Передвеликодня Рада оборони — як завжди про серйозне. Під час зустрічі обговорювали мобілізацію та укріплення рубежів. Утім, у фокусі була також коменданська година на Великдень, розповів очільник Дніпропетровської ОДА Сергій Лисак.

Комендантська година: не час для прогулянок

У центрі уваги — нічна тиша. Голова Ради звернувся до правоохоронців із чітким меседжем: комендантську годину ніхто не скасовував, навіть попри свята. Більше контролю, більше перевірок, менше "нічних пригод" у тилу.

Великдень чи не Великдень — пересування в нічний час буде забороненим. Навіть якщо душа просить піти до церкви на нічну службу чи посидіти довше в гостях. Поліція працюватиме у посиленому режимі, тож заклики "ну ми ж тільки трошки" — не спрацюють.

З церквами проговорять окремо

Окрему увагу пообіцяли приділити діалогу з представниками релігійних конфесій. Усе, що стосується великодніх служб, будуть обговорювати окремо — аби й віру зберегти, і безпеку не втратити.

Тож правила залишаються правилами, навіть у найсвітліші дні. І Великдень — не привід їх порушувати. Бо коли країна у війні, дисципліна — це теж зброя.

Джерело: 5692.com.ua

Кажуть, очі — дзеркало душі. Але, як виявилось, це ще й мапа до здоров’я. Деякі хвороби можна вирахувати буквально поглянувши в людину — у прямому сенсі. І ні, це не магія, а проста медицина. Лікарі давно навчилися читати "мікросигнали" в очах, які для нас з вами виглядають як звичайна втома чи почервоніння. Але насправді — там криється куди більше.

Очі та гіпертонія: мовчазний сигнал

У багатьох людей високий тиск довго не дає про себе знати. Жодного болю, жодного натяку. Але якщо офтальмолог бачить, що артерії в сітківці звужені, а вени наче трохи розширені — це може бути перший тривожний дзвіночок. Саме очне дно "підказує", що варто перевірити тиск. І це не жарти, бо гіпертонія часто приходить мовчки, а б’є — боляче.

Цукровий діабет: коли кров проговорюється

Іноді в очах можна побачити не просто втому. У людей з підвищеним рівнем цукру на сітківці можуть з’явитися мікрокрововиливи — невеличкі червоні точки чи плямки. Це так звана діабетична ретинопатія. Якщо нічого не робити, можна дійти до повної втрати зору. Без перебільшення. А починалося, здавалося б, з банального "погано бачу в сутінках".

Сухість і почервоніння — не завжди від комп’ютера

Ми звикли думати, що червоні або сухі очі — просто результат безсонної ночі або багатогодинної роботи за ноутом. Але якщо симптоми не зникають, це може бути зовсім інша історія. Наприклад, наслідки ревматичних хвороб чи навіть таких "серйозних гостей", як туберкульоз або герпес. Очі тут буквально запалюються зсередини.

Жовті білки: сигнал від печінки

Жовтуватий відтінок білків очей — це вже історія не про втому, а, швидше за все, про печінку. Можливо, орган просто перевантажений, а можливо — це хронічне запалення, застій жовчі або навіть цироз. Це одна з тих ознак, які ніби й не болять, але мають звучати як тривожна сирена.

Пухлини мозку: ознаки через очі

Ось що справді дивує — зоровий нерв, який приєднаний до очного яблука, може "розповісти" лікарю, що відбувається в головному мозку. Якщо є набряк, особливо без явних причин, — це може бути непряма ознака внутрішньочерепної пухлини. Так, це вже серйозний рівень діагностики, але саме перевірка очного дна іноді рятує життя.

Колір очей змінився? Можливо, не просто так

Звучить дивно, але іноді меланома — рак шкіри — може проявитись саме в оці. Наприклад, як темна пляма або зміна кольору райдужки. Різке потемніння чи поява "тіні" на зіниці — це вже вагома причина звернутись до лікаря. Ні, не до косметолога, а саме до офтальмолога.

Ячмінь і шлунок — що спільного

А ви знали, що часта поява ячменю може свідчити про проблеми з кишківником або слабкий імунітет? Особливо якщо він виникає один за одним, без очевидної причини. Це не просто "продувало на вітрі". Можливо, організм таким чином показує, що "зсередини щось не так".

Як офтальмолог бачить більше, ніж ми

У медиків є спеціальне обладнання, яке дозволяє зазирнути в сітківку — фактично це єдина частина нашого тіла, де судини видно неозброєним оком. І саме через очі лікар може побачити, як працює серце, печінка, судини — навіть якщо зовні все ніби гаразд. Тому огляд у офтальмолога — це не лише про "підібрати окуляри", а справжній чек-ап.

