«Через комплекс меншовартості складається ілюзія, ніби в Європі життя краще»: українські біженці – про життя за кордоном

Нещодавно серед українських біженців провели соціологічне опитування, метою якого було порівняти якість життя закордоном та в Україні.

За результатами опитування, найкраще респонденти оцінили українські графік роботи магазинів й аптек, співвідношення ціна-якість у сфері краси, діджиталізацію різних послуг, розмір комунальних тарифів. Опитані також зазначили, що менталітет у рідній країні та самі люди є кращими, ніж у країнах їх тимчасового перебування.

Styler поспілкувався з українськими біженцями про устрій життя в тих країнах, де вони тимчасово перебувають, щоб дізнатися все з перших вуст.

Наші героїні Ксенія, Альона, Дар’я, Наталя та Ірина проживають у різних країнах Європи: Німеччина, Франція, Чехія, Словенія та Іспанія.

Вони розповідають, що вибір пав саме на ці місця, тому що мають там знайомих або можливості якісно закріпитися для тимчасового проживання.

Чим європейці відрізняються від українців?

Іноземці щиро приймають українських біженців, що відзначають всі співрозмовниці, проте, звісно, відчутна різниця в менталітеті.

Ксенія Ляпіна, Німеччина

Німці максимально спокійні, відчуття, що ніколи не відчувають стресу. Вони можуть дуже повільно щось робити, але це буде ефективно. Для нас це проблема, адже не хочеться довго чекати, проте для них це – норма життя. Я вважаю, що це правильно для ментального здоров’я робити стільки, скільки можеш.

Також, до речі, помітила, що в них не така залежність від телефонів. Я бачу, що навіть на вулицях вони просто тримають у руках сумку й роззираються навколо, вітаються з іншими.

Альона Вернигора, Франція

Люди дуже приємні, як і наші, але французи видаються мені трохи більш лицемірними. У них є толерантність, вони не зважають на зовнішній вигляд оточення тощо. Ці риси в них виховують із дитинства.

Дар’я Третьяк, Чехія

Нам на шляху зустрічалися дуже добрі люди, які допомагають у всьому. Кілька місяців ми жили в незнайомців абсолютно безкоштовно. Вони прийняли нас, як рідних.

Я також спілкувалася з одним чехом. Він сказав, що люди просто в шоці від того, наскільки українці віддано боронять свою країну. Я це кажу, а в мене сльози на очах. Він не знає, як чехи без воєнного досвіду пішли би захищати свою землю.

Наталя Ілюшина, Словенія

Тут чудові люди. Це фермерська країна, тому більшість живуть у приватних будиночках. Ми поки мало спілкувалися з місцевими, тому відмінностей і не помітили. Проте вони дуже відкриті, добрі й сімейні.

Словенія комфортна для життя (фото: Наталя Ілюшина)

Ірина Цехош, Іспанія

Іспанці дуже розслаблені. У них є така штука як сієста, тобто обідній відпочинок. Через спекотний клімат у них досить специфічний графік роботи: починається з 10:00-11:00, через дві години обід, потім – сієста, ще дві години роботи і – все.

Ще іспанці дуже люблять собак. Спершу я думала, що люди вигулюють стільки собак, бо заробляють на цьому, але ні. Одна сім’я може мати 5 собак, і вони абсолютно різних порід.

Чим схожі міста в Україні та Європі?

Дівчата детально розповіли нам про облаштування міст, де тимчасово проживають. Прага, наприклад, Дар’ї нагадує Київ, а от за словами Наталі, словенські міста – це українські села.

Дар’я Третьяк, Чехія

Загалом усе дуже комфортно. Транспорт тут приїжджає хвилина у хвилину. Є розклад, і нічого ніколи не запізнюється. Я звикла доїжджати до Києва 1,5-2 години, а тут за півгодини з окраїни до центру доїхати можна, хоча Прага й менша за Київ.

Прага – це туристичне місто, і звичайно, є ярмарки, фестивалі, але я не заглиблювалася. Ми більше відвідували мітинги, концерти на підтримку України. На мою думку, в Україні культурне життя набагато вищого рівня, масштабніше.

