Іноді бажання відкласти гроші на потім грає з людьми не дуже приємний жарт. Особливо з пенсіонерами. Багато хто думає приблизно так: нехай пенсія лежить на картці, не буду її чіпати – раптом знадобиться пізніше. Наче й логічно. Але у 2026 році така "тиша" на рахунку може обернутися проблемою.

Виявляється, якщо з банківською карткою нічого не відбувається довгий час, система може вирішити, що отримувач більше не користується виплатами. І тоді нарахування можуть зупинити. Не назавжди, але все одно неприємно.

Про такі правила написано в законі "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Шість місяців без руху – сигнал для системи

Механізм тут досить простий, хоча й звучить трохи дивно. Якщо протягом 180 днів – це приблизно пів року – на пенсійному рахунку немає жодної операції, Пенсійний фонд може автоматично призупинити виплати.

Причому мова не про те, що на картці закінчилися гроші. Навпаки – там можуть лежати кілька місяців пенсії.

Але система дивиться не на суму, а на активність. Немає руху – виникає підозра, що рахунок "мертвий".

І тут є маленький нюанс, про який не всі знають.

Під активністю мається на увазі будь-яка дрібниця:

• зняти трохи готівки у банкоматі;
• розрахуватися карткою в магазині;
• купити ліки в аптеці;
• оплатити комуналку через інтернет;
• або навіть переказати комусь символічну суму.

Іноді достатньо буквально однієї покупки раз на кілька місяців. Купили хліб, оплатили карткою — система побачила рух. І все, рахунок вважається активним.

Не лише картка: є й інші причини для блокування

Хоча неактивний рахунок – це лише одна з причин, через яку можуть зупинити пенсію. Є ще кілька ситуацій, коли виплати можуть призупинити.

Наприклад:

• якщо під час перевірки виявили неточності або неправдиві дані у документах, на підставі яких призначали пенсію;
• якщо людина живе на тимчасово окупованій території і не підтвердила, що не отримує виплати від країни-агресора;
• або коли пенсіонер не проходить обов’язкову ідентифікацію.

Останнє особливо стосується внутрішньо переміщених осіб. Для них підтвердження особи – це регулярна процедура. Якщо її пропустити, система може заблокувати подальші виплати.

Що робити, якщо пенсію вже зупинили

Навіть у такій ситуації гроші не зникають. Вони залишаються на рахунку, але доступ до них тимчасово обмежується. Тобто кошти нікуди не діваються – вони просто чекають, поки людина підтвердить свою особу.

Щоб відновити виплати, потрібно пройти ідентифікацію.

Є два варіанти.

• Перший – класичний. Прийти до сервісного центру Пенсійного фонду з паспортом і податковим номером, написати заяву, пройти перевірку.
• Другий варіант з’явився відносно недавно. Якщо людина перебуває за кордоном або на тимчасово окупованій території, процедуру можна пройти через відеозв’язок на офіційному порталі Пенсійного фонду.

Після підтвердження особи виплати відновлюють, а всі гроші, які накопичилися за період паузи, повинні надійти на рахунок у наступному розрахунковому циклі.

Джерело: 5692.com.ua

Останні тижні на півдні України, як кажуть військові, видалися дуже напруженими. Там постійний рух, бої, спроби проривів – словом, фронт живе своїм жорстким ритмом. І, за словами президента Володимира Зеленського, українським силам вдалося не лише втримати позиції, а й повернути під контроль доволі значну територію.

Йдеться приблизно про 400–435 квадратних кілометрів.

Цифра, якщо чесно, немаленька.

Про це Зеленський говорив у Києві під час брифінгу разом із прем’єр-міністром Нідерландів Робом Єттеном. Там, серед іншого, торкнулися і ситуації на фронті.

Президент пояснив, що за останні півтора місяця Сили оборони провели цілу серію дій на південному напрямку. Десь це була оборона, десь – обережні наступальні кроки.

