Повномасштабна війна фактично перекроїла приватне життя мільйонів людей. Те, що раніше здавалося звичним і навіть банальним – знайомства, побачення, плани на весілля чи дітей – тепер часто відкладається "на потім", без чіткої дати. Війна розвела людей не лише по різних країнах, а й по різних емоційних станах. І кількість самотніх у цій новій реальності відчутно зросла. Це вже не окремі історії, а масове явище, яке видно неозброєним оком.

Гендерний дисбаланс: країна без балансу

Після 2022 року мільйони жінок опинилися за кордоном. Спочатку – як вимушені переселенки, з дітьми, без чітких планів. А потім, крок за кроком, багато хто почав влаштовувати нове життя: робота, мова, знайомства, нове коло спілкування. Частина з них, цілком логічно, створила нові стосунки.

В Україні ж ситуація інша. Чоловіки – або в армії, або обмежені в пересуванні. І навіть ті, хто формально цивільний, часто живуть у режимі постійної напруги. Знайомства стають рідкістю, а класичні сценарії "зустрілися – закохалися – створили сім’ю" виглядають майже як сюжет зі старого фільму.

Соціальна пауза у стосунках

Усередині країни формується дивна тиша в особистому житті. Частина чоловіків уникає активного соціального життя через страх мобілізації. Військові фізично відсутні більшу частину часу. Молодь або думає про виїзд, або вже давно за кордоном.

У підсумку виходить своєрідна соціальна пауза. Люди ніби є, але ніби й немає. Зустріти "свою людину" стає складніше не через брак бажання, а через брак можливостей. І це відчувається не лише у великих містах, а й у маленьких громадах, де всі давно всіх знають.

Демографія під тиском війни

Якщо говорити мовою цифр, картина ще похмуріша. Кількість шлюбів в Україні помітно зменшилася: з понад 220 тисяч у 2022 році до приблизно 150 тисяч у 2024-му. Тобто мінус десятки тисяч сімей лише за два роки.

Паралельно триває масова еміграція. За даними ООН, за кордоном перебувають понад 6 мільйонів українців. І значна частина з них – люди репродуктивного віку. Ті, хто міг би створювати сім’ї тут, зараз будують життя в інших країнах.

Народжуваність на мінімумі

Станом на 2024 рік сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні впав приблизно до 0,9 дитини на одну жінку. Для розуміння: щоб населення хоча б не скорочувалося, потрібно близько 2,1.

Тобто країна зараз живе в режимі демографічного "мінуса". І навіть надії на післявоєнний бебі-бум виглядають усе менш реалістично. Демографи прямо кажуть: чим довше триває війна, тим менше шансів, що люди масово почнуть народжувати "пізніше".

Прогнози, які лякають

Науковці з Національної академії наук України вже називають ситуацію соціальною катастрофою. За песимістичними сценаріями, до 2051 року в Україні може залишитися близько 25 мільйонів людей.

Для порівняння: на початку 90-х нас було понад 50 мільйонів. Тобто країна ризикує втратити більше половини населення за одне покоління. Це вже не просто про цифри – це про економіку, пенсії, ринок праці, армію, зрештою, про здатність держави функціонувати.

Стрес як прихований фактор

Війна б’є не лише по кількості людей, а й по їхньому здоров’ю. Хронічний стрес, постійна тривога, порушений сон, психологічні травми – усе це напряму впливає на репродуктивну систему.

Особливо це стосується військових. Фізичні поранення, контузії, ПТСР – речі, про які не люблять говорити вголос, але які можуть мати довгострокові наслідки. І для окремих людей, і для цілих поколінь.

Держава і обмежені ресурси

Формально в Україні існують програми підтримки сімей: допомога при народженні дитини, житлові ініціативи, соціальні виплати. Але в умовах війни більшість із них працюють точково і залежать від місцевих бюджетів.

Грошей не вистачає, пріоритети зрозумілі – оборона, армія, відновлення інфраструктури. І навіть найкращі соціальні стратегії поки що не здатні переламати загальну демографічну тенденцію.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському сьогодні, 30 січня, у зв’язку з виконанням профілактичних робіт відбудеться тимчасове припинення електропостачання
Більше новин на REPORTER.ua

Одна з головних ідей програми "Скринінг здоров’я 40+" – щоб людина не бігала по кабінетах тижнями. МОЗ заклав у цю систему так званий єдиний маршрут: усі базові обстеження проходять за один прихід у медзаклад. Без історій на кшталт "прийдіть завтра" або "запишіться ще раз через реєстратуру".

Фактично це виглядає як чітко вибудуваний ланцюжок: зайшов, пройшов усе по списку, отримав перші пояснення й пішов далі по своїх справах.

