У Дніпрі викрили шахрайську схему, пов’язану з відключеннями електроенергії. Троє зловмисників організували псевдокол-центр і наживалися на продажу неіснуючого енергетичного обладнання – інверторів, генераторів, акумуляторів і сонячних панелей.

Як повідомляє обласна прокуратура, організатором оборудки виявився 35-річний мешканець Дніпра, який діяв разом із двома спільниками. Чоловіки розміщували фейкові оголошення на популярних онлайн-платформах, використовуючи заздалегідь викуплені старі акаунти реальних користувачів.

Для "роботи" шахраї орендували офіс і обладнали його спеціальним програмним забезпеченням. У своїй діяльності вони застосовували VPN-технології та IP-телефонію, щоб ускладнити ідентифікацію. Під час спілкування з потенційними покупцями зловмисники поводилися як професійні консультанти, детально розповідали про "товар" і переконували клієнтів перерахувати повну передоплату.

Після надходження коштів на рахунки підконтрольних підприємств зв’язок із покупцями обривався, а отримані гроші учасники схеми ділили між собою.

У ході досудового розслідування правоохоронці встановили 23 потерпілих із різних регіонів України. Загальна сума завданих збитків становить майже 2 мільйони гривень.

Організатору злочинної групи інкримінують пособництво та шахрайство в особливо великих розмірах, двом його спільникам – шахрайство за відповідною статтею Кримінального кодексу України. Справу передали до суду.

Джерело: 5692.com.ua

За останні пів року Дніпропетровщина стала трохи тихішою. За офіційними даними, з початку червня з області евакуювали понад 35 тисяч людей. Якщо дивитися ширше, то з прифронтових територій України за цей час виїхали майже 147 тисяч осіб. Серед них – більше ніж 16,5 тисячі дітей. Такі цифри наводить Міністерство розвитку громад та територій України.

Що відомо

Евакуація – це не хаотичний процес, як може здатися з боку. Над цим щодня працюють рятувальники, поліцейські, представники громад, волонтери. Плюс допомога міжнародних організацій. Усі разом вони намагаються зробити так, щоб люди могли виїхати максимально безпечно. Навіть тоді, коли навколо небезпечно.

До речі, найбільше мешканців за цей період виїхали з Донецької області – приблизно 92 тисячі. Дніпропетровщина йде другою – понад 35 тисяч евакуйованих. Далі у списку Харківська область, Сумщина, Херсонщина та Запорізький напрямок. У кожному регіоні – свої причини, але суть одна: люди рятують життя.

Першою зупинкою для багатьох є транзитні центри. Зараз таких по країні працює 21. Найбільше людей приймають центри у Павлограді та Волоському на Дніпропетровщині, а також у Лозовій на Харківщині. Там можна перепочити, поїсти, отримати базову допомогу й просто трохи видихнути.

Як кажуть у міністерстві, якщо ситуація в громаді стає напруженою, тягнути з евакуацією не варто. Краще вирішити все зараз, ніж чекати, поки стане зовсім небезпечно. Умови для організованого виїзду вже створені, і люди після евакуації не залишаються сам на сам зі своїми проблемами.

У транзитних центрах надають різну допомогу – від гуманітарної до психологічної. Комусь потрібно відновити документи, комусь – оформити виплати чи статус ВПО. Буває, що людині просто треба, щоб її вислухали. І це теж частина підтримки.

Що з житлом

Наразі для внутрішньо переміщених осіб по Україні доступно понад 80 тисяч ліжко-місць. Частина з них ще вільна — близько 7 тисяч. Окремо облаштовують місця для людей з обмеженою мобільністю. Станом на початок грудня додали ще понад 15 тисяч нових місць.

Працює й гаряча лінія 15-48. Вона цілодобова. Там можна дізнатися, як відбувається евакуація, куди звертатися, де можна пожити, які документи потрібні.

Джерело: 5692.com.ua

36-річний працівник одного з промислових підприємств міста, маючи намір незаконно перетнути державний кордон України, вирішив використати підроблений офіційний документ.
Більше новин на REPORTER.ua

Як повідомили у ДТЕК, через проведення аварійних робіт тимчасово знеструмили житлові будинки на декількох вулицях міста.

