Можна скільки завгодно говорити про традиції, але у великодньому кошику випадкових речей немає. Кожен продукт — не просто "щось смачненьке", а справжній код, нашитий на пам’яті поколінь. От, наприклад, сіль. Вона ж наче проста, щоденна. Але саме її українці обов’язково кладуть у кошик разом із паскою, крашанками, ковбасою та сиром. Навіщо?

Чесно кажучи, не всі навіть замислюються, чому цей крихітний мішечок із білими кристалами має бути на святі. Але відповідь — у самій суті християнства та нашій народній культурі.

Сіль — не просто приправка, а міст між духовним і земним

Сіль — це більше, ніж смак. У Біблії її згадують як знак вірності й постійності. У книзі Левит сказано:

Кожну хлібну жертву твою посолиш сіллю. Не позбавляй соли заповіту Бога твого…

Тобто навіть жертва мала бути соленою — як доказ того, що людина не забула Бога, і навпаки. Сіль — як та ниточка, яка з’єднує людину й Небо. Така собі древня угода, яку не можна розірвати.

Але це ще не все. Наші предки дивились на сіль як на справжній талісман. Нею засипали пороги, щоб захиститися від злих сил. Брали в дорогу — ніби компас, який не дасть збитися з дороги. Зустрічали гостей із хлібом і сіллю — і це був жест поваги, а не просто традиція для гарної фотки.

А ви знали, що освячену сіль зберігали весь рік

Так, і не просто так. Її вважали оберегом на всі випадки життя. Наприклад, нею можна було посолити першу страву після посту — щоби з благословенням. А ще — додавали до тіста чи хліба, коли хотіли, щоб родина жила в добрі. Дехто навіть носив крупинку солі в кишені — "на щастя".

Ще цікаво: у деяких регіонах сіллю посипали домашніх тварин, щоби берегли хату. А в інших — клали трошки освяченої солі до шухляди з грішми, щоб ті "не переводились".

Що ще має бути у великодньому кошику — і чому

• Паска. Це не просто випічка. Паска — символ Ісуса, Його тіла, Його жертви. Її печуть у тиші, з молитвою, найчастіше в Чистий четвер або Велику суботу. Кажуть, якщо тісто вдалося — рік буде добрим.
• Яйця (крашанки, писанки). Ой, це ціла наука. Яйце — це життя, відродження, початок. Червоне — символ крові Христа, жовте — сонця, зелень — весни. А писанки? Там кожна рисочка — як окреме послання до Всесвіту.
• Хрін. Його смак — як правда: гіркий, але пробуджує. Символ страждань, але й сили. Бо без болю немає оновлення. І ще кажуть, що хрін — це коріння віри. Міцне, живе.
• М’ясо. Жертовність. М’ясо — це пам’ять про те, що воскресіння прийшло після страждань. Домашня ковбаса, буженина, сало — не просто святкові страви, а знак того, що піст завершено й життя триває.
• Молочні продукти. Молоко, масло, сир — це ніжність і жертовність Бога. Усі ці продукти — як знак турботи про людину. Кажуть, коли в хаті є сир — буде лад.

Сіль і народні прикмети

До речі, в народі вважалося: якщо під час освячення сіль розсипалась — не до біди, а до очищення. А якщо тріснула баночка з нею — варто бути уважним, бо це натяк згори: час щось змінити.

А ще: освяченою сіллю можна було притрусити одяг чи взуття перед важливою подією — на захист.

Великдень — не лише про стіл і страви. Це про зв’язок. І сіль у кошику — нагадування, що цей зв’язок починається з малого. З крихітки. Але саме вона тримає в собі силу оберегу, традиції, пам’яті. І трошки — дива.

Джерело: 5692.com.ua