На півдні нашої держави за останні місяця півтора провели ряд важливих дій щодо оборони і в деяких напрямках щодо наступу. Виключно дії були з тим, щоб зірвати плани РФ. Ми вважаємо, що достатньо успішні – відновили контроль над десь близько 400-435 км, – сказав Зеленський.

Фронт складний, але ситуація трохи змінилася

Водночас ніхто особливо не приховує: цей напрямок залишається важким.

Південь – це не та ділянка, де можна сказати, що все стабільно і спокійно. Там постійно щось відбувається.

Але, за словами президента, зараз настрій і оцінки трохи інші, ніж були наприкінці 2025 року. Тоді ситуація виглядала значно складнішою.

Тепер, якщо коротко, є більше підстав говорити про певний позитив. Не перемогу, не перелом — але принаймні відчуття, що російські плани там спіткнулися об українську оборону.

Чого насправді хоче Росія

Цікаво, що стратегічні цілі Росії, як каже Зеленський, фактично не змінилися. Вони залишаються доволі прямолінійними.

Мова йде насамперед про схід України.

Тобто:

• Донецька область;
• Луганська область.

Саме ці регіони Кремль продовжує розглядати як головну мету своєї кампанії. Плани весняного наступу, за словами президента, теж нікуди не зникли.

Просто реалізувати їх швидко не виходить.

Чому наступ буксує

Зеленський пояснив це досить прямо. Російська армія не може досягти поставлених цілей тими силами і засобами, які має зараз.

І, звісно, є ще один фактор – українські військові.

Головні цілі – це схід нашої держави, захоплення Донецької і Луганської областей. У принципі, їх плани не змінились, іде відтермінування через те, що вони не спроможні це зробити тими засобами і силами, які у них на сьогодні є і через дії, відповідно, наших Збройних сил, – зазначив президент.

Тобто плани у Росії залишилися старі. Але реальність на фронті, схоже, змушує їх постійно ці плани відкладати.

Джерело: 5692.com.ua

Тема розшуку через ТЦК останнім часом викликає багато запитань. Люди часто хвилюються: якщо з’явився такий статус, то чи може він висіти роками? Насправді ні – у певному сенсі розшук має свій часовий "ліміт". Хоча ситуація трохи складніша, ніж здається на перший погляд.

Важливо розуміти одну річ: навіть якщо строки минули, людину автоматично не прибирають з військового обліку. Іноді доводиться самому звернутися до територіального центру комплектування, щоб з’ясувати ситуацію або попросити зняти цей статус.

І таке трапляється частіше, ніж можна подумати.

Чи існує термін дії розшуку

Розшук від ТЦК не може діяти безкінечно. Причина проста: порушення правил військового обліку належить до адміністративних правопорушень. А для таких випадків українське законодавство передбачає чіткі строки притягнення до відповідальності.

Йдеться про статтю 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Якщо говорити простіше:

• штраф можуть накласти протягом трьох місяців від моменту, коли порушення виявили;
• загальний строк, протягом якого можуть притягнути до відповідальності, становить один рік.

Після цього часу застосувати адміністративне стягнення вже неможливо.

Що кажуть юристи про "розшук ТЦК"

Цікаво, що в українських законах узагалі немає такого формального терміна, як "адміністративний розшук", пов’язаний із ТЦК. Про це говорить юрист громадської організації "Громадська платформа" Сергій Кошель.

За його словами, розшук у класичному юридичному розумінні застосовується лише у кримінальному процесі – і тільки до людей, які мають статус підозрюваного.

Тому ситуація з ТЦК виглядає трохи інакше.

Юрист пояснює так:

Розшук не має терміну давності та не зникає автоматично. Але, якщо минув рік з дня вчинення порушення, ТЦК вже не може притягнути до відповідальності. У цьому випадку розшук є незаконним і його можна оскаржити в суді.

