Мабуть, ніхто й не здивується, якщо скажемо, що українців стає дедалі менше. Але цифри, чесно кажучи, вражають. За весь 2024 рік у країні офіційно зареєстрували майже пів мільйона смертей — 495 тисяч, якщо бути точним. А от дітей народилося лише 176 тисяч. Тобто на кожну дитину — майже три померлих. Сумна математика.

Такі дані оприлюднило Міністерство юстиції, посилаючись на свою статистику щодо реєстрації актів цивільного стану.

Демографічна статистика

Якщо придивитися уважніше, то стає зрозуміло: тенденція тривожна. Бо порівняно з 2023 роком, малюків народилося ще менше — на понад 10 тисяч. Це мінус майже 6%. А от кількість смертей, навпаки, майже не зрушила — впала лише на 0,2%, тобто трохи більше тисячі осіб.

Цікаво, що в другій половині року ситуація трохи "пожвавилась". Народжуваність зросла на 1,6% — до 89 тисяч немовлят. Смертність же, навпаки, зменшилася — на 2,7%. Але глобально це картини не міняє. Баланс і далі — в мінус.

А тепер — трохи регіональної статистики. Тут усе теж не дуже. Наприклад, у Херсонській області на одну дитину — аж 11 померлих. У Донецькій — 8,5. Запорізька й Сумська області тримаються на рівні 4,7. Харківщина — 4,5. Чернігівська — 4,4.

Хоч щось позитивне — є регіони, де ситуація не така критична. У Рівненській області, наприклад, помирає в 1,6 раза більше людей, ніж народжується. У Закарпатті й на Волині — 1,7. У Києві — 1,8. Чернівці та Львівщина — трохи більше, але теж кращі за середній показник.

До речі, у вересні 2024 року уряд затвердив цілу Стратегію демографічного розвитку аж до 2040-го року. І навіть створив план дій на 2024–2027 роки. Але… чи зміниться щось?

За підрахунками фахівців з Інституту демографії та проблем якості життя, вже до 2041 року населення України може скоротитися до 28,9 мільйона. А до 2051-го — і взагалі до 25,2 мільйона. Для порівняння — у 2001-му українців було майже 48,5 мільйона.

На липень 2024 року, за даними НАН України, в нас залишилось 35,8 мільйона. Але якщо рахувати лише ті території, які наразі підконтрольні уряду — 31,1 мільйона. Тобто за понад два десятиліття — мінус понад 17 мільйонів людей. І це без точного перепису.

А ООН каже ще простіше: від початку повномасштабної війни українців поменшало майже на 10 мільйонів. Через що? Еміграція, падіння народжуваності, плюс війна, яка забирає життя і підриває здоров'я.

Але навіть ООН визнає: справжню картину ми побачимо лише після завершення війни. Бо без нормального перепису населення — усе це лише оцінки.

Джерело: 5692.com.ua

У нашому побуті є речі, про які ми майже не замислюємось, хоча варто було б. Наприклад — де саме ми рахуємо гроші. Здається, яка різниця: ліжко, стіл чи кухонна тумба. Але наші предки бачили в таких деталях символіку, яка впливала не лише на добробут, а й на здоров’я. І хоч зараз ми звикли сміятись із прикмет, часом у них ховається глибша логіка, ніж здається з першого погляду.

Чому не варто рахувати гроші на ліжку

Ліжко — для сну, а не для фінансів

Наші пращури були переконані: рахувати гроші на місці, де ми відпочиваємо — не просто недоречно, а й небезпечно. Не з точки зору фізики чи економіки, а енергетики. У народі вважалося, що такі дії наче "прибивають" фінансову удачу до хвороб. Тобто, порахував купюри на ліжку — і незабаром витратиш їх не на приємне, а на лікування.

Звучить, можливо, як забобон. Але якщо копнути трохи глибше — це ще й про повагу. До себе, до грошей, до простору навколо. Бо де ми спимо — там має бути спокій, а не фінансова метушня.

"Грошова енергія" не любить застою

Гроші — як вода: стояча — застоюється

У народній традиції вважалось, що гроші "живі" — вони люблять рух, обіг, дію. Якщо ж зберігати їх у місці, де ніби сам простір закликає до спокою, то й фінансові потоки завмирають. Саме тому спальня — не найкраще місце ані для зберігання, ані для підрахунку коштів.

Цікаво, що подібні уявлення існують і в східних практиках. У феньшуй, наприклад, спальня — зона відновлення, і вона не має бути перевантажена енергією грошей чи роботи. В іншому випадку — або відпочинок буде неспокійним, або фінанси "зависнуть" у безрусі.