Скільки часу реально йде на обстеження

Якщо говорити про цифри, то в середньому весь скринінг вкладається приблизно в півтори години. Десь швидше, десь трохи довше – усе залежить від конкретної лікарні й кількості людей у той день.

Але загальна логіка одна: не більше 90 хвилин. Тобто це не історія на пів дня. Багато хто спокійно вписує такий візит між роботою, магазинами й іншими справами, без необхідності брати відгул чи відпрошуватися на цілий день.

Що відбувається під час візиту

У день скринінгу пацієнта зазвичай зустрічають на рецепції або в реєстратурі. І далі все йде по черзі, без хаосу:

• реєстрація й перевірка даних;
• коротка розмова про спосіб життя, сон, харчування, загальне самопочуття;
• базовий огляд;
• здача аналізів;
• консультація лікаря з попередніми поясненнями.

У більшості закладів усе це організовано так, щоб не стояти в коридорах по пів години. Перехід із кабінету в кабінет зазвичай займає кілька хвилин, максимум.

Чи потрібно приходити голодним

Це питання виникає майже у всіх. І тут відповідь доволі спокійна: у більшості випадків жорстких обмежень немає. Можна поснідати, але без важкої їжі.

Зазвичай радять:

• не їсти жирного зранку;
• не переїдати;
• якщо запланований забір крові, дотримуватися стандартних рекомендацій.

Про всі ці нюанси зазвичай повідомляють ще на етапі запису – або в SMS, або під час дзвінка з медзакладу.

Про умови та комфорт

Окремий акцент у програмі зробили на тому, щоб людям було зручно. Не лише з точки зору медицини, а й у побутовому сенсі.

Медзаклади мають забезпечувати:

• зрозумілу навігацію всередині;
• нормальні зони очікування;
• доступність для людей із обмеженою мобільністю.

У деяких випадках скринінг можуть організувати навіть для тих, кому складно самостійно приїхати. Це вже залежить від конкретного регіону й можливостей закладу.

Чому формат "все за один раз" справді важливий

Коли всі обстеження проходять за один візит, це знімає одразу кілька бар’єрів. Людина менше хвилюється, не відкладає на потім і не губиться в записах.

Такий підхід:

• економить час;
• зменшує стрес;
• підвищує шанси, що скринінг пройдуть повністю, а не "десь на півдорозі".

Саме тому МОЗ і наполягає на чіткій організації маршруту. Бо в реальному житті люди часто відкладають профілактику не через страх, а через банальну нестачу часу.

Джерело: 5692.com.ua

Кабінет Міністрів ухвалив рішення, яке напряму стосується родин, для яких електроенергія – не про комфорт, а про виживання. Держава планує забезпечити дітей з інвалідністю підгрупи А портативними зарядними станціями. Йдеться про 2026 рік і про закупівлю обладнання за бюджетні кошти.

Що саме вирішив уряд

Наприкінці січня, а саме 29 числа, про це повідомили в Міністерстві соціальної політики. Кабмін оновив правила використання коштів Державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації, додавши ще один напрям – соціально критичний.

Відтепер гроші з фонду можна спрямовувати не лише на енергоефективність у класичному сенсі, а й на підтримку дітей, які фізично не можуть залишитися без електрики навіть на годину.

Мова йде про дітей з інвалідністю підгрупи А. Це ті випадки, коли дитина повністю залежить від сторонньої допомоги та спеціальних приладів. Інсулінові помпи, апарати підтримки дихання, системи моніторингу – усе це працює від електромережі.

Заплановані зарядні станції матимуть орієнтовну ємність близько 2 кВт·год. Вони слугуватимуть резервним джерелом живлення – на випадок відключень, аварій чи довгих зимових блекаутів. Фактично це запасний "подих" для медичної техніки.

Енергетика під ударом

Рішення не з’явилося на порожньому місці. Масштабні удари по енергетичній інфраструктурі, які росія завдавала у 2025–2026 роках, призвели до регулярних і тривалих відключень світла. Особливо взимку.

Уряд визнає: у таких умовах найуразливіші групи населення мають отримати додатковий захист. І діти з інвалідністю – серед перших у цьому списку.

Хто займався підготовкою програми

Над ініціативою працювали спільно з Держенергоефективності. Саме вони допомагали формувати технічні параметри та логіку використання коштів.

Постановою Кабміну перелік витрат Фонду декарбонізації доповнили новим антикризовим пунктом – забезпечення автономними джерелами живлення дітей з інвалідністю підгрупи А. Там же прописали механізм: хто купує, хто доставляє, хто отримує.

Гроші і швидкість рішень

Одержувачем бюджетних коштів визначили Фонд декарбонізації України. Окремо уряд збільшив частку коштів, які фонд може використовувати оперативно: з 70% до 90%.

Це важливий момент. Менше бюрократії – швидше рішення. Особливо коли йдеться не про абстрактні проєкти, а про конкретні сім’ї й конкретні потреби.

