Пас., а також рейси № 6501 та № 6503 у напрямку Бахмач-Пас. — Сновськ.Пасажирам рекомендують враховувати ці зміни під час планування поїздок та заздалегідь перевіряти актуальний розклад руху.Укрзалізниця також нагадала, що вночі 8 лютого російські війська завдали ударів по залізничній інфраструктурі Чернігівської області. Внаслідок цього тимчасово було змінено приміське та регіональне сполучення у Чернігівській та Сумській областях, а окремі поїзди слідували із затримками, після чого рух було відновлено за графіком.

За останній тиждень Росія фактично не зменшувала темпу ударів. Про це повідомив президент Володимир Зеленський, озвучивши цифри, які важко сприймати спокійно.

Якщо говорити прямо, за сім днів по Україні було випущено 116 ракет різних типів, понад 1200 керованих авіаційних бомб і більше ніж 2000 ударних дронів. І це не якісь абстрактні дані зі зведень – це удари по містах, селах, звичайних житлових кварталах.

Удари по критичній інфраструктурі

Майже щодня атаки припадали на енергетику, логістику, будинки, де живуть люди. Світло, дороги, склади, багатоповерхівки – усе це знову й знову опиняється під вогнем.

Президент окремо наголосив, що обстріли не припиняються навіть тоді, коли триває дипломатична робота і звучать розмови про можливий мир. Тобто пауз немає. І, схоже, їх і не планували.

Заклик до міжнародної реакції

На цьому тлі Зеленський знову звернувся до міжнародних партнерів. Йдеться не про абстрактну підтримку, а про цілком конкретні речі.

Зупинити це можна реальною підтримкою України, нашого захисту. Потрібні ракети для систем ППО, зброя для наших воїнів, – підкреслив глава держави.

За його словами, дипломатія має шанс спрацювати лише тоді, коли Росія постійно відчуватиме тиск. І цей тиск має бути таким, щоб війна перестала бути для неї прийнятною за ціною.

Нічна атака 8 лютого

Окрема історія – ніч проти 8 лютого. За даними Повітряних сил ЗСУ, Росія тоді атакувала Україну 101 безпілотником. Близько 70 з них – дрони типу Shahed.

Запуски фіксувалися з різних напрямків: Курськ, Орел, Брянськ, Приморсько-Ахтарськ, Шаталове. Географія широка, і це добре показує, наскільки системно плануються такі атаки.

Робота української ППО

Українська протиповітряна оборона знищила 69 дронів на півночі, півдні та сході країни. Але повністю відбити атаку не вдалося.

Зафіксовано влучання 32 ударних БпЛА у 13 локаціях. Ще в одному місці падали уламки. Наслідки – пошкодження, вибухи, тривоги серед ночі. Для багатьох це, на жаль, уже знайома реальність.

Удари у відповідь

Водночас Сили оборони України також завдають ударів у відповідь. Дрони Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили завод у Тверській області РФ. Саме там виготовляють компоненти пального для ракет Х-55 і Х-101.

Крім того, 5 та в ніч на 6 лютого, а також 6-го і в ніч на 7 лютого українські сили завдали вогневого ураження по низці військових об’єктів противника – як на тимчасово окупованих територіях, так і безпосередньо на території Росії.

Це частина тієї ж війни. Без пауз. Без вихідних. І з дуже чіткими цифрами.

Джерело: 5692.com.ua