На Харківщині військова контррозвідка Служби безпеки України затримала неповнолітнього агента, який передавав російським спецслужбам дані про розташування українських військ у Харківській та Дніпропетровській областях. Про це повідомила пресслужба СБУ.

Фігурантом справи виявився 17-річний житель міста Лозова. За інформацією слідства, юнака завербували росіяни через Telegram, пообіцявши швидкий і легкий заробіток. У межах завдання він подорожував рейсовими автобусами між східними областями та знімав на телефон військові об'єкти.

Зокрема, під час однієї з таких поїздок він зафіксував на відео колону української техніки, яка прямувала на передову. Для прикриття своєї діяльності підозрюваний використовував вигадану легенду — нібито шукав найближче відділення пошти. Повернувшись додому, він узагальнював зібрані матеріали та надсилав звіти своєму російському куратору.

У СБУ зазначають, що отриману інформацію ворог планував використати для підготовки нових ракетних ударів по об’єктах у регіоні.

Контррозвідники затримали підозрюваного за місцем проживання. Під час обшуку у нього вилучили мобільний телефон із доказами співпраці з ворогом. Йому вже повідомили про підозру. Наразі хлопець перебуває під вартою. За інкримінованою статтею йому загрожує до 12 років позбавлення волі.

Джерело: 5692.com.ua

Іноді ми навіть не помічаємо, як чужі думки починають звучати в нашій голові гучніше за власні. Особливо коли опиняємося в натовпі — фізичному чи інформаційному. Здається, наче всі вже вирішили, як правильно, і твоя особиста думка — це якась "помилка системи". Але чому так відбувається? І як вистояти, коли довкола — тиск, очікування і готові шаблони поведінки? Психологія натовпу — не просто термін із підручників. Це реальність, у якій ми живемо щодня.

Звідки береться сила натовпу і чому ми іноді втрачаємо себе

Можна сидіти вдома з філіжанкою кави, почуватися розумною, стійкою людиною — і раптом, опинившись серед юрби на вулиці або просто прокрутивши стрічку новин, починаєш ловити себе на думці: "А може, вони мають рацію?". Це і є вплив натовпу — явище, яке вивчає цілий науковий напрям, і не дарма.

У натовпі ми діємо інакше. Зникає критичність, слабшає здатність мислити логічно. Мозок, немов ставши на автопілот, починає повторювати за іншими — у словах, у діях, у рішеннях. Проблема? Безумовно. Бо в такій ситуації легко зробити щось, про що пізніше шкодуєш. Але що важливіше — така поведінка непомітно стає нормою. І тоді вже не важливо, де саме ти знаходишся: на мітингу, у чаті знайомих чи просто слухаєш "думку більшості" за обідом.

Мати свої переконання — не розкіш, а необхідність

Якщо в голові немає чітких уявлень про те, що для тебе важливо, то інші швидко "запишуть" у твої думки свої цінності. А ти і не помітиш, коли це станеться. Саме тому власна система принципів — це як внутрішній компас. Вона не дасть тобі розвернутися на 180 градусів тільки тому, що хтось голосніше кричить.

Люди, в яких є "хребет" — тобто тверді орієнтири в житті — не надто зручні для маніпуляцій. І це прекрасно. Бо тоді не доведеться кожного разу пояснювати, чому ти проти чи за щось. Це стає зрозумілим із твоїх вчинків. А коли інші бачать, що на тебе не так просто натиснути — вони швидко втрачають інтерес до спроб тиску.

Бути зручним для всіх — короткий шлях до втрати себе

Дуже часто ми плутаємо ввічливість із бажанням усім догодити. Але тут є тонка межа: прагнення подобатися кожному закінчується тим, що ти вже не знаєш, хто ти є. Особливо це небезпечно для дітей і підлітків, у яких ще тільки формується уявлення про себе.

Якщо людина постійно живе під чужим контролем — вона не має часу запитати себе: "А чого я хочу?". Тому не дивно, що з роками зростає тривожність, апатія і відчуття, ніби ти просто виконуєш завдання від інших. Життя, як графік завдань — без пауз на себе. І натовп дуже швидко це відчуває. Він тисне саме на слабке місце: потребу в схваленні.

Емоції не під контролем? Це те, чим користується маса

Здається, що злість чи страх — це особисте. Але не зовсім. У натовпі емоції — це паливо. Психіка, яка не встигає обробити все, що відбувається, піддається спалаху. Люди кричать, штовхаються, бояться — і ти вже не встигаєш відсторонитися. Тобі передається ця паніка.

