Ваш Android майже ніколи не вимикається, тільки блокується екран, а система працює? Це зручно, але вам доведеться розплачуватися швидкодією, безпекою й терміном життя батареї.

Більшість з нас звикли натискати кнопку блокування – екран гасне, приходять повідомлення, дзвінки, оновлення. Втім, експерти з кібербезпеки переконані: повне вимкнення смартфона – не примха, а необхідність, повідомляє BGR.

Витоки пам'яті крадуть ресурси

Закритий додаток не завжди звільняє всю оперативну пам'ять. Частина ресурсів залишається зайнятою – це витоки пам'яті. З часом таких «хвостів» накопичується все більше. Телефон починає гальмувати, програми запускаються повільніше, батарея тане швидше.

Цікаво, що навіть сучасні операційні системи не завжди впораються автоматично. Android оптимізований для тривалої роботи без перезавантажень, але він не всемогутній. Якщо помічаєте підвисання без видимих причин – справа саме у витоках пам'яті.

Постійна робота = відкриті двері для зловмисників

Ще серйозніша проблема – вразливість перед кібератаками. Шкідливі програми проникають у систему поступово: від безневинного SMS до повного доступу до файлів і персональних даних. Такі атаки тривають днями, непомітно збираючи інформацію.

Повне вимкнення смартфона обриває ці ланцюжки доступу. Зловмисникам доводиться починати атаку заново, що значно ускладнює їхню роботу. Якщо ж телефон постійно увімкнений – шанси стати жертвою зростають з кожним днем.

Важливий момент: для справжнього вимкнення потрібно утримувати кнопку блокування й обрати відповідну опцію в меню. Це не те саме, що просто натиснути кнопку один раз. Багато користувачів, особливо нових власників Android-пристроїв, про це не знають і роками не вимикають телефон повністю.

Національне Агентство з Безпеки США радить вимикати смартфон приблизно раз на тиждень. Цього достатньо, щоб система очистила кеш і зупинила зайві фонові процеси. Після кількох хвилин паузи пристрій завантажується свіжим і працює стабільніше – різниця помітна навіть після першого перезапуску.

Джерело: 5692.com.ua

Про котів часто кажуть, що вони мають якийсь вбудований "антигравітаційний режим". Ну або щось дуже схоже на це. Бо як інакше пояснити, що тварина падає – і в останній момент вже стоїть на лапах?

Японські фахівці, схоже, трохи розібралися в цій історії. І виявилося: ніякої магії, усе працює за доволі чіткою схемою.

Що показали дослідження

У науковому журналі The Anatomical Record описали механіку цього процесу. Якщо коротко, кіт не просто "перекидається", як здається на перший погляд.

Він діє поетапно:

• спочатку розвертає передню частину тіла;
• потім "підтягує" і підлаштовує задню.

І ключ тут — у гнучкості. Передня частина хребта у котів настільки рухлива, що дозволяє буквально скручуватися у повітрі, не втрачаючи контроль.

Ідея з двома частинами тіла

До речі, ще у 1968 році вчені, серед яких були й дослідники з NASA, запропонували цікаву модель. Вони уявили кота як дві частини – передню і задню, які можуть рухатися незалежно, але при цьому узгоджено.

Такий собі "живий механізм" із двох сегментів.

І, як виявилося, ця ідея була не такою вже й фантастичною.

Що додали сучасні дослідження

Японські вчені пішли далі й почали детально вивчати анатомію. І тут з’явилася цікава цифра: грудний відділ хребта у котів приблизно втричі гнучкіший, ніж поперековий.

Це дає їм можливість робити ті самі швидкі "повороти" у повітрі, які ми бачимо.

Як виглядає цей процес по кроках

Якщо розкласти все на прості дії, виходить приблизно так:

• кіт підтягує передні лапи;
• розвертає передню частину тулуба;
• фіксує положення;
• потім підключає задні лапи і "докручує" тіло.

У результаті він вже орієнтований лапами вниз, навіть якщо падав спиною чи боком.

Тобто це не випадковість. Це чіткий алгоритм.

Не тільки гнучкість: що ще допомагає

Варто зазначити, що справа не лише у хребті. Тут працює цілий "набір":

• координація;
• опір повітря;
• здатність амортизувати при приземленні;
• пропорції тіла.

Усе разом створює той ефект, який ми звикли вважати чимось неймовірним.

Як це використали інженери

І, що цікаво, ці знання вже знайшли практичне застосування. Інженери почали переносити принципи руху котів у робототехніку.

Чотириногих роботів навчили краще орієнтуватися у просторі під час падіння. А коли додали їм умовний "гнучкий хвіст", результати стали ще кращими – вони впевненіше тримають баланс і легше долають перешкоди.

