Кажуть, очі — дзеркало душі. А брови? Це, мабуть, рама до того дзеркала. Від них залежить дуже багато: чи будете ви виглядати свіжо, чи навпаки — втомлено. З цієї причини косметичних засобів для брів — хоч греблю гати. Але як розібратися, що саме вам підійде?

Пудра: ефект "ненамальованих" брів

Для тих, хто не хоче, щоб їхні брови "кричали" на весь світ: "Привіт, я тут!". Пудра для брів — як тінь, тільки ще легша. Вона ніби делікатно заповнює простір між волосками. Не блищить, не тече, просто… є. Особливо добре заходить у дні, коли хочеться мінімум макіяжу. Хіба що в дощ чи спеку варто бути обережнішими — може трохи стертись.

Олівець: стара добра класика

Олівець — це як той улюблений светр: простий, але виручає завжди. Якщо ваші брови мають прогалини чи хочеться трохи підправити форму — саме він. Але важливо пам’ятати: не тисніть занадто сильно. Тоненькі штрихи, ніби малюєте волосинку за волосинкою. Інакше буде відчуття, що брови просто намалювали фломастером.

Лайнер або маркер: коли хочеться точності

Ці засоби з’явилися тоді, коли всі раптом захотіли брови "волосок до волоска". У лайнера тоненький носик, яким легко імітувати справжнє зростання брів. І, до речі, стійкість у них така, що навіть після дощу ви все ще з бровами. Але тут важлива акуратність — краще потроху, ніж одразу намалювати "тіні на стіні".

Туш: для тих, хто не хоче заморочуватись

Чесно кажучи, туш для брів — це знахідка для ледачих (у хорошому сенсі). Взяли, провели кілька разів по бровах — і вуаля, вже ніби як нафарбована. І не треба малювати, думати про симетрію чи форму. Щоправда, туш більше для тих, у кого свої брови густі — тоді ефект буде просто "вау".

Помада: для драматичного ефекту

Це вже зовсім інша історія. Помада — щільна, насичена, тримається, хоч грім і блискавка. Але з нею легко переборщити: одна зайва лінія — і замість "вау" отримаєте щось на кшталт театрального гриму. Добре для вечора чи фотосесії, але вдень краще розтушовувати і не перебільшувати.

Тінт: фарбує не лише волоски

Якщо вас дратують світлі ділянки між бровами або хочеться зробити форму чіткішою — тінт саме те. Він схожий на фарбу, яка тримається добу і більше. І вода, і сніг, і навіть сонце — все дарма. Але наносити треба акуратно, бо потім не так легко буде щось змінити. Ідеально для тих, хто не хоче щодня морочитися з макіяжем.

Мило: не фарбує, але тримає

Мило для брів — це не жарт. Це прям засіб, який фіксує волоски в потрібному напрямку. Особливо класно виглядає, якщо ви любите зачісувати брови вгору. Отой ефект "легкої недбалості" — саме воно. Тільки врахуйте: при першому ж вмиванні вся краса зникне, тому не забувайте поновлювати.

Віск: для дисципліни

Це для тих, хто хоче, щоб усе трималося, як бетон. Віск закріплює не тільки волоски, а й колір — якщо ви, наприклад, спочатку нанесли тіні чи помаду. Тут важливо: після нанесення одразу сформуйте брови, як треба, бо потім нічого вже не зміните. Як зацементували — так і буде.

Як вибрати? Все залежить від вашого стилю, звичок і того, скільки часу ви готові приділяти макіяжу вранці. Якщо у вас 2 хвилини — туш або тінт. Якщо 15 — можна гратись з помадою чи лайнером. Ну і не забувайте: ідеальні брови — це не завжди симетрія, а те, що пасує саме вам.

Джерело: 5692.com.ua

Останніми днями в інтернеті почали ширитися доволі тривожні чутки. Мовляв, податкова почала полювання на всіх, хто щось продає в інтернеті: на OLX, Prom.ua, у соцмережах… Навіть якщо просто намагаєтесь продати стару куртку чи дитячий велосипед, мовляв, уже чекайте перевірку й штраф. Ну що сказати — звучить як сценарій з якогось економічного трилера. Але, на щастя, все це виявилося перебільшенням.

