НАБУ разом із САП заявили про розкриття організованої схеми, де голос у сесійній залі, за версією слідства, мав цілком конкретну ціну. У центрі уваги – народні депутати від партії "Слуга народу", яких підозрюють у тому, що вони брали гроші за потрібні рішення.

Підозри оголосили чотирьом парламентарям: Євгену Пивоварову, Ігорю Негулевському, Ользі Савченко та Юрію Кісєлю. Йдеться про статтю 368 Кримінального кодексу – отримання неправомірної вигоди. Якщо говорити без канцелярщини, то слідство вважає, що депутати погоджувалися голосувати не за переконанням, а за винагороду.

Деталі зі справи

Судові документи додають до картини ще кілька важливих штрихів. У матеріалах фігурують також статті про створення злочинної організації та надання хабарів. Тобто, за версією слідства, мова не про одиничний випадок, а про налагоджений механізм.

Цікава деталь: у процесі розслідування з’явилася плутанина з місцезнаходженням Юрія Корявченкова, більш відомого як Юзік. Інформація різнилася, що лише додало запитань. До того ж детективи НАБУ, як випливає з матеріалів справи, прослуховували офіс Юрія Кісєля. Саме там, за даними слідства, і передавалися ті самі "конверти". Ситуація виглядає знайомо для багатьох, хто стежив за попередніми гучними справами.

Політичний підтекст

Ця історія ще раз нагадує, наскільки крихкою залишається довіра до парламенту. Коли виборець чує про такі речі, мимоволі виникає думка: а скільки ще рішень ухвалювалися не в інтересах людей, а з огляду на товщину конверта. З іншого боку, сам факт розслідування показує, що антикорупційна система, принаймні частково, працює.

Ціна довіри

Розслідування триває, і нові подробиці можуть з’являтися поступово. Але вже зараз ця справа б’є не лише по конкретних прізвищах, а й по загальному сприйняттю влади. У країні, де питання корупції роками залишається однією з ключових проблем, подібні історії стають серйозним тестом для всієї політичної системи.

Джерело: 5692.com.ua

Очільник ГУР Міноборони Кирило Буданов заявив, що лютий 2026 року може стати тим самим проміжком часу, коли переговори між Україною та Росією теоретично мають найбільші шанси зрушити з місця.

Йдеться не про "прорив" чи гарантований результат, а про так зване вікно можливостей. Тобто момент, коли сукупність обставин складається більш-менш сприятливо для обох сторін.

Що таке це "вікно"

Буданов пояснив, що мова йде про розрахунковий період. Не інтуїцію і не політичні бажання, а сухий аналіз кількох факторів одразу.

Серед них:

• рівень військової активності;
• опалювальний сезон;
• загальна ситуація з ресурсами та логістикою.

Усе це разом, за словами керівника розвідки, і формує час, який можна вважати умовно оптимальним для спроб досягти якихось домовленостей.

Розрахунок, а не емоції

Сам Буданов назвав цей період "розрахунково найбільш сприятливим". І для України, і для Росії. Не тому, що хтось раптом змінить позицію, а тому, що реальність змушує рахувати витрати, можливості й ризики.

Він прямо зазначив, що тут немає одного вирішального чинника. Це поєднання багатьох речей, які сходяться в один часовий відрізок.

Головна проблема залишається

Попри всі розрахунки, ключовий бар’єр нікуди не зник. Територіальне питання, за словами Буданова, і далі є тим самим "каменем спотикання", через який сторони не можуть знайти спільної мови.

Саме тут позиції залишаються максимально далекими одна від одної, і жодних швидких компромісів поки не проглядається.

Зміна позиції Москви

Цікавий момент стосується припинення вогню. Росія раніше наполягала, що жодної паузи не може бути до укладення повноцінної угоди. Тепер підхід дещо змінився.

Як зазначається, Москва погодилася з тим, що для проведення референдуму в Україні щодо територій знадобиться припинення вогню. Без цього реалізувати такий сценарій фізично неможливо.