Тобто коти, самі того не підозрюючи, трохи допомагають розвивати сучасні технології.

Джерело: 5692.com.ua

СБУ зірвала теракт у Дніпрі. Агентку ФСБ взяли просто в квартирі – з готовою бомбою в рюкзаку.

Жінка змайструвала вибухівку, запакувала в рюкзак і чекала команди з Росії: куди нести, де залишити. Схема проста до цинізму – дзвінок на мобілку всередині бомби, і вибух.

Наркозалежна за «легкі гроші»

Виконавицею виявилася наркозалежна з Житомирщини. Росіяни зловили її через Телеграм-канал, де розкидають обіцянки швидкого заробітку. Цікаво, що окупанти саме так тепер шукають виконавців в Україні – через людей на дні, готових на все за дозу чи пару тисяч.

Отримавши завдання, жінку відправили до Дніпра. Зняла житло. Дочекалася детальних інструкцій з РФ – як зібрати вибухівку з підручних матеріалів, як підключити смартфон для дистанційного підриву. Телефон мав віддалений доступ для кураторів.

Що знайшли під час обшуку

Контррозвідники вилучили за адресою проживання готовий саморобний вибуховий пристрій. Плюс смартфон із листуванням – прямий доказ зв'яз­ку з окупантами.

Слідчі СБУ повідомили жінці про підозру за ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України – готування до терористичного акту. Вона під вартою без застави. Загрожує до 12 років ув'язнення з конфіскацією майна.

Операцію провело Головне управління СБУ у Дніпропетровській області під процесуальним керівництвом обласної прокуратури. Втім, це вже не перший випадок – контррозвідка регулярно запобігає терактам у прифронтових містах. Росіяни систематично намагаються дестабілізувати ситуацію там, де не діс­тають звичайною зброєю.

Джерело: 5692.com.ua

Під час розмови з журналістами у Білий дім Дональд Трамп торкався теми Близького Сходу – говорили про ситуацію в Ліван, обстріли, вплив Хезболла. Здавалося б, розмова піде звичним шляхом – але в якийсь момент він різко змінив фокус. І от тут з’явилася Україна.

Розмова про Ліван, яка вийшла за межі теми

Все почалося з простого питання журналіста. Трамп, відповідаючи, згадав свою розмову з людиною, яка має зв’язок із Ліваном. Він навіть уточнив – мовляв, ти там живеш? А батьки залишились?

У відповідь почув, що так, родина досі там, попри обстріли. Люди, каже, звикли. От прямо звикли жити під загрозою.

І це, схоже, його зачепило.

Несподіваний поворот – Україна

Говорячи про Ліван, Трамп раптом перевів розмову на Україна. Без підготовки, без логічного переходу – просто провів паралель.

Він прямо сказав, що йому складно зрозуміти, як люди можуть жити в умовах війни і при цьому залишатися вдома. За його словами, українці, попри все, продовжують жити у своїх містах, будувати якесь повсякденне життя.

Фраза прозвучала доволі емоційно:

Не знаю, як їм це вдається.

Коротко, але по суті.

Враження від стійкості людей

Якщо вдуматися, у цих словах більше здивування, ніж політики. Мовляв, з боку це виглядає майже незрозуміло: обстріли, небезпека, постійна напруга – а люди не виїжджають масово, не зникають, а продовжують жити.

Можливо, для тих, хто не стикався з цим напряму, це справді складно уявити.

Повернення до Близького Сходу

Після цієї ремарки Трамп знову повернувся до теми Лівану. Зазначив, що вплив "Хезболли" залишається серйозною проблемою для країни, але висловив думку, що ситуацію можна вирішити відносно швидко.

Джерело: 5692.com.ua

Право на зміну імені в Україні закріплене на законодавчому рівні й формально виглядає доволі простим. Але якщо копнути трохи глибше, стає зрозуміло: це не швидка формальність, а процедура з чіткими правилами, перевірками і, скажімо так, своїми бюрократичними нюансами.

Фактично, держава дає можливість змінити прізвище, ім’я або по батькові кожному громадянину – питання лише в тому, як саме це зробити і скільки часу доведеться витратити.

Вікові межі: коли рішення залежить не лише від вас

Тут усе доволі чітко поділено.

• З 14 років підліток уже може ініціювати зміну імені, але без згоди батьків або законних представників не обійтись.
• З 16 років – повна самостійність у цьому питанні. Людина сама вирішує, як їй називатися, без додаткових погоджень.

