Суд у Дніпрі виніс вирок 20-річній мешканці міста, яку визнали винною у торгівлі людьми. Жінка намагалася продати свого малолітнього сина за мільйон гривень. За рішенням суду, вона проведе в місцях позбавлення волі вісім років. Про це повідомляє ГУ Нацполіції Дніпропетровської області.

Як встановило слідство, у квітні 2024 року обвинувачена домовилася зі своєю знайомою про зустріч, під час якої мала передати їй дитину за грошову винагороду. 23 квітня жінка взяла дворічного хлопчика і прийшла на умовлене місце, де "продала" його за мільйон гривень. Затримання провели працівники управління міграційної поліції та слідчого управління поліції Дніпропетровщини у співпраці з управлінням кримінального аналізу.

За словами жінки, вона не бажала виховувати дитину і вирішила її позбутися. Отримані кошти планувала витратити на відкриття власного бізнесу. Правоохоронці задокументували передачу дитини та коштів, після чого жінці повідомили про підозру за частиною 3 статті 149 Кримінального кодексу України – торгівля людьми, вчинена щодо малолітнього.

У ході судового процесу засуджена своєї вини не визнала. Незважаючи на це, публічне обвинувачення, яке підтримували ювенальні прокурори Дніпропетровської обласної прокуратури, довело її вину.

До набрання вироком законної сили жінка залишатиметься під вартою.

Джерело: 5692.com.ua

Росія, здається, вже не знає, як ще себе принизити. Тепер там вирішили увіковічнити… північнокорейських солдатів. Так-так, не почулось.

У Курській області збираються називати вулиці і площі іменами бійців із КНДР. Мовляв, допомагали ж "звільняти" (насправді — нападати), тож мають заслуги. До того ж обіцяють ще й пам’ятники ставити. Про це заявив російський посол у КНДР Олександр Мацегора. Виступав він не десь, а прямо в Пхеньяні, на офіційному заході. І хвалився, як Путін, мовляв, особисто оцінив участь солдатів з КНДР, які допомагали окупантам "відбити" контроль над Курщиною.

Що відомо

Мацегора заявив, що пам’ятники поставлять саме там, де тривали бойові дії. Тобто, цілком можливо, буквально на місці загибелі цих солдатів. Пафосу, як завжди, хоч відбавляй.

І це ще не все. Міністр оборони КНДР Но Гван Чхор, який був на цьому заході, заявив, що їхня країна й далі підтримуватиме Росію. Так і сказав — мовляв, будемо стояти поряд з "дружньою армією".

А тепер трохи фактів. Ще наприкінці квітня Росія вперше офіційно визнала: так, північнокорейські солдати справді воювали на нашій землі.

А днями стало відомо: за інформацією південнокорейських розвідників, у боях проти ЗСУ загинуло щонайменше 600 північнокорейців. Ще понад 4 тисячі — поранені. Тобто, їх, по суті, кинули як гарматне м’ясо, а тепер хочуть зробити з них "героїв".

Можливо, комусь усе це здається диким, але така реальність у 2025-му. Росія — країна, де солдати з тоталітарної диктатури стають героями, бо пішли вбивати українців. А потім на їхню честь ще й таблички прибивають. Без сорому. Без пам’яті. Без людяності.

Джерело: 5692.com.ua

У квітні гаманці українців знову трохи "попустіли" — ціни поповзли вгору. Державна служба статистики каже: за місяць усе подорожчало на 0,7%. А якщо порівнювати з квітнем минулого року — то інфляція вже на рівні 15,1%. Для розуміння: ще в березні було 14,6%, тобто маємо черговий стрибок.

Що найбільше б’є по кишені

Тут одразу можна вгадати лідерів — яйця та овочі. Так, яйця — це не просто сніданок, а вже майже делікатес: +74,6% за рік. І це не жарт. У березні зростання було теж високе — 44,7%, але тепер стало ще крутіше.

Овочі теж подорожчали пристойно — плюс 35,8% за рік.

Їжа — все ще головний драйвер інфляції

Продукти харчування додали в ціні 1,8% за останній місяць. А якщо дивитися річну динаміку — то вже маємо +19,8%. Це більше, ніж було в березні (тоді було 17,4%).

Найбільше відчули на собі зростання ті, хто купує свинину й фрукти — ціни злетіли майже на 8%. А от інші продукти, такі як курятина, яловичина, риба, хліб, макарони, сало, овочі, безалкогольні напої — все подорожчало десь у межах 1–4%.

