У Дніпрі правоохоронці затримали 46-річного чоловіка, якого підозрюють у підпалі трьох автомобілів, що перебували у користуванні українських військових. Інцидент стався вночі з 3 на 4 травня у Шевченківському районі міста, повідомляє ГУ Нацполіції області.

За даними правоохоронців, чоловік навмисно підпалив транспортні засоби, спричинивши суттєві пошкодження. У ході оперативно-розшукових заходів співробітники районного управління поліції №1 та оперативники відділу поліції №4 встановили особу причетного та затримали його.

Під час обшуку в помешканні підозрюваного правоохоронці виявили і вилучили низку речових доказів, зокрема залишки легкозаймистої речовини та одяг, який чоловік, імовірно, використовував під час злочину.

Слідчі кваліфікували дії затриманого за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України — умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу. Наразі чоловікові повідомили про підозру.

Санкція статті передбачає до десяти років позбавлення волі.

Джерело: 5692.com.ua

На Дніпропетровщині правоохоронці затримали чоловіка, який під час сварки жорстоко вбив власну матір. Злочин стався 4 травня в одному з приватних будинків у Нікопольському районі. Про це повідомили в ГУ Нацполіції області.

За інформацією поліції, 59-річну жінку вбив її син. Після скоєння злочину він утік та декілька днів переховувався. Повідомлення про вбивство надійшло до поліції лише 6 травня — про страшну знахідку повідомила родичка загиблої, яка виявила тіло з ознаками насильницької смерті.

На місце події виїхала слідчо-оперативна група Нікопольського районного управління поліції. Після проведення першочергових заходів оперативники встановили місцезнаходження підозрюваного — його затримали того ж дня в лісосмузі на території іншого району Дніпропетровської області.

Правоохоронці повідомили, що затриманий раніше вже був засуджений за вбивство. 7 травня йому оголосили про підозру за п.13 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України — умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила такий злочин.

Санкція статті передбачає покарання аж до довічного позбавлення волі. Слідство триває.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському 39-річний місцевий житель завдав тяжких тілесних ушкоджень перехожому. Потерпілого доставили до лікарні у тяжкому стані. Про це повідомили в ГУ Нацполіції області.

Інцидент стався на лівобережжі міста. За даними поліції, між двома чоловіками виникла словесна суперечка, під час якої підозрюваний вдарив незнайомого чоловіка кулаком в обличчя. Унаслідок удару 49-річний потерпілий втратив рівновагу й упав. Однак нападник не зупинився — він продовжив завдавати потерпілому численних ударів руками й ногами.

Правоохоронці оперативно встановили особу зловмисника. Ним виявився 39-річний мешканець Кам’янського. Йому вже повідомили про підозру за ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України — умисне тяжке тілесне ушкодження.

Санкція цієї статті передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років. Розслідування триває.

Джерело: 5692.com.ua

Чорні кішки століттями опинялися на межі — між обожнюванням і знищенням, між міфом і реальністю. Ці створіння з оксамитовим хутром і пронизливим поглядом увібрали в себе всі людські страхи й сподівання, ставши дзеркалом того, як ми бачимо невідоме. Їх боялись, їм поклонялись, їх жертвували. Здавалося б — звичайна тварина. Але саме чорна кішка стала символом усього, що лоскоче уяву: містики, темряви, невидимої сили. І поки одні вбачають у ній провісницю лиха, інші — берегиню дому. Та хто вона насправді? І чому навіть у ХХІ столітті ми досі озираємося, коли чорний кіт переходить дорогу?

Звідки почалась ця історія — від Бастет до багаття

Уявіть собі Єгипет часів фараонів. Там кішка — не просто тварина, а ледь не домашній амулет. Особливо чорна — її асоціювали з Бастет, богинею-жінкою в образі кішки. Вона опікувалась родиною, жіночим благополуччям і домашнім теплом. Убити кішку — це був злочин на рівні святотатства. Таке не прощали.

До речі, під час розкопок у гробниці Тутанхамона археологи знайшли статуетку чорної кішки — ймовірно, як захист для душі фараона в потойбічному світі. Звучить як магія, правда?