Окремо варто згадати про по батькові. В Україні дозволено змінювати й його – наприклад, обрати варіант за ім’ям матері. Ще кілька років тому це звучало б незвично, зараз – уже ні.

Документи: без цього процес просто не стартує

Як би не хотілося спростити, але без стандартного пакета документів ніхто навіть не почне розгляд заяви.

Потрібно підготувати:

• паспорт громадянина України;
• свідоцтво про народження;
• документи про шлюб або розірвання шлюбу;
• свідоцтва про народження дітей (якщо є);
• підтвердження попередніх змін імені;
• фотокартку 3×4;
• квитанцію про оплату.

Заяву оформлюють уже безпосередньо в ЦНАПі. І тут, до речі, інколи виникають дрібні затримки – банально через черги або неточності в паперах.

Скільки коштує і чому чекати доводиться довго

Послуга платна, це стандарт. Хоча є категорії, які звільняються від оплати – закон це передбачає.

А от строки – це те, що часто викликає питання.

• до трьох місяців – базовий термін;
• ще до трьох – якщо потрібні додаткові перевірки.

І ці перевірки – не формальність. Дані проходять через відповідні органи, щоб виключити ситуації, коли зміна імені використовується для уникнення відповідальності або фінансових зобов’язань.

Після рішення: документи доведеться міняти майже всі

Отримання нового імені – це лише частина процесу. Далі починається інший етап.

Протягом місяця потрібно оформити новий паспорт. І разом із ним:

• закордонний паспорт;
• водійське посвідчення;
• ІПН (номер лишається той самий, але документ – новий).

Якщо цього не зробити, можуть виникати банальні, але неприємні ситуації – невідповідність даних у різних документах.

Процедура без ілюзій

Зміна імені – це не щось складне, але й не історія "зайшов і вирішив за день". Тут є строки, правила і певна логіка державної перевірки.

Водночас механізм працює. І якщо підійти до питання уважно, без поспіху, то все проходить цілком нормально – просто не так швидко, як іноді очікується.

Джерело: 5692.com.ua

Тема пенсій для військових знову піднялась у Верховна Рада України. Там зареєстрували новий законопроєкт №15078 від 13 березня 2026 року – документ, який, якщо коротко, намагається "підлатати" стару систему і зробити її трохи більш зрозумілою та справедливою.

Йдеться не тільки про військових, а й про деякі інші категорії людей, зокрема тих, хто отримав інвалідність у складних обставинах. Але головний акцент – саме на тих, хто проходив службу.

Чому взагалі з’явилась ця ініціатива

Як це часто буває, проблема накопичувалась не один рік. Закони ніби є, але вони між собою не завжди "дружать". Один документ змінюють, інший лишається старим – і починається плутанина.

Тут якраз про це.

З одного боку, потрібно привести різні закони до спільного знаменника. З іншого – вирішити практичні питання: як людина переходить з однієї пенсії на іншу, як рахуються виплати, і чому іноді однакові ситуації дають різний результат.

І от цей законопроєкт – спроба це вирівняти.

Головна ідея: довічні виплати

Один із ключових моментів – пенсії по інвалідності для військових.

Пропонується така логіка:

• якщо людина має інвалідність – пенсія виплачується на весь цей період;
• якщо вже досягнуто пенсійного віку – виплата стає довічною.

І ще деталь, яка виглядає доволі людською: повторні огляди – лише за бажанням самої людини. Тобто не буде цього постійного "ходіння по комісіях", якщо немає потреби.

Як встановлюватимуть інвалідність

Тут теж зміни. Раніше це були медико-соціальні експертні комісії, але підхід поступово змінюється.

Тепер:

• рішення прийматимуть експертні команди, які оцінюють повсякденне функціонування людини;
• враховуватимуть не тільки діагноз, а й те, як людина живе, працює, справляється з побутом.

Тобто підхід трохи ширший. Не тільки "що написано в довідці", а й як це виглядає в реальному житті.

Що буде, якщо не прийти на огляд

Тут ситуація більш формальна, але теж важлива.

Якщо людина не з’явилась на повторний огляд:

• виплату можуть призупинити;
• але її потім відновлюють з моменту зупинки.

Є нюанси:

• стандартно – не більше ніж за місяць назад;
• якщо причина поважна – можуть повернути виплати аж за три роки.

І це, до речі, часто болюче питання. Бо життя є життя, не завжди виходить вчасно прийти на всі ці процедури.

Як рахуватимуть нові пенсії

Ще один момент – перехід між різними видами пенсій.

Наприклад, якщо людина вже отримувала виплати за загальнообов’язковою системою, а потім переходить на "військову" пенсію:

• раніше виплачені суми будуть враховуватися.

