Уявіть собі: ваша дитина бере до рук смартфон, заходить у соцмережу — і бачить усе, що тільки можна (і не можна) побачити в інтернеті. Саме такою реальністю стурбовані уряди Франції, Іспанії та Греції. Вони серйозно задумались, чи не варто перекрити дітям доступ до соцмереж, якщо ті ще не досягли певного віку. І, схоже, вже готують ґрунт для змін.

За кулісами готуються важливі нововведення. Міністри цифрових справ цих трьох країн об'єдналися, щоб ще до 6 червня — дати зустрічі з іншими представниками Євросоюзу — вийти з узгодженою позицією. Мова йде не просто про рекомендації, а про чітке законодавче зобов’язання.

Що саме планують

Кожен пристрій, який підключається до інтернету, має мати вбудовану технологію перевірки віку. Ніяких "просто натисни, що тобі вже 18" — усе серйозно.

Соцмережі зобов’яжуть розробити дизайн, який враховує вік користувачів. Тобто — менше спокусливих сповіщень, спливаючих вікон, нескінченного скролу й автоматичних відео, які затягують, як трясовина.

Контент має стати менш агресивним та нав’язливим — хоча як це реалізувати технічно, поки до кінця не зрозуміло.

Чесно кажучи, це може стати болючим ударом по соцмережам, які звикли тримати підлітків у своїх тенетах 24/7. До речі, у Bloomberg припускають, що такий крок може викликати неабияке обурення в США. Чому? Бо адміністрація Дональда Трампа дуже навіть не проти близьких контактів із людьми, що стоять за кермом найбільших платформ — Ілоном Маском (X) та Марком Цукербергом (Meta).

А тепер — трохи ширше

У Флориді, наприклад, губернатор Рон Десантіс уже зробив хід конем. Він підписав закон, який прямо забороняє дітям створювати акаунти в соцмережах. Причина — дуже проста: соцмережі, за його словами, мають токсичний вплив на психіку дітей. І батьки мають отримати хоч якийсь важіль впливу на те, що споживає їхня дитина в інтернеті.

Але США — не єдині в цьому русі.

В Албанії TikTok отримав рік "відпустки". Його тимчасово заблокували через те, що, мовляв, платформа підігріває насильство, булінг і взагалі стає майданчиком для токсичних тенденцій — особливо серед підлітків.

Австралія ж пішла ще далі: уряд готує закон, який дозволить користуватись соцмережами тільки з 16 років. І не просто так — платформи, які не виконають цю вимогу, отримають солідний штраф.

Отже, маємо цілу хвилю глобальних ініціатив. Здається, світ потроху починає усвідомлювати: поки ми зайняті дорослими справами, діти тонуть у нескінченному потоці відео, контенту й сповіщень, що бомбардують їхній мозок щодня.

Чи буде в цих змінах сенс — покаже час. Але перший дзвіночок уже продзвенів гучно.

Джерело: 5692.com.ua

У межах реалізації молодіжної політики у Кам'янському заснували Об’єднання учнівського самоврядування — новий підрозділ Молодіжної ради, до якого увійшли представники шкіл громади.

Така ініціатива відкриває молодим людям більше можливостей для участі в житті міста, реалізації ідей, формування лідерських навичок і громадянської свідомості. Об’єднання діє у тісній співпраці з Молодіжною радою, управлінням молоді та спорту, а також департаментом освіти. Його завдання – стати майданчиком для формування молодих лідерів, створення цікавих соціальних проєктів, побудова партнерства між школами.

Сьогодні мер Кам'янського Андрій Білоусов у сесійній залі міської ради привітав учасників об’єднання та вручив їм посвідчення. Понад 20 учнів стали першими представниками цього формату самоврядування. Вони братимуть участь у проєктах, що стосуються освіти, культури, шкільного середовища, відвідуватимуть форуми та просвітницькі заходи, навчатимуться ініціювати та впроваджувати зміни у своїх навчальних закладах і громаді.

У нашому місті зростає дуже талановита, активна та небайдужа молодь. Створюємо усі умови для її розвитку, адже саме ці юнаки та дівчата вже сьогодні впливають на зміни в місті та визначають, яким воно буде завтра, – додав міський голова.

