Тема виборів в Україні знову виходить у публічний простір, і разом із нею – питання інформаційної політики держави. Зокрема, мова йде про телемарафон, який уже давно став звичним фоном нашого щоденного життя, але в умовах виборчого процесу може викликати чимало запитань.

Телемарафон і вибори: де виникає напруга

У Центральній виборчій комісії прямо кажуть: чинний формат телемарафону не дуже дружить із логікою виборчої кампанії. Про це заявив заступник голови ЦВК Сергій Дубовик. За його словами, коли країна входить у виборчий період, правила гри для медіа мають бути іншими.

Річ у тім, що вибори – це завжди про конкуренцію думок. А телемарафон, як не крути, побудований інакше. Він більше про єдину інформаційну лінію, що цілком зрозуміло в умовах війни, але вже не так однозначно – під час кампанії, де кожен має право бути почутим.

Обмеження як вимушений захід

Дубовик звернув увагу на важливий момент. Нинішні медійні обмеження не виникли на порожньому місці. Вони – відповідь на реальну загрозу з боку ворожої пропаганди. Держава ухвалила відповідні рішення, і всі, без винятку, їх дотримуються.

Але вибори – це інша реальність.

На етапі запуску виборчої кампанії, за словами представника ЦВК, ці підходи можуть потребувати корекції. Бо без можливості вільно висловлювати думки виборчий процес виглядатиме, м’яко кажучи, неповним.

Безпека – червона лінія

Водночас у ЦВК не приховують: жодних різких рухів не буде. Якщо ситуація з безпекою залишатиметься складною, говорити про послаблення обмежень не доведеться. Тут позиція чітка – ризики для країни важливіші за будь-які формати й експерименти.

Інакше кажучи, свобода слова не може існувати у вакуумі. Вона завжди йде поруч із відповідальністю та реальними загрозами, які, на жаль, нікуди не зникли.

Позиція президента

Президент Володимир Зеленський теж окреслив рамки, у яких взагалі можливі вибори. Під час пресконференції з прем’єр-міністром Португалії Луїшем Монтенегру він чітко дав зрозуміти: все впирається у два фактори.

Перший – безпековий. Другий – законодавчий.

І тут прозвучала принципова теза, яка, здається, не потребує додаткових пояснень: Росія і її лідер не мають жодного слова у внутрішніх справах України. Формат, строки і результати виборів – це виключно справа українських громадян і української держави.

Межі відповідальності

Українська влада, як випливає з цих заяв, намагається балансувати між двома непростими речами: захистом країни в умовах війни та збереженням демократичних процедур. Телемарафон у цьому контексті – не табу і не святиня, а інструмент, який може змінюватися залежно від обставин.

І ключове тут одне: жодних рішень не ухвалюватимуть, заплющивши очі на реальність, у якій живе країна.

Джерело: 5692.com.ua