Господарський суд Дніпропетровської області визнав банкрутом ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" (ДЗМД) і розпочав процедуру його ліквідації. Підприємство, розташоване в Кам’янському, за роки збиткової діяльності накопичило борги на сотні мільйонів гривень, що й стало остаточною підставою для банкрутства. Про це стало відомо з матеріалів Єдиного реєстру судових рішень.

Що відомо

Ще до повномасштабного вторгнення Росії завод демонстрував нестабільну фінансову ситуацію. У лютому 2022 року підприємство затвердило 6-річний план фінансового оздоровлення, однак реалізувати його не вдалося. У 2023 році заводу вдалося частково погасити борги завдяки модернізації виробництва. Але вже у 2024 році виробничі потужності повністю зупинили через війну, перебої з постачанням сировини та блокування морських шляхів.

Станом на березень 2025 року загальний борг ДЗМД сягнув критичної позначки:

• заборгованість із зарплати — 15,8 млн грн;
• борг перед Пенсійним фондом — 48 млн грн;
• несплачені податки та збори — 18,1 млн грн;
• борги за комунальні послуги — 750 тис. грн.

У квітні 2025 року підприємство офіційно розпочало процедуру банкрутства.

Від хімічного гіганта до фінансової прірви

ДЗМД створили у 2002 році на базі державних заводів "Агрофос" та "Амофос" — нащадків радянського хімічного гіганта Придніпровського хімзаводу. У 2000-х роках підприємство приватизувала компанія "Федкомінвест-Україна", яку контролював росіянин Олексій Федоричев — нині під санкціями та слідством в Україні.

Згодом завод увійшов до структури корпорації "Украгрохімхолдинг". За даними держреєстрів, кінцевим бенефіціаром підприємства є громадянин Німеччини Вольфганг Фрізе.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському поліція розшукує зниклого 17-річного Дмитра Уварова. Хлопець пішов з дому вранці 5 травня, і відтоді про його місцеперебування нічого не відомо. Про це повідомили в ГУ Нацполіції Дніпропетровської області.

Дмитро народився 2007 року. На момент зникнення він був одягнений у темно-сині спортивні штани з тонкою помаранчевою смужкою, блакитну футболку та чорну вітровку зі сріблястими смужками на рукавах.

Прикмети зниклого:

• зріст — 176 см,
• статура — міцна,
• волосся — темно-русяве,
• очі — темно-сірі.

Поліція просить усіх, хто має будь-яку інформацію, що може допомогти у пошуках Дмитра Уварова, звертатися за телефонами: 096-586-94-41 або 102.

Правоохоронці наголошують: навіть найменша деталь може стати вирішальною.

Джерело: 5692.com.ua

Міністерство оборони запустило тест нових функцій у застосунку "Резерв+", і серед них — можливість оформити відстрочку прямо з телефону. Без черг, біганини з довідками й нервів у ТЦК.

Чотири нові причини для відстрочки — тепер у смартфоні

Схоже, у Міноборони вирішили, що досить ганяти людей із папірцями. Тож в електронному застосунку з’явились нові опції, які наразі тестують:

• підтвердження відстрочки за висновком військово-лікарської комісії (ВЛК);
• можливість оформити відстрочку для батька дитини, якщо мати вже служить;
• відображення інформації про інвалідність;
• подання причин, чому призовник не став на облік або порушив строки.

Тобто, якщо щось пішло не так — можна спробувати виправити все тут і зараз.

А якщо інвалідність уже є, а в застосунку — порожньо?

Трапляється. Якщо дані про інвалідність не відображаються в "Резерв+" — не панікуйте. Є кілька варіантів:

• Зайти в електронний кабінет особи з інвалідністю й подати заявку на реєстрацію. Тоді інформація з Мінсоцполітики автоматично підтягнеться в застосунок.
• Або звернутись у найближчий орган соцзахисту — фахівці можуть вручну внести інформацію в систему.

Якщо інвалідність отримана вже у 2025 році — перевірити себе на Соціальному порталі, там усе буде.

