Минуло 33 роки з того часу, як рішенням міськради Дніпродзержинська №484 «Про передачу будівлі римсько-католицької церкви Святого Миколая та прилеглої до неї території» храм повернули вірянам. Підписав документ тодішній керівник міста – голова міськради Сергій Шершньов.

Драматична історія храму
Костел Святого Миколая збудували у 1897 р. Роботи тривали два роки під керівництвом архітектора Станіслава-Антона Юліановича Харманського. До революції 1917 р. католицька громада міста налічувала 6 800 парафіян. Практично щонеділі проводилися вінчання. Костел був релігійним та культурним центром для тисяч поляків, які приїхали працювати на Дніпровський металургійний завод. До речі, окрім вихідців із Польщі, парафіянами костелу стали чехи, німці, італійці, французи, прибалти, які також жили та працювали у Кам’янському.

Фото на заставці: костел з центрального входу, 1905 рік.

Костел на початку ХХ століття (знімок із книги «Опис Дніпровського заводу», видання 1908 року)

Для отримання дозволу на будівництво цього католицького храму тодішньому директору-розпоряднику заводу Ігнатію Ясюковичу довелося через міністра МВС Івана Дурново звертатися до імператора Російської імперії Олександра ІІІ. Кошти на будівництво костелу було зібрано з особистих внесків заводчан-католиків за участю Дніпровського заводу.

Радянський час був тяжким періодом для храму та його парафіян. Багато поляків залишили місто. Священики костелу зазнавали репресій. У 1929 році більшовики відібрали храм у віруючих. До 1991 р. тут розташовувалися призовний пункт, склад, морська школа, ДТСААФ і т. п. У 1948 р. центральний вхід костелу знівечили потворною прибудовою зі сходовим маршем усередині, а внутрішній простір храму розділили на два поверхи.

Відродження
Багато містян, вірян і атеїстів, з болем дивилися на руйнування храму. Початок відродженню костелу поклав Олександр Слонєвський (сьогодні – відомий історик, письменник, краєзнавець, а в ті роки – працівник металургійного комбінату та початківець-депутат міськради), який опублікував 6 січня 1990 року в газеті «Прапор Дзержинки» статтю «Дорога до храму, або Хроніка одного варварства». Вивчаючи історію костелу та можливості його відновлення, він познайомився з директором музею міста Ніною Циганок, директором музею ДМК Михайлом Васильєвим, завідувачкою відділу культури міськради Оленою Фесун. І вони об’єдналися в «Ініціативну групу з порятунку костелу». Зусиллями «Ініціативної групи» та інших небайдужих людей вдалося знову створити у місті католицьку громаду та домогтися передачі їй храму.

Саме 17 червня 1992 р. історичне рішення підписав Сергій Шершньов, тодішній голова міськвиконкому.

Кілька років тому, коли ще Сергій Олександрович був живий, редакція «Нашого Репортера» зверталася до нього за коментарем про ті події.

– Я діяв у рамках закону. Люди хочуть вірити – чому ні? Будівля створювалась як костел, отже вона й має служити як костел. Тому, звісно ж, підписав цей документ. А взагалі, кожна людина має свою віру. Якби йшлося про повернення мечеті, підписав би і документ про повернення вірянам мечеті, – сказав тоді С. Шершньов.

Не всі у міськраді підтримували його позицію. Для того, щоб поставити свій підпис на такому документі, була потрібна певна рішучість.

Сьогодні
Костел Святого Миколая – діючий храм. Служби тут проводять ченці ордену капуцинів. Кам’янська парафія є частиною Харківсько-Запорізької єпархії Римсько-католицької церкви України.

З 1991 року, коли після довгої перерви на ґанку розореного храму було проведено перше богослужіння, костел дуже змінився. Його по праву можна назвати однією з візитівок міста та його архітектурною окрасою.

Про історію костелу та події, пов’язані з його відродженням, докладно написано у книзі А. Слонєвського «Життя. Смерть. Воскресіння».

Збори католицької громади міста на ґанку костелу у 1991 році

Роботи з відновлення та реконструкції

Храм у наші дні

У публікації використані фотографії із книги А. Слонєвського «Історія костелу Св. Миколая».

Галина Денисова

Читайте також: Яскрава фотографія Кам’янського/Дніпродзержинська із 1970-х років. Де її зробили?