13 травня в селі Хутірське Дніпровського району сталася пожежа в приватному домоволодінні. Вдень до Служби порятунку надійшло повідомлення про займання на вулиці Центральній, передає ГУ ДСНС області.

Як з’ясувалося, горів дах літньої кухні. Вогонь охопив площу близько 10 квадратних метрів.

Під час гасіння пожежі рятувальники вивели з будівлі двох людей — чоловіка 1980 року народження та жінку 1977 року народження. Їх оглянули медики, однак госпіталізація не знадобилась.

Полум’я вдалося ліквідувати. До гасіння залучили 10 рятувальників і 2 одиниці техніки.

Джерело: 5692.com.ua

Росія вкотре витягує з шухляди давно знайомі вимоги й подає їх як "головні теми" майбутніх переговорів з Україною. Зокрема, у Кремлі знову почали з "денацифікації" і визнання окупованих територій своїми.

Про це заявив заступник глави МЗС Росії Сергій Рябков, повідомляє Telegram-канал "ТАСС".

Що відомо

Якщо коротко, то 15 травня в Стамбулі мають відбутись переговори. А Росія вже зараз попереджає: мовляв, ось про що говоритимемо — про "реалії на місцях" і як їх Україна має визнати. Переклад із дипломатичної: йдеться про те, щоб Київ визнав Крим, Донбас і інші захоплені території російськими.

До речі, Рябков знову вкинув у інформаційний простір всі улюблені тези Кремля — "виправдання" війни, байки про "першопричини конфлікту" та необхідність "денацифікації київського режиму". Що мається на увазі під цим — до кінця не зрозуміло, бо самі росіяни часто плутаються у власних поясненнях.

Наша мета — стійке врегулювання, з урахуванням нових реалій, включно з входженням нових територій до складу РФ, — заявив Рябков.

Складається враження, що російська сторона вважає: якщо повторювати ці формулювання достатньо довго, вони колись стануть правдою. Але поки що це більше схоже на затертий до дірок сценарій, який не спрацьовує вже кілька років.

Що відбувається із самими переговорами

І тут починається найцікавіше. Бо, з одного боку, Путін відмовився від підтримки плану припинення вогню, який просували Україна, США та країни з так званої "коаліції рішучих". Вони пропонували зупинити вогонь з 12 травня.

З іншого боку — Кремль нібито хоче "мирних переговорів". Щоправда, тільки на своїх умовах.

Зеленський натомість сказав: перемовини — так, але лише якщо Росія реально припинить обстріли. З його слів, початком для діалогу має стати саме перемир’я. Не обіцянки, а конкретні дії.

Ще один момент — український президент заявив, що готовий особисто приїхати до Стамбула, аби взяти участь у переговорах на найвищому рівні. Це досить сміливий крок, враховуючи нестабільність ситуації.

Проблема в іншому: Путін наразі мовчить. Не зрозуміло, чи він взагалі націлений на зустріч, і якщо так — то кого саме Кремль пришле на ці перемовини. Бо поки маємо лише заяви від Рябкова, а не підтвердження від першої особи.

Джерело: 5692.com.ua

Плями від йоду — це як дрібна халепа, яка легко перетворюється на велику проблему. Одного разу перекинеш бульбашку чи ляпнеш при обробці подряпини — і от тобі на: буро-оранжева пляма, яку важко чимось вивести. Особливо прикро, коли це трапляється на улюбленій сорочці чи нових джинсах. Йод дуже підступний — він швидко вбирається у волокна тканини й може залишити слід надовго. Але, на щастя, є кілька перевірених способів, які реально допомагають. І сьогодні поговоримо не про міфи, а про ті методи, які справді працюють.

А як же сухе молоко

Можливо, звучить трохи дивно, але так — сухе молоко може стати справжнім рятівником, якщо йод щойно потрапив на тканину. В чому тут фокус? А в тому, що білки в молоці можуть частково нейтралізувати активні речовини йоду. Потрібно взяти:

• теплу воду;
• сухе молоко (звичайне, з магазину);
• трохи терпіння.