Без електроенергії наразі залишаються споживачі, які мешкають на проспекті Тараса Шевченка, вулицях Павловській та Лісопильній, а також на прилеглих до них територіях.

У компанії зазначають, що відключення має тимчасовий характер і пов’язане з необхідністю усунення технічної несправності.

Водночас у ДТЕК нагадали, що напередодні, 21 грудня, за цими ж адресами вже проводили профілактичні роботи на електромережах. Про терміни відновлення електропостачання повідомлять додатково.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському проводять аварійно-відновлювальні роботи на мережах водопостачання. У зв’язку з цим за адресою вул. Миколи Лисенка, 67 тимчасово обмежили тиск подачі води. Про це повідомили комунальні служби.

Понижений тиск води відчують мешканці 6 дев’ятиповерхових, 20 п’ятиповерхових, 10 двоповерхових житлових будинків, а також близько 30 приватних домоволодінь.

Обмеження діятимуть до завершення аварійно-відновлювальних робіт. Мешканців просять із розумінням поставитися до тимчасових незручностей.

Про відновлення стабільного водопостачання повідомлять додатково.

Джерело: 5692.com.ua

Війна залишає сліди не лише на мапах бойових дій. Поступово вимальовується інша, не менш тривожна картина – цілі шматки території можуть просто спорожніти. Без людей, без життя, без звичного руху. Про це говорять демографи, і ці прогнози звучать зовсім не теоретично.

Де ризик найбільший

За словами демографа Олександра Гладуна з Інституту демографії, Україна може зіткнутися з явищем масового знелюднення одразу в кількох регіонах. Йдеться не лише про прифронтові зони, як можна було б подумати спершу.

Під загрозою, зокрема, північ країни. Там фактор безпеки накладається на старі демографічні проблеми – виїзд молоді, старіння населення, порожні села. І війна лише прискорює ці процеси.

Два типи територій без людей

Експерт умовно ділить потенційно безлюдні зони на дві категорії.

• Перша – це райони, де знелюднення відбувається давно і, можна сказати, "саме по собі". Людей стає менше щороку, школи закриваються, магазини працюють через день.
• Друга – так звана "санітарна зона" поблизу можливої майбутньої лінії розмежування. Навіть без активних бойових дій життя там залишається під постійною загрозою. Жити – можна. Планувати – майже ні.

Чому це проблема не лише для місцевих

Порожні території – це не тільки про покинуті будинки. Це складнощі з контролем, обороною, логістикою. Де немає людей, там зникає інфраструктура, а з нею – і можливість швидко реагувати на загрози.

До того ж, масове заселення таких зон, за словами фахівця, виглядає сумнівно. Це небезпечно і для самих людей, і для роботи будь-яких державних чи соціальних структур – від лікарень до шкіл.

Довгостроковий виклик

Фактично йдеться про проблему, яка не вирішується одним рішенням або програмою. Планування майбутнього цих територій вимагатиме холодного розрахунку і складних рішень. Інакше на карті країни можуть з’явитися великі "білі плями", де колись було життя, а згодом залишилася лише тиша.

Джерело: 5692.com.ua

Ідея працювати довше давно перестала бути ознакою успіху. Багато хто це вже відчув: години минають, завдань стає більше, а відчуття руху вперед – ніби й нема. Продуктивність тут не про героїзм, а про вміння керувати часом, енергією і фокусом так, щоб залишалося місце для життя, а не лише для дедлайнів.

Що таке продуктивність насправді

Продуктивність часто плутають з ефективністю. Ефективність – це коли робиш швидше. Продуктивність – коли робиш потрібне. Можна цілий день бути зайнятим і водночас не просунутися ні на крок. А можна за кілька годин закрити ключову задачу і відчути реальний результат.

Суть проста: цінність важливіша за кількість дій.

Ритм замість перегонів

Стійка продуктивність тримається не на постійному напруженні. Вона тримається на ритмі. Коли є розуміння, навіщо ти це робиш, і є чіткий фокус, навіть складні задачі перестають виглядати як гора.

