Святковий стіл зазвичай об’єднує всю родину. Сміх, запахи домашніх страв, метушня на кухні – і десь поруч уважний собачий погляд, який ніби питає: а мені можна? У такі моменти багато господарів піддаються спокусі поділитися чимось зі столу. Та саме свята часто стають періодом, коли для собак різко зростає ризик отруєнь і серйозних проблем зі здоров’ям.

Святкові звички, які можуть нашкодити

Цікаво, що за даними дослідження благодійної організації Blue Cross, на різдвяні та новорічні свята тварин пригощають значно частіше, ніж у звичайні дні. Якщо говорити про цифри, понад 38% собак отримують повноцінну порцію індички зі столу, а майже кожен десятий улюбленець має навіть окрему "святкову страву". Про це писало видання Express.

На перший погляд, нічого страшного. Але ветеринари дивляться на це зовсім інакше.

Попередження від ветеринарів

Ветеринарна консультантка Кероланна Цицеро застерігає: участь собаки у застіллі може закінчитися невідкладним візитом до клініки. За її словами, деякі продукти, які для людей виглядають абсолютно безпечними, для тварин можуть бути критично небезпечними.

Одна з головних різдвяних загроз – усе, що містить сухофрукти, зокрема родзинки або смородину, – пояснює фахівчиня.

Сухофрукти – прихована небезпека

Родзинки, смородина, сушений виноград – усе це потенційно токсично для собак. І тут немає безпечної дози. Для одних тварин наслідки з’являються після кількох шматочків, а для інших навіть одна родзинка може спричинити серйозне ураження нирок. У важких випадках мова йде про загрозу життю.

Саме тому різдвяні пироги, пудинги та пиріжки з начинкою – серед найнебезпечніших ласощів для собак, хоча для людей вони є звичною частиною святкового столу.

Десерти, які краще не нюхати

Окремо ветеринари наголошують на шоколаді. Він шкідливий для собак у будь-який сезон, але напередодні Різдва кількість отруєнь зростає в рази. Цукерки, торти, печиво – усе це часто лежить у вільному доступі, і тварині достатньо кількох хвилин неуважності з боку господаря.

Солоне і жирне – не для собак

Ще одна категорія ризику – солоні страви. Ковбаси, запечене м’ясо з приправами, соуси та інші традиційні елементи святкової вечері можуть викликати у собак проблеми з травленням, зневоднення або навіть серцеві ускладнення. Ділитися таким зі столу не варто, навіть якщо собака наполегливо просить.

Коли турбота важливіша за частування

Свята швидко минають, а наслідки необережного годування можуть тягнутися тижнями. Для собаки справжнім подарунком буде не шматок зі столу, а спокій і відсутність болю після свят.

Джерело: 5692.com.ua

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №14320. Ініціатор – Міністерство оборони України. Документ спрямований на те, щоб підлаштувати систему військового управління під реалії воєнного стану та мобілізації, без зайвої бюрократії і постійних погоджень "десь нагорі".

Ключова ідея – створення селищних ТЦК та СП. Їх планують сформувати на основі вже існуючих відокремлених підрозділів районних центрів.

Новий статус і нові можливості

Запропоновані селищні ТЦК матимуть статус юридичних осіб. А це, по суті, зовсім інший рівень повноважень. Такі центри зможуть:

• самостійно ухвалювати рішення;
• видавати необхідні довідки;
• працювати напряму з Єдиним реєстром призовників.

Тобто не чекати погодження з району, не ганяти папери туди-сюди. Якщо образно – рішення прийматимуть на місці, а не після кількох кіл бюрократичного марафону.

Чому без реформи вже важко

Наразі в Україні діє 344 відокремлені підрозділи ТЦК, які не мають юридичної самостійності. Фактично вони залежать від районних центрів, що часто розташовані за десятки кілометрів.

У результаті:

• громадянам складніше отримати послуги;
• рішення затягуються;
• мобілізаційні процеси сповільнюються.

Багато хто, напевно, стикався з цим особисто: щоб вирішити одне питання, потрібно їхати в інший населений пункт. І не завжди один раз.