Коли чекати офіційний запуск

Нові функції обіцяли запустити до 8 травня. Але поки триває бета-тестування. Це означає: частина українців уже може користуватись новими послугами, а Міністерство ще трохи "підшліфовує" систему.

До речі, взяти участь у тестуванні може будь-хто — треба лише зареєструватися.

"Резерв+" потроху перетворюється на справді зручний інструмент. Раніше все це — відстрочки, ВЛК, пояснення по обліку — вимагало купу часу, паперів і черг. А зараз — кілька кліків, і справа зроблена.

Чесно кажучи, якби так усе в нас працювало — жити було б легше. Але хоча б із цим розібралися.

Джерело: 5692.com.ua

Іноді достатньо просто вимовити прізвище — і в ньому вже звучить історія. Не вигадана, не перебільшена, а справжня. З гетьманськими печатками, боярськими скупими автографами й шлейфом поваги, що передається від покоління до покоління.

Здається, це просто набір звуків — "Острозький", "Княжук", "Скоропадський"… Але для тих, хто вміє читати між літерами, у таких прізвищах можна побачити цілий шар культурної пам’яті. І тут цікаво інше: ці назви не просто про походження. Вони про статус, про роль у суспільстві, а подекуди — й про владу.

Прізвища, що пахнуть титулами

Почнемо з найочевиднішого. Якщо у вашому прізвищі фігурує слово "князь" або щось подібне — ви точно не перший, хто його носить. Наприклад:

• Князь
• Княжук
• Княжинський

Такі форми могли з’явитися не обов’язково в самих княжих родинах, але в їхньому близькому оточенні. Слуги, радники, довірені особи — усі ті, хто був при дворі або мав відношення до влади. І хоча сам титул передавався не завжди, прізвище могло залишитися в роді надовго.

Аристократичні закінчення — як марка роду

Прізвища з закінченням "-ський" чи "-цький" одразу кидаються в очі. У давнину вони свідчили про приналежність до шляхти або про походження з якогось маєтку. Типова конструкція: назва населеного пункту + суфікс. Ось декілька прикладів, які вам точно траплялися:

• Острозький
• Вишневецький
• Корецький

Цікаво, що багато з таких прізвищ і досі вживаються. А їхні носії не завжди усвідомлюють, що колись їхні предки могли бути панами чи панночками — принаймні в очах громади.

Коли прізвище — це ім’я предка

Ще один напрям — це прізвища, утворені від імен видатних князів чи правителів. Такий собі родовий "штамп", який дає зрозуміти: от хто був нашим прадідом. Приклади?

• Рюрикович
• Ольгович
• Всеволодович

Тут уже мова не лише про титули, а про династичну лінію. Це як генетичний ланцюжок у слові. Такі прізвища частіше зустрічаються в історичних документах, але іноді й зараз живуть — мов сліди старовини, що випадково збереглися.

Козацька знать: гучні прізвища з доби шабель

У XVII–XVIII століттях соціальна ієрархія України кардинально змінилася. Шляхту частково витіснили козацькі старшини, полковники й гетьмани. І їхні прізвища також лишилися в нашій історії. Вони трохи інші за звучанням, але не менш гучні. Наприклад:

• Скоропадський — один із найвідоміших козацьких імен, а пізніше й гетьман XX століття.
• Апостол — рід козацьких старшин, який залишив помітний слід у політиці.
• Полуботок — ім’я, що асоціюється з легендою про скарби для майбутньої України.
• Самойлович — прізвище гетьмана, який мав вплив у часи Московії та Гетьманщини.

Ці прізвища — як своєрідна історична зброя: ніби й не гучна, але потужна. За ними стоїть реальна участь у долі держави.

І що ж із цим усім робити

Якщо ваше прізвище має подібні ознаки — не поспішайте робити ДНК-тест, щоб довести шляхетність. Можливо, ваш рід і справді був знатного походження. А може, це просто влучна форма, яка збереглася з діалекту чи місцевої традиції.

Та в будь-якому разі — це цікаво. Бо прізвище в Україні — це не просто слово в паспорті. Це лінія історії, яка тягнеться від хронік і літописів аж до сучасного телефону з ID-карткою.

