Коли на дворі відлига, а під ногами каша зі снігу та води, зберегти взуття сухим – ще той квест. Хіба що ви в гумових чоботах. В усіх інших випадках черевики чи кросівки рано чи пізно намокають. І тоді виникає спокуса кинути їх на батарею або обдати феном.

Але тут є нюанс: різкий нагрів шкодить. Шкіра тріскається, клей слабшає, замша стає жорсткою. Тож краще обійтися без екстриму. Є кілька перевірених способів, які працюють навіть без електрики.

Сіль: старий метод, який не підводить

Про цей варіант багато хто чув ще від бабусь. І не дарма.

Берете звичайну кухонну сіль, висипаєте на суху сковорідку і трохи підігріваєте. Не до диму, а так, щоб стала гарячою. Далі пересипаєте її у стару шкарпетку – зручно робити це ложкою, щоб не обпектися – і кладете всередину мокрого взуття.

Сіль поступово віддає тепло і водночас вбирає вологу. Через пів години вона охолоне – процедуру можна повторити. Якщо взуття сильно промокло, доведеться зробити це кілька разів. Зате матеріал не "поведе", і форма збережеться.

Газети та паперові рушники: простіше не буває

Інколи найпростіше – найефективніше.

Зімніть старі газети або паперові рушники й щільно набийте ними взуття. Папір добре тягне вологу на себе. Щоправда, є один момент: його потрібно міняти. Приблизно раз на три години, інакше він стане мокрим і перестане працювати.

До речі, цей спосіб особливо корисний для замші. Вона не любить тепло, зате нормально переносить повільне сушіння. А якщо поставити черевики на суху газету або рушник, це ще й допоможе зберегти форму підошви.

Рис або наповнювач для котячого туалету

Є ще варіант, який здається трохи дивним, але працює.

У великий тазик або коробку насипте шар рису. Поставте туди мокрі черевики й накрийте зверху ще однією ємністю, ніби робите "теплицю". Рис поступово витягуватиме вологу зсередини. Зазвичай за 8–10 годин взуття стає сухим.

Якщо шкода витрачати крупу, її легко замінити на наповнювач для котячого туалету. Він теж чудово вбирає воду. Багато хто, до речі, використовує саме цей варіант – практично і без зайвих витрат.

Догляд за замшевим взуттям після намокання

Раптовий дощ або мокрий сніг можуть швидко зіпсувати улюблені замшеві черевики. Матеріал темніє, стає жорстким, втрачає вигляд. Але все не так критично, якщо діяти правильно.

Спершу витягніть устілки – вони сохнуть окремо. Потім поставте взуття на паперові рушники чи газети, щоб низ не деформувався. Важливо дати йому висохнути природно, без батарей і обігрівачів.

Такі дрібниці, здається, незначні. Але саме вони допомагають взуттю пережити не одну зиму.

Джерело: 5692.com.ua

Росія, за словами української сторони, погодилася з тим, що Сполучені Штати можуть надати Україні гарантії безпеки. Йдеться саме про формат гарантій від США, без прямої участі інших держав.

Про це повідомив керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов. Він зазначив, що під час останніх переговорів російська сторона фактично дала згоду на такий варіант.

Тобто, якщо коротко – Москва не заперечує проти американських гарантій. Але є нюанси.

Що пропонують США

За інформацією медіа, США розглядають модель, яка чимось нагадує 5 статтю договору НАТО. Тобто принцип колективної підтримки у разі загрози. Але – і це важливо – без автоматичного введення військ на територію України. Не звучало й прямого зобов’язання вступати у війну на боці Києва, якщо станеться новий виток конфлікту з РФ. Фактично мова про політичні та безпекові гарантії, але без фізичної присутності американських солдатів.

Чому Україна наполягає на ширшому форматі

І тут, власне, з’являється інший момент. Україна, схоже, хоче ширшого формату. Не лише американських обіцянок, а й європейських гарантій, які могли б передбачати розміщення військового контингенту. Бо погодьтеся, паперові гарантії – це одне, а реальні підрозділи на землі – зовсім інше відчуття безпеки. Це вже не лише політика, а й конкретна військова складова.

Позиція Росії

Та от Москва проти такого варіанту виступає жорстко. І, якщо орієнтуватися на слова Буданова, на переговорах росіяни повторюють ту саму позицію: американські гарантії – прийнятно, європейські війська – ні. Без варіантів.