Але є і хороша новина. Дещо таки подешевшало. Зокрема:

• рис,
• вершкове масло.

Правда, зниження несуттєве — від 0,2% до 2,5%, але все ж.

Базова інфляція: вперше за понад рік — вниз

І тут, як не дивно, аналітики трохи зраділи. Бо базова інфляція (це та, яка очищена від сезонних коливань та окремих товарів) у квітні сповільнилася. За місяць вона склала 0,4%, а за рік — 12,1%. І це, до речі, перше зниження цього показника за останні 14 місяців.

Аналітики Forbes кажуть: це може бути початком загального уповільнення цін. Якщо пощастить, уже з червня відчуємо полегшення.

Інші ціни: алкоголь, транспорт, пальне

Алкогольні напої та тютюн трохи підросли — на 1,3%. Особливо через тютюн: +2,2%.

На транспорт витрати навіть трохи знизились — мінус 0,3%. Це завдяки дешевшому паливу (воно подешевшало на 2,2%).

Але от вартість проїзду у транспорті все ж піднялась: автобуси — на 0,9%, залізниця — на 0,8%.

Що було раніше

Щоб розуміти динаміку: у березні ціни за місяць зросли на 1,5%, у лютому — на 0,8%. А в річному вимірі — 14,6% і 13,4% відповідно.

Особливо "вистрілили" в березні яйця — аж на 18,8%. А ще фрукти, напої, олія, овочі, зернові, м’ясо та молочка.

Рис і сало тоді трохи подешевшали — на 0,5%. Хоч якась відрада.

Що обіцяє Нацбанк

НБУ обіцяє, що вже з літа інфляція почне знижуватись. До кінця року її планують опустити до 8,7% — тобто знову повернути в "однознакову" зону.

Чому так? Причини прості:

• нові врожаї дадуть змогу стримати ціни на продукти;
• енергопостачання потроху стабілізується;
• на ринку праці немає дикого тиску;
• і світові ціни на нафту трохи впали.

Тож, можливо, літо принесе не лише тепло, а й трохи полегшення для гаманців.

Джерело: 5692.com.ua

От тепер і військовополонені не залишаться осторонь податків. Уряд вирішив: якщо працюєш — сплачуй у бюджет. Навіть якщо ти — російський солдат, якого взяли в полон.

Про це розповів представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук. Рішення ухвалили 9 травня на засіданні уряду.

Що це означає

А те, що підготували новий законопроєкт. Його суть проста: внести зміни до Податкового кодексу, щоб офіційно нараховувати податки з доходів полонених — так, як це роблять з усіма іншими працівниками.

Якщо точніше:

• військовополонені мають платити податок на доходи фізичних осіб (той самий ПДФО),
• ще й військовий збір зверху.

Цікаво, що в податкових документах їх тепер виокремлюватимуть. Вони будуть новою категорією фізичних осіб-нерезидентів — тобто не громадяни України, але ті, хто перебуває на її території в особливому статусі. І так, все відповідно до Женевської конвенції 1949 року та додаткового протоколу до неї, ухваленого 1977-го. Так що юридично — все чисто.

А хто ж це все рахуватиме

Відповідальність ляже на установи, де тримають полонених, а також на слідчі ізолятори та установи виконання покарань. Саме вони стануть податковими агентами: нараховуватимуть дохід і одразу вираховуватимуть податок. Як у звичайній бухгалтерії.

До речі, ще в січні держава вже вкладалася в цю систему — виділили понад 34 мільйони гривень із резервного фонду на ремонт одного з таборів для військовополонених. Можна припустити, що готувалися до впровадження цієї нової норми.

Отак-от. Тепер навіть ті, хто прийшов зі зброєю, платитимуть на нашу армію. Іронічно, але по-своєму справедливо.

Джерело: 5692.com.ua

Мер Кам'янського Андрій Білоусов зустрівся з представником військової частини А4741 та передав підрозділу необхідне оснащення. За зверненням військових, зокрема, закупили обладнання та електронні ключі для забезпечення командно-спостережних пунктів батальйонів надійним і захищеним інтернет-з’єднанням.

Загальна сума допомоги — 99 400 грн. Обладнання придбали за кошти працівників міської ради. Щиро дякую кожному, хто долучився! – написав міський голова.

