Вчора, 13 квітня, інспектори отримали виклик про ДТП. На місці події патрульні виявили два пошкоджені транспортні засоби Daewoo Lanos та Skoda Roomster. Власники автівок повідомили, що припаркували їх за двором й згодом виявили пошкодження характерні ДТП.
Архів за день: 14.04.2025 17:00
«Ідеальний час ніколи не настане – дійте зараз» – військовослужбовець ЗСУ Руслан Краснов
На тлі викликів, які переживає Україна, слова військовослужбовця ЗСУ та голови фракції «Громадська Сила» Руслана Краснова звучать як потужний заклик до дії та усвідомлення власної відповідальності.
Дружба починається вдома: як підтримка батьків впливає на соціальні навички дитини
Усі ми хочемо, щоб наші діти не почувалися самотніми в школі. Особливо коли чуємо від них щось на кшталт: "Мамо, зі мною ніхто не грається" або "А чому мене не покликали на свято?". У такі моменти серце стискається. Але, чесно кажучи, впливати на ситуацію — цілком реально. Просто іноді дружба для дитини — це як складний пазл, де потрібен хтось, хто допоможе зібрати перші фрагменти.
Дитяча впевненість починається вдома
Самооцінка дитини — це не просто гарні слова. Це той фундамент, на якому будується її здатність говорити: "Привіт, мене звати Оля. Пограємо?". Іноді достатньо одного теплого слова вдома, аби малюк повірив, що він гідний дружби. Похваліть, нагадайте, що всі нервуються перед новими знайомствами. Навіть дорослі. Навіть ми з вами.
Спільна справа — перший крок до дружби
Гуртки — це не лише малювання чи танці. Це ще й чудова нагода для дитини побачити, що поруч є хтось, кому теж подобається конструювати з LEGO чи вивчати динозаврів. І саме це може стати місточком до нових знайомств. Інколи достатньо одного "О, ти теж це любиш?", щоб почалася дружба.
Мамині знайомства — допомога з іншого боку
Так, звучить трохи дивно — "дружити з мамами однокласників". Але це працює. Якщо ви запропонуєте прогулянку чи каву іншій мамі, є шанс, що ваші діти теж знайдуть спільну мову. Усе-таки дорослим легше домовитися про "погуляти разом після школи". А діти… вони вже якось розберуться самі — у пісочниці чи на батуті.
Табори: коли дитина дорослішає на очах
Поїздка до табору — це як міні-життя без мами. Самостійність, нові обличчя, ігри до ночі. Там швидко заводяться друзі, бо в один намет — чужі, а за три дні — майже родина. А ще це перевірка на "вмію знайомитися" у реальних умовах.
Свята вдома — не просто веселощі
Звичайне дитяче свято вдома може перетворитися на трамплін до дружби. Запросіть кількох однокласників, дайте їм простір — торт, кульки, настільні ігри. Спільні спогади об’єднують. А ще це спосіб показати: "Моя домівка відкрита, приходьте, мені цікаво з вами".
Як почати розмову? Справжнє мистецтво
Не всім дітям легко сказати перше слово. Навчіть простим фразам: "Можна я з вами?" або "А ти любиш… (ігри, динозаврів, книжки)?". Це дрібниці, але вони відкривають двері. А ще, покажіть приклад — нехай дитина побачить, як ви знайомитеся з людьми.
Якщо не вийшло — це ще не кінець
Дружба — це не завжди "любов з першого погляду". Іноді дитину відштовхують, і це боляче. Але важливо пояснити: "Це не через тебе". Можливо, інша дитина просто в поганому настрої. Не кожне "ні" — це особиста поразка. І головне — поруч завжди є мама, яка зрозуміє.
Сім’я — тил, куди хочеться повертатись
Якщо вдома тепло, затишно й дитину там чекають, навіть важкий день у школі не буде таким страшним. Діти, у яких є міцна опора вдома, краще долають соціальні труднощі. Бо знають: їх люблять незалежно від того, скільки в них друзів.
