14 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці… Велике християнське свято осені. Думаю, що це найбільш українське свято серед усіх. Бо дуже підходить нам по духу, по світосприйняттю, по звичаям і по самій нашій історії…

Покрова — це підсумок трудового року країни. Це закінчення збору врожаю, (адже «сам Покров збирає врожай»), це свято гордої господарської втіхи від власної тяжкої праці та її результатів, зрештою це ще й пора весіль в українських містах і селах. Це справжня золота осінь у всій своїй чудовій сутності.

І дуже символічно та правильно, що саме на Покрову ми святкуємо День українського козацтва, День захисника Вітчизни…

Досить довго було прийнято вважати, що в Україні боєздатної армії, по-суті, немає. Пам’ятаєте оте Шевченкове, гірке і розпачливе: «Були колись козаками, та більше не будем…» Жили минулою славою, знаходили подвиги в архівах, дивилися на вкриті пилюкою старовинні хоругви та булави… Минулося, забулося, пройшло…

Утім, коли прийшла біда в країну, коли ворог ступив на нашу святу землю, коли зазіхнули на наші віковічні цінності — піднялись наші хлопці й дівчата. Зродилися начебто з нічого у велику і праведну святу силу. Встали на захист рідної землі, на захист України! З’явилася нова українська армія — народжена не указами і постановами, а серцями і душами українців…

Ще з того Дикого поля, з Дніпровських порогів, з Карпатських гір і запорізьких куренів постала велика дивна сила, що дрімала віками. Сила, яка й творить націю та береже її від біди й ворога.

І поява в сьогоднішній Україні цих справді великих людей, наших героїв, народження нашої армії, — це справжнє рукотворне диво, не менш приголомшливе, ніж омофор Богородиці над Константинополем…   Це наша Покрова України!

Я щиро вітаю всіх зі святом Покрови, зі святом Української Армії! Я бажаю нам усім сил та наснаги. Я бажаю успіху, щастя, світлого майбутнього і великої Перемоги українській нації в її справедливій і святій боротьбі!

Схиляємо голови з вдячністю перед усіма тими, хто віддав своє життя за Україну. Пам’ятаємо, не забудемо…

Безмірно пишаюся нашою армією, кожним воїном, кожним волонтером, кожним добровольцем, кожним ветераном.

З роси і води вам, дорогі наші.

Героям слава!

Слава Україні!

Юлія Тимошенко

Про це заявив з парламентської трибуни перший заступник керівника фракції «Батьківщина», народний депутат Сергій Соболєв.

Сергій Соболєв звернув увагу на резонансну інформацію, поширену в українських ЗМІ, про те, що чинний президент продовжує платити податки з Липецької фабрики «Рошен» до бюджету Росії. А також на те, що керівництво «Рошен» фактично визнало, що постачало свій товар до окупованого Криму щонайменше до першого півріччя 2017 року.

Народний депутат нагадав, що про потурання російському агресору свідчать і кадрові призначення, зроблені президентом. Так, у ЗМІ оприлюднена шокуюча інформація: родина першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка отримала громадянство РФ і веде бізнес в окупованому Криму.

Сергій Соболєв висловив впевненість у тому, що необхідно негайно ухвалити закон про імпічмент президента, детально розслідувати всі факти злочинної діяльності Порошенка.

Петро Порошенко каже, що його попередник Янукович вкрав мільярди доларів, загрузив їх у «Камази» і вивіз у Ростов. Але замість того, щоб знайти гроші і повернути їх українцям Порошенко пішов точно таким же самим шляхом: дуже хоче вкрасти наші гроші. Вірніше він хоче за безцінь відібрати нашу з Вами власність і забезпечити власний добробут та добробут своєї родини навіки!

І для цього Порошенко разом із керівниками Нафтогазу України придумали корупційну схему, за якою вони хочуть передати із державної власності у свою половину вітчизняної газотранспортної системи за ціною у 20 (!!) разів меншу за ринкову.

Про цю корупційну аферу суспільству розповіла головний кандидат на посаду Президента України Юлія Тимошенко, яка терміново скликала усіх провідних журналістів і під камери, на весь світ, звинуватила нинішню владу у підготовці такого дійства.

Крім цього лідерка опозиції нагадала, що завдячуючи транзиту газу ми щороку отримуємо до бюджету близько 3 млрд. доларів, якими ми фінансуємо нашу армію, школи та дитячі садки.

Тимошенко також виступає проти збільшення ціни на газ, яку пропонує нинішній Уряд Гройсмана. Замість підвищення ціни, яка неодмінно потягне за собою підвищення тарифів на тепло і на світло Юлія Володимирівна пропонує чиновникам менше красти. А для того, щоб прибрати усі корупційні схеми довкола газу та газотранспортної системи Тимошенко обіцяє, що після перемого на президентських виборах, ліквідує НАК «Нафтогаз України» та прибере усіх посередників.

Знаючи рішучість дій, яку Тимошенко демонструвала, коли була Прем’єр-міністром України, впевнений, що своє слово вона витримає.

А знаєте, як прореагували керівники Нафтогазу на заяви Тимошенко? Керівник Нафтогазу Анлрій Коболєв каже, що якщо компанію буде ліквідовано, то ми не отримаємо грошей від Газпрому, у якого виграла суд у Стокгольмі. Тобто він підтвердив, що 40 мільйонів, яку він роздав своїм підлеглим за перемогу в суді не надійшли від Газпрому, а це наші з Вами гроші за спожитий газ???

А його заступник Юрій Вітренко вмить перевів отримані гроші на рахунки дружини до Ліхтенштейна.

Нагадаю всім, що на минулому тижні Юлія Тимошенко провела форум, на якому анонсувала Новий економічний курс України, у якому, зокрема зазначила, що в Україні потрібно створити новий газовий хаб, за яким ми збільшимо послуги наших європейських партнерів не лише газотранспортною системою, а й газосховищами, де будуть триматися запаси газу, на випадок значного перепаду температури повітря.

На що Порошенко і його кліка відповіли спробою перебрати усе до своїх «загребущих» рученят.

Не вийде! Бо Тимошенко вивела їх на чисту воду, а коли стане Президентом України зробить все, щоб вичистити в країні усю корупційну гідру.

А прості люди допоможуть їй у цьому!

Василь Вакаров,

 політичний експерт ІНПОЛІТ

Не секрет для всіх нас, що бізнес-оточення Порошенка та олігархи зацікавлені у продовженні курсу нинішньої влади. А це схема «Ротердам +», що дозволила підняти ціни на вугілля на 30-40% та заробити чималі кошти. Це повний контроль за «хлопчиками» з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка безпосередньо визначає ціни на комунальні послуги та електроенергію. Це оборудки «Нафтогаза України», керівництво якого дозволяє собі виписувати мільйонні премії за недоведені до кінця справи.

Вдумайтесь в ці цифри: співробітникам «Нафтогазу» виплатили премії у розмірі 20,7 млн. доларів США за перемогу у Стокгольмському суді у спорі з «Газпромом». Причому, керівник цієї контори Коболєв отримав 207 млн. грн (майже 8 млн. доларів), значну частину яких він зі свого рахунку відправив родичам. Тільки одне маленьке уточнення. Премії очільники собі повиписували, тільки відсуджених грошей від «Газпрому» ми так ще не отримали, оскільки судова тяганина продовжується.

І найцікавіше. Оточення Порошенка та керівництво «Нафтогазу» планує «дембельський акорд», як влучно сказала на своїй прес-конференції лідер опозиції Юлія Тимошенко.