Розмішуєте порошок з водою так, щоб утворилась консистенція схожа на густу сметану. Наносьте це все на пляму щедро, без жодної жалі. Лишіть хвилин на 30 (можна й довше — гірше не буде). Потім змиваєте водою і відправляєте річ у прання.

До речі, якщо пляма ще свіжа, ефект буде куди помітнішим. І ще одна порада — не варто терти тканину щіткою, бо йод може ще глибше проникнути всередину.

Ацетон — хімія в дії

Тут усе серйозніше. Ацетон, хоч і агресивний, але досить ефективний у боротьбі з йодом. Просто треба діяти обережно:

• Намочіть ватний диск ацетоном.
• Прикладіть до плями, ніби це компрес.
• Лишіть на 15–20 хвилин.
• Потім сполосніть водою.

Здається просто, але є нюанс: ацетон "не дружить" із делікатними тканинами — шовком, вовною чи синтетикою. Тому краще спочатку протестувати на непомітній ділянці: шовчик знизу, внутрішній підворот — щось таке. Якщо тканина не втратила колір і не "повзла", тоді можна обробляти основну пляму.

До речі, ще один лайфхак — після ацетону добре допомагає прання з господарським милом. Здається, банально, але саме воно "добиває" залишки забарвлення.

А якщо пляма вже стара

Ну тут складніше. Старий йод тримається, як рідня на святах — не вигониш. Але все ж варто спробувати. Є ще один домашній метод — картопляний крохмаль.

Так-так, не смійтесь. Просто візьміть трохи крохмалю, злегка зволожте й намажте на пляму. Дайте йому підсохнути. В хімічній взаємодії з йодом утворюється синьо-фіолетова речовина (пам’ятаєте досліди зі школи?), і її вже простіше змити. Потім обов’язково виперіть річ з порошком або милом.

А чому йод так уперто тримається

Йод — це не просто кольорова рідина. Це активна хімічна сполука, яка легко вступає в реакцію з органічними матеріалами (а тканина — це і є органіка). Саме тому пляма може змінювати відтінки, розтікатися або "в’їдатися" ще глибше, якщо її не зачепити одразу. Важливо не тільки чим виводити, а й коли — чим швидше, тим краще. І ще: не сушіть пляму феном чи на батареї, поки не вивели — тепло закріплює ефект.

І хоч йод — це звичний помічник у домашній аптечці, на одязі він ворог не з простих. Знати, як діяти, — значить бути на крок попереду. Не варто панікувати — навіть старі плями часто піддаються, якщо знати підхід. А підхід — це знання плюс трішки терпіння.

Джерело: 5692.com.ua

У Кривому Розі правоохоронці повідомили про підозру 14-річному підлітку, який намагався підпалити будівлю місцевої синагоги за завданням російських спецслужб. Про це повідомляє Служба безпеки України.

Інцидент стався увечері 20 квітня 2025 року у Центрально-Міському районі міста. Неповнолітній у балаклаві кинув у вхідні двері релігійної установи дві пляшки із саморобною запальною сумішшю — так звані "коктейлі Молотова". Унаслідок підпалу була пошкоджена верхня частина дверей. Люди не постраждали.

За матеріалами слідства, юнак діяв за інструкцією кураторів з боку держави-агресора. Виконавши завдання після настання темряви, він сподівався на швидке поширення полум’я та повне знищення будівлі.

Як з’ясували правоохоронці, хлопець потрапив у поле зору окупантів після того, як почав шукати "легкі гроші" у проросійських Telegram-каналах. Там йому запропонували завдання з підпалом. Попри виконання злочину, обіцяної винагороди він так і не отримав.

