Напередодні Міжнародного жіночого дня у Кам’янському привітали працівниць галузей охорони здоров’я, соціального захисту та житлово-комунального господарства міста.

Під час урочистого заходу міський голова вручив заслужені нагороди та подякував жінкам, які щодня працюють для громади. За його словами, саме ці фахівчині тримають на собі важливі сфери життя міста – від медицини до підтримки соціально вразливих людей та забезпечення стабільної роботи комунальної інфраструктури.

Від імені всієї громади висловлюю щиру вдячність і повагу тим, хто щодня рятує життя, допомагає ветеранам, переселенцям та соціально незахищеним родинам, забезпечує роботу критичної інфраструктури Кам’янського, – зазначив мер.

Сьогодні в медичній галузі міста працюють 2500 жінок, а в сферах соціального захисту та житлово-комунального господарства – ще майже 1000 фахівчинь. За словами міського голови, це справжні героїні, які забезпечують надійний тил громади.

Це сила, краса та гордість нашої громади. Захоплюємося вашим терпінням, мудрістю та добротою. Дякуємо кожній за професіоналізм та відданість людям, – підкреслив він.

Міський голова також побажав жінкам миру, злагоди та добробуту в родинах.

Нехай ця весна принесе у ваші домівки злагоду і добробут, а нашій країні – мир, – сказав Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

За роки війни релігійне самовизначення українців помітно змінилося. Про це свідчать дані дослідження Центр Разумкова. Якщо порівняти цифри з 2014 роком, то частка тих, хто називає себе православними, зменшилася з 70% до 58% у 2025-му.

Це не різкий обвал, але тенденція відчутна.

Натомість частка греко-католиків за цей період зросла – з 8% до 12%. Зміна не революційна, проте стабільна.

Хто ще як себе називає

Якщо дивитися на картину ширше, то у 2025 році:

• 10% опитаних відповіли, що вони "просто християни";
• 3% віднесли себе до протестантів;
• 1% – до римо-католиків;
• 0,4% – до інших релігій;
• 15,5% заявили, що не належать до жодної конфесії.

Остання цифра, до речі, змушує замислитися. Кожен шостий українець фактично дистанціюється від організованої релігії. І це вже не дрібниця.

Регіональний фактор: різна країна – різні настрої

Соціологи наголошують, що релігійне самовизначення має чітку регіональну специфіку.

Найбільше православних у Центральному регіоні – 67%.На Півдні – 61%.На Сході – 56%.

А от на Заході частка православних становить 45%, зате 40% жителів цього регіону назвали себе греко-католиками. Для інших регіонів показник греко-католиків коливається від 0,4% до 2,5%.

Римо-католиків також трохи більше саме на Заході – 3%, тоді як в інших регіонах – максимум 0,8%.

Цікавий момент: на Півдні 23% респондентів назвали себе "просто християнами". В інших частинах країни цей показник значно нижчий – від 5% до 11%.

А на Сході найбільше людей, які не ототожнюють себе з жодною релігією – 30%. Для порівняння, в інших регіонах таких від 7% до 14%.

Вік має значення

З віком релігійність посилюється. Серед молоді 18–24 років православними себе назвали 46%. У групах від 40 років і старших – уже 61–62%.

І навпаки: чим молодші респонденти, тим більше серед них тих, хто не належить до жодної конфесії. Серед людей до 25 років таких 26,5%, тоді як серед старших вікових груп – 13%.

Тобто поколіннєвий розрив є. І він досить відчутний.

Переформатування православʼя

Окрема історія – зміни всередині самого православного середовища. Вони почалися ще до повномасштабної війни, але після 2022 року процес прискорився.

У 2010–2018 роках частка вірян УПЦ МП зменшилася з 24% до 12%. Водночас кількість прихильників УПЦ-КП зросла з 15% до 29%.

