Боятися — це нормально. І дорослим, і дітям. Просто у нас, дорослих, страхи зазвичай сховані глибоко всередині, а от у дітей — вони на поверхні. Вони щирі, як на долоні: боюсь, і все тут. А ми що? Ми посміхаємось, махаємо рукою: "Та не вигадуй, усе нормально". А воно ж не нормально для дитини.

Страх дитини — це, знаєте, як тінь: з дорослого боку — нічого особливого, а з дитячого — справжній монстр, який шепоче на вухо. І дуже часто ці страхи не з’являються на рівному місці — ми самі, хоч і несвідомо, їм у цьому допомагаємо.

Звідки беруться дитячі страхи

От уявіть ситуацію: малюк, ще в підгузку, грається у ванні — а потім, бац, наковтався води. Наступного разу, тільки скажи "купатися", — і вже сльози. Чому? Бо переляк — серйозна штука. Або ще приклад — обпік пальчика об чайник. І вже не тільки чайник страшний, а й будь-яке гаряче — навіть какао.

А ще діти — це такі маленькі радарчики. Вони ловлять усе, що ми говоримо. Наприклад, ви сидите з друзями, обговорюєте новини, хтось каже: "Уявляєш, літак впав". А дитина поруч, тихенько грається з лялькою — і все чує. А потім вночі не спить, бо боїться літати. І ви вже не згадаєте, коли та розмова була, а вона — ще як!

А як вам оце: "Не будеш їсти — забере тебе Баба Яга"? Або: "Ой, лікар зробить боляче!" Хоч здається, це просто слова, а в дитині вже сіється страх. Вони як насіння — проростають і дають гіркі плоди.

Та й надмірне піклування може зіграти не на користь. Мама бідкається, переживає за кожен чих дитини — і передає це хвилювання далі. Малюк, замість бачити світ веселим і барвистим, починає бачити небезпеку на кожному кроці. "Не бігай — впадеш!", "Не лізь — обпечешся!", "Не дихай — застудишся!" — звучить знайомо?

А ще, якщо вдома постійні сварки — тиша замінюється гучними словами. Для дитини це як буря серед ясного неба. Вона не може цього пояснити, але відчуває: щось не так. Страх росте, як снігова куля.

Які страхи характерні для різного віку

• До року — найбільший жах — зникнення мами. Ще страшно, коли хтось новий бере на руки або гучно щось гримить.
• 2–3 роки — бояться тварин, висоти, машин. А ще — покарання. Бо ж малюк вже розуміє: зробив шкоду — буде "ай-ай-ай".
• 4–5 років — темрява, самостійне засинання, страшні вигадані істоти. Тут вже починає працювати фантазія на повну.
• 6–7 років — страх смерті, жахіття з мультиків, страх залишитися без мами або тата. І темрява досі тримає позиції.
• 8–10 років — з’являються страхи шкільного типу: запізнення, погана оцінка, злий учитель. Так, це вже серйозно.
• 11–16 років — страх бути не таким, як усі. Страх не сподобатися, не знайти своє місце. І ще катастрофи, хвороби, війна — усе, про що дорослі говорять по телевізору чи в розмовах.

Чому важливо говорити про страхи з дитиною

Бо якщо дитина довірилась і розповіла, чого боїться — це не просто балачка. Це знак: вона вам довіряє. А от якщо ви їй у відповідь скажете: "Та дурниці, не вигадуй!" — двері закриються. І потім не дивуйтеся, що вона більше нічого не розкаже. Ділитиметься з друзями, з ким завгодно — тільки не з вами.

Сядьте, поговоріть. Навіть якщо страх звучить абсурдно — типу "мене з’їсть крокодил, якщо я не заховаю ноги під ковдру" — не смійтеся. Краще разом подумайте, чому цей страх з’явився. І покажіть, що ви поруч, завжди, навіть якщо крокодили таки з’являться. Ну раптом.

