Чесно кажучи, не всі знали про це раніше, але тепер — варто звернути увагу. Якщо ви отримуєте допомогу як внутрішньо переміщена особа (ВПО), є ризик залишитися без неї. Іноді навіть через дрібницю — а іноді через серйозні порушення.

Мінсоцполітики офіційно попередило: частині переселенців можуть припинити виплати. Причин декілька, і деякі з них неочевидні.

Кому варто насторожитися

Є два головні "дзвіночки", після яких вам можуть перекрити фінансову допомогу:

• Ви поїхали за кордон і пробули там більше ніж 30 днів поспіль. Тут одразу уточнення — не рахуються ті випадки, коли людина була у відрядженні, на лікуванні, доглядала за хворим або вивозила дитину на оздоровлення. Але ці причини мають бути підтверджені документами. Просто "поїхав подихати свіжим повітрям" — не зійде.
• Ви повернулись до свого старого місця проживання. Тобто фактично вже не є переселенцем. Навіть якщо повернулись не назавжди, а "просто подивитися, як там справи", — це може вважатися поверненням.

Якщо щось із цього про вас — краще заздалегідь звернутися до соцзахисту. Бо потім пояснювати буде пізно.

А буває, що допомогу взагалі не призначать

Інша ситуація — коли ще тільки подаєте документи на виплати, а вам відмовляють. Чому так?

Причини ось які:

• За останні три місяці хтось із родини купив авто, якому ще нема п’яти років. Є виняток: якщо це волонтерська машина, і її передали військовим — тоді все ок.
• Придбали квартиру, будинок або ділянку на понад 100 тисяч гривень. Тут є теж нюанс: якщо житло куплене за державні чи місцеві гроші — тоді це не рахується.
• Маєте на банківських рахунках понад 100 тисяч гривень.Так, навіть якщо це "на чорний день".
• Купували валюту або банківські метали на суму понад 100 тисяч. Валюта від благодійників або та, що пішла на лікування чи навчання — не рахується.
• Маєте у власності квартиру чи будинок у безпечному регіоні, площа якого перевищує 13,65 м² на людину. Цифра звучить дивно, але вона прописана в документах. Тобто, якщо на чотирьох людей у вас квартира більш ніж 54,6 квадрати — вам можуть сказати "вибачте".

Нагадаємо, що допомога для ВПО наразі така:

• 3 000 грн — на дитину або людину з інвалідністю;
• 2 000 грн — на інших членів родини.

Призначається на 6 місяців, і виплачується щомісяця комусь одному з родини.

Тому, як то кажуть, слідкуйте за документами та уважно читайте умови. Бо гроші — річ потрібна, а втратити їх можна швидше, ніж здається.

Джерело: 5692.com.ua

Кабмін знову вніс зміни до правил мобілізації. І ні, це не чергова формальність — ці нововведення реально вплинуть на багатьох.

Цього разу держава вирішила трохи "підтягнути гайки", щоб процес мобілізації був не хаотичним, а більш організованим. Особливо це актуально під час воєнного стану — коли кожна година на вагу золота.

Про зміни коротко повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук у своєму Telegram.

Що змінилося у військовому обліку

Отже, з’явилась одна цікава новація: тепер вручення повісток фіксуватиметься в Єдиному реєстрі. Тобто не буде більше "вручили — не вручили", "бачив — не бачив".

Ще одне: оновили терміни подання заяв для відстрочки. Тепер затягнути зі збором паперів — значить ризикувати. Все має бути чітко, вчасно й з повним пакетом документів.

Медкомісія — хто, коли, навіщо

Цікаво, що тепер не всіх автоматично тягнуть на медогляд. Уряд прописав, в яких випадках людину взагалі не направляють до військово-лікарської комісії. Але якщо у вас ще не було медкомісії, або висновок вже "прострочився" — доведеться сходити ще раз.

І тут з’являється зручна штука: направлення на огляд тепер формують через електронну систему. Жодних папірців на руках — усе буде в Єдиному державному реєстрі.

Відстрочка для батьків — тепер не просто словами

Є зміни і для чоловіків, які мають трьох і більше дітей до 18 років. Тепер просто написати, що ви батько — замало. Потрібно надати:

• свідоцтва про народження всіх дітей (де видно, що ти — тато);
• і один із додаткових документів: свідоцтво про шлюб, судове рішення про проживання дітей, договір між батьками, довідку про аліменти тощо.