Контролювати емоції — не означає їх пригнічувати. Це радше про здатність зупинитися і чесно відповісти собі: "Що я зараз відчуваю? І чому?" А ще — дозволити собі пережити це почуття, але не зірватися. Бо якщо ти керуєш емоцією, а не вона тобою — ти вже на крок попереду натовпу.

Мовчання — теж позиція. Іноді дуже мудра

Є такі моменти, коли тебе провокують: словом, жестом, натяком. І здається, що треба одразу відповісти. Але ні. Мовчання — це не поразка, а свідомий вибір. Особливо коли бачиш, що сварка — це чужий сценарій, у якому тобі відвели роль "емоційної мішені".

Тут важливо не переплутати: іноді дійсно треба виступити, сказати, заявити про себе. Але в багатьох ситуаціях вигідніше просто зберегти енергію. Бо кожен конфлікт — це витрата сил. А вміння уникнути зайвої сварки — теж ознака сили. Просто іншої, більш тихої, але глибшої.

Довіра до себе — щит проти маніпуляцій

Коли ти сам не знаєш, чого хочеш — інші дуже швидко "пояснять", що тобі потрібно. І тут ти або йдеш на повідку, або починаєш сумніватися в усьому. А суспільство, скажімо чесно, — не завжди доброзичливе. Воно бачить невпевненість, і часто цим користується.

Тому навіть якщо ти не на 100% впевнений — тримай курс. Довіряй своєму рішенню, доки сам не побачиш, що треба змінити напрям. Бо міняти думку через кожен чужий аргумент — це як плисти човном у шторм без керма. І так, без фанатизму. Гнучкість — це добре. Але не тоді, коли тебе просто кидає хвилями чужих думок.

У світі, де щодня щось кричить, вимагає, нав’язує, найважче — це зберегти тишу всередині себе. Там, де чутно власний голос. Бо саме він — єдина орієнтира, яка не зрадить, навіть коли довкола — суцільний натовп.

Джерело: 5692.com.ua

У Синельниківському районі Дніпропетровської області сталося жорстоке вбивство. Як повідомили в обласній поліції, під час спільного дозвілля між двома знайомими виник конфлікт на ґрунті ревнощів, який завершився трагедією — один із чоловіків до смерті забив іншого дерев’яною палицею.

Інцидент стався 19 травня. За попередніми даними, сварка між чоловіками швидко переросла у фізичну сутичку, в результаті якої 42-річний потерпілий отримав численні травми та загинув на місці події.

Правоохоронці Синельниківського районного управління встановили особу нападника — ним виявився 29-річний житель того ж населеного пункту. Його затримали відповідно до ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Того ж дня, за погодженням із Синельниківською окружною прокуратурою, слідчі повідомили затриманому про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України — умисне вбивство. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років.

Наразі триває досудове розслідування.

Джерело: 5692.com.ua

Колір у домі — це не просто "щось гарне на стінах", це — атмосфера, яка або заспокоює, або, навпаки, діє на нерви. Не дарма психологи давно б’ють у дзвони: те, як ми фарбуємо кімнати, впливає на наш внутрішній стан. Наприклад, дослідники Ендрю Еліот і Маркус Майєр виявили цікаву штуку: червоний може підкидати стресу, а ось зелений, білий чи бежевий — заспокоюють. То які кольори справді діють як домашній антидепресант? Розбираймося.

Сіро-блакитний — як подих свіжого повітря

Такий відтінок — щось середнє між небом і туманом на ранок. І саме він, кажуть психологи, допомагає "підлатати" нервову систему. Особливо доречно виглядає в спальні чи ванній — там, де хочеться тиші. Але! Не варто з ним переборщувати. Якщо все буде однотонно-блакитне — вийде не затишок, а щось депресивне. Краще комбінувати з білим, світло-зеленим або бежевим — тоді вийде збалансований інтер’єр, ніби ковток м’ятного чаю.

Синій — спокій моря у вас вдома

Здається, у кожного є якісь приємні спогади, пов’язані з морем. Синій — це саме та асоціація. Він холодний, стриманий, але дуже заспокійливий. За правилами фен-шую, це ще й символ мудрості. Дехто каже, що синій здатен знизити тиск і трохи приборкати паніку. Тож якщо після важкого дня хочеться просто впасти на диван і не думати — цей колір вам у поміч.