Фінансовий момент

Окремо підкреслюється ще одна річ, яка для багатьох важлива. Законопроєкт не потребує додаткових витрат з держбюджету. У разі ухвалення він набуде чинності одразу після офіційного опублікування.

Тобто йдеться не про створення нової структури з нуля, а про переосмислення вже існуючої мережі.

Чого очікують у Міноборони

У Міністерстві оборони розраховують, що ці зміни:

• спростять взаємодію громадян із ТЦК;
• зменшать навантаження на районні центри;
• зроблять мобілізацію більш керованою й ефективною.

Ідея в тому, щоб система працювала ближче до людей, а не навпаки.

Логіка воєнного часу

У нинішніх умовах швидкість і доступність рішень часто мають вирішальне значення. Саме на це і робить ставку запропонована реформа – менше дистанції між людиною і державою, більше відповідальності на місцях.

Практичний крок

Законопроєкт про селищні ТЦК виглядає як спроба підлаштувати систему під реальне життя громад у воєнний період. Без гучних обіцянок, без додаткових витрат, але з чітким акцентом на ефективність і доступність.

Джерело: 5692.com.ua

Питання виборів в Україні знову виходить у публічний простір, і цього разу вже не на рівні абстрактних розмов. Сьогодні, 26 грудня, стартує робота спеціальної групи, яка має напрацювати підходи до проведення виборів у воєнний час і після його завершення. Тема складна, місцями чутлива, але, схоже, відкладати її далі вже нікуди.

Перше зібрання: коли і навіщо

За словами народного депутата Олександра Корнієнка, який очолює цю робочу групу, перше засідання заплановане на 13:00. Саме з цього моменту розпочнеться обговорення того, як країна може організувати виборчий процес в умовах війни або одразу після неї.

Йдеться не лише про самі вибори, а й про референдуми – тобто весь спектр волевиявлення, який у мирний час здається звичним, а під час воєнного стану перетворюється на серйозний виклик.

Хто увійшов до робочої групи

Склад групи, як зазначає Корнієнко, досить широкий – близько 60 осіб. Формат такий:

• по два представники від кожної парламентської фракції та депутатської групи;
• приблизно десять делегатів від ключових громадських організацій;
• представники органів влади та силових структур.

Ідея зрозуміла: зібрати за одним столом тих, хто бачить проблему з різних боків – політичного, громадського і безпекового.

Як проходитиме засідання

Сьогоднішня зустріч поділена на два великі блоки. Перший – організаційний. Учасники мають домовитися, як саме працюватиме група далі. Корнієнко вже озвучив ідею створення тематичних підгруп, де можна буде копати глибше – без загальних фраз і з фокусом на технічні деталі.

Є думка розбитися на підгрупи і там вести більш професійні, фахові дискусії, – пояснив він.

Роль Центральної виборчої комісії

Другий блок засідання буде більш предметним. Слово отримають представники Центральної виборчої комісії. Вони готують оглядовий документ, де зберуть усі проблемні точки: що не працює, що викликає сумніви, і де система може дати збій у воєнний або післявоєнний період.

Фактично йдеться про своєрідну карту ризиків, без якої рухатися далі було б, м’яко кажучи, необачно.

Відкритість процесу

Ще одна деталь, на яку звернув увагу Корнієнко, – прозорість. Засідання робочої групи транслюватиметься на YouTube. Тобто за перебігом дискусії зможуть стежити всі охочі, без кулуарів і закритих дверей.

Громадська думка і позиція президента

На тлі цього варто згадати і результати опитування центру SOCIS. За їхніми даними, майже дві третини українців підтримують ідею якнайшвидшого проведення виборів після можливого припинення вогню. Запит у суспільстві, як бачимо, є.

До того ж ще 11 грудня президент Володимир Зеленський прямо заявив, що очікує від парламенту чіткого бачення того, як може виглядати виборчий процес в умовах війни. Тож нинішня робоча група – це, по суті, відповідь на цей запит.

Політичний горизонт

Робота цієї групи не означає негайних виборів. Але вона чітко показує: держава починає шукати рішення наперед, розуміючи, що без підготовки тут не обійтися.