Коротко про базу:

• мотивація, яка не зникає через тиждень;
• фокус без постійних перемикань;
• робота з опором, а не ігнорування його;
• відчуття руху, навіть якщо кроки маленькі.

Як не розпорошуватися

Починати варто не з списків, а з сенсу. Одне "навіщо" на тиждень і максимум три важливі задачі. Не десять. Не "все одразу".

Далі – прості речі:

• заблокувати в календарі час під глибоку роботу;
• вимкнути зайві сповіщення;
• працювати короткими відрізками і робити паузи;
• наприкінці дня зафіксувати, що реально зрушилося.

Це звучить банально, але саме ці дрібниці знижують тривожність і прибирають прокрастинацію.

Прості техніки, які працюють щодня

Деякі прийоми не потребують складних систем.

• "З'їж жабу": почніть день з найнеприємнішого, і далі стає легше.
• Правило двох хвилин: якщо можна зробити швидко – не відкладайте.
• Pomodoro 25/5: короткий фокус, короткий відпочинок.
• Next Action: у кожній задачі має бути зрозумілий перший крок.
• Галочки в списках. Дрібниця, але мозок любить завершеність.
• If-Then: "якщо настає X – роблю Y". Це знімає сумніви.
• Buddy-system: інколи достатньо людини, яка просто спитає "як просувається".

Коли задач забагато

У таких ситуаціях добре працює Personal Kanban. Суть проста: зробити роботу видимою і не хапатися за все одразу.

Основні правила:

• візуалізувати всі задачі;
• тримати в роботі не більше 2–3 одночасно.

Навіть проста дошка з колонками "заплановано – в роботі – готово" вже дає відчуття контролю. А контроль, як не дивно, економить сили.

Часові горизонти

Фокус варто тримати не лише на сьогодні.

• Тиждень – як спринт з чіткою метою.
• Місяць – час для корекції і прибирання зайвого.
• Рік – загальний напрям і ключові віхи.

Коли ці рівні не суперечать один одному, зникає відчуття хаосу.

Точка опори

Продуктивність не про те, щоб встигнути все. Вона про відчуття контролю і руху в потрібному напрямку. Коли є фокус, зрозумілі пріоритети і регулярна перевірка реальності, робота перестає бути нескінченним бігом і починає давати результат.

Джерело: 5692.com.ua

Полум’я повністю охопило автівку, припарковану в дворі біля багатоповерхових будинків.
Більше новин на REPORTER.ua

Мобілізація в Україні поступово переходить у зовсім іншу площину – цифрову. Міністерство оборони говорить про новий підхід, у якому паперові довідки й усні пояснення відходять на другий план, а ключову роль відіграють дані, зафіксовані в системах. Йдеться не про окремий сервіс, а про спробу вибудувати суцільну логіку контролю.

Що саме запускає Міноборони

У відомстві повідомили про розробку цифрового механізму під назвою "Чекін мобілізованого". По суті, це система постійного електронного супроводу людини від моменту мобілізації і далі – під час служби. Ініціативу представив керівник Головного управління інформаційних технологій Міноборони Олег Берестовий на Digital Defence Forum у Києві.

Основна мета – зменшити кількість випадків самовільного залишення частини, які, за словами посадовців, стали помітно частішими з початку повномасштабної війни.

Електронний військовий квиток як точка старту

Перший елемент цієї схеми – електронний військовий квиток у застосунку Резерв+. Саме він має стати ключем до всієї системи. У квитку збиратиметься інформація про переміщення військовозобов’язаного:

• коли був відсканований QR-код;
• де саме це сталося;
• ким і за яких обставин;
• до якого підрозділу людина була направлена.

Ідея проста: якщо виникає спірна ситуація, система дозволяє "перемотати плівку назад" і побачити повну послідовність подій, без домислів і суб’єктивних версій.

Єдина база замість розрізнених даних

Уся зібрана інформація надходитиме до системи "Оберіг", яка вже використовується в оборонному секторі. Вона синхронізуватиметься з іншими цифровими базами, створюючи єдиний масив даних.

Фактично кожен крок мобілізованого фіксуватиметься майже в реальному часі. Для командування це означає прозорий цифровий слід, де складніше щось загубити або "не помітити".