Тиск на мирний план

За інформацією медіа, Росія не збирається приймати чинний мирний план без змін. Навпаки, очікується, що вона наполягатиме на суттєвому коригуванні документа, який раніше озвучив президент України Володимир Зеленський.

Це означає, що навіть у межах умовно сприятливого періоду переговори навряд чи будуть простими або швидкими.

Точка холодного розрахунку

Лютий 2026 року в цій логіці виглядає не як символ надії, а як момент, коли сторони змушені рахувати ресурси, втрати і межі можливого. Без ілюзій і без простих рішень.

Джерело: 5692.com.ua

Зима – це не лише про світло у вікнах і гарячий чай. Це ще й про руки, які мерзнуть першими, навіть коли, здається, все продумано: тепла куртка є, рукавички теж. Але холод усе одно знаходить шпарину. І часто проблема не стільки в морозі, скільки у волозі, яка накопичується всередині.

Чому рукавички не завжди рятують

Матеріал може бути щільний, утеплений, навіть дорогий. Але варто трохи спітніти – і всередині з’являється волога. Вона швидко охолоджується, тканина стає сирою, і тепло починає "втікати". Знайома ситуація, особливо коли довго стоїш на зупинці або активно рухаєшся на морозі.

Несподіване рішення з кухні

Є простий прийом, який давно використовують у побуті, хоча про нього рідко говорять уголос. Рис. Звичайний сухий рис, який добре відомий як поглинач вологи.

Якщо покласти по кілька сухих зернин у кожну рукавичку – ближче до долоні або кінчиків пальців – ефект відчувається не одразу, але стабільно. Усередині залишається сухіше, а руки довше тримають тепло.

Як це працює на практиці

Навіть у сильний холод руки можуть пітніти, особливо якщо людина рухається. Волога накопичується, охолоджується – і пальці починають мерзнути ще швидше. Рис у цьому випадку працює як маленький "збирач" сирості.

Його небагато:

• не тисне;
• не заважає рухам;
• не відчувається під час носіння.

Але цього достатньо, щоб зменшити вологість. А сухе середовище, за базовими законами фізики, зберігає тепло значно краще.

Без витрат і зайвих клопотів

Тут, мабуть, найприємніший момент. Нічого купувати не потрібно. Навіть нові рукавички – зайві. Для акуратності рис можна загорнути в маленький клаптик марлі або тонкої бавовняної тканини. Хоча, якщо говорити відверто, і без цього він не створює дискомфорту.

Єдине, про що варто пам’ятати: якщо рукавички носяться щодня, зерна краще міняти або підсушувати раз на кілька днів.

Коли різниця відчувається найбільше

Найкраще цей спосіб працює у справжній мороз – від мінус десяти і нижче. При -20 різниця стає особливо помітною: руки не лише тепліші, а й значно комфортніші. Немає того неприємного відчуття вологої, холодної тканини, через яку зазвичай і починають мерзнути пальці.

Для тих, хто багато часу проводить надворі – гуляє, чекає транспорт або працює на вулиці – така дрібниця реально полегшує зиму.

Маленька деталь, велика різниця

Іноді комфорт узимку залежить не від дорогого спорядження, а від простих рішень, які лежать буквально під рукою. Сухість усередині рукавичок – це не дрібниця, а ключ до тепла, яке тримається довше, ніж здається.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні доволі суттєво переписали правила на фармацевтичному ринку. Йдеться не лише про аптеки чи лікарні – зміни дісталися навіть автозаправних станцій. Уряд запустив реформу, яка має зробити ліки доступнішими за ціною й ближчими до людей у прямому сенсі цього слова.

Ліки там, де світло є завжди

Одна з найпомітніших новацій – дозвіл продавати безрецептурні препарати прямо на АЗС. Ідея проста, але, як показує життя, доволі практична.