Тобто сам запис або статус може формально залишатися, але юридичних підстав для покарання вже немає.

Чи потрібно звертатися до ТЦК самостійно

На практиці буває різне. Інколи інформація в базах оновлюється автоматично, але іноді статус розшуку продовжує "висіти".

Тому громадянам радять діяти доволі просто:

• звернутися до ТЦК;
• подати запит щодо свого статусу;
• нагадати про строки, які вже минули.

Фактично людина може ініціювати питання про скасування такого розшуку.

Що відбувається у додатку Резерв+

Окрема історія – це електронні сервіси. Наприклад, мобільний додаток Резерв+.

За словами адвокатки Карини Романишин, система в ньому налаштована відповідно до законодавчих строків. Тому позначка про розшук інколи зникає сама після року.

Хоча бувають і технічні нюанси.

У деяких користувачів цей статус може залишатися, навіть якщо термін уже минув. У такій ситуації радять спробувати оновити документ або перевірити інформацію ще раз.

Іноді це вирішує проблему.

Що ще варто знати про розшук

Є кілька моментів, про які мало говорять, але вони доволі важливі.

По-перше, ТЦК не може накладати штраф за один і той самий випадок порушення двічі. Якщо епізод один — і покарання може бути лише одне.

Але є нюанс.

Якщо виникають нові порушення, наприклад людина знову не з’являється або не оновлює дані, це вже може вважатися окремим випадком. І тоді можливий новий штраф.

По-друге, непродовження відстрочки не означає, що людину автоматично оголосять у розшук або одразу мобілізують.

Проте ТЦК має право передати інформацію поліції. У такому випадку людину можуть доставити до центру комплектування – наприклад, для уточнення даних чи проходження медкомісії.

Як перевірити, чи є штраф або статус розшуку

Якщо є сумніви або просто хочеться перевірити свою ситуацію, варіантів кілька.

Можна:

• надіслати офіційний запит до територіального центру комплектування;
• скористатися електронними сервісами;
• перевірити інформацію у відповідних реєстрах або застосунках.

Якщо статус розшуку з’явився помилково, людина має право звернутися до ТЦК і вимагати його скасування.

Такі випадки, до речі, теж трапляються.

Джерело: 5692.com.ua

В українській банківській системі поступово з’являється нова модель роботи – так званий відкритий банкінг, або Open Banking. Якщо пояснити без складних термінів, ідея така: людина зможе бачити та керувати всіма своїми рахунками з різних банків через один додаток.

Тобто уявіть ситуацію. У когось картка в одному банку, зарплатний рахунок – в іншому, а кредитка взагалі у третьому. Зараз доводиться відкривати різні застосунки, перевіряти баланс окремо, іноді навіть плутатися. З Open Banking усе це планують зібрати в одному місці.

Про такі зміни розповів віцепрезидент Асоціації українських банків та голова правління Глобус Банку Сергій Мамедов.

Чому Україна переходить на відкритий банкінг

Це не якась локальна ідея банкірів. Насправді зміни пов’язані з тим, що українська фінансова система поступово підлаштовується під правила Європейського Союзу. Йдеться, зокрема, про перехід на європейську платіжну директиву PSD2 і майбутнє приєднання до єдиної платіжної зони SEPA.

Якщо коротко – банки повинні навчитися "спілкуватися" між собою. Обмінюватися інформацією про рахунки клієнтів, проводити платежі без зайвих посередників і робити це за однаковими стандартами.

І ось тут якраз з’являється Open Banking.

Що це змінить для звичайних людей

Для клієнтів банків це, швидше за все, виглядатиме як новий зручний сервіс. Через один застосунок можна буде:

• переглядати рахунки у різних банках;
• керувати платежами;
• швидко подавати заявки на кредити чи депозити;
• порівнювати фінансові продукти різних банків.

І навіть аналізувати свої витрати.