Словом, треба довести, що ви реально берете участь у житті дітей, а не просто записані у документах.

Для тих, хто доглядає за родичами

А от якщо ви піклуєтесь про когось із родичів — літню людину або людину з інвалідністю, — то потрібно зібрати документи про догляд. Це і акт, і підтвердження компенсацій, надбавок або іншої допомоги.

Так, клопітно. Але тепер все буде більш формалізовано, і вже не вийде сказати просто на словах: "Я доглядаю за бабусею".

Нагадаємо, наразі у "Реєстр+" тестують можливість надання відсторочк онлайн. Найближчим часом ці функції повноцінно запрацюють.

Якщо коротко, то зміни спрямовані на те, щоб навести лад у мобілізаційному процесі. Але для нас з вами це означає: менше простору для імпровізації, більше — для підготовки. Тому не відкладайте, перевіряйте документи, і, як то кажуть, тримайте руку на пульсі.

Джерело: 5692.com.ua

Сьогодні на основній сцені Академічного музично-драматичного театру імені Лесі Українки відбувся перший в Кам'янському конкурс професійної майстерності "Кращий за фахом – 2025", присвячений Міжнародному дню медичних сестер, Міжнародному дню акушерки та Дню матері.

Це унікальний захід не тільки для нашого міста, але й для країни. Він об’єднав медичних сестер, акушерок, фельдшерів лікувальних закладів нашого міста та студентів медичного коледжу.

Учасники конкурсу змагалися у знаннях теорії та практики фельдшерської, сестринської і акушерської справи, демонстрували свої вміння, злагодженість, професійність. Виконували практичні завдання, орієнтовані на реальні ситуації, — як надати першу допомогу, як діяти в екстрених умовах, як врятувати життя. Одночасно — вчилися одне в одного, переймали досвід, відкривали для себе нові методики й підходи.

Особливо важливо це сьогодні, коли країна живе в умовах повномасштабної війни, і саме медики рятують життя наших захисників, лікують поранених і допомагають тим, хто постраждав від ворожих обстрілів.

Привітав учасників конкурсу, від імені всієї громади подякував за працю та вірність покликанню, як заохочення вручив подарункові сертифікати від громадської організації "Бджола". Підтримуємо медичних працівників, сприяємо їх розвитку, адже саме від їхньої роботи залежить життя та здоров’я всієї громади! – написав міський голова Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

Контррозвідка Служби безпеки України викрила агентурну мережу російської воєнної розвідки, яка брала участь у реалізації інформаційно-психологічних спецоперацій проти України. Внаслідок масштабної спецоперації у Києві, Дніпрі та Хмельницькому затримали трьох осіб, які діяли на користь держави-агресора, передає СБУ.

За даними слідства, агенти РФ поширювали дезінформацію від імені нібито "пересічних громадян" України. Зокрема, правоохоронцы встановили їхню участь в ІПСО під назвою "Україна пропадає безвісти", яку координувало головне управління розвідки РФ.

Метою цієї інформаційної операції було дискредитувати українську владу та зірвати мобілізацію через поширення постановочних відео з українськими військовополоненими. За даними СБУ, росіяни змусили вісьмох українських бійців, які перебували у полоні, записати відеозвернення із закликами до інших військових відмовлятися від участі у бойових діях. Зйомки відбувалися у спеціально облаштованій студії на території слідчого ізолятора в Курській області РФ.

Полонених, які відмовлялися брати участь у зйомках, піддавали катуванням та утримували у нелюдських умовах. Для ширшого розповсюдження фейкових матеріалів російські спецслужби намагалися залучити родичів і знайомих військовополонених.

Затримані агенти зізналися у виконанні завдань окупантів, зокрема поширенні дезінформаційних відео у соцмережах, підпалах автомобілів Сил оборони України та коригуванні повітряних ударів.

Під час обшуків у затриманих вилучили комп’ютерну техніку, флеш-накопичувачі, мобільні телефони, SIM-картки та чорнові записи, які використовували у протиправній діяльності.

Усім трьом повідомили про підозру за ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України (перешкоджання законній діяльності Збройних сил України). Наразі вирішують питання щодо додаткової кваліфікації їхніх дій за ст. 111 ККУ (державна зрада). Зловмисники перебувають під вартою. Їм загрожує до восьми років позбавлення волі.