Лавандовий — затишок і антиапетит в одному

Лавандовий — це не просто гарно. Це ще й колір, який працює як візуальний антистрес. До речі, його часто обирають ті, хто мріє схуднути. Не жарт: цей відтінок приглушує апетит. Тож кухня в лавандових тонах — і приємно, і функціонально. Але не варто перетворювати всю квартиру на поле лаванди. Додайте трохи жовтого, білого чи навіть шоколадного — і простір заграє по-новому.

Світло-сірий — універсальний фон для спокою

Якщо хочеться чогось максимально нейтрального — світло-сірий саме те. Він не дратує, не тисне на очі і взагалі виглядає спокійно. Можна зробити його фоном, а потім гратися з акцентами: додати сині подушки, білі меблі, картини з ніжними деталями. І от уже кімната виглядає дорого, але не пафосно.

Ніжно-рожевий — мрійливість без перебору

Уявіть собі рожеві хмари, зефір чи персиковий схід сонця. Такий ніжно-рожевий тон — це про щось затишне і ніжне. Підходить для дитячої, спальні чи навіть ванної. Але щоб усе не виглядало, як у кімнаті принцеси, треба додавати щось стриманіше: сірий, білий або бежевий. І тоді це вже не казка, а витонченість.

Світло-зелений — як ранкова прогулянка в парку

Колір весни — от що це таке. Психологи часто радять його для тих, хто втомився і хоче перезавантажитися. Він піднімає настрій, надихає на щось нове. Але тут є нюанс: якщо все зробити в зеленому, стане трохи нудно. Додайте до нього світло-блакитні або бежеві елементи, і тоді вийде не лісова гуща, а світлий луг із простором для дихання.

Бежевий — тепло і спокій без зайвих слів

Це як м’який плед після важкого дня. Бежевий — простий, затишний, ідеальний для фону. Він не відволікає, не напружує. Можна зробити бежевими стіни, підлогу, стелю, а потім додати яскраву картину чи незвичну вазу — і вже є характер. Або навпаки: яскраві меблі на фоні м’яких бежевих стін. У будь-якому випадку — працює.

Кольори — це не просто фарби. Це настрій, ритм дому і наше з вами самопочуття. Тож перед тим, як братися за ремонт або змінювати щось у квартирі, подумайте: "А що саме я хочу відчути в цій кімнаті?" Бо правильний відтінок — це не про моду. Це про комфорт.

Джерело: 5692.com.ua

У природі свої правила, і не завжди вони на користь навіть тваринам. Весна, літо, зелень, цвітіння — усе це здається святом життя. Але якщо ви помічаєте, що ваш пес починає свербіти, чухатись або плакати очима — можливо, мова йде не просто про пил чи бруд. А про справжню алергічну реакцію. Так-так, сінна лихоманка — це не тільки людська проблема.

І якщо у людей усе більш-менш зрозуміло: антигістаміни, окуляри, мазі — то чотирилапі друзі самі собі допомогти не можуть. Тут усе на нас. А от як саме — розберімось разом.

Як проявляється сінна лихоманка у собак

Це не завжди очевидно. Собака ж не скаже: "Мене щось дратує". Але деякі симптоми настільки виразні, що пройти повз — важко:

• Почервоніння очей та сльозотеча. Іноді з прозорими виділеннями, іноді — більш схожими на слиз. Погляд стає втомленим, ніби після безсонної ночі.
• Свербіж у вухах. Якщо пес регулярно трясе головою або не дає спокою власним вухам — це не просто каприз. Може бути запалення.
• Нав’язливе вилизування лап. Особливо після прогулянки. Іноді — аж до появи подразнень. Це не "гігієна", це спосіб зняти дискомфорт.
• Постійне чухання тіла. Чухає боки, гризе лапи, чухає морду… Такий стан точно не в нормі. Часто супроводжується подразненнями чи лупою.

Що робити, якщо підозрюєте алергію

Перше і головне — не панікувати. Але й не чекати, що "саме пройде". Алергії у собак можуть мати багато причин, тому без ветеринара — нікуди.

До речі, британська організація Woodgreen, що займається допомогою тваринам, радить звертатися до спеціалістів при перших симптомах. Бо алергія на пилок може дуже нагадувати інші реакції — наприклад, на укуси бліх або плісняву.