Що робити, щоб дитина менше боялася

• Не лякайте її нарочно. Забудьте про бабаїв, поліціянтів, уколи "за погану поведінку" й усю ту нісенітницю. Страхи від того не зникають, а тільки ростуть.
• Будьте уважні. Говоріть з дитиною. Слухайте, не перебивайте, не крутіть очима. Просто слухайте. І приймайте її серйозно, навіть якщо вона боїться… павука розміром з ґудзик.
• Не будьте тираном. Дитина не повинна боятись мами чи тата. Бо тоді вона взагалі не знатиме, куди бігти зі своїми тривогами.
• Дозвольте їй бути дитиною. Бігати, галасувати, ліпити щось з пластиліну на килимі — усе це не шкода, а терапія. Діти так знімають напругу. І якщо вона побігала, накричалась і набавилась — менше шансів, що вночі їй насниться монстр.

Дитячий страх — це не вигадка. Це сигнал. Як лампочка на панелі авто: щось не так. І якщо ми просто її вимикаємо — проблема не зникає. Треба заглянути під капот. Побути поряд. Слухати. Не сміятись. Не знецінювати. Бо ми для них — як ліхтарики у темряві. І якщо наш світить — навіть найстрашніший монстр під ліжком здасться просто пилом.

Джерело: 5692.com.ua

Зелені банани — це не брак чи дефект, як може здатися на перший погляд. Це лише "заготовка" для смачного й поживного продукту, який ще не встиг дозріти. У магазині часто проходиш повз такі плоди, бо вони виглядають ніби ще не для людей. Але насправді — це чудовий шанс взяти ситуацію в свої руки й самому контролювати, коли банан стане саме таким, як треба. Бо інколи чекати днів три-чотири просто немає часу.

Як зробити зелений банан стиглим всього за пів години

Бувало таке: хочеш приготувати щось із бананом, а під рукою — тільки зеленючі, тверді, як цегла. Ну не біда, бо існує один простий фокус, який допоможе зробити з них цілком пристойні стиглі плоди. І все це — буквально за пів години.

До речі, стиглі банани не завжди обов’язково купувати. Зелені — це як чистий аркуш, і якщо правильно "підігріти" ситуацію, вони стануть м’якими, ароматними, солодкими. Ну або майже такими.

Що робити — покроково

• Увімкніть духовку. Ставимо 250 градусів.
• Беремо банани (не чистимо, звісно — хай шкірка буде на місці).
• Викладаємо їх на деко чи навіть фольгу.
• Засікаємо 15-20 хвилин. Для дрібних плодів — ще менше: 7-10 хвилин може вистачити.
• Коли шкірка стане темно-коричневою — це знак, що час витягати.
• Даємо охолонути. Все. Можна їсти або використовувати в рецептах.

Так, звучить трохи дивно — "запекти банан", але результат вас точно здивує. Плід стане м’якшим, а смак — наблизиться до стиглого, хоча аромат може бути трохи іншим. Але для випічки, млинців, смузі чи бананового хліба — ідеально.

До речі, банани при дозріванні виділяють етилен — такий собі природний газ, який "включає" процес стигнення. Тому, якщо у вас є трохи часу (ну хоча б ніч), можна загорнути банани в паперовий пакет разом із яблуком або помідором — ефект буде! Але то вже не на пів години, а мінімум на кілька годин.

Ще один нюанс — банани не люблять холод. Якщо поклали їх у холодильник ще зеленими, можна попрощатися з шансом їх дозріти нормально. Тому краще або залишити їх при кімнатній температурі, або одразу вдатися до духової магії, якщо терміни підтискають.

Коли саме цей спосіб реально рятує

• Коли готуєте торт, де потрібне бананове пюре — а всі банани в будинку зелені.
• Якщо прийшли гості, а ви запланували десерт "з ароматом дитинства".
• Для мам, які хочуть швидко приготувати щось корисне малечі.

І знаєте, іноді цей прискорений метод навіть зручніший. Ви самі вирішуєте, коли плід буде готовим. Не чекаєте, не спостерігаєте, як він лежить і жовтіє по-своєму.

Природа має свій темп. Але інколи наше життя вимагає пришвидшення — без шкоди якості. Тож нехай навіть зелений банан стане для вас не перепоною, а можливістю. Важливо лише знати, як правильно використати час і температуру.

Джерело: 5692.com.ua

Справжня дружба — це не про гучні слова чи подарунки на день народження. Це про тих, хто поруч у тиші, коли не хочеш ні з ким говорити. Про тих, хто розуміє тебе з півслова й не зникає, коли стає важко. У світі, де всі кудись біжать і постійно змінюються, знайти людину, якій можна довіритися на всі сто — велика удача. І, як не дивно, зірки часом можуть натякнути, де шукати таких людей. Бо деякі знаки зодіаку — то справжні чемпіони в мистецтві дружби.