5 травня слідчі під процесуальним керівництвом Криворізької центральної окружної прокуратури повідомили йому про підозру за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України — умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу. Йому обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Джерело: 5692.com.ua

Є така річ, про яку не люблять говорити вголос: іноді саме бажання "не витратити зайвого" робить нас біднішими. Не одразу — поступово, по-тихому, через низку дрібниць, які ми роками виправдовуємо словом "економія". Але чи справді це економія, якщо в кінцевому підсумку ми витрачаємо більше?

Не все, що дешеве — вигідне

Скільки разів це вже було: обрали взуття зі знижкою, а через кілька місяців підошва залишилась на сходах маршрутки. Номер у мобільного оператора взяли за акційною ціною, але "дрібні" комісії зжерли половину бюджету. Стоматолога перенесли "на потім", а потім — ой, і лікування, і нерви, і знову витрати.

Іронія в тому, що намагаючись зекономити, ми іноді просто відкладаємо більші витрати на завтра. А завтра приходить швидше, ніж очікували.

Плутанина між "зекономити" і "вкласти"

Чесно кажучи, головна біда — ми часто сприймаємо низьку ціну як знак вигоди. А це зовсім не одне й те саме. Бюджетна річ може прослужити рівно стільки, скільки триває чек на неї. Або й менше. Послуги "дешево та швидко" іноді обертаються на переробку, додаткові клопоти, або навіть втрати.

Наприклад, уявіть: ви взяли недорогий ноутбук, і от він "зависає" саме під час важливої Zoom-зустрічі. Все. Угода зірвана. Клієнт — до конкурентів. Це вже не просто технічна проблема — це втрачені можливості.

Або ще один класичний сценарій: курси англійської (чи будь-які інші) здалися надто дорогими — відмовилися. А через рік виявилося, що не можете претендувати на нову посаду, бо бракує кваліфікації. І от вам знову та сама "економія", яка обійшлася у зарплату мрії.

Бути фінансово розумним — це не лише про калькулятор

Фінансова грамотність — це не про те, як обирати найдешевше. Це про вміння бачити глибше: де вартість справжня, а де лише виглядає привабливою.

Скажімо, три дешеві кофти на сезон — чи одна справді якісна, яка не змінить форму після першого ж прання? Або ви самі намагаєтесь заповнити податкову декларацію, бо "не хочете платити бухгалтеру", — і ризикуєте штрафами, які в десятки разів більші.

Інвестувати у якість — це не розкіш. Це стратегія, яка в більшості випадків повертається швидше, ніж здається.

Як "економія" може зашкодити кар’єрі

Багато хто навіть не помічає, як ця звичка — "а може, обійдеться" — впливає на професійне зростання. Не поїхали на галузеву конференцію? Ну, зекономили. Але пропустили знайомства, контакти, обмін досвідом — все, що могло б вивести вашу роботу на новий рівень.

Працюєте на старому комп’ютері, який гальмує щодня? Це ж не просто техніка, це втрата годин і продуктивності. А в бізнесі час — це не метафора, це буквально гроші.

І тут справа не лише в "розумних витратах", а в тому, щоб бачити сенс у кожному вкладенні: якщо воно дає розвиток, то це не витрати — це інвестиції.

Гроші не люблять, коли з ними поводяться зі страхом. Вони не липнуть до тих, хто ховається за "дешевше — значить краще". Вони йдуть туди, де є розуміння: варто вкладати у себе, у свій час, у свою ефективність. Бо іноді найкращий спосіб зекономити — це не економити зовсім, а навчитися витрачати з головою.

Джерело: 5692.com.ua

Ви помітили, як останнім часом новини про курс долара вже не викликають паніки? Здається, ринок трохи заспокоївся. Або принаймні зробив вигляд. Бо, як показують останні прогнози, гривня поки що не летить у прірву — навпаки, тримається доволі впевнено.

