Мабуть, кожна українська родина має свою "родзинку" серед консервації — комусь більше до вподоби кетчуп із яблуками, хтось не уявляє осені без лечо, а дехто… тихенько маринує огірки за старим болгарським рецептом, який передається мало не як родинна реліквія. І знаєте що? У цих хрустких огірочках справді є щось особливе. В міру солодкі, трохи пряні, ідеально підійдуть і до пюре, і до запеченої картоплі, і просто — до хліба з салом.

Здається, що може бути простішим, ніж приготувати огірки на зиму? Залив, закрутив, поставив у шафу — і все. Але як тільки доходить до справи, починаються нюанси: то смак "не той", то огірки м’які, як варена картопля. Знайоме? Отож, аби вийшло дійсно вдало — як ті, які колись їли у бабусі — варто дотримуватись певної схеми. Не складної, ні. Але точної.

Що потрібно підготувати

• 1 літр води (це основа для розсолу);
• 4 ч. ложки солі (звичайної, не йодованої);
• 8 ч. ложок цукру (не лякайтесь, буде в міру солодко);
• 8 ст. ложок оцту 9% (саме 9% — не плутайте з яблучним);
• 5–6 кружалець ріпчастої цибулі;
• 5–6 шматочків моркви (тоненько, щоб швидше промаринувалась);
• 5–6 горошин чорного перцю;
• 1 лавровий лист (без фанатизму);
• 1 сушена гвоздика (вона дає ту саму ледь вловиму нотку).

Як готувати — покроково, без зайвих ускладнень

• Починаємо з банок. Їх потрібно добре простерилізувати. У духовці, на парі — як звикли. Головне — чистота, бо інакше весь смак зіпсується вже за пару тижнів.
• Далі — закладка. На дно стерильної банки кладемо кружальця моркви, цибулі, кілька горошин перцю, лавровий лист і гвоздику. Це — наш "ароматний фундамент".
• Огірки. Беріть маленькі, молоді, не переспілі. Якщо свої з городу трохи підросли — розріжте на 2–4 частини, залежно від розміру. Але краще, звісно, цілі — вони краще тримають форму.
• Обдаємо окропом. Залили в банки — і накрили стерильними кришками. Нехай постоять хвилин 30, щоб прогрітись і віддати аромат.
• Готуємо маринад. Воду, яку щойно злили з банок, виливаємо в каструлю. Додаємо туди сіль і цукор — саме в тій пропорції, що вказана вище. Коли розчин закипить — вимикаємо і додаємо оцет. Усе, маринад готовий.
• Фінальний етап. Гарячим маринадом заливаємо огірки, закручуємо кришки. Банки перевертаємо догори дном, залишаємо остигати природним способом. Ні рушників, ні пледів — нічого загортати не треба.

Цікаво знати

• Гвоздика не тільки додає смаку, а й діє як натуральний консервант.
• Болгари взагалі вважають цей рецепт одним із найвдаліших для зимових закусок — у них це класика.
• Якщо хочете зробити маринад пікантнішим — можна додати шматочок хрону або зернятка гірчиці, але це вже на смак.

Мариновані огірки — це не просто "запас на зиму". Це, насправді, маленька культурна спадщина, яку передають із покоління в покоління. І кожен раз, коли відкриваєш банку й чуєш знайомий аромат — ніби повертаєшся у дитинство. Тому готуймо з душею. Бо смачно — це тоді, коли з любов’ю.

Джерело: 5692.com.ua

Коли вдома живе пухнастий улюбленець — це не тільки про любов і сміх, а ще й про відповідальність. Здається, він просто гріється на сонечку, але за тією невимушеністю стоїть купа щоденних дрібниць: правильно підібрати корм, подбати про лапки після прогулянки, перевірити очі… І — не забути про вушка. Так, саме вони часто лишаються "за кадром", хоча можуть підкинути чимало неприємностей, якщо їх ігнорувати.

Мабуть, ви вже не раз чули, що чистити вушка тваринам потрібно регулярно. Але от як саме це робити, щоб не нашкодити? Тут і починаються нюанси. Бо, чесно кажучи, можна з добрих намірів наробити лиха, особливо якщо використовувати невідповідні засоби чи методи.

Без ватних паличок — серйозно

Перше, що варто запам’ятати раз і назавжди: ніяких ватних паличок у вуха тваринам! Це не перебільшення. Навіть якщо вам здається, що зможете "акуратно" почистити — ризик пошкодити внутрішню частину вуха або проштовхнути сірку ще глибше дуже високий.

Натомість у зоомагазинах є безліч спеціальних засобів: лосьйони, спреї, гелі. Вони створені саме для тварин, з урахуванням їхньої чутливої шкіри.

Як почистити вуха правильно

• Доступ до вушка. Якщо шерсті навколо забагато, обережно відгорніть її або розчешіть — вона не має заважати.
• Капаємо лосьйон. Засіб зазвичай має піпетку або зручний носик-дозатор. Кілька крапель — і готово.
• Масаж. Обережно помасажуйте основу вушка. Якщо почули хлюпання — чудово, значить засіб почав працювати.
• Тримаємо кілька секунд. Просто, щоб дати лосьйону час подіяти. Це може бути пів хвилини, іноді більше.
• Дайте потрясти головою. Тут краще відійти — бруд, рідина й залишки сірки летять в усі боки, але саме це і потрібно.
• Протерти зовні. Не лізьте глибоко. Просто візьміть м’яку серветку або ватний диск і приберіть те, що вийшло на поверхню.

Як часто це треба робити

Тут усе залежить від породи, віку і навіть способу життя тварини.

• У собак із довгими вухами (кокери, бассети тощо) скупчення бруду відбувається частіше, тож раз на тиждень — нормальна практика.
• У більшості котів вуха очищаються природно, і втручання потрібне не так часто — раз на місяць або й рідше.
• Але є ще й індивідуальні особливості — у когось вушка більш схильні до накопичення сірки чи запалень. Якщо сумніваєтесь — краще спитати ветеринара.

Симптоми, які не можна ігнорувати

Є певні ознаки, при яких треба не просто чистити вуха, а вже прямувати до клініки:

• тварина постійно чухається;
• неприємний запах з вуха;
• почервоніння або набряк;
• виділення неприродного кольору (жовті, зелені, коричневі);
• нахиляє голову вбік або трясе нею постійно.

Це вже можуть бути прояви отиту, грибка чи навіть паразитів. Зволікати не варто.

Турбота = профілактика

Регулярне очищення — це як чищення зубів: не завжди приємно, але неймовірно важливо. А ще це хороший спосіб налагодити контакт із улюбленцем. Якщо все робити ніжно, без стресу і з ласощами наприкінці — навіть найвпертіша тварина поступово звикне. І, можливо, навіть трохи полюбить цю частину догляду.

Вухо — річ тонка, а у тварин — ще й надзвичайно чутлива. Одна необережність може коштувати не лише комфорту, а й здоров’я. Тож якщо вже вирішили взяти на себе відповідальність за чотирилапого друга — не забувайте про дрібниці. Саме з них і складається справжня турбота.

Джерело: 5692.com.ua