Джерело: 5692.com.ua

У наш час гарні овочі — не завжди добрі. Яскраві, блискучі, мов з реклами — але за цим фасадом іноді ховається не користь, а справжня пастка для здоров’я. Бо якщо в них — нітратів більше, ніж насіння в кавуні, то замість салату можемо отримати легке чи й не дуже отруєння. А це вже не жарт.

Отже, як звичайній людині, яка не носить в кишені нітратомір, відрізнити хороші овочі від "перегодованих"? Спробуємо розібратись просто і по-людськи.

Чому занадто "ідеальні" овочі викликають підозру

Ви, мабуть, не раз помічали на прилавках такі овочі, що хоч на обкладинку журналу став. Глянцеві, наче їх хтось полірував. Огірки — рівненькі, темні, без жодної цятки. Помідори — великі, гладенькі, як намальовані. І все б добре, та коли овоч виглядає краще, ніж у бабусі на городі — варто насторожитись.

Усе, що росте природно, рідко буває "ідеальним". Десь плямка, десь тріщинка. А тут — стерильно і неприродно. Здається, ніби не на грядці виросло, а з лабораторії втекло.

Де найчастіше ховаються нітрати

Помідори:

Якщо при розрізі ви бачите всередині щось на кшталт білих прожилок, м’якуш блідий, а шкірка — аж занадто товста — будьте обережні. Це не обов’язково означає "отрута", але сигнал доволі чіткий. Такі томати часто вирощуються швидко, з добривами "по максимуму", щоб були великі та міцні.

Що можна зробити? Перед споживанням хоча б на пів годинки залишити в холодній воді. Так, частина нітратів "відійде". А ще краще — не їсти їх сирими, а трохи підсмажити, запекти чи хоча б ошпарити. Теплова обробка — простий, але дієвий спосіб знизити ризик.

Огірки:

Здається, простіший овоч — не вигадаєш. Але й тут є свої хитрощі. Занадто темно-зелений колір — це, як не дивно, тривожний дзвіночок. Природні огірки, що росли без надміру добрив, мають більш м’який, трав’янистий відтінок. І ще: якщо огірок гірчить, це може бути не тільки через сорт. Надлишок нітратів теж дає такий смак.

Декілька порад, які працюють "на око"

Ось кілька способів, які допоможуть зорієнтуватись навіть без хімічного аналізу:

• Розмір і форма. Надто великі овочі з однаковою формою — часто результат стимуляторів росту. Природа не фабрика.
• Колір. Яскравість — не завжди чесність. Занадто насичений колір, особливо якщо виглядає “штучно” — привід задуматись.
• Смак. Так, спробувати на ринку не завжди вийде. Але якщо вдома огірок гірчить, а помідор "порожній" на смак — краще такий овоч не давати дітям і не вживати сирим.
• Запах. Справжні овочі мають запах. Особливо в сезон. А якщо нюхаєш — і нічого? То це вже сигнал.

Що робити з "підозрілими" овочами

Якщо вже купили, і сумніви беруть, не поспішайте викидати. Є кілька хитрощів:

• Вимочування у воді на 30–40 хвилин дійсно допомагає, особливо для помідорів.
• Очищення шкірки. У ній, як правило, найбільше нітратів. Огірки краще чистити повністю, навіть якщо шкірка не гірчить.
• Не змішувати з кисломолочним. Наприклад, салати зі сметаною — це вже навантаження на шлунок. Коли овочі — не найкращої якості, це може сприяти неприємним наслідкам.
• Не зберігати довго. Якщо овоч "важкий" на нітрати — він швидко втрачає форму, стає млявим. Ще одна підказка, до речі.

Чим насправді небезпечні нітрати

Вони, власне, не завжди "зло". У мікродозах — цілком допустимі. Але коли їх більше, ніж потрібно, організм починає відчувати це доволі швидко.Основні симптоми отруєння: слабкість, головний біль, нудота, у дітей — млявість, сонливість. У тяжчих випадках — блювання, судоми. І, що найнеприємніше, часто люди не одразу пов’язують це з овочами. Думають, що "щось не те з’їв". А воно — той "глянцевий" салат.

