Здається, одна з найпопулярніших схем "як не піти в армію" в Україні — це знову стати студентом. Але, схоже, часи змінюються.

У Верховній Раді з’явився законопроєкт №13193, який прямо натякає: не варто розраховувати на другий-третій-дванадцятий шанс "вчитися", якщо тобі вже за 25. Так-так, це саме про тих, хто після 2022 року раптом масово захотів опанувати професійно-технічну або фахову передвищу освіту. Бо, погодьтеся, навряд чи це таке несподіване національне просвітлення.

Що саме хочуть змінити

За ідеєю авторів проєкту (ініціювало його Міністерство освіти), більше не вдасться заховатися за статусом студента, якщо:

• Тобі вже виповнилось 25, і ти лише зараз вирішив вступити до профтеху чи коледжу;
• Ти вже маєш одну освіту, а тепер вирішив здобути ще одну — але вона не вища за попередню (а іноді навіть нижча).

Тобто, умовно кажучи, якщо хтось уже має бакалавра, а тепер раптово захотів стати слюсарем, щоб отримати відстрочку — цей номер більше не пройде.

Чому взагалі взялись за це питання

Чесно кажучи, цифри говорять самі за себе. За останні пів року суттєво підскочила кількість "дорослих" студентів-чоловіків у профтехах — понад 17 тисяч. У коледжах — ще 75 тисяч з гаком. І всі ці чоловіки — військовозобов’язані віком старше 25 років.

Уряд зрозумів: така хвиля зацікавлення освітою — не просто збіг. Це, по суті, легальний спосіб не йти до війська. Відстрочка в цьому випадку діє — і, як показала практика, користується шаленим попитом. Тому й вирішили трохи підкрутити правила гри.

А як тепер буде

По-перше, відстрочка діятиме тільки в межах часу, передбаченого програмою навчання. Тобто не буде більше "розтягну на 8 років, бо йду на сесію двічі на рік".

По-друге, вчитись вдруге або втретє, звісно, не заборонено. Але право на відстрочку буде лише тоді, коли освіта справді вища за попередню, згідно з офіційною "освітньою драбиною" в законі "Про освіту".

А якщо вже отримав магістра, а тепер хочеш "перепочити" у профтеху — вибач, доведеться по-іншому шукати шляхи, як відкласти повістку.

А як виглядає ця "драбина освіти"?

Якщо коротко, рівні освіти в Україні такі (від найнижчого до найвищого):

• дошкільна;
• початкова;
• базова середня;
• профільна середня;
• три рівні профтехосвіти (початковий, базовий, вищий);
• фахова передвища;
• короткий цикл вищої освіти;
• бакалавр;
• магістр;
• освітньо-науковий/творчий рівень.

І ось якщо ти вже маєш, наприклад, фахову передвищу, то вчитись вдруге на цьому ж рівні не дасть жодної відстрочки. Тільки якщо йдеш вище.

Що далі

Це ще не закон, а лише проєкт. Але враховуючи, як активно держава шукає способи підсилити армію — ймовірно, його ухвалять досить швидко. Та й логіка тут зрозуміла: навчання — це не схованка.

Так що, якщо хтось ще думав "а не вступити б мені на кухаря, щоб ще рік побути вдома" — час переглянути плани.

Джерело: 5692.com.ua

З появою пральних машин-автоматів зникла ціла епоха — руки більше не терпнуть у холодній воді, тазики поступилися місцем барабану, а прання перестало бути важкою працею. Але… Здається, ми трохи розслабились. Автоматика не завжди творить дива, особливо коли мова йде про старі плями, тьмяні кольори чи жорстку воду.

Ось тут і настає момент, коли звичайна кухонна сіль може стати справжнім рятівником. Звісно, звучить дивно. Але давайте розберемося.

3 причини додавати сіль у пральний порошок

Виведення плям — не завжди справа хімії

Буває, впало щось жирне на футболку — і все, паніка. Або, ще гірше, пляма від червоного вина, як тавро. Але, як не дивно, звичайна сіль у цій ситуації діє краще, ніж деякі плямовивідники. Достатньо насипати трохи солі просто на пляму (так, прямо туди), залишити десь на пів години, бажано ще й у холодній воді, і вже потім — у пральну машину. Результат часто приємно дивує.

