Упродовж 2025 року фахівці Запорізького центру з розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, встановили долі 605 громадян. Серед них – 555 військовослужбовців та 50 цивільних осіб, у тому числі 19 неповнолітніх.
Більше новин на REPORTER.ua

У Дніпропетровській області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mitsubishi. Інцидент трапився 25 грудня близько 20:00 на ділянці дороги між селами Куліші та Радісне.
Більше новин на REPORTER.ua

У Кам’янському до суду скерували обвинувальний акт щодо 25-річного місцевого жителя, якого підозрюють у незаконному збуті наркотичних і психотропних речовин.

За даними слідства, чоловік організував протиправну діяльність на території міста. Він придбав канабіс та амфетамін через один із месенджерів, після чого розфасував заборонені речовини на окремі дози. Подальший збут здійснювався безконтактним способом – через так звані "закладки".

Під час проведення слідчих дій правоохоронці виявили та вилучили у підозрюваного 38 уже підготовлених до продажу пакетиків із наркотичними та психотропними речовинами. Крім того, за місцем його проживання поліцейські знайшли сліп-пакети з забороненими речовинами та інші докази незаконної діяльності.

Слідчі Кам’янського районного управління поліції завершили досудове розслідування. Обвинувальний акт скеровали до суду. Дії обвинуваченого кваліфікували за ч. 1 ст. 307 (незаконний збут наркотичних засобів) та ч. 1 ст. 309 (незаконне зберігання наркотичних речовин без мети збуту) Кримінального кодексу України.

Подальшу правову оцінку діям чоловіка надаватиме суд.

Джерело: 5692.com.ua

У Дніпрі завершився перший етап капітального ремонту трамвайної лінії на Старому мосту. Роботи тривали з липня 2025 року та охоплювали найбільш аварійну ділянку колії. Через ремонт трамвайні маршрути №6 і №9 не курсували близько півтора року. Відновлення повноцінного руху заплановане з 1 січня 2026 року.
Більше новин на REPORTER.ua

Цьогорічна історія з листами до Святого Миколая – це не просто святкова традиція. Це зріз настроїв, мрій і болю, який живе в дитячих словах. За місяць роботи Резиденції, з 25 листопада по 25 грудня, Укрпошта зібрала й передала Миколаю понад 10 тисяч листів. Географія – уся Україна і навіть далі. Деякі конверти долали пів світу, щоб дістатися Києва, зокрема й із Японії.

І це, погодьмося, вже не просто про подарунки.

Як писали діти

Листи надходили по-різному.

• через святково оформлені відділення;
• цілими класами зі шкіл;
• разом із батьками;
• інколи просто з рук у руки листоношам у селах і містах.

Хтось старанно виводив літери друкованим почерком, хтось клав у конверт малюнок, а дехто – кілька сторінок тексту, ніби боявся щось забути.

Місце, де все зійшлося

Усі ці листи зрештою зібрали в Головпоштамті. Саме там, за словами Укрпошти, Святий Миколай вечорами перечитував кожне послання. Без винятків. Рядок за рядком.

Помічники кажуть: пропустити бодай один лист просто не змогли.

Про що писали найчастіше

Зміст був різний. Іноді дуже життєвий, іноді – наївний, а часом такий, що дорослим ставало ніяково.

Листи були смішні й серйозні водночас. Про те, як Настю добре годували шаурмою в таборі. Про те, як Аріна бажала Миколаю здоров’я. А Марк чесно зізнався, що цього року був не дуже слухняним, але старається виправитися, – розповідають в Укрпошті.

Було багато дрібних радощів. Новий конструктор. Книга. Іграшка.

Але було й інше, спільне бажання.

Одна спільна мрія

У багатьох листах повторювалося те саме прохання. Щоб закінчилася війна. Щоб мама або тато, які зараз на фронті, повернулися додому. Без пояснень, без зайвих слів.

Це не виглядало як пафос. Швидше як тиха, дуже доросла надія.

Діти, які просять не для себе

Святий Миколай цього року говорив про це без святкових прикрас.

Українські діти виявилися зрілішими за багатьох дорослих. Вони часто просять не для себе, а для інших. І це, напевно, найкраща відповідь на питання, яким буде майбутнє України. Воно світле. Хоч і прикро, що ці бажання зовсім не дитячі. У цих листах багато відлуння війни, яка краде дитинство, – каже він.