Від медкомісії до служби – без розривів

На цьому Міноборони зупинятися не планує. Наступний етап – повний електронний супровід мобілізованого:

• направлення на медичну комісію;
• оцифровані медичні документи;
• електронні списки для навчальних центрів;
• автоматичний обмін даними між системами "Оберіг" та "Імпульс";
• фіксація прибуття до частини і подальших переміщень.

Тобто весь шлях – від першого виклику до повноцінної служби – має бути зафіксований у цифровому форматі, без "білих плям".

Контроль через дані, а не припущення

За словами Берестового, така модель дозволить швидко помічати нетипові ситуації: дивні маршрути, зникнення з поля зору, затримки без пояснень. Саме ці сигнали, на думку Міноборони, допоможуть вчасно реагувати на ризики СЗЧ.

Ідея полягає в тому, щоб прибрати людський фактор із контролю і замінити його аналітикою. Менше здогадів – більше зафіксованих фактів.

Питання, які вже виникають

Втім, нова система вже стала темою для обговорень. Експерти визнають: рівень диджиталізації справді високий. Але водночас з’являються інші запитання.

По-перше, для роботи з такими обсягами даних потрібні аналітики й оператори, здатні реагувати швидко, а не через тиждень. По-друге, суспільство очікує чітких відповідей щодо захисту персональної інформації: хто матиме доступ, як зберігатимуться дані і де межа цього моніторингу.

Межа між контролем і довірою

Фактично Міноборони вибудовує систему суцільного цифрового спостереження за мобілізованими – від першого контакту з військкоматом до служби в частині. У відомстві вважають це необхідним інструментом дисципліни, тоді як суспільна реакція покаже, чи сприйматиметься такий підхід як виправданий контроль, чи як чутливий виклик для приватності військових.

Джерело: 5692.com.ua

Питання черг для людей з інвалідністю – не про ввічливість чи "добру волю" працівників установ. Це про закон і гарантовані державою права. І хоча на практиці про них знають не всі, правила діють чітко і без подвійних трактувань.

Хто має право пройти без очікування

Закон передбачає позачергове обслуговування для конкретних категорій. Мова йде про:

• людей з інвалідністю;
• дітей з інвалідністю;
• осіб, які супроводжують людину з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю.

Тобто, якщо людина не може самостійно пересуватися чи вирішувати побутові питання, право без черги поширюється і на того, хто поруч із нею.

Де саме мають обслуговувати без черги

Тут перелік досить широкий. Люди з інвалідністю мають право не чекати в загальній черзі у місцях, де надають послуги населенню. Це стосується:

• медичних закладів;
• банків і фінансових установ;
• аптек;
• поштових відділень;
• магазинів;
• державних і комунальних установ;
• кас у будь-яких організаціях;
• громадського транспорту.

Іншими словами, якщо є каса або віконце для обслуговування – право на позачерговість діє. Без "але" і додаткових умов.

Якщо право ігнорують

На жаль, ситуації, коли людині відмовляють або роблять вигляд, що такого правила не існує, трапляються й досі. У такому випадку важливо зафіксувати порушення. Це може бути відео, фото або свідчення інших людей поруч.

Далі варто звертатися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Є кілька варіантів:

• телефоном на гарячу лінію:0800-50-17-20 або 044-299-74-08;
• електронною поштою: [email protected];
• поштовим листом до Секретаріату Уповноваженого: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008;
• особисто до регіональної громадської приймальні Уповноваженого.

Такі звернення розглядають офіційно, і це вже не "розмова на емоціях", а юридичний процес.

Не лише черги

Окрім позачергового обслуговування, люди з інвалідністю можуть розраховувати й на іншу підтримку. Зокрема:

• грошові виплати;
• продуктові набори;
• одяг від благодійних організацій;
• предмети побуту від фондів;
• інші види допомоги, залежно від ситуації та регіону.

Цю інформацію, до речі, надала система Безоплатної правничої допомоги, яка якраз і працює з подібними запитами щодня.

Коли право важливіше за мовчання

Позачергове обслуговування – це не привілей і не "виняток". Це закріплене законом право, яке працює лише тоді, коли про нього говорять і його відстоюють.

Джерело: 5692.com.ua