А ще цікаво: сіль також допомагає позбутися плям від крові. Холодна вода + кілька ложок солі — і замочити річ на деякий час. Потім випрати при 60 градусах. Виглядає як лайфхак з бабусиного щоденника, але працює.

Збереження кольору — без хімії та зайвих витрат

Можливо, вам знайоме це відчуття: нова яскрава футболка після кількох прань стає… сірувата? Начебто не катастрофа, але настрій псується. Причина часто криється в порошку або неправильному режимі прання.

І тут знову на сцену виходить сіль. Просто додайте 1 столову ложку солі до порошку — і ваш одяг знову тішитиме кольорами, як на перший день після покупки. До речі, такий трюк не лише для яскравого одягу — пастельні речі теж виглядають свіжішими.

М’якість речей — без кондиціонеру

Якщо ваша вода жорстка, то навіть після прання речі бувають… не дуже приємні на дотик. І тут знову сіль — універсальний солдат. Додайте у відділення для прального порошку 3-4 ложки солі — і рушники вже не нагадують наждачний папір.

Це не лише економно, а ще й екологічніше. Особливо якщо ви намагаєтесь зменшити використання хімії в побуті.

Ще цікавий факт:

Сіль допомагає не тільки речам, а й самій пральній машині. Вона частково бореться з вапняним нальотом у барабані. Ні, не на 100%, але як допоміжний засіб — дуже навіть непогано. Тож якщо ви шукаєте альтернативу дорогим антинакипним засобам — варіант вартий уваги.

Ми звикли покладатися на дорогі засоби й модні етикетки, забуваючи, що багато рішень — буквально під руками. Сіль — приклад того, як проста річ може стати надійним помічником у догляді за одягом і технікою. Вона не чарівна, ні. Але у поєднанні з розумним підходом дає цілком реальний ефект. І, можливо, саме дрібниці — такі як ложка солі — роблять наш побут легшим і розумнішим.

Джерело: 5692.com.ua

Ви коли-небудь звертали увагу, як виглядає перехід між підборіддям і шиєю в молодих людей? Там, де чітка лінія, рівненький кут — близько 90 градусів, майже як за лінійкою. Саме це й називають кутом молодості. Але от біда — з віком він починає "зникати", і навіть якщо обличчя ще без зморшок, вигляд вже не такий свіжий. І так, це помітно.

Причин тут багато. Але більшість із них — банальні й знайомі майже кожному. Добрі новини: деякі речі легко взяти під контроль, якщо знати, що саме шкодить.

Поза і шия — недооцінені герої нашої зовнішності

Здається, що сутулість — це просто про спину? Аж ніяк! Якщо постійно горбитися, багато сидіти, спати на подушці-пароплаві або днями не піднімати голову від ноутбука, шия "ламається". В прямому сенсі — м’язи стають напруженими, з’являється остеохондроз, і контур обличчя просто "тече" донизу.

Що з цим робити:

• спеціальні вправи для шиї (навіть 5 хвилин на день — вже плюс),
• перерви протягом робочого дня (реальні, а не «подивитися меми»),
• ортопедична подушка — наче дрібниця, але дуже важлива,
• і, звісно, рівна спина. Постійно. Щохвилини. Навіть зараз 🙂

Телефон — ворог підборіддя

Звучить кумедно, але надто часте "втикання" в екран смартфона — це не лише про втрату часу, а й про втрату овалу обличчя. Ви ж самі бачили: обличчя вниз, шия скручена, м’язи напружені. Так, саме так формується друге підборіддя ще до 35. І це факт.

До речі, залежність від телефону — справжній діагноз. Має навіть назву: номофобія. І якщо вам здається, що це не про вас — згадайте, скільки годин на день ви проводите в телефоні без реальної потреби.

Дрібниця? Ні, це жир

Є тип людей, у яких все «осідає» в нижній частині обличчя. Зайва вага, набряки, різкі зміни кілограмів, а потім ще й — о, сюрприз! — «друге підборіддя». Особливо складно тим, у кого така будова обличчя від природи.

Рішення тут кілька:

• лімфодренажний масаж (класика — руками або апаратом),
• ліполітики — укол, який допомагає жиру розчинитися,
• філери — якщо вже контур пішов зовсім,
• а в крайніх випадках — імпланти (але це вже серйозний крок).