Найкращі друзі серед зодіаків кого не підведе інтуїція і серце:

Рак — той, хто завжди поруч, навіть коли не кличеш

От, здавалося б, нічого особливого: звичайна людина, скромна, без понтів. Але щойно ти впадеш у яму — неважливо, моральну чи життєву — саме Рак буде першим, хто подзвонить, прибіжить, привезе чай і теплі шкарпетки. Вони такі по життю: вміють любити тихо, але до кісток.

Чесно кажучи, з ними почуваєшся, ніби вдома. Можливо, через їхню щиру турботу, а може, через вміння вислухати без осуду. Раки не просто "друзі на вечірці", а ті, хто тримають тебе у фокусі навіть тоді, коли світ валиться. Запитають, як справи. Запам’ятають важливу дату. І, що найважливіше, не забудуть тебе на наступний день.

Стрілець — душа компанії і друг, що не зрадить

З ним, наче на каві з давнім знайомим — затишно і весело з першої хвилини. Стрільці — це ті, хто швидко розтоплюють лід. Вони чесні, іноді до різкості, але саме ця прямота і рятує дружбу: ти завжди знаєш, на чому стоїш.

До речі, якщо вам здається, що вони надто легковажні — дарма. Коли мова йде про близьких людей, Стрілець перетворюється на вірного пса — ні, не в поганому сенсі — а в такому, що буде бігти поруч, підтримувати, жартувати, навіть коли ти сам собі не подобаєшся. А ще, вони реально заряджають — оптимізмом, планами, ідеями. У їхній присутності не хочеться скиглити, хочеться жити.

Водолій — той, хто зрозуміє, навіть якщо нічого не сказав

Вони, здається, живуть трохи в іншому вимірі. Десь між логікою і фантазією. Але саме це дозволяє їм бачити глибше, ніж більшість. Водолії — це такі собі внутрішні психологи. Ніби й не питали нічого особливого, а вже знають, що в тебе на душі.

Дуже часто вони діляться останнім, що мають. І ні, не тому що хочуть похвалитися добротою. Просто їм це здається… правильним. Вони не торгуються з моральними принципами: якщо друг — значить, допомагатимуть. Навіть якщо не вигідно, незручно, чи світ зійшов з розуму.

А ще Водолії — неймовірно лояльні. Якщо ти помилився — вони не влаштовуватимуть суд. Просто скажуть: "Окей, як виправимо?". Їм не потрібні ідеальні люди поруч, їм важливі щирі.

У житті можна зустріти багато знайомих, товаришів, приятелів. Але справжніх друзів — одиниці. І якщо серед ваших близьких є Рак, Стрілець чи Водолій, то, можливо, доля вже вручила вам безцінний подарунок. Бо такі люди не йдуть, коли погано. Вони залишаються — і це головне.

Джерело: 5692.com.ua

29 квітня в бою поблизу населеного пункту Біла Гора на Донеччині, захищаючи українську землю від загарбників, загинув солдат Чуйко Артем Миколайович.

Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе мер міста висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника.

Артем Чуйко народився 28 червня 1998 року в Дніпродзержинську. Тривалий час працював на ПрАТ "Камет-сталь". У вересні 2023 року став на захист України та її народу. У нього залишилися брат та сестра.

Доземний уклін воїну-захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!

Панахида відбудеться 7 травня о 10:00 в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ (вул. Сергія Слісаренка, 34). Поховають воїна об 11:00 на Алеї Героїв кладовища по вул. Весняній.

Джерело: 5692.com.ua

Може здатися, що Друга світова — це вже історія з пожовклих фото, але, схоже, спокій у світі став ілюзією. У світі дедалі гучніше говорять про іншу перспективу — війну. І не якусь локальну, а масштабну, світову. Таку, що змінює все.

За даними свіжого опитування, яке провів YouGov, майже половина американців і мешканців Західної Європи — серйозно налаштовані. Вони вважають, що Третя світова може гримнути вже за п’ять-десять років. А найцікавіше (чи найстрашніше?) — багато хто не вірить, що зможе вціліти.