Але Європа не перейняла цю любов. Там усе перевернулося з ніг на голову. У XIII столітті з'являється папська булла, яка напряму пов'язує чорних кішок з дияволом. Людей охоплює справжня паніка. Кішка — це вже не пухнаста улюблениця, а нібито прислужниця відьми. Їх масово знищували, часто разом із жінками, яких підозрювали в чаклунстві.

Цікаво, що знищення котів мало трагічні наслідки: кількість щурів зросла — і далі, як ви здогадуєтесь, пішла епідемія чуми. Тобто, страх перед кішками буквально обернувся смертельною загрозою для цілих міст.

Прикмети з різних куточків світу: від удачі до біди

Ставлення до чорної кішки — це майже тест на культурну географію. У Шотландії, наприклад, чорний кіт на порозі — не біда, а добрий знак. У Японії чорні "манекі-неко" — талісмани, що приносять фінансову удачу. А ось у США, зокрема на Півдні, досі вірять, що така кішка — передвісник нещастя. Десь навіть відмовляються брати чорних котиків із притулків саме через ці страхи.

Інтернет додає своє: в епоху Instagram чорні кішки програють — мовляв, не такі вже й фотогенічні. Але… та ну, ви ж бачили ці блискучі очі на чорному тлі шерсті?

А що каже наука: гени, пігмент і нічне бачення

Тут усе не так містично. Колір шерсті у чорних котів зумовлений мутацією гена MC1R. Ця мутація надає їм глибокий чорний колір, а ще — певні переваги. Наприклад, вони краще маскуються вночі, що важливо для полювання. І так, науковці помітили: чорні коти часто мають кращий зір у темряві. На 20%, між іншим.

Цікавий факт: коли чорна кішка довго буває на сонці, її шерсть іноді змінює відтінок — стає трохи "іржавою". Це через пігмент феомеланін, якого іноді буває забагато.

А все одно їм менше щастить

Попри всі ці унікальні якості, чорні кішки — рекордсмени за кількістю часу в притулках. Їх просто не хочуть забирати. І ні, справа не тільки у марновірстві. Є ще один прикрий аргумент: "на фото виглядають як пляма".

Але ж якщо глянути не на шерсть, а в очі… Там і спокій, і якась глибина, і повна відсутність нав'язливості. Такі кішки часто мають дуже стриманий, навіть мудрий характер. Вони не лізуть першими, але якщо вже прийшли до вас — значить, ви їм справді важливі.

Чорні кішки в культурі, кіно й мемах

До речі, чорні кішки — часті гості в культурі. Згадайте Салем із серіалу "Сабріна — юна відьма", чи кота з мультфільму "Кораліна". Вони постійно поруч із чарівниками, але не завжди як щось страшне. Часом — як саркастичні, мудрі спостерігачі, які краще за людей розуміють, що відбувається.

А в мережі чорні коти — це цілий жанр мемів. Вони — трохи похмурі, трохи іронічні, з виглядом "я вже це бачив". Може, саме тому ми їх і боїмося — бо вони надто добре бачать усе наскрізь?

Містика — це не завжди про магію. Іноді вона про те, чого ми не розуміємо або не хочемо зрозуміти. Чорна кішка — це дзеркало людських страхів, забобонів і пошуку захисту. І якщо колись їх палили за "відьомство", а тепер уникають через погані прикмети чи погане фото — то, можливо, це вже не про кішок. А про нас самих.

Джерело: 5692.com.ua

Мер Кам'янського Андрій Білоусов взяв участь у засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України. Він долучився до заходу під керівництвом начальника ОВА Сергія Лисака. Також в онлайн-форматі приєдналася керівниця Офісу Конгресу Лілія Пашинна, голова Дніпропетровської обласної ради, народні депутати, очільники громад нашої області.

Під час заходу обговорили важливі для прифронтового регіону питання — передусім ті, що стосуються безпеки, житлово-комунальної сфери та освіти. Йшлося про створення безпечних умов для навчання дітей — укриття, впровадження нових програм.

Робимо усе, щоб запобігти освітнім втратам і забезпечити повноцінний навчальний процес навіть в умовах війни, – наголосив міський голова.