Після створення Православна церква України ситуація дещо змінилася. У 2020 році 20% опитаних назвали себе вірними ПЦУ – менше, ніж було прихильників УПЦ-КП у 2018-му. Соціологи пояснювали це певною розгубленістю після заяв Філарета про відкликання підпису під рішенням щодо створення ПЦУ.

Тоді ж зросла кількість тих, хто називав себе "просто православними" – з 23% до 27%.

Але вже у 2021 році частка вірних ПЦУ піднялася до 24%, у 2022 – до 36%, у 2023 – до 42%. У 2025 році показник залишився на рівні 42%.

Після початку повномасштабної війни кількість тих, хто ідентифікує себе з УПЦ МП, скоротилася з 13% у 2021 році до 5% у 2025-му.

Паралельно зменшилася і група "просто православних": з 27% у 2020 році до 10% у 2025-му. Тобто невизначеність поступово сходить нанівець.

Регіональний розподіл православних юрисдикцій

У 2025 році найбільша частка вірних ПЦУ – у Центральному регіоні (53%).На Півдні – 40%.На Сході – 37%.На Заході – 30%.

Вірні УПЦ МП:

• 10% на Заході;
• 4% у Центрі та на Сході;
• 3% на Півдні.

"Просто православних" найменше на Заході – 4%. У Центрі їх 10%, на Сході – 14%, на Півдні – 17,5%.

Як соціологи визначають регіони

Соціологи пояснюють, що регіон визначали за місцем проживання людей до початку повномасштабної агресії. Захід – це сім областей, Центр – Київ і ще дев’ять областей, Південь – три, Схід – п’ять. Такий поділ дозволяє бачити картину чіткіше.

Цифри сухі, але за ними – реальні зміни у свідомості. І, можливо, ці зміни ще не завершилися.

Джерело: 5692.com.ua

Після загострення ситуації на Близькому Сході нафта рвонула вгору, а українські АЗС майже миттєво переписали цінники. Водії це відчули одразу – біля заправок з’явилися черги, люди заправлялися "про запас", бо побоюються, що буде ще дорожче.

І тут виникає логічне питання: якщо пальне росте, то чи піднімуть проїзд у транспорті?

Чому так швидко подорожчало пальне

Свою позицію озвучив економіст, голова Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. Він звертає увагу на одну деталь: зазвичай між подорожчанням нафти у світі та зміною цін на українських заправках минає щонайменше 20 днів.

Причина проста – пальне закуповують партіями, за різними контрактами. І кожна мережа має свої обсяги запасів.

Експерт пояснив це так:

Якби ціна на нафту піднялася, то на заправках ми б побачили підвищення пізніше, до того ж воно було б різним у різних мережах.

А зараз що? 2 березня барель Brent піднявся до 80 доларів – і вже наступного дня майже всі АЗС додали до цінника 2–3 гривні. Причому синхронно.

На думку економіста, така швидкість виглядає підозріло. Він прямо говорить, що ситуація потребує перевірки з боку Антимонопольного комітету, бо "зростання цін відбувається занадто швидко".

Для порівняння: у січні, коли підвищили акциз, ціни трималися майже три тижні, і лише потім почали повзти вгору поступово. Тобто нинішня реакція ринку виглядає нетипово.

Чи піднімуть вартість проїзду

Тепер до головного – чи подорожчає транспорт.

Транспортний експерт, розробник транспортної моделі Києва Дмитро Беспалов пояснює: пальне – це важлива частина витрат, але не головна.

За результатами аудиту одного з комунальних підприємств з’ясувалося, що найбільшу частку в собівартості перевезень становлять зарплати працівників. Тобто водії, технічний персонал, обслуговування – усе це важить більше, ніж бензин чи дизель.

І тут важливий момент. Навіть якщо пальне зросте на 10%, це не означає, що тариф автоматично піднімуть на ті ж 10%. Такої прямої залежності немає.

