А тепер трохи гарних новин. Україна отримає додаткові мільярди — і ні, це не черговий кредит під відсотки, який потім доведеться повертати поколіннями. Цього разу гроші прийдуть з… російських активів, які вже давно "лежать під арештом".

Угода з Японією відкриває шлях до 3-х мільярдів доларів

Так от, 2 травня Кабмін затвердив угоду з Японією, яка дозволяє передати нам близько 3 мільярдів доларів. Йдеться про частину механізму G7 під назвою Extraordinary Revenue Acceleration — або просто ERA.

Це така ініціатива, де беруть не самі активи (поки що), а прибутки з них — і направляють країнам, які цього потребують. Здогадайтесь, хто в списку номер один? Правильно.

Куди підуть гроші: на бетон, зарплати і трохи світла

Прем’єр Денис Шмигаль підтвердив, що ці кошти витратять на головне — відновлення інфраструктури, підтримку бюджету й інші важливі речі. Тобто, дороги, школи, лікарні, можливо — нові генератори, якщо знову почнуться віялові відключення.

Цікаво, що Україна в межах цього механізму хоче отримати не три, а аж п’ятдесят мільярдів доларів. Так, цифра звучить фантастично — але це реальний план. Зрозуміло, що все залежить від того, скільки ще "втратить у доступі" Росія на Заході й наскільки швидко партнери з G7 зможуть ці кошти спрямовувати далі.

Замороженого замало — треба конфіскувати

До речі, саме механізм ERA придумали в G7, щоб хоч частково компенсувати збитки, які Росія завдала Україні. І Шмигаль прямо говорить: ми вдячні партнерам, але сподіваємось, що далі буде ще жорсткіше — з повною конфіскацією всього замороженого майна країни-агресора. Щоб не лише відсотки, а й самі активи пішли на відновлення зруйнованого.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському 3 травня 2025 року частково обмежать електропостачання та змінять роботу громадського транспорту у зв’язку з профілактичними та ремонтними роботами, які проводить АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Як повідомили в компанії, у суботу, 3 травня, з 08:30 до 19:00 електроенергії не буде за такими адресами:

• вул. Єдності,
• вул. Привітна,
• просп. Свободи.

Окрім цього, КП КМР "Транспорт" попередив про зміни в русі трамваїв №2 та №3 протягом 3 і 4 травня.

• Зокрема, трамвай №2 з 06:00 до 17:00 курсуватиме за таким маршрутом:площа ДМК – зупинка Олександра Довженка; Диспетчерська-2 – вул. Дунайська.
• Натомість трамвай №3 тимчасово не курсуватиме зовсім. Йому на заміну запустять автобусний маршрут 23-Е, який з’єднає площу ДМК з кільцем трамвая №3 у селі Карнаухівка.

Автобуси відправлятимуться за таким графіком:

• з 05:00 до 11:30 — кожні 30 хвилин (з пл. ДМК та з кінцевої трамваю №3 с. Карнаухівка),
• з 12:00 до 14:00 — один автобус, інтервал 1 година (з пл. ДМК — 12:00,13:00; з с. Карнаухівка — 12:30,13:30),
• з 14:00 до 17:00 — два автобуси, інтервал 30 хвилин (з пл. ДМК та з с. Карнаухівка — 14:00, 14:30, 15:00, 15:30, 16:00, 16:30).

Проїзд — 8 грн, при цьому пільговий проїзд збережений.

Мешканців Кам’янського просять врахувати ці тимчасові зміни при плануванні поїздок та дотримуватись обережності в районах проведення робіт.

Джерело: 5692.com.ua

2 травня уряд ухвалив постанову, яка офіційно запускає систему електронних освітніх документів. Це стосується не лише дипломів про вищу освіту, а й атестатів, свідоцтв та навіть наукових ступенів. Про це в себе у Telegram повідомив нардеп Олексій Гончаренко.

Як працює система електронних дипломів

Цікаво, що ці е-документи не просто картинки — вони формуються на базі даних ЄДЕБО (це така собі електронна освітня база). Кожен матиме унікальний код — або QR, або штрих-код, або щось подібне, щоб легко перевірити справжність. Доступ до документів буде через застосунок або портал "Дія". Тобто, достатньо зайти в додаток — і ось він, твій диплом, як на долоні.