Наталя Ілюшина, Словенія

Словенія настільки безпечна, що часто мешканці тут не зачиняють ні вхідних дверей, ні дверей в машину. Зараз мені дуже зручно, бо тут я сіла за кермо. Всі їздять спокійно й тихенько. У Києві я так не змогла би.

Ставлення до українців тут чудове. Попри те, що на нещодавніх виборах перемогла проросійська партія, населення підтримує українців. Тому що це колишня Югославія, і вони пам’ятають минулу війну.

Звичайно, тут немає такої діаспори, як у Канаді, але є волонтери. У мене підписаний договір із волонтерською організацією: сортую одяг, координую людей, шукаємо те, чого потребують люди. Образливо, що тут є російська діаспора з "рускім клубом", "руской школой".

Міста облаштовані добре, але треба врахувати, що за словенськими мірками міста – це українські села. Немає навіть районних центрів, щоб були багатоповерхівки. Тут на всю Любляну лише кілька багатоповерхівок. Усі села дуже чисті й охайні.

Громадський транспорт дуже хороший, але він їздить через великі міста й села. Якщо ти живеш далі, то пішки треба пройти кілька кілометрів до зупинки. Тому добре мати хоч найпростішу автівку.

Тут є "гасільські" будинки. Це наші українські пожежні станції. При кожній домівці є свій гурт. Вони дають концерти, збирають благодійні кошти.

Ксенія Ляпіна, Німеччина

Місто дуже комфортне, у ньому все зроблено для мешканців. Все асфальтовано, навіть доріжка біля поля, багато велодоріжок. До речі, тут дуже багато людей їздять на велосипедах. Це відмінність між Україною.

Місцевий транспорт – це великі автобуси зі своїми маршрутом і розкладом. Недоліки лише в тому, що вони інколи запізнюються, і для того, щоб доїхати до якоїсь точки, не завжди вистачає знати просто номер автобусу. Треба дивитися його напрямок. Наприклад, у нас біля дому зупинка 7-го автобусу, проте він має декілька кінцевих точок. Треба слідкувати, куди саме він прямує. Але легко доїхати точно можна.

По місту є театри, концерти локальних артистів. Тут також сезонно проводять фестиваль Дульт: щось по типу ОктоберФест, але в Регенсбурзі. Багато веселощів, атракціонів, музики й пива.

У моєму регіоні для українців влаштовували перегляди фільмів українською, фести з музикою та їжею. Організована гуманітарна допомога й на одяг, і побутові речі. Ми також ходимо на безкоштовні курси німецької, вона тут дуже потрібна. Спочатку курси самої мови, потім інтеграційні. Звичайно, є приватні викладачі, але загалом Німеччина надає таку можливість безкоштовно.

Альона Вернигора, Франція

У нас є лінія трамваю, який їде по всьому місту, й багато менших за маршрутом автобусів. Клермон-Ферран – невелике місто, розмірами як мій Луцьк.

У французів часто проходять свята, але ми їздили на концерти Олега Скрипки та "ДахаБраха", щоб підтримати Україну.

До того ж я тут багато де говорю про Україну. Мене запрошують на різні заходи, щоб розповісти про біженство англійською чи ломаною французькою. Нещодавно я розповідала студентам-соціологам із США про Україну, як і що в нас відбувається. Їм це цікаво, а для мене важливо.

Також тут є студентська організація, куди запросили мене, дівчину з Росії й хлопця з Білорусі. Ми розмовляли про війну. Це було дуже жахливо, хоча рятувало, що вони повністю проукраїнські.

Ірина Цехош, Іспанія

У місті ви не помітите метро. Воно є, просто замасковане в деревах, прозорих станціях тощо. У Валенсії завжди щось цвіте. На вулицях купа апельсинових, лимонних дерев, але насправді це декоративні плоди, тобто їх садять лише заради зовнішнього вигляду й запаху.