Виходить своєрідна конструкція. З одного боку, певний простір для домовленостей ніби є. З іншого – ключові питання, пов’язані з реальною військовою присутністю Заходу, залишаються для РФ червоною лінією. Переговори тривають, але остаточна формула гарантій поки що виглядає… м’яко кажучи, недоопрацьованою.

Джерело: 5692.com.ua

У багатоповерхівках тема квартплати – болюча. Сьогодні одна сума, завтра інша, і люди починають гадати: це ринок, чи хтось "намалював" нову цифру у платіжці. Найчастіше питання звучить так: чи має управляюча компанія право самостійно підвищити тариф без погодження з мешканцями?

Якщо коротко – ні, не має. Але є нюанси.

Усе впирається в договір. Саме там прописується тариф і перелік послуг: прибирання, освітлення під’їзду, обслуговування ліфта, поточні ремонти. Договір укладається між співвласниками (або ОСББ) і компанією. І змінювати умови "в односторонньому порядку" не можна, якщо це прямо не передбачено самим документом.

Коли підвищення можливе

Буває, що в договорі прописаний механізм перегляду тарифу. Наприклад, якщо зростають витрати. Але навіть у такому випадку компанія не може мовчки виставити нову суму.

Вона зобов’язана попередити людей завчасно і пояснити причину. Причини можуть бути цілком об’єктивні:

• підвищення мінімальної зарплати;
• зростання вартості електроенергії;
• подорожчання матеріалів для ремонту;
• інші витрати, без яких будинок не обслуговується.

Це передбачено законом Закон України "Про житлово-комунальні послуги". У статті 10 прямо зазначено: якщо ухвалено рішення про зміну тарифів, виконавець має повідомити споживачів не пізніше ніж за 15 днів з моменту введення нових цін у дію, з посиланням на відповідні рішення.

Тобто підвищення "заднім числом" – це вже порушення. І відсутність повідомлення – теж.

До речі, інформувати можуть по-різному: оголошення в під’їзді, письмові повідомлення, сайт компанії, особистий кабінет. Головне – щоб це було чітко і зрозуміло, а не дрібним шрифтом десь у куточку.

А як щодо звітів про гроші

Окрема історія – прозорість витрат. Люди платять щомісяця, і логічно виникає питання: куди йдуть ці кошти.

Згідно зі статтею 8 того ж закону, управляюча компанія зобов’язана звітувати про використання грошей. Не абстрактно, а з конкретикою. Мешканці мають право дізнатися:

• які роботи виконані;
• скільки коштувала кожна послуга;
• загальну суму витрат;
• чи є залишок коштів або, навпаки, перевитрата.

Звітність надається щонайменше раз на рік. Але якщо співвласники звертаються з письмовим запитом, інформацію повинні підготувати і за інший період. Відмова або надання лише загальних цифр без підтверджуючих документів – це вже порушення норм закону.

Якщо компанія ігнорує правила

Бувають ситуації, коли тариф підняли без пояснень, а на запит відповідають туманно або взагалі мовчать. У такому випадку співвласники мають кілька варіантів дій:

• вимагати письмове обґрунтування з розрахунками;
• звернутися до суду;
• подати скаргу до органу місцевого самоврядування або до Держпродспоживслужба;
• ініціювати зміну управляючої компанії або розірвання договору.

Важливо розуміти: будинок належить співвласникам, а компанія – це виконавець послуг. І її повноваження чітко обмежені договором та законом. Будь-яке підвищення тарифу без прозорої процедури або відмова звітувати – це порушення прав мешканців.

Джерело: 5692.com.ua

У пункті пропуску "Нові Трояни" на кордоні з Молдовою прикордонники Ізмаїльського загону викрили спробу незаконного переправлення через державний кордон України чоловіка призовного віку. Про це йдеться у повідомленні Держприкордонслужби. У пункт пропуску автомобілем прибула місцева жителька разом із пасажирами. Під час проходження паспортного контролю увагу прикордонників привернула жінка, зазначена у документах як особа 1954 року народження. Вона була закутана в хустку та уникала спілкування з правоохоронцями. Натомість за неї відповідала водійка, стверджуючи, що це її знайома. З метою встановлення особи прикордонники попросили зняти хустку. З'ясувалося, що під жіночим одягом замаскувався 30-річний чоловік. Стосовно чоловіка склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204 КУпАП "Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України". Щодо водійки повідомили Національну поліцію про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ККУ "Незаконне переправлення осіб через державний кордон України".