Що можуть запропонувати в клініці:

• антигістамінні (але спеціальні, для собак — не для людей!);
• лікувальні шампуні, очні краплі чи спреї;
• іноді — навіть ін’єкції, якщо стан складніший.

Варто обговорити всі варіанти, бо самолікування — тут геть не варіант.

Як полегшити життя собаці під час сезону пилку

І навіть якщо вже підібрані ліки — побутові дрібниці теж мають значення. Бо алергенів навколо багато, і чим менше їх буде біля пса — тим краще.

Ось кілька речей, які справді можуть допомогти:

• Прання лежака та ковдр при 60°C. Це знищує не лише пилок, а й можливі грибки.
• Обтирати шерсть та лапи після кожної прогулянки. Можна вологими серветками або просто змоченим рушником.
• Регулярне купання. Не щодня, але достатньо часто, щоб змити накопичені подразники.
• Уникати прогулянок, коли рівень пилку особливо високий. Зазвичай це ранній ранок або час після дощу, коли пилок активно переноситься вітром.

Словом, уважність і турбота — найкраща профілактика. Бо хоч пес і не скаже, що йому погано, але покаже — якщо ви будете придивлятись. А ще — не ігноруйте ці сигнали. Бо сінна лихоманка — це не просто "дрібниця" на весну. Це дискомфорт, який може перетворитись на хронічну проблему, якщо не звернути увагу вчасно.

Джерело: 5692.com.ua

Серед розмаїття баночок і тюбиків, які нам нав'язують з екранів, іноді варто зупинитися. Подивитися навколо. Бо поки косметологія вигадує нові ін'єкції та формули, у нас під руками — абсолютно проста, але потужна річ. Насіння льону.

Цей продукт здається скромним. Невеличке насіння, яке можна купити в будь-якій аптеці чи супермаркеті. Але за своєю дією — це справжній дар природи, особливо якщо мова про шкіру обличчя. Багато хто не вірить, що щось подібне може дати ефект підтягнутої, гладенької шкіри. Але варто спробувати один раз — і починаєш дивитися на речі по-іншому.

Чому льон — не просто "травичка з дачі"

Здається, ну що в ньому такого? Насіння і насіння. Але якщо заглянути глибше — це справжній коктейль краси:

• омега-3, -6 і -9 жирні кислоти (шкіра просто "п'є" їх),
• вітаміни від А до К (в буквальному сенсі),
• мінерали — магній, калій, кальцій (так-так, і для м'язів обличчя також),
• рослинні білки (як той будівельний матеріал для клітин),
• ефірні олії й клітковина.

Комбінація цих речовин працює як інструмент з реставрації: живить, зволожує, підтягуючи шкіру, ніби ви тільки вийшли з хорошого спа.

Домашній "ботокс", якому не страшна ні криза, ні дефіцит

Рецепт — простіший не буває. Але ефект — наче після косметолога.

Що потрібно:

• 3 столові ложки насіння льону,
• 300 мл чистої води.

Що робимо:

• Засипаємо льон у каструльку, заливаємо водою.
• Ставимо на плиту, доводимо до кипіння.
• Проварюємо хвилин 3–4, поки з'явиться гелеподібна рідина.
• Даємо трішки охолонути — і наносимо на обличчя.

Як наносити?

Обов’язково — знизу вгору. Від підборіддя — до чола. Рухи мають бути плавні, ніби ви малюєте собі нове обличчя.

І ще: не варто в цей час ходити по хаті чи намагатися щось паралельно готувати. Лягайте. Серйозно. Просто закрийте очі, розслабте м'язи обличчя, дайте шкірі спокій.

10 хвилин — і змийте теплою водою. Бажано не терти, а акуратно змивати, як дорогоцінну сироватку.

Якщо хочеться результату надовго

Маску можна робити раз на тиждень, якщо хочете просто підтримувати стан шкіри. А от коли зморшки вже "просигналили", що їм добре вмощуватися — тоді краще робити кожні 2–3 дні.

Щоб ефект був відчутний не на словах, а в дзеркалі — спробуйте додати самомасаж обличчя. Руки, як відомо, — найкращі інструменти. Особливо якщо робити масаж по цій лляній масці: лімфа розганяється, обличчя не набрякає, а колір — ніби після гарного відпочинку.