Також сьогодні він зустрівся з кам’янчанином Андрієм, який несе службу у 113-й бригаді ТРО. Поспілкувалися про потреби підрозділу, обговорили, чим ще надо допомогти.

Від хлопців отримав символічний подарунок — гільзу від трофейної зброї, як подяку за підтримку. Наші Захисники – справжній приклад стійкості, гідності та сили. Дякую за службу та довіру. Кам’янське поряд! – додав Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

9 травня, поки в Москві звично гримів парад, Львів став місцем зовсім іншого масштабу — там говорили не про силу, а про справедливість. У львівській Ратуші зібралися представники з 35 країн Європи, лідери ЄС, український уряд — і підписали важливий документ.

Назвали його просто — "Львівська декларація". Але за цими словами стоїть реальний намір: створити спеціальний трибунал, який нарешті покладе початок юридичному переслідуванню російських керівників за війну проти України.

Для кого цей трибунал

Йдеться про конкретних людей: Путіна, його прем’єра, міністра закордонних справ. Тобто тих, хто ухвалив рішення про вторгнення в Україну у 2022 році.

Це має бути окремий суд, який займеться саме злочином агресії — тією частиною, де досі лишалася "сіра зона". Бо Міжнародний кримінальний суд розслідує вже скоєні злочини — геноцид, вбивства, катування. А ось політичне рішення напасти — досі ніхто чітко не оцінив як злочин.

Два з половиною роки підготовки

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга пояснив: ця ідея — не свіжа вигадка. До неї йшли роками. Працювала ціла команда юристів з різних країн. І от тепер, коли є напрацьовані проєкти, зібрані погодження, нарешті офіційно дали "зелене світло".

Сам трибунал, найімовірніше, працюватиме в Гаазі — місті, яке вже давно асоціюється з міжнародною юстицією.

Європейські гроші — на українську зброю

Цього дня у Львові говорили не лише про трибунал. Підписали також угоду про передачу Україні частини прибутків від заморожених російських активів. Йдеться про приблизно 1 мільярд євро — не дрібниця.

Ці кошти підуть на закупівлю зброї — і, що важливо, закуповуватимуть її в українських виробників. Це рішення ухвалили ЄС, Франція, Данія та Італія.

Україна, у свою чергу, наполягає: заморожених активів замало, потрібна повна конфіскація. Щоб не лише допомогти тут і зараз, а й дати чіткий сигнал: за війну доведеться платити.

Чому саме Львів

Не випадково зустріч провели у Львові. Це місто тісно пов’язане з ідеєю міжнародного права. Саме тут у 1920-х роках здобував освіту Рафаель Лемкін — людина, яка першою вживала слово "геноцид".

То ж, певною мірою, місто повертає собі роль місця, де зароджуються великі міжнародні ініціативи.

Коли чекати на справжні суди

Найближчим часом мають підписати угоду в Люксембурзі — це буде вже юридичне закріплення старту роботи трибуналу.

А поки що у Львові ухвалили політичне рішення, яке далі перетворюватимуть на правову реальність.

Представниця ЄС Кая Каллас, яка також була на зустрічі, наголосила: це не просто парадна подія. Це справжній сигнал підтримки Україні. Особливо в той день, коли Росія на камери демонструє свої дрони на параді в Москві.

І поки одні влаштовують шоу для телебачення, інші готують документи, які можуть змінити майбутнє.

Зброя, дрони і докази

До речі, для гостей у Львові влаштували виставку. Показали уламки ракет, російські дрони, інші залишки знищеної техніки, якою обстрілюють наші міста.

Цікаво, що багато деталей виявилися цивільного призначення. Тобто їх Росія купує не як військову продукцію, а як, умовно кажучи, електроніку. Через це санкції обходять — правда, вже складніше.

Як пояснили військові, якщо раніше ці товари надходили напряму, то тепер — через кілька країн і ще кілька фірм. Це довше, дорожче і складніше.

З одного боку — бюрократія, формулювання, юридичні тонкощі. А з іншого — дуже проста суть: світ готується назвати війну війною, а її ініціаторів — злочинцями. І зробити це офіційно, з усіма доказами та вироками.

І, можливо, саме Львів стане тим містом, де усе це почалося.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам'янському приступили до ремонту дорожнього покриття на одній з вулиць приватного сектору 6-ї сотні. На місці працює техніка та люди, проводиться відсипка шлаком. Про це повідомив мер міста Андрій Білоусов.

