Військова контррозвідка СБУ у Рівному затримала російського шпигуна, який намагався вистежити партизанське підпілля Сил спеціальних операцій (ССО). З посиланням на СБУ.За даними СБУ, зловмисником виявився 28-річний громадянин РФ. Він у 2018-2019 роках проходив військову службу як розвідник російської воєнної розвідки. Фігурант прибув до Рівного у 2021 році під виглядом пересічного жителя Красноярського краю РФ, який має українських родичів.Далі фігурант почав збирати контакти військовослужбовців ССО ЗСУ, щоб шпигувати "всередині" цього підрозділу.Зокрема, він намагався отримати персональні дані військових ССО та передати їх в РФ через заздалегідь відпрацьовані закриті канали електронного зв’язку. Крім того, його цікавила інформація про осіб, які таємно співпрацюють з ССО та залучаються до проведення спецоперацій.Військова контррозвідка СБУ викрила шпигуна, покроково задокументувала його підривну діяльність і затримала "на гарячому" на завершальному етапі спецоперації.Разом з тим, під час обшуку в фігуранта знайдено військовий формений одяг РФ і документи країни-агресора.Зловмисник перебуває під вартою без права внесення застави. Підозрюваному загрожує до 15 років тюрми з конфіскацією майна.Нагадаємо, раніше СБУ затримала у Києві працівника одного з банків, який виявився агентом ФСБ та передавав російським спецслужбам персональні дані військових Сил оборони і волонтерів.Окрім того, контррозвідка СБУ разом із британськими спецслужбами викрила громадянина Британії, який, за даними слідства, у 2024-2025 роках виконував завдання російських спецслужб.

У Верховній Раді знову заговорили про те, що мобілізаційний ресурс України не безмежний. І це вже не абстрактні розмови, а конкретні цифри. Народний депутат Руслан Горбенко, який входить до комітету з питань національної безпеки та оборони, прямо сказав: запасу людей для мобілізації, по суті, вистачає приблизно на півтора року.

Якщо говорити простіше, мова йде про тих чоловіків, які ще не виїхали за кордон і формально підлягають мобілізації.

У нас мобресурсу залишилось на півтора роки. Це ми кажемо про молодих людей, які ще не виїхали, – заявив Горбенко.

Тобто це не про всіх підряд, а саме про реальний, живий ресурс, який ще можна залучити без повного перегляду правил.

Недобровільна мобілізація і та сама " бусифікація "

Окрема тема, яку депутат теж зачепив, – це так звана недобровільна мобілізація. Та сама, яку в народі давно охрестили словом "бусифікація". Термін уже настільки прижився, що його використовують навіть самі політики.

Горбенко висловився доволі прямолінійно. За його словами, уникнути цього явища суспільству навряд чи вдасться.

Я думаю, що від "бусифікації" суспільство нікуди не дінеться, бо коли ти порушуєш закон, а тебе зупиняє поліція, то тебе ж затримують. А в який транспорт тебе посадять, щоб супроводити до військової частини, ТЦК чи управління Нацполіції, точно вже немає різниці, – пояснив депутат.

Фактично він порівняв це з типовою логікою правоохоронної системи: є порушення – є затримання, а спосіб доставки вже не має принципового значення.

Як це виглядає на практиці

Якщо перекласти це з політичної мови на побутову, то виходить приблизно така картина: мобілізація триватиме, і вона дедалі більше буде не про добровольців, а про примусові механізми. Не тому, що хтось цього хоче, а тому, що інших варіантів, за логікою депутата, просто не залишається.

І коли говорять про півтора року, мається на увазі не "ще півтора роки і все", а скоріше запас міцності системи в її нинішньому вигляді. Без кардинальних змін у правилах, вікових межах чи підходах.

Джерело: 5692.com.ua

Ціни на дрова кусаються, і власники приватних будинків шукають, як зробити опалення ефективнішим. Але, чесно кажучи, не обов’язково купувати найдорожчу деревину. Є кілька хитрощів, які реально допомагають печі працювати довше і тепліше, при цьому економлячи паливо.