Джерело: 5692.com.ua

Здається, фольга — це щось дуже просте. Сяюча срібляста стрічка, яку більшість з нас автоматично асоціює з духовкою та запеченою куркою. Але якщо копнути трохи глибше (а ще краще — заглянути у повсякденні ситуації), фольга раптом виявляється… універсальним помічником у хатніх клопотах.

Іноді навіть здається, що вона заслуговує окремої шухляди, поряд з ножицями, батарейками і скотчем — от настільки часто може стати у пригоді.

Тепло тримає — і не тільки їжу

Фольга має цікаву властивість: вона не дає теплу втекти. Якщо загорнути свіжий гарячий пиріжок чи бутерброд — то він залишиться теплим значно довше. За власним досвідом скажу: на пару годин вистачає точно. Особливо зручно, коли треба взяти щось на перекус на роботу або в дорогу.

Зворотна дія працює теж. Якщо обмотати пляшку з холодною водою тією ж фольгою — вона прогріватиметься набагато повільніше. Особливо помічне влітку, коли вода в пляшці за 10 хвилин перетворюється на "компот із батареї". Можна навіть зробити імпровізований термочохол із двох шарів фольги та паперового рушника.

Прасування без зайвих зусиль

Хто коли-небудь прасував постіль чи скатертину, знає, як це буває нудно й довго. Так от, якщо під чохол прасувальної дошки покласти шар фольги — прасування піде вдвічі швидше. Чому? Бо фольга відбиває тепло назад, і тканина прогрівається з обох боків одночасно.

Цей трюк особливо виручає, коли під рукою стара праска або тканина не надто піддатлива до глажки. Ну і плюс — економія часу й електрики.

Менше електричних сюрпризів після прання

Цікаво, але факт: фольга допомагає боротися з тією самою статичною напругою, яка "б’є" вас струмом, коли знімаєте светр або розчісуєтесь пластиковим гребінцем.

Що робити? Взяти шмат фольги, зім’яти його у кулю розміром із тенісний м'яч — і кинути до пральної машинки разом із одягом. Після прання речі стають "спокійнішими", не липнуть одне до одного і до вас. А ще — менше пилу та шерсті чіпляється до тканин.

Чищення посуду — без щіток і скребків

І знову — той самий кулька з фольги. Якщо немає під рукою металевої губки, вона цілком може замінити її. Такий спосіб особливо виручає, коли треба відтерти каструлю з пригорілим рисом або підгорілий казан після кулішу на природі.

Проте тут важливе застереження: фольга — це не для антипригарних поверхонь. Вона може подряпати покриття, після чого сковорідка втратить свої магічні властивості. Тому — використовуємо на чавуні, емалі чи металевому посуді без захисних шарів.

Фольга як "щит" від бруду під плитою

Є ще одна хитрість, про яку рідко згадують, але яка рятує під час прибирання. Якщо під конфорки або пальники газової плити постелити фольгу — усі краплі жиру, що зазвичай пригоряють до металу, тепер просто залишаться на фользі.

Після готування — зняли, викинули, замінили на нову. А плита — як новенька, без скребків, хімії і витраченої години на відтирання.

Ножиці — знову гострі, як нові

Старі тупі ножиці — то біда. Але якщо порізати звичайну фольгу кілька разів, їх можна трохи "підточити". Так, це не професійна заточка, але для побутових справ — саме те.

Спробуйте — будете здивовані, як легко після цього ріжеться папір чи плівка.

Рятівна фольга під батареї

Є ще один спосіб застосування, який сподобається тим, у кого взимку холоднувато. Якщо покласти фольгу на картон і приклеїти за батареєю на стіну — тепло буде відбиватись у кімнату, а не поглинатися стіною. Це маленька побутова хитрість, яка дозволяє трохи краще використати кожен градус тепла.