Справа в тому, що Коболєв ініціював дерибан української газотранспортної системи (ГТС), а саме продати її половину невідомим інвесторам за 7 млрд. доларів, що за підрахунками експертів щонайменше у 20 раз дешевше, аніж вона реально коштує. Чому продати? Бо «Північний потік-2» запустять, обсяг транзиту зменшиться і «остаточне прощавай» металобрухт. Чим же труба буде у такому разі цікава інвесторам – тайна за сімома печатками?

Однак інтерес до неї вагомий. За словами аналітиків газового ринку, до української труби давно приглядаються багато наших олігархів та акул міжнародного капіталу. Чому б перед виборами їм не зробити такий щедрий барський жест, а вони за це відплатять Порошенко підтримкою, наприклад?

Дивіться самі: українська труба зараз приносить бюджету 3 млрд. доларів прибутку щорічно. І найголовніше, про що і наголосила Тимошенко, її можна далі використовувати для транспортування вітчизняного газу.

За останні роки «Нафтогаз» та його дочірні структури нічого не зробили для зростання видобутку українського газу, адже не так давно в Україні його добували понад 60 млрд кубометрів. Цей газ може йти як на потреби громадян, так і вітчизняної промисловості. Але ж ні, зараз ми видобуваємо лише 20 млрд. кубометрів. А уряд думає-гадає чи підвищувати ціни на газ для пересічних громадян чи якось пронесе.

За словами Тимошенко, газ має не дорожчати, а дешевшати. Саме за рахунок нарощення обсягів видобутку вітчизняного газу та припинення оборудок в «Нафтогазі». І найкраща для цього можливість – ліквідувати цю установу взагалі, бо вона виконує функції спекулятивного посередника, що продає українцям український же газ за завищеними цінами.

За словами самих урядовців, «Нафтогаз» витрачає на своє утримання майже 1,8 млрд гривень на рік. Але це ще не айсберг в доларовому океані. «Нафтогаз» заробляє шалені кошти на перепродажу газу від своєї же дочірньої компанії «Укргазвидобування» самому собі. Це приблизно один мільярд на рік. Як ви думаєте, чи не завелика розкіш утримувати таку установу, яка просто паразитує на українцях?

Після термінової прес-конференції лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко, на якій вона оприлюднила плани продажу української ГТС та ліквідації «Нафтогазу», вчинився справжній ґвалт.

По-перше, заворушилось корупційне гніздо в самому «Нафтогазі». Комерційний директор «Нафтогазу» Ю. Вітренко перевів свою дорогоцінну та вистраждану премію на рахунки дружини до Ліхтенштейну. Якісь бідні родичі всі у наших можновладців? І чого це вони роблять закордоном, поки їх діти та чоловіки працюють на благо Вітчизни, не досипаючи та не доїдаючи?

По-друге, оточення Порошенко кинулось звинувачувати Тимошенко у тому, що якщо ліквідувати «Нафтогаз», то свій борг «Газпром» не виплатить. Юлія Тимошенко запевнила, що «Росія і «Газпром» заплатять все до останньої копійки… І всі отримані гроші підуть не на мільйонні премії керівництва «Нафтогазу» та не в кишені корумпованої влади. Ці гроші – для людей».

Зекономлені на утриманні «Нафтогазу» та виграні у судах ресурси могли б піти на зниження тарифів для громадян, державні програми розширення видобутку українського газу тощо. При цьому, важливо зупинити процес продажу української ГТС. Фракція «Батьківщини» вже давно зареєструвала відповідний законопроект, що унеможливлює оборудки з українською трубою і сподіваємось, ця афера буде зупинена.

Олег Постернак,

Голова Центру політичної розвідки

У домівках холоднішає, а українці і досі не знають, якою буде ціна на опалення. Влада повідомляє, що тарифи мають зростати, але завбачливо не каже, на скільки. Головна опозиціонерка не згодна з підвищенням тарифів, оскільки знає, що тарифи потрібно і можна зменшувати. Найголовніше – Тимошенко знає як це зробити. Першочергово потрібно припинити красти.

«До завершення роботи корумпованої влади залишилося півроку… Українські владні щури починають бігти з корабля, забираючи все, що можуть винести. Вони задумали забрати все, що в України ще залишилось цінного. Це дембельський акорд», – такими словами Тимошенко розпочала прес-конференцію, терміново скликану у Києві.

Лідерці «Батьківщині» стало відомо про «оборудку сторіччя», яку хоче провести керівництво Нафтогазу, «прихватизувавши» українську ГТС – останнє, після землі, українське багатство. Необхідністю зупинити цю оборудку Юлія Тимошенко пояснила журналістам причину термінової зустрічі.

Виявилось, що керівництво НАК Нафтогаз планує «роздерибанити» за дріб’язок половину газотранспортної системи на користь невідомих «інвесторів». Та ще за ціною у 20 разів дешевшою, ніж ГТС коштує. Влада ж запевняє, що «труба» незабаром перетвориться на металобрухт, оскільки Росія хоче постачати газ до Європи іншими шляхами. У чому ж тоді інтерес загадкових «інвесторів» – таємниця.

У ході прес-конференції Юлія Тимошенко нагадала, що ГТС приносить Україні щорічно близько 3 мільярдів доларів та може бути використана для продажу українського газу Європі. Для цього є всі можливості – і родовища, і запаси газу, і інфраструктура. Не вистачає тільки політичної волі відновити видобуток українського газу. Не так давно його обсяги сягали 60 млрд кубометрів на рік, сьогодні ж трохи більше двадцяти. Таким є результат роботи корумпованого Нафтогазу.

Сьогоднішня спроба мародерів у владних кріслах забрати державне надбання є не першою. Пам’ятаємо, коли команда Ющенка намагалась приватизувати ГТС. Ця спроба зазнала поразки через послідовні державницькі дії Тимошенко та команди «Батьківщини» у парламенті. Тоді, 2007 року, їх законопроект про заборону будь-яких маніпуляцій із ГТС підтримали 430 нардепів – абсолютний рекорд за всю історію парламенту. Сьогодні Тимошенко вимагає ухвалити закон, який скасувала чинна влада та обіцяє ліквідувати газового спекулянта під назвою НАК «Нафтогаз України» одразу після перемоги на виборах.

Нафтогаз нічого не видобуває і не виробляє, а лише продає український газ українцям за завищеними тарифами. Корупція та здирництво – ось «секрет успіху» Нафтогазу, чий дохід зрівнявся з доходом російського Газпрому. Того самого Газпрому, шо винен Україні мільярди доларів за рішенням суду. За словами лідерки «Батьківщини», ліквідація Нафтогазу та унормування ринку палива зможе знизити тарифи для українців щонайменше удвічі.

Нафтогаз побачив у заявах Тимошенко дійсну загрозу, бо ані знижувати тарифи, ані полишати свої посади вони не збираються. Натомість, активізували всіх ідейних і проплачених прихильників монополії та завищених тарифів, аби ті у пресі та соцмережах відстоювали Нафтогаз. Дійшло до абсурду. Навіть голова правління Нафтогазу Андрій Коболєв заявив, що у разі ліквідації Нафтогазу, Україна не отримає борг від Росії за рішенням Стокгольмського арбітражу.  Незважаючи, що Україна досі не отримала від росіян грошей, керівництво Нафтогазу вже виписало собі мільярдні премії.

