Увечері 6 травня в Нікополі сталася смертельна дорожньо-транспортна пригода за участю трьох неповнолітніх. Внаслідок аварії загинув 17-річний водій мотоцикла, ще двоє підлітків дістали травми. Про це повідомляє Нацполіція Дніпропетровської області.

Повідомлення про ДТП надійшло до Нікопольського районного управління після 20-ї години. Попередньо правоохоронці встановили, що 17-річний кермувальник мотоцикла перевозив 15-річну пасажирку та рухався вулицею Трубників. Під час поїздки він скоїв наїзд на 16-річного пішохода, який переходив дорогу.

У результаті зіткнення мотоцикл перекинувся. Водій загинув на місці, а двоє інших учасників інциденту — пасажирка та пішохід — отримали тілесні ушкодження. Їм надають медичну допомогу.

За фактом трагедії відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України. Правоохоронці з’ясовують усі обставини інциденту.

Джерело: 5692.com.ua

Худнути — це не завжди про калорії та тренажери. Інколи проблема сидить глибше, десь у голові: не встигаєш за графіком, заїдаєш тривоги, а сили змусити себе хоч щось змінити — нуль. Але саме тут, де фізичне здається безсилим, може допомогти психіка. І хоч деякі прийоми, про які ми зараз поговоримо, звучать дивно, їх ефективність — не фантазія. Це підтверджено реальними дослідженнями. Тож, можливо, замість ще одного марафону з відмови від хліба, варто просто… понюхати яблуко?

Яблуко понюхав — бутерброд відклав

Як не смішно, але нюх у цій справі не менш важливий, ніж сила волі. Дослідники з Чикаго помітили цікаву штуку: якщо люди протягом дня нюхали фрукти — зокрема банани, яблука чи навіть м’яту — їхній апетит знижувався. Причому не трохи, а так, що в результаті вони худнули майже на 12 кг більше, ніж ті, хто такого не робив. Чому? Ніхто до кінця не розуміє. Але працює.

Ужастик + попкорн без масла = несподіваний мінус на вагах

Ви колись помічали, що після перегляду справжнього хоррору апетит як рукою зняло? І це не випадковість. Як показали дослідження, перегляд фільмів, які добряче лоскочуть нерви, активізує метаболізм. А якщо ще й перед тим ви насміялися досхочу на комедії — взагалі подвійна користь. Сміх, до речі, за 10 хвилин спалює до 100 калорій. Без жодного кардіо.

Молитва, медитація, пауза на себе

Перед їжею варто зробити паузу. Закрити очі. Видихнути. Помолитись або просто побути в тиші — це вже як кому ближче. Бо що ми зазвичай робимо? Їмо на ходу, на нервах або в роздумах, що життя минає. А це прямий шлях до холодильника. Тож спокій перед їжею — це не духовні штучки, а реальна дієтологія.

Пояс на талії — стримувач зайвих порцій

Не для того, щоб втягнути живіт, а для усвідомлення: "о, щось вже тисне". Одяг із поясом допомагає зрозуміти момент, коли пора зупинитися. Простою мовою: як тільки ви починаєте почуватися "трохи затісно", організм сам скаже "досить".

Дивись на себе, коли їси

Так, звучить не дуже приємно. Але коли ви бачите своє відображення за обідом, щось у голові клацає. Типу: "Ага, от як я виглядаю, коли вкотре беру добавку". І як показали експерименти, люди, які їли перед дзеркалом, споживали приблизно на третину менше.

Цукерки у фантиках — маленька психологічна перемога

Якщо вже так тягне до солодкого — обирайте тільки ті ласощі, які треба розгортати. Це ніби дрібниця, але поки ви здираєте обгортку, мозок встигає дати сигнал: "Може, не треба?". А ще потім бачите, скільки фантиків лишилося — і соромно стає. Це працює краще, ніж заборона.

Ваніль замість торта

Аромат ванілі після вечері — несподіваний, але ефективний спосіб відмовитись від десерту. Її запах створює в мозку відчуття "солодкого завершення", і рука за тістечком вже не тягнеться. Запаліть свічку або відкрийте флакон з ефірною олією — і насолоджуйтесь цим трюком.