Найближчим часом виконаємо ремонт ще 20 вулиць приватної забудови в різних районах нашого міста, де покриття знаходиться в найгіршому стані. В подальшому ця робота буде продовжена, – додав він.

Джерело: 5692.com.ua

Ми не завжди замислюємося, що саме може "запросити" у наш дім дрібних, але дуже настирливих гостей — шкідників. І мова не тільки про очевидні речі типу сміття чи залишків їжі. Деякі абсолютно звичні предмети — наче невинні, але саме вони можуть стати маяком для комах і навіть гризунів.

Тож давайте розберемось, що саме може стати приманкою для непроханих гостей.

Аромати свічок і освіжувачів — пахне для нас, але й для мух

Виявляється, навіть те, що мало би "освіжати", може зробити гірше. Якщо у вас вдома є ароматичні свічки з квітковими чи фруктовими нотками, мухи чи мурахи можуть вважати, що ви підготували для них святковий стіл. Солодкий запах для них — це як сигнал "сюди, тут їжа!". А освіжувачі повітря? Так само. Особливо, якщо вони мають запах яблук, лаванди чи цитрусу.

А ще, до речі, кошик із стиглими бананами на кухні? Мушкам-дрозофілам він буквально як запрошення на банкет.

Роутери та ігрові приставки — тепло, затишно, і навіть є крихти

Здавалося б, техніка. Але таргани і постільні клопи — ті ще хитруни. Вони полюбляють грітись біля роутерів, консолей чи мережевих фільтрів. Особливо якщо поруч (чи навіть всередині корпусу) є крихти або пил. Уявіть собі — сидите ви, граєте у щось, а за кілька сантиметрів собі тихо живе колонія тарганів. Бридко? Та ще й як.

Волога швабра чи губка — справжній SPA-курорт для тарганів

Волога — один з найпотужніших магнітів для комах. Але тут мова не про калюжі, а про мокрі швабри, залишені в кутку ванної, чи губки біля мийки, що постійно сирі. Вологе середовище — це для мух, тарганів та інших мікроорганізмів, як курорт на морі. Саме тому краще завжди сушити такі речі після використання. І не просто кидати десь у відро, а справді давати їм висохнути.

Лежанки улюбленців — затишок не тільки для кота

М’які іграшки, ковдри, подушечки для тварин… вони швидко накопичують шерсть, пил, залишки їжі (особливо, якщо пес любить жувати кісточки прямо на своїй подушці). А тепле і м’яке середовище — це те, що треба для кліщів, бліх, і навіть личинок міль. Якщо ці речі не прати хоча б раз-два на місяць, то можуть з’явитися сюрпризи, зовсім не з розряду приємних.

Еко-сумки з тканини — зручні, але іноді… "живі"

Тканинні продуктові сумки — це, звісно, тренд і турбота про довкілля. Але ось у чому підступ: у таких торбах, особливо якщо вони лежать десь у шафі й не перуться місяцями, можуть оселитися… яйця молі, жучки чи навіть таргани. Звучить як фільм жахів? Але трапляється частіше, ніж ви думаєте. Тож не лінуйтесь закинути їх у прання — хоча б час від часу.

Щілини біля розеток та вентиляція — приховані маршрути

Ми звикли думати, що шкідники пробираються тільки через двері чи вікна. А от і ні. Їх може привабити вентиляційний отвір, через який не пройде і палець, або крихітна щілина біля розетки, яку давно не використовуємо. І от через неї може прослизнути хто завгодно. Особливо, якщо десь поруч є вода, тепло чи їжа.

Безлад — улюблений хаос тарганів і мишей

Ну і класика жанру — бардак. Старі коробки, газети, пакунки, залишки їжі, сміття "на потім" — усе це створює для шкідників ідеальне середовище. Там і сховатись можна, і поїсти є що. А якщо ще й темно — взагалі рай. Тому, навіть якщо немає часу на велике прибирання, хоча б не залишайте їжу на відкритому місці і виносьте сміття регулярно.

Не варто недооцінювати дрібниці. Те, що здається побутовою дрібницею, може стати причиною навали шкідників. А далі — витрати, дискомфорт, хімікати… Тому краще вчасно підмітити ті речі, що можуть "запросити" небажаних гостей, і прибрати їх з дороги. В буквальному сенсі.

