Починаючи з 5 червня, Україна більше не зможе експортувати свої товари до країн Євросоюзу безмитно. Так званий "торговий безвіз", який діяв з початку повномасштабної війни, припинить свою роботу. Євросоюз не продовжить дію механізму. Про це заявив прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск.

Що відомо

Він не приховує: це було результатом цілеспрямованої політики Варшави, яку Туск особисто ініціював одразу після повернення у прем'єрське крісло.

Ми цього добилися, — каже Туск. — З 5 червня все повертається, як було до війни.

Тобто, більше ніяких особливих умов. Що це означає на практиці? Повернення до мит, квот і бюрократії на кордоні. А отже, українським виробникам доведеться тугіше затягнути паски.

Чому Польща так наполегливо цього добивалася

Чесно кажучи, це назрівало давно. Ще минулого року польські фермери просто вибухнули протестами — перекривали кордон, блокували фури, і все через українське зерно. Люди були переконані: українські продукти, які надходять до ЄС без мит, знижують ціни і добряче б’ють по місцевих аграріях.

Польський уряд, схоже, вирішив не закривати на це очі. І хоча Туск визнає — Україна потребує допомоги, особливо під час війни, — все ж інтереси польських фермерів стали на першому місці.

Ми допомагаємо, але не за рахунок власних людей, — пояснив він.

І додав, що навіть якщо хтось скаже, ніби він "проти України", він цього не боїться. Мовляв, на фоні його підтримки в боротьбі з Росією це звинувачення звучить недоречно.

А що тепер з українським експортом

До речі, цікаво, що Європарламент зовсім нещодавно проголосував за продовження "торгового безвізу". Але — тільки для сталі та заліза. Тобто лише для обмеженої групи товарів. А основний масив українського експорту — продукти харчування, зокрема зерно, — можу знову піти у ЄС через митні процедури.

З одного боку, логіка у поляків зрозуміла: хочуть захистити свого виробника. З іншого — український бізнес отримає серйозний удар. Бо виходить, що двері, які відчинили у важкий момент, тепер просто зачиняють.

Отож, 5 червня — важлива дата для українських експортерів. Варто вже зараз рахувати нові витрати, бо легкий шлях на ринок ЄС офіційно завершується.

Джерело: 5692.com.ua

11 травня в бою поблизу населеного пункту Юнаківка на Сумщині, захищаючи українську землю від загарбників, загинув солдат Машир Олександр Іванович.

Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе мер міста висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника.

Олександр Машир народився 03 липня 1989 року в Дніпродзержинську. У 2007 році закінчив ПТУ №24. Працював на АТ "Дніпроазот". У квітні 2022 року став на захист України та її народу. Без чоловіка залишилася дружина.

Доземний уклін воїну-захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!

Панахида відбудеться 21 травня о 14:00 в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ (вул. Сергія Слісаренка, 34). Поховають воїна о 15:00 на Алеї Героів кладовища по вул. Весняній.

Джерело: 5692.com.ua

Світ не вперше стикається з конфліктами, які важко завершити однозначно — перемогою однієї зі сторін. Але війна в Україні, попри її надзвичайну жорстокість і глобальні наслідки, дедалі більше нагадує ситуацію, в якій усі втрати надто великі, а виграш — неочевидний. І коли про це починають прямо говорити у Вашингтоні — зокрема, такі гравці, як Марко Рубіо, — це вже сигнал. Сигнал про те, що геополітичні настрої змінюються, і важливо не проґавити момент.

росія хоче чуже. Україна — своє. Але все це не вирішити лише зброєю

Під час виступу в Держдепартаменті США держсекретар Марко Рубіо озвучив думку, яка звучить не вперше, але від того не менш болюча: "Цю війну не можна виграти тільки на полі бою". Мовляв, росія вимагає те, чого вона нині не контролює, і, що важливо, — що їй не належить за жодними законами. А Україна, у свою чергу, намагається повернути території, які важко відбити виключно воєнним шляхом.

І тут виникає дилема: боротися до останнього патрона чи все ж шукати варіанти домовленості, яка не виглядатиме як поразка?

Без переговорів — нікуди

Маємо завершити це за столом перемовин — каже Рубіо.

І хоч звучить це надто сухо, по-дипломатичному, суть від того не змінюється. Суть у тому, що американська влада дедалі більше натякає: мир — це не слабкість, а стратегія. Особливо тоді, коли фронт просувається повільно, а ресурси — і фінансові, і людські — на межі.

Про Трампа, санкції та телефонні розмови з путіним

Цікаво, що на тлі всього цього Рубіо ще й захищає Трампа. Каже, мовляв, даремно його звинувачують у поступках перед путіним.

