Часом здається, що в нашому повсякденному житті вже не залишилося місця для прикмет чи забобонів. Технології навколо, пральні машини з таймерами, сушарки, що працюють у будь-яку годину доби. Але деякі старі традиції, які ми зазвичай вважаємо казками, мають дивну здатність виживати — і не просто як спогади, а як інтуїтивні застереження. Особливо, коли мова заходить про нічне прання. Бо, як не крути, а ніч — не та пора, коли варто "розбурхувати" енергії.

Чому прати вночі — не найкраща ідея

На перший погляд — що тут такого? Увімкнув машинку пізно ввечері, ліг спати, вранці розвісив або витягнув усе готове. Економія часу — очевидна. Але з точки зору старих уявлень і прикмет, ніч — не просто час доби, а умовна межа між світлом і темрявою, між ясним і невідомим. Саме в ці години, кажуть, активізуються не зовсім дружні до людей сили.

І от уявіть: ви вивісили одяг сушитись біля вікна чи на балконі — з відкритим доступом до місячного світла. За народними віруваннями, саме в таких умовах речі можуть "підчепити" негатив — і не в переносному сенсі. Вважалося, що вночі біси, темна енергетика, усяка нечисть наче навшпиньки проходиться світом у пошуках дверей до людської душі. І речі, які лежать, сохнуть або просто висять під нічним небом — це такий собі "міст" між цими світами.

Не просто волога тканина, а енергетичний магніт

Люди вірили, що висушений уночі одяг може втягнути в себе чужу енергію — і далеко не завжди світлу. Потім цю річ одягаєш — а вона тягне за собою дивну втому, головний біль, емоційну спустошеність. Це, звісно, важко пояснити науково. Але ж і з настроєм буває так: от наче нічого поганого не сталося, а відчуття — як після важкого дня.

А якщо річ ще й сушилася під прямим місячним світлом — це взагалі окрема історія. Наші бабусі вірили, що Місяць може "вплести" у тканину щось недобре: безсоння, тривожність, навіть пригнічені стани. І як не дивно, сучасна наука теж пов’язує фазу Місяця з емоційними коливаннями.

Вранці — теж не час, коли варто хлюпати водою

Ще один момент, про який мало хто задумується: у давнину не радили прати й одразу після сходу сонця. Начебто з брудною водою можна "випустити" із себе не лише втому, а й удачу. Чи є в цьому логіка? Можливо, так. Бо ранок — це початок, етап запуску. А прати з самого ранку — наче одразу "вимивати" те добре, що день ще навіть не встиг принести.

Натомість найкращий момент для прання, за традицією, був десь до обіду — коли день уже прокинувся, але ще не почав згасати.

Ну а сучасність

Зрозуміло, що сьогодні багато хто з нас має шалений ритм: вдень робота, справи, сім’я — не до прання. І от пізній вечір або ніч здається єдиним виходом. Але навіть якщо не вірити в прикмети буквально, у них часто закладене щось глибше. Можливо, це спосіб пояснити просту річ: усе має свій час. І коли ми порушуємо цей внутрішній "ритм", тіло й емоції це відчувають.

І хоч сьогодні більшість прикмет здаються лише фольклором, вартим хіба що згадки в бабусиних історіях, не все так однозначно. Бо часом, ідучи проти таких "дрібниць", ми втрачаємо щось важливіше — відчуття гармонії. А іноді й душевний спокій, самі того не розуміючи.

Джерело: 5692.com.ua

У кожного з нас хоча б раз у житті був той момент, коли відкриваєш холодильник — а звідти назустріч "ударна хвиля" запаху. Неприємного, важкого, якого годі вивітрити простим провітрюванням. І тут виникає запитання: що робити, щоб не тільки замаскувати, а справді прибрати цей сморід? Виявляється, відповідь куди ближча, ніж здається — вона вже давно лежить на кухонній мийці.

Поролон проти смороду: як проста губка рятує ситуацію

Знаєте, що найцікавіше? Та сама звичайна губка, якою ми миємо тарілки після вечері, може перетворитися на маленького "санітара" холодильника. Завдяки своїй пористій структурі вона здатна вбирати запахи, як губка… ну, як справжня губка, власне.

Просто покладіть по одній новій (!) поролоновій губці на кожну полицю холодильника. І все — вона працює. Ніякої хімії, ніяких спреїв, тільки фізика та мікропори. До речі, її можна класти і в морозилку — там вона теж чудово "ловить" запахи, особливо якщо довго зберігаєте м’ясо чи рибу.

Один нюанс: губки треба періодично змінювати. Оптимально — раз на два місяці. Бо коли вона набрала на себе все "ароматне", з часом починає вже не поглинати, а навпаки — повертати запахи назад.

Коркова хитрість: що робити з залишками після свята

А ось ще один несподіваний герой боротьби з ароматами — корки від вина. Так-так, ті самі, які часто просто летять у смітник після застілля. Не поспішайте їх викидати.

Корки виготовлені з натурального дерева — зазвичай дуба — і теж мають пористу структуру. Це означає, що вони можуть працювати як міні-фільтри для запахів. Просто покладіть кілька пробок у холодильник. Якщо хочете посилити ефект — поріжте їх на частини і розкладіть по кутках. З досвіду, так вони швидше "працюють" і краще охоплюють площу.

Чому це працює і як не переборщити

Все просто — обидва матеріали (і губка, і пробка) мають здатність абсорбувати вологу разом із запахами. Тобто вони не маскують, а саме прибирають джерело проблеми. Але, звісно, це не замінює регулярне прибирання холодильника. Бо якщо всередині щось давно зіпсувалося — жодна губка не допоможе. Тут уже тільки ганчірка і миючий засіб. З іншого боку, ці маленькі лайфхаки можуть стати щоденною профілактикою. Ніби сигнал: "Тут усе під контролем".

