У православній культурі, як і в багатьох інших, існує традиція вшанування пам'яті покійних під час застілля, що супроводжує поминки. Однак традиційно на таких заходах не прийнято цокатися келихами або чарками. Чому та як виникло таке правило і чи має воно релігійне підґрунтя? Розбираємося далі.

Історія забобону

Поширена традиція не цокатися келихами на поминках має своє коріння у давніх переконаннях і практиках. Відомо, що ще в язичницькі часи люди вірили, що душа покійних залишається серед живих після смерті. Отже, на поминальних обідах люди просто піднімали келихи, дозволяючи душам померлих приєднатися до них.

Варто відзначити, що багато людей вважали, що відповідна поведінка також допомагає захистити живих від подібної долі і не "передавати" їм горе.

Релігійне значення

У православній культурі вшанування пам'яті померлих часто супроводжується підняттям келиха або чарки з невеликою кількістю алкоголю. Таким чином люди висловлюють свою повагу до покійного. Іноді цей акт супроводжується молитвою чи словами пам'яті.

Однак, не лише православне населення притримується такої традиції. Різні релігії по-різному пояснюють цю традицію. Одним із найпоширеніших варіантів є те, що дзвін келихів схожий на церковні дзвони. Такий звук покликаний прогнати духів і нечисть із дому, зокрема, і душі покійних. Проте "виганяти" своїх близьких ніхто не хотів. Тому покійних поминали в тиші. Існує також повір'я, що дзвін чарок може потривожити дух покійного.

Чому ж не цокаються на поминальних обідах в наші дні? Одна з причин полягає в тому, що дзвін келихів асоціюється зі святковими заходами, що створює неприйнятну атмосферу для такої траурної події, як поминальний обід. Адже похорони вимагають відповідного етикету і поведінки від учасників.

Джерело: 5692.com.ua