Шкіра — це теж м’яз, їй теж треба "качалка"

Шия часто залишається без догляду. От реально: ми наносимо креми на обличчя, маски, сироватки, а шию згадуємо лише тоді, коли вона вже "втомлена". І це помилка. Бо тонус шкіри з віком падає швидше саме там.

Що рятує:

• регулярне зволоження (креми, сироватки, масла — що завгодно),
• ліфтингові засоби (є навіть маски у формі "нижньої маски" — дуже зручно),
• процедури в кабінеті косметолога (біоревіталізація — наш друг).

Платізма: м’яз, якого ніхто не бачить, але він керує всім

Це така собі тоненька, але важлива "плівка" м’язу вздовж всієї шиї. З роками вона починає себе поводити не надто гарно — скорочується, натягується, і от вам: овал обличчя опускається, наче його хтось вниз тягне.

Допоможуть вправи. Прості:

• повільно закидайте голову назад, неначе дивитесь на зорі,
• поверніть трохи вправо, потім вліво,
• і повторіть кілька разів на день.

А ще — ботокс. Так, серйозно. Косметологи можуть "відключити" напруження платізми.

А ще є секрет француженок

Секрет простий, як двері: вони просто частіше посміхаються. І… дивляться вгору. Буквально. Це не лише філософія — це профілактика "втрати кута". Коли голова не постійно вниз, м’язи не перетягують шию. Простий трюк — а працює.

Збереження чіткого овалу — не магія і не генетика на 100%. Це — дрібниці, які ми часто ігноруємо. Але саме ці дрібниці формують наш вигляд. Здається, нічого складного. А насправді — щоденна робота над собою. Але результат вартий кожної хвилини.

Джерело: 5692.com.ua

Ви коли-небудь замислювались, чому саме ввечері шкіра виглядає втомленою, а зранку — іноді ніби трохи "оновленою"? Тут не магія, а звичайна біологія: наш організм найбільш активно відновлюється саме вночі. Це стосується не лише мозку чи м’язів, а й шкіри. Отже, якщо ми дамо їй правильну підтримку перед сном — вона віддячить свіжістю, пружністю й сяйвом.

І поки хтось ледь умився перед телевізором і побіг у ліжко, інші вже давно практикують вечірній ритуал краси — не заради фото у соцмережі, а щоб мати здорову шкіру й зекономити на косметологах. Давайте розберемось, що варто робити ввечері, щоб обличчя на ранок виглядало не як після безсонної ночі, а як після відпустки.

Спочатку — очищення. Серйозне.

Ніяких "та я ж сьогодні без макіяжу, тож водичкою зійде". За день на шкірі накопичується все: пил, піт, залишки SPF, жир, який виділяється, навіть мікрочастинки повітря з міського смогу. Тому вечірнє очищення має бути не просто "процедурою", а майже ритуалом.

Ідеально — зробити це у два етапи:

• Спершу гідрофільна олія, молочко або міцелярка, яка знімає декоративну косметику й розчиняє жир.
• Потім — гелевий або пінковий засіб, який очищає пори й прибирає все зайве.

Чим краще ви вмиєтеся — тим легше шкірі буде дихати. А ще — активні компоненти з кремів чи сироваток проникнуть глибше. Перевірено.

Тонік: здається, дрібниця, а без нього — як без фінального штриха

От ніби все — і змили, і втерли обличчя рушником… але щось не те. Бо вода у нас жорстка, а pH шкіри — дуже чутлива штука. І саме тут вмикається тонік.

Його роль:

• відновити баланс шкіри,
• прибрати залишки очищувальних засобів,
• підготувати обличчя до сироваток чи крему.

Наносити краще не ватним диском, а пальцями — так і продукт не витрачається дарма, і контакт шкіри більш "живий". До речі, для жирної шкіри краще брати тонік із легкою відлущувальною дією, а для сухої — зволожувальний, з пантенолом або гіалуронкою.

Сироватка: ось де вся суть

Сироватки — це ніби концентрат добра для шкіри. Там активних компонентів — хоч відрами черпай. І, чесно кажучи, саме від неї часто залежить, чи буде ефект від усього догляду, чи просто приємний аромат.

