Україні на 2026 рік потрібно чимало грошей – приблизно 52 мільярди доларів зовнішнього фінансування. Це щоб закрити дірку в бюджеті, яка, якщо говорити прямо, виглядає доволі масштабною.

Але станом на зараз картина така: вдалося залучити лише близько 5,5 мільярда. Тобто поки що це лише невеликий шмат від необхідного.

Про це говорили в Міністерстві фінансів під час зустрічі в рамках Української платформи донорів.

Звідки вже є гроші

Частину коштів Україна вже отримала. І тут кілька джерел:

• механізм ERA;
• підтримка від Міжнародний валютний фонд;
• допомога від Світовий банк.

Але якщо подивитися на загальну потребу, то ці надходження – це, скоріше, старт, ніж вирішення проблеми.

Який масштаб дефіциту

Сам бюджет на 2026 рік формувався з великим мінусом. І це не перебільшення.

Якщо в цифрах:

• приблизно 1,9 трильйона гривень дефіциту;
• це близько 18,5% від ВВП.

І от тут починається найцікавіше. Бо перекривати цю різницю планують за рахунок зовнішніх грошей і запозичень.

Інакше – ніяк.

Чого не вистачає

На момент ухвалення бюджету частина фінансування так і залишилась, по суті, "на папері". Тобто домовленості є, але не всі підтверджені.

Це створює певну напругу. Бо коли мова йде про такі суми, навіть невелика затримка чи пауза може відчутно вплинути на ситуацію.

Чому це критично

У Мінфіні прямо говорять: без подальшої підтримки партнерів буде складно втримати баланс.

Йдеться не лише про цифри у звітах. Це:

• соціальні виплати;
• робота держави;
• фінансування оборони.

І все це – паралельно, в умовах війни.

Трохи контексту

Якщо дивитися ширше, залежність від зовнішньої допомоги зараз – це реальність, від якої нікуди не подітися. І, можливо, це не ідеальна модель, але на даному етапі вона працює як своєрідна "фінансова подушка".

Питання лише в тому, наскільки стабільною вона буде протягом року.

Джерело: 5692.com.ua

Війна, звісно, залишається головною темою в країні. Але якщо трохи відсунути її вбік і подивитися на інші проблеми – картина теж доволі показова.

За результатами дослідження центру Социс, українці назвали речі, які найбільше хвилюють їх у повсякденному житті. І перше місце тут займає не економіка навіть.

Корупція знову на першому місці

Найбільшою проблемою, якщо не рахувати війну, люди назвали хабарництво та корупцію у владі. Це відзначили 49,3% опитаних.

Фактично кожен другий.

І тут нічого дивного. Корупція – це така штука, яка відчувається не лише "десь там нагорі", а й у звичайних ситуаціях: довідки, послуги, рішення. Вона ніби пронизує систему.

До речі, якщо подивитися на інші країни – схожі настрої є, наприклад, у багатьох державах Східної Європи чи Латинської Америки. Там теж корупцію часто ставлять у топ проблем, навіть попри економічні труднощі.

Ціни на продукти: друге місце без сюрпризів

На другій позиції – зростання цін на їжу. Це зазначили 33,4% респондентів.

І тут усе дуже приземлено. Люди щодня ходять у магазин, бачать ціни – і роблять висновки. Не потрібно жодної статистики, щоб відчути, як подорожчали продукти.

До речі, подібна історія зараз і в Європі. Після енергетичних криз і інфляції ціни на продукти зросли майже всюди. Але там це більше про "дискомфорт", а в Україні – часто про виживання.

Комуналка, пенсії та зарплати

Далі в списку – речі, які, чесно кажучи, йдуть "пакетом":

• високі тарифи на комунальні послуги – 28,8%;
• низькі пенсії та соцвиплати – 28,1%;
• низький рівень зарплат – 26%.

Тобто фактично мова про базові витрати і доходи. Скільки заробляєш і скільки витрачаєш – ось ця проста арифметика, яка не сходиться у багатьох.

Як проводили опитування

Дослідження проводили з 12 по 18 березня. Опитали 1204 людей по всій країні.

Формат – особисті інтерв’ю, але з використанням планшетів. Такий метод називається CAPI. Якщо коротко, це коли відповіді одразу фіксують у цифровому вигляді.

Похибка – приблизно ±2,5%. Тобто цифри дають загальне уявлення про настрої, а не абсолютну істину.