Синій інтер’єр — дієта для очей

Не дарма кажуть, що ми їмо очима. А синій колір, як виявилося, зменшує апетит. Можливо, тому що природна їжа такого кольору — рідкість. Тож змініть тарілки на сині або хоча б серветки. І хто зна, можливо, вже за тиждень помітите, що їсте менше без примусу.

Наш мозок — не менш важливий союзник у боротьбі за здорову вагу, ніж дієти чи спортзал. Іноді найпростіші, майже непомітні дії можуть кардинально змінити наші звички. Варто лише поглянути на себе з іншого боку — через запах, колір, настрій чи навіть власне відображення.

Джерело: 5692.com.ua

Переїзд для людини — це, здається, просто: коробки, пакування, плани на нову кухню. Ну, ще трохи втоми і, можливо, головний біль від перевізників. Але для тварини — це наче опинитися в незнайомому місті посеред ночі, без мапи, без запахів, які заспокоюють, і без чіткого розуміння: де я і чому все інакше?

Зміна домівки — глибокий стрес для більшості домашніх улюбленців. Особливо, якщо до цього вони не мандрували навіть до ветеринара. Запахи зникають. Меблі стоять не там. Вікна інші. Люди ті самі, але вони метушаться, як перед бурею. Не дивно, що хвостаті і вусаті можуть реагувати дуже по-різному: від тривожного бігання по новій квартирі до повної апатії.

З чого почати: готуємо простір до зустрічі з тваринкою

Це може звучати трохи дивно, але найкраще, що ви можете зробити — приготувати куточок для улюбленця ще до того, як він зайде у нову оселю. Не після, не “завтра розберусь”, а заздалегідь. Це ніби лишити частинку старого дому там, де все ще незрозуміло.

• Покладіть старий плед або лежак. Саме той, на якому він спав удома.
• Додайте знайому іграшку або подушку, яка пахне "старим життям".
• Розташуйте все у спокійному місці, де немає гучних звуків і ходіння туди-сюди.

Це допомагає створити "острівець стабільності" у незнайомому світі. І для більшості тварин — цього вже достатньо, аби трохи знизити рівень тривоги.

Не тягніть на екскурсію: дайте час на звикання

Багато хто робить типову помилку: щойно пес чи кіт заходить до нового помешкання — одразу починається "екскурсія". Де кухня, де ванна, де буде стояти твій новий пуфик. Та тварині байдуже. Для неї цей простір зараз — чужий, тривожний і, можливо, навіть ворожий.

Краще зробити інакше:

• Виділіть одну кімнату — бажано найбільш спокійну.
• В цій кімнаті має бути все необхідне: миски з водою та їжею, туалет, спальний куточок.
• Важливо, щоби розташування предметів було звичним: якщо в попередньому домі миска стояла праворуч від дверей — зробіть так само. Це, здається, дрібниця, але мозок тварини чіпляється саме за такі деталі.

І головне — не квапте. Звикання до нового простору — не справа одного вечора.

Поведінка улюбленця: на що звернути увагу

У перші дні (а іноді й тижні) тварина може змінитися. Вона може:

• ховатися під ліжком або у шафі;
• втратити апетит;
• несподівано почати мітити територію (особливо коти);
• ставати надміру збудженою або, навпаки, млявою.

Це — не "розбещеність", а нормальна реакція нервової системи. Як у нас може зникнути сон перед важливою подією, так і у тварини — все зміщується.

Якщо ж подібна поведінка триває понад два тижні — не зайвим буде проконсультуватися з ветеринаром або зоопсихологом.

Важливі дрібниці, які часто забувають

• Звук і світло. Залишайте в кімнаті нічник або приглушене світло на ніч. Ідеально — щось схоже на те, до чого тварина звикла.
• Ваш запах. Якщо можна, залишайте свій одяг у кімнаті. Запах господаря діє як заспокійливе.
• Рутина. Годуйте тварину за звичним графіком. Якщо це 8:00 і 19:00 — не змінюйте.
• Голос і спокій. Говоріть до неї м’яко, але не надто активно. Не треба голосного "ну що, пішли дивитись вікна?". Краще щось на кшталт: "я поруч, усе нормально".