Наприклад, система зможе показати, куди саме за місяць пішли гроші – на транспорт, продукти, комунальні платежі чи ще щось. Такий собі автоматичний фінансовий "щоденник".

Ще одна зміна – перекази коштів. Завдяки відкритому банкінгу вони можуть відбуватися напряму між банками, без додаткових карткових посередників. А це, відповідно, означає швидші транзакції і, цілком можливо, нижчі комісії.

Іншими словами, фінансові операції можуть стати трохи простішими.

Що кажуть банкіри

У банківській сфері вважають, що така система вигідна всім сторонам.

Open Banking відкриває нові можливості як для клієнтів, так і для банків. Клієнт отримує сучасні сервіси – від швидкого порівняння кредитних умов різних фінустанов до автоматизованого планування бюджету, а банк отримує додаткові інструменти для аналізу ризиків і поліпшення продуктів, – пояснив Сергій Мамедов.

А що з безпекою

І тут виникає логічне питання. Якщо банки отримують доступ до фінансових даних, хто цим керує?

За словами банкірів, головний контроль все одно залишається у клієнта. Доступ до фінансової інформації надається лише після дозволу користувача. Без цього банк не зможе отримати жодних даних.

Більше того – цей доступ можна відкликати у будь-який момент.

І ще один момент, який часто хвилює людей. Система Open Banking не передає банкам логіни чи паролі від інтернет-банкінгу. Для обміну інформацією використовуватимуться спеціальні захищені інтерфейси – так звані API. Це технічний механізм, через який банки обмінюються даними між собою.

Тобто самі паролі та доступи до додатків у системі не передаються.

Джерело: 5692.com.ua

Україна входить у майбутній період відбудови з доволі дивною, а якщо відверто – тривожною цифрою. На ринку праці фактично працює приблизно 5 мільйонів людей. А пенсіонерів – десь 9, а може й усі 10 мільйонів.

Тобто ситуація виходить така: один працює – двоє отримують пенсію. І економіка в цій історії виглядає, м’яко кажучи, напружено.

На це звертає увагу Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування. Її президент Василь Воскобойник пояснює це дуже простою фразою.

Це означає, що на одного працюючого припадає два пенсіонери. Негарна цифра, м’яко кажучи.

І справді. Якщо вдуматися, то навантаження на тих, хто працює, виходить колосальне. Бо саме з їхніх податків формується бюджет, з якого потім платять пенсії, соціальні виплати, фінансують медицину і багато чого ще.

Після війни рахувати доведеться самим

Ще один момент, про який говорять економісти – зараз частину витрат України фактично підтримують міжнародні партнери. Йдеться і про бюджетну допомогу, і про різні програми фінансування.

Але так буде не завжди.

Після війни, швидше за все, доведеться значно більше покладатися на власну економіку. Іншими словами – на людей, які працюють і сплачують податки.

І тут можуть виникнути рішення, які навряд чи всім сподобаються. Наприклад:

• підвищення пенсійного віку;
• більші податки;
• глибші економічні зміни.

Іноді ці теми звучать у політиці тихо, між рядків. Але економісти кажуть про це досить прямо: без змін система довго не витримає.

Відбудова країни – і питання, де взяти людей

Є ще одна проблема, про яку зараз говорять майже всі, хто займається економікою. Відбудова країни після війни потребуватиме дуже багато людей.

Не десятків тисяч. Мільйонів.

За оцінками Міністерства економіки, щоб економіка могла зростати приблизно на 7% щороку, Україні знадобляться кілька мільйонів додаткових працівників.

Міжнародна організація праці називає ще більші цифри – приблизно 8–8,6 мільйона.

І тут виникає питання, яке звучить трохи жорстко, але по суті.

Гроші та технології партнери можуть надати. Але питання – де ми візьмемо людей?

Це знову слова Василя Воскобойника.

Бо справді: інвестиції можна знайти, техніку купити, будівельні матеріали привезти. Але якщо банально не вистачає людей, які будуть працювати – будувати, ремонтувати, запускати підприємства – процес може сильно гальмувати.