Сіль – маленька добавка, великий ефект

Виявляється, звичайна кам’яна сіль здатна творити чудеса. Досвідчені господарі радять кидати жменю або дві прямо на дрова, коли вони вже добре розгорілися. Сіль ніби змушує деревину тліти повільніше, а жар при цьому стає яскравішим і тримається довше. До речі, паралельно невелика кількість випарів очищує внутрішні стінки печі та димаря від сажі.

Картопляне лушпиння проти нагару

Нагар у димоході – ворог економії. Чим товстіший шар, тим гірша тяга і нерівне горіння дров. Допомагає підсушене картопляне лушпиння: крохмаль у ньому розм’якшує сажу, і вона поступово відпадає, виходячи з димом або падаючи в топку. Головне – сухе лушпиння. Волога шкірка може дати зворотний ефект і знизити температуру.

Теплова акумуляція: червона цегла в топці

Щоб піч гріла ще кілька годин після того, як дрова догоріли, деякі господарі кладуть у куток топки червону вогнетривку цеглину. Вона нагрівається разом із полум’ям, накопичує енергію і потім поступово віддає тепло. Деякі навіть змочують її у відпрацьованій олії для ефекту тривалого палахкотіння, але тут потрібно бути обережним і стежити за вентиляцією.

Секрет "сусідства" дров

Ефективність горіння залежить не лише від кількості дров, а й від породи. До основної закладки додають кілька осикових полін – осика горить інтенсивно, допомагає іншим дровам згоріти повністю, а також мінімізує золу. В результаті тепло від кожної закладки використовується максимально.

Економія дров без втрати комфорту

Застосування цих простих прийомів реально допомагає зменшити витрати палива і підтримувати стабільну температуру в будинку. Піч працює ефективніше, а жар тримається довше, ніж ви могли очікувати.

Джерело: 5692.com.ua

Служба безпеки України затримала високопосадовця центру організації охорони та оборони об'єктів Головного військового клінічного госпіталя ЗСУ, який "заробляв" на схемі ухилення від мобілізації. "Служба безпеки у взаємодії з Офісом генерального прокурора та Головнокомандувачем Збройних сил України ліквідувала схему ухилення від мобілізації у Головному військовому клінічному госпіталі ЗСУ. За результатами спільних заходів затримано високопосадовця центру організації охорони та оборони об'єктів цього закладу", – йдеться у повідомленні. За даними розслідування, фігурант оформлював до свого підрозділу знайомих, які у подальшому не з'являлись у держустанові та не приступали до виконання службових завдань. Серед його клієнтів, зокрема, був громадян призовного віку, який ухилялися від мобілізації. Після зарахування до оборонного відомства ці особи фіктивно оформлювались на військову службу. При цьому зарплатні картки "робітників" перебували у фігуранта, який знімав звідти гроші. Задокументовано, як з травня 2022 року посадовець у такий спосіб "заробив" 2,6 млн грн. Під час обшуків у затриманого виявлено гроші та документацію із доказами оборудки. Слідчі СБУ повідомили фігуранту про підозру за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах). Наразі йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Зловмиснику загрожує до 12 років тюрми з конфіскацією майна. Крім нього підозру отримали двоє його "клієнтів". Їхні дії кваліфіковано як ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, вчинене в умовах воєнного стану. За це їм загрожує до 10 років позбавлення волі.

Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому законопроєкт №13219. За нього проголосували 247 народних депутатів, про що повідомили на офіційному сайті парламенту. Формально документ стосується умов виробництва електроенергії, але, до речі, в ньому є важлива правка, яка напряму зачіпає звичайних споживачів води.

Йдеться про поправку №764. Саме вона змінює підхід до встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. Тепер ці питання переходять у зону відповідальності місцевої влади.

Хто тепер визначатиме тарифи

Замість національного регулятора рішення щодо вартості води ухвалюватимуть місцеві адміністрації. Іншими словами, кожне місто чи громада зможе самостійно вирішувати, піднімати тарифи чи залишати їх без змін.

Це означає, що в різних регіонах ситуація може бути різною:

• десь тарифи справді можуть зрости;
• десь їх спробують стримати за рахунок місцевого бюджету;
• а десь, можливо, нічого не зміниться взагалі.

Фактично країна переходить до моделі, де "все вирішують на місцях", без єдиного тарифного підходу для всіх.

Коли нові правила запрацюють

Новий механізм не стартує одразу. Він почне діяти через два місяці після того, як закон підпише президент Володимир Зеленський.