Передчуваючи небезпеку, незадовго до прес-конференції Тимошенко, комерційний директор Нафтогазу Юрій Вітренко перевів майже 4 мільйони доларів на рахунок своєї дружини у Ліхтенштейні – маленькій країні, що біля Швейцарії.

Реакція Тимошенко на інформаційну кампанію не змусила себе довго чекати: «Бачу, що своєю заявою про наміри ліквідувати Нафтогаз я розворушила осине гніздо, — написала вона у своєму фейсбуці. – «Росія і Газпром заплатять все до останньої копійки… І всі отримані гроші підуть не на мільйонні премії керівництву Нафтогазу та не в кишені корумпованої влади. Ці гроші – для людей». Юлія Тимошенко підкреслила, що не відступить та знизить тарифи для людей.

Сергій Биков,

голова аналітичного центру ІНПОЛІТ

На форумі «Новий економічний курс України»  Юлія Тимошенко представила вивірену та прораховану економічну стратегію. Основну ставку Тимошенко робить на розвиток підприємництва та створення нових робочих місць, одночасно із переходом від сировинної економіки до інноваційної. Головним чинником успіху за такої моделі є вміння та працьовитість людини, а не доступ до бюджетних грошей.

На відміну від інших політиків, котрі генерують гасла про «відновлення» промисловості, та зростання за рахунок експорту сировини, Тимошенко показала людям прораховану інноваційну стратегію розвитку. Масштаб аналізу вразив багатьох. Новий економічний курс — це ґрунтовна праця. Книжку у чотириста сторінок кожний з учасників форуму отримав для «домашньої роботи». Одразу видно, що командою майбутнього президента було проведено детальний аналіз, а сам форум став майданчиком для   командної роботи експертів та усіх зацікавлених над стратегією успіху України.

У кулуарах форуму жартували, що на завершення заходу Тимошенко присудять ще одну докторську ступінь з економіки.

Люди почули від Тимошенко те, чого так і не дочекались у виступі президента. Під час останнього виступу у парламенті президент робив акцент на абстрактних речах, не пов’язаних з життям звичайного українця. Він так і не прозвітував про виконання своєї економічної програми «Україна – 2020» через її провал. Президенту нема чим похвалится в економіці. Його економічну стратегію провалено майже за всіма контрольними показниками. Не дивно, що 80% українців переконані, що країна рухається у неправильному напрямку.

Причиною провалу економічної програми та плану реформ Порошенка є те, що зміни неможливі без подолання корупції. Натомість Тимошенко саме із цього почала розробку Нового курсу. Концепт конституційних змін Тимошенко як раз полягає у подоланні корупції, створенню справедливого суду та наведенні порядку у країні. Це фундамент для проведення швидких змін на користь людям. Без тотального контролю чиновників з боку громади, будь-які зміни будуть приречені. Потрібен системний підхід, коли опозиція матиме дійсні контрольні функції, можливість призначати керівництво рахункової палати та формувати спеціальні слідчі комісії. Натомість силові структури повинні формуватись незалежно від політичної влади. Це ті чинники, що зроблять неможливими політичні спекуляції та придушення опозиції.

Юлія Тимошенко наголошує, що успішні реформи повинні давати беззаперечний позитивний результат для життя та щоденної праці українця. Так вона визначає мету своєї стратегії — соціально орієнтовану ринкову економіку.

Економічна свобода має поєднуватися із соціальним захистом. Простіше кажучи, мета Тимошенко — побудувати Європу в Україні.

Коли бізнес звільнений від чиновницького тиску, відсоткові ставки за кредитами лояльні, а головним об’єктом експорту є інноваційні продукти з високою доданою вартістю. Так Європа живе сьогодні, а Україна житиме завтра.

Податки повинні стимулювати розвиток підприємництва, а не заганяти його у тінь. Тимошенко пропонує суттєво спростити всю податкову базу, аби податки забезпечували наповнення бюджету для реалізації інфраструктурних проектів, якісної освіти та соціальних гарантій. Це будівництво комфортних та безпечних шкіл і дитсадків, це будівництво парків, реновація житлового фонду, комфортний та швидкий муніципальний транспорт, це – комфортне життя для всіх громадян.

Новий економічний курс Тимошенко — це свобода бути багатим та потужний соціальний захист тих, хто цього потребує. Це рівні правила для всіх. Олігархи втратять можливість купувати собі привілеї.

Особливий акцент Тимошенко робить на малому підприємництві, оскільки саме він є двигуном економіки. Малі фермерські господарства склали основу економіки Італії запорукою її успіху. Розвиток підприємництва дозволить створити нові робочі місця у регіонах, підвищити доходи та купівельну спроможність. Таким чином українці будуть інвестувати гроші в українське виробництво. За словами Тимошенко, це додатковий поштовх для економічного розвитку. Заможні та впевнені у власних силах громадяни – це головна мета економічної політики.

Для розвитку власної справи підприємцям необхідні ресурси. Перш за все кредитні ресурси зі справедливою відсотковою ставкою. Тимошенко пропонує зафіксувати ставку по кредитах для підприємців до 3%, оскільки сьогоднішні кабальні ставки вбивають  підприємців. Одна з паралельних проблем, котру пропонує вирішити Тимошенко – це функції Нацбанку. Сьогодні він нищить банківський сектор та створює штучну інфляцію. Національний банк повинен відповідати за стабільність гривні і спрямовувати фінанси на розвиток.

Тимошенко запропонувала більше ніж економічну програму кандидата у президенти. Вона представила комплексний стратегічний план відродження України. Ніхто з інших кандидатів у президенти та й сам президент не запропонували чогось конкурентного. Вона кинула виклик не тільки владі, але і всьому застарілому політичному класу та олігархам. Зрозуміло, що спротив буде величезним, але Тимошенко – рішучий політик, готовий до безкомпромісної боротьби. Вона це неодноразово доводила і ворогам, і опонентам і всьому українському народу. Тож побажаємо їй успіху у цій боротьбі!

Сергій Биков, голова аналітичного центру ІНПОЛІТ

21 вересня Юлія Тимошенко провела Форум, на якому презентувала Новий Економічний курс України.

Цей захід неможливо зрівняти наприклад із посланням президента Порошенка хоча би тому, що Порошенко говорив «про все і ні про що», а у Тимошенко експерти запропонували реальні кроки дій, котрі мають допомогти конкретним людям, а по простому нам з Вами вийти з того положення у якому ми зараз перебуваємо.

Одразу почну із конкретики.

Що пропонує Тимошенко?

Перше:

У нашій країні повинні бути рівні правила для всіх.

Без винятку:

для простого селянина;

для фермера;

для підприємця.

Кожна людина має бути забезпечена роботою у своєму селі чи місті.

За роботу людина має отримувати достойну заробітну плату.

Частина із податків повинна залишатися у селі чи місті і на ці гроші мають утримуватися амбулаторії, поліклініки та дитячі садочки.

Підприємці та фермери мають отримувати дешеві кредити, які дадуть їм змогу закуповувати нову техніку та мінеральні добрива для ведення власного господарства.

Доступ до дешевих ресурсів повинні мати і підприємці, які живуть у селах та містах.

Тимошенко вважає, що це дозволить забезпечити роботою українців у власній країні, підняти рівень доходів у купівельну спроможність і тим самим дати додатковий поштовх для економічного росту. Заможні і впевнені в свої силах громадяни – це головна мета економічної політики.

Звичайно частина коштів від підприємницької та іншої діяльності повинна йти на виплату соціальних гарантій інвалідам та іншим групам людей, які мають на це право.