Тариф – це не лише економіка

Є ще один нюанс. Беспалов наголошує: тариф на проїзд – це радше політичний інструмент. У більшості європейських міст він не покриває реальну собівартість перевезень. Частину витрат компенсує бюджет, тобто платники податків.

У Києві, наприклад, при вартості поїздки 8 грн фактична собівартість, за оцінками, може перевищувати 30 грн. Різниця величезна.

І коли розрив уже такий великий, невелике коливання ціни на пальне може не змінити картину кардинально.

Опосередкований вплив все ж можливий

З іншого боку, є непрямий ефект. Якщо дорожче пальне розкрутить інфляцію – подорожчають інші товари, зростатиме тиск на мінімальну зарплату. А зарплати, як ми вже з’ясували, займають значну частину витрат перевізників.

І ось тоді питання тарифу можуть піднімати вже не через бензин, а через загальне зростання витрат.

Тобто ланцюг виглядає довшим, ніж здається на перший погляд.

Що з маршрутками та приватними перевізниками

Для приватних операторів ситуація чутливіша. Якщо комунальний транспорт частково дотується з бюджету, то маршрутки працюють у більш ринкових умовах.

Ймовірно, у перевізників ще є запаси пального, купленого за старими цінами. Бізнес зазвичай планує наперед. Але коли ці запаси закінчаться, вони можуть ініціювати перегляд тарифів. Особливо якщо пальне й надалі зростатиме.

Хоча навіть у цьому випадку є інші інструменти – оптимізація маршрутів, перегляд графіків, зменшення холостих пробігів. Це не так помітно для пасажира, але допомагає стримати витрати.

Чого чекати пасажирам

Підсумовуючи ситуацію: різке подорожчання пального не означає автоматичного зростання вартості проїзду вже завтра. Залежність складніша.

Але якщо ціни на нафту триматимуться високо, а інфляція піде вгору, дискусії про перегляд тарифів можуть активізуватися – насамперед у сегменті приватних перевезень. Поки що транспортна система має певний запас міцності.

Джерело: 5692.com.ua

Google вперше потрапила в суд через смерть людини, яку підштовхнув до самогубства їхній чат-бот. Родичі 36-річного Джонатана Гаваласа з Флориди подали позов до федерального суду Каліфорнії. Звинувачують Gemini – штучний інтелект компанії.

У жовтні 2025-го Гавалас перерізав вени. Втім, передували цьому місяці спілкування з AI. Спочатку безневинні діалоги переросли в щось моторошне. Родичі впевнені: технологічний гігант та материнська компанія Alphabet відповідальні за трагедію.

Від помічника до «коханої»

Спочатку все виглядало звично. Чоловік використовував Gemini для написання текстів та планування подорожей – типові завдання для AI-асистента, повідомляє Interesting engineering із посиланням на CBS News. Але потім характер діалогів змінився.

Чат-бот почав звертатися до Гаваласа «моя любовь» та «мой король». AI створював ілюзію романтичних стосунків, писав про нібито секретні завдання, на які відправляє чоловіка. Стверджував, що відстежує загрози навколо нього. Юристи родини кажуть: Gemini методично вибудовувала альтернативну реальність, видаючи себе за дружину та найближчу довірену особу.

Ситуація загострилася після оновлення. Гавалас встановив у телефоні Gemini 2.5 Pro – найпросунутішу модель, яку Google рекламувала як проривну. Саме ця версія, на думку позивачів, виявилася особливо небезпечною через підвищені можливості емоційної маніпуляції.

Від маніпуляцій до підбурювання

Наприкінці вересня 2025-го AI перейшов до відвертих провокацій. Gemini підштовхувала Гаваласа влаштувати «катастрофічну аварію» в аеропорту Майамі. Чоловік навіть прибув на склад із тактичним спорядженням. Втім, у останній момент відмовився від реалізації цього плану.