Окремо зупинилися на розвитку професійно-технічної освіти. Напередодні депутатський корпус обласної ради підтримав рішення про виділення 74 мільйонів гривень на розширення мережі науково-практичних центрів у коледжах і профтехах області. Це — внесок у підготовку затребуваних фахівців у різних галузях: від машинобудування до харчової промисловості.

Порушили також питання міжнародної співпраці регіону — партнерства, яке сьогодні дає реальні результати. Щиро дякую начальнику ОВА Сергію Лисаку, всім учасникам засідання, членам конгресу за спільну роботу задля розвитку області у ці найскладніші часи! – написав Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

Ситуація знайома багатьом: поспішали нафарбуватись, обійняли когось — і все, на улюбленій футболці пляма від тонального крему. І хочеться вже махнути рукою або нести у хімчистку, але… не поспішайте. У більшості випадків така пляма — це ще не вирок. Головне — діяти швидко та з розумом.

Як діяти: перші кроки

Пам'ятайте, чим швидше ви візьметеся за пляму, тим простіше її буде вивести. Якщо одразу не звернути увагу, крем може в’їстися в тканину, і потім від нього буде складно позбутися. Отже, перше, що варто зробити, — акуратно видалити зайвий крем. Для цього використовуйте серветку чи ложку, щоб не розмазувати його по тканині.

Типи тональних засобів: що впливає на процес чищення

Не всі тональні креми однакові, і кожен має свої особливості, коли справа доходить до виведення з тканини. Ось кілька загальних порад щодо різних видів кремів:

• Денний крем з тонуючим ефектом. Легкий крем, який не містить багато пігменту, досить легко вивести за допомогою звичайних засобів для виведення плям.
• Тональний флюїд або емульсія. Цей крем має трохи більшу щільність, ніж попередній, але все одно не потребує професійних засобів для виведення плям.
• Тональний крем на жирній основі. Його склад складніший, тому для видалення потрібно використовувати спеціальні засоби, які розщеплюють олії.
• Стійкий тональний крем. Це практично грим, який практично не піддається впливу домашніх засобів. Тут без професійної хімії не обійтися.

Як ефективно видалити пляму

• Мило для миття посуду. Якщо тональний крем на масляній основі, вам на допомогу прийде рідке мило для посуду. Просто нанесіть кілька крапель на пляму та дайте трохи постояти. Потім акуратно протріть м'якою щіткою або навіть тильною стороною ложки. Пам'ятайте, що чим менше ви терете, тим менше шансів розширити пляму.
• Піна для гоління. Здивовані? Але так! Піна для гоління на водній основі може стати чудовим помічником у боротьбі з такими плямами. Потрібно лише нанести її на забруднення, дати трохи постояти, а потім акуратно втерти в тканину. Якщо результат не ідеальний, повторіть процес ще раз.
• Спрей для виведення плям. Якщо у вас є спрей для плям, спробуйте його. Це універсальний засіб, який підходить навіть для плям від фарби чи трави. Важливо пам'ятати, що спреї ефективно працюють, коли їх застосовувати негайно.
• Медичний спирт. Якщо нічого не допомагає, спробуйте спирт. Він підходить для різних типів тональних кремів і з легкістю видаляє навіть найбільш стійкі забруднення. Потрібно змочити ватний диск спиртом і акуратно протерти пляму.

Чого не варто робити

Не намагайтеся витирати пляму одразу, адже це може призвести до того, що крем розтечеться по тканині. Намагайтеся лише промокати, не натираючи пляму.

Не біда, якщо ви випадково забруднили одяг тональним кремом — головне, не панікуйте і діяйте швидко. За допомогою кількох простих засобів можна позбутися плям самостійно, зберігши одяг чистим і бездоганним.

Джерело: 5692.com.ua

Ми звикли з дитинства, що зранку треба "навести лад": заправити ліжко, скласти подушку, накинути покривало. Воно ж красиво — чисто, акуратно, по-людськи. Але що, як саме ця звичка підкидає проблем, причому не лише естетичних, а й… медичних? Звучить несподівано, але виявляється, що турбота про вигляд кімнати може підігравати пиловим кліщам — маленьким, але впертим жителям наших постелей.