Він нічого йому не віддав, — зазначає держсекретар.

Мовляв, Трамп просто не вірить у санкції, бо вони, як він каже, "відлякують" росіян від діалогу.

І тут, чесно кажучи, виникає дивне враження: наче головне зараз — не тиснути, а, навпаки, вмовити москву хоча б сісти за стіл. При цьому Трамп спілкується з путіним телефоном, а ЄС паралельно — навпаки, вводить нові обмеження.

Зброю не припинили постачати. Але з новими пакетами — гальмують

Ще один важливий момент, про який сказав Рубіо: США, мовляв, не згорнули постачання зброї Україні. Але — нові рішення поки що зависли в повітрі. Все залежить від того, чи вдасться вмовити росію на діалог. Якщо ні — то, за словами посадовця, можливо, повернуться до питання нової допомоги. Але це вже буде "інший сценарій".

Якщо росія хоче лише воювати — тоді буде по-іншому

Тобто американці поки що — на роздоріжжі. Вони не відмовляються від підтримки, але й не форсують її. Спершу хочуть зрозуміти, що думає кремль. Бо якщо там просто тягнуть час, тоді, як каже Рубіо, "цілком можливо, що доведеться діяти інакше". І тут, здається, мається на увазі як посилення тиску, так і повернення до теми санкцій чи нової зброї.

У цьому всьому найстрашніше — це відчуття, що війна перетворюється на гру нервів між глобальними гравцями. Доки хтось телефонує путіну, хтось вагається з новими поставками, а хтось міркує про перемовини — на передовій гинуть люди. Українці. І хоч би якими були дипломатичні формулювання, реальність залишається жорстокою: жодні розмови не мають замінити правду — про те, хто напав і хто захищає своє.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам'янському приступили до другого етапу будівництва меморіального комплексу на кладовищі по вулиці Весняній. Про це повідомив мер міста Андрій Білоусов.

Другий етап передбачає благоустрій третього та четвертого рядів захоронень наших воїнів, а також прокладення алеї, облаштування паркувального майданчика, озеленення території та встановлення зовнішнього освітлення. Усі роботи планують завершити до 29 серпня — Дня пам’яті наших загиблих захисників.

Війна забирає кращих синів та доньок України. Кожне втрачене життя – це непоправна втрата для родини та громади. Наш обов’язок — зберегти пам’ять про Героїв і забезпечити гідне вшанування тих, хто загинув за нашу свободу, – написав міський голова.

Джерело: 5692.com.ua

14 травня в бою поблизу населеного пункту Виїмка на Донеччині загинув солдат Ніколаєв Олександр Євгенович.

Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе мер міста висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника.

Олександр Ніколаєв народився 23 липня 1981 року в Дніпродзержинську. У 1999 році закінчив ПТУ №24. Працював на будівництві мостів по всій території України. У 2023 році став на захист України та її народу. У нього залишилися батьки та брат.

Доземний уклін воїну-захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!

Панахида відбудеться 21 травня о 10:00 в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ (вул. Сергія Слісаренка, 34). Поховають воїна об 11:00 на Алеї Героів кладовища по вул. Весняній.

Джерело: 5692.com.ua

Обережно, знову шахраї активізувались — цього разу вони вирішили маскуватися під мобільного оператора Vodafone. І ні, це не про звичні смс з підозрілими посиланнями. Цього разу — через Telegram.

Як діють зловмисники

От уявіть: ви спокійно гортаєте повідомлення, аж раптом — з’являється "офіційне" повідомлення, начебто від Vodafone. Там вам чемно повідомляють, що ваш номер ось-ось "деактивують", і просять, нічого не підозрюючи, замінити SIM-картку. Виглядає серйозно, навіть тривожно. Але ось що важливо — це повна нісенітниця.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО вже підтвердили: це класичне шахрайство. І, чесно кажучи, не надто витончене. В компанії Vodafone одразу ж дали офіційну відповідь: мовляв, через месенджери вони вам нічого не надсилають. Усі важливі речі — тільки через перевірені канали: офіційний сайт, застосунок My Vodafone або короткий номер 111. Тобто, якщо ви бачите щось схоже в Telegram — сміливо ігноруйте.

До речі, подібні схеми — не новинка. Шахраї люблять грати на темах, пов’язаних із банками, мобільними операторами, послугами доставки. Все, де можна налякати, збити з пантелику і змусити людину зробити щось бездумно — підходить.