Смаколики як соціальний місток
Так, іноді печиво — це не просто десерт. Якщо дитина принесе в клас щось смачненьке (особливо з нагоди свята), вона отримає позитивну увагу. Або, наприклад, візьме у школу настільну гру — це дасть змогу зібрати довкола себе дітей. Маленькі ініціативи — великий ефект.
Розмови — ключ до розуміння
Частіше говоріть з дитиною. Запитуйте, як минув день, що нового у класі, з ким сиділа за партою. Не для контролю, а щоб показати — це справді важливо. І, можливо, саме у цій розмові з’явиться ідея, яка допоможе їй зробити наступний крок до дружби.
Бути батьками — це не лише годувати й одягати. Це ще й навчити, як бути поруч із іншими. Іноді — дати пораду, іноді — просто вислухати. Але найголовніше — залишатися тим безпечним островом, куди дитина завжди може повернутися, навіть якщо весь світ тимчасово відвернувся.
Джерело: 5692.com.ua
У ПЦУ розповіли, чи можна освячувати на Великдень алкоголь і тютюн
Здається, перед кожним Великоднем виникає одне й те саме питання: що класти до кошика, а що краще лишити вдома? І мова зараз не про паски, яйця чи ковбасу — з ними все зрозуміло. Найбільше запитань викликають тютюн і алкоголь. Особливо горілка — дехто прямо ставить її в кошик між шинкою і хріном. Але чи це нормально?
Що кажуть у Церкві
Отець Георгій Коваленко, священник ПЦУ і ректор Відкритого православного університету, пояснює це просто. Якщо хочете — келих вина у кошику ще можна зрозуміти. Вино, зрештою, є символом в богослужіннях. Але ось міцний алкоголь — це вже інша історія.
Церква прямо не забороняє приносити щось таке, але, чесно кажучи, це не зовсім доречно. Як каже отець, Святе Письмо ж не забороняє пити, але нагадує: "не упивайтеся вином". Тобто — усе добре в міру. І тут логіка доволі зрозуміла: святкування має бути з розумом, а не з перегаром.
Помірність — ключове слово
Завершився піст — і що, тепер можна накидатися на їжу й напої, як на останній бенкет? Ні, так справа не робиться. Піст мав навчити тримати себе в руках. Це як тренування сили волі — щоб потім, навіть коли можна все, знати межу.
І ось тут важливо: святковий стіл не має перетворюватися на змагання "хто більше вип’є чи з’їсть". Навпаки — це момент подяки, радості, родинного тепла. Не варто його затьмарювати хмільним перебором.
А як щодо тютюну
З цим усе ще простіше. У ПЦУ прямо кажуть: тютюн — шкідлива звичка, яка веде до залежності, а значить — до гріха. Тож освячувати його немає жодного сенсу. Навпаки, краще використати Великдень як точку відліку, щоб спробувати позбутись цієї звички.
Цікаво, що сам отець Георгій іноді жартує: мовляв, "а що, не боїтеся, що я зараз покроплю, а воно на воду перетвориться?". І люди, каже, іноді справді знімають пляшки з кошика — бо, ну мало що…
Офіційна позиція ПЦУ
У пресслужбі ПЦУ уточнюють: вино — так, може бути на великодньому столі. Але Церква не підтримує його освячення. Чому? Бо тоді в когось із проблемами з алкоголем з’явиться чудова "відмазка": мовляв, батюшка ж освятив! А це вже — зовсім інша історія.
Тому і не вітається це церковне "благословення пляшки" — не для того воно.
От і все. Великдень — це ж не про те, що у кошику, а про те, що в серці.