Коли аптеки зачинені, немає світла або доступ до медицини обмежений, заправки часто продовжують працювати завдяки генераторам. Саме там тепер можна буде купити базові ліки – від жарознижувальних до засобів першої потреби.

За яких умов АЗС можуть продавати ліки

Продаж медикаментів на заправках дозволили лише за чітко визначених вимог. Тут без імпровізацій.

• обов’язкова ліцензія на роздрібну торгівлю;
• окрема зона для зберігання ліків, а не десь "під прилавком";
• контроль якості з боку уповноваженого фармацевта.

Також уряд відкрив двері для вендингових автоматів із ліками. Але з тим самим застереженням: температурний режим, умови зберігання і контроль мають бути не гіршими, ніж в аптеці.

Аптеки в лікарнях: мінус нав’язування

Ще одна болюча тема – аптеки при державних і комунальних лікарнях. Тут уряд пішов жорсткішим шляхом.

Тепер такі аптеки зобов’язані продавати препарати з однаковою діючою речовиною лише серед трьох найдешевших варіантів, які є в Національному каталозі цін.

Ідея зрозуміла. Щоб пацієнт, який щойно вийшов від лікаря, не чув знайоме: "Є, але тільки імпортний і дорогий".

Менше маркетингу – більше прозорості

Окремо врегулювали стосунки між виробниками та аптеками. Тепер маркетингові послуги більше не можуть бути обов’язковою умовою співпраці.

Інакше кажучи, виробник не зобов’язаний платити, щоб його ліки не "сховали" на нижній полиці. Просування – лише за бажанням і без прихованих схем.

Національний каталог цін тут відіграє ключову роль: він ускладнює маніпуляції і робить підвищення цін більш помітним.

Хто продаватиме ліки в селах і біля фронту

Окрема історія – кадри. У селах і на прифронтових територіях аптеки часто закриваються не через відсутність ліків, а через брак фахівців.

Тепер відпускати готові препарати (без виготовлення) зможуть спеціалісти з освітою "Медсестринство", якщо вони пройдуть додаткові курси з фармації.

Це рішення виглядає компромісним, але практичним. Краще стабільно працююча аптека, ніж зачинені двері через нестачу провізора.

Де тут головний сенс

Усі ці зміни складаються в одну логіку: менше хаосу, менше нав’язаних рішень і більше доступності. Ліки мають бути там, де вони реально потрібні, і за ціною, яку можна перевірити.

Про відповідальність і контроль

Реформа виглядає масштабною, але ключове тут – контроль. Ліцензії, фармацевти, умови зберігання, каталоги цін. Без цього всі дозволи швидко перетворилися б на формальність.

Саме тому держава залишає за собою нагляд, навіть коли ліки продаються не в класичній аптеці.

Джерело: 5692.com.ua

У банку офіційно повідомили про оновлення тарифної сітки. Пояснення доволі стандартне, але знайоме: зросли витрати на утримання інфраструктури, відділень, техніки, а також на оновлення сервісів.

Іншими словами, банк намагається втримати систему в робочому стані, але частину витрат перекладає на клієнтів. Це не щось унікальне, але неприємне – так.

Кому варто готуватися до більших витрат

Найбільше зміни відчують ті, хто часто має справу з готівкою. Саме тут комісії переглядають найактивніше.

Мова йде про:

• касові операції у відділеннях;
• окремі платежі та перекази;
• обслуговування деяких рахунків.

Якщо людина регулярно знімає або вносить готівку через касу, різниця в тарифах може кидатися в очі.

Безкоштовне більше не завжди безкоштовне

Оновлення торкнулося і додаткових послуг. Тих самих, які раніше були або повністю безкоштовними, або коштували символічну суму.

Тепер за частину таких операцій доведеться платити. Небагато, але системно. І в сумі за місяць це вже не дрібниця.

Аргументи банку

В Ощадбанку наголошують: нові тарифи потрібні для стабільної роботи сервісів. Йдеться не лише про відділення, а й про цифрові продукти – додатки, онлайн-платежі, захист операцій.

