Київ ламає сценарій Москви: Україна зірвала план путіна нажитися на іранському конфлікті

Росія розраховувала непогано підзаробити на тлі загострення на Близькому Сході. Але, схоже, цей план дав серйозну тріщину. Як пише The Telegraph, атаки українських дронів по нафтовій інфраструктурі РФ фактично зірвали можливість Кремля витиснути максимум із ситуації довкола Ірану.

Удари по нафті: не просто символічно

Йдеться не про одиничні прильоти. За останній час українські Сили оборони значно розширили географію атак – і це вже виглядає як системна кампанія. Причому б’ють не тільки по складах пального біля фронту, а й по великих нафтопереробних заводах у глибині Росії.

У підсумку маємо такий собі накопичувальний ефект: менше пального – складніше забезпечувати армію. І це, як не крути, впливає на хід бойових дій.

Кремль нервує і шукає гроші

Цікава деталь: на тлі цих подій з’явилась інформація про закриту зустріч Володимир Путін з російськими олігархами. За даними журналістів, там обговорювали фінансування війни.

Фактично це сигнал – економіка РФ починає відчувати тиск. І досить відчутний. Війна триває вже п’ятий рік, ресурси виснажуються, а тут ще й удари по ключових джерелах доходів.

Масштаби атак: цифри, які говорять самі за себе

Якщо подивитися на статистику, картина ще цікавіша:

  • за перші два місяці 2026 року – понад 40 ударів по території РФ;
  • це вдвічі більше, ніж за той самий період минулого року.

Тобто інтенсивність реально зросла. І це вже не поодинокі випадки, а чітка тенденція.

Порти і НПЗ під ударом

Окрема історія – атаки на ключові нафтові порти Росії на Балтійському морі. Йдеться про Приморськ і Усть-Лугу. Після ударів у березні вони змушені були призупинити відвантаження нафти.

За оцінками джерел Reuters, це фактично найбільший збій нафтового експорту РФ за сучасну історію. Паралізовано близько 40% потужностей – приблизно 2 мільйони барелів щодня.

Цифри серйозні. І наслідки, відповідно, теж.

Що з "Кінефом" і іншими заводами

Не обійшлося й без проблем на великих НПЗ. Наприклад, завод "Кінеф" – один із найбільших у Росії – знову зупинився після атаки. Причина банальна: пожежа та пошкодження ключових установок.

І це вже не вперше. За останні пів року підприємство кілька разів випадало з роботи.

Схожа ситуація і на інших об’єктах:

  • Саратовський НПЗ, який належить Роснефть, тимчасово зупинив прийом нафти;
  • ураження отримала єдина установка первинної переробки.

Ремонт, щоправда, обіцяють швидкий – приблизно тиждень. Але навіть такі паузи б’ють по загальній картині.

Удар у глибину: приклад Уфи

Окремо варто згадати атаку на "Башнефть-Уфанефтехим". Цей завод розташований аж за 1400 км від українського кордону.

Тобто дрони долітають дуже далеко. І це, м’яко кажучи, змінює уявлення про безпечні тилові регіони Росії.

Плюс цей НПЗ важливий для забезпечення російської армії пальним. Потужності – до 8 мільйонів тонн на рік.

Нафта, Іран і втрачені мільярди

До всієї цієї історії додається ще один фактор – конфлікт навколо Ірану. Після його початку ціни на нафту пішли вгору, і Росія теоретично могла добре заробити.

Навіть більше – щоденні доходи сягали приблизно 760 мільйонів доларів, а за березень – майже 24 мільярди.

Але є нюанс. Через удари по інфраструктурі ці можливості частково нівелюються. Бо продавати є що – а от із логістикою і переробкою вже не все так просто.

До речі, ще до загострення ситуації доходи від нафти й газу в РФ впали майже на половину, а дефіцит бюджету підповз до критичних значень.

Джерело: 5692.com.ua

Дипломатичний глухий кут: Зеленський пояснив, чому зупинилися мирні переговори

Президент Володимир Зеленський розповів, чому наразі немає навіть приблизної дати нових тристоронніх перемовин. Основна причина – безпекові обмеження з боку США та небажання Росії їхати до Вашингтона.

За його словами, ситуація виглядає трохи як глухий кут: одна сторона не може виїжджати, інша – не хоче приїжджати.

Фактор Близького Сходу і позиція США

У телемарафоні Зеленський пояснив, що американські переговорні групи зараз обмежені у пересуванні через загострення ситуації довкола Ірану. Фактично – вони не виїжджають за межі країни.

І тут виникає проблема:

США не готові працювати "в полі" російська сторона не погоджується на зустріч у Вашингтоні

У результаті все зависає. Переговори ніби й обговорюються щодня, але фізично зустрітися – не виходить.

Україна шукає майданчик

Київ у цій історії опинився в ролі того, хто намагається всіх звести за один стіл. І, як каже Зеленський, Україна готова практично до будь-якого варіанту.

Серед можливих локацій:

  • Туреччина;
  • Швейцарія;
  • країни Європи;
  • Близький Схід.

Тобто географія широка. Питання тільки – чи зійдуться всі сторони хоча б в одному місці.

Президент наголосив:

Ми готові до переговорів у будь-якій точці світу.

Контакти є, але прогресу мало

Цікаво, що робота все ж триває. Переговорні групи спілкуються щодня, обговорюють деталі, шукають компроміси.

Але є нюанс – без живої зустрічі це більше схоже на підготовку без фіналу. Основна перепона – саме безпекові правила американської сторони, які поки що ніхто не обійшов.

Додатковий тиск: політика і геополітика

Паралельно ситуація ускладнюється ще кількома факторами:

  • у Кремлі різко відреагували на ідею залучення ЄС до переговорів;
  • з’являються сигнали про зниження інтересу Дональд Трамп до процесу;
  • загострення на Близькому Сході відволікає увагу ключових гравців.

Усе це разом створює відчуття, що процес ніби є, але він постійно буксує.

Потреба у прямому діалозі з Вашингтоном

На цьому фоні Зеленський окремо підкреслив: є питання, які без особистої зустрічі з Трампом не зрушити.

Йдеться про теми, де потрібні швидкі політичні рішення, а не довгі дипломатичні листування. Тому Київ наполягає саме на прямому контакті на найвищому рівні.

Джерело: 5692.com.ua