Джерело: 5692.com.ua

Запах цибулі – річ підступна. Руки вже чисті, посуд вимитий, а цей характерний шлейф усе ще нагадує про себе. І що найцікавіше – звичайний засіб для миття часто тут безсилий. Але рішення є, і воно значно простіше, ніж здається.

Чому запах так тримається

Цибуля "чіпляється" не через сік, як багато хто думає. Вся справа у сірковмісних сполуках. Вони легко осідають на шкірі, ножах, дошках, особливо якщо це метал або пластик. Мило в більшості випадків лише приглушує аромат, але не прибирає його повністю. Тут важлива не сила тертя, а правильний підхід – хімія, якщо сказати простіше.

Нержавійка, яка рятує

Перший спосіб виглядає дивно, але працює безвідмовно.

Після нарізання цибулі достатньо потерти руки або ніж під холодною водою об будь-який предмет із нержавіючої сталі. Ложка, виделка, навіть внутрішня поверхня металевої мийки – підійде все. Сталь вступає в реакцію з тими самими сірковими сполуками і нейтралізує їх. Запах зникає швидко, майже одразу. Цей варіант зручний саме для рук і ножів, коли не хочеться возитися довго.

Кисле середовище проти запаху

Другий варіант добре знайомий, але його часто недооцінюють.

Кілька крапель лимонного соку або слабкий розчин оцту потрібно розтерти по шкірі, а потім одразу змити водою. Важливо не тримати довго, щоб не пересушити руки. Для кухонних дощок, мисок чи кришок цей спосіб ще ефективніший: протерли поверхню, сполоснули – і жодних слідів. Кислота швидко "гасить" стійкий аромат, не залишаючи після себе нічого зайвого.

Сода, коли запах уже в’ївся

Третій спосіб – для складніших випадків.

Сода працює як м’який абсорбент. Якщо запах цибулі вже добре вбрався, особливо в пластикові дошки або ручки ножів, достатньо нанести дрібку соди на вологу поверхню, злегка потерти й змити. Без фанатизму. Для рук принцип той самий, але рухи мають бути делікатні, без сильного натиску.

Кухня без дрібних подразників

У повсякденній готовці такі дрібниці справді впливають на відчуття порядку. Коли після цибулі руки чисті не лише зовні, а й на запах, зникає те саме відчуття поспіху й недбалості. Кухня знову сприймається як робочий простір, а не поле боротьби з наслідками. І тут, як не дивно, не потрібні дорогі засоби — достатньо простих речей, які вже є під рукою.

Джерело: 5692.com.ua

25 грудня 2025 року в місті Дніпро під час виконання службових обов’язків військовослужбовці ТЦК зазнали нападу з боку громадянина, який відмовився пред’явити документи та виконати вимоги правоохоронців.
Більше новин на REPORTER.ua

Українські військові звільнили одразу п’ять населених пунктів на території Дніпропетровської області. Йдеться про Орестопіль, Новоселівку, Соснівку, Хороше та Вороне.

Ці назви поки що мало відомі широкому загалу, але для місцевих громад і для військових вони означають значно більше, ніж просто точки на мапі.

Операція, що розтягнулася на місяці

За інформацією 225-го окремого штурмового полку, деокупація тривала понад сто днів. Фактично – більше трьох місяців напруженої роботи. Операція проходила восени 2025 року і здійснювалася у взаємодії з підрозділами 20-го армійського корпусу.

На передовій без пауз

Увесь цей час бійці 3-го штурмового батальйону 225 ОШП постійно перебували на передових позиціях. Без ротацій на тил, без тривалих перерв. Наступальні дії тривали практично без зупинок.

У самому підрозділі зазначають, що це рідкісний випадок, коли один батальйон понад сто днів поспіль не лише утримував зайняті позиції, а й поступово просувався вперед.

Визнання для учасників операції

У 225-му штурмовому полку повідомили, що всі військовослужбовці, які брали участь у цій операції, подані до нагородження державними відзнаками. Це, з одного боку, формальність, а з іншого – важливий знак того, що така робота не залишається непоміченою.