Наприклад:

• для боротьби з акне — шукайте ніацинамід або саліцилову кислоту,
• проти пігментації — вітамін С або арбутин,
• для підтяжки — пептиди або ретинол.

Наносити варто відразу після тоніка — і не шкодуйте, краще трохи більше, ніж менше. Звертайте увагу на свою шкіру: вона підкаже, чи влучили ви з вибором.

Крем під очі: дрібниця, яка змінює погляд

Шкіра під очима — тоненька, як цигарковий папір. А ще там практично немає сальних залоз, тому вона старіє першою. Не хочете прокидатись із "мішками" чи сухістю — підготуйте зону навколо очей заздалегідь.

Наносьте:

• спеціальний крем або гель,
• обов’язково безіменним пальцем (він найменш сильний — не розтягує шкіру),
• по кістковій зоні, не в саму "підочницю".

До речі, навіть найкраща сироватка для обличчя — не підходить для очей. Це різні історії. І економити тут не варто.

Завершальний акорд — нічний крем

От ніби все зробили — і сироватку, і очі, і тонік. Але якщо не закріпити все нічним кремом — ефект буде, м’яко кажучи, наполовину. Крем на ніч має бути насиченим — з маслами, вітамінами, антиоксидантами. Він ніби створює на обличчі тоненький захисний бар’єр і допомагає шкірі "працювати" всю ніч.

Обирайте за типом шкіри:

• для сухої — поживний,
• для жирної — легкий гель або флюїд.

І головне — не забувайте про шию і декольте. Вони старіють не повільніше, ніж обличчя, хоча ми про це згадуємо в останню чергу.

Вечірній догляд — це не просто черговий обов’язок. Це інвестиція у ваше завтра, у вигляд, у впевненість. Шкіра, якій ви даєте трохи турботи перед сном, віддячить вам більше, ніж найдорожча косметика, яку нанесли похапцем вранці. Бо ніч — це час для відновлення, а не хаосу. Дайте шкірі шанс відпочити правильно.

Джерело: 5692.com.ua

Здається, шкіряна куртка — це не просто річ у гардеробі. Це майже як домашній улюбленець: стильна, вірна, не зраджує роками. Але, як і кожна улюблена річ, вона потребує уваги й турботи. Інакше — не дивуйтеся, якщо одного дня її блиск зникне, форма "попливе", а подряпини залишаться назавжди. То як же з нею правильно поводитись, щоб прослужила довше й не втратила вигляду? Є кілька моментів, про які багато хто навіть не замислюється…

Шкіра любить повітря, але не обігрівачі

Якщо на вас зненацька налетіла злива, не панікуйте. Спершу — промокніть куртку м’якою сухою тканиною, без фанатизму. Далі — дайте їй спокійно висохнути на плічках у кімнаті, подалі від батарей чи фена. Гаряче повітря сушить шкіру не гірше, ніж сонце на пляжі — і тоді куртка стане жорсткою, ніби картон.

Цікавий факт: навіть регулярний дощ не так страшний, як одна ніч біля обігрівача.

Куртка має "стояти рівно" — і не тільки на вас

Навіть наймодніший оверсайз вимагає правильної "стоянки". Якщо куртка висить на тонких вішалках, які тиснуть на плечі — вважайте, що ви самі псуєте її силует.

• Завжди застібайте блискавку або ґудзики.
• Не залишайте нічого в кишенях — шкіра запам’ятовує форму предметів.
• Уникайте гачків і петельок — нехай відпочиває лише на плечиках, і бажано — анатомічних.

Колір — це обличчя куртки

Темні моделі — класика. Але ж темне теж стирається, особливо в зонах тертя: рукави, боки, ближче до кишень. Один раз на місяць не полінуйтеся пройтися спеціальним засобом, який не лише "підфарбує", а й зволожить. Там і парафін, і захист, і блиск — усе в одному.

До речі, ці засоби зазвичай є там, де й сама куртка купувалась. Або в магазинах із взуттям, до речі, вони часто продають універсальні креми.

Давайте куртці "вихідний"

Знаємо, є улюблені речі, які хочеться носити щодня. Але шкіра — не джинси, вона втомлюється. Навіть одна ніч спокою допоможе куртці відновити форму. А в міжсезоння — обов’язково ховайте її в чохол. І не просто в шафу, а так, щоб не чіплялася до інших речей. Пил і тертя роблять свою справу.