Як родинам отримати зарядну станцію

Отримувачем допомоги може стати один із батьків або законний представник дитини з інвалідністю підгрупи А. Подати заяву дозволять:

• через територіальні органи Пенсійного фонду України;
• або через вебпортал електронних послуг ПФУ, якщо технічні можливості це дозволяють.

Закупівлею обладнання займатиметься Фонд декарбонізації, а доставку до родин забезпечить Укрпошта.

Джерело: 5692.com.ua

30 січня в певних населених пунктах Криворізького району тимчасово не буде світла через заплановані роботи на мережах.
Більше новин на REPORTER.ua

Попри заяви з Вашингтона про нібито просування в переговорах, у Москві охолодили ці очікування. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров публічно виступив проти ідеї двосторонніх гарантій безпеки між США та Україною.

За інформацією The Washington Post, російська сторона вважає, що такі домовленості "навряд чи здатні забезпечити тривалий мир". Іншими словами, Кремль не бачить у цьому запобіжника від нової війни, а радше політичний інструмент.

Підозри Кремля щодо мети угоди

Лавров визнав, що повного тексту можливого документа не бачив. Але водночас припустив, що сенс домовленості – втримати нинішню українську владу при кермі.

Позиція Москви звучить так:

• Україна не має ставати військовою опорою Заходу;
• Росія хоче впливати на будь-яку майбутню систему безпеки;
• без права вето з її боку домовленості її не влаштовують.

Тобто мова не лише про кордони чи армії, а й про те, хто і як ухвалюватиме ключові рішення.

Територіальне питання як головний вузол

Окрема історія – Донеччина. За словами держсекретаря США Марко Рубіо, саме цей регіон став центральною "прогалиною" у перемовинах.

Росія наполягає, що має отримати під контроль усю територію області. І посилається на попередні міжнародні зустрічі, хоча фактично не змогла взяти останні укріплені райони навіть за роки боїв.

Виходить дивна картина: вимоги максимальні, а реальна ситуація на землі значно складніша.

Cпочатку захист, потім розмови про землю

Українська позиція інша. Будь-які обговорення територій можливі лише тоді, коли є тверді, юридично зобов’язуючі гарантії безпеки.

Причина зрозуміла без зайвих пояснень. У Києві добре пам’ятають, чим закінчилися паперові обіцянки 1994 року. Тому логіка проста: спершу страховка від повторення агресії, а вже потім складні компроміси.

Різна черговість кроків у США та України

Західні дипломати описують ситуацію як суперечку про порядок дій.

Україна каже:

• підписуємо гарантії;
• тоді говоримо про поступки.

США, зі свого боку, не хочуть ставити фінальний підпис під безпековим документом, поки немає повної домовленості щодо кордонів.

Фактично обидві сторони дивляться на один міст з різних боків і не поспішають робити перший крок.

Новий раунд переговорів і ризик ходіння по колу

Очікується, що посередницькі перемовини за участі США відновляться найближчим часом в Абу-Дабі. Але експерти застерігають: без рішень на найвищому рівні ці зустрічі можуть перетворитися на повтор одних і тих самих тез.

Ключові компроміси, як виглядає, здатні ухвалити лише президенти. І поки цього не станеться, переговорники можуть довго переставляти слова місцями, не змінюючи суті.

Джерело: 5692.com.ua

Директор Бюро економічної безпеки Олександр Цивінський підписав наказ про початок одноразової атестації працівників Бюро. Про це йдеться на сайті БЕБ.Атестація передбачена для працівників як центрального апарату, так і територіальних управлінь.Працівникам, які підлягають атестації, протягом 14 днів з дня видання цього наказу треба подати письмову заяву про надання згоди на проходження атестації або про відмову. Департаменту забезпечення документообігу та контролю доручено забезпечити реєстрацію письмових заяв. Атестація проводиться на виконання закону про перезавантаження БЕБ, який дозволив запустити конкурс з обрання нового директора. Закон прийняли у 2024 році. Нагадаємо, Бюро економічної безпеки запрацювало у 2021 році, але встигло стати об'єктом критики стосовно тиску на бізнес та ймовірної залежності від офісу президента. На перезавантаженні БЕБ наполягають міжнародні партнери. Так, 21 лютого 2024 року щодо реформи БЕБ висловилися посли країн G7. Вони озвучили голові парламенту, прем'єру та керівнику Офісу президента ключові вимоги, серед яких – прозорий відкритий конкурс на посаду нового директора Бюро. У червні минулого року конкурс на посаду голови БЕБ виграв Олександр Цивінський. Лише за нього проголосували представники міжнародних організацій. БЕБ не мало повноцінного директора з квітня 2023.