При цьому норми матимуть тимчасовий характер. Вони діятимуть:

• до завершення воєнного стану;
• і ще протягом одного року після його скасування.

Тобто це своєрідний перехідний режим, розрахований на період нестабільності.

Позиція депутатів: водоканали у складному стані

Голова енергетичного комітету Верховної Ради Андрій Герус пояснив логіку такого рішення доволі прямо. За його словами, міста отримають більше свободи дій.

Міста зможуть самі приймати рішення. Хтось підніме тарифи, хтось не підніме, хтось з бюджету дасть грошей. Але ситуація, коли у нас ці тарифи з 2021 року не змінюються, мабуть, не зовсім правильна, тому що ми розуміємо – з водоканалами величезна проблема. Хоча такий крок, може, повністю проблему не вирішить, – зазначив Герус.

Тобто проблема, по суті, не тільки в тарифах, а в загальному фінансовому стані водоканалів, які роками працюють у мінус.

Що робитиме НКРЕКП

Після того як закон набере чинності, Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг отримає 90 днів, щоб передати свої розрахунки місцевим органам влади. Саме на основі цих даних громади формуватимуть нові тарифи.

І тут, до речі, починається найцікавіше: формули будуть загальні, а рішення – індивідуальні. Хтось скористається цифрами регулятора повністю, хтось перегляне їх з урахуванням місцевих реалій.

Дискусія навколо підвищення

Наприкінці минулого року прем’єр-міністерка Юлія Свириденко зверталася до НКРЕКП із проханням не підвищувати тарифи на воду для населення. Тобто позиція уряду тоді була скоріше стримувальною.

Втім, як зазначає голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко, саме водоканали наполягають на підвищенні. За його словами, без перегляду тарифів підприємства просто не витягують витрати – ані на електроенергію, ані на ремонти мереж, які в багатьох містах і так на межі.

Джерело: 5692.com.ua

У Євросоюзі готуються сформувати список поступок, на які, на думку європейських політиків, має піти Росія, якщо справа дійде до реальної мирної угоди щодо війни в Україні. Про це заявила головна дипломатка ЄС Кая Каллас, спілкуючись із журналістами.

Головний меседж звучить доволі однозначно: тиснути потрібно не на Київ, а на Москву. За словами Каллас, саме Росія має виконувати умови, а не Україна, яка й так перебуває під постійним політичним і військовим пресингом.

"Без Європи угоди не буде"

Каллас окремо наголосила, що будь-які переговори не можуть відбуватися без участі Європи. І мова не лише про формальну присутність за столом, а про реальний вплив на зміст домовленостей.

Усі за столом переговорів, включаючи росіян та американців, повинні розуміти, що потрібна згода європейців (щоб укласти мирну угоду)… І для цього у нас також є умови. І ми повинні ставити ці умови не українцям, на яких вже чиниться великий тиск, а росіянам, – сказала вона.

Фактично ЄС сигналізує: мир не може бути підписаний "десь збоку", без врахування позиції європейських країн.

Переговори як інструмент тиску

До речі, схожу думку раніше висловлював і оглядач Bloomberg Марк Чемпіон. Він писав, що Владімір Путін перетворив сам процес переговорів на окрему зброю – не для завершення війни, а для затягування часу.

Ідея проста: поки йдуть розмови, можна уникати жорстких рішень, перегравати позиції, намагатися покращити відносини зі США і водночас не змінювати реальну ситуацію на фронті. Чемпіон вважає, що якщо Білий дім справді хоче результату, то тиск має йти саме на Кремль, а не на Україну.

Різні сигнали з різних сторін

З російського боку, як це часто буває, звучать обережні формулювання. Міністр закордонних справ РФ Сєргєй Лавров заявив, що в переговорах попереду ще "багато роботи". Фраза знайома і, по суті, ні до чого конкретного не зобов’язує.

Водночас українська сторона говорить про інше. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликав активізувати мирні зусилля, не розтягувати процес і, зокрема, перейти до формату зустрічі на рівні лідерів. Тобто не нескінченні консультації, а реальні політичні рішення.