Що ще варто знати: сезонність має значення

Не дарма кажуть, що найсмачніші овочі — влітку. Бо саме тоді природа робить свою справу без зайвого втручання. А от ранньою весною чи глибокої осені — частіше зустрічається "теплична" продукція з прискореним ростом. Тут уже довіра до продавця має значення. Якщо купуєте на ринку — краще брати у знайомих бабусь, аніж у тих, хто просто "нагородив красоти".

Коли йдеться про їжу, особливо — для дітей чи літніх людей, обережність ніколи не буває зайвою. Здоров’я часто залежить не лише від продукту, а від уважності того, хто його обирає. І хоча без лабораторії не обійтись, очі, ніс і здоровий глузд — теж непогані інструменти.

Джерело: 5692.com.ua

Здається, що головне скласти НМТ, подати документи і чекати на зарахування. Але є ще одна обов’язкова "галочка", без якої двері в університет — зачинені. Йдеться про військово-обліковий документ.

Кожен хлопець, якому вже виповнилося 17, зобов’язаний додати до вступних документів ще й військовий — без цього зарахування просто не буде.

Єдине виключення — ті, хто народився у 2009-му або пізніше. У них ще попереду. А от усім іншим — треба встигнути все оформити.

Який саме документ підійде

Є два варіанти, як це зробити:

• старий-добрий паперовий військовий квиток чи приписне;
• або електронна версія з додатку "Резерв+".

Електронний документ має бути з QR-кодом — це обов’язково. І навіть якщо його роздрукувати, код все одно має скануватись. Просто картинка на папері не підійде.

До речі, отримати цифровий варіант можна через той самий застосунок або в ЦНАПі — через "Дію". Але тут нюанс: він дійсний тільки протягом року. Тобто, якщо ви отримали документ у 2024-му, а вступ плануєте в 2025-му — перевірте, чи не прострочився.

А паперові документи ще працюють?

Так, ті, що видані до квітня 2024 року, залишаються чинними. Але є один момент: деякі університети можуть захотіти саме електронну форму. Кожен ЗВО має свої правила — тому краще заздалегідь уточнити, що саме потрібно.

Ставати на облік — коли?

Хлопці мають стати на військовий облік у той рік, коли їм виповнюється 17. Не вісімнадцять, — саме 17. Це можна зробити в територіальному центрі комплектування (тобто в колишньому військкоматі) або навіть автоматично, наприклад, під час оформлення паспорта.

А що, якщо ви живете за кордоном? Теж не обійдеться без обліку. Через консульство дані передають до електронного реєстру, тож у базі ви все одно з’явитесь — навіть не повертаючись в Україну.

А якщо не встиг отримати документ…

Буває, що все зробив, але — не встиг. Наприклад, комісія затрималася, медичний висновок завис… У такому разі вступник може надати письмове зобов’язання, що передасть документ пізніше — у чітко встановлені строки, які визначить заклад освіти.

Просто з порожніми руками приходити не можна — потрібно хоч якась офіційна дія, інакше зарахування буде під великим питанням.

На останок…

Усі хлопці з 17 років мають подавати військовий документ для вступу.

Приймають паперову та електронну версію — але краще перевірити вимоги конкретного ЗВО.

В електронному документі обов’язковий QR-код.

Облік починається з 17 років — не раніше, не пізніше.

Навіть за кордоном — на облік усе одно можуть поставити.

Якщо не встигли отримати документ — треба дати письмове зобов’язання й донести його пізніше.

І не відкладайте це на останній день. Бо не так страшна вступна кампанія, як черги в ТЦК у липні.

Джерело: 5692.com.ua

Чистий лист для духовки — це не просто про естетику. Це ще й про безпеку їжі, смак страв і навіть про наш настрій на кухні. А тепер уявіть, як щось пригорає на старому жирному нагарі… Не надто апетитно, правда ж? І хоча здається, що відмити той лист — справа нереальна, насправді все не так драматично. Потрібно тільки знати правильний підхід.

