Навколо шумить, тисне й накручує — новини, суспільство, рідні, навіть власні думки. Все це непомітно вганяє нас у стан, коли зранку хочеться не каву, а ковдру на голову. Але є й хороша новина: мозок не бетон. Його можна переробити, перепрошити, переосмислити. І зробити це не так уже й складно, якщо знати кілька трюків. Отже, як обійти внутрішнього буркотуна й налаштуватися на щось світліше?

Слова формують атмосферу думок

Що ми говоримо, те ми й думаємо. А іноді навіть навпаки — сказане змушує думки підлаштовуватись. Наприклад, якщо замість "мені знову не щастить" сказати "вийшло не так, як хотілось, але я розберусь", — це вже зовсім інша картина. І справа не в тому, щоб прикидатися веселим, коли все горить, а в тому, щоб не підкидати дров у вогонь негативу. Можна думати про проблеми, а можна — про варіанти вирішення.

Книжки як емоційний антисептик

Є книги, які зчитуються як настрій — буквально вдихаєш у себе нову ідею, й щось у тобі змінюється. Мотиваційна література, художка з глибоким підтекстом, біографії — все це дає альтернативну точку зору, ніби підказує: "а ще можна й отак". Не варто недооцінювати силу історії, яка потрапила вчасно. Інколи одна фраза з книги допомагає витягнути себе з болота, де ти вже, здавалося, загруз по шию.

Люди, які піднімають, а не тягнуть

Серйозно, зверніть увагу, з ким ви найчастіше розмовляєте. Є ті, після яких наче попилом накриває — поскаржились, побурчали, ще й трохи тривоги лишили на прощання. А є ті, хто навіть у складному знаходить щось хороше. Не обов’язково уникати песимістів, але якщо вибирати, з ким пити каву чи ділитися думками, — краще нехай це будуть люди, які не додають ваги на плечі. А знімають.

Не тримай все в собі — воно псується

Емоції мають здатність накопичуватись. І коли їх багато, вони прориваються в найнесподіваніші моменти. Хтось починає кричати на касира, хтось мовчки хворіє. Щоб не доходити до такого, треба давати вихід: побігати, поплавати, розібрати шафу, покричати в подушку — що кому підходить. Це не слабкість, а сервісне обслуговування для душі.

Минуле — не валіза, щоб її всюди тягати

Чіплятися за старі образи або постійно крутити в голові сценарії майбутнього — це як намагатися проїхати маршрут, не дивлячись на дорогу. Так легко втратити те, що є тут і зараз. А сьогодення, до речі, не таке вже й погане, якщо дати йому шанс. Можна згадувати, можна мріяти, але головне — не жити цим. Бо життя, воно якраз тут, між кавою й коротким листом у месенджері.

Самопідтримка — не егоїзм, а базова потреба

Уміти себе похвалити — це як мати свій особистий антидепресант. Іноді достатньо сказати собі: "Молодець, ти вистояв" — і вже не так страшно. А ще краще — дозволити собі маленькі радощі: ванна з піною, вечір з фільмом, нова книга. Це не розкіш, це паливо для мозку. Бо якщо себе не підтримати — хто тоді?

Переналаштування мислення — це не разова акція, а процес. Місцями складний, іноді безрезультатний, але завжди вартісний. Ніхто не обіцяє, що буде просто. Але зрештою воно того варте: коли замість звичного "знову день почався" з'являється "що ж цікавого сьогодні буде?". Це вже не зміна настрію — це зміна якості життя. І це можливо.

Джерело: 5692.com.ua