Коли людина вирішує долучитися до війська через систему рекрутингу, вона тепер має більше вибору, ніж раніше. Можна не тільки визначити підрозділ, а й обрати конкретну спеціальність. Фактично – ту роботу, яку виконуватимеш у війську.

У Міністерство оборони України кажуть, що для багатьох це важливий момент. Людина приходить не "куди скажуть", а туди, де її попередній досвід може стати у пригоді.

У відомстві пояснили це так:

Однією з ключових переваг приєднання до Сил оборони України через систему рекрутингу є можливість для кандидата самостійно обрати не лише конкретний підрозділ, а й військову спеціальність, що максимально відповідає його запитам.

Дрони. Без них зараз нікуди

Найбільше добровольців, як і можна було припустити, обирають роботу з безпілотниками.

І це не дивно. Безпілотники зараз використовують майже для всього:

• розвідка;
• спостереження за позиціями противника;
• коригування артилерії;
• інколи – пряме ураження цілей.

Така робота потребує уважності. Інколи оператор може годинами стежити за зображенням на екрані. Тому підрозділи зазвичай шукають кандидатів 18–45 років, з технічними навичками і здатністю довго концентруватися.

Водії – теж дуже потрібні

Друге місце у списку займають водії. Приблизно 18% добровольців обрали саме цей напрям.

Іноді здається, що це звичайна робота. Але насправді від водіїв залежить дуже багато. Вони перевозять особовий склад, доставляють техніку, боєприпаси, спорядження. Часто саме вони займаються евакуацією поранених.

Для таких посад зазвичай потрібні:

• водійські права (B, C, D або CE);
• хоча б базове розуміння техніки;
• витривалість.

Вік кандидатів зазвичай від 18 до 50 років.

Технічні спеціалісти та оператори систем

Третя за популярністю категорія – оператори технічних систем. Йдеться про напрямки РЕБ, РЕР та зв’язку.

Їх обрали приблизно 13% кандидатів.

Якщо коротко – ці фахівці займаються технікою, яка допомагає армії працювати зі зв’язком та електронними системами. Наприклад, протидіяти ворожим засобам радіоелектронної боротьби.

Тут вже без технічного мислення складно.

Зазвичай підрозділи шукають людей:

• віком 18–45 років;
• з базовими знаннями електроніки;
• готових швидко вчитися.

Командири

Ще одна категорія добровольців – ті, хто готовий одразу брати на себе більше відповідальності.

Приблизно 7% рекрутів обрали посади командирів відділень або взводів.

Це означає керувати людьми, планувати дії, приймати рішення. На такі ролі частіше беруть кандидатів 21–45 років. Важливі фізична підготовка, лідерські якості, а якщо є попередній військовий досвід — це, зрозуміло, тільки плюс.

Майстри і технічні фахівці

Є ще одна категорія – приблизно 6% добровольців. Це майстри та різні технічні спеціалісти.

Вони займаються ремонтом техніки, обслуговуванням обладнання, іноді озброєння. Робота не завжди на виду, але без неї армія довго не протримається.

Зазвичай на такі посади беруть людей 18–50 років, особливо тих, хто має технічну освіту або досвід роботи з технікою.

Фактично це ті люди, які забезпечують, щоб усе працювало як треба.

Джерело: 5692.com.ua

У школах по всій Україні вже досить давно обговорюють тему безкоштовного харчування. Для багатьох батьків це важлива річ – діти проводять у школі пів дня, а іноді й більше, тож гарячий обід там має значення.

Зараз, як повідомила Юлія Свириденко, безкоштовні гарячі обіди вже отримують понад два мільйони школярів. Причому мова не про одну область чи кілька великих міст – це школи по всій країні.

Вона написала про це у Телеграмі, до речі у день, коли відзначають Міжнародний день шкільного харчування. Там пролунала така фраза:

Понад 2 млн дітей у школах по всій країні вже отримують безкоштовні гарячі обіди. З вересня 2026 року розширюємо цей підхід на всю країну – близько 3 млн учнів.

Тобто, якщо все піде за планом, з нового навчального року програма охопить ще більше дітей. Майже три мільйони.

Це, якщо чесно, величезна цифра.

Шкільні обіди і трохи більше, ніж просто їжа

Як пояснюють у уряді, історія з безкоштовними обідами — це не тільки про тарілку супу чи кашу на перерві. Реформа шкільного харчування зачіпає набагато ширшу систему.

Наприклад, школи закуповують продукти у місцевих виробників. Виходить такий собі ланцюг: фермери постачають продукти, кухні готують, діти отримують гарячі обіди. Здавалося б дрібниця, але для невеликих громад це додатковий економічний рух.