Як насправді легко відмити брудний лист із духовки

Коли лист для запікання покривається жиром, як старе вікно пилом, готувати на ньому — наче розкладати канапки на газеті: наче можна, але не хочеться. Особливо якщо ви любите готувати "здорово і без зайвого", а не щось там у фритюрі.

До речі, улюблена помилка — думати, що все відмиється одним махом. Ага, якби ж то. Насправді, той жир — не просто шар бруду, а свого роду історія всіх ваших кулінарних подвигів. І вона, як архів, добре тримається.

Сода: маленький герой на кухні

Не недооцінюйте соду. Вона не лише для випічки чи холодильника. Якщо змішати її з краплею звичайного миючого засобу або навіть з натертим господарським милом — отримаємо потужний засіб. Прямо-таки "домашній комбо-зброяр".

Після цього — натираємо лист, залишаємо на пів годинки і даємо хімії попрацювати. Потім — вода, губка, і оп — як новенький (ну або принаймні ближче до того, що було на старті).

Тепло — наш союзник

Один із несподівано ефективних трюків — "відпарити" бруд. Звучить як щось із салону краси, але ні — це все ще про лист. Просто наливаєте дві склянки води прямо в середину листа, додаєте трохи рідкого мила й ставите все це "добро" в духовку.

Температура — до 100 °C, і нехай там усе покипить хвилин 15–20. Потім — чекаємо, поки охолоне (бо обпечена рука ще нікому не допомогла), і змиваємо те, що розм’якло.

Нашатир — не для слабкодухих, але дієво

Цей спосіб — для терплячих. Беремо губку, змочуємо в нашатирному спирті й наносимо на лист. Бажано при цьому не дихати на повні груди — запах той ще. Але дієвий.

Після цього — залишаємо лист "під настоєм" на ніч, а зранку просто змиваємо. І, чесно кажучи, вигляд стає на порядок кращим. І головне — без надриву й скребків.

Кілька дрібних зауважень

• Якщо на листі є тефлонове покриття — обережно, абразиви тут не друзі.
• Не залишайте соду на довго — може лишити слід.
• Якщо ви давно нічого не чистили — доведеться повторити процедуру двічі.

Ми рідко задумуємось, але навіть такі дрібниці, як чистий лист для запікання, можуть впливати на якість їжі, наші звички та навіть бажання готувати. Це не просто прибирання — це повернення контролю над побутом. Іноді достатньо однієї чистої речі, щоб відчути — все в порядку. Хоч на кухні.

Джерело: 5692.com.ua

Коли бачите в когось на підвіконні склянку з сіллю, не поспішайте жартувати чи крутити головою. Це не про чаклунство і точно не про обереги від нечистої сили. Швидше навпаки — це про холодну логіку й турботу про житло.

Якщо коротко: сіль працює як природний осушувач. Ніякої містики, лише фізика — вона вбирає вологу з повітря так, як губка вбирає воду з кухонного столу. І це — реальний спосіб позбутися проблем із вогкістю, які псують не лише шпалери, а й здоров’я.

Звідки береться волога, і чому це проблема

Восени та взимку — особливо. Вікна вранці "плачуть", кути темніють, на стінах з’являється підозрілий наліт. Якщо ще й на кухні часто вариться щось гаряче, а у ванній постійно пара, волога накопичується миттєво.

На перший погляд — ну, що такого. Але з часом це переростає в грибок, затхлий запах і ті самі алергії, які ми потім довго лікуємо. У мене в знайомої через таку банальну проблему почалися часті застуди в дитини — виявилося, справа була у спорах плісняви під вікном.

Як звичайна сіль рятує ситуацію

Все дуже просто: беремо звичайну кухонну сіль, насипаємо у склянку або баночку — і ставимо туди, де накопичується найбільше вологи. Найчастіше — це:

• підвіконня у спальні (особливо над батареєю);
• ванна кімната;
• балкон, якщо він засклений;
• кухня, де постійно щось кипить.

Сіль починає "тягнути" воду з повітря. Ви навіть помітите, що вона стане вологою, трохи злежиться або навіть зіб’ється в грудочки. Це означає, що вона працює.