Не перший успіх на цьому напрямку

До речі, це не єдиний приклад деокупації в регіоні за останній час. На початку грудня військові 67-ї окремої механізованої бригади звільнили село Тихе, також у межах Дніпропетровської області.

Тобто мова йде не про поодинокий випадок, а про системну роботу.

Що відбувається на інших ділянках фронту

На Донеччині ситуація залишається напруженою. Російські війська посилили штурмові дії поблизу Мирнограда, намагаючись продавити оборону міста після невдалих атак у районі Покровська.

За словами українських військових, для противника Мирноград має стратегічне значення як частина подальшого наступу на цьому напрямку.

Сіверськ і Покровський напрямок

23 грудня українські підрозділи вийшли із Сіверська. Водночас місто залишається під вогневим контролем Сил оборони, а окупаційні війська зазнають там суттєвих втрат.

Аналітики Інституту вивчення війни також фіксують тактичні успіхи ЗСУ поблизу Покровська. Геолокаційні відео, оприлюднені 24 грудня, підтверджують просування українських підрозділів у північно-західній частині міста.

Події на Дніпропетровщині ще раз показують, що звільнення територій – це не питання одного дня. Це тривала, виснажлива робота, яка рідко виглядає ефектно, але саме вона зрештою змінює ситуацію на мапі війни.

Джерело: 5692.com.ua

Розмови про ціни на продукти в Україні давно перестали бути абстрактними. Цукор і хліб – це те, що є майже в кожному домі щодня, без винятків. Тому будь-які прогнози на наступний рік сприймаються не як статистика, а як питання особистого бюджету.

Цукор: без різких стрибків

Упродовж 2025 року цукор поводився спокійно. Без сюрпризів, без гучних заголовків і паніки в магазинах. І, за оцінками фахівців, у 2026-му ситуація кардинально не зміниться.

Експерти говорять прямо: передумов для різкого зростання цін наразі не видно. Середня вартість кілограма цукру, за прогнозами, коливатиметься в межах 40–48 гривень. Саме цей діапазон вважають найбільш реалістичним на початок і середину року.

Як зазначив Володимир Чиж, різких рухів ринок не очікує, тож цукор і далі залишатиметься одним із найбільш передбачуваних продуктів.

Світовий контекст теж грає роль

До речі, на глобальному ринку цукру зараз спостерігається надлишок. Виробництво зростає, а світові ціни поступово знижуються. Для України це радше плюс, ніж мінус, адже такий фон додатково стримує можливі подорожчання всередині країни.

Хліб: зовсім інша історія

А от із хлібом усе значно складніше. У 2025 році він відчутно подорожчав – у середньому майже на 20 відсотків. Причини добре знайомі багатьом пекарям і споживачам:

• подорожчання сировини;
• зростання витрат на виробництво;
• підвищення зарплат працівникам;
• постійні перебої з електроенергією.

Війна й енергетична нестабільність стали тим фоном, який буквально тиснув на ціну кожної буханки.

Прогноз на 2026 рік для хліба

Попередні оцінки на наступний рік не надто оптимістичні. Експерти допускають, що у 2026 році хліб може подорожчати ще приблизно на 25 відсотків. Це базовий сценарій, якщо ситуація з енергетикою та безпекою залишиться напруженою.

Чому хліб не дешевшатиме

Навіть за сприятливих обставин виробники не бачать підстав для зниження вартості. Собівартість уже закладена на вищому рівні, а витрати на електроенергію, логістику й обслуговування виробництва нікуди не зникають.

Тому максимум, на що можна розраховувати, – це повільніше зростання, а не відкат назад.

Що впливатиме на ціни у 2026 році

Якщо коротко підсумувати, картина виглядає так:

• Цукор: стабільний попит і пропозиція, відсутність різких ризиків, спокійний ринок.
• Хліб: війна, енергетичні відключення, дорога сировина та зростання експлуатаційних витрат.

Навіть у разі припинення атак з боку рф і загальної стабілізації ситуації, хліб залишиться дорожчим, ніж кілька років тому.