У транспорті можна оплачувати спеціальною проїзною картою. Але є така цікавинка: одна поїздка з цієї карти діє ще годину після списання. Тобто якщо я заплатила нею 1 євро в метро, то впродовж години я ще можу за цей же євро користуватися наземним транспортом.

З Інтернетом у них трохи халепа, бо складно знайти Wi-Fi, а мобільний дуже дорогий.

Культурне життя іспанців процвітає. Це завжди дуже голосно, яскраво й водночас контрастно. Ми приїхали саме тоді, коли в них почався якийсь дикий фестиваль з петардами й салютами. Якщо чесно, це дратувало, бо в нас війна, але це їхня увіковічена традиція.

Іспанці дуже підтримують Україну (фото: Ірина Цехош)

Бюрократія в Європі

Після прибуття закордон українським біженцям необхідно оформити низку документів для узаконення перебування. В Україні ми можемо зробити це досить швидко й зручно через сервіси онлайн, проте європейці широко користуються паперовою документацією.

Альона Вернигора, Франція

Франція – це дуже багато корупції, документів і папірців. Ти береш рандеву (зустріч – ред.), приходиш через місяць, його переносять. Загалом тисяча рандеву, тисяча папірців, тисяча емейлів на пошту. У мене електронна пошта зараз просто як смітник. У нас не оформлено біженство, ми під тимчасовим захистом. Сам статус біженця дають швидко й легко, але знову ж таки – через рандеву. Треба звикати.

Але тут дуже хороша соціальна допомога. Є місця, де можна безкоштовно взяти хорошу їжу, одяг, побутові чи речі особистої гігієни. Так було і до війни в України.

Ірина Цехош, Іспанія

Усе доволі складно. Ми їздили в Червоний хрест, подавали заяву в поліцію, треба було слідкувати, щоб її точно опрацювали. Потім зустрічалися із представниками ЧХ, розповідали про потреби тощо. Проблема в тому, що якщо є потреба в житлі, то зазвичай поселять за містом чи у віддаленому селі.

З переваг відзначу, що Іспанія щомісячно виплачує приблизно шість тисяч гривень, якщо ви були працевлаштовані в Україні, але втратили це, і дві тисячі гривень на дитину. Можливо, ці суми якось змінюються в залежності від статусу та інших критеріїв.

Ксенія Ляпіна, Німеччина

Тут надають тимчасовий ВНЖ (вид на життя). Після отримання тимчасового виду на життя, ви отримуєте ВНЖ на 2 роки у вигляді пластикової картки. Якщо війна буде тривати й далі, дія цього документа буде подовжуватись

Що стосується онлайн-банкінгу, то налаштувати складніше, ніж в Україні. Для цього тут треба отримувати окремий пін-код. За три місяці перебування ми досі не змогли його нормально налаштувати. Крім того, ми зіштовхнулися з тим, що обслуговуватися можна лише в тому відділі банку, де я відкрила рахунок.

Хочу додати, що ми живемо в орендованій квартирі, за яку, до речі, поки платить Social Amt (соціальна служба). Ми отримуємо соціальну допомогу, суму якої встановлює самостійно сама організація. Через те, що ми заїхали в абсолютно порожню квартиру, соціальна служба дала нам певну суму на заповнення квартири меблями.

Наталя Ілюшина, Словенія

Документи на біженство отримати досить просто, але загалом країна бюрократична. Якщо коротко, то все так: "принеси три папірця, щоб отримати четвертий".

Словенія не відразу почала виплачувати соціальну допомогу, тому для українців це недолік. Ми маємо право податися на два типи допомоги: матеріальна й компенсація за оренду житла, якщо ви живете не в таборі для біженців. Тут, до речі, є аналог Монобанку – Револют – і працює він за тим же принципом.

Серед значних мінусів додам про податки: вони в Словенії становлять 45%. Так, якщо у вас з/п 1800 євро, то отримаєте ви 1000, 500 з яких – оренда житла, наприклад.