Чому варто тримати гроші подалі від ліжка

Не лише про прикмети, а й про психологію

Якщо говорити приземлено, то йдеться не тільки про повір’я. Є ще один аспект — психологічний. Коли ми починаємо асоціювати ліжко з грошовими питаннями, воно перестає бути зоною відпочинку. Стрес, думки про витрати, фінансові тривоги — усе це "прилипне" до подушки. А звідти — недосип, втома, навіть проблеми зі здоров’ям.

А ще, погодьтеся, банально незручно — рахувати купюри на ковдрі, де вони ковзають, мнуться, а ще й ризикують загубитись серед постільної білизни.

Чи можна тримати гроші в спальні взагалі

Фізично — можна. Але чи варто?

Звісно, ніхто не забороняє вам ховати гроші у шафі у спальні. Але за народними уявленнями, краще уникати зберігання великих сум саме в цій кімнаті. Чому? Бо гроші, які "сидять" у спокої, так і не зрушать з місця. У прямому й переносному сенсі.

Якщо ж усе ж таки спальня — єдине місце, де ви можете зберігати заощадження, спробуйте принаймні відокремити зону відпочинку від зони зберігання. Наприклад — не кладіть купюри біля ліжка, у шухляду тумби, а оберіть інше місце, хоча б на протилежному боці кімнати.

Обідній стіл — ще одна "заборонена зона"

Ще одна народна прикмета: не рахуйте гроші на кухні

Здавалося б — кухонний стіл ідеально підходить для підрахунків: рівна поверхня, світло, зручно. Але за тією ж логікою, що й із ліжком, рахунок грошей тут може "призначити" їх для витрат на їжу. Тобто, буквально — проїсте.

Звісно, якщо підрахунок — разовий і зручно зробити це саме там — нічого фатального не трапиться. Але якщо це стає звичкою — то не дивуйтесь, якщо гроші не затримуються у гаманці.

А що ж тоді робити? Як правильно "поводитись" із грошима

Найкраще місце — нейтральне, робоче

Ідеальним варіантом буде окреме місце для фінансових справ. Наприклад, письмовий стіл, де ви ведете облік або плануєте бюджет. А ще краще — якщо це окрема коробка чи скринька, де зберігаються гроші, а ви з повагою до них ставитесь. У багатьох культурах вірять: те, як ми ставимось до грошей — так і вони ставляться до нас.

До речі, наші бабусі колись загортали купюри в червону хустку — "щоб гроші любилися". Можливо, в цьому теж є сенс. Бо іноді повага до грошей — це не просто про облік, а про певну енергію взаємності.

Що ще кажуть народні прикмети

Окрім "не на ліжку" і "не на столі", існує ще кілька цікавих порад:

• Не перераховуйте гроші ввечері, бо це "забиратиме" фінансову енергію наступного дня.
• Не давайте в борг у понеділок — бо "весь тиждень у мінусах".
• Не піднімайте дріб’язок на перехресті — кажуть, там можуть бути "залишені" чужі проблеми.

Це не закони природи, звісно. Але як спосіб тримати порядок у гаманці — доволі цікаво.

Можна довго сперечатись, чи мають ці прикмети реальну силу. Але одне зрозуміло точно: повага до грошей, акуратність у поводженні з ними і уважне ставлення до простору навколо — це не забобони. Це звички, які можуть справді впливати на наш добробут. Навіть якщо не містичним шляхом — то точно через дисципліну і увагу до деталей.

Джерело: 5692.com.ua

Інколи те, що має захищати, саме потребує порятунку. Саме так можна описати ситуацію зі шторкою у ванній кімнаті. Вона ніби дрібниця — висить собі, не заважає. Аж поки одного дня не з’являється жовтизна, плями, чи ще гірше — цвіль. Здається, просто вода, але в реальності це постійний контакт із вологістю, парою, осадом з водопроводу і побутовими забрудненнями. І все це повільно, але вперто відкладається на тканині або ПВХ-матеріалі.

Чим довше ігнорувати, тим глибше в’їдається бруд — і тоді звичайне полоскання вже не врятує. Але, на щастя, є кілька перевірених способів повернути шторці охайний вигляд. Без фанатизму, але з результатом.

Прання в машинці: не панацея, але зручне рішення

Якщо у вас шторка не тканинна, а з поліестеру чи пластику — і ви не впевнені, чи її взагалі можна прати — не панікуйте. Так, у пральну машинку класти можна. Але обережно.