Для кого це особливо важливо

Усі документи, від шкільного атестата до диплома кандидата наук, можна буде знайти онлайн.

Багато хто під час війни втратив документи: хтось тікав з обстрілів, хтось не зміг вивезти з собою архіви. Тепер ці люди зможуть відновити своє право на освіту чи роботу, навіть не маючи паперової копії, — пояснив Гончаренко.

І правда, зручно. Бо зараз, щоб влаштуватися на роботу або підтвердити освіту за кордоном, часто доводиться викручуватися, шукати довідки або чекати копії з архівів. А тут — відкрив "Дію" і показав.

Хтось скаже, що це не зовсім звично — дипломи ж завжди були на гарному папері, з підписами, печатками. Але, здається, ми вже давно живемо в цифрову епоху, де електронний документ може важити більше, ніж будь-який папір.

Джерело: 5692.com.ua

Ще кілька років тому ці хлопці, ймовірно, навіть не знали, де знаходиться Україна. А тепер — вони в полоні. Усе через війну, на яку їх, схоже, "заманила" РФ.

Так, звучить дивно, але саме це підтвердило Міністерство закордонних справ Республіки Того. Вони кажуть: їхнім громадянам обіцяли освіту й стипендії, а по факту — втягнули у війну на боці Росії. Тепер частина з них опинилася в руках українських військових.

Що відомо про полонених

Скільки саме таких "стипендіатів" — невідомо. Цифри поки не озвучують. Але схоже на те, що це не поодинокі випадки. І, чесно кажучи, це лячно — уявіть, що ваша дитина їде вчитися, а потім її показують у репортажі з лінії фронту.

МЗС Того зараз намагається розібратись у ситуації. Вони контактують з дипломатичними партнерами, щоб з’ясувати, як узагалі сталося, що їхні люди опинилися в зоні бойових дій. І водночас звертаються до своїх громадян із проханням: перш ніж погоджуватися на "золоті гори" за кордоном — сто разів перевіряйте, хто вам це пропонує. Особливо якщо йдеться про Росію.

Міністерство закликає всіх громадян, особливо молодих людей, які бажають навчатися за кордоном, проявляти максимальну пильність та перевіряти достовірність пропозицій про надання стипендій, перш ніж брати на себе будь-які зобов'язання, — йдеться в офіційній заяві.

Чому Росія тягне іноземців до війни

Тут усе, наче на долоні. Після того, як у самій РФ зменшився потік охочих іти воювати (а точніше — після того, як виснажилися колонії та ентузіазм населення), Кремль вирішив шукати їх за кордоном. Зокрема — в Африці. Бо там, у багатьох країнах, молодь у скруті й готова хапатись за будь-який шанс змінити життя.

За даними британської розвідки, Росія створила окрему структуру у Міністерстві оборони, яка займається саме цим — вербує африканців. Мова йде про жителів Руанду, Бурунді, Конго, Уганди… А тепер, як бачимо, і Того.

Цікаво, що останнім часом у поле зору російських вербувальників потрапляють не лише чоловіки. Західні ЗМІ повідомляють: Кремль уже залучає в Африці жінок. Їх не кидають одразу на фронт — поки що. Натомість відправляють у Татарстан, де вони нібито працюють на збиранні дронів-камікадзе.

І от тут виникає запитання: скільки ще таких "освітніх" програм насправді є білетами в один кінець?

Здається, африканська молодь стає для Росії зручним інструментом — дешевим, покірним і дуже вразливим. А для багатьох — цей шлях закінчується далеко не дипломом, а полоном або, що ще гірше, загибеллю на чужій землі.

Історія з полоненими з Того це вже не просто інцидент. Це симптом того, як далеко Кремль готовий зайти, аби не проводити нову мобілізацію у себе вдома. І тут уже мова не про війну між арміями. Це війна за людські долі.

