Нам з малечку втовкмачували в голови: "Будь скромною, не висовуйся". Не хвалися, не виділяйся, не говори багато про себе. І здавалося, що це така собі золота риса — скромність. Але чи не ховається за нею щось тривожніше? Наприклад — невпевненість у собі або навіть банальна занижена самооцінка?

От скажіть чесно: якщо людина не розповідає про свої досягнення, це значить, що вона скромна? Чи, може, вона просто боїться, що її висміють або не підтримають? Оце вже зовсім інше кіно.

То що ж таке справжня скромність

Спробуймо розібратися без зайвого пафосу. Скромність — це коли людина тверезо дивиться на себе. Не вважає себе богинею, але й не знецінює. Знає, що вміє, але не тицяє цим у всіх під носа. Живе, працює, щось створює — і при цьому не бігає з транспарантом "Дивіться, яка я неймовірна!"

Скромність — це не сором’язливість, не мовчанка і не боязнь похвали. Це адекватне ставлення до себе, без перегинів у жоден бік.

А тепер подивимось на інший бік медалі — занижену самооцінку

Здавалося б, ну яка різниця? Але різниця величезна. Бо коли у людини проблеми з самооцінкою, вона не просто не хвалиться — вона щиро вірить, що нічого не варта. Навіть якщо зробила щось справді круте.

Типові сигнали заниженої самооцінки:

• Постійне самоприниження.Сказали вам комплімент — ви одразу: "Та ну, що ви, то просто випадковість…". Або ще гірше: "Ой, це я так, дурниці якісь зробила, не звертайте уваги". І от стоїть перед вами талановита людина, яка не дозволяє собі в це повірити.
• Порівняння себе з усіма підряд (і завжди не на свою користь)."От Вася малює — то талант! А я так, каракулі." Хоча Вася малює другий тиждень, а ви вже маєте виставку в районному музеї.
• Перфекціонізм до нервового тремору.Нічого не можна зробити просто добре — тільки ідеально. Бо страшно. Страшно, що хтось помітить помилку й скаже: "Ага, оце ти таке створила? Не сміши!". І все — руки опустились.
• Страх і нерішучість.Ви щось хочете сказати — але мовчите. Хочете спробувати — але не наважуєтесь. І сидите, чекаєте, поки життя само щось вирішить. А воно, хитрюще, мовчить у відповідь.
• Почуття провини ні за що."Може, я когось образила?" або "Ой, це я винна, що дощ пішов у відпустці…" — і смішно, і сумно. Бо людина бере відповідальність навіть за те, на що взагалі не має впливу.

Як відрізнити здорову скромність від самознецінення

Справжня скромність — це коли…

• Ви можете сказати: "Так, я добре зробила свою роботу. Я пишаюся результатом." І це не буде зарозуміло — це буде чесно.
• Ви спокійно приймаєте похвалу. Не червонієте, не відмахуєтесь, а кажете: "Дякую! Мені приємно це чути."
• Ви говорите про свої досягнення без приниження інших. "Я справді добре вмію перекладати — люблю це робити і маю досвід." Це не гординя, це — реальність.
• Ви не боїтесь проявитися, виступити, сказати "Я зробила це!" Бо ви вклали зусилля — і маєте повне право на визнання.

Скромність — це не ховатися по кутках і соромитися себе. Це — вміння бути собою, без зайвого галасу. Але й без самобичування. Якщо ви ловите себе на думках "Я нічого не варта", "Це просто випадковість", "Мені соромно сказати, що я щось умію" — можливо, варто поглянути на свою самооцінку уважніше. І дати собі більше простору для поваги до себе. Бо світові потрібні не тільки тихі, скромні, "зручні". Світові потрібні ви — справжні, впевнені, відкриті. І трохи (чи трохи більше) горді за себе. Це нормально.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні готують доволі вагому фінансову "подушку" для новоспечених батьків. Якщо коротко, то влада пропонує ввести нову допомогу — 50 тисяч гривень одразу після народження дитини. Без довгих черг, поетапних траншів і бюрократії — все одним платежем. Принаймні, такий задум винесли на обговорення.

Автори ініціативи — Мінсоцполітики. Ідея проста: стимулювати народжуваність та дати родинам змогу не відкладати батьківство через брак грошей. У нинішніх умовах — звучить, як мінімум, актуально.