У системі територіальних центрів комплектування почали жорсткіше реагувати на провали з виконанням мобілізаційних показників. Йдеться не лише про догани "для галочки". Якщо керівник ТЦК системно не дотягує до затверджених завдань, можуть бути і фінансові санкції, і дисциплінарні наслідки.

Про це заявив начальник групи комунікацій Полтавського обласного ТЦК Роман Істомін.

Не тільки штрафи

За його словами, ігнорування або відверте недовиконання мобілізаційних завдань – це підстава для службових рішень. Причому мова не лише про штрафи.

Якщо керівник центру не забезпечує виконання визначених показників, а інші регіони працюють приблизно на одному рівні – до такого посадовця можуть застосувати дисциплінарні стягнення. Це можуть бути службові перевірки, управлінські рішення, інші заходи в межах чинного законодавства.

Тобто схема проста: є загальна картина по країні. Якщо більшість областей показують схожі результати, а один регіон суттєво "просідає", виникають запитання до організації роботи.

Як оцінюють ефективність

Істомін пояснив, що показники аналізують у розрізі всіх областей. Не у вакуумі, а в порівнянні.

• якщо різниця мінімальна – це одна ситуація;
• якщо окремий центр демонструє значно нижчі результати – це вже інша історія.

У такому випадку відповідальність лягає на керівника. Не колективну, а персональну. Бо, як підкреслюють у ТЦК, йдеться саме про управлінську дисципліну.

Чи відправлятимуть на фронт

Окремо представник центру наголосив: дисциплінарні заходи не означають автоматичного переведення начальників ТЦК до бойових підрозділів. Не йдеться про те, що за невиконаний "план" людину одразу направлять у зону бойових дій.

Акцент робиться саме на службовій відповідальності. Тобто перевірки, внутрішні рішення, кадрові висновки – але в межах законодавства. Інакше кажучи, механізм покарання існує, але це управлінський інструмент, а не емоційна реакція.

Джерело: 5692.com.ua

19 лютого в бою поблизу населеного пункту Вовчанські хутори на Харківщині, захищаючи українську землю від загарбників, загинув солдат Іванченко Юрій Юрійович.

Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе мер міста висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника.

Юрій Іванченко народився 18 лютого 1987 року в Дніпродзержинську. У 2006 році закінчив ПТУ №15. Тривалий час працював на ПрАТ "Камет-Сталь". У червні 2025 року став на захист України та її народу.

Без сина залишилася мати.

Доземний уклін воїну-захиснику!

Вічна пам’ять і слава Герою!

Панахида відбудеться 3 березня о 10:00 в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ (вул.Сергія Слісаренка, 34). Поховають воїна об 11:15 на Алеї Героїв кладовища по вул.Весняній.

Джерело: 5692.com.ua

Світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо оновлювати підручники. Нові технології, інші професії, інші виклики. І все ж є речі, які не старіють. Цінності, які працювали вчора і, ймовірно, працюватимуть завтра.

Білл Гейтс, якого знають не лише як співзасновника Microsoft, а й як філантропа, не раз говорив про виховання, навчання та відповідальність. Видання The Times of India зібрало кілька його порад, які, по суті, звучать доволі просто. Але за цією простотою – системний підхід.

Допитливість важливіша за самі перемоги

Гейтсу приписують фразу:

Це добре – святкувати успіх, але важливіше враховувати уроки невдачі.

У школі дітей часто вчать гнатися за оцінками. П’ятірка – добре, четвірка – вже не те. Але якщо подумати глибше, то саме помилки формують характер. Коли щось не виходить, дитина або здається, або шукає інший шлях. І ось цей другий варіант, мабуть, і є ключем.

Замість страху перед поразкою з’являється інтерес: а що можна зробити інакше? Чому не спрацювало? Така позиція розвиває не лише знання, а й сміливість пробувати знову.

Наполегливість будує впевненість

Ще одна відома цитата:

Я ніколи не брав вихідного у свої двадцять. Жодного.

Звучить трохи радикально. Але сенс у тому, що результат не падає з неба. Дитина може мати талант до музики чи спорту, але без регулярної роботи цей талант залишиться лише потенціалом.

І коли дитина бачить, що її зусилля приносять плоди – зіграний твір, виграні змагання, складений іспит – формується справжня, а не показна впевненість. Не тому що хтось похвалив, а тому що вона знає: я це зробив.