При створенні системи рівних прав ті ж олігархи не зможуть більше наживатися на зубожінні людей, а нова система боротьби з корупцією змусить їх сплачувати більше податків, які підуть у тому числі і на забезпечення Нового Економічного курсу України.

Тимошенко запропонувала справді системну стратегію, якої немає ні в кого з потенційних кандидатів, а у діючої влади й поготів.

Це виклик. Виклик не лише владі, а й всьому застарілому політичному класу, всім «господарям життя». І вже зараз можна зрозуміти, що спротив буде величезним.

Але Тимошенко налаштована рішуче, тож знову проявить себе як незламний борець!

Василь Вакаров, політичний експерт

Минулий тиждень показав гостру суперечку між двома лідерами перегонів.

Петро Порошенко з трибуни парламенту виголосив свою промову як кандидата на пост Президента. Наголосив про свої здобутки. Зокрема, щодо протистояння загрозі  з Росії та посилення армії. Незручні питання – економіки, покращення життя оминув стороною. Навіть «Стратегія-2020» — документ виголошений на початку президентської каденції – не звучав у промові. Очевидно, звітувати про виконання цієї програми Порошенко банально не може.

Натомість, Юлія Тимошенко у п’ятницю провела форум, присвячений новому економічному курсу України.

Петро Порошенко зробив наголос на зовнішній політиці. Юлія Тимошенко ж запропонувала своє бачення виходу з кризи та підняла теми, які менше стосуються міжнародного порядку денного, а більше – про рівень життя людей.

Опоненти часто звинувачують Тимошенко в популізмі та відсутності розуміння проблем бізнесу. Натомість, на заході в п’ятницю вона дуже чітко сформулювала свої пріоритети – розвиток бізнесу та перехід від сировинної економіки до інноваційної.

Якщо поглянути на приклад розвинутих країн, то тези Тимошенко виглядають ще більш обґрунтованими. Адже додана вартість і нові робочі місця створюються там, де розробляється повноцінний продукт, а не лише матеріал для нього. Відсутність розуміння цих процесів може привести до того, що більшість населення України буде просто непотрібна. У моделі агродержави, яку створює нинішня влада, велику частину людської роботи робитимуть технічні засоби.

Юлія Тимошенко пропонує піднімати ринок внутрішнього споживання. Іншими словами, ВВП має збільшуватися за рахунок того, що українська економіка буде розвиватися. Бізнесмени зможуть отримувати кредити за розумними ставками (до 5%), а ринок буде рости через те, що українці витрачатимуть більше. У той же час її опоненти роблять ставку на залучення іноземних інвестицій, де головною інвестиційною привабливістю є дешева робоча сила. Згодьтеся, не найкраще позиціонування держави. Українці мають добре заробляти та гідно жити, а не рахувати копійки для того, щоб викликати інтерес у міжнародних компаній.

На відміну від Порошенка, тези для Тимошенко писали не професійні спічрайтери, а науковці. Тому і текст програми наповнений важкими графіками та формулами. Втім, справжній план виходу України з кризи так і має виглядати. Відійшовши від абстрактних слів, Юлія Тимошенко тим самим зробила можливою свою програму для критики. Це може свідчити про готовність до діалогу та випрацювання конкретики. Дуже сміливо та нестандартно як для вітчизняного політика.

Петро Охотін, політолог

Соціологічний центр СОЦИС спільно з колегами провів досить показове дослідження, котре дозволяє якісно оцінити вплив дій та заяв політиків протягом літнього періоду. А головне, відслідкувати їх динаміку. Протягом дослідження опитано понад 10 тисяч респондентів. Деякі експерти вважають, що дослідження трьох соцслужб замовив штаб діючого Президента. Якщо це правда, тоді це перший випадок, коли за гроші самого Порошенка його так принизили.

Якщо відстежити динаміку рейтингів кандидатів у президенти, ми доходимо висновку, що більшість кандидатів збільшили свою популярність. Виняток – Президент України Петро Порошенко. За нього як у травні, так і у вересні готові проголосувати лише 8.4% виборців. Найбільше зростання продемонструвала Юлія Тимошенко, покращивши власний показник на 3.6%.

Проти Президента зіграла ставка на так званий «шлунковий електорат». Тобто, на виборців, що складають найбідніші верстви населення. Українці негативно оцінюють соціально-економічну політику влади. Не бачать від неї реальних рецептів вирішення проблем тарифів, зарплат та конфлікту на Сході. Через це президентське гасло: «мова / армія / віра» не знайшло підтримки виборців. Протягом літа змінились і головні проблеми, що турбують українців. Сьогодні це війна, низькі доходи та високі тарифи:

Той факт, що інші кандидати у президенти не пропонують зрозумілих та головне комплексних шляхів вирішення головних проблем, грає на руку Юлії Тимошенко. Вона пропонує нову стратегію миру, але не на умовах капітуляції. На форумі «YES» Тимошенко чітко зазначила, що Україна повинна будувати переговорний процес на основі Будапештського меморандуму, не відкидаючи тих позитивів, що були досягнуті Мінськими переговорами. Перш за все, це зупинка активних бойових дій на Сході. Однак, Мінські домовленості не призвели до реінтеграції Донбасу, а зволікання із задіянням Будапештського меморандуму призводить до фактичного замороження конфлікту та інституалізації так званих «республік». У безпековому плані Тимошенко запропонувала також всім кандидатам у президенти та лідерам партій підписати меморандум про незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції. В сьогоднішніх умовах – це найкращий інструмент об’єднання не тільки еліт, але і громадян задля безпеки нашої країни.

Проблему низьких доходів та високих тарифів Тимошенко бачить комплексно, а не через зміни в окремих галузях економіки. Україна – єдина з демократичних держав Західного світу, де тарифи на ЖКГ встановлюються постановою Уряду, а не умовами ринку. Корумпований та неефективний державний апарат спотворить та знищить будь-які галузеві зміни, що покликані покращити умови життя. Саме тому Тимошенко запропонувала всім об’єднатись та написати новий суспільний договір, серцем котрого є нова конституція. Тільки комплексне вирішення проблеми неефективного управління та галузеві реформи зможуть забезпечити умови для стрімкого розвитку України. Завдяки цим ініціативам Тимошенко збільшує популярність не тільки на селі, але і у великих містах. Наприклад, у Києві підтримка Тимошенко влітку зросла на 3%. У той же час Порошенко та Гриценко столичного рейтингу втратили – мінус 3% та мінус 2.4% відповідно.

Проведення у червні форуму Новий курс та активна співпраця з експертами щодо розробки нової конституції привернула до Тимошенко увагу інтелігенції та середнього класу. Сьогодні можна ствердно казати, що освічені люди середнього достатку підтримають на виборах саме Тимошенко. Цим самим Тимошенко вирішила одну зі своїх базових проблем – сільський електорат, що дозволяв сформувати у парламенті велику фракцію, проте не давав можливості виграти президентські вибори. Сьогодні Тимошенко має рівномірну підтримку в усіх областях. У жодній з областей Тимошенко не має підтримки нижче 7%. У той час, як Порошенко має суттєві проблеми на Сході. Там його підтримують лише 4% виборців.

Не тільки Тимошенко зміцнила власні позиції, але і партія Батьківщина. Порівняно з травнем, за Батьківщину готові голосувати додатково 4.8% виборців.

Соціологи фіксують, що переважна більшість українців впевнена у майбутній перемозі Тимошенко. До речі, як раз у травні відбулась зміна показників. До травня українці вважали, що переможе Порошенко (не зважаючи на лідерство Тимошенко у рейтингах), а з травня українці почали пророкувати перемогу Юлії Володимирівни. Наразі ця тенденція тільки укріплюється.