І додає, що разом із ЗСУ зробить усе можливе, аби головне бажання цих дітей стало реальністю. Навіть якщо з "їхнім Дєдом Морозом" доведеться говорити окремо.

Маленькі мрії, які стають реальністю

Поки велике бажання ще попереду, Укрпошта разом із Mastercard взялася за те, що може зробити вже зараз. Діти, які залишили зворотну адресу й написали про свої добрі справи – допомогу батькам, турботу про тварин, навчання, – отримають подарунки.

Серед них:

• книги;
• пазли;
• конструктори;
• іграшки.

Святкові брендовані авто вже готуються вирушити в дорогу. У міста й маленькі села. Туди, де хтось чекає відповіді на свій лист.

Те, що залишається між рядками

Ці 10 тисяч листів – не про Миколая. І навіть не про подарунки. Вони про країну, яка дорослішає разом зі своїми дітьми. І про дитинство, яке триває попри все.

Джерело: 5692.com.ua

Новий рік у різних країнах виглядає зовсім не так, як ми звикли уявляти. Десь загадують бажання з келихом шампанського, а десь кидають морозиво на підлогу або підпалюють опудала. І що цікаво – для місцевих це не екзотика, а нормальна частина свята, перевірена десятиліттями. Напередодні Нового року канадські блогери зібрали десять традицій, які одночасно дивують і багато про що говорять.

Виноград під удари годинника

В Іспанії новорічна ніч немислима без винограду. Опівночі, коли годинник б’є дванадцять разів, люди з’їдають по одній виноградині на кожен удар. Традиція з’явилася ще у 1909 році – тоді виноградарі шукали спосіб продати рекордний урожай. Згодом комерційна ідея перетворилася на національний ритуал.

На площі Пуерта-дель-Соль у Мадриді в цей момент яблуку ніде впасти. Вважається, що якщо встигнути з виноградом – рік буде щасливим і здоровим. Цей звичай давно перекочував і за межі Іспанії – його підхопили у США та навіть на Філіппінах.

Грецька монета на щастя

У Греції Новий рік починають із пирога під назвою "васілопіта". Його ріжуть першого січня, і всередині обов’язково запікають монету. Кому вона дістанеться – тому, кажуть, пощастить найбільше.

Коріння традиції веде до легенди про святого Василя Кесарійського, який повернув мешканцям міста їхні гроші, заховавши їх у хлібі. Сьогодні цей пиріг – майже святиня для родинного столу.

Вогонь як очищення

В Еквадорі Новий рік зустрічають із полум’ям. Тут спалюють опудала – часто у вигляді політиків, зірок чи вигаданих героїв. Звичай з’явився наприкінці XIX століття під час епідемії жовтої лихоманки, коли люди намагалися "випалити" хворобу з міста.

Зараз сенс радше символічний – позбутися всього поганого. Дехто ще й стрибає через багаття дванадцять разів, ніби домовляючись із кожним місяцем майбутнього року.

Колір має значення

У багатьох країнах Латинської Америки напередодні свята серйозно ставляться до вибору спідньої білизни. Не фасон – колір. Червоний означає любов і пристрасть, жовтий – гроші та успіх.

Що обрати – залежить від очікувань на наступний рік. Для когось це виглядає кумедно, але магазини в цей період точно не скаржаться на відсутність покупців.

Морозиво для удачі

Швейцарія дивує по-своєму. Тут дехто вірить, що якщо кинути кульку морозива на підлогу в новорічну ніч, доля стане прихильнішою. Так, звучить дивно, особливо для любителів солодкого.

Але традиція живе. Навіть попри те, що серце стискається, коли бачиш морозиво, яке не дісталося ложці.

Пляж, океан і сім хвиль

У Бразилії новорічна ніч часто минає на узбережжі. Люди приносять квіти та подарунки богині моря Йеманжі, кидаючи їх у воду. Після цього прийнято стрибати через сім хвиль, загадуючи бажання.

Ритуал символізує очищення і надію на прихильність сил, які сильніші за людину. І виглядає це, між іншим, дуже видовищно.