Джерело: 5692.com.ua

Якщо після прання білизна все ще пахне затхлістю, а плями нікуди не зникають, не поспішайте насипати ще порошку. Часто більше порошку робить лише гірше: тканина стає жорсткою, а запах – ще помітнішим.

Чому додатковий порошок не рятує

Він залишається у волокнах, роблячи їх тьмянішими. І тоді навіть свіжа постіль на дотик відчувається як "вчорашня". Здається, тут важлива не кількість засобу, а правильний підхід до прання.

Нашатир замість додаткового порошку

Найдієвіший варіант – розчин аміаку, або нашатирний спирт (10%), який можна купити в аптеці. Він добре розчиняє жир, піт і старі плями, прибирає затхлість і робить тканину м’якою.

Як правильно завантажувати білизну

Барабан не варто набивати "під зав’язку". Білизні потрібен простір для тертя об ребра – так прання стає ефективнішим. Порошок використовуйте строго за інструкцією. А от 2 столові ложки нашатирю влийте в відсік для порошку – і чудо відчутне.

Температура та додаткове полоскання

Якщо речі дуже брудні, не додавайте порошку більше, краще підніміть температуру. Але спершу перевірте етикетку: іноді виробник не дозволяє гарячу воду. У такому випадку можна трохи додати засобу для прання, але обов’язково включіть додаткове полоскання, щоб нашатир повністю вимився.

Попередня обробка жирних плям

Для жирних плям розчин готуйте так: 1 столова ложка нашатирю на 200 мл води. Нанесіть прямо на пляму на 10 хвилин. Для косметики робіть розчин слабший. І обов’язково працюйте у провітрюваному приміщенні, бо запах аміаку різкий і його не варто вдихати.

Джерело: 5692.com.ua

Верховна Рада проголосувала в першому читанні за законопроєкт №14067, який стосується розвитку централізованого теплопостачання. Формально все звучить доволі серйозно і технічно, але якщо перекласти це з чиновницької мови на звичайну, то йдеться про спробу нарешті розібратися з тим, як у нас працює опалення в містах. Бо те, що системи старі, зношені й часто гріють "куди завгодно, тільки не туди, куди треба", багато хто бачив на власні очі.

Модернізація замість латання дірок

Суть ідеї в тому, щоб не просто латати труби, а реально оновлювати всю цю інфраструктуру. Мова про модернізацію тепломереж, які будувалися ще тоді, коли слово "енергоефективність" взагалі мало кого цікавило. Тепер же акцент роблять на так званих індивідуальних теплових пунктах – ІТП. Якщо без складних термінів, це такі вузли в будинках, які дозволяють регулювати тепло не "на весь мікрорайон", а конкретно під потреби самого будинку. Тобто щоб не було ситуації, коли взимку відкриваєш вікна, бо батареї печуть, а платіжка все одно приходить як за тропіки.

Європейський вектор і Ukraine Facility

Цікаво, що цей закон з’явився не лише через наші внутрішні проблеми. Його розробляли в межах програми Ukraine Facility і як частину зобов’язань України перед Євросоюзом. Фактично це ще один пункт у великому списку "наближення до стандартів ЄС", тільки не про суди чи ринки, а про дуже приземлену річ – тепло в квартирах. Можливо, не всім це звучить гучно, але для комуналки це серйозний зсув логіки.

Чого очікують від нового закону

Очікування від закону досить типові, але водночас амбітні: менше втрат тепла, більше контролю над подачею, краща якість послуг і, в ідеалі, поява інвесторів, які готові вкладати гроші в тепломережі. Бо зараз ситуація виглядає так, що система працює більше на виживання, ніж на розвиток. І навіть якщо цей закон не зробить дива за один сезон, він принаймні задає напрямок, у який держава хоче рухатися.

Хто відповідає за документ

Головним за цей документ у парламенті є Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. Саме там його будуть допрацьовувати, вносити правки і готувати до другого читання. А перше читання – це, по суті, лише сигнал: ідею підтримали, але попереду ще купа технічної роботи, обговорень і, як завжди, дрібних нюансів, які можуть змінити більше, ніж здається на перший погляд.

Джерело: 5692.com.ua

Якщо коротко, то тепер чоловіки, яким уже виповнилося 60 років, можуть цілком офіційно підписувати контракт і служити в Збройних силах України. Без сірих зон, без "по знайомству", усе в рамках закону. Про це йдеться в новому указі президента Володимира Зеленського, який з’явився на сайті Офісу президента.