Дар’я Третьяк, Чехія

Як здалося мені, у нас можна зробити все набагато швидше й простіше. Думаю, українці помітили цю відмінність в багатьох країнах Європи. Тут більше перевіряють документацію й особу, через що складніша система. Для українців зробили окремі програми по всіх напрямах за окремими системами.

Щодо отримання біженства, то в Празі організували величезний конгресхол із чіткою продуманою системою. У цьому центрі робили відразу й візу, документи, знаходили житло. Також у різних точках міста (вокзали, торгові центри тощо) багато волонтерів, які допомагають українцям.

Розбиратися в додаткових питаннях, типу як працевлаштуватися, вже було досить складно. Треба їздити в різні установи, прочитувати статті, дивитися, чи діють певні закони тощо.

Є в Чехії така цікава штука: ти можеш надіслати гроші з картки на картку, і вони "зависають" як заборгованість. Якщо щось злетить, то гроші просто "в повітрі". Досі не розумію, чому так. Зараз у Чехії ця система розвивається: навіть грошову допомогу можна оформлювати онлайн.

Вечірня Прага (фото: Дар’я Третьяк)

Що з цінами?

Існує твердження, що всі країни Європи мають вищу цінову політику за українську. Проте, за розповідями дівчат, цей фактор різниться від країни до країни.

Альона із Франції розповідає, що в їхньому місті дуже дорога цибуля, натомість дешеве авокадо.

"Тому тепер в салат ми кладемо авокадо, а не цибулю. Цікаво, що ціни в магазинах одягу такі самі як у нас, а от зарплати працівників набагато вищі. Із 22 червня по 17 липня у Франції розпочинаються дикі розпродажі зі знижками до 80%. Я придбала собі кросівки й пальто по 5 євро (приблизно 150 грн – ред.)", – каже дівчина.

У Німеччині ціни можуть різнитися в залежності від регіону.

"Колишня ФРГ в цілому дорожча, ніж колишня ГДР. Однак одяг тут дешевий, а от послуги дорогі. Наприклад, в якомусь магазині я можу купити топ за 5-12 євро, а манікюр коштуватиме 40-50 євро", – розповідає Ксенія.

Наталя відзначає, що за цінами Україна на одному рівні зі Словенією.

"Не бачу великої різниці між Україною та Словенією. Бензин коштує так само. Немає чогось дуже дорогого чи дешевого. Проте є магазини одягу дешевші за наші. У нас є гуманітарний центр, куди місцеві приносять все й більше, тому дістати необхідне можна", – говорить українка.

Що стосується цін у Чехії, то Дар’я склала для себе наступну картинку: "Якщо жити тільки на грошову допомогу, то це мінімальна закупівля необхідних продуктів".

"Рівень життя тут, звичайно, вищий. Якщо рахувати проїзд в одну сторону на одного, це становитиме 40 гривень, що доволі дорого. Добре, що є "абонемент" на проїзд, він дуже дешевий у рамках Чехії. Ми відчули, що ціни вищі, тож намагаємося якось це регулювати у своєму бюджеті", – додає вона.

Життя у Чехії не надто дешеве (фото: Дар’я Третьяк)

Що українським містам варто перейняти з європейських?

23 червня Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. Тепер перед нашими урядом і громадянами стоять певні завдання на шляху до повної євроінтеграції.

Ми запитали дівчат, що європейського вони хотіли би бачити в рідній країні.

Ксенія Ляпіна, Німеччина

Чистота міста. Таке враження ніби ти живеш не на окраїні міста, а в зеленому селі із пташками. Хочеться, аби у нас було багато велодоріжок. Хочеться, щоб люди були такими ж спокійними та життєрадісними.

Класна система сортування сміття, вона справді дуже розвинена попри любов німців до паперу.

Що я побачила тут вперше, то це ліфт для машин. Я би хотіла, аби й у нас таке було. Загалом я тут була здивована тому, що навіть у таунхаусах завжди є підземний паркінг, паркувальне місце для велосипедів.