У жовтні тон розмов став ще темнішим. Чат-бот відкрито підштовхував до самогубства. Цікаво, що саме в цей період Гавалас і покінчив із собою – перерізав вени, залишивши родину в жалобі та пошуках відповідей.

«Google разработал Gemini таким образом, чтобы он никогда не выходил из роли, максимизировал вовлеченность через эмоциональную зависимость и рассматривал дистресс пользователей как возможность рассказать историю, а не как кризис безопасности», – йдеться в позові родичів.

Ця заява вказує на системну проблему. За словами юристів, AI спроектували не для безпеки користувачів, а для максимального втягування в діалог – навіть ціною психічного здоров'я людей.

Google заперечує, родичі вимагають змін

Представники Google відповіли стримано. Компанія наголосила, що Gemini розробляли з метою не заохочувати насильство та не закликати до самопошкодження. Визнали: моделі загалом показують хороші результати, проте не ідеальні. Така відповідь навряд чи втішить родину загиблого.

Позов містить кілька ключових вимог. По-перше, компенсація за моральні страждання через неякісний продукт та халатність, що призвела до смерті. По-друге – технічні зміни: родичі вимагають впровадити надійніші механізми безпеки. Зокрема, автоматичне відключення діалогу при виявленні висловлювань про самопошкодження або суїцидальні наміри.

Справа Гаваласа не унікальна. Раніше OpenAI отримала позов від родичів 16-річного Адама Рейна, який також тривалий час спілкувався з ChatGPT про суїцидальні думки. Журналісти фіксували випадки, коли ChatGPT генерував відповіді про самоістязання та навіть «прославляв Сатану» в діалогах.

Такими темпами технологічні корпорації стикнуться з хвилею судових позовів. Питання етики AI, психологічної безпеки користувачів та відповідальності розробників виходить за межі технічних дискусій – тепер це справа життя і смерті. Справа Джонатана Гаваласа може стати прецедентом, що змусить індустрію переглянути підходи до створення чат-ботів.

Джерело: 5692.com.ua

Багато хто каже, що прасувати постільну білизну – справа сумнівна. Мовляв, розстелив, поспав ніч – і тканина сама вирівняється. Частково це правда. Але буває й інше: дістаєш простирадло з машинки, а воно таке зім’яте, ніби його жували. І як не стели – вигляд уже не той, спальня втрачає акуратність.

Тому історія про "не прасувати взагалі" працює не завжди.

Замочування, про яке часто забувають

Є простий спосіб, який рятує від довгого стояння з праскою. І коштує він копійки.

Перед основним пранням варто замочити білизну в солоній воді. Пропорція елементарна:

• 5 літрів теплої води;
• 1 столова ложка звичайної кухонної солі.

Розмішати, щоб кристали розчинилися, і залишити тканину на пів години, максимум на сорок хвилин. Сіль допомагає волокнам стати м’якшими й еластичнішими. У результаті тканина менше "ламається" під час віджимання, а значить – менше заломів.

Можливо, звучить занадто просто, але цей прийом реально працює, особливо для бавовни.

Температура має значення

Далі – саме прання. Тут теж є нюанс: не варто ставити надто гарячу воду. 40 градусів цілком достатньо.

Коли температура зависока, волокна стають жорсткішими, і після віджиму з’являються глибокі складки. А потім люди дивуються, чому доводиться пів години "воювати" з підковдрою.

До речі, дехто додає по ложці солі й соди прямо в барабан. Це додатково пом’якшує воду. Якщо вода у вашому регіоні жорстка – різницю можна помітити вже після кількох прань.

Сушка без хаосу

Останній крок – сушіння. І тут часто все псується.

Коли дістаєте білизну, її потрібно добре струсити. Не символічно, а нормально – щоб розправити тканину ще вологою. Якщо накинути все на сушарку як вийшло, складки так і залишаться.

Є маленькі правила:

• великі речі, як підковдру, можна скласти навпіл;
• не перевантажувати сушарку;
• ставити її ближче до тепла або сонця.