Джерело: 5692.com.ua

Ще 205 наших захисників повернулися додому після тривалого російського полону. Серед них є поранені, є тяжкохворі, є ті, хто перебував у неволі ще з самого початку повномасштабної війни. Але головне — вони живі. І вони вже вдома. Про це повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими у Telegram.

Що відомо про обмін

Обмін відбувся 6 травня, у День української піхоти. Символічно, правда? Загалом додому повернули трьох офіцерів та 202 солдатів і сержантів.

Вони служили в різних підрозділах — це і воїни військово-морських сил, і десантники, і нацгвардійці, і навіть прикордонники.

Звісно, всі вони брали участь в обороні країни в найгарячіших точках: Донеччина, Луганщина, Запоріжжя, Харків, Суми, Херсон, Київщина — ну і, звісно ж, Маріуполь.

До речі, це вже 64-й (!) обмін з початку повномасштабної війни. З березня 2022-го в рамках обмінів додому вже повернули майже 4800 наших людей.

Відомо, що цього разу в обміні допомогли Об’єднані Арабські Емірати.

Як сказав Сергій Лисак, голова Дніпропетровської ОВА, попереду на українських захисників чекає відновлення.

Він також уточнив, що попередньо серед звільнених — 18 воїнів із Дніпропетровщини. А це означає, що невдовзі 18 родин зможуть обійняти своїх найрідніших. І сказати головне: ти вдома.

Мабуть, для кожного українця така новина — як ковток повітря. Особливо зараз.

Джерело: 5692.com.ua

Росіяни знову вирішили "відзначити" 9 травня — і не парадом, а спробою прориву на Дніпропетровщину. На цей раз їм заманулося вийти до адміністративного кордону області саме до сакральної для них дати. Але, здається, плани доведеться відкласти — якщо взагалі не поховати остаточно.

Що кажуть у ЗСУ

Цікаво, що за останній час ворог дійсно просунувся трохи вперед, у бік Дніпропетровщини. Це напрямок Новопавлівки, якщо хтось стежить за картою. Але, як кажуть у наших Силах оборони, цей "успіх" — не більше ніж картинка для телевізора. Бо навіть дійшовши до умовного кордону, вони там нічого не виграють.

Про все це розповів речник угруповання "Хортиця" Віктор Трегубов. Він запевнив: попри всю цю ситуацію, росіяни до 9 травня на Дніпропетровщину не прорвуться. Не той рівень підготовки.

Так, вони сунуть до Дніпропетровської області. Але вже зараз зрозуміло: не встигнуть. Це не марафон, де головне добігти. Тут рахунок іде на дні, — сказав Трегубов в ефірі "Суспільного".

До речі, навіть якби раптом ворог таки досягнув того омріяного кордону, військової логіки в цьому мало. Бо що далі? Стати на полі й чекати удару у фланг? А з політичної точки зору — ну, хіба що зробити красиву "картинку" для своєї пропаганди: мовляв, ми зайняли два села і от, нарешті, дісталися якогось пункту. Але ж… 11 років війни.

І ще один момент. Росія пробувала обійти Покровськ — намагались прорватися через Котлине. Але не склалося.

Окремо варто згадати: останнім часом ширилися чутки, мовляв, Москва поставила чітке завдання — прорватися до Дніпропетровщини до 9 травня. Та, схоже, це бажання залишиться лише на папері. І на мапах у штабах.

Джерело: 5692.com.ua

От уявіть: ходите ви на курси, вчите знаки, об’їжджаєте ями на майданчику, мрієте сісти за кермо вже як справжній водій — а тут бац, іспит провалено. Думаєте, за тиждень-два спробуєте знову? А от і ні — МВС вирішило, що все не так просто.

Тепер на практику доведеться чекати

Згідно з новим проєктом наказу, який підготувало Міністерство внутрішніх справ, правила складання практичного іспиту з водіння можуть змінитися. Не встигли скласти з першого разу — нічого, так буває. Десять днів — і знову на майданчик. Але якщо вдруге не вийде — вже доведеться чекати не 10, а цілих 20 днів. І далі більше.