І так, це теж частина ідеї реформи.

Що відбувається зі шкільними кухнями

Щоб нагодувати таку кількість дітей, одними старими кухнями далеко не заїдеш. У багатьох школах обладнання ще з минулих десятиліть.

Тому держава почала вкладати гроші у модернізацію харчоблоків. У бюджеті на це передбачили приблизно 1 мільярд гривень.

Йдеться про нові плити, холодильники, ремонти приміщень. Інколи навіть повністю перебудовують кухню. Інакше просто не вийде готувати для сотень дітей щодня.

З’являються так звані фабрики-кухні

Є ще один формат, який зараз активно тестують у громадах. Його називають фабриками-кухнями. Назва звучить трохи незвично, але сенс доволі простий.

Це великі кухонні центри, де їжу готують одразу для кількох шкіл. Потім готові порції розвозять по навчальних закладах.

Такі проєкти вже запускають у кількох регіонах, зокрема:

• Запорізька область;
• Вінницька область;
• Київська область;
• Львівська область;
• Сумська область.

На таких кухнях можуть готувати тисячі порцій щодня. Для невеликих громад це іноді навіть простіше, ніж утримувати окрему кухню в кожній школі.

Навчають навіть кухарів

Ще одна деталь, про яку рідше говорять – це люди, які працюють на шкільних кухнях. Кухарям теж доводиться адаптуватися до нових стандартів.

Зараз у професійно-технічних закладах створюють спеціальні кулінарні хаби. Там кухарі проходять навчання або підвищують кваліфікацію.

За офіційними даними, вже майже 9,5 тисяч кухарів пройшли таке навчання. І понад три тисячі – тільки минулого року.

Реформа, яка триває вже кілька років

Уряд також нагадує, що сама реформа шкільного харчування почалася не сьогодні. Вона триває приблизно п’ять років.

Юлія Свириденко подякувала Олена Зеленська, яка свого часу активно просувала зміни у цій сфері. Саме завдяки її ініціативам тема шкільного харчування стала окремою державною політикою.

Що планують далі

Плани на найближчий час доволі масштабні. Якщо коротко — з вересня програму безкоштовного харчування хочуть поширити на всіх учнів від 1 до 11 класу.

Для реалізації програми у державному бюджеті передбачили фінансування – 14,4 млн гривень.

Сума виглядає скромно у порівнянні з масштабом, але це лише одна частина фінансування системи.

Джерело: 5692.com.ua

Парламент готує нові правила для мобілізації. Нардеп Сергій Гривко подав законопроєкт №15076 – він має прибрати дірки в законах про повістки, перевірки документів і покарання за ухилення.

«Не прийшов до ТЦК або відмовився від повістки – постанова про адмінпорушення за 14 днів одразу прописана в законопроєкті», – кажуть автори. Документ уже в профільному комітеті Ради.

Повістки: два варіанти доставки

Законопроєкт додає до закону статтю 22-1. Вона регулює, як перевіряють військові документи й вручають повістки. Передбачено два шляхи: особисто або поштою – рекомендованим листом з описом і повідомленням про вручення.

Важливий нюанс: «Дата і час прибуття до ТЦК узгоджуються з військовозобов'язаним». Втім, є обмеження – максимум три дні після вручення повістки. Відмова прийняти документ? Це порушення. Таку відмову фіксують доказами.

Цікаво, що законну відмову від повістки можна оформити лише в трьох випадках: помилки в документі, відсутність підпису чи печатки голови ТЦК або коли повістку вручає хтось без повноважень.

Що заборонено й що обов'язково

Законопроєкт закріплює заборону на необґрунтоване застосування сили. «Забороняють необґрунтоване застосування сили чи спецзасобів» представниками ТЦК та поліцією. Поліція повинна діяти тільки в межах закону – реагувати на порушення незалежно від того, хто їх робить.

Якщо під час перевірки виявили порушення обліку, представники ТЦК зобов'язані пояснити мету мобілізації, роз'яснити права й обов'язки військовозобов'язаного, повідомити про відповідальність за порушення. І тоді – вручити повістку. «Прописані обов'язкові роз'яснення прав військовозобов'язаним», наголошують автори.

Не з'явився до ТЦК без поважної причини або відмовився отримати повістку? Протягом 14 днів ТЦК розглядає справу про адмінправопорушення за спрощеним порядком, виносить постанову. Дані вносять до Єдиного реєстру призовників. ТЦК може звернутися до поліції для адміністративного затримання і доставки людини до центру комплектування.

Але поліція отримує чіткі рамки. «Поліція може доставити людину до ТЦК лише якщо є протокол або постанова про адмінправопорушення, а дані про це внесені до військового реєстру». Якщо цих умов немає – поліція не має права затримувати.