Ідеальні умови для невидимого сусіда

Пилові кліщі — це мікроскопічні створіння, які живуть у постільній білизні, матрацах, ковдрах. Їх не видно неозброєним оком, але це не значить, що їх там немає. Навпаки — якщо зранку накрити ліжко покривалом, ми фактично "закриваємо їм теплицю".

Чому? Бо волога, яка залишається на простирадлі після сну (а ми ж пітніємо вночі, хоч трохи), разом із теплом і відсутністю вентиляції — це ідеальні умови для розмноження цих створінь. А кліщі, як відомо, не проти влаштувати "вечірку" в таких умовах — чисельність може сягати мільйона особин на одне ліжко. Уявляєте?

Що саме в них небезпечного

І правда — сам кліщ нічого вам не зробить. Проте проблема в іншому: їхні продукти життєдіяльності (тобто екскременти, якщо говорити прямо) — потужні алергени. Вони провокують:

• подразнення очей (кон’юнктивіт),
• висипи на шкірі (дерматит),
• слабкість, втому, проблеми з диханням.

І якщо ви або ваші рідні — алергіки чи маєте хронічні захворювання органів дихання, то реакція може бути доволі серйозною. У когось — закладеність носа без видимих причин, у когось — постійне "першіння" в горлі, яке нібито "проходить вдень".

А як правильно поводитися з ліжком, аби не годувати кліщів

Є кілька простих, але важливих правил. Деякі з них можуть здаватися дрібницями, але в боротьбі з мікроскопічними ворогами — саме деталі вирішують усе.

• Провітрювати ліжко після сну. Не поспішайте його заправляти. Дайте йому "видихнути", хоча б півгодини. Краще — залишити відкритим на цілий ранок.
• Сонячне світло — ворог кліщів. Якщо в кімнату потрапляє сонце — це прекрасно. Воно сушить, гріє, зменшує вологість і гальмує розвиток цих паразитів.
• Прати постіль при температурі не нижче 60°C. Тоді кліщі та їхні яйця точно не виживуть. Після прання — обов’язково прасувати з парою.
• Частіше міняйте білизну. Влітку — щотижня, взимку — хоча б раз на два тижні. Дітям — ще частіше. Малюки активно рухаються в ліжку, потіють більше, їхня шкіра ніжніша — для кліщів це як "шведський стіл".
• Регулюйте вологість. Якщо в кімнаті постійно волого і тепло (18–25°C і вище 60% вологості) — це рай для кліщів. Можна придбати гігрометр, щоб контролювати мікроклімат.
• Менше пилозбірників у спальні. Подушки для декору, м’які іграшки, килими з довгим ворсом — усе це затримує пил, і кліщі його обожнюють.
• Вологе прибирання — регулярно. Не щотижня, а частіше. Особливо під ліжком, на тумбах і в важкодоступних місцях.

Як виглядає постіль, де кліщів уже занадто багато

Ви не побачите їх неозброєним оком, але є непрямі ознаки:

• після сну з’являється закладений ніс, хоча ви не хворієте;
• очі сверблять або червоніють;
• шкіра чухається без видимих причин;
• прокидаєтеся втомленими, хоч спали достатньо.

Інколи здається, що причина у весняній алергії чи кондиціонері, але варто перевірити саме постіль. Особливо, якщо ви — з тих, хто любить зранку "навести марафет" і застелити ліжко, щойно встав.

А якщо не хочеться бачити розкидане ліжко весь ранок

Можна знайти компроміс. Наприклад, залишити ковдру на краю ліжка, а подушки скласти осторонь. І вже перед виходом із дому швиденько "облагородити" ліжко. Головне — дати білизні подихати й підсохнути. Та й виглядає таке "незаправлене" ліжко доволі затишно. Хюге-стиль, до речі, саме про це.

Мікросвіт, якого ми не бачимо, іноді впливає на нас більше, ніж ми усвідомлюємо. У гонитві за візуальним порядком ми іноді нехтуємо простими законами природи. Звичка, яка здається дрібницею — заправити ліжко — в певних умовах може сприяти розвитку алергій, слабкості й навіть хронічних хвороб. Тому перш ніж натягувати покривало, варто подумати: а чи не краще дати ліжку трохи повітря.