Що кажуть у податковій

У Державній податковій службі офіційно заявили: ніхто не штрафує людей за те, що вони продають свої особисті речі онлайн. Такі повідомлення — просто фейк, який активно розкрутили в деяких медіа.

Цитата з їхнього повідомлення чітка: продаж особистих речей не є підставою для жодної відповідальності — ані фінансової, ані адміністративної. Тобто, якщо ви просто вирішили продати стару праску, яку вже десять років не вмикали, — можете видихнути.

А от якщо ви торгуєте постійно й асортимент у вас, скажімо так, не дуже різноманітний — наприклад, кожен тиждень нові партії взуття або техніки — тоді вже інша справа. Тут можуть виникнути підозри, що це вже не просто "розпродаж непотрібного", а реальний бізнес. І от для таких випадків податкова справді пильнує.

До речі, контролювати онлайн-продажі почали не тому, що хтось захотів "кошмарити" людей, а щоб упередити ухилення від податків з боку тих, хто займається підприємництвом, але працює в тіні.

І ще один важливий нюанс. Уся ця історія з "автоматичним відстеженням переказів" із 1 березня — теж перебільшення. Податкова не моніторить кожну копійку, яку вам хтось скинув на картку за стару книжку чи мобільний телефон. Це технічно і юридично не так просто, як може здаватися.

Тож, якщо ви просто час від часу продаєте щось зайве — не хвилюйтесь. Це не бізнес, це звичайне життя.

А от тим, хто справді веде торгівлю системно, варто все ж задуматись: можливо, час вийти з тіні, зареєструватися офіційно, працювати через РРО/ПРРО і спати спокійно. Бо податкова, хоч і не слідкує за всіма підряд, але теж не дрімає.

Джерело: 5692.com.ua

Майже кожна мама хоч раз відчувала незручність, коли її дитина на дитячому майданчику відчайдушно хапає лопатку, кричить “моє!” і ховає її за спину, ніби це скарб зі скрині піратів. Така поведінка — це не обов’язково про погані манери чи неправильне виховання. У дітей є свої причини не ділитися, і вони далеко не завжди свідомі.

Як формується відчуття "свого" у дитини

У малюків до 1,5-2 років ще немає чіткого розуміння, що щось може бути !"не моє". Вони сприймають світ як продовження себе — лялька, ложка, мама, телефон — усе це "моє, бо біля мене". Десь у 2 роки з’являється чарівне слово "моє!" — і це, до речі, добрий знак. Це означає, що дитина нарешті починає відокремлювати себе від світу, формує межі особистого простору.

Чому "ні" — це важливо

Десь ближче до трьох років дитина вперше сміливо заявляє: "ні". І хоча це "ні" часто дратує дорослих, воно важливе — саме так малюк вчиться відстоювати себе. Якщо йому постійно нав’язують ідею, що треба все віддавати, не пояснюючи чому, він може вирости людиною, яка не знає, де її межі.

А от після трьох — починається командна гра

Приблизно з 3-4 років діти відкривають для себе магію спільної гри. З’являються перші "ми": ми будуємо, ми катаємось, ми друзі. Тут важливо підтримати дитину, показати, що ділитися — це не "втратити", а "розділити радість". Наприклад, збудувати разом вежу з кубиків — часто набагато крутіше, ніж грати на самоті.

Жадібність після 5 років — дзвіночок

Якщо у віці 5-7 років дитина все ще категорично не хоче ділитися, це може свідчити про внутрішній дискомфорт. Причини бувають різні — і не завжди очевидні з першого погляду.

Ось кілька найпоширеніших варіантів:

• дитині не вистачає любові або уваги;
• вона живе з одним із батьків і прив’язується до речей, як до символів зв’язку з іншим;
• ревнує до молодшого брата чи сестри, які отримують більше ласки;
• росте в бідності, де кожна іграшка — на вагу золота;
• сором’язлива і боїться втратити щось своє;
• бачить надмірну ощадливість дорослих і наслідує її.