Що саме пропонують — трохи докладніше

До пологів: жінкам обіцяють підтримку ще під час вагітності. Якщо офіційно працюєш — отримуєш 100% своєї зарплати. А якщо ні — тоді 7 тисяч гривень. Не мільйони, звісно, але хоч щось.

Після народження: ось тут і згадується та сама виплата в 50 тисяч. Її має отримувати кожна жінка, яка народила дитину. Одноразово.

Відновлення після пологів: планують запровадити ще одну допомогу — сума поки що невідома, її мають визначити пізніше. Але сенс у тому, щоб мама мала ресурси на відновлення сил після важкого періоду.

Допомога тим, хто доглядає за дитиною: мається на увазі не лише мама — це може бути тато, бабуся, дідусь або інший родич. Розмір цієї виплати теж ще під питанням, але така опція з’явиться.

Підтримка у форматі "єЯсла": якщо батьки після року дитини вирішили повернутись на роботу, то один із них (знову ж таки, мама, тато чи опікун) зможе отримати спеціальну допомогу. Сума теж поки не названа, але йдеться про додаткову компенсацію на догляд за малюком.

До речі, весь цей проєкт — частина загальної реформи підтримки батьків. Звучить як крок у бік Європи, правда ж? Бо народжувати й виховувати дітей — це не просто про любов і турботу, а ще й про ресурси. І добре, що хтось нарешті серйозно задумався над цим.

Чи втілять усе це в реальність — покаже час.

Джерело: 5692.com.ua

Останніми днями соцмережі буквально заполонили пости з новиною, яка змушує водіїв хапатись за гаманець — мовляв, за відсутність аптечки чи вогнегасника в машині вже прямо зараз почали штрафувати по-новому. І не просто так, а з солідними сумами — 340 гривень за перше порушення, а при повторному, кажуть, можуть і права забрати на пів року або й у райвідділ завезти на 10 діб. Звучить серйозно, погодьтесь. Але…

Що каже поліція

А от тут найцікавіше: жодних нових правил насправді не вводили. Таке повідомив перший заступник голови патрульної поліції Олексій Білошицький. За його словами, зміни до ПДР, які б стосувалися аптечок, знаку аварійної зупинки чи вогнегасника, ніхто не вносив.

Штрафи за ці порушення також не переглядали. Все, що було прописано раніше — так і залишилось. А інформація про нові санкції — це просто вигадка, яка розлетілась інтернетом. Хтось, очевидно, вирішив "погратись" на страхах водіїв.

Що має бути в кожному авто

А тепер — трохи конкретики. Щоб не гадати й не ловити штраф "на рівному місці", ось базовий перелік того, що має бути у вашому авто згідно з чинними правилами:

• аптечка, причому важливо, щоб вона була призначена саме для вашого типу транспорту (легкова, вантажівка, автобус тощо);
• знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, який відповідає встановленим стандартам;
• вогнегасник у робочому стані.

Все. Ніяких додаткових "чудо-пристроїв" чи довідок. Це стандарт, який уже багато років не змінювався.

То звідки ж ця паніка

Можливо, хтось побачив стару публікацію, прикрутив до неї "оновлення 2025", і вуаля — новина на мільйон переглядів. А може, просто хтось вирішив пожартувати, але ж як воно буває — гумор в інтернеті має властивість швидко перетворюватись на "сенсацію".

До речі, такіфейки — не рідкість. Не так давно вже ширилась історія про обов’язкову "камеру в салоні авто", за відсутність якої обіцяли шалені штрафи. І що ви думаєте? Та ж сама історія: багато шуму — нуль правди.

Тож штрафів нових нема. Порядок той самий. А от фейки в інтернеті краще перевіряти.

Але головне — не в штрафах справа. Всі ці речі справді можуть врятувати життя. Тож краще хай будуть у машині, навіть якщо про них ніхто не згадує роками.

Джерело: 5692.com.ua

Поліцейські Кам’янського районного управління розшукують Макарчук Анастасію, 2009 року народження, яка зникла 16 травня.

За попередніми даними, близько 12:00 дівчина пішла з дому в селищі Світлогірське і досі не повернулася. Її місцеперебування залишається невідомим.

Прикмети зниклої: на вигляд 16 років, зріст 160–165 см, худорлявої статури, волосся чорне, до плечей, очі блакитно-сірі.

Особливі прикмети: на шиї татуювання у вигляді великих ромбів, є пірсинг у носі, брові, вухах та язиці.