Де шукати робочі руки

Експерти кажуть, що певні резерви в Україні все ж є. Хоча вони не безмежні.

Наприклад, можна активніше залучати до роботи людей з інвалідністю. У багатьох країнах це вже звичайна практика, а в Україні цей ресурс досі використовується не повністю.

Є ще кілька напрямів:

• подолання вікової дискримінації, коли людині після 50 уже складніше знайти роботу;
• залучення старших працівників;
• розширення можливостей для жінок у професіях, які раніше вважалися "чоловічими".

Це не чарівна кнопка, яка вирішить проблему одразу. Але хоча б частково може збільшити кількість людей у економіці.

Населення скорочується

І тут є ще один фактор, про який часто говорять демографи.

Протягом останніх десяти років населення України щороку зменшувалося приблизно на 300 тисяч людей. Цифра велика, якщо скласти її за роки.

Якщо тенденція збережеться, то за наступне десятиліття країна може втратити ще близько трьох мільйонів людей.

І тоді питання робочої сили стане ще гострішим.

Відбудова на сотні мільярдів

До речі, про масштаби відбудови. У грудні 2023 року українські посадовці проводили закриту зустріч у Нью-Йорку з керівниками компанії BlackRock – одного з найбільших у світі керуючих активами.

Там обговорювали великий проєкт післявоєнного відновлення України. Його оцінювали приблизно у 800 мільярдів доларів.

BlackRock мав допомагати з розробкою інвестиційної стратегії та пошуком коштів для цієї програми.

Але з часом ситуація змінилася. Початковий проєкт відбудови, про який тоді говорили, наразі фактично поставлений на паузу.

Джерело: 5692.com.ua

Мер Кам’янського Андрій Білоусов привітав мешканок міста з Міжнародним жіночим днем:

Дорогі жінки! Вітаю вас із Міжнародним жіночим днем! Це свято є доброю нагодою висловити вам щиру вдячність за вашу мудрість, доброту та невтомну турботу, якими ви наповнюєте наше життя.

Сьогодні ми живемо у непростий час випробувань війною, і ваша стійкість та душевна сила стали для нас справжньою опорою. Ви надихаєте на добрі вчинки, створюєте затишок і гармонію у сім’ї, даруєте турботу і підтримку, формуєте майбутнє нашої громади та країни. Ви щодня поєднуєте професійні досягнення з життєвою мудрістю, відданістю родині та громадській справі. Ваша наполегливість, енергія та внутрішня сила роблять цей світ кращим.

Бажаю вам, насамперед, міцного здоров’я, душевного спокою та родинного затишку. Нехай ваші оселі обходять негаразди. Нехай весна принесе у ваші душі надію, а в наші домівки — довгоочікувані добрі новини. Дякую вам за вашу силу, терпіння та невичерпну любов.

Джерело: 5692.com.ua

Вартість поїздки у звичайних міських маршрутках по Україні зараз дуже різна. У деяких містах пасажир може проїхати за 15 гривень, а десь доводиться викладати майже 25. І це ще не межа – перевізники в багатьох регіонах уже говорять про нове підвищення тарифів.

Пояснення традиційні: дорожчає пальне, ростуть витрати на ремонт автобусів, а запчастини – взагалі окрема історія. Тому власники маршрутів наполягають, що старі ціни вже не покривають витрат.

І через це питання тарифів знову регулярно з’являється на засіданнях міських рад.

Де проїзд у маршрутках найдорожчий

Якщо подивитися на обласні центри, то найдорожче користуватися маршрутками наразі у Львові та Харкові. Там стандартна ціна поїздки у березні становить 25 гривень.

Хоча у Львові, до речі, є спосіб трохи зекономити. Якщо оплачувати не готівкою, а електронно, тариф менший:

• 17 гривень – при оплаті транспортною карткою LeoCard або через мобільний застосунок;
• 20 гривень – якщо розраховуватися банківською карткою.