Після третьої невдалої спроби, на наступний підхід доведеться чекати аж 30 днів. І так після кожного наступного разу.

Отак. Кожен провал — як додатковий "карантин" між вами і водійським посвідченням. І це вже не жарти — бо час тягнеться, нерви здають, а навички забуваються.

Але є і хороша новина

Кількість спроб — не планують обмежувати. Тобто теоретично ви можете складати іспит хоч десять разів. Просто розтягнеться це все надовго. На всю цю епопею з водійським посвідченням тепер офіційно дається два роки — саме стільки діє ваше свідоцтво про проходження навчання.

До речі, офіційно ці нововведення ще не набрали чинності — це лише проєкт. Але досвід підказує: якщо вже проєкт з’явився, то швидше за все — скоро стануть реальністю.

Що це означає на практиці? Якщо не впорались з іспитом з першого разу — краще не розслаблятися. Бо кожен наступний "фейл" тягне за собою затримку, а з часом — і втрату впевненості. А десь у майбутньому — ще й додаткові витрати на повторне навчання, якщо раптом два роки минули, а посвідчення так і не отримали.

Тож, як кажуть інструктори, краще вивчити маршрут, відпрацювати усі повороти й не плутати педалі. Бо тепер кожна помилка — це ще й мінус місяць із вашого життя за кермом.

Джерело: 5692.com.ua

Боятися — це нормально. І дорослим, і дітям. Просто у нас, дорослих, страхи зазвичай сховані глибоко всередині, а от у дітей — вони на поверхні. Вони щирі, як на долоні: боюсь, і все тут. А ми що? Ми посміхаємось, махаємо рукою: "Та не вигадуй, усе нормально". А воно ж не нормально для дитини.

Страх дитини — це, знаєте, як тінь: з дорослого боку — нічого особливого, а з дитячого — справжній монстр, який шепоче на вухо. І дуже часто ці страхи не з’являються на рівному місці — ми самі, хоч і несвідомо, їм у цьому допомагаємо.

Звідки беруться дитячі страхи

От уявіть ситуацію: малюк, ще в підгузку, грається у ванні — а потім, бац, наковтався води. Наступного разу, тільки скажи "купатися", — і вже сльози. Чому? Бо переляк — серйозна штука. Або ще приклад — обпік пальчика об чайник. І вже не тільки чайник страшний, а й будь-яке гаряче — навіть какао.

А ще діти — це такі маленькі радарчики. Вони ловлять усе, що ми говоримо. Наприклад, ви сидите з друзями, обговорюєте новини, хтось каже: "Уявляєш, літак впав". А дитина поруч, тихенько грається з лялькою — і все чує. А потім вночі не спить, бо боїться літати. І ви вже не згадаєте, коли та розмова була, а вона — ще як!

А як вам оце: "Не будеш їсти — забере тебе Баба Яга"? Або: "Ой, лікар зробить боляче!" Хоч здається, це просто слова, а в дитині вже сіється страх. Вони як насіння — проростають і дають гіркі плоди.

Та й надмірне піклування може зіграти не на користь. Мама бідкається, переживає за кожен чих дитини — і передає це хвилювання далі. Малюк, замість бачити світ веселим і барвистим, починає бачити небезпеку на кожному кроці. "Не бігай — впадеш!", "Не лізь — обпечешся!", "Не дихай — застудишся!" — звучить знайомо?

А ще, якщо вдома постійні сварки — тиша замінюється гучними словами. Для дитини це як буря серед ясного неба. Вона не може цього пояснити, але відчуває: щось не так. Страх росте, як снігова куля.

Які страхи характерні для різного віку

• До року — найбільший жах — зникнення мами. Ще страшно, коли хтось новий бере на руки або гучно щось гримить.
• 2–3 роки — бояться тварин, висоти, машин. А ще — покарання. Бо ж малюк вже розуміє: зробив шкоду — буде "ай-ай-ай".
• 4–5 років — темрява, самостійне засинання, страшні вигадані істоти. Тут вже починає працювати фантазія на повну.
• 6–7 років — страх смерті, жахіття з мультиків, страх залишитися без мами або тата. І темрява досі тримає позиції.
• 8–10 років — з’являються страхи шкільного типу: запізнення, погана оцінка, злий учитель. Так, це вже серйозно.
• 11–16 років — страх бути не таким, як усі. Страх не сподобатися, не знайти своє місце. І ще катастрофи, хвороби, війна — усе, про що дорослі говорять по телевізору чи в розмовах.