Ціна щоденного вибору

Продукти першої необхідності завжди найгостріше реагують на будь-які потрясіння в країні. І якщо цукор у 2026 році, ймовірно, залишиться тихою гаванню для гаманця, то хліб і далі буде індикатором загального стану економіки та енергетики.

Джерело: 5692.com.ua

З часом у будь-якій подушці накопичується не лише пил. Пух, перо чи синтетичний наповнювач день за днем вбирають вологу, запахи тіла, дрібні частинки шкіри. Особливо це помітно, якщо подушку давно не прали або вона погано висихає після вологи.

І от у якийсь момент з’являється той самий специфічний аромат, який складно ігнорувати.

Коли прання не варіант

Бувають ситуації, коли закинути подушку в машинку неможливо. Або вона надто велика, або боїшся, що після прання втратить форму. У таких випадках на допомогу приходить простий домашній спосіб, без витрат і зайвої метушні.

До речі, все необхідне зазвичай уже є під рукою.

Простий розчин без хімії

Основу методу складає звичайна харчова сода. Вона працює не як маскувальник запахів, а як абсорбент – буквально втягує в себе зайву вологу і неприємні аромати. Для легкого свіжого запаху додають кілька крапель ефірної олії.

Цей варіант особливо зручний для подушок, які довго сохнуть або не люблять воду.

Як підготувати суміш

У невелику миску потрібно насипати соду й додати ефірну олію. Перемішувати краще виделкою або ложкою, не поспішаючи, щоб олія рівномірно розійшлася й не залишалося грудочок.

Суміш має бути сухою та розсипчастою, без липких ділянок.

Нанесення без зайвих складнощів

Спочатку знімають наволочку. Далі, за допомогою сита або навіть просто руками, соду розподіляють по поверхні подушки з обох боків. Шар може бути щедрим – матеріалу це не зашкодить.

Важливо, щоб сода покрила всю площу, а не лише окремі ділянки.

Час для роботи соди

Подушку залишають у такому вигляді мінімум на 40–60 хвилин. Якщо запах сильний і стійкий, її можна не чіпати кілька годин. За цей час сода встигне "витягнути" з наповнювача все зайве – і пил, і вологу, і сторонні аромати. Тут поспіх ні до чого.

Фінальний етап

Після завершення часу подушку ретельно проходять пилососом. Повільно, без пропусків. Разом із содою з поверхні зникає і те, що вона встигла увібрати.

Результат відчувається одразу – подушка стає свіжішою, без різкого запаху, і без жодного прання.

Такий спосіб не замінює повноцінного догляду, але як швидке рішення для старих подушок працює надійно. І головне – без води, хімії та ризику зіпсувати річ.

Джерело: 5692.com.ua

Наразі Україна цілодобово імпортує електроенергію з країн ЄС. У пікові години обсяги сягають приблизно 1,5–1,6 ГВт. Про це розповів т.в.о. голови Держенергонагляду Анатолій Замулко під час ефіру телемарафону "Єдині новини".

Якщо говорити простіше, електрику з Європи ми беремо, але не стільки, скільки теоретично могли б. За контрактами дозволений більший обсяг, однак упираємося не в домовленості, а в технічні реалії.

Де вузьке місце системи

Головна проблема, за словами очільника Держенергонагляду, – це мережеві обмеження. Електроенергію, яку вдається імпортувати, складно повноцінно передати до східних регіонів країни.

• імпорт є;
• контракти дозволяють більше;
• але мережі не завжди справляються.

Фактично система працює, але не на максимум своїх можливостей. І тут справа не в генерації, а в інфраструктурі.

Цифри, які варто розуміти

З грудня 2024 року максимальна погоджена комерційна потужність імпорту з ЄС становить 2,1 ГВт. Проте в середньому використання цієї пропускної спроможності залишається доволі низьким – близько 27,4 відсотка.

Інша картина у вечірні години, коли споживання різко зростає. Саме тоді імпорт використовується активніше, і навантаження на систему відчувається найбільше.

Що могло б змінити ситуацію

Як пояснив Замулко, швидше відновлення мережевої інфраструктури дало б значно більше можливостей для балансування системи саме за рахунок імпорту. Інакше кажучи, електрика є, але дорога для неї не всюди готова.