Джерело: 5692.com.ua

14 квітня в бою поблизу населеного пункту Удачне на Донеччині, захищаючи українську землю від загарбників, загинув солдат Сурков Роман Олександрович.

Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе мер міста висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника.

Роман Сурков народився 3 березня 1983 року в Дніпродзержинську. У 2000 році закінчив ПТУ №24. У жовтні 2023 року став на захист України та її народу. Без сина лишилася мати..

Доземний уклін воїну-захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!

Панахида відбудеться 10 травня о 14:00 в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ (вул. Сергія Слісаренка, 34). Поховають воїна о 15:00 на Алеї Героїв кладовища по вул. Весняній.

Джерело: 5692.com.ua

Часом ми дивимось на людей довкола — у транспорті, у черзі, на роботі — і навіть не підозрюємо, що кожен із них має у нашому житті свою роль. Здається, це просто випадковість — зустрілися, поговорили, забули. Але насправді таких випадковостей майже не буває. Кожна зустріч — як пазл, що згодом складається у цілу картину нашого життя. Деякі з цих людей залишають глибокий слід, інші — ледь помітний дотик, але сенс є у кожному.

Кожен, кого ми зустрічаємо, щось нам приносить

От скільки разів ви ловили себе на думці: "Навіщо мені ця людина трапилась?" Може, вона просто зіпсувала настрій, а може — подарувала посмішку. Але істина в тому, що кожен не випадковий. Навіть ті, з ким ви перекинулися парою слів на зупинці.

Іноді здається, що це доля випробовує нас через інших. Бо все, що з нами відбувається — не просто так. Є глибші причини, які ми не завжди бачимо одразу. Але з часом — усе складається докупи.

Хтось приходить, аби розбудити

Є люди, яких ми зустрічаємо ненадовго. Але після них — як після сильного вітру: здається, що щось змінилося назавжди. Вони ніби струшують нас, дають копняка — у хорошому сенсі. Може, це буде викладач, який сказав фразу, що закарбувалася на все життя. Або друг, якого ми потім втратили, але саме він відкрив нам очі.

Такі зустрічі потрібні не для того, щоб затриматися, а щоб показати: "Гей, прокинься, пора щось міняти!"

Деякі люди — як дзеркало

Вони з’являються вчасно, щоб ми зрозуміли, де зараз знаходимося. Такі зустрічі ніби шепочуть: "Ти на правильному шляху". Вони можуть не лишитись поруч, але ми їх не забудемо. Їхні слова, вчинки, навіть мовчання — все залишає відбиток. І коли важко, ми згадуємо саме їх.

Є ті, хто змушує рости

Це не завжди приємні люди. Часто з ними важко, бо вони кидають нам виклик. Вони можуть бути суворими, прямими, навіть дратувати. Але саме завдяки їм ми вчимося. Через них ми проходимо крізь складне, але врешті стаємо сильнішими.

Можна сказати, це наші вчителі. Не в класичному сенсі, а життєвому. Вони наче підкидають нам задачку, яку треба вирішити — і ми змінюємося.

А є просто мандрівники на нашому шляху

Такі люди — на один день, на одну розмову. Десь у маршрутці, на касі в магазині, у лікарняній черзі. Ви можете навіть не дізнатись їхнього імені. Але одна фраза від них — і ви думаєте про це півдня. А іноді — й усе життя.

Ці короткі зустрічі можуть здатися дрібницями. Але вони — як краплі дощу, що згодом формують ріку змін.

А потім трапляються ті, хто з нами назавжди

Це особлива категорія. Люди, які ніби прийшли надовго. І що важливо — не просто залишаються, а змінюють нас глибоко. Це може бути хтось із сім’ї, найкращий друг, коханий або навіть мудрий наставник.

Ми з ними ніби на одній хвилі. І хоча життя змінюється, ці люди — як орієнтир. Їхні погляди на світ схожі з нашими. Ми ростемо разом, долаємо труднощі, ділимося мріями.

Зрештою, не важливо, наскільки довго тривала зустріч. Важливо — що вона залишила після себе. Ми — це не тільки наші рішення й досвід. Ми — це ще й всі ті люди, які з’явилися на нашому шляху. Випадково чи ні — кожен із них зробив нас трохи іншими.

Джерело: 5692.com.ua