Джерело: 5692.com.ua

Ну ось, таки дочекалися. Вперше за всі роки незалежності України "Укрзалізниця" нарешті отримала шість абсолютно новеньких плацкартних вагонів. Не перекрашених, не підлатаних, а саме свіженьких — з заводу. І що цікаво — вироблені вони не десь у Китаї чи Польщі, а нашими, українськими руками.

Ці вагони вже готуються стати частиною складу поїзда Львів – Харків – Краматорськ. Щоправда, поки що в продажу квитків на плацкарт немає — лише купе та люкс. Але сам факт, що нові плацкарти вже є — вже щось. Знаєте, раніше здавалось, що цього моменту можна й не дочекатися. А тут — на тобі.

До речі, плани на 2025 рік у компанії теж амбітні: хочуть капітально відремонтувати 59 вагонів, з яких більша частина — знову ж таки плацкарти (37 штук). Тобто, здається, хтось там нарешті почув нас, простих пасажирів.

Що змінилося

Біля нижніх полиць тепер більше простору, аби заштовхати ту злощасну сумку, яку раніше ледве можна було впхати. Ну і під самими лавками місця теж побільшало.

На верхніх полицях з'явився підвісний столик. Такий собі лайфхак для тих, хто завжди страждав без місця, де чашку поставити чи телефон покласти.

Інтер’єр у вагоні — світло-бежевий. Виглядає, як у фільмах про майбутнє, а не про минуле, як раніше.

Освітлення стало м’якшим і приємнішим — можна самому обирати, як сильно світитиме лампа над вашим місцем.

Для людей із порушеннями зору додали контрастне маркування: ручки, поручні, навіть номери місць тепер мають тактильні позначки, включно зі шрифтом Брайля. Не ідеально, але зрушення — серйозні.

Біля кожного місця — розетки! І не просто звичайні, а з USB та Type-C. Тобто зарядити телефон тепер можна без танців з бубном і пошуку перехідника.

Індивідуальні світильники мають аж три режими. Можна налаштувати освітлення під себе, а не чекати, поки провідниця погасить "верхнє світло".

А тепер тримайтеся — у вагоні є кондиціонер. Не вентилятор, не відкрите вікно на провітрювання, а справжній кондиціонер. І туалети — вакуумні. Без того жаху, який раніше лякав кожного другого пасажира.

Ще одна приємна річ — у кожному вагоні передбачені сповивальні столики. Для тих, хто подорожує з малечею, це просто рятівна опція.

Отаке-от оновлення. Невеликий, але дуже важливий крок до того, щоб подорожі залізницею стали не просто терпимими, а справді зручними.

Чесно кажучи, трохи не віриться, що ми говоримо про плацкарт. Можливо, ще не ідеал, але точно рух у правильному напрямку.

Джерело: 5692.com.ua

Мер Кам'янського Андрій Білоусов зустрівся з нашими спортсменами — переможцями Чемпіонату України з армреслінгу серед юнаків, юніорів, параспортсменів, представників адаптивного спорту та ветеранів.

Масштабна спортивна подія проходила з 1 по 5 квітня у смт Воловець на Закарпатті. Чемпіонат зібрав понад 300 учасників із 18 регіонів України. Упродовж п’яти днів спортсмени вели напружену боротьбу за першість та шанс представляти Україну на міжнародному рівні.

Кам’янське гідно представили вихованці ДЮСШ №5 та Центру "Незламні", здобувши 10 золотих та 4 срібні медалі. Також, за результатами чемпіонату, троє наших армреслерів увійшли до складу національної збірної України. Це значне досягнення, яке стало можливим завдяки силі духу і наполегливій праці самих спортсменів та підтримці тренерів.

Привітав чемпіонів, вручив команді сертифікат на фінансування поїздки до Румунії для участі в Чемпіонаті Європи з армреслінгу. Переконаний, що й на міжнародній арені наші спортсмени достойно представлять Кам’янське та Україну. Щиро дякую тренеру Едуарду Аноткіну за професійність і щоденну роботу. Докладаємо зусиль для розвитку спорту в місті, зокрема інклюзивного та ветеранського, адже це запорука сильної та успішної громади. Пишаюся нашими чемпіонами і бажаю подальших перемог! – написав Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

Ситуація знайома багатьом. Руки вже в борошні, духовка розігрівається, а от пакетика з розпушувачем — як крізь землю провалився. Здається, усе — місія провалена. Але ні! Кулінарна логіка передбачає такі екстрені випадки. І рішення — просте до банальності: зробити розпушувач самому. Так, прямо вдома, із того, що, ймовірно, вже є на кухні.