В Кіровоградській області сталася смертельна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинула людина. Попередньо, ДТП сталася за участю мера Вознесенська Євгенія Величка. З посиланням на коментар пресслужби Національної поліції України.Джерела у Нацполіції підтвердили, що 30 січня на території Кіровоградської області сталася смертельна ДТП за участі посадовця. Останнього вже затримали відповідно до ст. 208.Джерела також підтвердили, що мова йде про Євгенія Величка. Одна з версій причин ДТП – це несприятливі погодні умови.Нагадаємо, раніше стало відомо, що 25 січня, у селі Сокільники поблизу Львова, сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок аварії загинув народний депутат України від партії "Слуга народу" Орест Саламаха. Наразі обставини смертельної ДТП, внаслідок якої загинув Саламаха, встановлює Державне бюро розслідувань.Зазначимо також, що внаслідок інтенсивних снігопадів та ускладнення погодних умов у ряді областей України різко погіршилася ситуація на дорогах. Станом на кінець минулого тижня в деяких місцях випало аж до 35 сантиметрів снігу.

Ввечері та вночі ворог обстрлілював Синельниківщину та Нікопольщину. Постраждав чоловік, пошкоджена інфраструктура, багатоквартирний будинок.
Більше новин на REPORTER.ua

Регулярні хобі – від руху до творчості – реально здатні підвищувати рівень задоволення життям. І це не з розряду "гарно звучить", а цілком собі фізіологія: певні заняття впливають на роботу мозку, покращують емоційний стан і допомагають зменшити відчуття стресу.

Про це, зокрема, пише видання Real Simple. І якщо перекласти все на просту мову – нашому мозку потрібні маленькі радості, щоб не "зависати" в режимі втоми.

Дофамін: чому без нього важко радіти

Дофамін – це нейромедіатор, який часто називають хімічною речовиною гарного самопочуття. Саме він відповідає за мотивацію, відчуття задоволення і той самий ефект "я щось зробив – і мені приємно".

Взимку, коли світловий день короткий, організм виробляє менше дофаміну. Через це з’являється втома, апатія, небажання щось починати. Можливо, ви помічали: ніби й не хворієш, а енергії – як у розрядженого павербанка.

Тому багато людей інтуїтивно тягнуться до швидких стимулів – їжі, серіалів, соцмереж. Але це радше короткий "укол радості", ніж справжня підзарядка.

Не телефон, а дії

Фахівці радять робити ставку не на пасивне споживання, а на активні заняття. Тобто такі, де задіяні тіло, увага або уява.

Ідея проста: мозку потрібен рух, новизна і відчуття результату. Саме це запускає дофамінові механізми.

Оновіть старе хобі

Навіть улюблені заняття з часом можуть набридати. Все стає надто передбачуваним. Але замість того, щоб кидати хобі, можна трохи його "освіжити".

Наприклад:

• якщо любите готувати, спробуйте нову кухню або незвичний рецепт;
• якщо читаєте – змініть жанр;
• якщо малюєте – візьміть інші матеріали.

Тобто не ламати звичку, а додати в неї новий елемент. Мозок це сприймає як маленьку пригоду.

Холод як перезавантаження

Холодний душ або занурення в прохолодну воду – звучить дивно, але працює. Вплив холоду активує симпатичну нервову систему і викликає помітний сплеск дофаміну.

Після такого організм відчуває різкий приплив бадьорості. Ніби хтось натиснув кнопку " оновити систему ". Ефект може триматися кілька годин.

Не всім це підходить, але для багатьох це справжній природний енергетик.

Рух, але не нудний

Фізична активність підвищує рівень гормонів щастя – це давно відомо. Але тренажерний зал швидко набридає, особливо якщо ходити туди " через силу ".

Тому фахівці радять нестандартний рух:

• танці;
• батут;
• скелелазіння;
• ролики або навіть активні ігри.

Тут працює подвійний ефект: тіло рухається, а мозок отримує нові стимули. У результаті дофамін вивільняється довше і стабільніше.

Музика як інструмент настрою

Музика теж напряму впливає на мозок. Але важливий момент – слухати її не фоном, а свідомо.

Бадьорі треки добре працюють, коли потрібна мотивація. Спокійна музика – коли треба знизити напругу і трохи "приглушити" тривожні думки.

По суті, це найдешевший спосіб керувати власним емоційним станом.

Головоломки і ефект "маленької перемоги"

Пазли, судоку, логічні ігри – це не просто вбивання часу. Кожне правильно знайдене рішення викликає маленький викид дофаміну.

Мозок отримує сигнал: завдання виконано, результат є. І саме це дає відчуття задоволення та залученості.

Цікаво, що такі заняття одночасно:

• тренують увагу;
• зменшують тривожність;
• підтримують фокус.

Тобто це своєрідний " фітнес " для психіки.

Джерело: 5692.com.ua