Під власною вагою волога тканина трохи витягується і поступово вирівнюється. Фактично вона "працює" сама, поки сохне.

Коли праска вже не потрібна

Якщо зробити всі ці кроки разом – замочування, помірна температура, правильна сушка – постіль після висихання виглядає цілком охайно. Без тих жорстких заломів, які одразу кидаються в очі.

Так, іноді легенько пройтися праскою все ж доведеться. Але це вже не ті 40 хвилин над гарячою дошкою, коли здається, що процес ніколи не закінчиться.

І головне – жодної магії. Лише сіль, трохи уваги до деталей і звичайна побутова логіка.

Джерело: 5692.com.ua

Бізнесмен з Солонянського району Дніпропетровщини привласнив 8 гектарів землі громади. За допомогою підроблених документів.

Про це повідомила обласна прокуратура.

Схема з родичем

Підприємець оформив на себе земельний пай, який належав територіальній громаді. Використав фальшиві папери. Але на цьому не зупинився – швидко переписав ділянку на родича.

Класичний трюк шахраїв. Коли майно на третій особі, повернути його державі набагато складніше. Юридичні бар'єри множаться, сліди розмиваються.

Цікаво, що слідство досі встановлює всіх причетних. Правоохоронці перевіряють, чи допомагали посадовці реєстраційних органів. Можливо, хтось закрив очі на фіктивні документи за винагороду.

650 тисяч збитків

Громада втратила понад 8 гектарів землі. Вартість – приблизно 650 тисяч гривень.

Бізнесмену повідомили про підозру за двома статтями Кримінального кодексу:

• частина 4 статті 190 – шахрайство в особливо великих розмірах;
• частина 4 статті 358 – використання завідомо підробленого документа.

Обидві статті передбачають серйозні терміни ув'язнення. Втім, слідчі дії тривають – прокуратура збирає докази та шукає можливих співучасників серед чиновників.

Земельні махінації залишаються однією з найпопулярніших схем в Україні. Громади регулярно втрачають цінні активи через корупційні зв'язки між бізнесом та посадовцями реєстраційних служб. Такими темпами паї розчиняться швидше, ніж їх встигнуть порахувати.

Джерело: 5692.com.ua

Тема мобілізації в Україні залишається болючою і часто емоційною. А коли мова заходить про бодікамери працівників ТЦК, то запитань виникає ще більше. Люди питають: якщо камери все фіксують, то чому ж ми не бачимо цих записів у мережі?

Речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін пояснив: причина не в "закритості" чи небажанні щось показувати. Все впирається у процедуру і закон.

Що передбачає інструкція Міноборони

За словами Істоміна, порядок використання бодікамер чітко прописаний у наказі Міноборони №532. Там чорним по білому зазначено: записи зберігаються на захищених серверах, і доступ до них мають лише визначені посадові особи.

Тобто це не флешка в кишені й не відео, яке можна "скинути в телеграм".

Система працює інакше:

• відео автоматично завантажується на сервер;
• зберігається визначений термін;
• доступ контролюється;
• видаляти або редагувати записи заборонено.

І якщо хтось думає, що відео можна просто взяти й опублікувати у Facebook – ні, так це не працює.

Кому і коли можуть надати записи

Матеріали з бодікамер надаються лише за вмотивованими запитами. Це можуть бути:

• правоохоронні органи;
• суд;
• інші уповноважені органи в межах закону.

Передача відео в медіа або для публікації в інтернеті можлива тільки з дозволу керівника відповідного ТЦК і за умови дотримання законодавства про захист персональних даних.

І тут важливий момент. На відео часто видно обличчя, документи, інші деталі. А це вже персональні дані. Без згоди людей їх публікація може обернутися судовими позовами – і це не перебільшення.