Чому важливо говорити про страхи з дитиною

Бо якщо дитина довірилась і розповіла, чого боїться — це не просто балачка. Це знак: вона вам довіряє. А от якщо ви їй у відповідь скажете: "Та дурниці, не вигадуй!" — двері закриються. І потім не дивуйтеся, що вона більше нічого не розкаже. Ділитиметься з друзями, з ким завгодно — тільки не з вами.

Сядьте, поговоріть. Навіть якщо страх звучить абсурдно — типу "мене з’їсть крокодил, якщо я не заховаю ноги під ковдру" — не смійтеся. Краще разом подумайте, чому цей страх з’явився. І покажіть, що ви поруч, завжди, навіть якщо крокодили таки з’являться. Ну раптом.

Що робити, щоб дитина менше боялася

• Не лякайте її нарочно. Забудьте про бабаїв, поліціянтів, уколи "за погану поведінку" й усю ту нісенітницю. Страхи від того не зникають, а тільки ростуть.
• Будьте уважні. Говоріть з дитиною. Слухайте, не перебивайте, не крутіть очима. Просто слухайте. І приймайте її серйозно, навіть якщо вона боїться… павука розміром з ґудзик.
• Не будьте тираном. Дитина не повинна боятись мами чи тата. Бо тоді вона взагалі не знатиме, куди бігти зі своїми тривогами.
• Дозвольте їй бути дитиною. Бігати, галасувати, ліпити щось з пластиліну на килимі — усе це не шкода, а терапія. Діти так знімають напругу. І якщо вона побігала, накричалась і набавилась — менше шансів, що вночі їй насниться монстр.

Дитячий страх — це не вигадка. Це сигнал. Як лампочка на панелі авто: щось не так. І якщо ми просто її вимикаємо — проблема не зникає. Треба заглянути під капот. Побути поряд. Слухати. Не сміятись. Не знецінювати. Бо ми для них — як ліхтарики у темряві. І якщо наш світить — навіть найстрашніший монстр під ліжком здасться просто пилом.

Джерело: 5692.com.ua

Зелені банани — це не брак чи дефект, як може здатися на перший погляд. Це лише "заготовка" для смачного й поживного продукту, який ще не встиг дозріти. У магазині часто проходиш повз такі плоди, бо вони виглядають ніби ще не для людей. Але насправді — це чудовий шанс взяти ситуацію в свої руки й самому контролювати, коли банан стане саме таким, як треба. Бо інколи чекати днів три-чотири просто немає часу.

Як зробити зелений банан стиглим всього за пів години

Бувало таке: хочеш приготувати щось із бананом, а під рукою — тільки зеленючі, тверді, як цегла. Ну не біда, бо існує один простий фокус, який допоможе зробити з них цілком пристойні стиглі плоди. І все це — буквально за пів години.

До речі, стиглі банани не завжди обов’язково купувати. Зелені — це як чистий аркуш, і якщо правильно "підігріти" ситуацію, вони стануть м’якими, ароматними, солодкими. Ну або майже такими.

Що робити — покроково

• Увімкніть духовку. Ставимо 250 градусів.
• Беремо банани (не чистимо, звісно — хай шкірка буде на місці).
• Викладаємо їх на деко чи навіть фольгу.
• Засікаємо 15-20 хвилин. Для дрібних плодів — ще менше: 7-10 хвилин може вистачити.
• Коли шкірка стане темно-коричневою — це знак, що час витягати.
• Даємо охолонути. Все. Можна їсти або використовувати в рецептах.

Так, звучить трохи дивно — "запекти банан", але результат вас точно здивує. Плід стане м’якшим, а смак — наблизиться до стиглого, хоча аромат може бути трохи іншим. Але для випічки, млинців, смузі чи бананового хліба — ідеально.

До речі, банани при дозріванні виділяють етилен — такий собі природний газ, який "включає" процес стигнення. Тому, якщо у вас є трохи часу (ну хоча б ніч), можна загорнути банани в паперовий пакет разом із яблуком або помідором — ефект буде! Але то вже не на пів години, а мінімум на кілька годин.