Кіт чи собака: чи є різниця

Так. І доволі велика.

• Коти дуже територіальні. Вони відчувають найменші зміни і важко приймають нові запахи. Тому з ними адаптація зазвичай довша. Іноді — до місяця.
• Собаки більше орієнтуються на людину, ніж на місце. Їм важливо, щоб ви були поруч, а не те, яка стіна у ванній. Але навіть собаки можуть мати тривожні реакції, особливо якщо раніше вже мали травматичний досвід (притулок, вуличне життя тощо).

А що, якщо улюбленець — не один

Якщо у вас дві тварини — і одна з них легше адаптується — не чекайте, що друга буде копіювати поведінку першої. Навпаки, вона може зачинитися в собі ще більше.

Важливо дати кожній тварині простір. Навіть якщо вони дружать. У перші дні краще тримати їх окремо, а потім — поступово дозволяти спільні контакти в межах нового дому.

Переїзд — це іспит. Для всіх.

Чесно кажучи, часто ми настільки занурюємось у процес пакування та транспортування, що забуваємо про емоційний стан тварини. А потім дивуємось: "чого він такий дивний став?" Та не став — просто переживає.

Тварина не скаже словами, що їй лячно. Але покаже поведінкою. І наше завдання — не тиснути, не примушувати, а допомогти. Поступово. Зі спокоєм. І з розумінням, що новий дім — це не лише наші плани на інтер’єр, а й її маленька планета, яка щойно почала формуватись.

Джерело: 5692.com.ua

Горище — це не просто "полиця під дахом". Це простір, де з часом накопичується ціле життя: старі речі, сімейні спогади, зламані стільці "на всякий випадок". Але мало хто замислюється, що частина з усього цього — не просто зайве, а й небезпечне для зберігання в таких умовах. Температурні гойдалки, надмірна волога, духота — усе це повільно, але впевнено нищить те, що нам здається цінним. Отже, давайте чесно: не все пасує для горища. І дещо треба прибрати вже сьогодні.

Речі, які краще негайно винести з горища

Фарба та хімія

"Ну я ж її потім ще використаю", — думаєш ти, залишаючи банку фарби після ремонту десь у кутку під дахом. Але що насправді відбувається? Фарба під впливом спеки перетворюється на щось дивне — консистенція змінюється, колір мутніє, запах може стати просто токсичним. А якщо це ще й хімічні засоби, то тут зовсім небезпечно. Влітку температура може стрибнути під 40°C, і тоді замість запасу фарби маємо хімічну бомбу. Без перебільшень.

Старі дерев’яні меблі

У кого не завалялася на горищі та стара тумбочка чи табурет, які "ще на дачу поїдуть"? Проте деревина — вона як живий організм. Перепади температури її "втомлюють", і з часом вона починає тріскатись, розсихатись або навпаки — вбирати вологу й роздуватись. Особливо шкода старовинні речі, які передавались у спадок. Вони заслуговують на кращу долю, ніж пил під шифером.

Музичні інструменти

Якщо у вас колись був баян, гітара чи саксофон, які ви "тимчасово" занесли на горище, то, швидше за все, там їм і кінець. Музичні інструменти — створіння делікатні. Вони не витримують ні спеки, ні холоду. А від підвищеної вологи можуть завестись грибки або цвіль. Тож краще вже зберігати їх у футлярі в кімнаті або хоча б у шафі з нормальним мікрокліматом.

Вінілові платівки

Це вже класика. Якщо в когось є стара колекція, знайте: вініл — це не просто звук, це емоція. А на горищі ця емоція може легко "поплисти". Буквально. Бо від спеки платівки деформуються, а від сухого повітря — тріскаються. Це як покласти улюблений фотоальбом у піч. Безглуздо, правда?

Фотографії

А от тут боляче. Старі сімейні фото, де ще дід молодий, а мама — з косичками… Якщо вони лежать на горищі, їхнє майбутнє під питанням. Вицвітання, скручування, поява плям — усе це справа кількох сезонів. І жоден фотошоп не врятує. Фото — це те, що варто зберігати в альбомах, а не в коробках над головою.