Логіка проста: або модернізація і розвиток, або збої й застарілі рішення. Банк обрав перший варіант.

На що звернути увагу клієнтам

Для більшості клієнтів зміни не стануть критичними. Але є нюанс. Якщо людина активно користується касою, часто проводить платежі або має кілька рахунків, нові тарифи можуть поступово збільшити щомісячні витрати.

Тут варто:

• перевірити оновлений тарифний план;
• переглянути, які операції можна перевести в онлайн;
• зважити, чи всі послуги справді потрібні.

Іноді навіть дрібні коригування допомагають уникнути зайвих витрат.

Коли дрібні зміни стають відчутними

Зміна тарифів – це не разовий платіж, а постійна історія. Сьогодні плюс кілька гривень, завтра ще трохи. І саме тому такі новини завжди викликають реакцію.

Тарифи як дзеркало часу

Оновлення тарифів Ощадбанку вкотре показує: банківські послуги поступово дорожчають разом із усім іншим. Інфраструктура, безпека, цифровізація – усе це має ціну, яку врешті бачить клієнт.

Джерело: 5692.com.ua

Із 1 січня 2026 року мінімальну заробітну плату в Україні планують підвищити. За закладеними в проєкті держбюджету показниками, вона становитиме 8 647 гривень на місяць. Якщо ж рахувати погодинно – 52 гривні за годину.

Це перше підвищення "мінімалки" з 2023 року. У Верховній Раді документ уже підтримали за основу, тож мова йде не про абстрактні обіцянки, а про цілком реальний сценарій.

В уряді пояснюють це рішення просто: інфляція, нестабільна економіка, зростання цін на базові речі. Мінімальна зарплата, як не крути, має хоча б частково встигати за життям.

Що планують після 2026 року

На одному підвищенні держава зупинятися не збирається. У фінансових планах уже прописано поступове зростання мінімальної зарплати і в 2027–2028 роках.

Очікується, що за кілька років вона має перетнути психологічну позначку у 10 тисяч гривень. Коли саме – залежить від економіки, але напрямок уже визначений.

Комунальникам – відчутне підвищення

Окрема історія – зарплати в житлово-комунальній сфері. Тут підвищення виглядає значно серйознішим.

З 1 січня 2026 року мінімальна тарифна ставка робітника І розряду має зрости до рівня не менше 260% прожиткового мінімуму. Якщо виходити з прогнозованого прожиткового мінімуму у 3 328 гривень, зарплата комунальників стартуватиме від 8 653 гривень.

Фактично це майже плюс 40% до нинішнього рівня.

У профільному міністерстві пояснюють: без цього комунальні підприємства ризикують втратити людей. А саме ці працівники тримають на собі критичну інфраструктуру, особливо під час війни.

Кому в ЖКГ платитимуть більше

Підвищення торкнеться не лише базових ставок. Змінюються й коефіцієнти оплати для водіїв у комунальній сфері. Йдеться про:

• водіїв вантажного транспорту;
• водіїв легкових авто;
• водіїв автобусів.

Окремо виділили водіїв електромобілів – для них запроваджують спеціальну категорію оплати.

Також збільшуються надбавки:

• за виконання особливо важливих робіт;
• за роботу в умовах воєнного стану (до 100% окладу);
• за знання іноземної мови – до 15%.

Ефект для всієї системи

Підвищення мінімальної зарплати – це не лише про гроші "на руки". Воно автоматично тягне за собою цілий ланцюг змін.

Зокрема:

• зросте розмір ЄСВ для ФОПів;
• зміняться ліміти для спрощеної системи оподаткування;
• перерахують лікарняні, декретні та допомогу з безробіття;
• зростуть штрафи за порушення трудового законодавства.

Усе це напряму прив’язане до мінімальної зарплати.