Подряпини — як шрами: іноді прикрашають, а іноді — псують

Невеличкі подряпини — не біда. Є засоби для полірування або рідка шкіра, яка швидко згладжує дефекти. А от жирні плями краще виводити обережно: трохи засобу для посуду на ватний диск, м’яке протирання — і все. Потім, звісно, спрей з водовідштовхувальним ефектом, і шкіра знову як нова.

Корисно знати: сільові розводи після дощу добре знімає слабкий розчин оцту (але не перестарайтеся!). І обов’язково — протріть чистою вологою серветкою після.

Ще трохи цікавого:

• Італійці кажуть, що шкіряна куртка з часом "дозріває", як гарне вино. Але тільки якщо за нею правильно доглядати.
• У багатьох брендів є власні інструкції по догляду — інколи з несподіваними порадами. Наприклад, протирати внутрішню частину куртки оцтовим спреєм, щоб освіжити запах.

Шкіряна куртка — це не просто модний аксесуар. Це інвестиція у стиль, яка потребує відповідального ставлення. Як і з будь-чим цінним, головне — не лінуватися приділяти їй трохи уваги. Бо замінити можна що завгодно, крім улюбленої куртки, яка "сидить" на вас, ніби зшита на замовлення.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському сталася ситуація, від якої мурашки по шкірі. Просто у дворі житлового будинку, серед білого дня, чоловік дістав автомат — і почав стріляти. Так, справжній автомат, і так — стріляв він не в тирі, а поруч із дитиною. Про це повідомляє "Інформатор" та ГУ Нацполіції області.

Все почалося з конфлікту між двома чоловіками. Слово за слово — і, схоже, у одного з них здали нерви. Натомість замість того, щоб відійти чи викликати поліцію, він дістав зброю і відкрив вогонь. Попередньо, зловмисник перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Інцидент стався 20 квітня. На щастя, минулося без постраждалих — хоча, чесно кажучи, це диво. Бо на відео, яке вже шириться мережею, видно, що поруч стояла дитина.

Поліція вже підтвердила, що чоловікові — 44 роки. Його особу встановили швидко й затримали. Проти нього відкрили кримінальну справу за частиною 4 статті 296 — це про хуліганство, і не абияке. Триває слідство.

Звертаємо увагу, що на опублікованому відео чути нецензурну лексику.

Наразі правоохоронці працюють над усіма деталями справи. Що було причиною конфлікту? Звідки в чоловіка автомат?

Джерело: 5692.com.ua

Кепка — це не просто аксесуар для літнього сонця. У багатьох із нас вона асоціюється з певним стилем, спогадами чи навіть статусом. Але час — безжальний до тканини, а прання без підготовки може перетворити улюблену бейсболку на щось схоже на пом'яту серветку. Що робити, щоб цього не сталося? Розбираємось.

Правила, які працюють

Почнемо з головного — не варто кидати бейсболку в пральну машину. Це, скоріше за все, зіпсує форму, а іноді — і саму тканину. І що тоді? Правильно — кепці кінець.

Натомість краще зробити так:

• Наберіть у миску чи раковину теплої (не гарячої!) води.
• Додайте ложку звичайного прального порошку або трохи засобу для виведення плям.
• Замочіть кепку на 1–2 години. Якщо плями вперті — пройдіться по них старою зубною щіткою. Але ніжно, ніби це фарфор.
• Уникайте тертя по малюнках чи швах — можуть "поїхати" кольори або нитки.

Після замочування — ретельно сполосніть у прохолодній воді. Залишки мийного засобу — не ваш друг, вони можуть викликати свербіж або змінити колір тканини.

Як правильно сушити, аби не вийшов "блин з козирком"

Ось тут багато хто робить фатальну помилку — кидає кепку сушитись на батарею або ще гірше — на мотузку прищіпками. В результаті отримуємо щось схоже на м’який трикутник з козирком, який стирчить у всі боки.

Найкраще — взяти скляну банку (підійде з-під кави), накрити її рушником, а зверху акуратно одягнути мокру бейсболку. Так вона збереже свою форму. Поспішаєте? Візьміть фен, але на слабкому режимі й на відстані — не варто "варити" кепку повітрям.