Ворог номер один — Росія

Усі дороги в страхах ведуть до Москви. Від 72% до 82% опитаних європейців назвали саме Росію головною загрозою для світу. Війна в Україні зробила свою справу: образ "агресора" закріпився у масовій свідомості — і не лише в нас.

На другому місці — ісламський тероризм. І тут теж не новина: після десятиліть боротьби з терористами в Іраку, Сирії чи Афганістані ця тема залишається болючою.

А от третє місце трохи несподіване. Знаєте, хто? США. Так, частина європейців вважає Штати потенційним дестабілізатором. Особливо німці, французи й іспанці. Мовляв, американці можуть затягнути Європу у свій новий конфлікт, навіть якщо вона сама цього не хоче.

Ядерна параноя

Більшість опитаних не просто чекають війни — вони бояться, що вона буде ядерною. І тут уява малює вже не окопи, а згарища, радіацію і цілі міста, стерті з лиця Землі. Страшно, та що вже приховувати.

Більшість європейців не вірить, що їхні армії здатні їх захистити. Особливо песимістично налаштовані мешканці Німеччини та Франції. А от американці, як завжди, у вірі до себе: 71% громадян США довіряють своїм Збройним силам. Ну, в них і бюджети інші.

Минуле — ще один фронт

Цікаво, що в Німеччині респондентам поставили доволі делікатне запитання — хто, на їхню думку, зробив найбільший внесок у перемогу над нацизмом. Відповіді — з натяком на переосмислення історії. Найбільше людей вказали на США, а от Радянський Союз згадав лише кожен третій. Ще менше — про внесок Великої Британії (хоч самі британці вважають, що саме вони були героями тієї війни).

До речі, половина німців вважає, що їхня країна надто зациклилась на своєму нацистському минулому, і це вже заважає жити далі. Мовляв, час розпрямити плечі і грати активну роль у сучасному світі.

А що кажуть про безпеку

Після 1945 року багато хто вважає, що саме НАТО, ООН і Євросоюз утримували світ від нових катастроф. Принаймні половина опитаних оцінила їх як стабілізаційний фактор. Хоча зараз у багатьох виникає сумнів — а чи вистачить цього стримування ще раз?

А Трамп — знову в центрі

Ну і як без Трампа. Президент США ще у 2016-му казав, що Крим — це та точка, через яку може початися світова війна. І вже у 2024-му, під час мітингу в Каліфорнії, він знову заявив, що війна не за горами. Більше того — вона може початися в будь-який момент.

Причина, за його словами, у тому, що світовими процесами керують "не ті люди". Що мав на увазі — здогадуйтесь самі. Але, здається, ситуація стає все більш небезпечною.

Джерело: 5692.com.ua

Іноді здається, що пес виє ні з того, ні з сього — наче й не голодний, і не сумний, а все одно тягне ту свою пісню на весь будинок. Може, з сусідами спілкується? А може, намагається щось нам сказати, але ми вперто не розуміємо. Насправді виття — це зовсім не "примха" чи дивна звичка. Це — мова. Так, собача. І вона має сенс.

У цій статті розберемо, чому хвостаті друзі іноді влаштовують справжні концерти, і що з цим можна (а що не треба) робити. Без зайвих фраз і з прикладами з життя.

Інстинкти не підкориш

Собаки — це не просто милі пухнастики. У них у крові — гени вовків. А вовки, як відомо, виють не для розваги. Це спосіб сказати: "Я тут", "Це моя територія", "Де ти, друже?". Навіть якщо ваш пес спить на м’якому ліжку і їсть з миски в формі кісточки — дикі рефлекси все ще з ним.

Особливо це стосується: маламутів, хаскі, вівчарок. Їм це — як спів для нас у душі.

Що робити? Якщо це трапляється зрідка, і собака поводиться спокійно — не панікуйте. Просто його вовче "я" подає голос.

Реакція на звуки — собачий хор

Це може бути смішно, але собаки іноді "співають" у відповідь на:

• сирени швидкої або поліції,
• дзвінки (особливо старі кнопкові),
• музичні ноти — особливо високі,
• дитячий плач.

Звук сприймається як сигнал, заклик до "розмови". Можливо, вони думають, що хтось виє по той бік дверей — от і підтримують.

Якщо пес не в паніці, не тремтить і не ховається — то це просто така його "караоке-вечірка".