Джерело: 5692.com.ua
Стрес під контролем: чому помірна напруга корисна для розвитку
Здається, що від стресу й тривоги просто немає порятунку. Все звалюється одночасно — дедлайни, родинні турботи, думки в голові крутяться, як вентилятор на повну потужність. Але, що цікаво, саме ці стани не завжди є ворогами. Іноді — це наші внутрішні вчителі. Просто ми про це рідко замислюємося.
Життя під тиском: від кави до криз
Більшість із нас знайомі з відчуттям, коли вже зранку серце б’ється швидше, ніж хотілося б — через роботу, нескінченні повідомлення, чи побутову метушню. Стрес ніби прокидається разом із нами. І, чесно кажучи, ми часто ігноруємо його доти, доки він не починає буквально душити — і тоді вже без фахівця не обійтись.
Коли ми на межі — не завжди це погано
Психологиня Ліза Дамур, яка виступала на з’їзді Американської психологічної асоціації, сказала цікаву річ: стрес найчастіше виникає тоді, коли ми або свідомо намагаємось вирости над собою, або життя само змушує виходити за звичні рамки. І знаєте що? Це не завжди погано. І звільнення, і народження дитини — обидва сценарії трясуть нас зсередини, але по-різному.
Стрес як щеплення від майбутніх штормів
З іншого боку, помірна доза стресу — це щось на кшталт тренування перед справжнім забігом. Легкий стрес допомагає адаптуватися до складніших викликів у майбутньому. Звучить парадоксально, але саме в складних ситуаціях ми часто знаходимо в собі сили, про які навіть не здогадувались. Хоча, звісно, якщо стрес перетворюється на марафон без фінішу — тоді вже біда.
Коли тривога — це не ворог, а тривожний дзвінок
Тривога має погану репутацію. Нам постійно нав’язують, що це щось шкідливе й небажане. Але, як зазначає Дамур, цей стан — це наш вбудований радар. Така собі сирена, яка каже: "Гей, щось не так. Озирнись". І хоча вона може бути надто гучною, це не завжди означає, що вона бреше.
Не кожна тривога — хвороба, і не кожне хвилювання — зло
Деякі тривожні сигнали справді корисні. Наприклад, відчуття "щось не те" перед тим, як підписати сумнівний договір — це не примха, а спроба мозку захистити вас. Але є нюанс: якщо тривога стає фоновим шумом, який не зникає — тоді вже треба щось із цим робити.
Допомога — це не слабкість, а мудре рішення
Навіть якщо тривога не лякає, а просто заважає нормально жити — не треба терпіти. Хтось заспокоюється під час читання, хтось — на прогулянці, а хтось шукає психолога. І це нормально. Бо чекати, поки все пройде само — це як дивитись на пожежу й сподіватись, що вона згасне без води.
Індустрія щастя — не завжди добрий порадник
Дамур також застерігає: всі ці компанії, які кричать, що треба бути постійно щасливим, — іноді просто продають ілюзії. Людина не може бути в піднесеному настрої 24/7 — це просто нереально. Сум, злість, страх — це теж частина життя. Їх не треба гнати геть, як непроханих гостей. Іноді вони приходять із важливою інформацією.
У нашому прагненні бути "в нормі" ми часто забуваємо, що нормальність — це не постійне щастя, а вміння переживати різні стани. Стрес і тривога — не кара, а сигнали. Вони можуть нашкодити, якщо ми їх ігноруємо, але можуть і допомогти — якщо прислухаємося. Мудрість — не в тому, щоб не відчувати негатив, а в тому, щоб знати, що з ним робити. І не боятися попросити про допомогу, коли потрібно.
Джерело: 5692.com.ua
У Соборному районі Дніпра горіла квартира: деталі
13 квітня 2025 року вранці на вулиці Писаржевського, що в Соборному районі міста Дніпро, сталася пожежа в одній із квартир двоповерхового багатоквартирного будинку. Про це повідомили в ГУ ДСНС області.