Доброта і відповідальність – не окремі речі

Гейтс говорив:

Заглядаючи в наступне століття, лідерами будуть ті, хто надає сили іншим.

Йдеться не лише про бізнес чи великі фонди. Для дитини це починається з простих речей – підтримати однокласника, допомогти в командному проєкті, не сміятися з чужих помилок.

Доброта – це не слабкість. Це вміння бачити поруч інших людей. І коли дитина вчиться ділитися знаннями, радіти спільному результату, у неї з’являється соціальна впевненість. Вона перестає дивитися на всіх як на конкурентів.

Читання як звичка на все життя

Читання – це все ще основний спосіб, яким я вивчаю нове та перевіряю своє розуміння, – зазначав Гейтс.

У час коротких відео й нескінченної стрічки новин книга виглядає майже старомодно. Але саме вона тренує концентрацію, розширює словниковий запас і змушує думати.

Коли дитина читає багато – вона бачить різні світи, культури, характери. Вона вчиться аналізувати, ставити питання, порівнювати факти. А ще – вчиться вчитися. І це, можливо, найцінніша навичка.

Не порівнювати себе з іншими

Одна з найвідоміших фраз:

Не порівнюйте себе ні з ким у цьому світ. Якщо ви це робите, ви ображаєте себе.

Сучасні діти постійно під прицілом порівнянь – оцінки, підписники, досягнення. Легко втратити відчуття власної унікальності.

Ідея тут проста: кожна дитина має свій темп і свої сильні сторони. Коли самооцінка будується на особистому прогресі, а не на чужих результатах, з’являється внутрішня опора. Не кращий за когось – а кращий, ніж учора.

Джерело: 5692.com.ua

Питання стану автошляхів та початку ремонтної кампанії стало темою робочої наради, яку провів міський голова за участю свого заступника та керівників структурних підрозділів.

Під час зустрічі Андрій Білоусов наголосив, що цьогорічна зима стала найскладнішою за останні 15 років. За його словами, через аномальну кількість опадів та постійні коливання температур дорожнє покриття зазнало значних пошкоджень.

Фактично ми маємо кризову ситуацію, і вона характерна не лише для нашого міста, а й для всієї країни, – зазначив він.

У місті налічується 105 вулиць, якими курсує громадський транспорт, і більшість із них сьогодні потребують ремонту. Як підкреслив очільник громади, масштаб робіт є значним і потребує серйозних фінансових та технічних ресурсів.

Ми мобілізуємо всі можливості для ремонту автошляхів, адже це насамперед питання безпеки. Пріоритет — магістральні дороги з найбільшим трафіком та маршрути громадського транспорту, – повідомив мер.

Також він поінформував, що ремонтні роботи вже стартували. Передусім їх розпочинають там, де дорожнє покриття висохло і відповідає технологічним вимогам для виконання робіт. Зокрема, бригади працюють на мостовому переході через річку Дніпро, на вулиці Бурхана та на проспектах Свободи і Ювілейному.

Джерело: 5692.com.ua

У Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт №15039, який може суттєво змінити сам принцип визнання дітей постраждалими від війни. Документ передбачає просту, але водночас масштабну річ: автоматично надавати статус дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій, усім, хто під час повномасштабної агресії не досяг 18 років.

Тобто без довгих довідок, без доведення конкретної шкоди. Факт життя в умовах війни – уже підстава.

Що саме пропонують змінити

Йдеться про зміни до закону "Про охорону дитинства". Зараз усе працює трохи інакше: щоб отримати статус, потрібно підтвердити конкретні обставини – поранення, перебування в зоні бойових дій, інші формальні речі. І от тут виникає питання. А якщо дитина не була під прямим обстрілом, але два роки спить під сирени? Якщо вона вчиться онлайн через постійні тривоги, якщо батьки на фронті, якщо переїзд за переїздом? Формально – не постраждала. По факту… ну ви розумієте.

Новий підхід пропонує змінити саму логіку. Не доводити, що війна торкнулася дитини, а визнати, що вона торкнулася всіх. У законопроєкті прописано, що визначення "дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій" викладуть у новій редакції – і воно автоматично поширюватиметься на всіх неповнолітніх у період війни. Статус надаватимуть органи опіки та піклування за місцем звернення або виявлення. Тобто механізм буде, але без індивідуального "доведіть, що вам було боляче".