Самотність не жарт

Одна з найпоширеніших причин — звичайна туга за господарем. Особливо, якщо:

• виття починається, коли ви йдете з дому;
• сусіди потім скаржаться, що не можуть спати;
• а після вашого повернення — собака стає мовчазним янголом.

Це вже не просто "не вистачає тебе". Це може бути синдром розлуки — серйозний емоційний стан.

Що можна зробити:

• почніть залишати собаку на кілька хвилин і поступово збільшуйте час;
• дайте інтерактивні іграшки, кісточки, щось для розваги;
• залиште увімкнене радіо або телевізор — щоб було "наче хтось є вдома";
• якщо зовсім погано — зверніться до кінолога. Вони не лише команди вчать.

Біль — мовчки не просить

Пес може вити, бо йому боляче. А ви не помічаєте. Наприклад, якщо:

• виття з’явилося раптово;
• він лежить, не грається, або навпаки — метається;
• відмовляється від улюблених ласощів, поводиться дивно.

Це може бути і шлунок, і суглоби, і щось серйозніше…

Тут не гадайте — одразу до ветеринара. Бо іноді виття — це єдиний крик про допомогу, який вони мають.

Страхи та стреси — теж бувають у собак

Феєрверки, грім, нові обличчя чи навіть переїзд — все це може викликати у собаки справжню паніку. І замість того, щоб втікти чи сказати — вони виють.

Ознаки:

• тремтить;
• хвіст підібганий;
• ховається;
• не хоче їсти.

Що зробити:

• створіть "безпечне місце": ковдра, улюблена іграшка, щось знайоме;
• не сваріть, не кричіть — краще погладьте і спокійно поговоріть;
• при потребі — використовуйте заспокійливі (тільки після консультації з лікарем).

Хочу уваги

О, це знайомо багатьом. Ви тільки-но сядете з чаєм, а тут — воно знову виє. Бо минулого разу, коли ви відповіли на виття ласкою або смаколиком — собака "запам’ятав": ага, так можна керувати людьми!

Що робити:

• не піддавайтеся;
• ігноруйте виття, наскільки це можливо;
• натомість — хвалить і заохочуйте, коли він спокійний.

Пам’ятайте, як з дітьми — що підкріплюєш, те і зростає.

Старість — не радість

Літні собаки теж мають свої особливості. Вони можуть заблукати навіть у знайомій кімнаті, не впізнати звуки, не розуміти, де господар. І тоді — виють. Не від болю, а від розгубленості.

Симптоми:

• виття вночі без причини;
• дивна поведінка;
• погано реагує на голос або команди.

Як допомогти:

• увімкніть нічник;
• не змінюйте розташування меблів;
• поговоріть з ветеринаром — можливо, потрібна підтримка (навіть медикаментозна).

Радість — аж зашкалює

А буває — просто емоції. Бачить повідок — і починається: "виииийоууу, ми йдемо гуляти!". Або прийшли гості, або почалась гра. У молодих собак — це звичайне діло.

Не біда, якщо:

• виття — коротке і "веселе";
• собака в захваті, але не агресивна;
• не заважає сусідам і не лякає дітей.

Тоді — все гаразд. Просто така в нього мова емоцій.

А коли вже час бити на сполох

Норма:

• виття іноді, є зрозуміла причина (звук, емоції);
• загальний стан — нормальний.

Тривожний дзвіночок:

• виття часто і без причини;
• змінилася поведінка: апатія, агресія, відмова від їжі;
• сусіди скаржаться, а ви й не знали.

Собака не виє просто так. Він не зіпсувався і не "злий". Він просто говорить. А нам лишається навчитися чути. Іноді це — заклик до спілкування. А іноді — крик душі чи сигнал тривоги. Спостерігайте, відчувайте, аналізуйте. Бо відповідальність за них — на нас. І, чесно кажучи, чим краще ми зрозуміємо ці виття, тим менше вони будуть схожі на проблему. І більше — на діалог. Навіть якщо на перший погляд — дуже гучний.

Джерело: 5692.com.ua

6 травня в Україні відзначають День піхоти — професійне свято військовослужбовців, які виконують одну з найважчих і найнебезпечніших місій у складі Збройних Сил. З цієї нагоди до привітань доєднався мер Кам'янського Андрій Білоусов.