• Вибирайте делікатний режим, і краще без віджиму.
• Пральний засіб — звичайний, але не пересипайте.
• І головне — ніякої сушки після прання. Просто дістаньте і повісьте — нехай вода стече, а тканина висохне природно. Інакше ризикуєте отримати не шторку, а перекошений банер.

До речі, непогано додати в барабан кілька старих рушників — вони працюватимуть як м’який "помічник", прибираючи бруд механічно.

Жовтизна: звідки вона і як її прибрати

Те, що шторка стала жовтою, не означає, що ви погано миєте ванну. Швидше за все — це просто наслідок твердої води, яка залишає характерний наліт на всьому, до чого торкається. Особливо на світлому.

Що робити:

Оцет або лимонна кислота — ваша перша лінія оборони.

• 5 ст. ложок оцту або 7 чайних ложок лимонної кислоти змішайте зі склянкою гарячої води.
• Перелийте в пляшку з розпилювачем і наносьте на плями.
• Повторюйте обробку кілька разів протягом 2–3 годин.

Щоб "дотиснути" результат — використайте соду з мийним засобом. Просто зробіть пасту, нанесіть на проблемні місця і обережно потріть губкою. Потім — добре промийте.

І ще момент: не відкладайте очищення "на потім". Бо чим старіший наліт — тим важче його зняти. Це як з пригорілою каструлею: чим довше стоїть, тим більше треба шкребти.

Цвіль: коли запах не зникає, а тканина темніє

Цвіль — це не просто неприємна пляма. Це вже мікробіологія. І, чесно кажучи, боротися з нею — той ще квест.

Для серйозного очищення підійде лише замочування. Наприклад:

• Білизна (або будь-який хлорвмісний засіб) — 5–6 ковпачків на відро води.
• Столовий оцет — розводити 1:3 з водою.
• Лимонна кислота — близько 200 грамів на те ж саме відро.

Шторку варто замочити мінімум на 5 годин. Потім — випрати. Можна вручну, але ефективніше — в машинці, знову ж на делікатному режимі.

Ще один нюанс: якщо плями залишились, можливо, тканина вже вражена глибоко, і краще її замінити. Але навіть у такому разі очищення допоможе відбити запах і трохи "поновити" вигляд.

Іржа й вапняний наліт — не тільки на змішувачах

Багато хто думає, що іржа — це проблема лише металу. Але насправді іржаві патьоки часто з’являються саме на шторці, особливо, якщо поруч старі труби, або шторка час від часу торкається залізних елементів.

Тут працюють ті ж самі рецепти: оцет, кислота, сода. Можна додати кілька крапель рідини для миття посуду — вона розщеплює жир, який часто "тримує" іржу на поверхні.

Шторка у ванній — це не просто тканина чи плівка, яка відділяє вас від душу. Це постійний фільтр вологи, бактерій, водопровідного осаду. І якщо її регулярно не очищати, вона з часом сама перетворюється на джерело бруду, запахів і грибків. Тож раз на кілька тижнів — згадайте про неї. Бо чистота — це не тільки про блискучий змішувач, а й про ті речі, які зазвичай лишаються "за кадром".

Джерело: 5692.com.ua

Виглядає так, що безкоштовного навчання просто "так" більше не буде. Ну, тобто як — диплом все одно отримаєш, але держава хоче щось у відповідь. І ні, це не "спасибі" — доведеться попрацювати у державному секторі.

Міністерство освіти та науки зараз обговорює ідею, яка може кардинально змінити підхід до бюджетного навчання. Якщо ти студент, який навчається за кошти держави, то після випуску — ласкаво просимо на роботу за спеціальністю. Відмовитись? Схоже, не вийде.

Про це розповів заступник міністра Михайло Винницький. Каже, що нова система перш за все торкнеться майбутніх вчителів, медиків та інших спеціалістів, яких не вистачає по всій країні. Ідея така: раз держава вкладає гроші в навчання, то має право чекати віддачі.

Що хочуть змінити

Працювати доведеться не навмання. Планується, що буде спеціальний конкурс на перше місце роботи — щось на кшталт централізованого розподілу. Організовуватиме все це служба зайнятості, а роботодавців теж підключать. Словом, будуть варіанти — але в рамках того, що потрібно державі.

Цікаво, що студенти не зобов’язані автоматично підписувати договір з державою з першого курсу. За словами Сергія Бабака, голови парламентського комітету з освіти, після двох років навчання кожен студент матиме шанс подумати: продовжувати далі чи ні. Якщо так — тоді договір, тоді зобов’язання.

До речі, за Бабаком, ситуація зараз така: велика частина бюджетників після закінчення вишів і близько не наближаються до роботи за спеціальністю. Гроші витрачені, а державі — ні кадрів, ні користі. І от якраз для цього і планують зміни.

