В Україні знову дістали з шухляди велику пенсійну реформу. Не косметику, не чергову індексацію, а повну перебудову логіки: інша формула нарахування, інші стимули для тих, хто платить ЄСВ, і ще один рівень – накопичувальний. На папері виглядає амбітно. На практиці ж усе впирається у прості питання: де гроші, чи витримає бюджет і чому люди мають у це повірити, особливо після війни та демографічних втрат.

Позицію щодо запропонованих змін та їхніх можливих наслідків окреслив старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський.

Що саме пропонують змінити з 2026 року

Ідея реформи – не одна правка, а одразу кілька. Міняється формула, принцип індексації, логіка розподілу зобов’язань держави.

Змінюється доволі багато – і формула, яка зараз існує, і підхід до індексації. Запроваджується система балів, – пояснює Дубровський.

Тобто замість заплутаних коефіцієнтів – більш зрозумілий механізм, де кожен внесок перетворюється на бали. Плюс – винесення спецпенсій за межі солідарної системи та запуск накопичувального рівня.

Звучить логічно. Але диявол, як завжди, у деталях.

Балова система: спроба прибрати ручне керування

Суть балів проста. Людина працює, сплачує внески – отримує бали. Виходить на пенсію – ці бали множаться на показник, який залежить від середньої зарплати в країні.

Людина за кожний свій внесок отримує певну кількість балів, які накопичуються, а при виході на пенсію наповнюються залежно від середньої зарплати, – каже економіст.

Ідея в тому, щоб пенсія більше залежала від економіки, а не від політичних рішень. Якщо економіка росте і зарплати виходять з тіні – система працює. Якщо ні, виникає ризик, що формула буде красиво виписана, але не дасть очікуваного ефекту.

Особливо у воєнній економіці, де відновлення йде нерівно, а тіньовий сектор нікуди не зник.

Спецпенсії: окремо від усіх, але за чий рахунок

Другий важливий блок – спецпенсії. Судді, прокурори, окремі категорії держслужбовців. Зараз вони сидять у солідарній системі разом з усіма.

Державні програми так званих спецпенсій працюють як відкладений бонус для прокурорів і суддів, – говорить Дубровський.

Пропозиція – винести ці виплати в окрему бюджетну програму. Тобто фінансувати їх напряму з бюджету відповідних відомств, а не з Пенсійного фонду.

Плюс у тому, що солідарна система стає прозорішою. Мінус – це політично болюче рішення і не факт, що воно реально зменшить витрати. Є ризик, що гроші просто перекладуть з однієї кишені в іншу.

Мінімальна пенсія 6 тисяч: арифметика без калькулятора

Ідея підняти мінімальну пенсію до 6 тисяч гривень звучить красиво. Але тут одразу виникає питання – за рахунок чого.

Сам Дубровський визнає: точних розрахунків він не бачив і не робив, але є відчуття, що реальні витрати можуть бути більшими, ніж очікує уряд.

Частину навантаження, ймовірно, спробують перекрити за рахунок змін зі спецпенсіями. Проте вони і зараз частково фінансуються через бюджетні трансферти.

Тож ключове питання не в тому, чи буде дефіцит. Він уже є. Питання – наскільки зростуть дотації Пенсійному фонду.

Звідки брати гроші: зростання чи бюджетні вливання

Є два сценарії. Перший – оптимістичний. Економіка швидко росте, зарплати виходять з тіні, база ЄСВ розширюється. У такому випадку дотації можна навіть скорочувати.

Але базове очікування інше.

Йдеться, швидше за все, про збільшення дотацій з бюджету, зокрема й на накопичувальну систему, – каже економіст.

А це означає конкуренцію між пенсіями, обороною та відновленням. І якщо реформа не створить реальних стимулів платити внески, вона перетвориться на ще один рахунок, який доведеться оплачувати з бюджету.

Накопичувальний рівень: інвестиції чи замкнене коло

Накопичувальний рівень подають як "додаткову пенсію". Людина відкладає – держава гарантує правила.

Але тут є нюанс.

Якщо накопичувальний рівень буде зосереджений у державному фонді, кошти можуть піти переважно в ОВДП, – застерігає Дубровський.

Фактично це означає, що пенсійні гроші працюватимуть на фінансування держборгу. Формально – законно. Стратегічно — це вже не зовсім про інвестиції в економіку.

Чи змусить реформа працювати "в білу"

Один із головних аргументів на користь змін – справедливість. Платиш більше – отримуєш більше.

Економіст порівнює це з попередніми підвищеннями мінімальних пенсій, які часто "призводили лише до зрівнялівки".

Але є слабке місце. Самозайняті та ФОПи, які платять ЄСВ з мінімалки, ризикують у підсумку отримати майже те саме, що й ті, хто не платив узагалі.

Тобто для найманих працівників стимул з’являється, а для частини економіки – ні. Для детінізації це серйозна діра.

Демографія і довіра: два головні ризики

Найболючіша тема – демографія. Солідарна система працює, коли багато платників і відносно менше пенсіонерів. В Україні ж ситуація протилежна.

Дубровський пояснює це через показник IRR – внутрішню дохідність внесків.

Якщо населення скорочується, правила часто міняються, а купівельна спроможність падає, така "угода" між людиною і державою може мати нульову або навіть від’ємну дохідність.

IRR в Україні в окремих сценаріях був негативним ще до повномасштабного вторгнення, – зазначає він.

Додайте сюди міграцію та втрати через війну — і прогноз стає ще менш визначеним.

Другий ризик – довіра. Після знецінень і постійних змін правил людям складно повірити, що цього разу все буде інакше.

Війна і тимчасова рівновага Пенсійного фонду

Є ще один момент, про який рідко говорять. Зараз баланс Пенсійного фонду частково тримається на внесках з виплат військовим. Це своєрідна прихована дотація.

Але вона тимчасова. Після війни структура виплат зміниться, і система має витримати цей перехід без нового обвалу.

Саме тому реформа не може обмежитися новою формулою. Вона має відповісти, як перекрити майбутню діру без нескінченних бюджетних вливань.

Що в сухому залишку

У нинішній логіці реформи є раціональні речі: балова система робить пенсію зрозумілішою, відокремлення спецпенсій додає прозорості, накопичувальний рівень дає довший горизонт планування.

Але ризики теж очевидні: зростання фіскального навантаження без чіткої математики, небезпека перетворення накопичень на інструмент фінансування боргу, демографічне стискання і слабка довіра до державних гарантій.

Економічно ця реформа має сенс лише тоді, коли з’являться чіткі відповіді: хто і скільки реально платитиме у найближчі 3–5 років, і чому правила не змінять після першого серйозного бюджетного шторму. Люди це відчувають. І різницю між обіцянками та розрахунками – теж.

Джерело: 5692.com.ua