Законопроєкт прописує адмінвідповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП – вони передбачають штрафи за порушення військового обліку та мобілізаційного законодавства під час воєнного стану. «За ст. 210 та 210-1 КУпАП передбачені штрафи для громадян – 17 000 – 25 500 грн, для юридичних осіб – 34 000 – 59 500 грн».

Джерело: 5692.com.ua

Вибух у п'ятиповерхівці Вільногірська. Троє жінок – 84, 68 і 34 роки – у лікарні з травмами. Сталося це вранці 13 березня, близько 7:15, повідомляє Кам'янське районне управління поліції.

Рвонуло в одній із квартир. Ударна хвиля пошкодила кілька помешкань, конструкції будинку зазнали руйнувань. Частина мешканців була вдома – їм пощастило вціліти.

Чи безпечно залишатися

Фахівці оцінюють масштаби пошкоджень. Перевіряють стійкість несучих конструкцій, ризики подальшого обвалення. Головне питання – чи можна людям залишатися у під'їзді.

Відкрили кримінальну справу

Слідчі порушили провадження за статтею 270 Кримінального кодексу – порушення вимог пожежної безпеки. На місці працюють поліцейські, рятувальники, екстрені служби. Правоохоронці охороняють територію, фіксують наслідки, допомагають мешканцям.

Поліція приймає заяви від постраждалих, оглядає квартири, збирає докази. Причини вибуху поки з'ясовують – слідчі документують обставини, виконують першочергові процесуальні дії. Втім, офіційних версій ще немає.

Рятувальники та медики прибули одними з перших. Евакуювали постраждалих, надали домедичну допомогу, перевірили сусідні квартири. Поліцейські контролюють доступ до аварійної зони – щоб уникнути додаткових ризиків для цивільних.

Джерело: 5692.com.ua

Іноді похід до державної установи нагадує маленьку пригоду. Черга, папери, очікування… У багатьох українців із цим пов’язані знайомі відчуття. Але поступово ситуація змінюється.

Тепер записатися на прийом до Пенсійний фонд України можна через інтернет. Без попередніх поїздок до відділення, без довгого очікування біля кабінету.

Нову можливість запустили на офіційному вебпорталі електронних послуг фонду.

Сервіс "Запис на прийом"

На порталі з’явилася функція під назвою "Запис на прийом". По суті, це проста система планування візиту. Людина заходить на сайт, обирає потрібний сервісний центр, дивиться доступні дати й бронює зручний час.

Тобто схема виглядає приблизно так:

• обрати відділення Пенсійного фонду;
• визначити дату і час прийому;
• прийти у визначений час на консультацію.

Ідея доволі проста. Людина сама вирішує, коли їй зручно прийти. Не потрібно приходити зранку й чекати, поки підійде черга.

Для багатьох це справді може зекономити час.

Навіщо запровадили нову систему

Запуск такого сервісу – ще один крок до цифровізації державних послуг. Держава поступово переносить різні процеси в онлайн. І, якщо говорити відверто, для багатьох це набагато зручніше.

Черги у державних установах виникають часто через те, що люди приходять одночасно. Хтось зранку, хтось після роботи. У результаті утворюється натовп біля кількох кабінетів.

Онлайн-запис трохи змінює цю ситуацію. Потік відвідувачів розподіляється протягом дня.

Що це дає громадянам

У Пенсійному фонді пояснюють, що новий сервіс має кілька практичних переваг. І вони доволі очевидні.

• менше черг у сервісних центрах;
• можливість спланувати візит заздалегідь;
• менше часу на очікування під кабінетом.

Коли людина знає свій точний час прийому, їй не потрібно проводити півдня у відділенні.

І це, мабуть, головна ідея змін.

Поступова цифровізація державних послуг

Українські державні установи останніми роками активно переходять до онлайн-сервісів. Частину документів уже можна подати через інтернет, деякі довідки отримуються буквально за кілька хвилин.

Тепер до цього списку додається й можливість планувати візит до Пенсійного фонду через портал.

Можливо, для когось це невелике нововведення. Але якщо подивитися ширше – саме з таких дрібних сервісів і формується більш зручна система державних послуг.

Джерело: 5692.com.ua

Після початку великої війни мільйони українців були змушені шукати безпечне місце за кордоном. Більшість опинилася саме у країнах Євросоюзу. Люди там живуть уже не перший рік: працюють, орендують житло, платять податки, водять дітей до шкіл. Загалом, намагаються влаштувати життя.

За оцінками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на лютий 2026 року в Європі перебуває приблизно 5,37 мільйона українців, які виїхали через війну.