Та й не дивно. У 2025 році Україна отримає рекордну міжнародну підтримку. І хоча війна все ще триває, ці гроші, схоже, непогано підстраховують економіку. Через це експерти відкоригували свої очікування щодо курсу долара — тепер не все так песимістично.

Чому курс зміцнився на початку року

Почнемо з того, що в першому кварталі 2025 року гривня навіть трохи "підросла" — зміцнилася на 1,4%, і долар коштував приблизно 41,5 гривні. Звучить трохи дивно, якщо згадати всі розмови про постійне падіння курсу.

Але, за версією Dragon Capital, Нацбанк просто вирішив трохи підкоригувати ситуацію. Причина — зросла інфляція, з’явилися великі обсяги допомоги з-за кордону, долар на світовому ринку ослаб, і попит на валюту впав. Все це разом дало гривні ковток повітря.

Що далі: гривня знову почне просідати

Скоріш за все — так, але не стрімко. У другій половині року НБУ, як прогнозують в Dragon Capital, повернеться до м’якої девальвації. Тобто гривня поступово слабшатиме, але без різких стрибків. Такий собі повільний спуск, а не падіння з урвища.

Аналітики підняли оцінку золотовалютних резервів НБУ — тепер очікується, що до кінця року вони зростуть аж до 59 мільярдів доларів. Це, до речі, дуже багато. Тож курс на кінець 2025-го переглянули — тепер очікують не 45, а 44 гривні за долар. Так, зниження, але помірне — лише на 4,4% річних.

Два сценарії, і обидва залежать від війни

І тут усе впирається в одне — триватиме війна чи ні. Бо від цього залежить усе: і курс, і інвестиції, і фінансова допомога.

Аналітики розглядають два варіанти:

• Варіант "війна триває": бойові дії не припиняються до кінця року, економіка й далі працює в режимі «виживання».
• Варіант "перемир’я": умовне затишшя на фронті досягається у найближчі місяці, хоч частина території все ще окупована.

У другому випадку гривня буде девальвувати ще повільніше, бо менше тиску на ринок, платіжний баланс поліпшується, відтік приватного капіталу знижується. Простіше кажучи, коли не летять ракети, гривня дихає вільніше.

Є ще одна змінна — приватні гроші і зовнішня допомога

Навіть якщо перемир’я не буде, ситуацію може врятувати підтримка ззовні. Бо від обсягів міжнародної допомоги та того, скільки грошей повертається в економіку (а не тікає з неї), напряму залежить стабільність курсу.

Dragon Capital додає, що дефіцит у зовнішній торгівлі лишатиметься суттєвим — це вже як побічка від війни та зміненої структури економіки. Але при стабільному притоку коштів курс не обвалиться.

А інші що кажуть

Не тільки Dragon Capital переглянула свої прогнози. У квітні інвесткомпанія ICU також змінила своє бачення — тепер вони чекають курс 43,5 грн за долар, а не 45,7 грн, як раніше. Причина? Знову ж таки — більше грошей у рамках програми ERA (це ті, що йдуть через заморожені російські активи).

Навіть МВФ, який зазвичай обережний у прогнозах, тепер більш оптимістичний. Вони вважають, що середній курс у 2025 році буде 42,5 грн/долар — і це кращий варіант, ніж їхній торішній прогноз (тоді було 45 грн/долар).

Отож, не все так похмуро, як здавалося. Якщо допомога продовжиться, а фронт — хоча б частково втихне, гривня ще трохи постоїть на ногах.

Джерело: 5692.com.ua

Школа — це не лише про уроки, зошити й оцінки. Це ще й про стосунки, про вміння постояти за себе й не втратити себе у натовпі. На жаль, у багатьох дітей цей досвід виходить болючим. І хоча термін "булінг" став більш вживаним лише останніми роками, сама суть проблеми — стара, як світ.
Діти можуть бути жорстокими, особливо в тісному колективі. А дорослі — не завжди уважними. Те, що дитина переживає цькування в класі, часто стає помітним тоді, коли емоційні синці вже болять не менше за фізичні.
І тут важливо не впасти в паніку, а бути тією опорою, на яку дитина справді може спертися.