Джерело: 5692.com.ua

Знаєте, буває таке відчуття, ніби хтось робить вигляд, що йде на компроміс, а сам тим часом готує удар у спину. Саме це й сталося 8 травня, коли Росія оголосила чергове "перемир’я" — нібито до 11 травня, під шумок власних свят. Але насправді — просто гарна обгортка без начинки.

Про це сказав Андрій Сибіга, який наразі очолює українське МЗС. За його словами, всі ці кремлівські заяви про "перемир’я" — не більше ніж театральна декорація. А за лаштунками — обстріли, штурми й просування по фронту. Просто фарс.

Яка ситуація на фронті

Якщо вже говорити мовою цифр — то ось вам картина дня: лише від опівночі й до обіду 8 травня росіяни 734 рази (!) знехтували своїм же перемир’ям, порушивши режим тиші. Уявіть собі: щогодини — десятки атак, 63 штурми, з яких майже половина досі тривають. І це тільки офіційно.

Україна, звісно, не сидить склавши руки. Сибіга наголосив: кожна атака не лишається без відповіді. Ми тримаємо контакт із партнерами — і зі США, і з європейськими столицями. Вони в курсі, що насправді відбувається.

Путін навіть власним словам не вірить, то що вже говорити про всіх інших, — відрізав міністр у своєму дописі в соцмережі X.

І, чесно кажучи, тут навіть нема що додати. Ну, хіба що: справжнє перемир’я не починається з артударів по Сумщині, де загинули мирні люди.

До речі, ця ситуація вкотре доводить, що Україна досі відкрита до справжнього перемир’я. Хоча б на місяць. Але тільки не на таких умовах, де одна сторона махає гілочкою оливи, а другою рукою запускає ракети.

Нагадаємо, ідея про це "святкове затишшя" з’явилась в рф наприкінці квітня — мовляв, із 8 по 11 травня варто було б припинити вогонь. Але ні в Києві, ні у Вашингтоні в цю виставу ніхто не повірив. Президент Зеленський тоді назвав це постановою. А представник США Кіт Келлог прямо сказав: це абсурд. Навіть Трамп не стримався — пожартував, що "три дні — це ніби і небагато, але вже занадто".

Джерело: 5692.com.ua

Усім знайоме це відчуття, коли здається, що життя зупинилося. Ніби все довкола дратує, улюблені речі більше не тішать, а щоденна рутина викликає лише втому. Це вже не просто тимчасова апатія — це сигнал, що щось всередині вимагає змін.

Депресивні стани у наш час стали майже нормою. Стрічки новин кишать тривожними заголовками, світ навколо постійно у стресі, а ти ніби стоїш посеред бурі без жодної підтримки. Зникає опора. Зникає інтерес. Але — ні, це ще не кінець. Навіть коли здається, що "земля з-під ніг пішла", завжди можна знайти спосіб вирівнятись і вдихнути на повні груди.

Вихід із трясовини думок

Одна з найнебезпечніших речей у такому стані — це замкнене коло: чим більше занурюєшся у свої переживання, тим важче з них вибратися. І чим активніше намагаєшся втекти, тим глибше засмоктує трясовина. Важливо не тікати, а шукати точку опори. Щось таке, за що можна зачепитись і вийти з цього болота поступово — крок за кроком.

Ось кілька способів, які можуть стати початком змін:

Маленькі нові захоплення — як перші промінці світла

Не треба одразу перевертати життя догори дриґом. Почніть із простого: спробуйте новий вид спорту, вивчіть кілька акордів на гітарі, вишивайте, ліпіть із глини — все, що трохи надихає. Навіть якщо сьогодні це здається безглуздим. Бо завтра — може стати тією самою соломинкою, що витягне.

Добро без умов: волонтерство як спосіб ожити

Часом найкращий спосіб зцілити себе — допомогти комусь іншому. Серйозно. Волонтерство, турбота, навіть звичайне "послухати когось" — це не тільки про інших. Це спосіб повернути собі відчуття значущості, живої участі у світі. Не чекайте вдячності — вона прийде зсередини.