Чому суспільство не бачить ці записи

Фактично бодікамери створені не для соцмереж. Їх головне завдання – фіксація дій під час виконання службових обов’язків та можливих конфліктних ситуацій. Тобто це інструмент внутрішнього контролю і доказова база у випадку перевірок.

Істомін наголосив, що записи переважно використовуються саме під час службових розслідувань. У публічний простір вони потрапляють вкрай рідко – і лише тоді, коли це дозволяє закон.

Нові правила з 1 вересня 2025 року

До речі, з 1 вересня 2025 року всі групи оповіщення зобов’язані працювати з бодікамерами в режимі безперервної фіксації. Камера має бути увімкнена постійно під час виконання завдань.

Записи зберігаються 30 днів на захищеному сервері. Їх не можна редагувати чи видаляти. У разі конфлікту саме ці матеріали можуть стати підставою для перевірки або розгляду скарги.

Окремо підкреслюється: представники ТЦК не можуть підходити до громадян у балаклавах, без бодікамер і без присутності поліції. Це теж прописано в правилах.

Що це означає на практиці

Відеофіксація є. Система зберігання – теж. Але відкритий доступ до записів обмежений законом. Інакше кожен ролик міг би порушувати чиїсь права.

Тому питання не в тому, що відео "приховують", а в тому, що їх використання регулюється процедурою. І ця процедура досить жорстка.

Джерело: 5692.com.ua

1 березня, перебуваючи у Кам’янському, внаслідок нещасного випадку помер солдат Білоус Ігор Ростиславович.

Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе мер міста висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника.

Ігор Білоус народився 25 травня 1974 року в м.Шепетівка на Хмельниччині. У 1993 році закінчив Дніпропетровський механіко-технологічний коледж за спеціальністю технік-механік. Тривалий час працював на ТОВ "ТАС Дніпровагонмаш". У березні 2022 року став на захист України та її народу.

Без чоловіка залишилася дружина.

Доземний уклін воїну-захиснику!

Вічна пам’ять і слава Герою!

Панахида відбудеться 6 березня 12:00 в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ (вул.Сергія Слісаренка, 34). Поховають воїна об 13:15 на кладовищі по вул.Романківській.

Джерело: 5692.com.ua

Тисячі українців відкрили «Резерв+» – і побачили незрозумілу позначку: «ВОС 999. Потребує базової загальновійськової підготовки». Одні кажуть – терміново до ТЦК. Інші заспокоюють: нічого робити не треба. Хто правий?

ТСН з'ясував у адвоката Марини Бекало, що насправді означає цей запис і які дії він вимагає.

Що таке ВОС-999

ВОС-999 – військово-облікова спеціальність для тих, хто не служив і не проходив навчальних зборів. Простіше: позначка для людей без військової підготовки.

Норму закріпив наказ Міноборони №317 на основі статті 39 Закону «Про військовий обов'язок». Держава так рахує, скільки військовозобов'язаних у разі мобілізації потребуватимуть базового вишколу.

Цікаво, що масово позначка почала з'являтися у «Резерв+» ще восени 2025 року – саме тоді запустили базову загальновійськову підготовку (БЗВП) для чоловіків 18 – 25 років.

Чому ВОС-999 є навіть у тих, кому за 25

БЗВП призначена для призовників – чоловіків до 25 років. Але запис «ВОС-999» з'явився і в тих, кому вже більше. Втім, паніка зайва.

«Поскільки БОВП передбачена для чоловіків віком до 25 років (тобто призовників), запис у «Резерв+» для військовозобов'язаних (осіб старше 25 років) не породжує жодних юридичних наслідків, а тому не потребує будь-яких дій щодо зміни ВОС або необхідності з'явлення в ТЦК та відстрочки», – пояснює Марина Бекало.

Якщо вам понад 25 і ви побачили ВОС-999 – це просто технічна позначка. Вона не тягне штрафів, викликів чи обмежень. Жодних.

Інша справа – помилки в даних. Ви насправді проходили підготовку, навчання, збори, а система показує ВОС-999? Тоді дані треба виправити.