Була одягнена: в чорні штани та чорну кофту з капюшоном.

Правоохоронці звертаються до громадян з проханням — якщо вам відома будь-яка інформація про місцеперебування Макарчук Анастасії, негайно повідомте за номерами:

• 068-848-41-22,
• 096-586-94-41,
• або зателефонуйте на 102.

Джерело: 5692.com.ua

Президент США Дональд Трамп знову змусив усіх говорити про себе. Цього разу — через повідомлення у власній соцмережі, де він заявив: перемовини між Україною та Росією стартують вже зовсім скоро.

І що цікаво — все це стало відомо після двогодинної розмови з Путіним. Сам Трамп назвав цю розмову не просто позитивною, а "дуже доброю". Наче вони не про війну говорили, а про бізнес.

Що каже Трамп

За його словами, сторони вже, мовляв, на фінішній прямій — готуються домовитись про припинення вогню та про те, як завершити цю криваву історію. При цьому Трамп не став розкривати подробиць, але натякнув: "Обидві сторони знають те, чого не знає ніхто інший". Тобто, домовленості, схоже, вже обговорювали десь в кулуарах.

Якби все було погано, я б сказав це зараз, — наголосив Трамп.

Що ще цікаво: про наміри щодо цих перемовин Трамп одразу повідомив цілу когорту лідерів — від Зеленського до фон дер Ляєн, Макрона, Мелоні, Мерца та Стубба.

Президент США також згадав, що після війни Росія нібито дуже хоче "масштабно торгувати" з Штатами. Ба більше — бачить у цьому ледь не нову еру для своєї економіки: створення нових робочих місць, зростання прибутків і таке інше. Тобто, не просто перемир’я, а ще й бізнес-інтереси у перспективі.

Путін, зі свого боку, на диво швидко відреагував. Він назвав розмову з Трампом "дуже змістовною" і навіть "відвертою". Ще й додав, що Москва готова попрацювати з Україною над якимось меморандумом — щось на кшталт проєкту мирного договору.

Як бачимо, ситуація знову переходить у фазу "перемовин про перемовини". Чи є в цьому щось реальне, чи це черговий політичний спектакль — покаже час.

Джерело: 5692.com.ua

19 травня — день, коли Путін і Трамп знову поспілкувались, цього разу телефоном. Дзвінок, як стверджує російська сторона, був довгим і, мовляв, дуже "змістовним". Що саме обговорювали — класика жанру: мир, Україна, "домовленості" та геополітична риторика. Але є нюанси.

Подробиці діалогу від РФ

З першого ж слова Путін поспішив подякувати Трампу. За що? За те, що знову заговорили про мирні перемовини у Стамбулі. Тобто, Росія знову вкидає ідею: "давайте миритися", але — спочатку виконайте наші умови. І лише потім, можливо, буде перемир’я. Тимчасове, звісно.

Цікаво, що під час брифінгу, де Путін коментував цю розмову, голос у нього часом тремтів. Не так, щоб аж ледь не зривався, але помітно — говорив він інакше, ніж зазвичай. Нервував? Може, і так. Можливо, не все йде за сценарієм, який він собі уявляє.

Основна теза: Росія "за мир", але такий, який влаштує саме її. Головне, мовляв, усунути "першопричини конфлікту". А які ці "першопричини", здогадайтесь самі — це те, що Москва постійно повторює: нейтралітет України, "денацифікація", зміни кордонів… Одним словом — старі пісні.

Питання в тому, щоб українська і російська сторона проявили прагнення до миру і знайшли компроміси, які б влаштували всіх. Позиція Росії ясна – головне для нас усунути першопричини конфлікту, – сказав президент РФ.

Цікаво, що Путін навіть згадав про якийсь "меморандум" із пропозиціями щодо майбутньої мирної угоди. І, за його словами, Росія готова працювати над ним з Україною. Але знову ж таки — тільки після того, як "усі проявлять прагнення до компромісу".

Ми домовилися з президентом США, що Росія запропонує і готова працювати з українською стороною над меморандумом можливого майбутнього мирного договору, – заявив Путін.

До речі, Путін кілька разів підкреслював, що розмова з Трампом була "конструктивна".

А що ж Трамп

Перед тим, як подзвонити Путіну, Трамп заявив, що сподівається на "продуктивний день". Навіть припустив, що буде оголошено перемир’я.