Сергій Биков,

голова аналітичного центру «ІНПОЛІТ»

(повний текст статті розміщено на сайті Українського національного інформаційного агентства UNN

за посиланням

http://www.unn.com.ua/uk/blog/217-voni-pratsyuyut-yakiy-vrozhay-zibrali-politiki-vlitku)

Останнім часом інформаційне поле сповнено бруду проти Юлії Тимошенко. Спробу дискредитації Юлії Володимирівни вже здійснювала команда Януковича, сьогодні цю діяльність продовжує чинна влада. Щодня з екранів телеканалів та з газетних шпальт вустами провладних політиків чи так званих політиків лунають безпідставні звинувачення на адресу Юлії Володимирівни. Показово, що за дискредитацією Тимошенко руками як минулої, так і діючої влади стирчать «кремлівські вуха». Про це стверджують матеріали справи проти Пола Манафорта у США. Манафорт був найближчим політтехнологом Януковича, якого прислали з Москви.

Документи слідства доводять, що американський технолог був на російській зарплаті і не шкодував грошей для фабрикації звинувачень проти Тимошенко. Перед його грошима не встояли не лише політики, але й відомі юридичні кормпанії, які тепер змушені виправдовуватися за свою участь у «брудній грі»

Наприклад, «незалежність» юридичної фірми Скадден коштувала Януковичу 4.2 мільйони доларів. Показово, що первинна версія звіту Скадден вказувала на відсутність юридичних підстав для переслідування Тимошенко. Але після того, як Манафорт перерахував зі свого офшорного рахунку на рахунок Скадден 4.2 мільйони доларів, позиція юристів змінилась до невпізнаванності.

Справа Манафорта доводить, що ув’язнення Юлії Тимошенко насправді було ініціативою Москви, яку жваво підтримав Віктор Янукович. Він став повністю контрольованим Кремлем, коли отримав на службу знаного в Росії політтехнолога Пола Манафорта. Манафорт разом з росіянами забезпечили перемогу Януковича на виборах президента 2010 року.

Тимошенко була послідовним та затятим борцем з мафією, кланами та реалізувала прозахідний вектор розвитку України. Кремль сприймав її як особистого ворога так само, як і Янукович. Коли Янукович отримав вказівку ув’язнити Тимошенко, він не міг і не хотів її ігнорувати. Тоді інтереси Кремля і Януковича співпадали як ніколи.

Матеріал авторитетного видання Блумберг повністю нівелює спроби Банкової зіштовхнути Тимошенко у прокремлівську нішу завдяки брехні та маніпуляціям у дусі Пола Манафорта. Матеріал чітко ставить крапки над і у питанні: «Хто є проросійським політиком в Україні».

Політика штабу Порошенка на майбутніх виборах виглядає так само, як і дії Януковича:

• Пол Манафорт просував на Заході маячню про начебто прозахідність Януковича.

Це дуже нагадує спроби нинішньої влади відбілити Порошенка в очах українців та європейської публіки. Для цього чи не у кожному виступі говорить про «остаточне прощавай Російській імперії». Хоча продовжує виробляти цукерки у Росії та збільшувати товарообіг з країною – агресором.

• Манафорт за гроші Януковича поливав брудом Тимошенко на всіх майданчиках Заходу, створював псевдоаналітичні центри, підкуповував юристів та політиків. Сьогодні команда Порошенка продовжує ширити манафортівські нісенітниці про Тимошенко. Насамперед нісенітниці про «кабальні» газові контракти, що дозволили виграти Стокгольмський арбітраж. Але коли «Газпром» запропонував розірвати контракт, Порошенко заявив, що цього робити не можна.

Сьогодні це стверджують вже навіть не журналістські розслідування, а матеріали кримінальної справи проти Манафорта.
Пол Манафорт проводив переговори з відомим політтехнологом щодо співпраці з Порошенко. Це визнає і його головний консультант. І хоча політтехнологи чинного президента кажуть, що відмовилися від послуг Манафорта, насправді діють за його рецептами. Саме Манафорт першим в Україні запустив технологію «балакучих голів». Вони ходять по телеканалам та розповідають нісенітниці з серйозним обличчям, доки люди не повірять у їх брехню. Сьогодні саме цю технологію активно використовує Банкова.

Протягом прем’єрства Юлією Тимошенко було значно піднято пенсії, впроваджено низку соціальних програм, у тому числі і по народженню дитини. Саме за її прем’єрства було стабільне зростання доходів населення при стабільних тарифах. Не маючи можливостей щось протиставити успіхам Тимошенко, команда Президента вимушена задіяти брехню на адресу лідерки Батьківщини.

Аналіз заяв команди Порошенка та провладних політологів підтверджують, що спіробітництво чинної влади з Москвою триває, як і за часів Януковича — відтак інтереси нинішньої української і російської влади знову збігаються.

Нові факти співпраці Порошенка та Кремля отримали підтвердження як у Києві, так і в Москві. Відома журналістка Соня Кошкіна дізналась про домовленість між Порошенком, Кремлем та Опоблоком про розподіл влади після президентських виборів. Згідно домовленості, за президентства Порошенка пост прем’єра отримає Юрій Бойко, а крісло голови Верховної Ради Віктор Медведчук. Такий план Путіна підтвердив і відомий російський політолог Станіслав Белковський.

Тож будьмо пильними на президентських виборах, аби керівником держави знову не стала кремлівський ставленик.

Сергій Биков, Голова аналітичного центру ІНПОЛІТ

ерша осіння соціологія демонструє, що Тимошенко – єдиний політичний лідер, який з користю провів літо. За результатами дослідження Фонду Демократичні Ініціативи, завдяки плідній роботі влітку, рейтинг Тимошенко зріс з 13,3% у травні до 17,8% у серпні. Сьогодні Юлія Тимошенко понад вдвічі випереджає свого найближчого конкурента та має серйозний потенціал для зростання. Далі йдуть Анатолій Гриценко – 8,4%, Петро Порошенко – 7,9%, Вадим Рабінович – 6,7%, Юрій Бойко – 6,4%, Володимир Зеленський – 6,1%, Олег Ляшко – 5,8%, Святослав Вакарчук – 5,6%. Істотно менший відсоток отримав вибір «інший кандидат» – із 9,7% у травні до 3,7% у серпні. Окремо зазначу, що Тимошенко — єдиний кандидат у президенти, що має рівномірну підтримку в усіх регіонах. Порошенко та Гриценко більшою мірою підтримують на Заході та в Центрі, а Бойко та Рабіновіча на Сході та Півдні.

Переважна більшість українців вважають особисті якості політика головним чинником для прийняття рішення, чи підтримувати його на виборах. На відміну від інших політиків, котрі або не пропонують зрозумілих покрокових планів виходу з кризи, або взагалі показали розбіжність між словами та діями, Тимошенко протягом багаторічної політичної діяльності проводить послідовну боротьбу з олігархами. Це є однією з причин, чому громадяни обирають саме Тимошенко.

Презентовані Юлією Тимошенко на День Незалежності концепції нової конституції та суспільного договору сприймаються, як дійсний механізм повернення влади громадянам. Зрозумілі механізми проведення референдуму за народною ініціативою, прозора можливість відкликання депутатів та звільнення корумпованих чиновників, тотальний контроль за доброчесністю суддів – це саме ті ініціативи Тимошенко, на які очікує держава та котрих вимагають люди.