Сигнал про займання надійшов до Служби порятунку 101 о 07:10. За попередньою інформацією, вогонь охопив речі домашнього вжитку на площі 8 квадратних метрів у квартирі, розташованій на другому поверсі будівлі.
На місце події оперативно прибули рятувальники. Загалом до ліквідації пожежі залучили 8 фахівців ДСНС та 2 одиниці спеціальної техніки.
Завдяки швидким та злагодженим діям рятувальників, пожежу вдалося повністю ліквідувати вже о 07:54. На щастя, обійшлося без жертв і постраждалих.
Джерело: 5692.com.ua
На Дніпропетровщині з початку повномасштабного вторгнення постраждали 228 дітей
Дніпропетровщина увійшла до пʼятірки регіонів, де постраждало найбільше дітей.
Між модою і здоровим глуздом: як обрати стрижку, що личить саме вам
Нова зачіска — це як нове життя. Вийшла з салону, подивилась у дзеркало, і ніби хтось інший на тебе дивиться. Але буває й по-іншому: щось не те, не сіло, не заграло. І ти ніби й не старша, але чомусь виглядаєш… як тітонька. Тут справа не в чарівному шампуні, а в помилках, які жінки часто допускають, обираючи зачіску. Давай розберемо кілька з них — може, впізнаєш себе або подругу.
Між ультрамодною і "привітом з 90-х" — тонка межа
Бажання бути в тренді — це нормально. Але коли обираєш стрижку, яка пасує 20-річним тиктокеркам, а тобі, скажімо, ближче до 40 — це ризик. Зачіска має підкреслювати, що ти стильна, а не намагатися зменшити паспортний вік силоміць. Так само й з застарілими формами — оті дивні каскади чи "шапочка" з нульових, які давно втратили актуальність. Зі сторони це виглядає як спроба повернутися в минуле, яке вже точно не повернеться.
Красива — та тільки до першого миття голови
Є зачіски, які виглядають ідеально, але лише поки ти не вийдеш із салону. Потім — щоранку марафон із феном, щітками, пінками, лаками… А в тебе зранку максимум 15 хвилин і кава, яка стине. І от замість легкої укладки — вічне розчарування у власному відображенні. Тут краще одразу подумати: я реально буду це укладати щодня?
Обличчя — як рама для картини
Не буває стрижки, яка всім личить. Комусь пасують чубчики, комусь каре, а комусь — високі зачіски. Тут усе залежить від форми обличчя. Якщо не врахувати цього нюансу, то замість підкреслення вилиць чи маскування щічок отримаєш щось протилежне. До речі, візуально ідеальний варіант — коли зачіска робить обличчя більш овальним. Це як правило, яке краще пам’ятати.
Не твоя довжина — як чужі туфлі
Буває так: подруга зробила коротку стрижку — і ти теж захотіла. Але на тобі вона виглядає… ну, м’яко кажучи, не так. Бо довжина — це не тільки мода, це ще й структура волосся, вік, риси обличчя, навіть тип фігури. Наприклад, дуже довге волосся на мініатюрній жінці може "перетягнути" акценти вниз. А коротке — відкрити щось, що краще було б прикрити.
Волосся — воно ж не пластилін
Структура волосся — як характер: у когось жорстке й неслухняне, а в когось м’яке й пухнасте. Якщо зробити коротку стрижку на жорсткому волоссі — отримаєш ефект "їжачка". М’яке, навпаки, буде стирчати, як кульбабка після дощу. І потім — знову ті самі нескінченні укладки, вирівнювання, гелі, лак… А можна ж було одразу врахувати цей момент.
Зачіска — це більше, ніж просто волосся. Це настрій, самовідчуття, спосіб показати себе світу. І поки ми женемось за модою чи намагаємось повторити чужий образ, можемо загубити своє відображення. Тому, перш ніж сісти в крісло до перукаря, краще чесно відповісти собі: я це роблю для себе — чи для когось іншого.