Перевізники у Львові, між іншим, уже просять владу погодити новий тариф – до 35 гривень за поїздку. Але поки що це лише пропозиції, рішення не ухвалене.

У Харкові ситуація взагалі незвична. Після початку повномасштабної війни там зробили безплатним проїзд у комунальному транспорті – метро, трамваях, тролейбусах та міських автобусах. Усе це фінансується з міського бюджету. Тож маршрутки фактично залишаються одним із небагатьох платних варіантів пересування.

Ще одне місто з відносно високим тарифом – Ужгород. Там поїздка у маршрутці коштує 23 гривні. Ціна діє з грудня минулого року. Якщо ж платити карткою, то трохи дешевше – приблизно 18 гривень.

Міста з середніми тарифами

Є й група міст, де ціна, можна сказати, тримається посередині.

Наприклад:

• Дніпро;
• Житомир;
• Одеса;
• Черкаси.

У цих містах зазвичай платять близько 20 гривень за поїздку.

Це, до речі, той рівень тарифу, який зараз найчастіше обговорюють як "базовий". Не найдешевший, але й не рекордний.

Де проїзд поки дешевший

А є обласні центри, де маршрутки поки залишаються трохи доступнішими.

У Запоріжжі, Луцьку, Рівному та Хмельницькому середня ціна поїздки становить приблизно 18 гривень. Різниця наче й невелика – кілька гривень, але якщо людина користується транспортом щодня, за місяць набігає відчутна сума.

Ще нижчий тариф діє у столиці.

У Києві за маршрутку платять приблизно 15 гривень. Така сама вартість поїздки зараз у кількох інших містах:

• Вінниця;
• Івано-Франківськ;
• Кропивницький;
• Миколаїв;
• Полтава;
• Суми;
• Тернопіль;
• Чернівці;
• Чернігів.

Іноді ціни можуть трохи відрізнятися залежно від маршруту, але в середньому вони залишаються саме на цьому рівні.

Міста, де дані відсутні

Щодо Херсона точних даних про тарифи наразі немає. Через складну безпекову ситуацію робота громадського транспорту там досі нестабільна – маршрути можуть змінюватися, частина транспорту взагалі не працює.

Не включали до порівняння і Донецьк з Луганськом. Ці обласні центри тимчасово перебувають під російською окупацією, тому адміністративні функції областей фактично перенесені до інших міст.

Джерело: 5692.com.ua

Президент США Дональд Трамп знову висловився про можливість мирної угоди між Україною та Росією. За його словами, переговори кілька разів підходили до того самого моменту, коли вже здається – ось-ось і сторони домовляться. Але щоразу щось ламалося.

Він розповів про це під час виступу перед лідерами країн Південної Америки. І, якщо коротко передати його думку, ситуація там дуже заплутана. Наче всі розуміють, що війна рано чи пізно має завершитися, але коли доходить до конкретних домовленостей – одна зі сторін відступає назад.

І так, за його словами, відбувалося вже не раз.

Про головну проблему переговорів

Трамп також спробував пояснити, чому взагалі так важко просунутися вперед. Причина, каже він, у глибокій ворожнечі між Україною та Росією.

Фактично він прямо сказав: рівень ненависті між сторонами настільки великий, що це сильно ускладнює будь-які спроби домовитися.

Знаєте, Україна і Росія… Можна було б подумати, що між ними є якась дружба, але насправді між ними панує величезна ненависть. Їм дуже важко досягти згоди. Дуже, дуже важко. Подивимося, що буде далі, – зазначив президент США.

Тобто, якщо перекласти на просту мову, навіть коли переговори наближаються до якогось рішення, накопичена образа і недовіра знову все руйнують. Наче сторони підходять до дверей – і в останній момент не наважуються їх відкрити.