І ще кілька речей, які точно не мають бути на горищі

• Свічки. Можуть поплавитись прямо в коробці.
• Одяг із шерсті або хутра. Міль скаже вам дякую.
• Старі електроприлади. Особливо ті, що мають батарейки або акумулятори — є ризик займання.
• Книги. Вони вбирають вологу, пліснявіють і стають житлом для мікроскопічних шкідників.

Згідно з опитуваннями серед домовласників у Європі, понад 60% з них тримають на горищі речі, які вже давно втратили свою функціональність або навіть небезпечні. А ще — багато хто навіть не знає, що в них там зберігається! Це свідчить лише про одне: горище — не місце для забутих скарбів, а зона підвищеного ризику.

Горище — це не вакуум. Там змінюється температура, гуляє вітер і накопичується волога. А разом з тим — руйнуються речі, які колись мали значення. Не варто зберігати майбутнє у минулому. Пройдіться горищем, розчистьте простір і перенесіть важливе туди, де йому буде безпечно.

Джерело: 5692.com.ua

От уявіть собі: працює компанія, яка щодня перевозить тонни руди, вугілля чи щебеню. Все налагоджено — і виробництво, і логістика. А потім — бац! — приходить звістка: тарифи на перевезення знову зростають. Причому не на пару копійок, а серйозно — до 37%, кажуть. І це ще не межа.

Кожна копійка, витрачена на логістику, автоматично додається до вартості продукції. А далі — по ланцюжку: дорожча сировина → дорожчий кінцевий продукт → менше замовлень → менше прибутку → і, зрештою, скорочення працівників. Все просто.

Коли підвищення — це не розвиток, а загроза

Здається, логіка "Укрзалізниці" така: треба більше грошей — піднімаємо тарифи. Можливо, на перший погляд це й виглядає розумно. Але якщо копнути глибше — вилазять нюанси. І тут вже питання: чи вдасться "заробити", якщо через нові ціни частина компаній просто скоротить обсяги перевезень або зовсім піде з ринку?

До речі, директорка Національної асоціації добувної промисловості прямо каже: замість того, щоб збільшувати фінансове навантаження на бізнес, краще було б трохи зібратись і подивитись, як зробити УЗ ефективнішою. Наприклад, зменшити зайві витрати чи знайти інвесторів для оновлення інфраструктури. Бо ж інакше — ніякого розвитку не буде. А буде застій. Можливо, навіть відкат.

Що там по цифрах

А цифри, м’яко кажучи, не тішать. Ще у 2022 році тарифи вже підскочили на 70%. Потім — ще на 9%. А тепер планують додати ще 37%. У сумі це вже виглядає як серйозний удар по гаманцю, а не просто "регулювання цін". За інформацією нардепа Гончаренка, такий стрибок має принести УЗ додаткові 26 мільярдів гривень. Але от чи не вийде так, що замість прибутку отримаємо втрати?

Реакція бізнесу

Компанії, звісно, не мовчать. Представники "Укрметалургпрому" вже заявили, що такий підхід добряче вдарить по промисловості. Та й інші галузі — не виняток. Бо в нас же все пов’язано: дорожча руда — дорожче виробництво — дорожча електроенергія — в результаті все б’є по кишенях простих людей.

І найголовніше — це питання не тільки бізнесу. У багатьох регіонах саме добувні підприємства створюють сотні, а іноді й тисячі робочих місць. Тобто в разі скорочень чи зупинок постраждають не лише заводи, а й цілі громади. А це вже — питання соціального добробуту.

Можна було б інакше

Багато хто наголошує: замість того, щоб просто піднімати тарифи, краще було б подумати, як зробити систему ефективнішою. Наприклад, зменшити внутрішні витрати самої УЗ. Бо ж операційні витрати там ростуть, як гриби після дощу. А це — прямий шлях до того, щоб бізнес шукав альтернативи. Наприклад, автошляхами чи навіть вихід за межі країни.