І тут, до речі, важливий момент. Мова не про примус і не про масову мобілізацію людей пенсійного віку. Йдеться саме про добровільну службу за контрактом. Тобто якщо людині 60+, вона хоче служити, має сили, мотивацію і здоров’я – така можливість тепер є на папері й офіційно, а не десь "між рядків".

За яких умов можна служити після 60

Згідно з документом, під час воєнного стану чоловіків віком від 60 років можуть приймати на службу за контрактом, але за кількох умов. Головна – це висновок ВЛК, що людина придатна за станом здоров’я. І ще потрібна письмова згода командира тієї військової частини, де людина планує служити. Тобто не просто прийшов і підписав, а має бути реальний запит з боку частини.

Які документи потрібно подати

Процедура виглядає приблизно так: людина пише заяву, командир дає письмову згоду, а далі ці документи подаються до ТЦК за місцем проживання або перебування. Нічого космічного, звичайна бюрократія, тільки з військовим підтекстом.

Окрема історія – це офіцери. Якщо мова йде про контракт для офіцерського складу, то там усе трохи складніше. Письмова згода командира на укладення контракту видається лише після того, як кандидатуру погодить Генеральний штаб ЗСУ. Тобто без "добра" зверху такий контракт не підпишуть.

Чи це справді щось нове

А тепер найцікавіше, про що не всі звертають увагу. Насправді цей указ не відкриває нічого принципово нового. Він, по суті, просто приводить у порядок законодавство. Ще в липні 2025 року Верховна Рада ухвалила закон № 4467-IX, який дозволив і чоловікам, і жінкам віком 60+ добровільно проходити військову службу за контрактом. Тепер президент своїм указом просто підтягнув під це всі підзаконні акти.

Тобто формально новина звучить гучно, але якщо копнути глибше – це радше юридичне "підчищення хвостів", щоб не було прогалин між законами і реальними правилами на місцях.

І, мабуть, головне – ніхто нікого не змушує. Це історія про тих, хто сам хоче долучитися: хтось має військовий досвід, хтось не може сидіти осторонь, хтось просто відчуває, що ще може бути корисним. Тепер для таких людей є чіткий, легальний механізм, а не напівформальні домовленості.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні готуються трохи переформатувати підхід до підтвердження трудового стажу, особливо в ситуаціях, коли старі документи загубилися, згоріли або просто зникли десь у шафах підприємств, яких уже давно не існує. Йдеться про законопроєкт №13705-д, який зареєстрували у Верховній Раді й який уже підтримав профільний комітет із соціальної політики.

Суть ідеї, якщо без складних формулювань, у тому, щоб менше ганяти людей по кабінетах і архівах. Основним джерелом інформації про стаж мають стати державні електронні реєстри. Тобто Пенсійний фонд сам перевірятиме дані в системах, і якщо там усе є, людині навіть не доведеться щось додатково доводити чи нести папки з довідками.

Якщо в системі "порожньо"

Але, звісно, не в усіх випадках дані можуть зберегтися в цифрі. Особливо це стосується тих, хто працював ще в 90-х або на початку 2000-х, коли з електронними базами було, м’яко кажучи, не дуже.

У таких ситуаціях стаж, як і раніше, можна буде підтверджувати іншими способами:

• через документи, які збереглися на руках;
• за допомогою показань щонайменше двох свідків;
• або вже через рішення суду.

Тобто повністю людський фактор не зникає, але його залишають як запасний варіант, якщо цифрові сліди людини в системі не знайшлися.

Обов’язок Пенсійного фонду пояснювати

Окремий момент, який теж прописаний у законопроєкті, стосується обов’язків самого Пенсійного фонду. Якщо в базах немає потрібної інформації, установу зобов’яжуть офіційно повідомити про це людину. Не мовчки відмовити, а саме пояснити, що даних немає і якими шляхами їх можна відновити.

Фактично йдеться про більш прозору комунікацію: не "йдіть і шукайте самі, де хочете", а з чітким алгоритмом дій. Де шукати, які документи підійдуть, і що робити, якщо їх узагалі не залишилося.

Джерело: 5692.com.ua