Ввечері 7 травня у самому серці Ватикану запанувала особлива тиша — у Сикстинській капелі стартував конклав. Це такий собі надтаємний "з’їзд" кардиналів, де вирішується доля всієї Католицької церкви: обирають нового Папу Римського.
Що відомо
Цього разу до капели зайшли 133 кардинали з різних куточків світу — і це, до речі, абсолютний рекорд. Для порівняння: у 2013 році їх було на 18 менше. Кажуть, це результат стратегії Папи Франциска — дати голос регіонам, де католиків не так уже й багато. Ну, а тепер — саме ці люди вирішуватимуть, хто ж стане 267-м понтифіком.
Перед тим як зачинити двері й розпочати голосування, кардинали присягнули дотримуватись повної конфіденційності. І це не просто формальність: за порушення — аж до відлучення від церкви. Коли останній кардинал, Джордж Джейкоб Коовакад, промовив свою обітницю, усі сторонні особи залишили приміщення. Залишились тільки ті, кому можна бути всередині.
До речі, очолив процесію не хто-небудь, а держсекретар Ватикану П’єтро Паролін. І, чесно кажучи, багато хто вже бачить у ньому майбутнього Папу.
Але поки — тиша. І молитва. Уранці 7 травня, перед початком голосувань, у соборі Святого Петра відбулася урочиста меса. Кардинали просили про мудрість і про те, щоб новий Папа став добрим пастирем для мільйонів вірян.
Як відбувається вибір Папи
Конклав — це не просто голосування. Це майже як древній ритуал. Кардинали повністю ізольовані від зовнішнього світу. Ні смартфонів, ні месенджерів, ні преси. Щоб ніхто й не намагався підслухати, в Сикстинській капелі працюють спеціальні глушилки сигналу. Все серйозно.
І от що цікаво: результати голосувань світ дізнається не через пресреліз чи виступ — а завдяки диму з комина над капелою. Так-так, саме дим — чорний або білий. Чорний означає: ще не домовились. Білий — ура, маємо нового Папу.
7 травня, ймовірно, пройде лише перше голосування. А далі — до чотирьох турів щодня. Зазвичай конклав триває 3-5 днів. Бували випадки, коли Папу обирали вже на другий день. Але бувало й навпаки — інколи процес трохи затягувався.
Для перемоги одному з кандидатів потрібно зібрати дві третини голосів. А це — непросто, особливо в час, коли Церква стоїть на роздоріжжі між традицією і потребою змінюватись.
Хто має шанси стати новим Папою
Явного фаворита немає, але, як уже згадувалось, ім’я Пароліна звучить доволі часто. Він — досвідчений дипломат, має спокійний і виважений стиль, очолює Державний секретаріат Ватикану, а ще відомий тим, що не боїться викликів сучасного світу. Схоже, він може стати гідним наступником Франциска й продовжити його курс.
Інший сильний кандидат — філіппінський кардинал Луїс Антоніо Тагле. Його навіть іноді називають "азійським Франциском". Відомий своєю відкритістю, критикою надто жорсткої політики Церкви щодо ЛГБТ, самотніх матерів і розлучених. Його підтримують ті, хто хоче бачити Католицьку церкву більш сучасною, більш людяною. Але й у нього є слабкі сторони — після історії з "Карітасом" дехто сумнівається у його здатностях як адміністратора.
До речі, якщо Тагле виграє, то це буде перший в історії Папа з Азії. Хоча… це ще не означає, що його шанси найвищі.
Є й інші кандидати, про яких згадують обережно, але серйозно:
- Жан-Марк Авелін із Франції,
- Петер Ердо з Угорщини,
- Роберт Превост зі США,
- П’єрбаттіста Піццабалла з Італії.
І хоча 80% кардиналів, які голосуватимуть, були призначені саме Папою Франциском (а це підвищує шанси на продовження його лінії), боротьба буде серйозною.
А як же Україна?
Серед учасників конклаву є й українець — Микола Бичок, єпископ Мельбурнської єпархії УГКЦ. Йому лише 45 років, і він ще зовсім новачок у кардинальському колі — всього рік у цьому статусі. Хоча його поява на конклаві — це вже подія. Це, так би мовити, "заявка на майбутнє".
Отець Олексій Самсонов із "Радіо Марія" зазначає, що, зазвичай, кардинали не обирають Папою молодих. У Понтифіка має бути великий життєвий досвід, здатність орієнтуватись у глобальних викликах. Але, як сказав він, "це — людські аргументи. А Божі — нам невідомі". Тож хто знає, можливо, колись ми таки побачимо Папу з України.
Отак і живемо — спостерігаємо за Ватиканом, чекаючи білого диму. І сподіваємось, що той, хто з’явиться на балконі собору Святого Петра, буде не просто обличчям Церкви, а її серцем.
Джерело: 5692.com.ua