Скільки заробляють українці наприкінці 2025 року

Середня зарплата в Україні наприкінці 2025 року коливається в межах 26–27 тисяч гривень на місяць. За даними Work.ua – близько 27 500 гривень. Держстат наводить цифру 26 913 гривень за жовтень 2025 року.

Традиційно найвищі показники – у Києві та в сферах ІТ, телекомунікацій і цифрових сервісів. Найнижчі – у культурі та освіті.

Хто вже отримує понад 80 тисяч гривень

Попри війну й економічні труднощі, в Україні є професії з доходами понад 80 тисяч гривень на місяць.

Лідер – директор з маркетингу. Середній дохід на цій посаді сягає приблизно 82 500 гривень. Це керівна позиція, яка поєднує управління, аналітику й відповідальність за прибутки компанії.

Зарплати майже біля цієї межі

Трохи не дотягують до 80 тисяч, але все одно залишаються в топі:

• Back-end програміст – близько 72 500 грн;
• інженер з підготовки виробництва – 72 000 грн;
• керівник відділу продажів – 70 000 грн;
• фінансовий директор – 70 000 грн;
• інвестиційний аналітик – 70 000 грн.

Переважно це великі компанії, міжнародний бізнес і столиця.

Високі доходи не лише в ІТ

Гарні зарплати є і поза цифровою сферою:

• водії-міжнародники – близько 60 000 грн;
• рієлтори – 60 000 грн;
• автомаляри – 60 000 грн;
• стоматологи – 60 000 грн.

Це приклад того, що ринок праці поступово вирівнюється, але нерівність усе ще відчутна.

Де платять найменше

На іншому кінці зарплатної шкали – бюджетна сфера. Найменші доходи стабільно мають:

• керівник гуртка – близько 9 000 грн;
• бібліотекар – 10 000 грн;
• педагог-організатор – 11 000 грн;
• вахтер – 11 500 грн;
• музичний керівник – 12 000 грн;
• вчитель інформатики – 12 500 грн;
• асистент вчителя – 12 500 грн;
• майстер виробничого навчання – 12 500 грн;
• гардеробник – 12 600 грн.

Навіть із підвищеннями ці зарплати часто лише трохи перевищують мінімальну.

Освіта і культура: хронічне відставання

Працівники освіти та культури й надалі залишаються серед найменш оплачуваних. Їхні доходи можуть бути у п’ять–вісім разів меншими, ніж у сфері ІТ чи управління.

Різниця між галузями зростає. І це, схоже, один із головних викликів наступних років.

Баланс доходів у нових умовах

Зростання зарплат у 2026 році виглядає неминучим. Але воно не однакове для всіх. Одні галузі роблять крок уперед, інші – лише намагаються не відстати.

Джерело: 5692.com.ua

Історія з перейменуванням дрібної української монети несподівано перетворилася на парламентський марафон. Здавалося б, ідеться про кілька рядків тексту – але навколо них уже зібрався цілий вал правок.

Кілька рядків – сотні пропозицій

До законопроєкту, який передбачає заміну назви "копійка" на "шаг", подали аж 602 поправки. Про це повідомив народний депутат з фінансового комітету Ярослав Железняк у своєму Telegram-каналі.

Він звернув увагу на деталь, яка багатьох здивувала: сам документ складається буквально з кількох абзаців. Фактично там ідеться про заміну одного слова іншим. Але кількість правок виглядає так, ніби переписують бюджет або податковий кодекс.

Коментар депутата

Железняк прямо зазначив, що законопроєкт дуже короткий, а масштаб дискусії навколо нього – м’яко кажучи, непропорційний. За його словами, усі ці 602 поправки подані саме до другого читання.

Також нардеп уточнив, що Верховна Рада планує розглядати цей закон уже 13 січня. Тобто чекати залишилося недовго.

Про що закон узагалі

Нагадаємо, Верховна Рада вже підтримала цей законопроєкт у першому читанні. Йдеться про дерадянізацію назви розмінної монети України. Саме тому пропонують відмовитися від "копійки" й повернути історичну назву "шаг".