У боротьбі з побутовими дрібницями перемогу часто приносять не дорогі засоби, а увага до деталей і трохи кмітливості. Іноді — достатньо звичайної губки чи винної пробки, щоб повітря в холодильнику стало чистішим. Бо свіже середовище — це не тільки про запах. Це про якість життя.

Джерело: 5692.com.ua

Виявляється, з початку повномасштабної війни з Росією майже 45 тисяч чоловіків таки змогли перетнути український кордон — і зробили це зовсім не за правилами. Ще близько 30 тисяч спіймали вже на гарячому, під час спроби втекти. Такі цифри озвучила депутатка Юлія Яцик після засідання Тимчасової слідчої комісії.

Що це означає насправді

Фактично, маємо ситуацію, коли десятки тисяч військовозобов’язаних чоловіків або вже за межами країни, або спробували туди дістатися — нехай і нелегально. Але найцікавіше — не кількість, а як саме вони це робили.

Ось деякі з найпоширеніших способів:

• Фейкові документи. Це й липові довідки про непридатність до служби, і документи, ніби чоловік — багатодітний батько чи студент, що навчається за кордоном.
• Прохід без контролю. Хтось просто обходив офіційні пункти пропуску — як то кажуть, навпростець.
• Паспорти інших країн. Не новина, але використовується активно — особливо серед тих, хто мав подвійне громадянство.
• Через "сіру зону". Дехто проходив через лінію фронту і вже звідти виривався до країн ЄС через тимчасово окуповані території чи РФ.
• Схеми з "Шляхом". Це та сама система, через яку волонтери та водії гуманітарної допомоги могли виїжджати. Але хтось примудрявся оформляти себе туди не зовсім чесно.
• Листи від держорганів. Прикордонники отримували "прохання" пропустити ту чи іншу людину, буцімто офіційно. Але хто і чому це писав — ще треба розбиратись.

До речі, цікава деталь. Хоч порушено вже понад 7 тисяч кримінальних справ, реальних вироків суду — трохи більше 400. Тобто, як бачимо, справу рідко доводять до кінця. Чому так? Є кілька причин.

Серед них — проблеми на самій кордоні:

• Немає чіткого переліку документів, які мають бути у того, хто перетинає кордон. І кожного разу прикордонник вирішує "на око".
• У системі немає копій документів. Тобто потім важко довести, хто що показував і чи все було законно.
• За тими, хто виїхав, взагалі не ведеться контроль, чи повернулись у зазначений строк. Саме тому, до прикладу, спортсмени чи чиновники іноді виїжджають — і назад вже не поспішають.
• Ще один нюанс — листи від військових адміністрацій, спецслужб чи держорганів, які часто носять, як висловилась ТСК, "безконтрольний і потенційно корупційний характер".

А тим часом волонтери, які справді возять допомогу на фронт, б’ють на сполох: систему "Шлях" для них закрили, і це серйозно б’є по ланцюгу гуманітарної допомоги.

Чесно кажучи, ситуація складна. Із одного боку — масові спроби ухилення. З іншого — плутанина у законах і відсутність чітких правил, якими мали б керуватись ті ж прикордонники.

А поки одні ризикуючи життям боронять країну, інші шукають шляхи, як би то тихенько втекти. Не всі, звісно. Але масштаби — говорять самі за себе.

Джерело: 5692.com.ua

Ну що, схоже, в Україні готуються до серйозної реформи у сфері правосуддя. Президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт про створення одразу двох нових судів. І це не чергове перейменування старих структур — мова про цілком нові установи, які матимуть повноваження на всю територію України.

Що пропонує президент

Якщо простими словами, то у Києві хочуть створити:

• Спеціалізований окружний адміністративний суд
• Спеціалізований апеляційний адміністративний суд

Хоч вони й будуть знаходитись у столиці, але їхні рішення охоплюватимуть справи з усіх областей — від Львова до Харкова.

А навіщо це все? І чому саме зараз?

Чесно кажучи, така ідея не з’явилася просто з нічого. У пояснювальній записці до законопроєкту вказано, що створення цих судів — це частина зобов’язань за Конституцією та законами України. Тобто юридично — усе правильно.

Але якщо копнути глибше, то виглядає на те, що влада хоче створити особливий судовий майданчик для окремих категорій справ. Можливо, це пов’язано з потребою у швидшому й більш фаховому розгляді суперечок, особливо тих, де замішані державні органи, великі компанії чи інші "гарячі" теми.

Київ — центр, але вплив на всю країну

Варто підкреслити: хоча суди й будуть у Києві, це не значить, що вони працюватимуть лише з місцевими справами. Навпаки — юрисдикція охоплюватиме всю Україну. Тобто будь-яка адміністративна справа, незалежно від регіону, зможе бути розглянута саме тут.

З одного боку, це може означати централізованість та однаковість у підходах.

Хто вже дав зелене світло

До речі, цей законопроєкт уже отримав "добро" від Вищої ради правосуддя. А це, між іншим, серйозний крок — без їхньої згоди справа навряд чи пішла б далі.

Тож виглядає на те, що процес уже запущено, і парламенту залишилось або підтримати ініціативу, або — ну, ви знаєте, затягнути все на роки.

Поки що залишається відкритим питання — чи справді нові суди покращать ситуацію із доступом до правосуддя. Бо, з одного боку, централізовані структури можуть бути ефективними. А з іншого — як завжди, все залежатиме від того, як це реалізують на практиці.

Джерело: 5692.com.ua