Якщо подивитися на інші країни, то набір проблем часто повторюється:

• корупція;
• ціни;
• доходи.

Просто співвідношення різне.

У більш заможних державах люди більше скаржаться на податки чи інфляцію. У країнах, що розвиваються – на корупцію та нерівність. Україна, по суті, знаходиться десь посередині цих двох світів. І це, мабуть, багато що пояснює.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні з початку квітня запускають оновлений підхід до мобілізації. Якщо раніше багато процесів виглядали доволі "по-старому", то тепер акцент роблять на цифру. Тобто, значна частина процедур переходить в онлайн – швидше, простіше, без зайвої паперової тяганини.

Ідея, якщо коротко, така: менше черг і плутанини, більше чіткості в діях.

Що саме зміниться

Із 1 квітня 2026 року призов громадян відбуватиметься вже з використанням цифрових інструментів. Це не якась одна система, а цілий комплекс рішень, які між собою пов’язані.

Серед головного:

• Повістки та повідомлення приходитимуть в електронному форматі;
• Дані про призовників зберігатимуться в єдиній цифровій базі;
• З’явиться можливість перевірити свій статус онлайн.

Тобто, умовно кажучи, замість очікування паперового документа – інформація з’являється швидше і доступна прямо з телефону або комп’ютера.

Як це працюватиме на практиці

Уся інформація про тих, хто підлягає мобілізації, формуватиметься в єдиній електронній системі. Вона, до речі, буде пов’язана з іншими державними реєстрами – щоб дані підтягувалися автоматично і не виникало плутанини.

Наприклад, якщо змінюється місце проживання чи інші важливі дані – система це враховує без потреби бігати по інстанціях.

Сповіщення надходитимуть через офіційні цифрові канали. Ймовірно, це будуть ті сервіси, якими вже користуються українці щодня.

Навіщо це все вводять

Реформа мобілізації, як пояснюють на рівні держави, має дві основні цілі – прозорість і швидкість.

• менше людського фактору і помилок;
• швидше оновлення інформації;
• більш чітке планування потреб армії.

З іншого боку, це також спроба розвантажити самі військкомати. Бо, як показує практика, велика кількість паперової роботи часто гальмує процес.

Чого очікують від нової системи

За оцінками уряду, цифровізація мобілізації дозволить оперативніше реагувати на ситуацію в країні. Особливо коли мова йде про оборону – там рахунок інколи йде не на дні, а на години.

Плюс, система має зменшити дублювання даних. Тобто менше ситуацій, коли одна й та сама інформація подається кілька разів у різні установи.

Джерело: 5692.com.ua

Наступний великий обмін військовополоненими між Україною та Росією можуть провести вже на Великдень – 12 квітня. Принаймні, на це розраховують в українській владі.

Про таку можливість заявив Кирило Буданов. За його словами, зараз робиться все, щоб цей обмін таки відбувся.

Що кажуть у владі

Буданов висловив сподівання досить прямо:

Я дуже сподіваюся, що на Великдень ми всі побачимо великий обмін, а ми зробимо для цього все, що потрібно.

Тобто мова не про гарантію, а скоріше про очікування і роботу в цьому напрямку.

Тема війни

Паралельно пролунала ще одна заява, яка, чесно кажучи, звучить жорстко. Буданов зазначив, що глобальний конфлікт уже триває.

Вона вже давно йде.

Коли його уточнили, чи можна вважати, що це почалося саме в Україні, відповідь була коротка:

Я думаю, що так.

І тут кожен, мабуть, трактує по-своєму.

Чи можливий фінал

Щодо того, чим усе це завершиться – конкретики немає. І, як підкреслив Буданов, передбачити результат неможливо.

Побачимо, це ж війна.

Фраза коротка, але, по суті, пояснює все.

Перемовини: що відбувається

Окремо він згадав і про переговорний процес. Формально, каже, зустрічатися сторони можуть.

Немає проблеми в тому, щоб зустрітися з росіянами. Проблема в кінцевому результаті.

Тобто головне питання – не сам факт діалогу, а те, до чого він приведе.

Де головна точка розбіжностей

За словами очільника ОП, ключовою темою, де сторони не можуть дійти згоди, залишається Донбас.

Водночас, попри всі складнощі, він зазначив, що переговори тривають. І навіть зберігається віра в те, що якийсь результат у майбутньому можливий.

