Як ми писали раніше, на 40-річчя Марганця, був названий теплохід ім’ям нашого міста. А на 50-річчя була проведена велика підготовка до свята. Всі жителі активно взяли участь у цій події. Наприклад, в газеті «Шахтар Марганця» того року, була ціла стаття «Зелений панцир» журналіста М. Лещенко, присвячена загальному озеленінню:

У 1954-1958 рр. з’явилося 33 нових вулиці. На вулицях, в парках і скверах, на присадибних ділянках було висаджено понад 100 тисяч дерев і кущів, за період з 1958 по 1967 рр. ще стільки ж.
Марганець переважно прикрашають сріблясті тополі, каштани, липи, ясени. Часто трапляється і старожителька південних країв — біла акація, а також берези та плакучи верби тощо.
Троянд у місті взагалі останнім часом з’явилося багато… Всього налічується 57 тисяч кущів, тобто по кущу на кожного мешканця.
В ювілейному році на вулицях міста було посаджено 24 тисячі дерев і кущів, майже 3 гектара квітів, 20 тисяч кущів троянд, проведена велика робота по наведенню чистоти і порядку на подвір’ях, у під’їздах будинків. До важливої справи жінки активістки залучили піонерів і школярів, організували «зелений патруль» по охороні дерево-насаджень.

«Шахтар Марганця» 1988 р. М. Лещенко

Хто б міг подумати, що через 30 років, нікопольчани, за великі гроші почнуть знищувати не ними і не для них посаджені дерева.

ХАБАРНИКІВ ДО РАЮ НЕ ПУСКАЮТЬ!!!

В давнину дніпровські плавні, котрі запорожці називали «Великим лугом» починались десь за порогами і простягалися вниз течією Дніпра до Нікополя, а звідти — аж до Херсона. Від Дніпра в напрямку до нинішнього нашого міста — на цілі кілометри.
Чого тільки не було в отих плавнях: деревини і паші для худоби, звірів і птахів. В численних річках і озерах на острівцях — сила-силенна риби. Іноземці, спеціалісти і мандрівники 16-17 століття Лесота і Боплан у своїх книгах розповідали, що запорожці на Дніпрі, його притоках та рукавах ловили не лише сазанів, линів, лящів, плотву, судаків, а й стерлядь та осетрину. А що вже тих ягід було — то хоч граблями горни.
Всі ці щедроти дніпровських плавнів доводилося бачити і мені. Навіть у тяжкі повоєнні роки (в кінці сорокових і на початку п’ятдесятих років) на базарі можна було купити сома чи щуку метрового розміру за порівняно невелику ціну і не знали тоді марганчани скрути в овочах і фруктах. На галявинах, що звільнялися майже в кінці травня від паводкових вод, садовили городину і збирали високі врожаї, бо наносна земля (мул) щедро родила. Посадять було відро картоплі такої як горох, а зберуть по 20 і більше.
Тепер залишки колишніх плавнів перетворено у приміську зелену зону. Вона стала улюбленим місцем відпочинку. В ній знаходиться туристська база, піонерські табори. Тут же, поряд, на березі моря, яку у п’ятдесятих роках і поглинуло оту красу — пляж та човнева станція на 400 човнів. В перспективі вона розшириться до 800-900 човнів.

«Шахтар Марганця» 1988 р. М. Лещенко