До речі, він також заявив, що після дзвінка Путіну планує поговорити і з Зеленським, і з союзниками по НАТО. Тим більше, вже кілька місяців Трамп обіцяє, що саме він може "припинити війну за 24 години".

Представниця Білого дому Каролайн Лівітт тим часом сказала, що Трамп дуже розчарований обома сторонами — і Україною, і Росією.

Що в підсумку

З одного боку, є контакт — Путін і Трамп говорили, і, схоже, обговорювали мирну угоду. Є також натяки на перемир’я. Але з іншого боку — все зав’язано на умовах Кремля, які ніхто поки що приймати не збирається.

Контакти у Стамбулі, за словами Путіна, поновилися.

Наразі ж чекаємо, чи дійсно Пєсков і Ушаков, як анонсовано, розкажуть якісь деталі.

Джерело: 5692.com.ua

Уявіть собі, що ви відкриваєте "Дію" і просто кажете: "Мені потрібна довідка для банку" — і все, більше нічого не треба шукати чи натискати. Така історія вже зовсім близько. Вже у червні в застосунку почнуть тестувати нового цифрового помічника на базі штучного інтелекту. Він не просто відповідатиме на питання, а реально допомагатиме вам зорієнтуватися в послугах, знайти потрібну довідку чи навіть підказати, де найближчий ЦНАП. Про це повідомили в пресслужбі "Дії".

Що відомо про інновацію

ШІ-асистент зможе супроводжувати людину на всіх етапах: від запиту до подачі заяви. А в перспективі — ще й голосом відповідатиме, як справжній консультант.

Наприклад, якщо людина напише щось типу "Мій дім постраждав від обстрілу", — система одразу зрозуміє, що йдеться про програму "єВідновлення", і почне допомагати оформлювати заявку. Не треба буде шукати, читати інструкції чи вгадувати, де що натиснути. Просто описуєш ситуацію, і ШІ робить усе замість тебе: пропонує послугу, просить фото, направляє запит в комісію — поетапно і без зайвої плутанини.

І це ще не межа. У майбутньому планується, що розмовляти з "Дією" можна буде так, як із ChatGPT чи Google Gemini. Тобто не просто натискати кнопки, а ставити питання голосом — і отримувати відповіді, підказки, навіть заповнені форми.

Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров каже, що це — наступний рівень. Якщо раніше акцент був на дизайні та простоті (ви ж пам’ятаєте той момент, коли "Дія" стала зручною з точки зору інтерфейсу), то тепер головне — це ШІ. Бо сучасний користувач уже звик до ChatGPT та подібних моделей. А якщо щось не працює по-розумному — відразу виникає питання: "Чому так складно?".

Отже, "Дію" вирішили перетворити на справжній AI-продукт, який не тільки виконує завдання, а й думає, підказує та розуміє вас без зайвих рухів.

Поки що це все на етапі тестування, але вже зовсім скоро ми зможемо перевірити, як воно працює на практиці. І, можливо, більше не доведеться годинами гортати меню в пошуках якоїсь довідки.

Джерело: 5692.com.ua

Сьогодні перша річниця роботи Центру життєстійкості "Місце сили. Кам’янське" — простору, створеного з метою підтримки жителів нашої громади в цей непростий час.

Саме в Кам'янському відкрили перший такий Центр в області. Це стало можливим завдяки спільній роботі з міжнародними партнерами — проєктом Європейського Союзу EU4Recovery, Програмою розвитку ООН в Україні, Фондом ООН у галузі народонаселення. Разом вдалося створити доступний, інклюзивний простір, орієнтований на реальні потреби людей.

За рік роботи Центр, дійсно, став місцем сили для багатьох. Тут провели 335 заходів, які охопили понад 6000 мешканців нашої громади. Це тренінги з психологічної підтримки, зустрічі для ветеранів, переселенців, родин загиблих Героїв, волонтерські ініціативи, молодіжні події, а також практичні заняття з розвитку життєвих навичок.

Дякую усім партнерам та волонтерам, які протягом року були невід’ємною частиною команди Місця Сили. Дякую всім, хто вкладає у цей простір турботу, знання та час. Саме завдяки вам Центр дійсно став місцем, де кожен почувається потрібним та почутим, – написав мер міста Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

Цибуля — інгредієнт, що здатен творити кулінарні дива. Вона надає глибини смаку, створює ароматну основу для багатьох страв і навіть має антисептичні властивості. Але, чесно кажучи, є в неї й темний бік. Та сама "гострота характеру", що декому до душі, може вийти з-під контролю — і замість пікантної нотки ми отримуємо гіркий осад буквально у роті.