Навіщо взагалі потрібен той розпушувач

Якщо по-простому — щоб тісто піднімалося і ставало легким, ніби хмарка. Все завдяки вуглекислому газу, який виділяється в процесі реакції. Коли в тісті з'являються бульбашки — воно стає пухким. Це і є магія, яку запускає розпушувач.

До речі, у складі магазинного порошку нічого надприродного. Просто хімічна реакція між кислотним і лужним компонентами. Тобто, якщо вдуматися, можна зібрати ту ж формулу самостійно.

Склад: три прості інгредієнти

Усе, що вам знадобиться:

• харчова сода — основа, що вступає в реакцію;
• лимонна кислота — активує соду і змушує її "працювати";
• борошно або крохмаль — суха "підкладка", яка не дає суміші злипнутись.

Цікаво, що ці компоненти є майже на кожній кухні. Якщо немає лимонної кислоти — варто подумати, чим ви її зазвичай замінюєте. Бо, чесно кажучи, вона — універсальний помічник у господарстві.

Пропорції: не треба нічого вигадувати

Формула така:

• 5 частин соди
• 3 частини лимонної кислоти
• 12 частин крохмалю або борошна

Наприклад, якщо взяти за міру чайну ложку, то вийде: 1 ложка соди, 0,6 ложки кислоти, і десь 2,5 ложки борошна. Можете округляти, це не мікрохірургія, а кулінарія — тут є простір для неточностей.

Змішати — і в банку

Усе з’єднуємо, добре перемішуємо і пересипаємо в суху, герметичну банку. І — от вам домашній розпушувач, який завжди під рукою. Зберігається довго, не псується, не вимагає холодильника. Головне — тримати подалі від вологи.

До речі, деякі господині роблять одразу велику порцію — наприклад, по столовій ложці кожного інгредієнта, щоб вистачило на кілька разів. І це дійсно зручно, особливо коли печеш часто.

Хоч домашній розпушувач і простий у приготуванні, важливо не змішувати його з вологими інгредієнтами заздалегідь. Реакція починається миттєво, тому додавайте його в тісто на останньому етапі — вже перед випіканням.

Джерело: 5692.com.ua

Мер Кам'янського Андрій Білоусов передав ключі від квартири багатодітній родині нашого захисника — Вячеслава Бурховця.

Вячеслав — ветеран війни, захисник України. Був тяжко поранений під Бахмутом, пройшов полон. Подружжя виховує трьох дітей. Тепер у великої родини буде власна оселя.

Це не просто дах над головою, це подяка від усієї нашої громади. Нехай у новому домі завжди буде тепло, затишок і мир. Дякуємо кожному герою, який захищає нашу землю, – написав міський голова.

Джерело: 5692.com.ua

Чи траплялося вам намагатися покласти телефон у кишеню джинсів і… він просто не влазить? Або гаманець — так, щоб не випирав, не випадав і не заважав? Для багатьох жінок це типова ситуація. Бо кишені в жіночому одязі, чесно кажучи, — це як жарти в старих анекдотах: ні смішно, ні зручно. Малесенькі, декоративні, іноді й зовсім фейкові. І от мережа вибухнула обговоренням: чому так і чому досі?

Один цікавий допис запустив цілий ланцюг роздумів: чому в жіночих штанах майже немає повноцінних кишень, на відміну від чоловічих? Дехто навіть провів експерименти — порівнювали кишені "він" і "вона", і результат був, м’яко кажучи, несправедливим. Виявилося, що в чоловічі штани поміститься цілий комплект "виживання в місті" — телефон, ключі, гаманець, навіть якась шоколадка. А жінці? Максимум — дрібні монети й проїзний, і то якщо без чохла.