Вибори президента 2019 року сприймаються українцями як головний іспит, результатом котрого буде або відродження України, її економічного, культурного та соціального розвитку, або ж подальше поглиблення кризи. Саме тому 70% громадян ствердно відповідають на питання: «чи будете ви голосувати на виборах президента?». Громадяни переконані, що сьогодні не можна допустити чергового експерименту над країною. Ситуація кризова і державі потрібен управлінець зі зрозумілим минулим, котрий вже у день інавгурації буде вміло управляти важелями державної машини, аби вивести державу із піке та повернути владу людям.

Сергій Биков,
Голова аналітичного центру ІНПОЛІТ

Сергій Биков — політтехнолог, голова ІНПОЛІТ розповів про пропозицію Юлії Тимошенко до кандидатів у президенти підписати Меморандумщодо незмінності європейського вибору України.

На засіданні Погоджувальної ради лідерів парламентських фракцій та комітетів, яка відбулася 3 вересня, лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко закликала кандидатів у президенти підписати Меморандум щодо незмінності європейського та євроатлантичного вибору, протидії російській агресії та відновлення територіальної цілісності України.

«Ми пропонуємо, щоб всі лідери фракцій, всі кандидати у президенти підписали цей Меморандум. Де чітко визначено незмінність курсу на європейську інтеграцію, інтеграцію в НАТО, визначено, що Крим і Донбас – це українські території, які мають бути повернуто. Де чітко визначено, що війна – це війна, а не АТО, чітко визначені інші питання, пов‘язані з національною стратегією України. Я перша його підпишу і звернуся до кожного», – закликала Юлія Тимошенко.

Суспільно важливою пропозицією цього документу є те, що всі українські політики, які 2019 року змагатимуться на президентських та парламентських виборах, матимуть взяти перед українським народом наступні зобов’язання:

• зберегти незмінність зовнішньополітичного курсу України на членство в ЄС і НАТО;

• спільними зусиллями домогтися повного та безумовного відновлення територіальної цілісності та суверенітету України;

• дотримуватися режиму українських і міжнародних санкцій проти Російської Федерації до повного звільнення анексованих і окупованих українських територій;

• домагатися всіма силами повернення в Україну усіх без винятку в’язнів сумління, полонених та заручників, які незаконно утримуються Кремлем та терористами на сході України.

Цей Меморандум буде відкритим до підписання усіма політиками та політсилами, які братимуть участь у президентських і парламентських виборах у 2019 в Україні. Тимошенко наголосила на тому, що ці пріоритети мають бути однаково непохитними та недоторканними для усіх політсил, які підписали Меморандум.

Важливо й те, щоб вони не стали ані предметом спекуляцій, ані ревізії як під час виборчих кампаній, так і після приходу до влади. Одним з перших на пропозицію Юлії Тимошенко відреагував президент Петро Порошенко.

Не заглиблюючись у зміст документу, його суть та суспільну важливість, він заявив про його неефективність та про те, що його дратує слово «меморандум».

«В мене взагалі, після подій з російською агресією, слово меморандум, включно з Будапештським, дещо дратує. Оскільки документ з такою назвою як пам’ятна записка не носить зобов’язуючого характеру» — із такою цитатою Порошенко фактично відмовився ставити підпис під запропонованим документом.

Суспільство вже відреагувало на таку відмову потенційного кандидата у президенти: в ЗМІ та соцмережах превалює громадська думка про те, що слова Порошенка — лише відмовка. Очевидно, що він не хоче брати на себе жодні зобов’язання у формі будь-яких документів. Інакше він би запропонував інший варіант документу, і, можливо, більш жорсткий за ступенем відповідальності.

Ті поправки до Конституції, про які говорить Порошенко, навіть за своєю суттю є зовсім іншим документом, який не накладає жодних зобов’язань на конкретних політиків, включно з самим Порошенком. Мета цих поправок — лише визначити межі повноважень державних органів і інституцій. Виходить, що Порошенко і тут просто прагне уникнути відповідальності. Вочевидь, найбільш загрозливим для власної персони для Порошенка є пункт Меморандуму, який стосується санкцій. Тому що, у разі сумлінного виконання цього пункту, він має згорнути всю торгівлю з Росією, яку ведуть підконтрольні йому бізнес-структури.

Як показують останні чотири роки, президент Порошенко такого бажання не має.

До речі, обмовка Порошенка про те, що його дратує саме слово «меморандум» є не лише недопустимою з точки зору культури мови першої особи. Її сміливо можна назвати «обмовкою за Фрейдом». Тому що саме Порошенко не використав Будапештський меморандум для захисту незалежності і територіальної цілісності України від російської агресії. Натомість він уже двічі у Мінську погодився з умовами, які продиктувала Російська Федерація. Як говориться в народі, «на злодії й шапка горить».

У річницю незалежності України Тимошенко разом з експертами презентувала концепцію нового суспільного договору та його серця — нової Конституції.

Це — результат роботи близько ста інтелектуалів: конституціоналістів, науковців, юристів, політологів, представників громадського сектору зі всієї України.

Що являє собою суспільний договір та чому він такий необхідний? У 1996 році клани та олігархи домовились, як функціонуватиме українська держава. Точніше, вони домовились як управлятимуть народом України у власних інтересах. Як обдиратимуть народ тарифами, як грабуватимуть пенсіями, як знищуватимуть недоступною медициною. Ані помаранчева революція, ані революція Гідності не змогли зламати цього стану речей. Причина проста – немає суспільного договору. Договору між самими українцями, як вони управлятимуть державою та спільним надбанням, у якому напрямку рухатиметься Україна у майбутні роки. Саме тому змінювати тільки обличчя на президентських чи парламентських виборах вже немає сенсу. Потрібно змінювати саму модель управління країною. Тимошенко виявилась єдиним політиком, що прагне та здатна повернути владу в Україні народу. Об’єднавши інтелектуалів, що спільно з нею розробили концепцію суспільного договору та його серця – народної Конституції, Тимошенко вчергове довела своє прагнення зламати олігархічну систему.

Під час презентації Тимошенко заявила: нова Конституція зробить народ справжнім господарем країни, а владу – підконтрольною! Ці слова якнайкраще відображають суть нової Конституції.

Вже у вересні громадяни з усіх куточків України зможуть долучитись до спільного редагування тексту Конституції на відповідному сайті. Аби зусиллями всього народу підготувати якісну Конституцію, що буде затверджена на Всеукраїнському референдумі та буде служити людям, а не кланам.

Сергій Биков, Голова аналітичного центру ІНПОЛІТ

Дорогі співвітчизники!

Від усього серця вітаю з Днем Незалежності України!

Нам – 27 років. В історичних хроніках стільки часу не означає майже нічого. Мить, спалах, секунда… Але для нас у цих 27-ми роках – і біль, і гнів, і любов, і надія, розчарування, сподівання, мрії… А ще — віра! Віра в сильну, гідну країну! Віра в нормальне цивілізоване життя.

«Ми — відбулися, ми – є, і ми — будемо! “… Ніхто не перекреслить мій народ! ”… І хай сьогодні ми п’ятий рік ведемо війну, захищаємо нашу землю від ворога, ми ні на мить не сумніваємося, що здолаємо, переможемо, прорвемося!

Бо “на цих землях воссіяє благодать Божа”, — як сказав апостол Андрій Первозванний багато віків тому.