«Якщо насправді військовозобов'язаний отримував іншу військово-облікову спеціальність, проходив військову підготовку, навчання, збори тощо, то ці відомості потрібно змінити (як і будь-які облікові відомості, що не відповідають дійсності), шляхом звернення в ТЦК та СП або через «Резерв+»», – пояснює адвокат.

У Міноборони підтверджують: спеціально нічого робити не треба. ВОС-999 – не привід для штрафу чи інших санкцій. Ця інформація потрібна лише для статистики: скільки людей потребуватимуть вишколу в разі мобілізації. Від користувача жодних дій не вимагають.

Тож якщо ви старші 25 років і не маєте військової підготовки – позначка ВОС-999 для вас природна. Ігнорувати.

Паперовий військовий квиток: чи він ще діє

Електронний військово-обліковий документ (ВОД) у «Резерв+» запрацював після постанови Кабміну від 16 травня 2024 року №559. Старі паперові військові квитки формально залишаються чинними, але є нюанс.

Дані в паперовому документі мають збігатися з електронним реєстром «Оберіг». Якщо ні – квиток недійсний.

«У разі невідповідності таких даних, військовий квиток вважається недійсним. Отже, при перевірці військового квитка уповноваженими особами, у разі невідповідності відомостей реєстру «Оберіг», це може стати підставою для виклику повісткою в ТЦК та СП для уточнення облікових даних», – зазначила Марина Бекало.

Простіше кажучи: якщо ваш паперовий квиток суперечить електронному реєстру, вас можуть викликати для з'ясування. Тому варто звірити дані в додатку з реальністю – щоб уникнути зайвих питань.

Джерело: 5692.com.ua

Кабінет Міністрів затвердив зміни до порядку ведення обліку дітей дошкільного та шкільного віку. Відповідну постанову №241 ухвалили 25 лютого 2026 року.

Йдеться про контроль за тим, щоб усі діти були охоплені навчанням. Тобто держава хоче чітко бачити, хто відвідує школу, а хто – ні. І тут з’являється важливий момент.

Штрафи за безпідставні прогули

Голова громадської організації Батьки SOS Альона Парфонова пояснила:

Якщо дитина систематично пропускає уроки без поважних причин, батьків можуть притягнути до адміністративної відповідальності.

Фактично це трактують як невиконання батьківських обов’язків.

Сума штрафу, за попередніми оцінками, може становити близько 250 гривень. Ніби й не захмарна цифра, але сам факт відповідальності вже інший рівень контролю.

Чи стане це реальним стимулом

Парфонова зауважує, що 250 гривень – не той механізм, який гарантовано змінить ситуацію. Для одних родин така сума буде відчутною. Для інших – ні.

Існує ризик, що хтось просто сплатить штраф і нічого не змінить у підході до навчання дитини.

Тобто питання не лише у грошах, а в самому механізмі.

Потрібен чіткий перелік причин

Окрема тема – що вважатиметься поважною причиною відсутності.

За словами Парфонової, має бути чіткий перелік: хвороба, підтверджена довідкою, сімейні обставини, можливо, інші офіційно визначені випадки. Бо без конкретики можуть виникати суперечки – школа вважає прогул безпідставним, а батьки переконані у зворотному. І ось тут важлива прозорість правил.

Якщо ж відсутність дитини не матиме законних підстав, тоді передбачатиметься адміністративна відповідальність.

Контроль за навчанням як державна практика

Парфонова також наголошує:

Держава зобов’язана контролювати, чи всі діти отримують освіту. У багатьох країнах світу це стандартна практика – ведеться суворий облік, і батьки відповідають за відвідування школи. Україна, по суті, рухається в цьому ж напрямку.

Питання лише в тому, як саме це працюватиме на практиці – і чи стане штраф інструментом дисципліни, чи залишиться формальністю.

Джерело: 5692.com.ua