Починаємо з головного — розмова

Не раз доводилося чути: "Та хай дасть у відповідь!" або "Сам розбереться, не маленький". Але правда в тому, що дитина, яка піддається цькуванню, вже не почувається сильною. У неї можуть виникати думки, що вона гірша за інших, не така, не вміє постояти за себе. Отут батьківське слово — як рятівне коло. Поясніть дитині, що права мають усі однакові — хоч тихий, хоч запальний, хоч з окулярами, хоч без. І, до речі, не забуваймо: якщо ми говоримо про рівність, то й дитина повинна знати, що й сама не має права кривдити інших.

Це не лекція з правознавства, а тепла, чесна розмова. Без повчань, без тиску. Просто сісти поруч і сказати: "Я тебе бачу, я тебе чую, і мені не все одно".

Сила — не метод

Знаєте, інколи здається, що найпростіше — це дати здачі. Але що тоді? Побитий однокласник, виклик до директора, конфлікти з іншими батьками. Ну і головне — дитина не вчиться вирішувати конфлікти, а просто гасить пожежу бензином.

Підтримувати фізичну агресію — це як казати: "Я сам не знаю, як вирішити, то й ти бийся". Замість цього краще навчити дитину говорити про свої кордони. А якщо вже ситуація виходить з-під контролю — не соромтеся звертатися до класного керівника. І бажано — залучати батьків інших дітей. Так, це неприємно. Але краще важка розмова, ніж постійна травма.

Дитина має знати: вдома її не сваритимуть за правду

Одна з головних причин, чому діти мовчать про свої проблеми — це страх перед реакцією батьків. Справді. Бо якщо вдома тільки й чуєш: "Не скигли", "Ти вже дорослий", "Що ти мені тут розказуєш" — то й бажання відкриватись зникає.

У такій атмосфері навіть дорослій людині важко зізнатися, що її щось болить. А що вже казати про школяра, в якого ще й у голові каша. Тому так важливо бути для дитини не просто авторитетом, а й безпечним тилом. Щоб у будь-яку хвилину вона могла прийти й сказати: "Мамо, мені погано", — і не отримати у відповідь чергову нотацію.

Коло друзів — це броня

Якщо дитина — одинак, їй складніше захищатися. А якщо ще й самооцінка кульгає, то булери моментально це відчувають. Тому задача батьків — не просто захистити, а допомогти знайти власне коло підтримки. Не всім вдається стати зіркою класу — і це нормально. Але в житті кожного має бути хтось "свій".

• Можливо, дитину зацікавить якийсь гурток — малювання, спорт, театр.
• Можливо, на секції вона знайде однодумців.
• Можливо, там хтось посміхнеться їй у потрібну мить.

Один справжній друг — це вже не самотність. Це вже впевненість, що у спині не порожнеча, а хтось, хто прикриє.

Проблеми дитини — це не дрібниці. Це її життя, у якому вона ще тільки вчиться жити. І вміти захищати себе — це не про кулаки. Це про впевненість, що вдома зрозуміють. Що мама і тато — не судді, а союзники. І що з будь-якої ситуації є вихід, якщо поруч — ті, хто не кидає.

Джерело: 5692.com.ua

Мабуть, ніхто й не здивується, якщо скажемо, що українців стає дедалі менше. Але цифри, чесно кажучи, вражають. За весь 2024 рік у країні офіційно зареєстрували майже пів мільйона смертей — 495 тисяч, якщо бути точним. А от дітей народилося лише 176 тисяч. Тобто на кожну дитину — майже три померлих. Сумна математика.

Такі дані оприлюднило Міністерство юстиції, посилаючись на свою статистику щодо реєстрації актів цивільного стану.