Ми звикли сприймати фольгу виключно як кухонного помічника для запікання. Але правда в тому, що цей блискучий матеріал — далеко не такий простий, як здається. У ньому приховано чимало корисних властивостей, які можуть суттєво полегшити нам життя — від економії часу під час прасування до зменшення витрат на дорогі засоби для чищення.

Це дрібниця, з якою щодня стикається кожна родина. Але якщо придивитися уважніше — за нею стоїть ціла маленька наука побутової ефективності. І, можливо, якраз такі невеликі відкриття і роблять наш дім трохи затишнішим, а повсякденні справи — менш обтяжливими.

Джерело: 5692.com.ua

Виявляється, українців із мільйонними доходами стало набагато більше. І ні, це не якась вигадка — офіційно, за даними податкової, понад 17 тисяч людей задекларували прибуток більше мільйона гривень. Це десь на 6,6 тисячі більше, ніж у цей же період було торік. Якщо порахувати, то стрибок аж на 63%.

Що відомо

Цікаво, що загальна сума, яку ці новоспечені мільйонери задекларували, сягнула понад 253 мільярди гривень. Ще цікавіше інше — одна людина з Києва, яку, очевидно, знають у вузьких колах, зазначила до сплати в бюджет податкових зобов’язань на понад 4,6 мільярда гривень. Це ПДФО і військовий збір. Словом, навіть на фоні мільйонерів ця цифра виглядає як з іншої планети.

Загалом українці задекларували 326 мільярдів гривень доходів, отриманих у 2024 році. Це, на хвилиночку, на 107 мільярдів більше, ніж було роком раніше. Податкова каже, що таких декларацій подано вже понад 170 тисяч.

А тепер до конкретики — скільки ж податків люди самі собі нарахували:

• ПДФО — 8,1 мільярда гривень
• військовий збір — понад 1,5 мільярда гривень

Ну і звісно, цікаво, хто і скільки задекларував.

Топові регіони за сумами доходів:

Київ — 156 мільярдів гривень,

• Дніпропетровська область — майже 30 мільярдів,
• Львівська область — 18,2 мільярда,
• Київська область — 17,5 мільярда.

Основні джерела, з яких люди отримували прибутки:

• іноземні доходи — 34,2 мільярда,
• спадок і дарування — 13,6 мільярда,
• продаж нерухомості чи авто — 6,8 мільярда,
• інвестиції — 4,9 мільярда,
• інші доходи, що оподатковуються — 4 мільярди,
• оренда майна — 3,4 мільярда.

І що цікаво — як зазначають у ДПС, люди дедалі активніше самостійно декларують доходи. Податківці вважають це хорошим знаком — мовляв, громадяни починають сприймати сплату податків не як повинність, а як щось на кшталт внеску в стабільність країни. І, чесно кажучи, у час війни це справді звучить логічно.

Джерело: 5692.com.ua

Коли йдеться про свіжість у будинку, більшість з нас згадує про вологу ганчірку, ароматизатори чи провітрювання. Але, як не дивно, деякі продукти з кухонної полиці можуть виявитися не менш ефективними у підтриманні чистоти й приємного запаху. Один із таких "домашніх секретів" — звичайний рис. Так-так, не на пательні, а просто в шафі. Чому це працює і як саме використовувати крупу не за призначенням — розбираємось.

Звідки береться затхлий запах і чому його не варто ігнорувати

Здавалося б, шафа з одягом — це не те місце, де виникають серйозні "аромати". Але, якщо чесно, хто не відкривав дверцята й не відчував той дивний, вогкуватий запах старого текстилю? Волога, погана вентиляція, щільно складені речі, шерсть, мікрочастинки пилу — усе це створює чудові умови для появи неприємного духу. І головне: він поступово вбирається в речі. А прати все підряд через це — ну, явно не найзручніша ідея.

Парфуми чи спреї — тимчасовий камуфляж. Вони не вирішують причину, лише "перебивають" запах, і то — не завжди вдало. До того ж, суміш парфуму з затхлим ароматом — це вже зовсім інша історія, не з приємних.