Але якщо ви вже вчитеся, то видихайте. Все це — лише в планах і, як підкреслив Винницький, точно не стартує з вересня 2025 року. Нововведення стосуватимуться лише тих, хто вступить у майбутньому.

Загалом, тепер навчання за бюджетом — це трохи більше, ніж просто "пощастило вступити". Це свого роду домовленість: держава платить, а ти — працюєш там, де найбільше треба.

Джерело: 5692.com.ua

Чай — це більше, ніж просто напій. Це, без перебільшення, маленький ритуал, який може підлаштуватися під твій настрій, характер, а часом — навіть під знак Зодіаку. У кожного з нас є свої особливості: хто більш вогняний і неспокійний, хто ніжний і мрійливий. І от що цікаво: смаки чаю можуть не просто вгадувати настрій — вони здатні врівноважувати, заспокоювати чи навпаки, додавати енергії.

Можливо, це збіг, але астрологи давно помітили: певні чаї ніби "підлаштовуються" під темперамент кожного знаку. І от що з цього вийшло…

Овен — чай з імбиром: з вогнем за пазухою

У кожного Овна — наче батарейка в серці, яка не дає зупинитись ні на хвильку. Імбир тут — не просто спеція, а ніби природний "гальмо", який допомагає тримати себе в руках. З іншого боку, він ще й додає витривалості. Такий собі чай для тих, хто звик бути першим, навіть коли йде просто за хлібом.

Телець — ромашковий: спокій, тільки спокій

Телець — то як старенький плед: м’який, теплий, завжди хочеться з ним на диван. І ромашковий чай тут іде в тему. Він заспокоює нерви, знімає напругу після важкого дня й дозволяє трохи "відключитися" від усього цього гулу. Хочеш відчути спокій? Завари ромашку — Телець би схвалив.

Близнюки — м’ята: коли думки летять швидше, ніж поїзди

Знаєте, коли ти одночасно думаєш про три справи, шукаєш ключі, перевіряєш пошту й плануєш зустріч? Це — типовий день Близнюка. М’ятний чай — наче кнопка "пауза". Він охолоджує запал мозку, допомагає трохи видихнути й зібрати думки докупи. Такий чай ніби шепоче: "Гей, ти ж не робот, відпочинь".

Рак — чай з лавандою: ніжність у чашці

Раків легко розчулити — вони й фільм про котиків можуть дивитися зі сльозами на очах. Лаванда для них — це як обійми, тільки в рідкому вигляді. Такий чай допомагає заспокоїти душу, яку легко ранять, і заснути спокійно, без зайвих переживань. Дуже м’який напій для дуже м’яких людей.

Лев — гібіскус: яскравий, як сам Лев

Гібіскус — це кольори, смак, і навіть трохи пафосу, якщо чесно. Те, що треба для Лева, який не любить бути "як усі". Такий чай трохи тонізує, трохи освіжає, а головне — не дає Леву відчувати себе звичайним. Він — як маленьке шоу у чашці. І це, до речі, зовсім не жарт.

Діва — зелений: все по науці

Діви — ті, хто читає етикетки, перш ніж щось купити. Їм важливо, щоб було корисно, з мінімумом цукру й максимумом антиоксидантів. Зелений чай — їхній вибір. Він і очищає, і тонізує, і мозок на місце ставить. Такий собі напій для тих, хто цінує структуру навіть у власному графіку сну.

Терези — шипшина: трохи краси, трохи користі

Терези завжди між двома крайнощами — їм і смачно хочеться, і щоб не шкодило фігурі. Чай із шипшини — майже ідеальний компроміс. Він і приємний на смак, і вітамінний, і ще й кольором гарний. Наче створений для тих, хто хоче балансувати між "приємно" і "правильно".

Скорпіон — кориця: тепло, що обпікає

Кориця — спеція непроста. Вона пахне затишком, але може й "підпалити" настрій. Саме так і Скорпіон: загадковий, сильний, трошки небезпечний. Чай з корицею — якраз для тих, хто не боїться глибини і хоче відчути, як кров починає циркулювати активніше. Тепло з перчинкою, так би мовити.

Стрілець — імбир + лимон: вперед на повну швидкість

Ці люди — як рюкзак, що завжди напоготові: подорожі, нові місця, плани до горизонту. Імбир з лимоном — чай, який заряджає так, ніби ви щойно повернулися з карпатського водоспаду. Він імунітет тримає в тонусі, і тіло, і дух. Ідеальний варіант для тих, хто не сидить на місці.