Що з цим робити: поради без тиску і драми

Без докорів і ярликів

Образи на кшталт "ти жаднюга" можуть врізатися в пам’ять надовго. Натомість краще проаналізуйте: може, ви самі надто тримаєтесь за речі? Як у вас в родині з поділом і щедрістю?

Не плутайте індивідуальність із скупістю

Якщо малюк не хоче дати ляльку, яку сам щойно склеював після поломки — це не жадібність. Це самозахист. Важливо не змушувати, а пояснити. І дати вибір.

Подавайте приклад

Коли ви самі допомагаєте іншим — годуєте безпритульних тварин, дістаєте зайву іграшку для сусідського хлопчика чи навіть просто ділитеся пиріжком з дитиною — вона це бачить і вчиться не з підручника, а з життя.

Готуйте до "соціальних ситуацій" заздалегідь

Перед виходом на вулицю скажіть: "Сьогодні можуть бути дітки, хочеш взяти щось, чим не шкода поділитися?". Це не тиск, а нормальна підготовка.

Підтримуйте її добрі вчинки

Не потрібно розсипатися в оплесках, але навіть просте "Мені приємно, що ти поділився" працює краще, ніж десять "фу, який ти негарний".

Ще один важливий момент: не варто соромити дитину публічно

Фрази на кшталт "всі зараз подумають, що ти жаднюга" — це удар по самооцінці. Дитина має навчитись думати не про те, хто що скаже, а про те, як бути чесною із собою. Бо коли вона вміє слухати себе, тоді й ділиться щиро, а не "бо треба".

Дитяча жадібність — це не вада характеру, а симптом. І часто — не дитячої проблеми, а дорослого середовища. Коли дитина відмовляється ділитися, вона не завжди проявляє егоїзм — іноді це її спосіб зберегти межі, захистити себе або хоча б щось контролювати у світі, де вона мало що вирішує.

Джерело: 5692.com.ua

Є така прикмета: якщо залишити ніж на столі вночі, то можна накликати на себе біду. Бабусі казали, що це може призвести до сварок, хвороб або навіть впустити в оселю нечисту силу. А ви задумувалися, звідки взялася ця традиція та чи є в ній хоч крапля здорового глузду?

Забобони та містичні вірування

У давнину люди вірили, що ніч – це час, коли прокидаються духи та темні сили. А ніж – це не просто предмет, а своєрідний магічний інструмент, що володіє особливою енергетикою. Вважалося, що вночі він може "ожити" й наробити лиха: привернути сварки між домочадцями, відрізати від будинку добробут або навіть стати інструментом для нечистої сили.

Особливо забобонні люди уникали залишати ножі на столі, якщо в родині була вагітна жінка або мала дитина. Боялися, що це може вплинути на їхнє здоров'я або стати причиною невдач у майбутньому.

"Ріже" удачу і благополуччя

Ще одна цікава прикмета: якщо гострий предмет лишається на столі після заходу сонця, то він ніби «розрізає» енергетику дому, позбавляючи його захисту. Кажуть, що після цього в сім’ї можуть початися сварки, непорозуміння або навіть фінансові труднощі.

Практичні причини

Якщо забобони здаються вам безглуздими, то є й цілком раціональні пояснення, чому ніж варто прибирати після вечері:

• Безпека. Вночі, прокинувшись попити води, можна випадково зачепити ніж і поранитися. Особливо це небезпечно для дітей.
• Порядок на кухні. Навряд чи вам сподобається знаходити залишки їжі на ножі зранку.
• Збереження ножів. Гарні ножі мають служити довго, а якщо вони лежать без догляду, то можуть затупитися або заіржавіти.

Як правильно зберігати ножі

Щоб не накликати біду (або хоча б не наробити безладу), ось кілька корисних порад:

• Завжди мийте ніж після використання й одразу прибирайте в шухляду або на магнітний тримач.
• Якщо залишаєте ніж на столі, накрийте його серветкою – так робили в деяких традиціях, щоб уникнути "поганих" наслідків.
• Не передавайте ніж з рук у руки – краще покладіть його на стіл, щоб інша людина взяла сама.