Рис як натуральний абсорбент: чому він працює

Усе просто. Рис має здатність вбирати вологу з повітря. Це не вигадки, а фізичні властивості крупи. Тому коли ви ставите в шафу невелику миску або тканинний мішечок із рисом, він починає "тягнути" на себе зайву вологу, яка й сприяє утворенню неприємних запахів.

До речі, це той самий принцип, за яким рис кладуть у мокрий телефон: аби витягти воду зсередини. Тож чому б не використати цю властивість і в побуті?

Маленький лайфхак: додаємо аромату

Щоб посилити ефект, до рису можна додати кілька крапель ефірної олії. Наприклад:

• лаванда — для заспокійливої атмосфери,
• лимон — для свіжості,
• евкаліпт — щоб "очистити" простір.

Олію краще не капати безпосередньо на рис, а змішати її з ватною кулькою і покласти разом. Так аромат буде ніжнішим і довше триматиметься. І, до речі, саме комбінація рису з ефірною олією ще й відлякує міль. Бо ці комахи дуже не люблять сильних запахів.

Куди ставити рис і як часто змінювати

Ідеальний варіант — невелика скляна або керамічна мисочка, яку можна просто поставити в куток шафи. Або ж зробити мішечки з тканини — виглядає симпатичніше, і зручно вішати на вішалки чи полички.

Змінювати вміст варто приблизно раз на місяць. Якщо шафа особливо "волога", то й частіше — раз на 2-3 тижні.

Невелике зауваження для скептиків

Так, можливо, з першого погляду це здається чимось на кшталт "бабусиних хитрощів". Але, як показує практика, ці прості методи часто працюють краще, ніж дороге хімічне рішення. Тут немає зайвої хімії, ніяких ризиків для шкіри або алергічних реакцій. Просто рис, який стоїть собі тихенько в шафі — і робить свою справу.

Побутова мудрість часто народжується з дрібниць. І рис у шафі — яскравий приклад того, як звичні речі можуть несподівано полегшити нам життя. Замість того, щоб витрачати час і гроші на пошук "чарівного засобу", достатньо просто поглянути в кухонну шафку.

Джерело: 5692.com.ua

Можна мати вдома півдесятка палеток із блискітками та матовими відтінками, але що з того, коли макіяж очей виглядає… як після шкільного гуртка з малювання? Блищить не там, де треба, кольори змішані так, що здається — просто бруд на повіках. Чесно, це зовсім не рідкість.

І якщо ви колись ловили себе на думці "чому ж у рекламі ці тіні виглядають краще, ніж у мене на обличчі?", — ви не одні. Річ не в тому, що у вас руки не з того місця. Просто є кілька маленьких, але критичних моментів, які часто випадають із поля зору.

Ось три поширені помилки, які не дають очам виглядати так, як вам того хочеться. Без складних технік, просто і зрозуміло — по пунктах.

Наносити тіні на "голе" віко

Тіні — це як фарба, а повіки — як полотно. Але жоден художник не починає малювати на сирому чи жирному папері. Так і тут: без бази тіні не тримаються. Вони скочуються, обсипаються і взагалі живуть власним життям.

Тут є три виходи:

• спеціальна база під тіні (зараз вона є в будь-якому косметичному бренді);
• кремові тіні — улюблений варіант багатьох візажистів, бо вони і тримаються добре, і колір підсилюють;
• бюджетний варіант — трохи тонального крему на повіки + припудрювання. Не ідеал, але краще, ніж нічого.

До речі, навіть дорогі тіні без "ґрунту" поводяться капризно. І якщо ви думали, що справа у самих тінях — перевірте базу.

Наносити кольори без системи, як Бог на душу покладе

"Ой, тут додам трохи рожевого, а зверху — темно-зелений, буде цікаво". Ні, не буде.Без розуміння структури макіяжу ока навіть найкрутіша палетка не допоможе.

Запам'ятайте просте правило "три відтінки — три ролі":

• світлий — для висвітлення (внутрішній кутик, під брову, центр повіки);
• середній — як базовий, по всій рухомій повіці;
• темний — для глибини: зовнішній кутик і складка.