І ось тут починається цікава частина. Час від часу в політичних заявах звучить теза, що українці нібито "відбирають" роботу у місцевих жителів. Тема чутлива, тому її легко використати під час передвиборчої кампанії.

Чому політики знову піднімають тему міграції

Коли наближаються вибори, розмови про мігрантів у Європі зазвичай стають гучнішими. І українці не виняток. Деякі політики будують на цьому цілу риторику – мовляв, через біженців виникають проблеми з роботою або соціальними витратами.

Експерт з ринку праці Василь Воскобойник пояснює це доволі прямо:

У кожній країні світу політики завжди шукають питання, яке може зачепити виборців. Завжди знайдуться люди, які будуть звинувачувати когось у власних проблемах. Іноді такими "винними" роблять саме мігрантів.

Така логіка не нова. Подібні дискусії виникають у різних країнах світу – і часто саме перед виборами.

Де працює найбільше українців

Якщо дивитися на карту Європи, українці найбільше зосереджені у трьох країнах:

• Німеччина;
• Польща;
• Чехія.

Саме там перебуває основна частина українських біженців. І, що важливо, багато з них працюють.

Якщо говорити мовою економіки, їхній внесок теж помітний. За оцінками експертів:

• у польському ВВП українці формують близько 2,7%;
• у Чехії – приблизно 2,2–2,3%;
• у Німеччині – десь 0,6–0,7%.

Цифри можуть виглядати сухо. Але для економіки навіть один відсоток ВВП – це величезні гроші.

Політичні заяви та реальність

Попри економічні показники, деякі політики продовжують критикувати присутність українців.

Наприклад, у Польщі подібні заяви робив політик Славомір Менцен, який називав українських біженців "нахлібниками".

У Німеччині очільниця ультраправої партії Аліса Вайдель заявляла, що Україна має повернути допомогу на "мільярди".

Схожі заклики звучали і в Чехії. Спікер парламенту Томіо Окамура пропонував скоротити програми підтримки українців, а політик Андрей Бабіш говорив, що гроші мають витрачатися насамперед на громадян країни.

Такі заяви періодично з’являються в інформаційному просторі, особливо під час політичних кампаній.

Яку роботу виконують українці

Є ще одна деталь, про яку рідше говорять у політичних дебатах.

Експерт організації Роботодавці Польщі Пйотр Роґовецький пояснював, що близько 80% українців у Польщі є економічно активними. І працюють вони часто там, де місцеві мешканці працювати не поспішають.

Йдеться про різні сфери – від логістики та будівництва до виробництва або догляду за літніми людьми.

Це важка робота. І далеко не завжди престижна.

Біженці часто працюють нижче своєї кваліфікації

Є ще одна статистика, яка багато що пояснює.

За даними звіту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, майже 60% українців у Європі працюють нижче рівня своєї освіти або кваліфікації.

Якщо порівняти з громадянами самих країн, різниця відчутна:

• серед українців 41% працюють на низькокваліфікованих роботах;
• серед місцевого населення – приблизно 23%.

Цікаво, що 37% українців з вищою освітою у Європі виконують роботу, яка не відповідає їхній спеціальності. Для громадян цих країн такий показник значно менший – близько 7%.

Складний шлях до роботи в Німеччині

У Німеччині ситуація трохи інша.

Там перебуває приблизно 1,2 мільйона українців, але офіційно працюють близько 295 тисяч. Однією з причин називають складніший доступ до ринку праці.

Мова, підтвердження дипломів, професійні іспити – усе це займає час.

Втім деякі спеціалісти все ж проходять цей шлях. Наприклад, медики або інженери підтверджують дипломи і з часом починають працювати за своєю спеціальністю.

Чому економікам Європи потрібні мігранти

Європейські країни давно стикаються з іншою проблемою – старінням населення. Робочих рук поступово стає менше.

У Німеччині, за оцінками економістів, економіці щороку потрібно приблизно 400 тисяч нових працівників з-за кордону.

У Чехії ситуація теж показова: рівень безробіття там близько 3%, тобто один із найнижчих у Європі. Фактично це означає дефіцит працівників.

Тому бізнес часто дивиться на ситуацію прагматично: якщо людей не вистачає, доводиться залучати іноземців.

Внесок у пенсійні фонди

Є ще один аспект, про який іноді забувають у публічних дискусіях.

Більшість українців, які виїхали до Польщі або Чехії, – люди працездатного віку. Тобто країни не витрачали ресурси на їхнє виховання, освіту чи медичну систему в дитинстві.

Зате працюючи офіційно, українці сплачують внески до пенсійних фондів.

Ці кошти потім використовують для виплат місцевим пенсіонерам. Таким чином система отримує додаткові надходження.

Джерело: 5692.com.ua