Прощання — це не просто формальність, а своєрідна "точка" у спілкуванні, яка або закріплює гарне враження, або його повністю руйнує. Часто ми недооцінюємо цю мить, вважаючи, що головне — сама зустріч, а як попрощатися — вже як вийде. Насправді ж саме останні слова і жести можуть залишити після нас або тепло, або незручне післясмак.

Як попрощатися, щоб не образити й не затягнути

Усім знайома ситуація: стоїш біля дверей, пальто вже на плечах, але якось ніяково йти. Одні в цей момент зникають без слів — тихо, як тінь. Інші ж починають довгу "епопею" з обіймами, жартами й прощанням ще на пів години. І те, і інше, якщо чесно, не ідеальний варіант.

Чому "піти по-англійськи" — це не завжди ввічливо

Ви, певно, чули цей вислів — "піти по-англійськи". Звучить ніби й стильно: зник тихо, як справжній джентльмен. Але на ділі — не завжди це доречно. Такий спосіб піти, не попрощавшись, може виглядати як неповага до господарів. Особливо, якщо ви були не просто "ще один із гостей", а запрошені особисто, або у вас теплі стосунки з організаторами.

Цікаво, що англійці вважають, що це французи так зникають, а французи навпаки — звинувачують у цьому англійців. Загалом, як би там не було, у більшості культур це виглядає грубо. Бо залишити приміщення — це одне, а залишити після себе відчуття "а куди він зник?" — зовсім інше.

Так, бувають винятки: скажімо, велика вечірка, де господар просто фізично не встигає зі всіма попрощатися. У такому випадку — так, можна "розчинитися в натовпі", попередньо махнувши рукою здалеку чи кивнувши. Але це радше виняток, ніж правило.

І навпаки — як не затягнути прощання

З іншого боку — теж крайність. Коли прощання перетворюється на ще одну зустріч. Коли люди вже одягнені, але продовжують говорити, згадувати щось, сміятися — і ще пів години ніхто не йде. А господар тим часом уже прибирає, вимикає світло, позіхає. Це сигнал: пора.

Щоб не виглядати неввічливо, але й не переобтяжити момент, достатньо кількох простих кроків:

• Подякувати за час і гостинність.
• Посміхнутися, можливо — зробити комплімент події чи вечору.
• Попрощатися особисто, але без довгих обіймів і прощальних тостів.
• Вчасно піти — щойно відчуєте, що вечір "пішов на спад".

Як правильно прощатися — залежно від ситуації

Прощання на роботі й прощання з друзями — це, як кажуть, "дві великі різниці".

• У діловій атмосфері: все чітко, без зайвих емоцій. Потиснули руки, подякували за співпрацю, побажали гарного дня — от і все. Ніяких "загляну ще якось", якщо не плануєте.
• Серед друзів: можна додати трохи емоцій. Обійми, жарт, легка нотка ностальгії — цілком доречно. Особливо, якщо бачилися нещодавно й приємно провели час.
• На побаченні: все дуже тонко. Якщо вечір не вдався — не треба вдаваних усмішок чи "дзвонитиму". Краще щиро подякувати й просто побажати гарного вечора. Якщо ж все було чудово — варто затриматися на кілька секунд, дати людині зрозуміти, що це було не просто так.
• Після сварки або напруженої розмови: тут — головне зберегти гідність. Без різких слів, без "грюкання дверима". Краще сказати щось на кшталт: "Я сподіваюсь, ми ще зможемо поговорити пізніше" — і піти з рівною спиною.

Що не варто робити під час прощання

Ось кілька поширених помилок, які, здається, робить кожен із нас хоча б раз:

• Йти мовчки, наче вас не було.
• Затягувати момент, коли всі вже думають: "Та піди вже, Боже!"
• Бути надто офіційним, навіть якщо сиділи на кухні за пирогом.
• Залишити після себе невизначеність — ніби ще повернетеся, але не впевнені.

Навіть якщо ви дуже поспішаєте — знайдіть хвилинку, щоб сказати "дякую" або бодай кивнути з посмішкою.

Прощання — це не просто слова наостанок. Це своєрідний тест на людяність. Те, як ви підводите риску під зустріччю, багато говорить про вас — не лише як про гостя, а й як про людину. Здається дрібницею, але саме з таких дрібниць і складається справжня культура спілкування.

Джерело: 5692.com.ua