Як би ви не ставилися до забобонів, є речі, які мають сенс навіть з точки зору здорового глузду. Ніж, залишений на столі, дійсно може стати джерелом проблем – хоча б у вигляді дрібних порізів і безладу на кухні. Тож краще зайвий раз його прибрати – і в домі буде спокійніше, і на душі якось затишніше.

Джерело: 5692.com.ua

Ми так звикли звертати увагу лише на шампуні й маски, що сам процес розчісування часто лишається в тіні. А дарма. Бо якщо тягати гребінцем, як мотузку через терни, то ніяка косметика не врятує. Волосся, як тонка нитка — варто трохи перетягнути, і воно рветься. Тож техніка має не менше значення, ніж склад засобів.

З чого почати? З гребінця

Так-так, не з розчісування, а саме з вибору гребінця. Якщо у вас кучері, як у пуделя після дощу, краще взяти щітку з м’якими зубцями. А для тонкого волосся, яке путається, ледь вітерець пройде, краще обрати гребінь з великими проміжками між зубцями. Сухе, ламке, пофарбоване — особливо вимогливе: тут підійдуть щітки з силікону або гнучкого пластику. Метал? Ні-ні, це як тертка по склу — надто грубо.

Техніка: не зверху вниз, а знизу вгору

Звучить нелогічно, але саме так треба робити. Починаєш з кінчиків — повільно, акуратно. Коли вузлики зникнуть, поступово рухайся до коріння. Під час цього краще підтримувати пасмо рукою — це знижує натяг і не дає волосяній цибулині "ображатися" й випадати. Така проста дія — і вже менше волосся залишається на гребінці.

Косметичні підмоги: кондиціонери, спреї, олії

Уявіть, що ваше волосся — це маленькі жолуді, які легко заплутуються в купі листя. Так ось, незмивний засіб — це як змазка: робить ковзання гребінця легким, як по маслу. Спреї зволожують, знімають наелектризованість, а ще допомагають розібрати ковтуни, не залишаючи за собою "жертв".

Що робити, якщо волосся заплуталося в клубок

Іноді, здається, що волосся вирішило пожити окремим життям. Особливо це стосується довгих, тонких і сухих пасм — вони плутаються, ніби у них такий характер. І тут головне — не нервувати. Бо коли смикаєш, рвеш, роздратовано кусаєш губи, нічого доброго не буде.

Розплутування — це майже ритуал

Ось міні-інструкція:

• Спочатку — помити голову.
• Потім — кондиціонер. Багато.
• Змити, легенько підсушити рушником. Без скручувань! Просто промокнути.
• Далі — засіб для полегшення розчісування. І вже тоді — гребінець з рідкими зубцями.
• Рухаємося знизу вгору, без паніки. Навіть якщо здається, що вузол там навіки.

А чи варто розчісувати мокре волосся

Це спірне питання. Багато хто каже: не можна! Мовляв, тоді волосся найбільш вразливе. Але є одне "але". Якщо зробити все правильно, розчісування мокрого волосся навіть може допомогти — особливо, якщо воно заплутане після душу. Тут головне — не залишати його просто мокрим без нічого.

Якщо вже розчісуєте мокре — дотримуйтесь правил

• Розчісуйте ще з кондиціонером на волоссі — тоді він працює як ковзка подушка.
• Якщо вже кондиціонер змито — можна нанести кілька крапель олійки або незмивного спрею.
• І — знову ж — тільки гребінець з рідкими зубцями. І знизу вгору, повільно, майже ніжно.

Розчісування — це не просто щоденна рутина, а процес, що безпосередньо впливає на здоров’я та вигляд волосся. Нехтування технікою або неправильний вибір інструментів можуть звести нанівець зусилля з догляду. У довгостроковій перспективі це призводить до ламкості, втрати блиску і навіть випадіння. Дбайливе ставлення до волосся — це не примха, а необхідність. Здорові пасма потребують уваги щодня, а не лише перед виходом з дому. І саме звички, що здаються дрібницями, з часом визначають результат. Тому варто приділяти час і дрібним деталям — вони формують основу краси.