Однак мені хочеться відзначити те, що є в Україні, але немає в Німеччині. У нас набагато крутіші адміністративні системи. Німці дуже люблять папір. Вони досить активно користуються поштовими скриньками, тому щодня треба перевіряти пошту з різних установ. Одна моя знайома живе в німецькій родині, у яких є ціла шафа з архівом важливих листів, розсортованих за установами й роками!

У нас рулить Нова Пошта. Мені треба надіслати в Україну ноутбук, і на місцевій пошті я попросила спеціальне пакування, щоб він не розбився. У них є лише коробки. Щоб дістати потрібне пакування, мені треба йти в будівельний магазин або в головне відділення пошти, де ймовірно буде потрібне пакування.

В Україні дуже розвинена сфера послуг. Наприклад, у кафе тут я стикнулася з тим, що відвідувачі мають самостійно робити замовлення на касах, наповнювати свої склянки напоями, брати столові прибори. Коли я попросила спакувати їжу з собою, нам принесли коробки й ми робили це самі.

У багатьох українців є комплекс меншовартості. Через це складається ілюзія, ніби в Європі життя краще. Цього позбуватися треба вже. Війна дає урок поваги й любові до своєї країни.

Сфера послуг в Україні подекуди краща, ніж у Німеччині (фото: Ксенія Ляпіна)

Альона Вернигора, Франція

Напевно, соціальна допомога. Їй я найбільше дивуюся. Але не можна порівнювати Україні з Францією, бо наша країна крута й сильна. І з документами в телефоні! Є, звісно, якісь кращі моменти типу дороги, транспорт тощо, але коли я думаю про Україну, мені все здається у 100 разів кращим.

Ірина Цехош, Іспанія

Сортування сміття. Тут дуже багато баків, сортують просто все. І видно, що справді сортують, а не скидають в одну вантажівку.

Прибирання за собаками. Власники собак беруть на прогулянки з улюбленцями пляшку з водою, щоб змивати з асфальту чи тротуарів сечу тварин.

Графік роботи значно лояльніший. Можна було би взяти до уваги в сенсі поваги до праці, відповідності плати до прикладених зусиль.

Популяризація спорту. 24/7 люди будь-якого віку займаються спортом скрізь: у парках, на вулицях тощо. Але в той же час із самого ранку іспанці можуть пити каву з алкоголем або ввечері вживати жирну їжу, якої теж багато.

Питання якості життя має вирішуватися цілковито, а не якимись окремими питаннями, проте зараз це складно, оскільки в нашій країні триває війна.

Наталя Ілюшина, Словенія

Є невеликі відмінності від правил дорожнього руху, але чогось кардинально іншого немає, навіть мова схожа. Тому ми залишились. Щодо мови, то мені все зрозуміло на слух, але чогось сказати у відповідь я не можу.

Неоднозначне ставлення в мене до шкільної освіти. Порівняно з нашою програма тут дуже відстає. Математика в першому класі – це рахунок до 20. Але з іншого боку щотижня в них є година басейну. Є також дні, коли діти виїжджають, наприклад, на море вивчати місцеву фауну або в зоопарк. Тобто вони ближче до природи й науки.

У цих автоматах у Словенії продають свіже молоко і яйця (фото: Наталя Ілюшина)

Дар’я Третьяк, Чехія

Ми звикли до розкладу транспорту. Це зручно. Але є дуже багато речей, які з України хотілося б сюди. Та сама Дія, коли можна не носити документи з собою.

Певні показники якості життя в Європі все ж вищі, проте на запитання про речі в Україні, за якими сумуєте найбільше, героїні одноголосно відповідали за домом, людьми, мовою, а ще за щирим розумінням, а не видушеними емоціями співчуття.

Мурал у Чехії на підтримку України (фото: Дар’я Третьяк)

Попри продовження повномасштабної війни українці продовжують повертатися додому. Нагадаємо, що станом на 3 липня за даними Держприкордонслужби кордон з Україною на в’їзд перетнули 45 тисяч наших співвітчизників.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Українки, які втекли від війни в Європу: "люди дуже добрі, а Дія для них — справжня диковинка"

Від 2000 євро. Скільки платять українцям у Великій Британії без знання мови