Кишені — це не мода, а влада

Якщо копнути глибше, історія кишень — це історія впливу. Десь 400 років тому до чоловічого одягу почали додавати кишені — такі собі приватні "сховки", доступ до яких мав тільки власник. А от жінкам цього "бонусу" не дісталося. Їхні сукні були без карманів, бо так, мовляв, гарніше: рівні силуети, тонка талія, ніяких зайвих об’ємів. Ну а якщо щось треба було носити — будь ласка, тримайте окремо, в руках чи в торбинці.

Але є й інша версія, більш гостра: кишені вважалися засобом самостійності. Мовляв, жінка з карманами може носити із собою не лише хустинку, а й щось серйозніше — гроші, листи, ключі… тобто мати контроль над тим, що носить і куди йде. А це вже, погодьтеся, трохи порушує "звичні правила". І от тобі й результат — мода як інструмент контролю.

Перші ластівки змін — але повільно

Щось почало змінюватися лише в кінці XIX століття. У 1891 році організація з доволі сміливою назвою "The Rational Dress Society" (у перекладі — щось на кшталт "Товариство розумного одягу") почала вшивати кишені у сукні. Потім у 1920-х роках дизайнер Шанель — так-так, та сама — додала кишені в жіночі піджаки. А ще років 50 по тому кишені з’явились і в жіночих джинсах. Але, чесно кажучи, не в тому обсязі, як хотілося б.

Бо навіть зараз у більшості жіночих штанів ті кишеньки — це як жарт. Маленькі, неглибокі, без сенсу. А головне — без функції.

Економіка сильніша за стиль

Цікаво, що в коментарях люди діляться власними версіями. Дехто пише, що компаніям просто невигідно робити нормальні кишені. Бо більшість жінок все одно носять сумочки, а якщо дати ще й зручні кишені, то хто ж буде купувати нові аксесуари? Компанії не хочуть змінювати модель, яка вже приносить прибутки. Дизайнерам, які хочуть додати кишені, просто кажуть: "Забудь. Це дорого. Це не окупиться".

Одна жінка розповідала, як на весіллі говорила з дизайнеркою одягу, яка працює у відомому бренді попросила ту зробити більше кишень. На що почула відповідь: "Я завжди додаю їх у проєкти. Але бухгалтерія щоразу просить прибрати. Бо, уяви, економія на парі кишень — це від 60 до 80 тисяч доларів прибутку на рік". Уявляєте?

Життя без кишень — це не дрібниця

І от у цьому, здається, й уся сіль. Справа не в дизайні чи красі. А в контролі, у прибутках, у стереотипах. Жінці з сумкою легше нав’язати більше покупок, більше залежностей. А кишеня — це свобода. Маленький шматочок простору, де тільки твоє і для тебе.

Ще одна жінка писала, як відкрила для себе цю різницю буквально випадково: приміряла чоловічі джинси — і була шокована. Рука влізла до половини стегна. А вона звикла до того, що максимум — влізе палець і фішка від супермаркету. І як тут обійтись без сумки?

Отакі вони, ці "простенькі" кишені. Ніби деталь, а насправді — великий символ. Символ того, скільки ще потрібно змінити, щоб речі працювали для зручності, а не лише для продажу. Бо, зрештою, одяг має служити людям, а не лише ринку.

Джерело: 5692.com.ua

23 квітня в одній з лікарень міста Дніпро помер старший сержант Безгінов Сергій Володимирович.

Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе мер міста висловлює глибокі співчуття рідним і близьким померлого захисника.

Сергій Безгінов народився 18 квітня 1976 року в селі Малий Орчик на Харківщині. Упродовж 1994-1996 років проходив строкову військову службу. Тривалий час працював на ДП "Стальзавод ТАС". У березні цього року став на захист України та її народу. У нього залишилися дружина, донька, мати, сестра та брат.

Доземний уклін воїну-захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!

Панахида відбудеться 3 травня о 13:30 в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ (вул. Сергія Слісаренка, 34). Поховають воїна о 14:30 на кладовищі по вул. Романківській.

Джерело: 5692.com.ua