Чого не робити, навіть якщо дуже хочеться

• Пральна машина — табу. Навіть у дбайливому режимі кепка втратить форму. І все — носити вже не вийде.
• Посудомийка? Звучить дивно, правда? Але деякі "експерти" радять класти кепку на полицю для келихів. Не слухайте. Засіб для посуду — агресивний. Кепка потім буде пахнути дивно або матиме плями.
• Не тріть сильно руками. Більше шкоди, ніж користі.

Як зберігати, аби не зіпсувалась

Ось ще кілька дрібниць, які подовжують життя вашій бейсболці:

• Одягайте її лише на чисте волосся. Так менше жиру і бруду потрапляє всередину.
• Не чіпайте козирок руками без потреби — жир і пил з пальців поступово залишають сліди.
• Зберігайте кепку в шафі, бажано з чимось всередині — наприклад, зім’ятим шарфом. Так вона не втрачає форму і не стає схожою на млинець.

До речі…

Деякі колекціонери кепок навіть використовують пластикові форми для зберігання — схожі на манекени. Такий собі "трон" для вашого аксесуару. Якщо кепка дорога серцю — це теж варіант.

Форма — це її обличчя. А обличчя, як відомо, бережуть. Доглядайте за кепкою правильно, і вона ще не раз виручить вас у сонячний день чи врятує зачіску вітряного ранку.

Джерело: 5692.com.ua

У нашій уяві квашена капуста — це щось із дитинства, з бабусиної бочки, що пахне часником і лавровим листом. Але світ не стоїть на місці. І сьогодні є спосіб зробити капусту так, аби вже за добу вона мала ту саму бажану кислинку. Без оцту, без зайвих маніпуляцій. Замість нього — звичайний лимон. Так, той самий, який ви кладете в чай, коли з’являється перше чхання.

Що потрібно: простий набір з холодильника

Насправді інгредієнти — найпростіші. Можливо, зараз усе це вже є у вас на кухні:

• капуста — приблизно 800-900 грамів (краще свіжа й соковита)
• сіль — 20 грамів
• цукор — 25 грамів
• морква — 50 грамів (тут без неї — нікуди, для кольору і солодкості)
• вода — 500 мл (звичайна, але не з-під крану, краще відстояна)
• лимон — один, але смачний і соковитий

Капуста — головна героїня. Як із нею поводитися

Передусім варто вибрати качан, який аж тріщить від соку. Такий — найкраще віддасть смак і аромат. Нарізаємо дрібно, але не в кашу — має бути хруст, не суп.

Моркву натираємо на середню тертку. І ось тут починається магія: капусту треба обім’яти руками. Як масаж — трохи сили, трохи терпіння. Мета — запустити сік. Далі тиснемо лимон, весь, до останньої краплі. І вливаємо його прямо до овочів. Перемішуємо — і вже відчувається свіжий цитрусовий запах.

Розсіл — справа тонка

Половина успіху — це правильно зроблений розсіл. Ніякого кип’ятіння! Просто тепла вода, в якій розчиняємо сіль і цукор. Важливо: дати йому охолонути. Гарячий може зіпсувати смак, а ще пригальмувати ферментацію.

Коли вода охолоне — вливаємо її до капусти. Знову перемішуємо. Так, руками — це найкращий інструмент у цій справі.

Скільки чекати, аби вже їсти

І от тепер — терпіння. Закриваємо посудину (підійде звичайна миска з кришкою або банку, якщо хочете компактніше) і лишаємо її в кімнатній температурі.

Вже за 30–35 годин капуста стане досить смачною, аби її можна було подавати до столу. Вона ще не буде "до кінця квашеною", але матиме чудовий лимонний відтінок і приємну хрусткість.

Повного смаку вона досягне за 2–3 доби. І тоді вже — в холодильник чи в льох. Але чесно: мало хто дочекається аж до кінця.

З чим їсти і як подавати

Така капуста просто чудово дружить із:

• картопляним пюре (особливо домашнім, із вершковим маслом)
• тушкованим м’ясом
• гречкою (несподівано, але дуже смачно)
• смаженою рибою (ось тут лимон у капусті підкреслює смак, ніби ви шеф-кухар)

До речі, ще одна порада

Хочете трохи оригінальності? Додайте до капусти щіпку кмину або кілька ягід журавлини. Або поріжте тоненько пів яблука — воно дасть природну солодкість. Це вже більше схоже на ресторанну версію.