Джерело: 5692.com.ua

З часом навіть найулюбленіші білі речі стають далекими від ідеалу: сіріють, тьмяніють, набувають плям, які здаються "вічними". Магазинні засоби не завжди рятують, а іноді й шкодять тканині. Тому дедалі більше людей повертаються до домашніх методів — простих, але перевірених. Один з таких — справжній лайфхак для всіх, хто хоч раз безнадійно дивився на колись білі шкарпетки чи тюль.

Секрет білосніжної білизни: одна ложка, що творить дива

Буває, глянеш на свою білизну — і аж ніяково: колись сніжно-біла, а тепер ніби "втомлена" від життя. Але є один цікавий трюк, який здатен зробити диво — причому швидко й без хімічних жахіть.

Усе починається з однієї ложки… Так, лише одна ложка цього диво-засобу — і навіть шкарпетки, які вже ніби пережили кілька життів, знову виглядають пристойно. А тюль? Та він після замочування стає таким прозорим, що сонце крізь нього світить як крізь чисте вікно.

Як це працює? Та ось формула, яку радять досвідчені господині:

• 2 столові ложки гірчичного порошку (так, той самий, що колись брали в аптеці)
• 1 столова ложка харчової соди
• 50 мл рідкого мила — без запаху або з легким ароматом
• 1 столова ложка оцту (можна яблучного, якщо під рукою)
• 2 столові ложки нашатирного спирту

Змішуємо усе це в одній мисці. Маса буде густа, трохи нагадуватиме глину з присмаком чогось аптечного — не лякайтеся. Важливо: обов'язково одягніть гумові рукавички! Це не дитячий крем, а потужна суміш.

У таз із 2 літрами гарячої води додаємо лише одну ложку нашої пасти. Перемішуємо — і вода стає трохи каламутною, але це саме той ефект, якого треба. Далі — головне: замочуємо речі. Шкарпетки, рушники, білизну, дитячі бодіки, тюль — усе, що колись було білим, а стало "так собі".

Залишаємо на три години. Можна на підлозі ванної, прикривши рушником зверху. А потім — у пральну машинку, на звичайний режим.

Результат? Навіть найвпертіші плями ніби випаровуються. Речі не просто чисті — вони свіжі, м’які, і немає відчуття, що ти щойно витягнув їх із хлорованого басейну.

Цікаві додаткові поради

• Якщо гірчичного порошку немає — не біда. Можна спробувати альтернативний варіант: замість нього взяти подрібнене господарське мило (не рідке, а саме те старе добре 72%). Воно діє трохи м'якше, але ефект не гірший.
• Додайте до замочування кілька крапель ефірної олії лаванди чи евкаліпту. По-перше, приємний аромат. По-друге, це легкий антисептик, який підсилить дію пасти.
• Якщо замочити білі речі в такому розчині перед пранням хоча б раз на місяць, вони не тільки залишаються світлими, а ще й менше накопичують запах поту чи кухні. Особливо актуально, якщо пральна машина вже не нова. Такий метод підходить і для речей з мереживом або тендітною обробкою, які бояться агресивних хімікатів. Просто зменшіть концентрацію: замість ложки пасти візьміть половину.

Ми часто шукаємо ідеальні рішення у дорогих засобах, забуваючи, що справжня сила — в простоті. Цей метод — не реклама, не маркетинг. Це те, що роками працює і доводить: чистота не в ціні, а в підході. Варто спробувати хоча б раз — і, можливо, більше не захочеться повертатись до хімії.

Джерело: 5692.com.ua

Ми всі вже давно живемо в реаліях, де "мирний час" — це радше пауза між тривогами. І от тепер ця реальність отримає офіційне продовження — українців готуватимуть до збройного спротиву на новому рівні. Не тільки армію, а всіх нас. Про це заявили в Офісі Президента.

Що відомо

Ірина Верещук, заступниця керівника ОП, прямо сказала: готуємося серйозно. Умовно кажучи, кожен має знати, що робити, коли ситуація "загострюється". І це не перебільшення. Йдеться не про якісь разові навчання чи лекції з "безпеки". Планують створити цілу систему — чи навіть, як вони це назвали, "екосистему". Тобто щось, що діятиме постійно, охоплюючи всю країну.