До речі, більшість палеток створені не випадково — у них кольори підібрані так, щоб між собою поєднувалися. Довіртесь їм. Не намагайтесь придумати велосипед, якщо вже є схема.

Один пензель на всі випадки життя? Так не працює

Серйозно, ну як можна один пензель — і для нанесення, і для розтушовування, і для контурів? Це як мити підлогу зубною щіткою. Можна, але чи треба?

Мінімум три інструменти:

• плаский (можна навіть замінити пальцем) — для основного шару тіней;
• пухнастий — для розтушовування, м’яких переходів і тіней у складці повіки;
• тоненький скошений — для промальовки лінії росту вій або роботи з темними акцентами.

Якщо їх немає — ефекту "виразних очей" не чекайте. Буде щось, але не те, що ви хотіли.

Що в результаті

Виходить, що головна причина невдалого макіяжу очей — не брак таланту, а дрібниці. Основа, правильна послідовність відтінків, трохи дисципліни з пензликами — і навіть бюджетні тіні почнуть виглядати "на мільйон".

Гарні очі — це не про народження з генетичним бонусом. Це про увагу до деталей. А ще — про розуміння, що макіяж, як і будь-яке мистецтво, любить підхід із розумом, а не лише з емоцій.

Джерело: 5692.com.ua

Лінія фронту з кожним днем підбирається все ближче до Дніпропетровщини. І це не просто тривожні чутки — карта DeepState підтверджує: російським військам залишилось буквально кілька кілометрів до межі області. А точніше — менше трьох. Мова йде про ділянку біля Котлярівки. Це вже не просто десь там далеко — це майже у нас на порозі.

До речі, цю інформацію підтверджують і в Генштабі. Кажуть, що тільки за минулу добзафіксували аж 269 бойових зіткнень по всій лінії фронту. Це величезна кількість, особливо якщо згадати, що середня статистика раніше була дещо меншою. Тобто інтенсивність боїв справді зростає.

Що відомо

На Покровському напрямку наші захисники буквально тримають оборону зубами. Уявіть собі: 115 атак лише в одному секторі! І це не перебільшення. Росіяни намагаються прорватись у бік Гнатівки, Миролюбівки, Променя, Новосергіївки, Старої Миколаївки, Нової Полтавки та ще цілої низки сіл. Якщо коротко — вони пруть на всіх напрямках одразу, намагаючись знайти слабке місце. Але — не вийшло.

Наші бійці тримають позиції також біля Малинівки, Даченського, Звірового, Удачного, Єлизаветівки, Лисівки, Шевченка, тієї ж Котлярівки, Троїцького, Андріївки, Богданівки… Список великий, і за кожною назвою — конкретні люди, які зараз під обстрілами, у землянках, іноді — без зв’язку та під постійним тиском. І це ще не все.

На Новопавлівському напрямку ситуація теж кипить. Там українські оборонці відбили ще 52 (!) атаки — поблизу Костянтинополя, Рівнополя, Новополя, Новосілки, Привільного, а також у бік населених пунктів Зелене Поле, Шевченко, Багатир. Якщо трохи уявити карту — це величезний фронт. І якщо думати, що війна "десь там" — то ні, вона ось тут, поруч.

Загалом складається картина така: росіяни активно тиснуть, але наші не відступають. Важко? Безперечно. Але фронт тримається. І хоча до кордонів Дніпропетровщини залишилося зовсім нічого — всього кілька кілометрів — це ще не означає, що ворог пройде далі. Просто треба розуміти: ситуація надто близька, щоби лишатися байдужим.

Джерело: 5692.com.ua

На перший погляд, брудна нижня частина білих шкарпеток — дрібниця. Але насправді це трохи більше, ніж просто пил з підлоги. Це — про відчуття себе. Про той момент, коли ти роззуваєшся в гостях чи у спортзалі й раптом розумієш: шкарпетки ніби чисті, але виглядають так, ніби бачили всі під’їзди району. Цей контраст між білим зверху й сіро-чорним знизу може непомітно впливати на настрій і навіть впевненість у собі.