Тобто не вийде так, що все починається "з нуля". Це виглядає більш логічно, хоча деталей там, звісно, вистачає.

Коли починаються виплати

Тут теж є конкретика, і вона різна для різних випадків:

• для строковиків або тих, хто проходив базову службу – з наступного дня після виписки з лікарні або звільнення;
• для родин військових – з дня втрати годувальника, але не більше ніж за рік до звернення.

Тобто є певні рамки, але вони хоча б прописані більш чітко.

Окрема категорія: учасники протестів

Цікаво, що законопроєкт зачіпає і події 2013–2014 років.

Йдеться про людей, які отримали інвалідність під час масових протестів у період з 21 листопада 2013 до 21 лютого 2014 року. Для них пропонується:

• призначення пенсії по інвалідності незалежно від страхового стажу.

Тобто сам факт участі і отриманої шкоди стає ключовим.

Що це має змінити

Автори документа кажуть, що основна мета – зробити систему більш зрозумілою і, ну, більш чесною.

Щоб не було ситуацій, коли двоє людей з подібними історіями отримують різні виплати через нюанси законів або процедур. І щоб військові, які втратили здоров’я, не витрачали роки на доведення очевидних речей.

Чи вдасться це реалізувати на практиці – питання відкрите. Але сам напрямок, як мінімум, зрозумілий.

Джерело: 5692.com.ua

Про це стало з його особистих сторінок у Facebook та Instagram.

Він був відомий як шоумен, івент-менеджер, ведучий, продюсер і автор мультсеріалу «Кіндрат Мирний», створеного студією «МірТім анімація».

Світла пам’ять і щирі співчуття близьким.

Джерело: 5692.com.ua

У 2026-му ситуація з Великоднем знову "розходиться" по датах. Так уже склалося історично – одні святкують раніше, інші трохи пізніше.

Якщо коротко по цифрах:

• католики відзначатимуть Великдень 5 квітня;
• православні та греко-католики в Україні – 12 квітня.

Різниця невелика, але вона є. І щороку люди знову питають: чому так?

Чому дата не однакова навіть після календарної реформи

Після переходу Православна церква України та Українська греко-католицька церква на новоюліанський календар у 2023 році багато хто думав, що дати зрівняються. Але з Великоднем усе трохи складніше.

Він не прив’язаний до конкретного числа, як, наприклад, Різдво. Це так зване рухоме свято. Тобто дата щороку "плаває", і рахують її за спеціальною формулою.

І от тут починається найцікавіше: різні церкви користуються різними підходами до цього обчислення. Саме тому навіть після календарних змін Великдень залишився "своїм" у кожної традиції.

Як святкують українці за кордоном

До речі, є ще один нюанс, про який не всі знають.

Частина українців за межами країни – наприклад, у Польщі – святкує разом із католиками. Причина проста: місцеві парафії УГКЦ перейшли на григоріанський календар.

Тобто навіть в межах однієї церкви можуть бути різні дати, залежно від країни. Така собі "географія свят".

Чому ця різниця взагалі існує

Якщо копнути трохи глибше, то все впирається в історію. Питання дати Великодня обговорюється століттями, і єдиного рішення так і не знайшли.

Різні традиції, різні календарі, різні принципи розрахунку – усе це разом і дає ту саму різницю, яку ми бачимо щороку.

Цікаво, що у 2025 році всі християни святкували Великдень в один день – 20 квітня. Тоді навіть з’явилися розмови, що, можливо, колись дати узгодять. Але поки що це більше теорія, ніж реальний план.

Церковні дати у 2026 році: що ще варто знати

Окрім самого Великодня, у 2026 році є ще кілька важливих дат:

• Вербна неділя припаде на 5 квітня;
• Вознесіння Господнє – 21 травня;
• День Святої Трійці – 31 травня.

Загалом у році буде 12 так званих дванадесятих свят, і частина з них – перехідні, тобто також змінюють дату щороку.

Джерело: 5692.com.ua

Заява прозвучала доволі прямо і навіть трохи несподівано. Володимир Зеленський дав зрозуміти: якщо виникне потреба, Україна здатна допомогти не лише собі, а й іншим – зокрема країнам Європи чи навіть Об’єднаним Арабським Еміратам – у боротьбі з дронами типу "Шахед".

Йдеться не про гучні слова, а, скоріше, про досвід, який набивався не один місяць. І, чесно, досить болісно.

"Можемо зупинити" – але є умови

Під час виступу в парламенті Великої Британії президент сказав фразу, яку зараз активно обговорюють:

Якщо потрібно зупинити "Шахед" в Еміратах – ми це можемо зробити. Якщо потрібно зупинити його в Європі чи Великій Британії – ми це можемо зробити. Це питання технологій, інвестицій та співпраці.