Ведмеді з Альп

У деяких європейських регіонах досі живі стародавні обряди. В Альпах можна побачити учасників традиції Урсул — людей у ведмежих шкурах. Вони розігрують сцену смерті та відродження звіра.

Сенс простий і глибокий водночас: зима минає, весна близько, життя триває.

Почати рік без мотлоху

В Італії Новий рік – це ще й прибирання в радикальній формі. Тут заведено викидати непотрібні речі просто з вікон. Так люди символічно прощаються з минулим і звільняють місце для нового.

Щоправда, місцева влада щороку нагадує про безпеку. Бо не все старе варто скидати з висоти.

Опосум замість кулі

У США теж є своя новорічна екзотика. У містечку Брасстаун у Північній Кароліні замість традиційної кулі опівночі "спускають опосума". Тварина стає головним символом святкування.

Навколо цього влаштовують паради, конкурси і ярмарки. Маленьке місто – велике свято.

Вогонь Хогманею

У Шотландії Новий рік, відомий як Хогманей, відзначають із вогнем. У Стоунхейвені люди бігають вулицями з палаючими кулями з дроту, розмахуючи ними над головою.

Фінал – кидання вогняних конструкцій у гавань. Так символічно прощаються зі старим роком.

Людська потреба в оновленні

Усі ці традиції – різні за формою, але схожі за змістом. Через вогонь, воду, їжу чи дивні ритуали люди намагаються почати новий етап із чистого аркуша, залишивши зайве позаду.

Джерело: 5692.com.ua

Наприкінці грудня та на початку січня погоду в Дніпрі й області визначатимуть атмосферні циклони. За прогнозом синоптиків, 30–31 грудня регіон перебуватиме під впливом тилової частини циклону з північного сходу. Очікується невеликий сніг.
Більше новин на REPORTER.ua

Щороку наприкінці грудня багато хто скептично знизує плечима: мовляв, ці новорічні обіцянки – для галочки, забудуться ще до середини зими. Але нейронаука дивиться на це інакше. Саме початок року – рідкісний момент, коли культура й мозок ніби працюють в одному напрямку, вмикаючи здатність дивитися на себе збоку. Зупинитися. Видихнути. І спокійно запитати: "А я взагалі туди рухаюсь?"

Як пише The Time, знання про роботу мозку можуть зробити плани на 2026 рік не просто списком бажань, а реальним інструментом змін.

Мозок на мінімалках

Наш мозок – той ще економіст. Він споживає всього близько 20 ватів енергії. Якщо перекласти це на побутову мову, вистачило б хіба на тьмяну лампочку в коридорі. Через таку обмеженість мозок постійно шукає способи заощадити сили. Один із них – так звана фрагментація.

Як це виглядає на практиці. Коли людина вперше сідає за кермо, все здається хаотичним: педалі, дзеркала, знаки, руки, ноги. Згодом тисячі окремих рухів зливаються в одну звичку. В один "фрагмент". І вже не треба думати про кожну дрібницю.

Тут і криється пастка великих цілей. Формулювання на кшталт "вивчити іноземну мову" мозок сприймає як щось надто громіздке. Він напружується ще до старту.

Малими кроками – далі

Рішення доволі приземлене. Розбити велику мету на дрібні підцілі. Не "вивчити мову", а, наприклад, "15 хвилин слів щодня" або "один короткий текст на тиждень". Коли виконано маленький шматок, мозок фіксує успіх і не чинить опору. Енергія не зливається в нікуди.

Наче сходи: не перестрибуєш одразу на п’ятий поверх, а піднімаєшся сходинка за сходинкою.

Обмежене меню рішень

Нейробіологи говорять ще про одну річ – "меню можливостей". Наш мозок постійно формує список того, що вважає доступним. Сидячи за столом, людина теоретично може замовити волинку або заспівати оперу. Але мозок пропонує простіші варіанти: випити кави або продовжити роботу.

У складних життєвих ситуаціях це меню ще більше звужується. Здається, що вибору майже немає.

Приклад Черчилля

У 1940 році, коли ситуація для Британії виглядала майже безнадійною, Вінстон Черчилль побачив варіант, якого тоді майже ніхто не розглядав – втягнути США у війну. Це не було очевидним рішенням. Але він вийшов за межі стандартного "меню", яке пропонувала ситуація.

