У кожного з нас трапляються такі моменти, коли треба щось вирішити — важливе, а часом і доленосне. І тут починається справжній внутрішній хаос: голова тягне в один бік, серце — в інший, а інтуїція тихенько підказує щось своє. І от стоїш собі та гадаєш — кого ж послухати?

Голова: логіка понад усе

Зазвичай першим вмикається розум. Так, той самий "голос голови". Він гучний, наполегливий і завжди норовить усе раціонально пояснити: "Подивися на факти, проаналізуй, зваж плюси й мінуси".

Звучить логічно, правда ж? Бо мозок відповідає за безпеку. Його завдання — не дати вам оступитись. Але фішка в тому, що коли справа стосується стосунків, емоцій або чогось непередбачуваного, цей голос може бути надто обережним. Іноді він відкидає варіанти, які могли б зробити вас щасливими, бо боїться ризиків. Логіка — це круто, але не завжди достатньо.

Серце: коли керують емоції

Тут уже зовсім інша пісня. Якщо ви з тих, хто часто каже "відчуваю, що так буде правильно", вітаю — ви слухаєте серце. Це про емоції, про пристрасть, про любов. Серце хоче, щоб усе було по-людськи, щиро, красиво.

Але, чесно кажучи, емоції — річ мінлива. Сьогодні ви "відчуваєте", що хочете зробити щось, а завтра прокидаєтесь — і вже сумніви. Бо вчора було натхнення, а сьогодні реальність нагадала про себе. Серце — це про щирість, але без допомоги голови воно може завести не туди.

Інтуїція: той самий внутрішній голос

А от інтуїція — це щось особливе. Вона не кричить, не вимагає уваги. Вона мовчазна, але дуже вперта. Це така внутрішня впевненість, яка з'являється десь у глибині: "Я знаю, що робити". Ви не можете це логічно пояснити, але чомусь точно впевнені, що саме так і треба.

Цікаво, що інтуїція — це, по суті, досвід, який уже глибоко засів у вас. Це поєднання знань, відчуттів, мікроспогадів, які мозок швидко склеює в одне — і видає як "чуття". Саме вона часто рятує в ситуаціях, коли ні логіка, ні емоції не дають чіткої відповіді.

Як навчитися обирати

З одного боку — логіка. З іншого — почуття. А ще десь посередині — інтуїція. І вся ця трійця не завжди співає в унісон. То як же навчитися слухати себе?

• Спершу зупиніться. Справді. Без паузи все зіллється в шум.
• Прислухайтесь до кожного "голосу": що каже голова, що шепоче серце, а що — інтуїція.
• Спробуйте уявити, до чого приведе кожне з рішень. Не тільки сьогодні, а через місяць, рік.
• І головне — не бійтеся помилитись. Кожне рішення — це досвід. Навіть якщо воно було "неідеальним", ви вже стали трохи мудрішими.

Немає чарівної формули, яка скаже вам: "Оце рішення буде на 100% правильним". Але одне точно: коли ви справді чуєте себе, а не чужі очікування, — ви на правильному шляху.

Бо врешті-решт, ми не роботи. Ми — люди. І маємо право на сумніви, вибори і навіть помилки. Головне — не мовчати всередині себе, коли стоїш на роздоріжжі.

Джерело: 5692.com.ua