Уявіть собі людину, яка тримає в кожній руці по три м’ячі й намагається одночасно відповідати на дзвінки, варити каву, писати звіт і гортати стрічку новин. Знайомо? Чесно кажучи, багато хто з нас живе в такому режимі роками, вважаючи це нормальною сучасною динамікою. Але… чи не перегинаємо ми палицю? Можливо, це не ефективність, а звичайнісіньке виснаження — лише трохи загримоване.

Міф про "Цезаря", або чому всі хочуть бути супергероями

Кажуть, Юлій Цезар вмів водночас і говорити, і писати, і слухати. Звучить вражаюче, але ми не живемо в Стародавньому Римі, та й не факт, що це правда. У 21-му столітті "мультитаскінг" (оце слово навіть звучить виснажливо) — радше руйнівна звичка, ніж навичка продуктивної людини.

Ми їмо суп, гортаючи TikTok, паралельно листуючись у Viber. Усе це виглядає ніби ми встигаємо все. Але варто копнути глибше — і з’ясовується, що мозок просто не витримує такого темпу. Він втомлюється ще до того, як ви дійсно щось зробили.

Що насправді відбувається з мозком під час багатозадачності

Постійне перемикання між завданнями схоже на автомобіль, який щосекунди змінює передачу. Ще трохи — і коробку просто "заклинить". За словами дослідників зі Стенфорда, ефективність під час так званого "жонглювання справами" падає майже на 40%. Це не дрібниця. Це вже цифра, яку варто брати до уваги.

Коли ми смикаємо мозок в різні боки — "відповісти на дзвінок", "дописати абзац", "не забути про доставку" — він просто втрачає здатність до пріоритетів. Концентрація зникає, а замість організованого мислення з'являється каша. У результаті — енергії немає, справ не завершено, настрій нульовий.

Імітація активності — не дорівнює результату

Збоку здається, що така людина — моторчик. Вона і тут, і там, і вже щось вирішує. Але правда в тому, що часто це лише видимість діяльності. Наче хтось натиснув "play", але звук не ввімкнув. Ми витрачаємо купу сил на перемикання, а не на саму роботу. У підсумку — втома, відчуття провини й бажання все кинути.

Як навчитися фокусуватись на чомусь одному

Окей, багатозадачність — це не те, що нам потрібно. Але як же тоді бути?

Спробуй наступне:

• Завжди май під рукою список справ. Не тримай усе в голові — вона не флешка. Записуй і виконуй по черзі, пункт за пунктом.
• Закривай зайве. Так, закрий ті 17 вкладок у браузері. Залиш одну. Ще краще — від’єднайся від Wi-Fi, поки виконуєш завдання.
• Використовуй правило 20 хвилин. Просто постав таймер і протягом цього часу займайся лише однією справою. Це як міні-договір із самим собою.
• Комбінуй справи з різним навантаженням. Наприклад, фізична дія плюс щось пасивне (витирання пилу + слухання лекції). Але не два аналітичних завдання одночасно. Мозок цього не любить.
• Не забувай про паузи. Зміна локації або просто кілька хвилин без екрану — це вже інвестиція в продуктивність.

До чого призводить життя в режимі "все й одразу"

Коли ми постійно намагаємося "усюди встигнути", рано чи пізно наступає стан, схожий на емоційне вигорання. Все дратує, нічого не хочеться, на обличчі — втома. Людина стає схожою на пристрій із розрядженим акумулятором, який ще світиться, але вже не працює.

До речі, багатозадачність не варто виставляти у резюме як перевагу. Якщо тільки ви не плануєте працювати водієм маршрутки, який уміє одночасно кермувати, рахувати решту, встигати за графіком і сваритися з пасажирами.

Багатозадачність часто здається чимось сучасним, навіть прогресивним. Але насправді — це як надягти п’ять капелюхів одночасно й намагатися не втратити рівновагу. Справжня ефективність — не в тому, щоб почати все одразу, а в тому, щоб завершити хоча б одну справу до кінця. Якісно. З розумом. Без зламаної нервової системи.

Джерело: 5692.com.ua