Якщо дивитися на ситуацію загалом, обміни полоненими часто стають одним із небагатьох напрямків, де сторони все ж можуть домовитися. Навіть коли в інших питаннях повний глухий кут.

І саме тому такі дати, як Великдень, іноді розглядають як шанс для подібних кроків.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському продовжують підтримувати родини загиблих Героїв та ветеранів, які щодня живуть із наслідками війни – втратою, пережитим і потребою відновлюватися та знаходити сили для життя.

Цього разу для них вдруге організували поїздку до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова для участі у програмі "Сім’я Героя".

Як зазначив міський голова, пережите горе та досвід війни неминуче впливають на фізичний і психологічний стан людини, тому потребують своєчасної уваги та фахової допомоги.

Програма "Сім’я Героя" дає змогу пройти комплексне медичне обстеження, отримати консультації провідних фахівців та, за потреби, розпочати необхідне лікування, – наголосив мер.

Лікарня імені Мечникова є одним із провідних медичних центрів країни, де працюють висококласні спеціалісти, зосереджена потужна діагностична база та використовується сучасне обладнання. Тут щодня допомагають пацієнтам із найскладнішими випадками, застосовуючи передові підходи до лікування та реабілітації. За роки повномасштабної війни медичну допомогу тут отримали понад 50 тисяч людей із різних регіонів України, серед яких і мешканці Кам’янського та наші Захисники.

Очільник громади підкреслив, що місто системно підтримує заклад – зокрема, долучається до відновлення будівлі лікарні, придбання сучасного обладнання та розвитку співпраці у сфері реабілітації й спорту.

Окремо міський голова висловив вдячність медикам.

Дякую генеральному директору Сергію Риженко і всій команді лікарні Мечникова за їх щоденну працю. Вклоняємося нашим лікарям за їх професіоналізм, великі серця і все, що вони роблять для нашої країни, – підкреслив він.

Джерело: 5692.com.ua

Українські атаки по нафтовій інфраструктурі рф почали давати відчутний ефект. За оцінками Reuters, під ударом опинилася майже половина експортних можливостей країни.

Якщо говорити простіше – значна частина російської нафти зараз банально не може вийти на ринок.

Скільки нафти "випало" з експорту

Йдеться приблизно про 2 мільйони барелів на добу. Це величезні обсяги.

У відсотках – не менше 40% експорту. Тобто майже кожен другий барель, який мали б продати, зараз "застряг".

І це вже не локальна проблема, а серйозний збій у всій системі постачання.

Що саме зупинило поставки

Причин одразу кілька, і вони наклалися одна на одну.

Серед ключових:

• удари дронів по портах Приморськ і Усть-Луга;
• затримки танкерів у європейських водах;
• проблеми з відвантаженням через Мурманськ;
• пошкодження нафтопроводу "Дружба".

До речі, останній момент виглядає доволі іронічно – трубопровід постраждав через дії самої рф.

У підсумку ланцюг постачання почав "сипатися" одразу в кількох місцях.

Що відбувається з портами

Два ключові нафтові хаби – Усть-Луга і Приморськ – фактично зупинили роботу.

Відвантаження нафти і нафтопродуктів там призупинене після атак дронів.

Тобто мова вже не про перебої, а про повноцінну паузу в роботі.

Що залишилося працювати

Попри втрати, частина експорту ще тримається.

Зокрема:

• трубопроводи до Китаю;
• постачання через порт Козьміно (марка ESPO);
• проєкти "Сахалін";
• близько 300 тисяч барелів на добу – до Білорусі.

Тобто повного "стопу" немає, але можливості суттєво звузились.

Ціни на нафту і війна

Все це відбувається на фоні зростання світових цін на нафту – понад 100 доларів за барель. Причина – загострення ситуації навколо Ірану.

І виходить парадокс: ціни ростуть, заробляти можна більше, але фізично продати стільки нафти, як раніше, вже не виходить.

Що це означає для доходів рф

Менше експорту – менше грошей.

Особливо в період, коли витрати на війну залишаються високими. Втрата морських поставок тут б’є найболючіше, бо саме вони давали основний обсяг валютних надходжень.

Джерело: 5692.com.ua

У центрі Кам'янського місцеві чоловіки відбилися від невстановленої групи осіб на білому бусіку із номерами іншої країни.