Лимон — не просто альтернатива оцту. Це спосіб зробити смак свіжішим, м’якшим і більш природним. А ще — це метод для тих, хто не хоче чекати тижнями. Просто трохи терпіння на 1-2 дні — і домашня квашена капуста готова.

В епоху, коли все хочеться отримати одразу, навіть традиційні речі змінюються. Але суть залишається. Квашення — це про турботу, про дотик до чогось справжнього. Навіть якщо в цій справі з’явився лимон замість бабусиного оцту — головне, щоб смак був той самий. А може — й кращий.

Джерело: 5692.com.ua

Ми всі часом не витримуємо — нерви, втому, клопоти. І так хочеться, щоб усе йшло по плану, а діти — слухалися без зайвих слів. Але є моменти, коли наші зауваження — навіть сказані без злого умислу — можуть залишити в душі дитини осад. Ніби щось втрачається: легкість, відкритість, довіра. І замість того, щоб сформувати характер, ми ризикуємо приглушити щось дуже важливе — внутрішню опору, яка ще тільки-но росте.

Це не перебільшення. Певні репліки, жести чи критика можуть повільно, але впевнено ламати в дитині щось дуже важливе. Особистість.

Не рубайте ініціативу на корені: коли дитина хоче допомогти

Буває ж таке: дитина з добрим наміром лізе до кухні — і от уже борошно всюди, тарілки не миються, а розбиваються. Рука так і тягнеться схопити ганчірку — і крикнути щось у дусі "ти все зіпсував!". Але стоп.

Важливо не результат, а намір. Якщо дитина хоче долучитись, проявляє ініціативу — це чудово. Це означає, що їй цікаво, вона не боїться спробувати. Так, іноді доведеться перемити підлогу — але що важливіше: чистота чи довіра?

Помилився — і що далі

Помилка — це не катастрофа. Це частина навчання. Якщо кожна невдача супроводжується лайкою чи криком, то дитина почне боятись діяти взагалі. Навіщо щось робити, якщо потім буде скандал?

Замість: "Ну скільки можна!" — краще: "Так, не вийшло цього разу. Але це нормально. Наступного разу буде краще". Вона має знати: ви поруч не тільки у перемогах, а й у поразках.

Емоції — не злочин

Сльози, образа, гнів — це не маніпуляція, не істерика "на зло". Це — спосіб сказати, що щось болить, не зрозуміло або страшно. Ми самі іноді не можемо справитись зі своїми почуттями. То як дитина має це зробити без підтримки?

Не варто кричати "не реви!" чи "ти що, псих?!". Краще спитати: "Ти засмутився? Що сталося?" — і просто побути поруч. Для неї це буде як якір у штормі.

Запитання, запитання, і ще раз… запитання

Так, іноді дитячі "чому" сиплються, як з кулемета. Чому небо синє, чому кішка не літає, чому світлофор блимає… Може здаватися, що це нескінченно. Але правда в іншому — це її спосіб пізнавати світ. Формувати своє уявлення про нього.

Якщо постійно відмахуватись — "відчепись", "не до тебе" — дитина перестане питати. І, що гірше, перестане довіряти вам як джерелу знань. Вже краще іноді сказати чесно: "Не знаю, давай пошукаємо разом".

Надмірна активність — це не погана поведінка

Бігати, стрибати, шуміти, лазити, лізти, розбирати, збирати — це все природна потреба для дитини. Це не "гіпер", не "непосидючий", не "неслухняний". Це нормальний малюк, який пізнає світ.

Якщо ми весь час тільки стримуємо й обмежуємо — "сядь тихо", "не бігай", "не лізь", — ми не виховуємо слухняність. Ми приглушуємо енергію, цікавість і смак до життя. Згодом така дитина може просто… згаснути.

Дитина — як молода яблунька. Якщо її постійно крити — вона не дасть плоду, або той буде гіркий. Наші слова — це дощ або град, ніжне листя або різкий вітер. Варто добре подумати, перш ніж щось сказати. Бо навіть після вибачення — слід у серці лишається.

Джерело: 5692.com.ua