Ми часто довіряємо лише тому, що складне, дороге й "сертифіковане". Але іноді найкращі речі — під носом. Маска з насіння льону не зробить вас іншою людиною. Вона просто нагадає шкірі, якою вона була — пружною, чистою, живою. Іноді цього цілком достатньо.

Джерело: 5692.com.ua

Викидати косметику — завжди неприємно. Особливо ту, яку свого часу купили з надією: "Оце точно моє". Але пройшло кілька місяців — і ось вона вже лежить у шафці, наче спогад про косметичні помилки. Проте не поспішайте нести її до смітника. Якщо термін придатності минув або засіб просто не підійшов — це ще не кінець історії. Деякі з цих баночок можуть послужити інакше. І не лише на обличчі.

Пудра: не лише для обличчя

Здавалося б, стара пудра — кому вона потрібна? Але не все так просто. У ній, як правило, повно мінералів, які гарно вбирають вологу. Отож, якщо у вас є ділянки тіла, які частенько пітніють — наприклад, під пахвами, на стегнах чи під грудьми — ця пудра може стати справжнім порятунком у спеку. Просто нанесіть її на шкіру — і буде комфортніше.

А ще з неї виходить цілком пристойний сухий шампунь. Так-так, якщо вже зовсім ніколи мити голову, можна притрусити пудрою корені, трохи втерти — і розчесати. Волосся матиме значно охайніший вигляд. Щось на кшталт "екстреної гігієни".

Тонік для обличчя: антисептик під прикриттям

У більшості тоніків є спирт — а отже, ними цілком можна дезінфікувати. Приміром, руки чи навіть екран телефону. Бачили, як швидко забруднюється сенсор смартфона? Один-два рухи ватним диском із тоніком — і вже блищить. А ще ним можна протерти клавіатуру або мишку. Не гірше за спеціальні засоби.

Рідина для зняття лаку: несподівано універсальна

Цей засіб, здається, завжди трохи смердючий, але часом незамінний. Якщо він уже став "простроченим", не поспішайте виливати. Змішайте з теплою водою — і от вам рідина для чищення кахлю у ванній. Жирні плями, залишки косметики чи засобів — усе зникає, як і не було.

А ще вона рятує, коли пальці прилипли до чогось на кшталт суперклею. Намочили, потримали кілька секунд — і все відпало. Головне — потім добре помити руки з милом, бо запах ще той.

Зволожуючий крем: друг для взуття і сумок

От не пішов крем на обличчя — буває. Але якщо це не кислота і не щось зовсім специфічне — то на шкіряних речах він може відпрацювати на "відмінно". Протріть кремом улюблену сумку або туфлі — і побачите, як шкіра "оживає", стає м’якшою й блискучішою. Це, до речі, добре працює і з ременями чи гаманцями. Лайфхак, який рятує речі, що вже мали йти на дно шафи.

Бальзам для губ: не лише для губ

Тюбик бальзаму, якого вже не хочеться наносити на губи, не обов’язково викидати. Вазелінова текстура може врятувати кінчики волосся — особливо якщо вони сухі або посічені. Наносите трохи на пальці, розтираєте — і проходите по кінчиках. Не переборщіть, бо жирності буде більше, ніж треба.

А ще таким бальзамом добре змащувати дверні петлі або блискавки, які заїдають. Справді. Пройшлись туди-сюди — і скрип зник.

Лак для волосся: пухнастим господарям на допомогу

Ті, у кого є тварини, знають: шерсть — усюди. Але тут на сцену виходить лак. Змочіть стару тканину або рушник лаком і пройдіться по улюбленому пледі чи дивану. Шерсть збирається, ніби її магнітом тягне. А ще утворюється тонка плівка, яка зменшує статичну електрику — тож далі шерсть менше "прилипає".

Косметична олія: блиск для раковини

Навіть стара косметична олія може потішити — не вас, так принаймні вашу кухню. Капнули кілька крапель на ганчірку, протерли нержавійку в раковині, а потім — паперовим рушником. І раковина блищить так, що можна дивитись, як у дзеркало. А ще поверхня довше залишається чистою — олія створює захисну плівку.

Косметика, як і все в нашому домі, не обов’язково мусить закінчувати свій шлях на смітнику. Часто вона ще здатна послужити — просто інакше. Трохи фантазії, трохи практики — і баночка, яка здавалася "відпрацьованою", перетворюється на корисну річ у новому контексті. Дбайливе ставлення до речей — це не лише економія, а й частинка поваги до власного побуту.