Очі не просто бачать світ — вони ще й показують нам правду про самих себе. У буквальному сенсі. Навіть одна маленька зміна, яку ви можете не помітити — може виявитися знаком великої біди. І хоча здається, що втомлені очі — це дрібниця, насправді це може бути перший крок до раннього виявлення важкої хвороби. Можливо, саме візит до офтальмолога колись збереже комусь з нас зір. А може й життя.

Джерело: 5692.com.ua

От уявіть собі ситуацію. Ви вирішили продати стару праску або дитячий велосипед через OLX — і тут на вас вже, по суті, "дивиться" податкова. Так-так, навіть якщо це був ваш єдиний продаж за весь рік. І от тепер здається, що навіть домашній розпродаж стане чимось, за що треба звітувати, ніби ви справжній підприємець.

Про що йдеться

Нардепка Ніна Южаніна підняла тривогу: Мінфін підготував новий законопроєкт. Його суть у тому, що всі цифрові платформи — типу OLX, ROZETKA, Prom.ua та інші — тепер мають щороку звітувати до податкової про кожного користувача, який хоч щось продав. І неважливо, скільки разів — один чи сто.

До речі, ці платформи хочуть ще й зробити податковими агентами. А це вже серйозніше. В перекладі на людську мову це означає, що вони будуть змушені автоматично утримувати з доходу продавця податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) і ще й військовий збір. Тобто, отримали гроші — частину одразу вирахують, і не спитають, чому ви взагалі той диван продавали: бо переїжджаєте чи просто хотіли звільнити місце в кімнаті.

Южаніна каже: така ініціатива виглядає як надмірна. І це м’яко сказано. З її слів, Мінфін обрав з європейських норм тільки те, що вигідно державі — а от порогові значення, які захищають звичайних людей, "випали з тексту".

Що мається на увазі

У ЄС, наприклад, звітність подається лише в тому випадку, коли продавець:

• заробив понад 2000 євро,
• або здійснив 30+ продажів за рік.

А в нас, судячи з усього, хочуть податки навіть з першої проданої футболки. У прямому сенсі — з 1 гривні. І, що ще цікавіше, цю жорстку норму озвучили під час робочої групи, де обговорювали цей проєкт закону. Там, до речі, були й інші "перли", про які Южаніна навіть не захотіла згадувати публічно.

І от тепер питання: це що, кожен продавець б/в телефона має готувати податкову декларацію, мов айтішник із доходом у доларах? Чесно кажучи, це виглядає абсурдно. Тим більше зараз, коли людям і так вистачає турбот — і з цінами, і з тарифами, і взагалі з життям у реаліях воєнного часу.

Джерело: 5692.com.ua

Перед Великоднем на кухнях стає особливо людно. Хтось ставить опару ще вдосвіта, інші — шукають щось новеньке, без танців із дріжджами. Бо хочеться і смачно, і не надто клопітно. Саме така вона — сирна пасочка, ніби тепла згадка з дитинства, що пахне ваніллю й спокоєм. От серйозно, цей рецепт — ніби скарб. Золото, яке не сховаєш під подушку, бо хочеться їсти його просто гарячим.

Коли хочеться без дріжджів, але з душею

Ця сирна паска — без жодної граминки дріжджів. І знаєте, це ще й плюс: не треба вгадувати, "чи піднялось тісто", "чи вистоялося", "чи не впаде раптом, як віник після генерального прибирання". Все простіше. Але на смак — просто вау. М'яка, соковита, з легенькою кислинкою сиру, і таким ароматом, що сусіди, здається, теж хочуть святкувати з вами.

Що потрібно — список простий, але не банальний

Інгредієнти для тіста:

• 350 г домашнього сиру (краще не надто мокрого)
• 180 г м’якого вершкового масла
• 180 г цукру (можна трішки менше, якщо не любите надто солодке)
• 200 г яйця (це приблизно 4 середніх)
• 270 г борошна (вищого сорту або й цільнозернове, кому як до душі)
• 10 г розпушувача
• 100 г родзинок або, якщо хочеться яскравіше, цукатів, вишні, журавлини — на ваш смак
• 1 г куркуми — для теплого золотистого кольору
• ванільний цукор — скільки не шкода

Для глазурі (молочна, ніжна):

• 150 г згущеного молока
• 50 г сухого молока
• 40 г цукрової пудри

Замішуємо — по-простому, без заморочок

У великій мисці з’єднуємо все сухе — борошно, розпушувач, ванільку, куркуму. Масло має бути м’яким, тому заздалегідь вийміть його з холодильника. Збиваємо міксером 3–5 хвилин, поки воно не стане світлим і повітряним, ніби перший сніг на Новий рік.