Тобто ключ не тільки в можливостях, а в тому, чи будуть ресурси і партнерство. Самі по собі технології, як не крути, без підтримки не працюють на повну.

Досвід, який дістався дорогою ціною

Окремо Зеленський нагадав про минулу зиму – ту саму, коли Росія фактично намагалася "вимкнути світло" по всій країні. І тут важливий момент: Україна вистояла.

Не ідеально, з відключеннями, з генераторами у дворах і зарядками в кафе. Але вистояла.

І от саме цей досвід, як він каже, і став основою для розвитку технологій протидії дронам. Бо коли по тобі летить щось майже щодня, починаєш швидше вчитися. І, що цікаво, рішення не стоять на місці – їх постійно допрацьовують, підлаштовують під нові загрози.

Хто вже звертається до України

Виявляється, інтерес до українських напрацювань є не тільки "десь там".

За словами президента, понад десять країн – і з Європи, і з Близького Сходу, і навіть зі США – вже зверталися до Києва за допомогою у боротьбі з "Шахедами".

І тут, якщо подумати, ситуація виглядає трохи іронічно: країна, яка сама під обстрілами, ще й стає своєрідним експертом для інших.

Які саме рішення пропонує Україна

Мова не про щось одне, а про цілий набір інструментів. Причому різних – від "очевидних" до більш технічних.

Серед них:

• дрони-перехоплювачі, які можуть наздоганяти ворожі БпЛА;
• системи радіоелектронної боротьби, що глушать сигнали;
• сенсори та детектори для виявлення цілей.

Тобто, грубо кажучи, не один "щит", а ціла система, де кожен елемент виконує свою роль.

І, можливо, саме в цьому сила — не в одній технології, а в поєднанні кількох.

Що стоїть за цією заявою

З іншого боку, тут є ще один шар. Бо такі слова — це не тільки про військові можливості, а й про сигнал партнерам: Україна готова не лише просити допомогу, а й давати її.

Але з умовою. Технології, інвестиції, співпраця.

Без цього – ніяк.

Джерело: 5692.com.ua

17 березня Україна отримала від Європейська комісія повний пакет умов для вступу до ЄС. Йдеться про так звані бенчмарки – тобто чіткий список того, що потрібно зробити, щоб рухатися далі в переговорах.

Як пояснив віцепрем’єр Тарас Качка, тепер уже немає "білих плям". Усі вимоги – на руках. І це, по суті, означає, що починається більш практична частина процесу.

Не просто розмови, а конкретна робота.

Які кластери закрили останніми

Останніми Україна отримала умови одразу за кількома важливими напрямами:

• Кластер 3 – "Конкурентоспроможність та інклюзивний розвиток";
• Кластер 4 – "Зелений порядок денний та стале з’єднання";
• Кластер 5 – "Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості".

Ці напрямки, якщо говорити простіше, стосуються економіки, екології, інфраструктури та аграрного сектору. Тобто речей, які люди відчувають щодня – від цін до якості доріг чи підтримки фермерів.

І от тепер по всіх цих сферах є чіткі орієнтири.

Що це означає для переговорів

Фактично Україна дійшла до моменту, коли вже не потрібно гадати, чого саме від неї хоче ЄС. Усе виписано доволі конкретно.

Качка прямо сказав:

Сьогодні ми отримали повний перелік того, що саме Україна має зробити в межах кластерів, і тепер йдеться про практичну роботу над виконанням цих умов.

І додав, що це вже інший рівень процесу. Бо коли є список завдань – можна рухатися крок за кроком, а не в загальних формулюваннях.

Що було раніше

До речі, цей пакет формувався не за один день. Ще в грудні Єврокомісія передала Україні вимоги за іншими напрямами:

• Кластер 1 – "Основи процесу вступу";
• Кластер 2 – "Внутрішній ринок";
• Кластер 6 – "Зовнішні відносини".

Тобто зараз мозаїка склалася повністю. Усі шість кластерів закриті з точки зору вимог — тепер справа за виконанням.

Новий етап – без ілюзій

Якщо говорити по-людськи, ситуація виглядає так: раніше Україна йшла до ЄС, орієнтуючись на загальні принципи. Тепер це вже більше схоже на чек-лист.

Є список. Є дедлайни, яких прямо не називають, але всі розуміють, що час має значення. І є очікування від країн-членів ЄС.

З іншого боку, це і плюс. Бо зрозуміло, що робити далі.

Джерело: 5692.com.ua