Джерело: 5692.com.ua

Дитяча шкіра — як тоненький аркуш паперу: ніжна, вразлива, легко дратується від найменших подразників. І часто ми, дорослі, навіть не здогадуємось, що причина висипки чи лущення — не в їжі, не в кремах, а в тому, як і чим ми перемо одяг. Прання дитячих речей — це не просто побутова рутина. Це — про турботу, про запобігання, а іноді й про захист здоров’я. Тому давайте розберемось без зайвих гасел, просто й по-людськи — як правильно прати дитячий одяг, щоб уникнути неприємностей.

Чи треба прати новий дитячий одяг? Однозначно — так

Навіть якщо ви щойно витягнули бодік із фірмового пакета — не поспішайте його одягати на малюка. Здається, нова річ, ще з біркою… Та за плечима в цього одягу вже чималенький шлях: фабрика, склади, перевезення, магазин. Хтось його торкався, приміряв, можливо, навіть падав на підлогу.

А що вже казати про покупки з секонд-хенду. Тут питання навіть не стоїть — прати треба обов’язково. До речі, є один перевірений рецепт, який допомагає як слід дезінфікувати такі речі:

• Підігріти 5 літрів води до гарячого стану
• Додати туди 2 столові ложки кухонної солі
• Влити 100 мл звичайного столового оцту
• Замочити речі на 30–60 хвилин
• Добре прополоскати під проточною водою

А якщо ви — з тих мам, які хочуть "по-дідівськи", — ніхто не забороняє ще й виварити. Це, до речі, непогано працює, якщо тканина дозволяє.

Чому дитячі речі не можна прати разом із дорослими

І ні, це не примха. Просто дорослий і дитина — це два різних світи. У дорослого — інший склад поту, інша мікрофлора, більше жиру на шкірі. Малюк цього ще не має. І якщо змішувати речі в пранні, то разом із запахом кондиціонеру в тканину може "перекочувати" щось не дуже корисне.

До того ж, для прання дитячих речей зазвичай використовують щадні засоби, без ароматизаторів і барвників. А дорослий порошок часто має зовсім інший склад — агресивніший. Навіщо ризикувати?

Господарське мило — старе добре рішення

Цей спосіб перевірений десятиліттями. Наші бабусі ще не мали ніяких суперпорошків, але ж якось справлялись? Та й шкіра у дітей була здорова, без всіляких дерматитів.

Секрет простий: звичайне господарське мило — без запаху, без кольору, без хімії. Ним можна і точкові плями виводити, і повністю прати одяг. Особливо зручно, якщо малюк забруднив щось невелике — повзунки чи шапочку.

Прання руками: коли і як краще

Іноді не хочеться запускати машинку заради кількох дрібниць, а іноді — просто потрібно щось випрати терміново. В такому випадку ручне прання — цілком доречне. Ось що варто врахувати:

• Одяг бажано прати в рукавичках (щоб не сушити руки)
• Вода має бути гарячою — до 70°C
• Мило або дитячий порошок — у помірній кількості
• Замочуємо десь на 15 хвилин, потім перемо вручну
• Обов’язково полощемо в кількох водах — спочатку гарячій, далі — трохи прохолоднішій

Головне — не залишати в тканині навіть натяку на піну. Бо те, що дорослий не помітить, дитина — відчує.

А машинка? Так, можна. Але з умовами

Автоматичне прання — це зручно. Але тільки якщо підходити до цього з головою. Наприклад:

• У барабан не варто кидати одразу і дитячі бодіки, і дорослі джинси
• Не періть у цій самій машинці коврики, кеди й тому подібне
• Дитячі речі — окремо. І крапка

Температурний режим теж має значення:

• Бавовна світлих тонів — до 90°C
• Усі інші тканини — 60–70°C
• Обов’язкове подвійне полоскання
• Без кондиціонера — просто ні
• Лише гіпоалергенні засоби

А якщо щось зовсім посіріло чи пожовтіло — можна відбілити. Але тільки без хлору. Бо замість чистоти отримаєте проблеми зі шкірою.

Турбота про дитячий одяг — це не просто про чистоту. Це про відповідальність. Бо навіть дрібниці — як непомітна плямка чи залишки мила — можуть стати причиною великого клопоту. Іноді краще витратити зайвих 10 хвилин, але бути впевненим, що шкіра вашої дитини у безпеці.

Джерело: 5692.com.ua