Опитування НБУ щодо того, на що вистачає грошей в українців, показало: порівняно з 2021-м бідних цього року стало значно більше. Водночас зросла частка багатих, і цей феномен має логічне пояснення.
За два роки кількість українців, які економлять навіть на їжі, зросла більш ніж удвічі, а кількість тих, хто може собі дозволити будь-які покупки, – майже в 3,5 раза. Чи говорять такі результати про зростання бідності, що відбувається з доходами громадян, та й узагалі: чи можна визначати рівень бідності за опитуваннями? Фокус разом з економістами розбирався, про що насправді говорять цифри Нацбанку.
Бідних ще більше: на харчуванні економить кожен четвертий
У своєму останньому Інфляційному звіті НБУ запевняє, що доходи українців зростають завдяки бюджетній підтримці та пожвавленню економіки, а фінансовий стан домогосподарств поступово поліпшується. Однак дані самооцінки фінансового становища родин у ІІІ кварталі 2021 – 2023 років, які наведені в цьому ж звіті, кажуть, що про поліпшення звітувати зарано.
За даними опитування регулятора, якщо 2021-го на харчуванні заощаджували 12,2% українців, то 2022-го – 19,9%, а 2023-го – уже 26,2%, тобто понад чверть громадян. Частка тих, кому вистачає на продукти, а на одяг і взуття потрібно заощадити або позичити, спочатку зростала, потім зменшувалася, але за підсумками за два роки не змінилася.
Водночас значно зросла частка багатих, тобто тих, хто може собі дозволити будь-які покупки, – з 0,5% до 1,7%. Також майже втричі збільшилася кількість громадян, які можуть собі дозволити їжу, одяг, взуття, дрібну та габаритну техніку.
На перший погляд, це здається парадоксальним, проте економісти кажуть, що все цілком закономірно.
Перерозподіл статків: середній клас перетворюється на бідних
Аналітик Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ пояснює: такі дані свідчать про те, що механізм розподілу національного доходу став ще більш несправедливим. В умовах, коли потоки зовнішньої фінансової допомоги в розмірі близько 40 млрд доларів на рік контролюються багатими, не дивно, що вони стають ще багатшими. І багатшими стають ті, хто живуть поруч із ними.
Наразі на харчуванні економлять 26,2% українців, тобто понад чверть громадян.
"Що сильніша поляризація суспільства, то серйозніше соціальне розшарування, то більше відчаю на одному полюсі й більше надмірностей і незаслужених доходів на іншому, – зазначив експерт у розмові з Фокусом. – В умовах, коли національні багатства створюються не працюючою економікою, а фінансовими потоками міжнародної допомоги, роль середнього класу стає мінімальною. Відбувається формування "соціальних ядер" на двох полюсах, і цей процес стосується обслуги верхнього ешелону. До людей, що обертаються навколо "багатого ядра", також потроху просочується багатство. А відбувається це за рахунок середнього класу, який пропускається через соціальну м'ясорубку і в таких умовах поповнює лави бідних".
Директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин погоджується: середній клас поступово зникає, основна маса пішла в бідність. "Середній клас – це люди з досить хорошим рівнем заробітної плати: наймані працівники, самозайняті, представники дрібного і середнього бізнесу – словом, люди, які є основними платниками податків. Повномасштабна війна найболючіше вдарила по них. Мінус 5 млн робочих місць – це удар саме по середньому класу".
Серед причин швидкого зростання бідності в Україні експерти також називають падіння реальних доходів. Лише з лютого по грудень 2022-го вони впали на 21%. І це теж дає змогу припустити, що з найбільшими фінансовими викликами зіткнувся саме середній клас, адже на бідних і багатих принаймні зовні економічні зміни впливають дуже умовно. Напевно, мільярдеру невесело перетворюватися на мільйонера, але голодувати він не буде. Що стосується малозабезпечених, то тут багаторічна звичка виживати за будь-яких умов творить дива. А ось середній клас в Україні опинився біля розбитого корита. Раптом виявилося, що накопичена фінансова подушка не рятує, і заначки проїдаються дуже швидко.
Одна з головних причин швидкого зростання бідності в Україні – падіння реальних доходів.
Бідність і багатство: не тільки доходи, а й відчуття
Під час обговорення опитування з експертами виникло резонне запитання: а чи можна взагалі довіряти подібним дослідженням, адже люди могли говорити напівправду?
За словами Олексія Куща, якщо раніше опитування НБУ грішили помилками і спробами підтягнути результати під "правильні висновки", то сьогодні сумніватися в їхніх результатах підстав немає. Останнім часом такі дослідження Нацбанку показують високу якість, збігаючись як з експертними оцінками, так і з особистими спостереженнями, каже Олексій Кущ. До того ж опитування не йде у форматах запитань "ви бідний чи небідний?", коли одні починають прибіднятися, а інші вдавати, що вони багаті. Запитання стосуються тих чи інших покупок, і в таких випадках люди зазвичай відповідають більш-менш правдиво.
"Опитування справді є найкращим способом визначити витрати, зокрема, на продукти, – зазначив Олег Пендзин у коментарі Фокусу. – До війни в Україні такі витрати становили 42%, зараз – понад 50%. Водночас у Європі продуктові витрати не перевищують 12-15%. І це визначає якість життя. Адже що більше людина витрачає на їжу, то менше в неї залишається на подорожі, книжки, театри тощо. Для порівняння: тоді як на подорожі та готелі європейці витрачають близько 10%, українці – менше 1%. На культуру жителі Європи спрямовують 5-12% за різними категоріями, у нас – менше 1%".
Олексій Кущ додає: поняття бідності та багатства пов'язані не лише з доходами, а й з освітою, культурним та освітнім цензом, наявністю власного житла, самовідчуттями.
На думку експертів, бідність і багатство визначаються синтезом доходів, психології та реальних відчуттів.
"Я б сказав, що бідність і багатство визначаються синтезом доходів, психології та реальних відчуттів, – каже Кущ. – Наприклад, високоосвічена людина з величезною бібліотекою не почуватиметься бідною навіть за зарплати 15 тис. грн. Водночас людина, яка заробляє 2000 доларів на місяць, але при цьому все спускає на розваги і навіть не має власного житла, навряд чи може вважатися багатою – принаймні в нашій країні".
Експерт нагадує, що є ще специфіка по країнах. Скажімо, у Німеччині в порядку речей не мати власного житла і все життя орендувати квартири та будинки. Але рівень доходів у цій країні дає змогу жити і практично ні в чому собі не відмовляти. В Україні все навпаки: більшість українців мають дорогі активи – квартири, дачі, земельні ділянки, – але вони бідні з точки зору поточних доходів.
Джерело: 5692.com.ua