Піхота — це ті, хто тримає оборону на передових позиціях, хто забезпечує рух уперед, хто у складних бойових умовах захищає нашу державу. Це люди виняткової мужності, витримки та професіоналізму.

Від імені громади щиро дякую всім воїнам-піхотинцям за службу. Усвідомлюємо, якою ціною виборюється кожен день миру для країни. У Кам’янському робимо все, аби ви відчували нашу підтримку. Хай вистачає сил, підтримки близьких і впевненості в нашій Перемозі! Зі святом! – написав міський голова.

Джерело: 5692.com.ua

А ви знали, що в російській армії нині воюють не лише росіяни? Там уже цілий "інтернаціонал". І от свіжа новина — українська розвідка викрила одну з таких історій.

ГУР оприлюднило список кубинських громадян, які підписали контракти з російською армією. Так, саме кубинці. Ті самі, що ще донедавна мріяли втекти з острова хоч куди-небудь, аби знайти хоч якусь роботу.

Що відомо

За словами наших розвідників, Москва не просто шукає, а буквально полює на іноземців. Особливо на бідняків із Куби, Непалу, Шрі-Ланки й колишніх радянських республік у Центральній Азії. І от чому.

Росія сьогодні не справляється з мобілізацією — навіть вдома не вистачає охочих. Тому вербує "зовні" — тих, хто готовий ризикувати заради грошей.

Розвідка зібрала дані щонайменше про 1028 кубинців, які за останні два роки підписали контракт з армією РФ. І це тільки офіційні імена. Загалом же, за приблизними підрахунками, йдеться про 20 тисяч осіб.

Чесно кажучи, цифра вражає.

Як саме відбувається вербування

Схема досить проста: пообіцяй, обдури, примусь. Власне, як і все в Росії. Іноземцям розказують, що на них чекає легальна робота — нібито охоронцем, вантажником чи будівельником. Зарплата — аж 2–2,5 тисячі доларів на місяць. А тепер увага — середня зарплата на Кубі десь 30 доларів. Тобто у 70 разів менше.

Коли людина живе у злиднях, а їй показують такі гроші — це звучить, як лотерейний квиток. Але в реальності — це квиток на війну.

Контракти, звісно, оформлюють російською. І хто там що підписує — незрозуміло навіть самим найманцям. Їх просто кидають у зону бойових дій.

Що цікаво — кубинська влада офіційно заборонила вербування. Навіть у 2023 році затримали 17 осіб, які намагалися набирати людей до війська РФ. Там їм світило по 30 років в’язниці або навіть страта.

Але, як видно з останніх даних, масштаби тільки зросли. І це вже не поодинокі випадки — це система.

До речі, не лише кубинці. Нещодавно російські ЗМІ злили інформацію про 51 китайця, які теж підписали контракти з армією РФ. Дехто з них навіть спеціально летів у Москву, аби потрапити на фронт.

А 8 квітня наші військові взяли в полон двох китайських бійців у Донецькій області. Так що історія не вигадана — це все справжнє.

Джерело: 5692.com.ua

Підготувати м’ясо для мангала — це, здавалося б, проста справа. Але якщо копнути глибше, то виявляється: смак страви залежить не лише від спецій чи маринаду, а й від… вогню. А точніше, від того, чим саме ви розпалюєте мангал. Тут починається справжня кулінарна арифметика: не кожне поліно підходить, і вибір дров може або підкреслити смак м’яса, або повністю зіпсувати всю ідею. Отож, давайте розберемось, що і як краще кидати в багаття.

Як правильно обрати дрова для мангала

Маринад маринадом, а дрова — то вже інша кухня. Чесно кажучи, можна приготувати м’ясо хоч у соєвому соусі з медом, але якщо ви підкинули в мангал першу-ліпшу колоду з дровітні, готуйтеся до сюрпризів. І не завжди приємних.

Скажімо, багато хто хапається за сосну — бо її повно, легко ламається, добре розгорається. Але тут фокус: смоли в ній — хоч відрами виливай. А це означає, що весь ваш шашлик матиме той самий "лісовий" аромат. І не той, що від походу, а той, що від старої ялинки. Тобто — гіркуватий, різкий і, м’яко кажучи, неапетитний.