Джерело: 5692.com.ua
Майже 350 порушень виявили на зимувальних ямах Дніпропетровщини за 5 місяців заборони вилову риби
Із 1 листопада 2024 року до 31 березня 2025 року під час заборони на вилов риби на зимувальних ямах у Дніпропетровській області зареєстрували 347 порушень.
Дубайська “волохата” паска: як приготувати модний великодній десерт
Хочете здивувати всіх за великоднім столом? Ось вам паска, про яку ще довго говоритимуть. Це не жарт і не хайп — дубайська "волохата" паска справді наробила шуму. А все через її зовнішній вигляд: зверху вона схожа на хмару або перуку для янгола. У соцмережах уже десятки відео, як цю красу готують і як апетитно розламують. Але не хвилюйтесь — нічого надскладного тут немає. Просто потрібно знати кілька хитрощів.
Що потрібно приготувати заздалегідь
Для опари:
- Тепле молоко — 200 мл,
- Свіжі дріжджі — 30 г,
- Цукор — 150 г,
- Борошно — 2 столові ложки (взяти з основної кількості).
Для тіста:
- 2 яйця,
- Какао — 40 г,
- Борошно — 550 г,
- Вершкове масло (м’яке) — 60 г.
А тепер до родзинки — начинки:
- Катаїфі (тонюсіньке ниткоподібне тісто, схоже на дрібну локшину),
- Вершкове масло — трішки для обсмаження,
- Фісташкова паста — скільки не шкода, бо чим більше, тим смачніше,
- Або ж можете спростити собі життя і купити вже готову турецьку халву "волосся янгола", її ще називають пішманіє.
Як це все зробити
Спочатку — опара. Підігріваємо молоко (не гаряче, просто тепле), додаємо туди дріжджі, цукор і дві ложки борошна. Добре перемішуємо — має бути консистенція густої сметани. Накриваємо рушничком і залишаємо "дихати" хвилин на 15-20.
Далі — тісто. У мисці збиваємо яйця, додаємо какао та поступово всипаємо борошно. Потім вводимо нашу опару — і починаємо місити. Спочатку буде липке, але не здавайтесь. Як тісто стане більш слухняним — додаємо вершкове масло. І ще раз місимо. Так, щоб руки трохи втомилися.
Накриваємо тісто — рушником, плівкою, як зручно — і даємо йому піднятися. Приблизно півтори години. Потім легенько обминаємо (але не знищуємо!) і розкладаємо по формах. Форму заповнюйте десь наполовину — і знову залишаємо на 30 хвилин, нехай ще трохи підросте.
Випікання: духовка має бути розігріта до 180 градусів. Паски печуться десь 30–40 хвилин. Як тільки з’явиться аромат свята — значить, час перевірити.
Тепер — найбліьш цікаве: начинка
На сковорідку кидаємо трохи вершкового масла, чекаємо поки розтане. Потім туди катаїфі — обсмажуємо до золотистості. Додаємо фісташкову пасту, перемішуємо — і виходить така собі липка, ароматна суміш, яка просто проситься в паску.
Обережно вирізаємо у пасці верхівку (ніби шапочку зняли), ложкою витягаємо серединку (але не до дна!) — і закладаємо начинку. Потім ставимо шапочку назад. Можна ще глазур'ю прикрасити, а зверху — подрібнені фісташки чи навіть шоколадну крихту. Як душа забажає.
Є інший варіант: купити вже готову солодку халву у вигляді ниток — пішманіє. Просто кладемо її всередину, трохи утрамбовуємо, закриваємо верхівкою і зверху глазур.
Словом, виглядає наче з Instagram, а готується — як звичайна паска, тільки цікавіше. Якщо хочете справити враження на гостей або просто здивувати близьких — спробуйте приготувати. Можливо, ця "волохата" паска стане вашим новим великоднім улюбленцем.
Джерело: 5692.com.ua