Особливо неприємно, коли ти щойно витягнув їх із пральної машинки, а вони вже схожі на витерту ганчірку. Знайомо? Добре, що є перевірені способи повернути білим шкарпеткам не просто чистоту, а й гідний вигляд.

Лимонна кислота — ефект "відпареної юності"

Цей спосіб можна назвати ретро-варіантом, бо ще наші бабусі вдавалися до схожих хитрощів. Суть проста:

• у літр води додаємо ложку прального порошку і чайну ложку лимонної кислоти (та, що в пакетиках — цілком підійде);
• суміш нагріваємо у каструлі (так-так, прямо як суп) і занурюємо в неї шкарпетки;
• доводимо до кипіння, вимикаємо вогонь і залишаємо хвилин на 15-20.

Після цього ретельно полощемо. Чесно кажучи, результат видно вже на етапі полоскання — білизна повертається, і виглядає так, ніби шкарпетки побували у спа. Але увага: синтетику краще не ризикувати — висока температура може її "зварити".

Перекис водню — подвійна місія: і чистота, і гігієна

Цей варіант корисний не лише з естетичних міркувань. Перекис не тільки вибілює, а й працює як антисептик — прибирає грибок і запах. Особливо актуально, якщо хтось з домашніх страждає на підвищену пітливість або взуття "не дихає".

Що робимо:

• на літр води — дві столові ложки перекису;
• кидаємо шкарпетки в розчин і кип’ятимо хвилин 10–15 (не забудьте — повністю занурені!);
• потім даємо охолонути, прополіскуємо і обов’язково прасуємо — саме тепло добиває рештки грибкових спор.

До речі, якщо перекису немає, але є аптечна "білизна" (гідроперит у таблетках) — діє майже так само. Тільки треба подрібнити.

Сода — проста, дешева, дієва

Сода — наче та подруга, яка завжди виручить, навіть коли інші вже здалися. Вона очищає, знезаражує, нейтралізує запах і відбілює. Справжній універсал. Тут усе ще простіше:

• змочуємо шкарпетки в теплій воді;
• посипаємо содою (не шкодуйте, хай буде щедро);
• гарненько натираємо проблемні ділянки;
• залишаємо на годинку, після чого полощемо й сушимо.

Можна ще додати кілька крапель лимонного соку — тоді почнеться шипуча реакція, і процес очищення піде веселіше.

А що ще допоможе? Пара неочевидних, але дієвих методів

Чистячий засіб для сантехніки

Звучить дико, але гелі на кшталт "Доместосу" або "Туалетного каченяти" мають у складі хлор — той самий, що вибілює. Маленька кількість такого засобу (буквально чайна ложка на півлітра води) може витягнути найглибші забруднення. Але тут важливо: працюйте в рукавичках, не змішуйте з іншими засобами і добре провітрюйте приміщення.

Плямовивідник на ензимах

Це вже сучасніший варіант — підходить для делікатних тканин. Наприклад, якщо ви боїтеся "зварити" шкарпетки або у вас кольорова вставка. Зазвичай такі засоби працюють навіть у прохолодній воді, але потрібно дати їм час — замочити хоча б на пів години.

Чого робити не варто

Є кілька моментів, які можуть усе зіпсувати:

• не використовуйте агресивні засоби на синтетиці — матеріал може "посивіти";
• не комбінуйте відбілювачі з оцтом чи іншими кислотами — це вже небезпечно;
• не залишайте мокрі шкарпетки після прання в машинці — вони можуть знову почорніти (волога + тепло = пліснява).

І ще дрібничка: правильна сушка

Як не дивно, сушка впливає на вигляд. Якщо є змога — сушіть на сонці, бо ультрафіолет сам по собі трохи вибілює. І не складайте шкарпетки одразу — нехай досохнуть з усіх боків.

Якщо робити все з розумом, можна повернути навіть найстарішим шкарпеткам пристойний вигляд. Так, це трохи клопітно, але й соромитися потім не доведеться. Адже чисті шкарпетки — це не лише про гігієну. Це ще й про повагу до себе.

Джерело: 5692.com.ua