Я хочу, щоб ви пам’ятали: наша державна незалежність — це не тільки прапори, паради і символи. Це і Ви! Кожна людина, кожна родина, кожна сім’я. Ви робите цю незалежність, тримаєте її на своїх плечах, плекаєте її в своїх серцях і душах.

Я дякую вам за це! Це може здатися простим, звичним, тривіальним. Але на таких, начебто, “дрібницях” і тримається сила країни. Наша віра, наша
Юлія Тимошенко
небайдужість, наша любов та надія ведуть нас вгору, адже: “Я син народу, що вгору йде”, — як писав Іван Франко.

Вітаю вас, любі мої! Зичу добра, щастя, міцного здоров’я та удачі! І неодмінно – щастя! Ми маємо право бути щасливими у власній країні – найкращій у цілому світі!

Слава Україні!

З повагою,
Юлія Тимошенко

Как нам стало известно, местный депутат от Оппоблока Александр Метель написал заявление о сложении полномочий. Теперь на сессии городского совета необходимо будет принять соответствующее решение и направить в избирательную комиссию.

Напоминаем, что после выборов 2015 года фракция Оппоблока (правопреемник Партии регионов) была самой большой в городском совете Каменского. Но почти сразу в ней начались проблемы. Сначала был исключен из фракции, а позже и отозван из депутатов Владимир Бабенко. Позднее откололось еще трое депутатов: Артур Круть (любимчик предыдущего мера Сафронова), Николай Полынько, Валентина Капинус. А вскоре к ним присоединились еще Константин Саусь и Марина Гурская. Именно двое последних и есть основными организаторами раскола. Поговаривают, что немаловажную роль сыграл мер Андрей Белоусов. За выход из фракции и возможность голосования независимо от Оппоблока, но в пользу интересов мера, Саусь получил содержание «своей» охранной фирмы из городского бюджета (15 млн. гривен в год). Сейчас он является главным советчиком мера и обеспечивает силовую поддержку. А Марина Гурская получила контроль над КП «Благоустрий» и возможность диктовать условия предпринимателям в городе. Последним (пока) перебежчиком стала Татьяна Дарадан, ранее заменившая Бабенко. И вот заявление Александра Метеля. Что побудило его объявить о выходе из депутатского корпуса — можно только догадываться.

Как говорят, кадры решают все. В умении их подбирать, главе Оппозиционного блока Каменского Сергею Павлюку, еще нужно поучиться. Ведь из 12 (с учетом Дарадан, вошедшей на земену Бабенко) семеро оказались «зрадниками». Сможет ли он навести порядок — это большой вопрос. Очевидно, что на следующих выборах Оппоблоку навряд ли что-то светит.

Такою є головна передумова перезавантаження судової системи, яку презентувала лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко на своїй сторінці у «Фейсбуці».

Юлія Тимошенко вважає, що саме запровадження дійсно незалежної судової системи, що, попри усі обіцянки, так і не зробила чинна влада, має стати одним з головних завдань нової Конституції.
«Сьогодні, щоб домогтися чогось у суді, треба мати «свого» купленого, підгодованого суддю. Ця корумпована система працює тільки за гроші. Звичайна людина зі своїми інтересами для неї просто не існує, вона їй не цікава», – констатує політик.

Лідер «Батьківщини» пропонує наступні першочергові завдання, необхідні для перезавантаження судової системи:

1. Закласти у новій Конституції функцію виборності суддів – мирових та суддів першої інстанції.
2. Запровадити новий орган, який контролюватиме законність ухвалених рішень – Палату честі.
3. Палата честі має формуватися як суд присяжних – з людей з юридичною освітою. Вони обиратимуться шляхом жеребкування на декілька місяців і будуть наділені правом звільняти суддів, що виносять корупційні та упереджені рішення.

Юлія Тимошенко впевнена в тому, що можна буде гарантувати справедливість кожній людині тільки за умови, коли громадянам буде надане право обирати суддів і контролювати їхні вердикти.

Так, ефективним керівником уряду лідера «Батьківщини» вважають сім з десяти українців.Свої голоси за неї віддали 70% респондентів, свідчать підсумки опитування, проведеного на телеканалі ZIK.

Другим за популярністю з великим відривом йде Микола Азаров — 13%, третє місце у чинного голови Кабміну Володимира Гройсмана — 8%. Замикають п’ятірку Віктор Янукович і Арсеній Яценюк — 6% і 2% відповідно.

Нагадаємо, що Тимошенко обіймала посаду очільника українського уряду двічі. Вперше з лютого по вересень 2005 року. Вдруге Тимошенко очолювала уряд з грудня 2007-го по березень 2010 року і пішла у відставку після перемоги на виборах Віктора Януковича.

До переліку досягнень урядів Тимошенко відносять збільшення допомоги при народженні дитини, повернення в державну власність і подальша приватизацію за рекордні досі $5 млрд «Криворіжсталі», повернення вкладів радянського Ощадбанку, ліквідацію скандального корупційного газового посередника «Росукренерго».

Прикметно, що під час першого прем’єрського терміну відомий американський журнал «Форбс» назвав Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.


(За матеріалами сайту «Обозреватель»)

Юлія Тимошенко впевнено лідирує як в Україні так і в Дніпрі

Про це заявивна прес-конференції в інформаційному агентстві «Міст — Дніпро» керівник соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович.

Як повідомляє прес-служба дніпропетровської обласної організації ВО «Батьківщина», опитування проводилося в Дніпрі з тим, щоб визначити суспільно — політичні настрої у місті. У форматі face-to-face опитали 1000 респондентів віком від 18 років.

Олексій Антипович повідомив, що в президентському рейтингу у рідному місті, як і по всій Україні, лідирує Юлія Тимошенко. Її готові підтримати 19 відсотків тих, хто має намір голосувати. На наступних позиціях розмістилися Володимир Зеленський (13,5 % опитаних готові його підтримати) та Юрій Бойко (13,4%).

А от лідером антирейтингу у Дніпрі виявився чинний Президент України Петро Порошенко. 48% опитаних дніпрян не проголосували б за нього за жодних обставин.

Соціологи також з’ясували у дніпрян, за кого б вони голосували, якби вибори відбувалися наступного тижня. Лідерами виявилися партії «Батьківщина», «Слуга народу» та «Опозиційний блок».

«У Дніпрі партійний рейтинг очолює «Батьківщина»: цю політичну силу готові підтримати близько 20% тих, хто має намір голосувати. Партія «Слуга народу» Зеленського має підтримку у 14,6%, «Опозиційний блок» — 13,9%, партія «За життя» — 8,2 %, Громадянська позиція Гриценка – 7,8%, БПП «Солідарність» — 6,7 %, Радикальна партія та УКРОП – 5,9 і 5,6%. Рейтинг інших партій – менше 2%. Тих, хто не визначився, — менше 8,8%», — сказав Олексій Антипович.

Україні потрібна народна Конституція

Змінити країну неможливо без нового суспільного договору між народом і державою.

Усі ми мали великі сподівання на зміни після Революції Гідності. Але Україна знову відкотилась до моделі олігархічного устрою. Знову потопає в корупції, безгосподарності та безправності.

Найгірше, що влада при цьому зацікавлена у клановій моделі. Хоча, звісно, як і в брежнєвські часи, чиновники на телеекранах розповідають лиш про «здобутки та реформи». Але ці так звані «реформи» ще більше загострюють ситуацію і доводять українців до зубожіння. Особливо боляче це відчувають прості люди в регіонах, які вже не можуть оплатити «драконівські» комунальні тарифи, харчі та ліки.