Відбулася стрілянина. Агресивно налаштована/ невстановлена група осіб втекла на автомобілі у невідомому напрямку.

З відео можна припустити, що інцедент трапився у дворах житлових будинків в районі "Диканька".

Чекаємо офіційної інформації від правоохоронців.

Джерело: 5692.com.ua

Україна опинилася серед країн Європи з найвищим рівнем безробіття. І тут виникає дивна ситуація: офіційна статистика показує майже рекордно низькі цифри, але в житті все виглядає інакше.

Фактично маємо дві паралельні картини. Одна – у звітах. Інша – на ринку праці.

Як виглядає ситуація в Європі

За оцінками МВФ, проблеми з працевлаштуванням у Європі досі не зникли. Деякі країни тримаються на стабільному рівні, інші – помітно просідають.

Найвищі показники безробіття:

• Північна Македонія – 12,8%;
• Боснія і Герцеговина – 12,6%.

Поруч із ними – і Україна.

Серед "середняків":

• Бельгія;
• Франція;
• Португалія;
• Литва та Латвія.

А от найстабільніша ситуація, якщо дивитися на цифри, у:

• Чехії;
• Польщі;
• Данії;
• Швейцарії;
• на Мальті.

Там ринок праці працює більш-менш рівно, без різких перекосів.

Чому українські цифри викликають питання

А тепер найцікавіше.

Станом на кінець 2025 року офіційно безробітних в Україні – близько 88 тисяч. І це виглядає майже як економічне диво.

Бо:

• це втричі менше, ніж у 2021 році;
• і приблизно у п’ять разів менше, ніж десять років тому.

Звучить добре. Але є нюанс.

Що насправді стоїть за "низьким безробіттям"

Аналітики пояснюють: справа не в тому, що всі раптово знайшли роботу.

Причини більш приземлені:

• мільйони людей виїхали за кордон;
• частина населення мобілізована;
• багато чоловіків не стають на облік у службі зайнятості.

І тут виходить проста річ. Людина може не працювати, але в статистиці вона не рахується безробітною.

Тобто формально цифри падають, а фактично – проблема нікуди не дівається.

Приховане безробіття: що це означає

У підсумку маємо так зване "приховане безробіття".

Це коли:

• люди не зареєстровані;
• не отримують допомогу;
• але і стабільної роботи не мають.

І саме ця частина, як кажуть експерти, зараз є найбільшою. Просто її не видно в офіційних звітах.

Джерело: 5692.com.ua

Світ останнім часом буквально заполонили так звані "дизайнерські" собаки. Їх обирають за милу мордочку, невеликі розміри та чарівний вигляд, але за цією зовнішністю ховається складна реальність. Здається, мало хто замислюється, що такі тварини можуть мати серйозні поведінкові труднощі.

Чим відрізняються "дудли"

Королівський ветеринарний коледж провів дослідження і з’ясував: популярні сьогодні "дудли" – кокапу, лабрадудлі, кавапу – частіше проявляють небажану поведінку, ніж їхні чистопородні батьки. Мова про тривожність, страхи, агресію, проблеми з дресируванням.

"Дудли" успадковують риси обох батьків, але через відсутність чітких стандартів породи характер і зовнішність можуть сильно відрізнятися навіть у межах однієї лінії, – пояснюють фахівці.

Наприклад, кокапу частіше конфліктують з іншими собаками, а якщо один з батьків мав проблеми з поведінкою, у потомства вони проявляються ще сильніше.

Опитування показує: не все так просто

Опитування британських власників підтверджує дослідження: у більш ніж половині поведінкових характеристик "дудли" відрізняються від своїх батьків. Страх гучних звуків, тривога розлуки, надмірна збудливість – далеко не повний список. Деякі власники навіть скаржаться, що базові навички собакам даються з трудом.

Цікаво, що через свою активність і енергійність "дудли" часто беруться за все з однаковим запалом, і це логічно: вони поєднують робочі породи, успадковуючи витривалість і драйв.

Чому виникають проблеми

За словами експертів з Spirit Dog, будь-яку породу колись виводили з певною метою – хтось працював поруч із людиною, хтось був декоративним. Сьогоднішні "дудли" – переважно декоративні, але їхня генетика не забула про робочі риси.

Отже, перед тим як завести такого собаку, варто пам’ятати: це не просто кумедний "плюшевий песик", а активна і емоційна істота з власними потребами й характером.

Джерело: 5692.com.ua