До війни Україна була енергетично самодостатньою країною, що генерувала більше електроенергії, ніж споживала. Однак військові дії, систематичні атаки на енергетичну інфраструктуру та окупація частини територій призвели до серйозних викликів для енергетичної системи. Що чекає на Україну взику, розповіли на порталі 5692.com.ua.

До війни: самодостатність української енергосистеми

До початку повномасштабної війни Україна генерувала більше електроенергії, ніж споживала. Значну її частину (54,4%) країна отримувала від атомних електростанцій. Ще третину (30%) виробляли на вугільних та газових станціях, 8% – на сонячних та вітрових установках, а 7% – на гідроелектростанціях.

Ця енергетична структура забезпечувала стабільну роботу енергосистеми, яка могла задовольнити потреби споживачів та навіть експортувати надлишок. Однак після початку повномасштабної війни ситуація докорінно змінилася.

Наслідки війни для енергетики

З початком повномасштабної агресії Росія окупувала значну частину української енергетичної інфраструктури, включаючи найбільшу в Європі Запорізьку атомну електростанцію, Луганську, Вуглегірську та Запорізьку теплоелектростанції. Разом ці об'єкти генерували понад 18 ГВт електроенергії.

Також були зруйновані або пошкоджені інші об'єкти: Каховська гідроелектростанція, Дніпропетровська ГЕС, Зміївська і Трипільська ТЕС. Масовані ракетні атаки на енергетичну інфраструктуру в 2023 році призвели до втрати ще 9 ГВт, що становить половину пікових зимових потреб країни.

Поточний стан енергосистеми

На сьогодні практично вся електроенергія в Україні виробляється на 9 атомних енергоблоках. Замість традиційних маневрових потужностей, таких як ТЕС і ГЕС, енергосистема змушена покладатися на збільшення імпорту електроенергії та знеструмлення споживачів. Це робить енергосистему вразливою до атак, оскільки великі об'єкти є легкими цілями для ворога.

Децентралізована генерація: перспективи розвитку

Ще до війни в Україні активно обговорювалася ідея децентралізованої генерації електроенергії, яка передбачає створення невеликих електростанцій потужністю від 2 до 40 мегаватів. Ці мініелектростанції можуть працювати на біопаливі, природному газі, енергії вітру та сонця, що робить їх більш мобільними та менш вразливими до атак.

На сьогодні такі установки вже впроваджуються в Україні. Наприклад, в Ірпені в січні 2023 року було введено в експлуатацію газову установку, яку місто отримало від меценатів з Австрії. Вона забезпечує тепло та електроенергію для комунальної інфраструктури, включаючи міськраду, лікарню, дитсадки та школи. Ірпінь також підписав меморандум з областю, що дозволяє забезпечити місто ще двома когенераційними машинами.

На національному рівні для стимулювання розвитку децентралізованої генерації Національна комісія з регулювання електроенергетики спростила вимоги до підключення, а "Укренерго" запустила перші довгострокові аукціони для маневрових станцій.

Вплив децентралізованої генерації на енергосистему

Хоча децентралізована генерація може з часом компенсувати втрати в енергосистемі та знизити вартість електроенергії, на даний момент її впровадження має ряд викликів. Основна проблема полягає в тому, що закупівля та введення в експлуатацію достатньої кількості таких установок потребує значного часу. За оцінками експертів, навіть якщо всі європейські виробники генераційних газово-поршневих машин зосередять свої зусилля на постачаннях для України, це займе близько двох років.

Прогнози на зиму 2024 року

Зима 2024 року обіцяє бути складною для української енергосистеми. Навіть за оптимістичними прогнозами, споживачі можуть залишатися без електроенергії до 12 годин на добу. Ці прогнози ґрунтуються на поточному стані енергосистеми, можливих пошкодженнях від нових атак та обмеженому потенціалі для нарощування потужностей.

Джерело: 5692.com.ua