Демографічна статистика

Якщо придивитися уважніше, то стає зрозуміло: тенденція тривожна. Бо порівняно з 2023 роком, малюків народилося ще менше — на понад 10 тисяч. Це мінус майже 6%. А от кількість смертей, навпаки, майже не зрушила — впала лише на 0,2%, тобто трохи більше тисячі осіб.

Цікаво, що в другій половині року ситуація трохи "пожвавилась". Народжуваність зросла на 1,6% — до 89 тисяч немовлят. Смертність же, навпаки, зменшилася — на 2,7%. Але глобально це картини не міняє. Баланс і далі — в мінус.

А тепер — трохи регіональної статистики. Тут усе теж не дуже. Наприклад, у Херсонській області на одну дитину — аж 11 померлих. У Донецькій — 8,5. Запорізька й Сумська області тримаються на рівні 4,7. Харківщина — 4,5. Чернігівська — 4,4.

Хоч щось позитивне — є регіони, де ситуація не така критична. У Рівненській області, наприклад, помирає в 1,6 раза більше людей, ніж народжується. У Закарпатті й на Волині — 1,7. У Києві — 1,8. Чернівці та Львівщина — трохи більше, але теж кращі за середній показник.

До речі, у вересні 2024 року уряд затвердив цілу Стратегію демографічного розвитку аж до 2040-го року. І навіть створив план дій на 2024–2027 роки. Але… чи зміниться щось?

За підрахунками фахівців з Інституту демографії та проблем якості життя, вже до 2041 року населення України може скоротитися до 28,9 мільйона. А до 2051-го — і взагалі до 25,2 мільйона. Для порівняння — у 2001-му українців було майже 48,5 мільйона.

На липень 2024 року, за даними НАН України, в нас залишилось 35,8 мільйона. Але якщо рахувати лише ті території, які наразі підконтрольні уряду — 31,1 мільйона. Тобто за понад два десятиліття — мінус понад 17 мільйонів людей. І це без точного перепису.

А ООН каже ще простіше: від початку повномасштабної війни українців поменшало майже на 10 мільйонів. Через що? Еміграція, падіння народжуваності, плюс війна, яка забирає життя і підриває здоров'я.

Але навіть ООН визнає: справжню картину ми побачимо лише після завершення війни. Бо без нормального перепису населення — усе це лише оцінки.

Джерело: 5692.com.ua

У нашому побуті є речі, про які ми майже не замислюємось, хоча варто було б. Наприклад — де саме ми рахуємо гроші. Здається, яка різниця: ліжко, стіл чи кухонна тумба. Але наші предки бачили в таких деталях символіку, яка впливала не лише на добробут, а й на здоров’я. І хоч зараз ми звикли сміятись із прикмет, часом у них ховається глибша логіка, ніж здається з першого погляду.

Чому не варто рахувати гроші на ліжку

Ліжко — для сну, а не для фінансів

Наші пращури були переконані: рахувати гроші на місці, де ми відпочиваємо — не просто недоречно, а й небезпечно. Не з точки зору фізики чи економіки, а енергетики. У народі вважалося, що такі дії наче "прибивають" фінансову удачу до хвороб. Тобто, порахував купюри на ліжку — і незабаром витратиш їх не на приємне, а на лікування.

Звучить, можливо, як забобон. Але якщо копнути трохи глибше — це ще й про повагу. До себе, до грошей, до простору навколо. Бо де ми спимо — там має бути спокій, а не фінансова метушня.

"Грошова енергія" не любить застою

Гроші — як вода: стояча — застоюється

У народній традиції вважалось, що гроші "живі" — вони люблять рух, обіг, дію. Якщо ж зберігати їх у місці, де ніби сам простір закликає до спокою, то й фінансові потоки завмирають. Саме тому спальня — не найкраще місце ані для зберігання, ані для підрахунку коштів.