Джерело: 5692.com.ua

Печінка — справжній фільтр нашого організму. Вона щодня переробляє сотні токсинів, що надходять із їжею, ліками, алкоголем і навіть повітрям. Але якщо перевантажити її жирним, смаженим і обробленими продуктами, вона перестає ефективно працювати. Результат? Постійна втома, проблеми з травленням і загальне погіршення самопочуття.

Добра новина — підтримати печінку можна природним шляхом! Достатньо додати в раціон певні продукти, що сприяють її очищенню та відновленню.

Зелений чай — природний детокс

Цей напій — чемпіон за вмістом катехінів, які стимулюють печінку виводити шкідливі речовини. До того ж, він знижує рівень жиру в печінці, що особливо важливо при неправильному харчуванні.

Як вживати? Пийте 2-3 чашки на день, але без цукру.

Гарбуз — відновлення клітин

Цей овоч не просто осінній символ, а ще й потужний союзник печінки. Він містить багато антиоксидантів, має жовчогінну дію та сприяє відновленню пошкоджених клітин.

Як вживати? Варіть кашу, запікайте шматочки або готуйте гарбузовий смузі.

Овес — природний очищувач

Він містить корисні волокна, які стимулюють виведення токсинів та покращують відтік жовчі. Регулярне споживання вівса сприяє комплексному очищенню організму.

Як вживати? Відвари, киселі, пророщені зерна або просто звичайна вівсянка.

Цибуля і часник — природні антибіотики

Ці гострі продукти містять аліцин — речовину, що допомагає печінці позбавлятися токсинів і боротися із запаленнями.

Як вживати? Додавайте в страви свіжим або запеченим.

Яблука — натуральний сорбент

Вони багаті на пектин — речовину, що пов’язує та виводить шкідливі сполуки ще до того, як вони потраплять у кров. Також яблука мають легку жовчогінну дію.

Як вживати? Сирими, запеченими або у вигляді смузі.

Хрестоцвіті овочі — природний захист

Броколі та цвітна капуста допомагають печінці активніше виводити токсини, покращують метаболізм та нормалізують рівень холестерину.

Як вживати? Відварюйте, запікайте або додавайте в салати.

Оливкова олія + лимонний сік — перевірений метод

Ця комбінація давно відома як спосіб очищення печінки. Оливкова олія сприяє відтоку жовчі, а лимонний сік допомагає розщеплювати жири.

Як вживати? Щоранку випивайте столову ложку олії з кількома краплями лимонного соку.

Авокадо — природний стимулятор печінки

Цей плід містить речовини, які змушують печінку активніше працювати, а також допомагає боротися із запаленнями.

Як вживати? Додавайте в салати або готуйте пасту гуакамоле.

Куркума — природний відновник

Ця спеція сприяє регенерації клітин печінки, допомагає їй боротися з токсинами та знижує рівень шкідливого холестерину.

Як вживати? Додавайте в чай, супи або соуси.

Грейпфрут — розщеплювач жирів

Цей фрукт містить нарингенін, який нормалізує рівень глюкози в крові та допомагає печінці швидше розщеплювати жири.

Як вживати? Половинка грейпфрута на день або свіжовичавлений сік.

Волоські горіхи — подвійний захист

Містять аргінін, що допомагає нейтралізувати токсичний аміак, та глутатіон — природний антиоксидант, який печінка виробляє сама.

Як вживати? Жменька горіхів на день – і печінка скаже "дякую".

Печінка – штука витривала, але не всесильна. Вона терпляче фільтрує все, що ми їмо й п’ємо, але якщо постійно випробовувати її на міцність, рано чи пізно отримаємо "привіт" у вигляді втоми, важкості чи інших неприємностей. То, може, не варто доводити до краю? Додати в раціон трохи "дружніх" продуктів – не так уже й складно. Пару яблук на день, чашка зеленого чаю, ложка оливкової олії зранку – і вже легше. А ще краще – поменше зайвого: менше фастфуду, менше зайвого цукру, менше "та ну, нічого страшного, ще шматочок". Бо здоров’я – штука підступна: поки є, не помічаєш, а як тільки дає збій – шкодуєш, що не беріг.

Джерело: 5692.com.ua