З липою — інша історія. Вона, може, й гарна для ліплення ложок, але як паливо для мангала — слабенька. Її жару ледь вистачає, щоб прогріти шампури, не кажучи вже про те, щоб м’ясо добре просмажити. До того ж, смак у страв виходить… ну, такий собі — наче щось з-під парової бані.

Що обирати: дерево, яке не підводить

А от плодові дерева — це зовсім інша пісня. Груша, яблуня, вишня, абрикос — вони не тільки горять рівно й довго, а ще й віддають м’ясу приємний аромат. До речі, це не лише вигадки кулінарів: деревина з фруктових дерев справді має менше смоли, а отже — менше кіптяви й неприємного присмаку.

Особливо варто звернути увагу на грушу. Багато хто навіть жартує, що це "золото серед дров": дає стійке тепло, не чадить, а запах — неймовірний. Якщо приготуєте шашлик на грушевих дровах, він вийде м’яким, ніби трохи тушкованим, із легким карамельним відтінком. І це не перебільшення.

Цікаво, що грушу часто можна знайти в селах — старі дерева викорчовують, бо вже не плодоносять. Тож якщо маєте знайомих у селі — не соромтесь запитати, чи нема в них полін на продаж або просто так.

А якщо не просто шашлик

Тут ще один нюанс. Якщо ви збираєтесь готувати не просто м’ясо на шампурах, а щось у казані — наприклад, плов чи бограч — тип дров уже не настільки критичний. У такій страві важливіше, щоб вогонь був стабільний і довго тримався. Хоч і тут краще уникати сосни: сажа потрапить у їжу, і ефект буде не найприємніший.

Кілька несподіваних моментів: що ще треба знати

• Дрова мають бути сухі. Свіжозрубана деревина "плаче", тобто парує й не горить як слід. Тому не спішіть пиляти молодий сад — полінця мають відлежатися хоча б пів року.
• Не використовуйте фарбовані чи оброблені дошки. Якщо це стара шафа або паркан — забудьте. У фарбі можуть бути шкідливі речовини, які перейдуть у їжу.
• Гілля з ягідників? Малина чи смородина горять швидко, але дають цікавий запах. Можна кинути кілька гілочок — не як основне паливо, а як ароматну "приправу".

Як бачимо, вибір дров — це не дрібниця, а основа смаку. Добре підібрана деревина здатна зробити з простого шматка м’яса справжній витвір кулінарного мистецтва. Тож не поспішайте. Краще витратити зайвих десять хвилин на пошук грушевого поліна, ніж потім витратити годину на спроби відмити маринад від вугільного присмаку.

Джерело: 5692.com.ua

Якщо ви чоловік призовного віку і маєте водійське посвідчення — краще не ігнорувати повістки. Бо, здається, заїхати на авто на вихідні на дачу скоро може стати проблемою не лише через бензин.

У Верховній Раді готуються проголосувати за законопроєкт, який дозволить поліції вилучати права у тих, кого суд тимчасово обмежив у праві керування. І так — це стосується насамперед випадків, коли рішення винесли за позовом ТЦК.

Йдеться про документ №8082, який Кабмін подав ще раніше, а тепер його комітет з транспорту допрацював і рекомендує ухвалити в першому читанні. В уряді кажуть, що потрібно нарешті навести лад із тим, як саме виконується рішення суду, якщо водієві забороняють сідати за кермо.

Що пропонують

Якщо суд вирішив, що людину треба тимчасово обмежити у праві керування авто (наприклад, за ігнорування вимог мобілізаційного законодавства), посвідчення водія можна буде забрати.

Це робитиме Нацполіція або ж сам водій має здати документ до МВС.

Зараз, чесно кажучи, ситуація трохи підвішена — рішення судів уже є, а от механізмів виконання бракує. Як наслідок, ті, кому формально заборонено кермувати, продовжують їздити, ніби нічого не сталося. Новий законопроєкт має це виправити.

До речі, це все напряму пов’язано з нормою в Кодексі адміністративного судочинства. Там з'явилась нова стаття (283-2), яка дозволяє ТЦК звертатися до суду, якщо хтось не з’явився на виклик чи не виконав мобілізаційні обов’язки. І якщо суд погодиться — обмежують у праві керування. А тепер ще й права можуть вилучити.

Джерело: 5692.com.ua