У звичайному житті принцип той самий. Коли все зайшло в глухий кут, корисно зробити крок назад. Поговорити з другом, колегою, наставником. Інша людина часто бачить варіанти, які ваш мозок навіть не додає до списку.

Коли відмова – це сила

Наполегливість зазвичай хвалять. І недарма. Але іноді вона грає проти нас. Триматися за цілі, які давно не працюють, – прямий шлях до виснаження.

Дослідження показують: люди, які вміють вчасно відмовлятися від неактуальних планів, мають нижчий рівень стресу і загалом почуваються спокійніше. Навіть Черчилль, попри репутацію жорсткого лідера, не раз змінював стратегію, якщо бачив, що попередня веде не туди.

Якщо в лютому чи березні стає зрозуміло, що новорічна обіцянка більше шкодить, ніж допомагає, її можна адаптувати. Або замінити. Гнучкість тут – не поразка.

Фраза Тайсона, яка все пояснює

Майк Тайсон колись сказав просту і жорстку річ: "У кожного є план, поки його не вдарять по обличчю". Життя, як відомо, б’є без попередження. Саме тому корисно час від часу ставити собі два питання:

• що я можу зробити прямо зараз, аби полегшити собі шлях;
• чи можна змінити цей план так, щоб він працював краще.

Іноді цього достатньо, щоб не зійти з дистанції.

Рік довгих коригувань

Успіх у 2026 році навряд чи визначатиметься тим, наскільки ідеальним був список цілей 1 січня. Набагато важливіше, як часто і як спокійно ви його переглядатимете, підлаштовуючи під реальність, що постійно змінюється.

Точка рівноваги

Новорічні обіцянки мають сенс не як клятва, а як відправна точка. Вони працюють тоді, коли дозволяють думати, змінюватися і не триматися за план, який перестав вести вперед.

Джерело: 5692.com.ua

Водій помітив, що авто раптово загорілося, і одразу зупинився. Небайдужі містяни не залишилися осторонь і кинулися на допомогу, а патрульні, які були неподалік, одразу долучилися.
Більше новин на REPORTER.ua

За словами Зеленського, мова йде не про окремі регіони, а про всю територію України. План передбачає підготовку кількох ключових документів, серед яких так званий Prosperity Package – пакет економічного відновлення.

Ідея проста: створити умови, за яких з’являються робочі місця, бізнес починає працювати, а життя поступово повертається в нормальне русло. Не на папері, а на практиці.

Зарплати як головний стимул

Окрема частина розмови стосувалася саме доходів людей. Зеленський зазначив, що президент США робить на цьому особливий акцент і вважає створення робочих місць завданням номер один.

Ми детально говорили про середню заробітну плату в Україні. Американська сторона дуже зацікавлена в тому, щоб завдяки приходу їхнього бізнесу та спеціальним умовам на нашому ринку заробітна плата могла зрости в рази, навіть утричі, – пояснив глава держави.

Звучить амбітно. І водночас трохи нереалістично, якщо не знати контексту.

Не швидке диво, а довга гра

Президент одразу підкреслив: ніхто не обіцяє миттєвого зростання зарплат одразу після завершення війни. Це не історія про завтра чи навіть про наступний рік. Мова йде про довгострокову стратегію.

США, за словами Зеленського, зацікавлені в тому, щоб в Україну заходив не лише американський, а й європейський бізнес. І саме масова присутність інвесторів має поступово підтягнути рівень оплати праці до зовсім інших цифр.

Питання стартового капіталу

Окремо під час обговорення торкнулися теми грошей на початку цього шляху. Бо без стартових ресурсів жоден план не працює.

На старті Україні потрібні серйозні кошти на відновлення. Такі, щоб люди реально поверталися – на робочі місця і на гідні зарплати. У цьому я бачу велику перспективу, – зазначив Зеленський.

Втім, він одразу додав те, про що всі й так думають, але рідко говорять уголос.

Точка відліку

Усі ці плани, пакети й перспективи мають одну спільну умову. Перш ніж рахувати майбутні зарплати і прихід великого бізнесу, країні потрібно зробити головне – завершити війну. Саме з цього, за словами президента, починається будь-яка реальна економічна розмова.

Джерело: 5692.com.ua