Дивна річ: іноді зустрічаєш людину з собакою — і ніби бачиш одне ціле. Не тільки в тому, як вони рухаються чи як дивляться. Щось глибше. Наче характер песика — це просто мініатюрна копія господаря. Чесно кажучи, колись це здавалося просто кумедним збігом. Але тепер є серйозне дослідження, яке змушує поглянути на це зовсім інакше.
Подібність не лише у погляді
Німецькі науковці з Інституту геоантропології Макса Планка вирішили поставити крапку: чи справді господар і собака з часом стають схожими, чи це вигадка для соцмереж? Авторка дослідження Яна Бендер з командою опублікувала результати у журналі "Personality and Individual Differences". І, треба сказати, дані вийшли доволі переконливі.
Зовнішні подібності — не вигадка. Наприклад:
- Жінки з короткими стрижками частіше обирають собак з короткими вухами;
- А ті, хто носить довге волосся, тягнуться до порід з довгими висячими вухами;
- Люди з надмірною вагою частіше мають гладких і "вгодованих" псів.
І це ще квіточки. Найцікавіше починається тоді, коли справа доходить до характеру.
Характер господаря — як інструкція для пса
Інтроверти часто заводять більш тривожних собак. Можливо, це відображення того, як їм комфортніше з кимось, хто не потребує зайвої активності.А от власники, які мають високий рівень невротичності, нерідко мають агресивних псів — таких, що реагують "на нерви", як і сам господар.
З іншого боку, ті, хто більш свідомий, організований і дисциплінований, найчастіше мають слухняних, розумних собак, які швидко навчаються. Таких часто можна побачити на тренуваннях або серед тих, хто бере участь у пошукових місіях чи служить поводирем.
"Буллі" — не просто про м’язи
Є ще один цікавий пласт — породи, які традиційно вважаються "небезпечними". Наприклад, американський буллі. Цих собак найчастіше заводять люди, які прагнуть гострих відчуттів. І навіть мають риси, дотичні до психопатичних — принаймні, так вказано в дослідженні. Це, звісно, не означає, що кожен власник такої породи — небезпечна людина. Але певна тенденція, здається, справді є.
Очі в очі: як вгадати, хто чия тварина
До речі, в одному з експериментів людям показували лише очі господарів і собак на фото — і навіть так учасники змогли здогадатися, хто з ким. Неймовірно, правда? Можливо, очі — це справді дзеркало душі. Навіть якщо ця душа — хвостата.
Як ми впливаємо на своїх собак (і навпаки)
Висновок науковців доволі філософський: зв’язок між собакою і людиною — не просто про схожість. Це спільне формування. Ми змінюємо наших улюбленців, а вони — нас. Подібно до подружніх пар, які з роками починають говорити однаковими словами, жартувати однаковими жартами і навіть мати схожі звички.
А якщо ваш пес не любить музику? Це теж не випадково
У дослідженні згадується ще один цікавий момент: музичні смаки. Якщо ваш пес не реагує на вашу улюблену музику, або навпаки — втікає, коли ви вмикаєте щось конкретне, можливо, це сигнал. Не ваш пес. Або просто ще не звик. Як і в людських стосунках, потрібен час.
Що це означає для майбутнього
Насправді, ця інформація не просто для цікавості. Вона може допомогти в роботі з собаками — наприклад, у підборі ідеальних кандидатів на роль службових тварин. Якщо враховувати особливості характеру як собаки, так і її "майбутнього" господаря, можна уникнути багатьох проблем. І навіть підвищити ефективність роботи тварини.
Як ми несвідомо шукаємо себе… у собаках
Цікаво подумати: можливо, коли ми обираємо собаку, ми насправді шукаємо щось знайоме. Своє відображення. Підтвердження, що ми не самі. Що поруч — хтось, хто відчуває так само.
І це — не просто про любов до тварин. Це про глибший емоційний зв’язок. Про несвідоме прагнення бути зрозумілим, навіть якщо мовчиш. А собака — вона відчуває. І, здається, розуміє більше, ніж ми думаємо.
У результаті, стає очевидним: схожість між господарем і собакою — не вигадка. І точно не просто кумедний збіг. Це дзеркало. Дзеркало нашого внутрішнього світу, в якому вухата, чотиринога істота бачить — і повторює — нас. І саме тому так важливо бути з нею чесним. Бо вона, як ніхто, "зчитує" те, ким ми є насправді.
Джерело: 5692.com.ua