Потім по черзі додаємо цукор і яйця. Масу добре перемішуємо. Далі вводимо сир — і знову міксер у руки або стара дерев’яна ложка, як у бабусі.

Родзинки й кольорові штучки

Родзинки, журавлини чи що ви там вибрали — обов’язково промити, бажано в теплій воді, і добре обсушити на рушничку. Інакше пустять вологу, й тісто буде "не дуже". Додаємо до готової маси, розподіляємо рівномірно — аби кожен шматочок був "із сюрпризом".

Як випікати — усе точно й без паніки

Тісто викладаємо у форми — паперові, силіконові, що маєте. Заповнюємо на ⅔, бо ще трохи підніметься. Ставимо в духовку, заздалегідь розігріту до 170°C. І не підглядаємо кожні 5 хвилин. Просто чекаємо. Орієнтовно — 50–55 хвилин.Перевірка — класика: дерев’яна шпажка або зубочистка. Якщо суха — значить, час виймати.

А тепер — молочна магія

Поки пасочки охолоджуються, готуємо глазур. Просто змішуємо всі інгредієнти — згущене молоко, сухе молоко і цукрову пудру. Ніяких водяних бань чи танців із ложками. Головне — добитися однорідної, гладенької маси.Ця глазур тримається ідеально. Не розтікається, не тріскає. Наче ніжна шапочка, що трішки блищить на сонці.

Ще трохи про прикраси

Хоча цей пункт — на любителя, але! Можна додати зверху сухоцвіти, шматочки фісташок, або зробити біло-рожеву візерунчасту "крапельку". І виглядає, як у Pinterest, і зроблено власноруч.До речі, деякі додають у тісто цедру лимона або апельсина — це додає свіжості. Я пробувала — цікаво виходить.

Святкова випічка — це більше, ніж просто їжа. Це — про сім’ю, тепло, спогади. Про запах, який повертає у дитинство, де все ще було простим. Паска — це маленьке диво. І навіть якщо рік був непростим, нехай цей смак нагадає: життя триває, і ми ще можемо пекти, ділитись, любити. Кожен шматочок цієї сирної паски — ніби ковток спокою, який так потрібен навесні.

Джерело: 5692.com.ua

А ви коли-небудь відчували, що життя раптом стає легшим? Наче хтось натиснув "пауза" на проблемах і "плей" на приємностях. От приблизно так себе почуватимуть ці п’ять знаків Зодіаку у квітні. І ні, це не магія — просто зірки вирішили дати їм ковток справжнього щастя.

Овен

Ну що ж, Овни, тримайтеся — квітень вас добряче підкине догори. У хорошому сенсі. Все, за що ви візьметеся, наче йде як по маслу. Ще вчора думали, що не встигнете? А вже сьогодні все зроблено — і навіть краще, ніж планували. Гроші? Можуть з’явитися там, де ви й не чекали. Робота? Буде просування або цікавий проєкт. А ще… любов. Є шанс зустріти когось, хто змусить вас частіше посміхатися.

Телець

Для Тельців квітень буде, як довгоочікуваний відпочинок після марафону. Ви стільки працювали, нервували, все тягнули на собі — і нарешті з’явиться стабільність. Уявіть собі вечір із родиною, какао в руках і повна гармонія навколо — це про вас. І в коханні з'явиться особлива теплота. Хтось давно знайомий може заговорити зовсім інакше, ніж раніше… або ж нове знайомство подарує приємне хвилювання, як у юності.

Лев

Леви, у вас буде справжнє свято душі! Здається, всесвіт вирішив слухати вас дуже уважно. Подумали про щось — раз, і воно сталося. В роботі можливі прориви: премії, похвала, визнання. Гроші можуть прийти як бонус або у вигляді цікавої нагоди. А ще у вас буде ота чарівна енергія, яка запалює інших. Люди тягнутимуться, захоплюватимуться, і ви відчуєте, що живете на повну.

Терези

Терези, ви відчуєте, ніби хтось легенько прибрав з плечей тягар. Спокій повернеться. Ви почнете частіше усміхатися — і не тому, що треба, а бо щиро. Поїздки, зустрічі, несподівані приємності — усе це буде впродовж місяця. І ще — якщо у вас було якесь бажання, мрія, яка, здавалося, давно забула дорогу до реальності — саме час їй з’явитися.

Стрілець

Квітень для Стрільців — це як пригода з книги, яку не хочеться відкладати. Ви будете на хвилі: натхненні, вільні, відкриті до всього нового. Знайомства, угоди, цікаві ідеї — все йтиме до вас, наче ви магніт. І найприємніше — усе це буде не просто красиво виглядати, а ще й справді тішити. Ви ніби головний герой власної історії, де щасливий фінал — гарантований.

