Іноді хочеться чогось теплого, ароматного і не надто складного. Щоб поставити каструлю на плиту, і за пів години — на душі вже спокійно, а вдома пахне по-доброму. Саме такий ефект має тосканський квасолевий суп із грінками. Простий, але не примітивний. Ненав’язливо поживний. Смак — як затишна розмова після важкого дня.

Що знадобиться на одну порцію

• куряче філе — грамів 80 (а якщо лишилось після вечері — можна й використати його)
• біла квасоля (консервована) — теж десь 80 г
• морквина — невеличка, грамів 40
• цибулина — маленька, 30 г вистачить
• селера (стебло) — 20 г, це приблизно чверть середнього стебла
• йогурт (бажано густий і нежирний) — 1 столова ложка
• хліб без дріжджів — 30 г (сушений чи трохи черствий — те, що треба)
• часник — 1 зубок
• спеції, зелень — тут уже як кому до душі: можна трохи чебрецю, базиліку або звичайний чорний перець

А тепер — до справи

• Філе ріжемо кубиками, заливаємо холодною водою й варимо бульйон. Як тільки закипить — знімаємо пінку й даємо покипіти хвилин 15–20. Виходить легкий м’ясний навар — без важкості, але зі смаком.
• Тим часом нарізаємо овочі: цибулю з селерою — дрібно, а моркву натираємо на великій тертці. Хтось скаже, що морква — то дитинство. Ну, можливо.
• Обсмажуємо все це на краплі олії (буквально чайна ложка): не смажимо до хрумкості, а просто розкриваємо аромат. Додаємо спеції — наприклад, трохи італійських трав, чорного перцю і щіпку мускатного горіха. Він, до речі, дуже гарно "витягує" смак квасолі.
• Висипаємо квасолю до овочів, заливаємо 100 мл нашого бульйону, прикриваємо кришкою і тушкуємо ще хвилин 5. Тут головне — не пересушити.
• Додаємо ложку йогурту й гарненько перемішуємо. Даємо закипіти. Йогурт дає легку вершковість, але без жирності — тонко й делікатно.
• Все разом — в блендер. Тобто курку, овочі й трохи бульйону. Подрібнюємо до стану пюре. Якщо густувато — додаємо ще бульйону, скільки треба. Консистенція має бути кремовою, не рідкою й не "кашею".
• Грінки. Хліб ріжемо кубиками, змішуємо з подрібненим часником, зеленню, улюбленими спеціями й буквально кількома краплями олії. Можна підсушити на сухій пательні, але найкраще — в духовці. Головне — до хрумкої скоринки, не пересмажити.
• Суп подаємо гарячим. Зверху — свіжа зелень (петрушка, базилік, навіть трошки кропу підійде), а поруч — теплі грінки. Не просто прикраса, а справжня текстурна насолода.

А ви знали

У Тоскані такий суп — це не просто страва, це філософія. Його готують у великих каструлях на кілька днів. Смак лиш посилюється на наступний день — як і у всіх страв, що настоялись. Деколи замість курки беруть залишки м’ясної запіканки або ковбасок. А ще — додають листя капусти кейл або навіть трохи томатної пасти.

До речі, квасоля — джерело білка й клітковини, тож суп виходить легкий, але ситний. Ідеальний варіант на вечерю, коли хочеться тепла без переїдання. А грінки — ну це вже просто бонус, той самий "хрум", який змушує повертатись за добавкою.

Коли день був довгим, руки опускаються, а їсти щось складне не хочеться — саме такі страви й рятують. Тосканський квасолевий суп із грінками — це не лише про смак, це про турботу. Про можливість зробити собі добре без зайвого клопоту. Іноді достатньо простої тарілки супу, щоби відчути себе краще. І ви це заслуговуєте.

Джерело: 5692.com.ua