А тепер головне:

• Не переходьте за підозрілими посиланнями.
• Не відповідайте на такі повідомлення.
• І точно не робіть ніяких дій із SIM-карткою, поки не перевірите інформацію з надійного джерела.

Якщо чесно, в наш час краще десять разів перевірити, ніж потім бігати з відновленням номера чи боротися з витоком особистих даних.

Будьте уважні й не давайте себе обдурити.

Джерело: 5692.com.ua

З першого погляду може здатися, що натяжна стеля — це така собі проста декорація, яка не вимагає особливого догляду. Встановив, помилувався і забув. Але це лише до того моменту, поки сонце не підсвітить пляму від мушки або пил не оселиться на поверхні тонким сірим серпанком. Особливо це стосується глянцевих покриттів — вони, як дзеркало, відображають кожну дрібницю.

І от тоді починаються запитання: чим мити, як не зіпсувати, чи не злізе плівка від вологи? І головне — як зробити це акуратно, не перетворивши миття стелі на екстремальний спорт?

Засоби: чого не можна і що можна

От тут треба трохи зупинитись і подумати. Натяжна стеля — не плитка у ванній. Це делікатне покриття, яке не витримує грубого поводження. Усі "сильні" засоби — на кшталт хлорки, спирту, агресивної хімії чи кислот — однозначно викреслюємо.

Що підійде:

• рідкий мийний засіб для вікон або дзеркал (бажано без спирту),
• м’який розчин звичайного господарського мила,
• спеціальні спреї для натяжних стель (такі є, хоч і рідко в магазинах, але на маркетплейсах трапляються).

Головне — ніяких абразивів! Навіть якщо "ну трошечки потерти", ризикуєте залишити слід, який потім буде видно під будь-яким кутом.

Про інструменти: швабра — не варіант

Знаєте це бажання взяти телескопічну швабру, намочити її і одним махом пройти всю стелю? Забудьте. Один необережний рух — і полотно може провиснути або навіть порватися. Глянцеві поверхні не прощають різких дотиків.

Що краще використовувати:

• м’яку губку або ганчірку (ідеально — мікрофібру),
• драбинку або стійку опору, щоб дістати руками до поверхні,
• легкі кругові рухи без тиску.

Добре працює метод "волога рука + суха рука". Спочатку пройшлись вологою серветкою, а потім одразу — сухою. Так менше шансів, що залишаться розводи.

Плями, мухи і пил: що робити з типовими забрудненнями

Пил — це класика. Його видно вже через кілька тижнів після встановлення стелі, особливо, якщо вдома часто відкриваєте вікна або поруч дорога. Просто протріть вологою мікрофіброю без мила — цього вистачить.

А от сліди від мух — це складніше. Вони залишають жирні плями з темним обідком. Тут стане в пригоді легкий мильний розчин. Але не поспішайте терти! Просто прикладіть вологу ганчірку до плями, дайте "відкиснути", а потім легенько витріть. І ще раз — сухою серветкою, щоб не лишилось слідів.

Як часто треба мити стелю

Насправді все залежить від умов. Якщо кухня — раз на 2–3 місяці. У спальні чи вітальні — раз на пів року або й рідше. У ванній кімнаті — частіше, через вологу. Але головне — не чекати, поки стеля стане сірою, бо тоді доведеться мити двічі.

Додаткові поради, які зекономлять нерви

• Якщо у вас вдома курять — на глянці з’являється жовтий наліт, який потім відмити майже нереально.
• Не використовуйте кругові рухи з натиском — це може "порушити" глянець.
• Ніколи не пробуйте прибрати пляму пальцем чи нігтем — залишаться мікроподряпини.
• У спеку краще не мити — плівка може трохи розм’якшитись, а тоді ще легше її пошкодити.
• До речі, з часом поверхня все одно трохи втрачає блиск — це нормально. Важливо, щоб вона залишалась чистою й охайною.

Цікаво знати: чи бувають стелі, які мити не треба

Є, і це не жарт. Матова натяжна стеля, особливо світла, набагато менш "примхлива". На ній не видно кожної порошинки, та й плями тримаються гірше. Тому, якщо тільки плануєте ремонт — можливо, варто подумати не лише про дизайн, а й про зручність у догляді.

Мити натяжну стелю — це не те ж саме, що витерти підлогу чи протерти шафу. Тут треба акуратність, терпіння і трохи знань. Не поспішайте, не експериментуйте з засобами і не довіряйте "бабусиним методам", бо один невдалий рух — і вся краса може зіпсуватись. А потім — ремонт, нерви, гроші. Тож краще вже зараз витратити трохи часу, ніж потім усе переробляти.

Джерело: 5692.com.ua