Козеріг — чорний чай: серйозність у кожному ковтку

Козероги — це про стабільність. Їм не до м’ят і квіточок. Їм подавай щось ґрунтовне, як їхні плани на майбутнє. Чорний чай — як раз для таких. Кофеїну — в міру, гірчинка — в характері, ідеально. Пити такий чай — це як ще раз переглянути свої цілі й сказати собі: "Так, я зможу".

Водолій — чай з больдо: оригінальність понад усе

Ви чули про чай з больдо? Скоріше за все — ні. А от Водолій — чув, бо він першим знаходить усе незвичне. Больдо корисний для травлення й печінки, і в ньому є щось трохи магічне. Такий чай підійде тим, хто мислить нестандартно і не боїться бути трохи дивакуватим.

Риби — чай з лимоном і медом: солодко, ніжно, турботливо

Риби часто мовчать, але в їхній душі — цілий океан. Їм потрібно щось, що зігріє й заспокоїть. Мед і лимон — це класика, як теплий плед у дощовий вечір. Такий чай не лише смачний, а ще й лікує — і тіло, і серце.

Цікаво, що ще…

До речі, деякі трав’яні чаї можуть діяти подібно до ароматерапії. Наприклад, лаванда або меліса не просто розслаблюють — вони реально змінюють хімічний стан мозку. І, якщо чесно, часом горнятко правильного чаю може замінити півгодини сеансу в психолога. Особливо, якщо поруч буде кіт і теплі шкарпетки.

Наше тіло і психіка — дуже тонко налаштований механізм, який реагує навіть на незначні деталі. Чай, підібраний за темпераментом, — це не просто смачно. Це — ще один крок до розуміння себе. І, можливо, маленький ключик до внутрішнього балансу, якого так часто нам усім бракує.

Джерело: 5692.com.ua

Іноді одне прізвище може сказати більше, ніж цілий родовід. Особливо, якщо уважно придивитися до того, від чого воно походить. В українській традиції звично вважати, що прізвище передається по батькові — але життя, як воно є, часто писало інший сценарій. Бувало, що саме жінка ставала тією, хто тримав на собі всю родину. І тоді саме її ім’я ставало головним — закарбовувалося у прізвищі дітей і нащадків.

І це не просто винятки. Це — тиха пам’ять про жіночу силу, яку ми часто недооцінюємо.

Замість батькового — мамине: як це стало можливим

У ті часи, коли чоловіки вирушали на війну, не поверталися або просто зникали з родинної історії, на плечі жінки лягала не лише хатня робота, а й відповідальність за весь рід. Вона годувала, виховувала, вирішувала, стояла горою за своїх. І не дивно, що люди починали ототожнювати родину саме з її ім’ям. Так з’являлися прізвища, які несли у собі жіноче начало — матроніми (так їх називають у мовознавстві, хоча в народі про це майже не чули).

Знайомі імена — незвичні прізвища

Ось кілька прикладів таких прізвищ. Можливо, ви впізнаєте якесь своє або родичів.

• Ганна — одне з найдавніших імен. І не просто старе, а таке, що несло в собі м’якість і гідність. Із нього виростають Ганич, Ганенко, Ганчук. Тобто, умовно кажучи, "діти Ганни".
• Галина — спокійна, тиха, врівноважена. А прізвища Галенко, Галкевич, Галич — ніби зберігають у собі цю внутрішню рівновагу.
• Варвара — сильна, незалежна, з загадковим відтінком. Варваренко, Варварчук, Варварюк — звучить так, ніби ці люди точно знають, чого хочуть.
• Катерина — символ чистоти та твердого характеру. Відомі Катериненко, Катеринич, Катериненчук — прізвища з гідністю.
• Василина — наче жіночий королівський титул. Василинюк, Василинин, Василиненко — прізвища, що пахнуть владністю та шаною.

Жінка — не лише берегиня, а й лідер

Лінгвісти, які досліджують наші прізвища, зазначають: у багатьох випадках материнське ім’я ставало основою не через традицію, а через життєві обставини. І тут уже йшлося не просто про пам’ять, а про фактичне лідерство жінки в роді. Здавалося б, звичайна річ, а насправді — історичний документ.

Ось кілька типових прізвищ такого походження:

• Ганзенко, Гандзюк — від імені Ганна (або її варіантів на кшталт Гандзя).
• Гапченко — від Гапка (це така ніжна форма Агати).
• Любащенко, Любченко, Любарщук — з імені Люба, яке несе у собі тепло, як старе вовняне пальто.
• Євдошенко — від Євдокії.
• Івженко — похідне від Іванни (або Івжі).
• Марущак, Марущенко, Марусяк — народна Марія тут стала головною.
• Натальченко, Наталуха, Наталенко — Наталя, як основа родового імені.
• Оксанич, Оксанчук — утворені від Оксани.
• Ольжич, Ольжиченко — рідкісні, але колоритні прізвища, що тягнуться до Ольги.