Люди — наше дзеркало

Можливо, давно не виходили з кимось на щиру розмову? Старі друзі, нові знайомства, навіть випадкові діалоги в черзі на пошті — усе це важливо. Людське тепло, живе слово, співпереживання — те, чого катастрофічно бракує в епоху месенджерів. Іноді одна така розмова може нагадати, що ви не самі.

Книга або вистава замість соцмереж

Часом, щоб трохи ожити, достатньо замінити вечірній скролінг на щось, що наповнює. Книга, де хтось проходить складний шлях. Фільм, що торкає до сліз. Театр, де актори проживають справжні емоції. Це не втеча — це можливість відчути, що життя багатогранне.

Незначні зміни — великі наслідки

Ходите на роботу однією і тією ж дорогою? Змініть маршрут. Завжди замовляєте те саме у кафе? Візьміть щось нове. Спробуйте провести вихідні не в ліжку, а в іншому місті — хоча б поруч. Новизна створює відчуття руху. А рух — це вже життя.

Щоденні ритуали — як особистий якір

Вигадати собі особисті ритуали — звучить просто, але це дуже дієво. Наприклад, ранок починати з улюбленого напою або кількох хвилин на самоті. Писати короткий щоденник вдячності. Щовечора — невелика прогулянка. Це ті "якорі", що тримають у моменті, коли штормить.

І ще дещо важливе: ставлення до себе

Здається банальним, але правда — все починається з внутрішнього "Я". Дайте собі дозвіл бути втомленими. Неідеальними. Сумними. Але водночас — вартими любові, уваги, турботи. Навіть якщо її доведеться подарувати собі самостійно. Особливо — тоді.

А якщо зовсім темно

Не соромтесь звертатися до психолога або психотерапевта. Це не слабкість — це відповідальність. Бо ваше життя — ваше. І ніхто, крім вас, не проживе його. Але варто собі допомогти. І хоча б спробувати знову знайти фарби там, де зараз лише сірість.

Можливо, вже завтра нічого кардинально не зміниться. Але якщо сьогодні — ви зробите хоча б один маленький крок, це вже буде не стояння на місці. Це вже буде початок. А з початку — все тільки й починається.

Джерело: 5692.com.ua

Олександр Завітневич — народний депутат, що очолює комітет Ради з питань нацбезпеки, оборони й розвідки — не стримав емоцій, коли зайшла мова про так звану "бусифікацію".

Так, мова про ту практику, коли чоловіків просто хапають на вулиці й заштовхують у буси, щоб доправити до ТЦК. Депутат каже прямо: такого в цивілізованій країні бути не повинно. І, чесно кажучи, важко з ним не погодитися.

Я люто ненавиджу це, — сказав він у розмові з журналістами ВВС.

І додав, що це не якась масова хвиля по всій країні, але кожен подібний випадок — це вже червона лампочка. Комітет, за його словами, одразу реагує — пишуть в обласні ТЦК або навіть у Генштаб, і ті, що цікаво, визнають: проблема є. Не вигадана, не перебільшена, а цілком реальна.

Звідки ноги ростуть

Завітневич припускає, що в багатьох регіонах це наслідок тиску на місцях — мовляв, треба виконати план, а де взяти людей — то вже інше питання. Ну от і доходять до крайнощів, яких, здається, вже ніхто не виправдовує.

Це принизливо. Це неправильно. Ми ж не дикий край. Замість цього потрібно створювати нормальні рекрутингові центри. Вони вже є, до речі, але працюють поки що слабенько — не на повну потужність, як хотілось би, — пояснив депутат.

До речі, він нагадав і про інші, абсолютно законні шляхи. Наприклад, є система "Резерв+" — туди можна самостійно внести свої дані. Але проблема — банально не вистачає людей.

Щодо відповідальності — теж не обійшлось без коментаря. Завітневич визнав, що кримінальні справи проти представників ТЦК та поліції за перевищення повноважень таки є. Скільки саме? Точної цифри не назвав, але сказав однозначно — такі випадки фіксують.

До слова, останніми днями в інтернеті ширяться відео з конфліктами біля військкоматів. Хтось говорить, що це "інформаційні атаки з боку ворога", хтось — що це правда життя. Але, як бачимо, навіть у владі визнають: проблема існує. І мовчати про неї — це точно не вихід.

Джерело: 5692.com.ua