Тому з одного боку ми чуємо з телеекранів про «суцільне покращення», а з іншого – бачимо страшну реальність: зростання безробіття і здорожчання товарів та послуг, рейдерство на підприємствах, смерті на дорогах, масові хабарі та контрабанда, «торгівлю на війні і крові», замахи на журналістів та спроби обмеження свободи слова. Найбільше сил влада тратить на те, щоб вдавати, ніби вона бореться з корупцією. Хоча б про око людське посадили кількох важливих персон за хабарі – але і їх катма. Замість цього наплодили силу-силенну спецорганів, які лиш демонструють свою неспроможність.

Як наслідок – українці зневіряються у самій українській державі і масово мігрують за кордон у пошуках роботи і кращого життя.

Що за цих обставин має робити народ? «Як джерело влади в країні» він мусить вимагати нового суспільного договору. Без інтересів олігархів та кланів, перетягувань владних повноважень. Замість цього у новому договорі мають бути інструменти контролю над владою. Адже скільки б ми не ходили на вибори, знову і знову стаємо на ті самі граблі: кланово-олігархічна система відроджується навіть після Революцій і сотень смертей українців за наші свободи.

Першою з ідею нового суспільного договору ще у червні виступила лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко. Вона визнала, що у чинній Конституції права та свободи людей «ніким і нічим не гарантовані»: «У Конституції унормовані абсолютно безпрецедентні права влади і зафіксовані лише обов’язки людей». За її словами, між державою і українським суспільством має бути укладений новий суспільний договір, щоб громадяни нарешті отримали реальні можливості для управління державою.

Під патронатом політика сьогодні групи фахівців напрацьовують за напрямками нову концепцію суспільного договору – це не що інше як проект народної Конституції, який новий президент повинен винести на Всенародний референдум.

«Нема жодних сумнівів: треба змінювати Конституцію, бо вона закладає фундамент для всього, що відбувається в країні», – переконана вона. У цьому справді є зерно правди. Адже Конституцію 1996 року творили представники партноменклатури, вона став предметом кулуарних домовленостей і закладених правових пасток, натомість країна і люди були викреслені з процесу її ухвалення.

Ключовий недолік Конституції 1996 року, на переконання Тимошенко, полягає в тому, що Основний закон побудований не на договорі між народом та елітами, а на олігархічній змові. Саме через це, переконана вона, український народ довгі роки позбавлений головного права – бути єдиним джерелом влади. І важелів впливу на владу нема. Окрім того, невипадково у Законі всі гілки влади є безконтрольними, а тому безвідповідальними. Це особливо позначилось на чинній судовій владі, яку, за соцопитуваннями, українці вважають несправедливою та недоступною для більшості людей.

Політик впевнена, що за 9 місяців внаслідок суспільної дискусії має народитися проект суспільного договору, у якому чиновники не можуть змінити навіть кому. «Сьогодні на порядку денному стоїть не просто необхідність ухвалення нової Конституції як основи нової України, не просто перезавантаження влади, а зміна філософії нового Основного закону. «Нам потрібен новий суспільний договір між громадянами: як вони хочуть самоврядуватися, як ефективно включити їх в процес управління країною. Якщо це зробити правильно, то, по-перше, в країні буде наведено лад, по-друге, людям не потрібно буде виходити на Майдани. Адже у новій Конституції має бути кілька ключових речей. Перше: нам потрібно прибрати двовладдя в країні. Друге: нам необхідно поставити владу під повний контроль, зняти монополію політичного класу на управління державною і повернути в цей процес людей», – пояснила політик.

Сама ж лідер «Батьківщини» на Всеукраїнському форумі запропонувала 16 новацій — пропозиції до нового суспільного договору, які усунуть корупцію, двовладдя та інші вади чинної Конституції. Серед цих новацій: парламентська форма правління канцлерівського типу, всенародне обрання парламентської більшості та канцлера, нова система виборів до парламенту у два тури, законодавчо закріплені контролюючі функції опозиції, створення нової контролюючої гілки, незалежної від влади, – Національної асамблеї самоврядності влади, надання громадянам права законодавчої ініціативи тощо.

Політик закликала всіх небайдужих інтелектуалів, фахівців різних напрямків долучатись до обговорення і вироблення нового суспільного договору, щоб разом змінити країну. Колективна, народна робота над новим суспільним договором передбачає, що фахівці з різних сфер мають запропонувати своє бачення, далі проект супроводжують експерти, документ аналізує і спеціальний орган – конституанта. І врешті — готується остаточна версія нової Конституції, яка виноситься на ухвалення всенародним референдумом.

«Це буде найкраща Конституція, яку можна буде створити у XXI столітті», – вважає Тимошенко. На її думку, саме новий суспільний договір є головною умовою для побудови справедливої та сильної України. Він і стане фундаментом нового Основного закону, який працюватиме в інтересах народу, а не кланів.

Сергій Коваленко

Вчора, 10 липня, в місті Кам’янське у редакцію газети “Событие” кинули гранату. Про це повідомляє Дніпроград з посиланням на “Днепр. Главное“.

Від вибуху загорілося приміщення редакції, а вибуховою хвилею винесло міжкімнатні двері так, що ними пробило стіну. Журналісти в цей час перебували в іншому приміщенні і не постраждали.

На місці працювали представники поліції, СБУ, вибухотехніки і рятувальники. Поруч із місцем злочину знайдена балаклава для приховування особи та інші предмети, які говорять про сплановані дії злочинців.

У редакції пов’язують напад із професійною діяльністю і, конкретно, критикою мера міста Кам’янське Андрія Білоусова. Про це заявила головний редактор газети Олена Міхолажина. Зокрема, журналісти видання вважають, що це пов’язано з виходом у новому номері газети статті про неправомірне встановлення мером прихованих засобів фото- і відеоспостереження за працівниками міської ради, яке було виявлено 5 липня і задокументовано поліцією у відділі реклами міськради.

Автор: Іван МУРАХА

За метеріалами dniprograd.org

Во вторник, 10 июля 2018, в 16:55 в городе Каменское (Днепропетровская область) в редакцию газеты «Событие» бросили гранату. От взрыва загорелось помещение редакции, а взрывной волной вынесло межкомнатные двери так, что ими пробило стену. По счастливой случайности, журналисты в это время находились в другом помещении и не пострадали.

Об этом сообщает интернет-издание «ДНЕПР. ГЛАВНОЕ».

В настоящее время на месте работают представители полиции, СБУ, взрывотехники и спасатели. Рядом с местом преступления найдена балаклава для скрытия лица и другие предметы, которые говорят о спланированных действиях преступников.

В редакции связывают нападение с профессиональной деятельностью и конкретно критикой мэра города Каменское Андрея Белоусова. Об этом заявила главный редактор газеты Елена Михолажина. Журналисты предполагают, что это сделано его людьми. В частности, журналисты издания считают, что это связано с выходом в новом номере газеты статьи о неправомерной установке мэром скрытых средств фото и видео слежения за работниками городского совета, которое было выявлено 5 июля и задокументировано полицией в отделе рекламы горсовета.

В среду журналисты издания передадут информацию о теракте Директору представительства Freedom House в Украине Метью Шаафу, Мониторинговой миссии ООН по правам человека в Украине, а также Главе Национального союза журналистов Сергею Томиленко.

Глава Днепропетровской областной организации союза журналистов Алексей Ковальчук в свою очередь уже выразил обеспокоенность произошедшим и призвал правоохранителей обеспечить объективное расследование, а также поиск и наказание преступников.

По материалам glavnoe.dp.ua