Прізвище як пам’ять про жіночу силу

Знаєте, часто ми думаємо, що наші прізвища — це просто набір звуків. Але якщо копнути глибше, то можна побачити справжню історію. Не тільки про професії чи походження, а й про ролі, які в житті грали наші предки. І коли в прізвищі чується жіноче ім’я — це, як на мене, знак особливої шани.

Це ніби нагадування: колись у вашому роді була жінка, яка не просто варила борщ і закривала вікна перед дощем, а тримала все на собі. І саме її ім’я залишилось із вами назавжди.

Тож якщо у вас прізвище на кшталт Варваренко чи Наталуха — це не просто красиво. Це глибоко. Це — пам’ять про жінку, яка вела за собою.

Джерело: 5692.com.ua

Усе дорожчає. Це не новина. Але от що справді лякає — коли твої гроші знецінюються швидше, ніж ти встигаєш їх витратити. У квітні 2025 року офіційна інфляція в Україні сягнула 15,1%. І це лише "офіційно". На побутовому рівні — це чергове здорожчання хліба, молока й усього, що в кошику кожного з нас.

А тепер уявіть: мінімальна зарплата досі тримається на рівні 8 000 гривень. Ну, тобто, її ніхто не рухав, хоча ціни давно вже "поїхали вперед". Та схоже, що в уряді нарешті щось клацнуло — заговорили про індексацію.

На сайті Верховної Ради з'явився законопроєкт, у якому пропонують з 1 липня 2025 року підняти мінімальну зарплату. І не просто трошки — аж до 10 800 гривень. Автори посилаються, до речі, на останні розрахунки прожиткового мінімуму — мовляв, саме така сума (10 800 грн) є мінімально необхідною для життя, згідно з оновленою методологією.

Чому це важливо

Зараз оті 8 000 грн — це лише 74,1% від того самого прожиткового мінімуму. А це вже, між іншим, тягне на порушення Конституції. Так, саме тієї самої 22 статті, яка гарантує, що держава не має зменшувати існуючий рівень прав і свобод. Виходить, що замість того, аби допомагати — ще й права порушують?

Зрозуміло, що ситуація не проста. З одного боку — війна, економіка тримається на чесному слові. З іншого — люди реально виживають, а не живуть. І коли зарплати не вистачає навіть на базові речі, не до патріотичних лозунгів.

Тому, швидше за все, це підвищення — не "жест доброї волі", а спроба закрити очевидну дірку в соціальній політиці.

До речі, про податки. Тут важливий нюанс — ці 8 тисяч гривень називали "без ПДВ", хоча формально це не зовсім коректне формулювання щодо зарплат. Та все ж, у новому законопроєкті йдеться саме про "чисту" суму в 10 800. Тобто, якщо його ухвалять, працівники на мінімалці таки відчують різницю.

А як буде насправді — покаже час. Але той факт, що інфляція зростає, а зарплати стоять — не дає надії на світле завтра без змін. І, чесно кажучи, уже давно було пора щось робити.

Джерело: 5692.com.ua

З першими променями весняного сонця у повітрі з’являється не тільки запах розквіту, а й перші непрохані гості — оси. Вони не просто гудять над солодким варенням чи лізуть у каву на балконі. У деяких випадках ці смугасті комахи можуть стати серйозною загрозою — особливо для людей з алергією. І хоча оси виконують важливу роль у природі, з ними краще тримати дистанцію. Особливо тоді, коли вони починають влаштовувати собі "домівки" біля вашого.

Для чого ж вони взагалі потрібні

Здається, багато хто вважає ос просто агресивними літаючими створіннями, що тільки й чекають, щоб когось ужалити. Але насправді все трохи складніше. Оси — це своєрідні "санітари" в природі: вони винищують мух, гусінь, попелицю й інших шкідників. Тож, як не дивно, але вони нам допомагають. А ще запилюють рослини — майже як бджоли, тільки менш симпатичні.

Коли чекати навалу

Оси "прокидаються" десь у квітні — тоді вони ще тихі, мляві й шукають місце для гнізда. Зате вже у травні починають активно будуватись. А ближче до серпня — все, тримайся: смугасті стають надто нав’язливими, літають усюди, і часто з’являються саме там, де люди їдять або п’ють щось солодке.

