Миші в погребі — це не лише про дірки в мішках з картоплею чи погризені яблука. Це сигнал: десь у системі нашого побуту виникла тріщина. Недоглянутий вхід, запах їжі, волога — і ось, непрохані "гості" вже обживаються в самому серці господарства. Але не все так безнадійно. Є чимало перевірених способів, як вигнати гризунів із погреба без отрут і нервів. Головне — розуміти, як вони думають, і діяти з холодною головою, але з народною мудрістю в кишені.

Чого бояться миші більше, ніж кота

Цікаво, але багато хто навіть не здогадується: у мишей дуже чутливий нюх. І деякі запахи для них буквально нестерпні — настільки, що вони готові залишити насиджене місце. Серед "ароматів-вигнанців" — риб’ячий жир, мускатний горіх, камфора, гвоздика, а також звичайний гас.

• Змочіть ганчірки в цих рідинах — можна вибрати один аромат або змішати кілька — і розкладіть їх по кутах, уздовж стін, особливо в темних закутках і біля нірок, якщо видно.
• У погребі запах триматиметься довго — особливо, якщо двері не прочиняються щогодини, тож миші швидко втратять бажання ночувати поруч.

До речі, гас і риб’ячий жир мають ще одну цікаву властивість: вони "прилипають" до поверхонь і довго не вивітрюються. Це як природний відлякувач, що працює на автопілоті.

Чому попіл — це не просто про піч

Можливо, це звучить дивно, але старий добрий попіл — грізна зброя в боротьбі з мишами. Він не лише подразнює шкіру гризунів, а ще й заважає їм пересуватись. Вони буквально "влазять" у нього лапками, і це їм дуже не подобається.

• Насипте попіл у тих місцях, де миші найчастіше з'являються — приблизно по відру на 5–10 квадратних метрів.
• Для більшого ефекту, іноді посипають його під стіни й біля входу до погреба — щоб "на старті" вони вже розвертались і тікали.

Це метод без запаху, але з відчутним результатом.

Пижмо, полин і спогади з дитинства

Є у мишей ще одна слабкість — вони не переносять гіркуватих, різких запахів деяких трав. А українські бабусі це знали ще до появи ультразвукових відлякувачів.Пижмо, полин, м’ята — ці трави миші обходять десятою дорогою.

• Розкладайте свіжі або висушені пучки в різних місцях погреба.
• Дехто навіть "набиває" ними старі панчохи чи марлеві мішечки — так зручніше їх розміщувати між банками або мішками.

Колись пижмом навіть перекладали снопи пшениці в стодолі, аби не втратити врожай — і це справді працювало.

Саморобна приманка, яка не пробачає помилок

Тут уже не про запах, а про харчову пастку.Змішуємо прості інгредієнти, які є на кожній кухні:

• Будівельний гіпс або шпаклівка
• Манка або борошно
• Трохи олії (для аромату й кращого "ефекту принади")

Все це ретельно перемішується й викладається в неглибоку мисочку. Поруч — ще одна ємність з водою.Як тільки миша скуштує "ласощів" і зап’є водою — суміш твердне в шлунку, і далі вже все зрозуміло.Цей метод, чесно кажучи, не з приємних, але коли ситуація критична — варто знати про нього.

А що ще може допомогти

• М'ята перцева в олії. Її можна капнути на ватяні диски й розкласти в темних місцях. Запах освіжає повітря і діє, як сигнал "не заходь".
• Оцет і ефірні олії. Розчин оцту з водою (1:1) можна розпилити по периметру підлоги. Для посилення ефекту додайте кілька крапель олії гвоздики або чайного дерева.
• Закриті вентиляції. Часто гризуни заходять через отвори для провітрювання. Варто поставити дрібну металеву сітку.
• Світло. Якщо маєте змогу — вмикайте хоча б раз на день світло в погребі. Миші — тварини сутінкові, вони не люблять освітлених просторів.

Миші — це не просто "проблема в підвалі". Це лакмусовий папірець стану простору, де ми зберігаємо свій труд. І якщо ми не стежимо за деталями — запахами, щілинами, залишками їжі — гризуни це точно помітять першими. Але гарна новина в тому, що методи боротьби не обов’язково мають бути токсичними чи дорогими. Народна логіка, спостережливість і трохи терпіння — і погріб знову стане тим самим місцем, де все по поличках.

Джерело: 5692.com.ua