Ще один нюанс — банани не люблять холод. Якщо поклали їх у холодильник ще зеленими, можна попрощатися з шансом їх дозріти нормально. Тому краще або залишити їх при кімнатній температурі, або одразу вдатися до духової магії, якщо терміни підтискають.

Коли саме цей спосіб реально рятує

• Коли готуєте торт, де потрібне бананове пюре — а всі банани в будинку зелені.
• Якщо прийшли гості, а ви запланували десерт "з ароматом дитинства".
• Для мам, які хочуть швидко приготувати щось корисне малечі.

І знаєте, іноді цей прискорений метод навіть зручніший. Ви самі вирішуєте, коли плід буде готовим. Не чекаєте, не спостерігаєте, як він лежить і жовтіє по-своєму.

Природа має свій темп. Але інколи наше життя вимагає пришвидшення — без шкоди якості. Тож нехай навіть зелений банан стане для вас не перепоною, а можливістю. Важливо лише знати, як правильно використати час і температуру.

Джерело: 5692.com.ua

Справжня дружба — це не про гучні слова чи подарунки на день народження. Це про тих, хто поруч у тиші, коли не хочеш ні з ким говорити. Про тих, хто розуміє тебе з півслова й не зникає, коли стає важко. У світі, де всі кудись біжать і постійно змінюються, знайти людину, якій можна довіритися на всі сто — велика удача. І, як не дивно, зірки часом можуть натякнути, де шукати таких людей. Бо деякі знаки зодіаку — то справжні чемпіони в мистецтві дружби.

Найкращі друзі серед зодіаків кого не підведе інтуїція і серце:

Рак — той, хто завжди поруч, навіть коли не кличеш

От, здавалося б, нічого особливого: звичайна людина, скромна, без понтів. Але щойно ти впадеш у яму — неважливо, моральну чи життєву — саме Рак буде першим, хто подзвонить, прибіжить, привезе чай і теплі шкарпетки. Вони такі по життю: вміють любити тихо, але до кісток.

Чесно кажучи, з ними почуваєшся, ніби вдома. Можливо, через їхню щиру турботу, а може, через вміння вислухати без осуду. Раки не просто "друзі на вечірці", а ті, хто тримають тебе у фокусі навіть тоді, коли світ валиться. Запитають, як справи. Запам’ятають важливу дату. І, що найважливіше, не забудуть тебе на наступний день.

Стрілець — душа компанії і друг, що не зрадить

З ним, наче на каві з давнім знайомим — затишно і весело з першої хвилини. Стрільці — це ті, хто швидко розтоплюють лід. Вони чесні, іноді до різкості, але саме ця прямота і рятує дружбу: ти завжди знаєш, на чому стоїш.

До речі, якщо вам здається, що вони надто легковажні — дарма. Коли мова йде про близьких людей, Стрілець перетворюється на вірного пса — ні, не в поганому сенсі — а в такому, що буде бігти поруч, підтримувати, жартувати, навіть коли ти сам собі не подобаєшся. А ще, вони реально заряджають — оптимізмом, планами, ідеями. У їхній присутності не хочеться скиглити, хочеться жити.

Водолій — той, хто зрозуміє, навіть якщо нічого не сказав

Вони, здається, живуть трохи в іншому вимірі. Десь між логікою і фантазією. Але саме це дозволяє їм бачити глибше, ніж більшість. Водолії — це такі собі внутрішні психологи. Ніби й не питали нічого особливого, а вже знають, що в тебе на душі.

Дуже часто вони діляться останнім, що мають. І ні, не тому що хочуть похвалитися добротою. Просто їм це здається… правильним. Вони не торгуються з моральними принципами: якщо друг — значить, допомагатимуть. Навіть якщо не вигідно, незручно, чи світ зійшов з розуму.

А ще Водолії — неймовірно лояльні. Якщо ти помилився — вони не влаштовуватимуть суд. Просто скажуть: "Окей, як виправимо?". Їм не потрібні ідеальні люди поруч, їм важливі щирі.

У житті можна зустріти багато знайомих, товаришів, приятелів. Але справжніх друзів — одиниці. І якщо серед ваших близьких є Рак, Стрілець чи Водолій, то, можливо, доля вже вручила вам безцінний подарунок. Бо такі люди не йдуть, коли погано. Вони залишаються — і це головне.

Джерело: 5692.com.ua