Іноді здається, що було б непогано мати рентген для думок — подивився, і одразу все ясно. Але, чесно кажучи, у житті цілком вистачає уважності до дрібниць, щоб "читати" людину. Не телепатія, звісно, але майже.

Очі — дзеркало інтересу

Погляд багато що видає. Наприклад, на вечірці: якщо комусь цікаво з вами, його очі будуть шукати ваші. А якщо людина поглядом ніби "плаває" — то, скоріше за все, їй хочеться втекти від нудьги. Особливо під час розмови. У таких випадках краще змінити тему або співрозмовника.

Коли людині незручно поруч

Є кілька таких "дзвіночків", які говорять самі за себе:

• руки схрещені — ніби на замку;
• постійно крутиться або змінює позу;
• виглядає скутою, напруженою.

Це не просто так. Якщо бачите ці сигнали, не тисніть. Можливо, зараз не найкращий момент для розмови. Просто дайте простір.

Обличчя — мовчазний оповідач

Є таке поняття, як мікровираження. Це ті емоції, які виринають на обличчі на мить, навіть якщо людина намагається все приховати. Наприклад, хтось посміхається, а очі — порожні. Це може означати, що він щось приховує. І не обов’язково щось погане, але — нещире точно.

Горло — ще один індикатор

Цікаво, але якщо людина починає частіше ковтати слину, особливо важко — це майже завжди нерви. Можливо, вона переживає, що скаже щось не те, або взагалі не хоче говорити. Так буває, коли хтось змушений брехати чи мовчати про щось важливе.

Нервові ноги — сигнал знизу

Ви, мабуть, теж бачили це: сидить людина, а нога підстрибом тремтить. Це не просто звичка — це ознака дискомфорту. Або напруження. Або навіть злість. І якщо це з’являється під час розмови з вами — можливо, варто переосмислити, що саме ви щойно сказали.

Як дихає — так і відчуває

Глибоке, важке дихання, яке переходить із живота в груди — часто знак гніву або сильного емоційного напруження. Буває так, що співрозмовник нічого не каже, а вже вся енергія навколо нього наче "стрибає" — це той самий момент.

Куди дивляться ноги — туди й душа

Звучить дивно, але стопи не брешуть. Якщо під час розмови людина звернена до вас корпусом, а ноги — вбік або до виходу, то їй, м’яко кажучи, пора йти. Або хоча б дуже хочеться. Це ще один безмовний жест — тіло підказує, навіть коли язик мовчить.

Найпотужніший спосіб — обличчя

Серед усіх цих підказок, найціннішим можна назвати саме обличчя. Воно не вміє брехати повністю. Якщо уважно спостерігати за дрібними емоціями — на секунду піднята брова, стиснуті губи, різка міміка — можна зрозуміти більше, ніж з годинної розмови. Це як розкрити чужу історію без жодного слова.

Ми часто сприймаємо слова як головний інструмент спілкування, забуваючи, що тіло говорить не менш голосно. Мікрожести, дихання, положення стоп — усе це частини великої мозаїки під назвою "людська поведінка". Навчитися її читати — означає краще розуміти світ навколо. Це не про контроль чи маніпуляції, а про уважність і повагу. Іноді варто просто дивитися трохи уважніше. Без осуду. Без поспіху. І тоді — мовчання розповість більше, ніж сотні слів.

Джерело: 5692.com.ua