Кусають — не тому що злі, а коли бояться

Якщо оса відчує, що її щось або хтось загрожує — вона буде захищатись. Укус болючий, але зазвичай не небезпечний. Шкіра трохи почервоніє, з’явиться набряк — неприємно, але терпимо. Проте якщо у вас є алергія, тоді вже інша справа. Укус може спровокувати серйозну реакцію, навіть небезпечну для життя. Іноді досить випадково проковтнути осу в склянці компоту, щоб опинитися в лікарні.

Чим відлякати ос натурально, без хімії

Рослини-репеленти

Якщо ви хочете, щоб оси навіть не наближались до вашого подвір’я — спробуйте створити для них "несмачну атмосферу". Наприклад, посадіть лаванду або м’яту — запах цих рослин ос просто дратує. Базилік, орегано, жасмин — теж працюють. До речі, навіть помідори відганяють не тільки ос, а й комарів — подвійна користь!

Рідкий дим: запах, який виганяє навіть найнахабніших

Цікаво, але оси не люблять запах диму. Якщо не хочете палити багаття під кожним деревом, купіть рідкий дим (так-так, такий продається). Залийте його в пляшку з розпилювачем і обробіть місця, де зазвичай з’являються комахи. Щоправда, запах сильний, не кожному до вподоби. І ще одне — доведеться бризкати кілька разів на день, бо аромат швидко зникає.

Лимон — не лише для чаю

Оси не переносять запаху лимона. Якщо є можливість — наріжте кілька часточок і покладіть у невеликі тарілочки на балконі, столі в саду чи навіть на підвіконні. Це — простий і приємний спосіб утримати комах подалі.

Ефірні олії — і для настрою, і проти ос

Ще один варіант — ефірні олії. Особливо добре працюють гвоздика, розмарин, лемонграс і чайне дерево. Можна зробити невеликі саше або просто поставити ароматичні дифузори. Деякі запалюють спеціальні свічки — теж непоганий варіант. Головне — щоб запах був стійкий. До речі, такий підхід не тільки захистить від ос, але й додасть затишку вашій терасі.

Хоч оси й відіграють важливу роль у природі, ми маємо право захищати свій простір. І добре, що це можна зробити без шкоди для самих комах. Варто лише трохи потурбуватись про атмосферу навколо дому — і оси, ймовірно, самі зрозуміють, що тут їм не раді.

Джерело: 5692.com.ua

У часи, коли ціни в магазині змінюються швидше, ніж погода у квітні, усе більше людей повертаються до того, що перевірене роками — домашнє господарство. І кури — це не просто пір’я і кудкудакання на подвір’ї. Це стабільне джерело білка, а ще й частина родинного бюджету, яку можна контролювати власноруч. Але рано чи пізно кожен, у кого на обійсті десяток чи більше курей, замислюється: "А хто з них дійсно несе, а хто просто так зерно переводить?"

Як зрозуміти, хто насипає в гніздо, а хто — лише висиджує настрій

Тримати курей — справа не така вже й проста, як здається з боку. Підгодувати, почистити, доглянути — все це треба робити щодня. Але коли з гнізд починаєш збирати значно менше яєць, ніж маєш курей, з’являється логічне питання: "А може, хтось просто сидить собі для годиться?"

Та не поспішайте з висновками. Є один хитрий спосіб, яким ще наші бабусі користувалися — і працює він, до речі, досить непогано.

Отже, що треба зробити:

• зберіть шкаралупу від яєць (тільки добре вимиту, щоб не приваблювати курей до канібалізму),
• подрібніть її дрібно-дрібно, наче робите панірування,
• насипте трохи в окрему мисочку, без інших кормів,
• поставте посеред курника чи у знайомому їм місці.

Результат не змусить чекати. Ті кури, що активно несуться, — злітаються, клюють ту шкаралупу з таким апетитом, що здається, ніби це найсмачніше, що вони бачили за день. А от ті, що яйця бачать тільки у снах — або зовсім не підійдуть, або злегка клюнуть і підуть собі далі.

Чому це працює: проста наука і трохи спостережень

Кури, які активно несуться, втрачають багато кальцію — шкаралупа яйця на 90% складається саме з нього. А організм — штука розумна. Щоб не вичерпати внутрішні запаси, курка автоматично шукає джерело кальцію у кормі. От і виходить, що шкаралупа — це для неї не просто смаколик, а необхідність.

А ті, що не несуться, — їм той кальцій не горить. Тож і шкаралупу вони їдять хіба з цікавості. А найчастіше — ігнорують.