Гіркота, яка просочується в салати, гарніри чи навіть супи, здатна зруйнувати цілісність смаку. Особливо прикро, коли все вже готове, і повертатися назад не варіант. Тож що робити?

Цибуля гірчить — і це нормально (але тільки не в готовій страві)

Спершу варто зрозуміти: гіркота — не ознака зіпсованої цибулі. Це природна її риса, зокрема у гострих чи звичайних жовтих сортах. У ній є сірковмісні сполуки, які починають активізуватись після нарізання. Саме вони дають ту саму "сльозу з ока" і, власне, гіркоту.

Однак в одній страві гіркий присмак може "працювати", а в іншій — зіпсувати все як не в себе.

Солона ванна для цибулі: швидкий спосіб перед приготуванням

Якщо ви ще не встигли додати цибулю в страву, але вже підозрюєте, що вона "з характером", є простий трюк:

• Нарізану цибулю заливають холодною водою з сіллю.
• Залишають на 10–15 хвилин.
• Далі просто промивають і використовують за призначенням.

Сіль тут грає роль нейтралізатора — витягує частину тієї самої гіркої сполуки. Ну а холодна вода трохи "заспокоює" структуру цибулі.

Окріп — і цибуля змінюється на очах

Другий варіант — якщо часу обмаль або якщо хочеться більш м’якої текстури:

• Обдайте цибулю кип’яченою водою (але не тримайте більше 2 хвилин!).
• Потім одразу ж промийте холодною.

Гіркота при цьому зникає майже миттєво, а сама цибуля стає ніжнішою. І головне — не розповзається, якщо не перетримати.

Маринад — для тих, хто хоче ще й смак урізноманітнити

Це вже не просто спосіб прибрати гіркоту, а справжня кулінарна фішка:

• Лимонний сік або оцет (краще яблучний чи винний) нейтралізують гіркі нотки.
• До того ж, додають легку кислинку й аромат, який може "освіжити" салат або гарнір.

Варіантів багато: хтось додає трохи цукру, інші — кілька зернят гірчиці чи трішки олії. Виходить майже як окрема закуска.

А якщо цибуля вже в страві, і смак не той

Тут складніше, але не безнадійно.

• Якщо страва ще гаряча (скажімо, суп чи соус), можна додати трохи солодкої нотки — морква, вершки або навіть дрібка цукру можуть згладити контраст.
• У салатах працює додавання кислинки — лимонний сік або трохи йогуртової заправки.
• Якщо страва дозволяє — додайте щось жирне: авокадо, шматок сиру, краплю олії. Жири добре обволікають рецептори й частково "глушать" гіркий сигнал.

Інколи досить просто додати щось з виразнішим смаком, аби гіркота пішла на задній план — наприклад, зелень, спеції або навіть трохи обсмаженого насіння.

Сорти мають значення: яка цибуля не гірчить взагалі

Цікаво, але факт: є цибуля, яка майже не гірчить від природи. Це так звані солодкі сорти:

• "Ялтинська" — наша рідна, фіолетова, з м’яким солодкуватим смаком.
• "Шалот" — дрібненька, але м’якша на смак, ніж звичайна.
• "Біла" цибуля — вишукана, з делікатним ароматом.

Якщо страва важлива, краще обрати саме такі варіанти — і спати спокійно.

Як ще можна "вивести" гіркоту

• Кисломолочні продукти. Якщо страва — з теплими інгредієнтами (типу запіканки або гарніру), ложка сметани або йогурту може згладити гіркоту.
• Теплова обробка — банальне, але ефективне: якщо цибуля вже в страві, а гірчить — прогрійте ще кілька хвилин. Часто цього вистачає.
• Мед — у м’ясних стравах або тушкованих овочах можна ввести буквально чайну ложку. Смак стає більш глибоким, і гіркота зникає на тлі загального балансу.

Навіть найсмачніша страва може втратити свій шарм через неуважність до деталей. Гіркота цибулі — одна з них. Але її легко контролювати, якщо знати кілька простих трюків. Вихід завжди є: чи то сіль, чи окріп, чи лимонний сік. А інколи — просто трохи більше кмітливості. Бо їжа — це не тільки про рецепти, а ще й про відчуття. І гіркота має залишатись у спогадах, а не в тарілці.

Джерело: 5692.com.ua