Звісно, не всі вірять у зірки, але іноді вони справді дивують. І, можливо, саме зараз — той самий момент, коли варто трохи розслабитися і дозволити життю тішити вас дрібницями, приємними збігами та теплом у серці.

Джерело: 5692.com.ua

Буває, що ми зростаємо поруч, ділимося цукерками, ліземо під один плед і навіть сваримось через іграшки… А потім минають роки, і вже мовчимо місяцями. Брат чи сестра — наче колись рідна людина, а тепер — чужа. Це не завжди про зраду чи сварку. Часто — про щось давніше, глибше. Щось, що лишилося в дитинстві й не дало спокою навіть у дорослому житті. І ось ми мовчимо. Бо так легше. Чи здається, що легше.

Зв'язок, що зникає непомітно

У дитинстві все виглядало простіше: спільні мультики, сімейні фото на дачі, трохи ревнощів — але ж то дрібниці, правда? Та коли виростаєш, стає помітно: щось тріснуло. І не сьогодні. Відчуження між братами та сестрами часто починається ще в ранньому віці, але "дозріває" вже в дорослому.Часом люди просто уникають болісних розмов, бо не хочуть розгрібати той емоційний мотлох, що роками лежав під килимом родинної тиші.

Коли з дитинства тягнеться тінь

Почуття несправедливості — штука підступна. Якщо в родині хтось був "зручним" або "улюбленцем", це може залишити в іншого відчуття, ніби його постійно ставили на другий план. І навіть якщо батьки не робили цього навмисне, саме так воно запам’яталось.Здається, що інший мав більше любові, більше похвали, більше права бути собою. А тебе — недочули, недобачили.

Велика вікова прірва

Коли між братами чи сестрами різниця у віці — скажімо, понад п’ять-сім років — спільних спогадів обмаль. Один ще будував халабуди, а другий вже здавав ЗНО. У дорослому житті це часто виливається у байдужість. Не через злість, просто — "ми дуже різні".І поки один одружується, інший ще в TikTok’у. От і все.

Якщо дитинство було не зовсім казкою

Багато хто не любить згадувати дитячі роки. У когось — сварки, у когось — насильство, причому іноді саме з боку брата чи сестри. Травми з того часу не просто зникають. Вони сидять тихо, але міцно. І доросле життя часто стає втечею — від людини, що нагадує про біль.Розрив стосунків у такому випадку — це спосіб зберегти психіку, а не покарати когось.

Коли любов давали "на вибір"

Якщо в дитинстві доводилось виборювати кожен шматочок уваги, це запам’ятовується надовго. Один — у центрі, інший — десь збоку. І навіть у дорослому віці може залишатися відчуття, що ти не був настільки "вартісним", як твій брат чи сестра.У таких історіях навіть той, кого "любили більше", згодом відчуває провину. Бо в душі розуміє: щось було не так.

Брат-булер або сестра-саркастка

Не завжди дитяче суперництво — це легкі шарпанини чи змагання за пульт від телевізора. Іноді — це насмішки, приниження, образи, які повторювались роками. І хоча суспільство часто закриває очі, мовляв, "так буває", наслідки бувають серйозними.З роками люди просто кажуть: ні, досить. І обирають спокій замість спілкування.

Кардинально різні світи

Хтось — технар, хтось — мрійник. Один — родинний, інший — самітник. Якщо характер, стиль життя, цінності різняться, іноді важко знайти спільну мову. І хоч це не завжди означає конфлікт, з часом контакти зникають самі собою.Бо ж не будеш дзвонити людині, яка живе зовсім іншим життям, ніби на іншій планеті.

Де не вчили говорити по-людськи

У деяких родинах сварки — це крик, двері навстіж і мовчанка на тиждень. А потім усі роблять вигляд, що все норм. Якщо з дитинства не навчили вирішувати конфлікти словами, то в дорослому віці часто зберігається звичка: або терпіти, або рвати зв’язок.Бо домовитись по-іншому просто не вмієш.

Спільні радощі, яких не було

Найсильніші зв’язки — це спільні позитивні спогади. Якщо дитинство — суцільні сварки, переїзди, холодні вечері й вічна напруга, то й теплих ниточок між братами-сестрами не залишилось. А без них важко щось будувати.Тому часто спілкування просто зникає, бо немає до чого повертатись у спогадах.

Коли мовчання між братами й сестрами триває роками, воно стає важчим за будь-яке слово. Можна намагатись зрозуміти — чому так, коли все почалося, хто винен. Але іноді відповідь не така важлива, як чесність перед собою. Не кожну історію можна полагодити, але кожну варто прожити без самообману. Бо навіть тиша — це теж відповідь.

Джерело: 5692.com.ua