Цікаво, що подібні уявлення існують і в східних практиках. У феньшуй, наприклад, спальня — зона відновлення, і вона не має бути перевантажена енергією грошей чи роботи. В іншому випадку — або відпочинок буде неспокійним, або фінанси "зависнуть" у безрусі.

Чому варто тримати гроші подалі від ліжка

Не лише про прикмети, а й про психологію

Якщо говорити приземлено, то йдеться не тільки про повір’я. Є ще один аспект — психологічний. Коли ми починаємо асоціювати ліжко з грошовими питаннями, воно перестає бути зоною відпочинку. Стрес, думки про витрати, фінансові тривоги — усе це "прилипне" до подушки. А звідти — недосип, втома, навіть проблеми зі здоров’ям.

А ще, погодьтеся, банально незручно — рахувати купюри на ковдрі, де вони ковзають, мнуться, а ще й ризикують загубитись серед постільної білизни.

Чи можна тримати гроші в спальні взагалі

Фізично — можна. Але чи варто?

Звісно, ніхто не забороняє вам ховати гроші у шафі у спальні. Але за народними уявленнями, краще уникати зберігання великих сум саме в цій кімнаті. Чому? Бо гроші, які "сидять" у спокої, так і не зрушать з місця. У прямому й переносному сенсі.

Якщо ж усе ж таки спальня — єдине місце, де ви можете зберігати заощадження, спробуйте принаймні відокремити зону відпочинку від зони зберігання. Наприклад — не кладіть купюри біля ліжка, у шухляду тумби, а оберіть інше місце, хоча б на протилежному боці кімнати.

Обідній стіл — ще одна "заборонена зона"

Ще одна народна прикмета: не рахуйте гроші на кухні

Здавалося б — кухонний стіл ідеально підходить для підрахунків: рівна поверхня, світло, зручно. Але за тією ж логікою, що й із ліжком, рахунок грошей тут може "призначити" їх для витрат на їжу. Тобто, буквально — проїсте.

Звісно, якщо підрахунок — разовий і зручно зробити це саме там — нічого фатального не трапиться. Але якщо це стає звичкою — то не дивуйтесь, якщо гроші не затримуються у гаманці.

А що ж тоді робити? Як правильно "поводитись" із грошима

Найкраще місце — нейтральне, робоче

Ідеальним варіантом буде окреме місце для фінансових справ. Наприклад, письмовий стіл, де ви ведете облік або плануєте бюджет. А ще краще — якщо це окрема коробка чи скринька, де зберігаються гроші, а ви з повагою до них ставитесь. У багатьох культурах вірять: те, як ми ставимось до грошей — так і вони ставляться до нас.

До речі, наші бабусі колись загортали купюри в червону хустку — "щоб гроші любилися". Можливо, в цьому теж є сенс. Бо іноді повага до грошей — це не просто про облік, а про певну енергію взаємності.

Що ще кажуть народні прикмети

Окрім "не на ліжку" і "не на столі", існує ще кілька цікавих порад:

• Не перераховуйте гроші ввечері, бо це "забиратиме" фінансову енергію наступного дня.
• Не давайте в борг у понеділок — бо "весь тиждень у мінусах".
• Не піднімайте дріб’язок на перехресті — кажуть, там можуть бути "залишені" чужі проблеми.

Це не закони природи, звісно. Але як спосіб тримати порядок у гаманці — доволі цікаво.

Можна довго сперечатись, чи мають ці прикмети реальну силу. Але одне зрозуміло точно: повага до грошей, акуратність у поводженні з ними і уважне ставлення до простору навколо — це не забобони. Це звички, які можуть справді впливати на наш добробут. Навіть якщо не містичним шляхом — то точно через дисципліну і увагу до деталей.

Джерело: 5692.com.ua

Інколи те, що має захищати, саме потребує порятунку. Саме так можна описати ситуацію зі шторкою у ванній кімнаті. Вона ніби дрібниця — висить собі, не заважає. Аж поки одного дня не з’являється жовтизна, плями, чи ще гірше — цвіль. Здається, просто вода, але в реальності це постійний контакт із вологістю, парою, осадом з водопроводу і побутовими забрудненнями. І все це повільно, але вперто відкладається на тканині або ПВХ-матеріалі.