Чому США взагалі цим займаються

Ще одна його теза прозвучала доволі прямо. Трамп заявив, що бере участь у цьому процесі насамперед через Європу.

За його словами, для Сполучених Штатів війна не має такого прямого впливу, як для європейських країн. Причина, мовляв, проста – між континентами океан.

Насправді ми не програємо. Прогають вони. На нас це не дуже впливає, тому що нас розділяє океан. Я роблю це як послугу Європі. На все життя, – заявив американський президент.

Із цих слів можна зрозуміти одну річ: участь США у переговорах він сприймає скоріше як підтримку союзників. Європа, очевидно, відчуває наслідки війни набагато сильніше – і політично, і економічно, і навіть психологічно.

А отже, саме тому Вашингтон, за його словами, і продовжує втручатися у процес пошуку мирного рішення.

Джерело: 5692.com.ua

Відповідно до Плану стійкості Дніпропетровської області, ключовим напрямом якого є забезпечення альтернативного живлення систем теплопостачання, Кам’янське отримало партію генераторів для теплових підприємств. Це обладнання буде встановлено на насосних станціях та котельнях, що забезпечують подачу теплоносія до будинків мешканців.

Як зазначив міський голова, така допомога є важливою для підготовки до опалювального сезону в умовах можливих енергетичних викликів.

Дякую голові ДніпроОВА Олександру Ганжі та Федеральному агентству з технічної допомоги Німеччини (THW) за надану допомогу. Вистоїмо – тільки разом! – зазначив Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

14 березня 2026 року роботодавці втратять можливість тримати працівників у підвішеному стані невідомо скільки часу. Новий закон про трудові відносини під час війни встановлює жорсткий ліміт: «заморожувати» договір в односторонньому порядку можна максимум на 90 днів, пише PMG.

Раніше все працювало просто: роботодавець міг відправити людину у вимушену відпустку без зарплати на невизначений термін. Скільки завгодно – місяць, три, півроку. Тепер – тільки 90 календарних днів. Цікаво, що за взаємною згодою сторони можуть продовжити призупинення, але не довше, ніж до завершення воєнного стану.

Що змінюється для бізнесу

Механіка така. Роботодавець ініціює призупинення – отримує 90 днів. Працівник хоче паузу – теж 90 днів максимум. Обидві сторони згодні – можна продовжити до кінця воєнного стану. Після закінчення строку трудовий договір відновлюється автоматично.

Жодних додаткових узгоджень. Жодних заяв. Договір просто «оживає» – працівник зобов'язаний повернутися, роботодавець зобов'язаний забезпечити місце та платити зарплату згідно з умовами договору.

Втім, роботодавець може достроково відновити дію договору – скажімо, виробництво відновилося швидше, ніж планувалося. У такому разі він повинен попередити працівника мінімум за 14 календарних днів. Це дає людині час повернутися з евакуації, влаштувати побутові справи, завершити інші зобов'язання.

Коли договір припиняється назовсім

А якщо після відновлення договору сторони фізично не можуть виконувати свої обов'язки? Підприємство зруйноване обстрілами. Працівник не може дістатися до міста через бойові дії. У таких випадках трудовий договір припиняється за стандартними процедурами звільнення – тобто на підставах, передбачених чинним законодавством.

Експерти пояснюють, що ці зміни мають на меті обмежити тривале «заморожування» трудових відносин і чіткіше врегулювати права працівників і роботодавців під час воєнного стану.

Раніше ситуація була невизначеною: роботодавці призупиняли договори на місяці без конкретних термінів, працівники не розуміли, коли повертатися і чи чекає на них робоче місце взагалі. Нові норми вносять передбачуваність – і це критично важливо в умовах війни, коли людям потрібна хоч якась стабільність у плануванні життя. Закон набирає чинності 14 березня 2026 року, і з цього моменту всі нові призупинення підпадатимуть під нові правила.

Джерело: 5692.com.ua