Йдеться не просто про зміни законодавства. Ми створюємо нову екосистему підготовки усього цивільного населення до спротиву ворогу, – розповіла Верещук.

До речі, вже в травні у Верховній Раді очікують появу пакету законопроєктів. Їх готують разом — Офіс президента, Міністерство оборони, Генштаб, освітяни й громадські організації.

Раніше також стало відомо в Україні планують створювати спеціальні Центри спротиву. Якраз для таких цілей.

Що це означає для звичайного українця

Найперше — що підготовка до спротиву стане частиною нашого життя. Причому — офіційною. Можливо, це будуть окремі тренінги, заняття в школах, або курси в громадах — деталі поки що не озвучили. Але меседж прозорий: якщо не вмієш захистити себе, близьких і свою землю — треба навчитися. Це вже питання виживання.

До слова, це не скасовує традиційну підготовку до служби, яку проходять чоловіки. Просто додається ще один шар — для всіх, незалежно від статі, віку чи професії. Бо, як сказала Верещук, "сильна держава — це не лише армія, це й суспільство, яке знає, що робити".

І правда, якщо подивитися навколо — ворог не спить. І якщо ми хочемо вистояти — маємо бути готові не лише морально, а й практично. Тому зараз — саме час готувати ґрунт. Не на один рік. На покоління.

Джерело: 5692.com.ua

29 квітня в бою поблизу населеного пункту Шевченко на Донеччині, захищаючи вільну і незалежну Україну, загинув солдат Музиченко Віктор Вікторович.

Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе мер міста висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника.

Віктор Музиченко народився 24 липня 1985 року в Дніпродзержинську. У грудні минулого року став на захист України та її народу. У нього залишилися батьки, брат та дві сестри.

Доземний уклін воїну-захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!

Панахида відбудеться 8 травня о 10:00 в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ (вул. Сергія Слісаренка, 34), поховають воїна об 11:00 на Алеї Героїв кладовища по вул. Весняній.

Джерело: 5692.com.ua

Життя — це не лише фото під сонцем, прогулянки у вихідний і кава з пінкою. Іноді воно жбурляє нас у темряву, ніби хтось вимкнув світло в кімнаті без попередження. У такі моменти здається, що все валиться з рук і сенсу нема ні в чому. Але, як показує досвід тих, хто пройшов через справжнє пекло, навіть у найгіршій ситуації можна знайти опору. І вона часто починається з кількох простих слів…

Якщо справи кепські — пригадайте ці 4 слова

Давайте будемо чесні: у житті бувають моменти, коли все йде шкереберть. Здається, що світ зупинився, а ти — десь посеред бурі, без компаса і без сенсу. Хочеться просто впасти на диван, загорнутися в ковдру і зникнути.

Але є одне "але". Без темряви ми не зрозуміємо, що таке світло. Без болю — не навчимося співчуття. Іноді, щоб відчути щастя, треба спочатку впасти.

Без падінь немає висоти

Психіатр Віктор Франкл, який пережив концентраційний табір (і це не метафора, а реальний факт), говорив не про те, що життя щось винне нам. Навпаки — запитував: "А що життя хоче від мене?". Саме так він зміг вижити і зберегти гідність, коли довкола все перетворилося на жах.

Франкл розробив логотерапію — метод, заснований на пошуку сенсу. Не абстрактного, а дуже конкретного — у кожному дні, навіть найгіршому. Він довів: сенс є завжди. Просто іноді його треба пошукати довше.

І тут ми підходимо до суті. Є одна фраза, яка може стати рятівним кругом у момент, коли здається, що дна вже досягнуто. Вона звучить просто:

"Я знаходжу сенс в…"

Здається банально? Але спробуйте. Проговоріть її вголос. А потім додайте — у чому саме ви зараз бачите сенс. Хай це буде дрібниця — "Я знаходжу сенс в тому, щоб не здатися сьогодні", "Я знаходжу сенс у тому, щоб показати дітям приклад", або навіть — "щоб вижити".

Бо навіть найважчі події — це не кінець. Це частина історії, яку ви ще допишете. І, можливо, хтось колись, читаючи вашу історію, скаже: "Ого. Якщо вона (чи він) витримали, то і я зможу".