Чому виникла така ідея

До речі, автори посилаються на дані UNICEF. Цифри там не з легких: понад третина дітей відчули прямий або непрямий вплив війни, 73% говорять про постійне відчуття небезпеки, більше половини – про сум і безпорадність. І це офіційна статистика. А є ще ті, хто мовчить. У пояснювальній записці наголошується, що навіть якщо дитина не бачила фронту на власні очі, постійні тривоги, зірвані уроки, життя в режимі "чекаємо новин" – це теж травма. Можливо, не така видима, але від того не менш реальна.

У чому проблема чинної системи

Зараз стаття 30-1 закону не дає чіткого переліку, хто саме вважається постраждалим. Багато що визначається підзаконними актами, і через це – різна практика в різних регіонах. Десь статус надають активніше, десь обережніше. У підсумку його здебільшого отримують діти з підтвердженими пораненнями або ті, хто був у зоні бойових дій. Інші – ніби й осторонь, хоча війна в їхньому житті була щодня.

Що зміниться у разі ухвалення

Якщо законопроєкт ухвалять, статус стане універсальним для всіх неповнолітніх, які жили під час повномасштабної агресії. Ініціатори вважають, що це створить єдину правову основу для соціального захисту – як зараз, так і після війни, коли країна відновлюватиметься. Тобто держава фактично скаже: ми визнаємо, що це покоління виросло у війні. І не будемо міряти, кому було гірше.

Чи змінить це щось на практиці – покаже голосування і подальша реалізація. Але сама постановка питання вже інша. Не про окремі випадки. Про всіх.

Джерело: 5692.com.ua

У Міністерстві оборони заговорили про перезавантаження підходів до комплектування армії. Йдеться не про точкові зміни, а про цілу стратегію. Про це повідомив міністр оборони Михайло Федоров.

Станом на кінець лютого – початок березня 2026 року команда міністерства підготувала комплексний план, який має зменшити напругу довкола мобілізації та проблеми масового залишення частин, відомого як СЗЧ. Якщо коротко – акцент хочуть зробити на ширшому залученні іноземців до лав ЗСУ.

Що саме пропонують

У центрі ідеї – створити такі умови, щоб в українській армії стало більше громадян інших держав, які готові служити на контрактній основі. Не епізодично, а системно.

Наш комплексний план щодо вирішення проблем з СЗЧ і мобілізацією включає певні рішення щодо того, як зробити так, щоб в Україні було більше іноземців, – зазначив Федоров.

Фактично мова про те, щоб частину навантаження з внутрішнього мобілізаційного ресурсу перенести на добровольців з-за кордону.

Які кроки вже зроблено

Деякі рішення вже стартували. Наприклад:

• Кабінет Міністрів спростив процедуру вступу іноземців до ЗСУ. Тепер вони можуть подавати заявки через центри рекрутингу, без зайвої бюрократії.
• Розширено можливості для проходження служби на офіцерських посадах. Це означає, що фахівці з бойовим досвідом чи спеціальною освітою можуть претендувати не лише на рядові позиції.
• Іноземним добровольцям дозволяють обирати бригаду, напрямок і навіть специфіку служби відповідно до свого досвіду.
• Створено міжвідомчу групу за участі представників Міністерство оборони України, Генштабу, Служба безпеки України та інших структур для координації процесу.

Тобто процес намагаються зробити не хаотичним, а керованим.

"Краш-тести" на фронті

За словами міністра, план уже обговорювали з командирами на передовій та військовими експертами. Ідеї проходили своєрідні "краш-тести" – їх перевіряли на реалістичність, на відповідність ситуації на фронті.

Важливо, що в міністерстві збирають зворотний зв’язок від самих військових. Бо паперові концепції – це одне, а бойова реальність – зовсім інше. І якщо говорити відверто, без урахування досвіду тих, хто на нулі, жодна реформа не спрацює.

Чого хочуть досягти

Головна мета – зменшити навантаження на українців, які воюють вже не перший рік, і водночас закрити дефіцит особового складу. Проблема СЗЧ та виснаження – не секрет. Люди втомлюються, частини потребують ротацій, а фронт стоїть.

Залучення іноземних професіоналів розглядається як один зі способів посилити обороноздатність. Не заміна українським військовим, а підсилення.

У ширшому сенсі це частина реформи, яка має поступово змістити акцент від жорсткої мобілізації до більш професійного рекрутингу. Тобто менше хаосу – більше системності.

Коли саме всі ці ініціативи почнуть працювати повною мірою, у відомстві обіцяють повідомити вже найближчим часом.

Джерело: 5692.com.ua