Це не питання одного дня. Відновлення ліній і підстанцій – процес складний, довгий і, на жаль, часто залежний від безпекової ситуації.

Морози і зростання споживання

Похолодання одразу дається взнаки. Коли приходять морози, споживання електроенергії по країні зростає, і це відбувається досить швидко. Щоб утримати баланс, оператори систем розподілу разом з обленерго та обласними військовими адміністраціями змушені шукати додаткову потужність.

Один із механізмів – перегляд графіків обмеження споживання. До них поступово включають і ті об’єкти, які раніше не підпадали під відключення.

Про справедливість у графіках

Замулко окремо наголосив на питанні рівномірного розподілу обмежень. Ідея полягає в тому, щоб навантаження між споживачами розподілялося чесніше, без постійного тиску на одні й ті самі категорії.

Це, за його словами, один із дієвих інструментів, який застосовуватимуть по всій країні, особливо в періоди сильного похолодання.

Енергосистема як єдине ціле

Попри всі труднощі, українська енергетика продовжує працювати як єдиний організм. Країна залишається об’єднаною енергосистемою, синхронізованою з Європою.

Виконуються всі погоджені перетоки, використовуються можливості імпорту, а за необхідності залучається аварійна допомога. Система тримається, навіть коли працює на межі.

Режим постійного балансу

У нинішніх умовах енергетика фактично живе в режимі щоденного балансування між споживанням, імпортом і технічними можливостями мереж. Це не ідеальний сценарій, але той, який дозволяє пройти складний зимовий період без повного колапсу.

Джерело: 5692.com.ua

Станом на зараз українці вже оформили близько 40 тисяч квитків у межах програми "УЗ 3000 км". Про це повідомив міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба. Цифра, якщо вдуматися, чимала. Вона показує, що інструментом реально користуються, а не відкладають "на потім".

Квитки діють у непікові періоди, коли поїзди не перевантажені. І головний акцент зроблено саме на напрямках до прифронтових громад, де можливість доїхати швидко і безкоштовно має особливе значення.

Маршрути, які обирають найчастіше

Якщо говорити про конкретику, то серед пасажирів уже сформувався свій перелік фаворитів. Найчастіше квитки брали на такі напрямки:

• Фастів – Конотоп;
• Одеса – Запоріжжя;
• Київ / Жмеринка – Шостка;
• Запоріжжя – Львів;
• Суми – Рахів.

Ці маршрути поєднують великі міста з регіонами, де транспортне сполучення має не лише побутове, а й стратегічне значення.

Як працює механізм

Безоплатні поїздки доступні у визначені дати, поза піковими навантаженнями. Квитки оформлюються через застосунок Укрзалізниці, без паперової тяганини й зайвих черг. Зручно, особливо для тих, хто звик вирішувати такі питання з телефону.

Важливий момент: додаткові кошти з держбюджету на реалізацію програми не витрачають. За словами міністра, йдеться про більш раціональне використання наявних ресурсів залізниці та вирівнювання пасажиропотоку.

Навіщо це державі

Програма має кілька завдань одразу. З одного боку, це підтримка людей у громадах, розташованих неподалік від лінії фронту. З іншого – можливість розвантажити популярні напрямки в гарячий сезон і задіяти поїзди тоді, коли вони зазвичай їдуть напівпорожні.

Такий підхід дозволяє системі працювати рівніше, без різких стрибків навантаження.

Що буде далі

Олексій Кулеба також анонсував поступове розширення програми на всю територію України. За його словами, у періоди поза активним сезоном Укрзалізниця потенційно зможе пропонувати до 250 тисяч безоплатних місць щомісяця.

"3000 км Україною" водночас є складовою ширшої ініціативи "Зимова підтримка", яка передбачає кілька форматів допомоги громадянам у холодний період року.

Практичний ефект

У ситуації, коли кожна поїздка має свою ціну, можливість дістатися потрібного міста без витрат виглядає не як бонус, а як реальна підтримка. Особливо для тих, хто регулярно їздить між регіонами з робочих чи сімейних причин.

Джерело: 5692.com.ua