Ідея, як кажуть, не нова. Але тепер вона дісталася парламентської зали й, схоже, застрягла у правках.

Чому це знову на слуху

Якщо говорити ширше, то тема символів, назв і радянської спадщини регулярно викликає жваві суперечки. Навіть коли мова про дрібну монету, якою більшість давно не користується.

І ось тут виникає парадокс: питання ніби символічне, але уваги до нього – як до системної реформи.

Коли символи стають політикою

Саме ця історія ще раз показує, як навіть дрібні, на перший погляд, зміни можуть перетворюватися на повноцінний політичний процес із сотнями правок і тривалими обговореннями.

Джерело: 5692.com.ua

Президент Володимир Зеленський розповів, що Сполучені Штати запропонували Україні гарантії безпеки терміном на 15 років. Про це він сказав у коментарі для Axios. Але, як дав зрозуміти глава держави, для Києва цього замало.

Я вважаю, що нам потрібно більше, ніж 15 років, – так він окреслив позицію України.

І тут важливий нюанс. Зеленський зазначив: якщо Дональд Трамп погодиться на довший період під час особистої зустрічі, це буде серйозним політичним результатом. Майже проривом, якщо говорити прямо.

Ратифікація як ключовий момент

Окремо президент наголосив: і в США, і в Україні ці гарантії не мають залишитися лише на папері чи в заявах для преси. Йдеться про повноцінну ратифікацію.

• через Конгрес у США;
• через Верховну Раду в Україні.

Без цього, за логікою Банкової, жодні домовленості не матимуть реальної сили. Не декларації, а зобов’язання.

Варіант із референдумом

До речі, ще 23 грудня, під час розмови з журналістами, Зеленський озвучив ідею ширшого суспільного залучення. Він допустив проведення всеукраїнського референдуму для схвалення мирної угоди з 20 пунктів. Причому – синхронно з виборами.

Формат максимально простий: "так" або "ні". Без складних формулювань.

Президент пояснив, що Україна або винесе угоду на ратифікацію парламенту, або ж підтвердить її через референдум. Або ж поєднає обидва механізми – залежно від остаточного вигляду домовленостей.

Коли гарантії реально запрацюють

Ще один момент, який часто губиться між рядками. За словами Зеленського, гарантії безпеки набудуть чинності лише після повної ратифікації або офіційного схвалення громадянами. Тобто не з моменту підписання, а з моменту юридичного закріплення.

Формально – довше. Фактично – надійніше.

Європейський компонент після тиші

16 грудня президент також повідомляв про підготовку окремого документа щодо присутності сил безпеки європейських країн в Україні після припинення вогню. Цю ініціативу взяли на себе Франція та Велика Британія.

За його словами, країни так званої коаліції охочих уже визначилися зі своїм потенційним внеском. Але реалізація цієї ідеї напряму залежить від двох факторів:

• фактичного припинення вогню;
• рішень національних парламентів цих держав.

Без політичного "зеленого світла" далі справа не піде.

Рівень задоволення – не стовідсотковий

Раніше, в інтерв’ю польському агентству PAP, Зеленський визнавав: у питанні гарантій безпеки є відчутний прогрес. Українська сторона, за його словами, задоволена ними приблизно на 90%.

Тобто напрямок правильний. Але остаточну крапку, схоже, ще рано ставити.

Гарантії безпеки для України поступово набувають конкретних обрисів: зі строками, механізмами схвалення і міжнародною відповідальністю. Проте їхня реальна сила залежатиме не від заяв, а від рішень парламентів і, можливо, самого суспільства.

Джерело: 5692.com.ua

Російські війська протягом дня завдали ударів по Нікопольському, Синельниківському та Криворізькому районах Дніпропетровської області – постраждали двоє цивільних.
Більше новин на REPORTER.ua

За матеріалами слідства, суд визнав винним 37-річного місцевого жителя у вчиненні крадіжки та призначив йому покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Більше новин на REPORTER.ua