До речі, не очікуйте миттєвого полегшення. Ці слова не чарівна пігулка. Але вони — як перший ковток води після довгої спраги. Вони показують напрямок.

Пошук сенсу — як світло в тумані

Пошук сенсу — це як ліхтарик у темному коридорі. Світло не розганяє ніч повністю, але допомагає зробити перший крок. А далі — буде видно.

Сенс — це не те, що дає відповіді на всі "чому?". Але це те, що змушує вставати з ліжка, навіть коли не хочеться. Те, що рятує, коли здається, що рятувати вже нічого.

Шукати сенс у кожному моменті — це не слабкість. Це ознака сили. Справжньої, глибокої, тієї, що не кричить, а тихо тримає зсередини. І коли настає темрява, ці чотири слова можуть стати вашим внутрішнім світлом. Не ігноруйте їх.

Джерело: 5692.com.ua

Зовсім скоро — 11 травня — в Україні відзначатимуть День матері. Це той самий момент у році, коли варто зупинитись, обійняти свою маму, сказати щось добре, щось щире.

До речі, цікавинка: слово "мама" майже у всіх мовах звучить однаково. Здається, у цьому є щось магічне — адже перші звуки малюка схожі на "ма". І так у кожному куточку планети.

Чому саме 11 травня

У нас, в Україні, День матері — це не фіксована дата. Святкуємо його щороку у другу неділю травня. От цього разу — це буде 11 травня 2025 року.

Це свято офіційно з’явилось у нас лише в 1999 році. Наче й не так давно, але вже встигло стати справжнім родинним днем.

Як усе почалося: трохи історії

Початок цієї ідеї — не в нас, а в Америці. Уявіть собі: ще у 1872 році одна активістка на ім’я Джулія Волд Гоув сказала: "Давайте мати окремий день для матерів!". А трохи пізніше, у 1910-му, Анна Джарвіс влаштувала поминальний обряд на честь своєї мами. Вона написала листа до влади з пропозицією зробити День матері офіційним святом. І вже у 1914 році в США це стало реальністю. Штат Вірджинія був першим. А потім — як снігова куля — свято покотилось по цілому світу.

Мама — це більше, ніж просто слово

У різних народів жінка-мати — не просто мама, а щось набагато більше. Наприклад, у стародавніх греків вшановували Гею — матір усіх богів. Це було ще задовго до нашої ери.

А от у Британії, у 17 столітті, існувала "Материнська неділя" — у розпал Великого посту. Тоді навіть прислугу відпускали додому, аби вона побачила своїх мам. І пироги пекли, до речі. Справжні, святкові.

І навіть сьогодні в багатьох країнах — від храмів до міських концертів — усе в цей день обертається довкола жінки, яка дала життя.

Не просто так свято припадає саме на травень. У християнстві цей місяць присвячений Пресвятій Богородиці — матері Ісуса. Символ материнської любові, сили, терпіння. Весна, нове життя — усе тут співпало дуже вдало.

Свято мам у різних куточках світу

Австралія. Тут, як і у нас, святкують у другу неділю травня. Але є фішка — носять гвоздики. Червону — якщо мама жива, білу — на згадку про тих, кого вже немає. І сніданок у ліжко? Це взагалі must have у їхній традиції.

Японія. Для японців мама — це центр всього. Колись це свято було прив’язане до дня народження імператриці, а зараз — теж друга неділя травня. Їм властива естетика: квіти (особливо гвоздики), святкові виставки, подарунки, фестивалі в парках. Мамам — безкоштовний вхід, а дітям — море позитиву.

Як святкуємо ми в Україні

У нас поки немає таких сталих традицій, як у Японії чи Австралії. Але хіба це важливо? Головне — увага. Букет, кілька щирих слів, дзвінок або просто обійми — усе це значить набагато більше, ніж найкоштовніші подарунки.

Дедалі частіше українці вітають маму не тільки наживо, а й у соцмережах — листівками, словами, згадками. Бо як не крути, мама — це наш тил, тепло і підтримка. А ще — рідна людина, яка завжди зрозуміє, навіть якщо ти мовчиш.

Джерело: 5692.com.ua