А що якщо курка їсть шкаралупу, а яєць не несе

Таке, чесно кажучи, теж буває. Наприклад, курка може бути "на паузі" — після линьки або взимку, коли день короткий. Або пережила стрес — нові кури, хижак у дворі, грім чи будь-яка зміна — теж впливають. У такому разі варто трохи почекати й подивитися, чи не почне знову нестися.

З іншого боку — старість. Якщо курці вже за два роки, то, цілком можливо, вона просто вже своє "відклала". Тут уже самі вирішуйте, тримати її "на пенсії" чи… ну, самі знаєте.

Як ще можна виявити яйценесу

Окрім шкаралупи, є ще кілька ознак:

• Гребінь червоний, великий, зволожений — це добрий знак. У старих і ненесучих він блідий, зів’ялий.
• Під хвостом — широке відстань між кісточками таза (можна помацати) — якщо два-три пальці проходить, значить, місце для яйця є.
• Поведінка — активна, кудкудакає, крутиться біля гнізд — значить, щось планує. А якщо тільки їсть та сидить у кутку — готуй бульйон.

Цікаве до роздумів: про яйця і не тільки

• А ви знали, що у курки цикл яйцекладки пов’язаний зі світлом? Якщо день короткий, курка гальмує. Саме тому взимку яйця — як золото. Хтось вирішує цю проблему лампами з підсвіткою, а хтось — просто чекає весни.
• Ще цікавий факт: якщо в курнику з’явиться одна курка, яка клює яйця (таке буває), то ця шкідлива звичка поширюється, як вірус. Такі курки вже не просто непотрібні — вони стають небезпечними. Їх варто або ізолювати, або… Ну, ви зрозуміли.

Домашнє господарство — це не тільки про піклування, а й про ефективність. Кожна курка — це ресурс. Тому знати, хто справді дає результат, а хто лише створює видимість, — це не жорстокість, а звичайна господарська мудрість. Іноді треба прийняти непросте рішення, щоб усе інше працювало як слід.

Джерело: 5692.com.ua

Сумка — це не просто аксесуар, у який можна вкинути телефон і ключі. Для багатьох жінок вона стає своєрідним талісманом, символом впевненості, стилю й навіть особистої енергії. У ній — і наша організованість, і наш характер, і, здається, трохи нашого щоденного щастя. Тому й підходити до вибору сумки треба не поспішаючи — ніби шукаєш не річ, а супутницю на кожен день.

Як вибрати сумку, яка буде "працювати" на вас

Матеріали: не тільки про зовнішність

Так, перше, що кидається в очі — це вигляд. Але не менш важливо те, як сумка "відчувається". Натуральна шкіра або якісний текстиль — це не лише про естетику. Це про довговічність і відчуття, що річ дійсно має вагу (не тільки в руках, а й у житті).

Є таке спостереження: речі з добрих матеріалів не тільки служать довше, а ще й притягують до себе позитив — ніби ти інвестуєш не просто в річ, а в свій спокій.

Колір — більше, ніж просто декор

Червона сумка — це не просто про сміливість. Це про бажання бути помітною, не губитися серед сірого. Зелена — тиха, але вперта. Синя — як ковток повітря, коли хочеться спокою. Колір сумки може сказати більше, ніж здається.

До речі, психологи радять мати кілька варіантів, навіть якщо здається, що "ось ця одна — ідеальна". Різні кольори — це різні настрої, різні дні, різні ми.

Форма і розмір: тут про зручність, але й про енергію

Зручність, без сумніву, — ключовий момент. Але є один нюанс: порожня сумка — як недописаний лист. Вона може створювати відчуття порожнечі й, як кажуть деякі, навіть притягувати дрібні негаразди.

Тому — не варто купувати величезну торбу "на всяк випадок", якщо вона потім буде тільки дзеленчати ключами на дні. Ліпше менше, та зі змістом.

Дизайн — на рівні інтуїції

Це той випадок, коли варто довіритися не логіці, а серцю. Якщо сумка викликає посмішку — от вам і сигнал. Не поясниш, чому, але іноді просто "ваша" — і крапка.

А якщо вагаєтесь, відчуваєте якесь напруження — може, і не ваша це історія. З річчю, яку носиш щодня, не має бути сумнівів. Вона має надихати, а не тиснути.

Сумка — це більше, ніж місце для дрібниць. Це — продовження особистості. Вона говорить за нас, ще до того, як ми встигаємо щось сказати. Саме тому варто вибирати її з розумом, серцем і трохи з інтуїцією. Бо навіть такі дрібниці можуть формувати наш день — а іноді й майбутнє.

Джерело: 5692.com.ua