А що далі — викидати

Та ні. Якщо хочеться зекономити, сіль можна просто підсушити. Насипаєте на деко, ставите в духовку — 15–20 хвилин, і вона знову як нова. Потім назад у склянку — і знову на чергування.

Це не тільки економно, а ще й екологічно. Не треба купувати дорогі осушувачі або якісь хімічні штуки з магазинів.

Маленький бонус: ароматизатор із солі

До речі, якщо лишилися дерев’яні палички від аромадифузора — не поспішайте викидати. Є один лайфхак:

• Насипаєте півсклянки солі,
• Додаєте трохи кондиціонера для прання (буквально на палець вище рівня солі),
• Вставляєте палички — і все.

Отримуєте простий ароматизатор, який не потребує ні електрики, ні зайвих грошей. І пахне не гірше за магазинні аналоги.

Можна сміятись із "дідівських" методів, але іноді вони працюють краще за дорогі засоби з реклами. Сіль — проста, дешева, і, як виявилося, дуже дієва у боротьбі з вологістю. Це не магія, а здоровий глузд.

Джерело: 5692.com.ua

Кішка в домі — це не просто домашній улюбленець, а окрема особистість. Іноді навіть занадто незалежна. У той час, як частина котів із задоволенням мурчить на колінах, є породи, які звикли жити за власними правилами — і ні на крок не поступаються. Це не примха чи "поганий характер". Це справжній характер — складний, сильний, іноді непередбачуваний. Але в тому й особлива принада таких котів: вони не для всіх, і точно не для тих, хто чекає абсолютної слухняності.

Кішки, які не грають за чужими правилами

Вибухова енергія в тілі міні-леопарда

Якщо в хаті з’являється бенгальська кішка, приготуйтеся до справжнього шоу. Спокій? Це не про неї. Вона — як буря в тілі хижака: швидка, розумна, вперта. І, чесно кажучи, якщо вона щось вирішила — переконати її буде майже нереально.

Бенгали не визнають жодних авторитетів — навіть якщо ви той, хто їх годує. Усе має бути по-їхньому, бо інакше почнеться активна котяча "революція". До речі, мовчазними їх теж не назвеш: можуть "балакати" з вами годинами, вимагаючи уваги або висловлюючи своє незадоволення.

Але якщо знайдете з нею спільну мову — це буде не просто кішка, а справжній компаньйон, вірний і розумний. Один із тих, хто не зраджує.

Сіамська "актриса": сцена, драма, і тільки її сценарій

Сіамська кішка — це не просто характер, це театр одного актора. Все має бути за її сценарієм. І якщо щось пішло не так — чекайте драми. Може ображено мовчати, а може влаштувати концерт із нявкання і гострого погляду, який, здається, пронизує наскрізь.

Так, вона прив’язується до людини. Дуже. Але — до однієї. Усі інші для неї можуть лишитися просто "фоном". І ще: ніжності від неї ви отримаєте лише тоді, коли вона сама цього захоче. Не раніше.

Її емоції щирі, майже людські. Та й ображається вона по-справжньому. Якщо грубо з нею — не чекайте, що забуде. Не з тих.

Зовні простий, а всередині — справжній хижак

Курильський бобтейл — виглядає досить скромно, але характер у нього… ух! Ці коти не грають у "домашніх лапочок". Вони — з породи мисливців, які звикли вирішувати самі, що робити і коли.

Вони розумні, але й дуже вперті. Якщо не хочуть слухатися — не будуть. І точка. А ще — встановлюють власні правила в хаті: що їм дозволено, а що — краще вам не чіпати.

Проте є один момент: якщо бобтейл вважає вас "своїм", він піде з вами хоч на край світу. Його вірність нагадує собачу: мовчазну, міцну, без слів, але до глибини серця. З такими не сумно. Вони не про комфорт, вони про справжність.

У світі, де багато хто шукає зручних і м’яких рішень, ці кішки — мов нагадування: справжній характер не піддається дресурі. Він або є, або його немає. І якщо ви зустріли такого чотирилапого індивідуаліста — це не покарання, це честь. Бо не кожному дозволено стати другом сильного характеру.

Джерело: 5692.com.ua