Чим довше ігнорувати, тим глибше в’їдається бруд — і тоді звичайне полоскання вже не врятує. Але, на щастя, є кілька перевірених способів повернути шторці охайний вигляд. Без фанатизму, але з результатом.

Прання в машинці: не панацея, але зручне рішення

Якщо у вас шторка не тканинна, а з поліестеру чи пластику — і ви не впевнені, чи її взагалі можна прати — не панікуйте. Так, у пральну машинку класти можна. Але обережно.

• Вибирайте делікатний режим, і краще без віджиму.
• Пральний засіб — звичайний, але не пересипайте.
• І головне — ніякої сушки після прання. Просто дістаньте і повісьте — нехай вода стече, а тканина висохне природно. Інакше ризикуєте отримати не шторку, а перекошений банер.

До речі, непогано додати в барабан кілька старих рушників — вони працюватимуть як м’який "помічник", прибираючи бруд механічно.

Жовтизна: звідки вона і як її прибрати

Те, що шторка стала жовтою, не означає, що ви погано миєте ванну. Швидше за все — це просто наслідок твердої води, яка залишає характерний наліт на всьому, до чого торкається. Особливо на світлому.

Що робити:

Оцет або лимонна кислота — ваша перша лінія оборони.

• 5 ст. ложок оцту або 7 чайних ложок лимонної кислоти змішайте зі склянкою гарячої води.
• Перелийте в пляшку з розпилювачем і наносьте на плями.
• Повторюйте обробку кілька разів протягом 2–3 годин.

Щоб "дотиснути" результат — використайте соду з мийним засобом. Просто зробіть пасту, нанесіть на проблемні місця і обережно потріть губкою. Потім — добре промийте.

І ще момент: не відкладайте очищення "на потім". Бо чим старіший наліт — тим важче його зняти. Це як з пригорілою каструлею: чим довше стоїть, тим більше треба шкребти.

Цвіль: коли запах не зникає, а тканина темніє

Цвіль — це не просто неприємна пляма. Це вже мікробіологія. І, чесно кажучи, боротися з нею — той ще квест.

Для серйозного очищення підійде лише замочування. Наприклад:

• Білизна (або будь-який хлорвмісний засіб) — 5–6 ковпачків на відро води.
• Столовий оцет — розводити 1:3 з водою.
• Лимонна кислота — близько 200 грамів на те ж саме відро.

Шторку варто замочити мінімум на 5 годин. Потім — випрати. Можна вручну, але ефективніше — в машинці, знову ж на делікатному режимі.

Ще один нюанс: якщо плями залишились, можливо, тканина вже вражена глибоко, і краще її замінити. Але навіть у такому разі очищення допоможе відбити запах і трохи "поновити" вигляд.

Іржа й вапняний наліт — не тільки на змішувачах

Багато хто думає, що іржа — це проблема лише металу. Але насправді іржаві патьоки часто з’являються саме на шторці, особливо, якщо поруч старі труби, або шторка час від часу торкається залізних елементів.

Тут працюють ті ж самі рецепти: оцет, кислота, сода. Можна додати кілька крапель рідини для миття посуду — вона розщеплює жир, який часто "тримує" іржу на поверхні.

Шторка у ванній — це не просто тканина чи плівка, яка відділяє вас від душу. Це постійний фільтр вологи, бактерій, водопровідного осаду. І якщо її регулярно не очищати, вона з часом сама перетворюється на джерело бруду, запахів і грибків. Тож раз на кілька тижнів — згадайте про неї. Бо чистота — це не тільки про блискучий змішувач, а й про ті речі, які зазвичай лишаються "за кадром".

Джерело: 5692.com.ua