Навіть у нинішніх умовах більшість українців не втрачають відчуття внутрішньої рівноваги. За даними Київський міжнародний інститут соціології, 69% людей кажуть, що почуваються щасливими.

Якщо розкласти це детальніше, картина виглядає так:

• 37% прямо відповідають "так";
• ще 32% – "скоріше так, ніж ні".

І це, якщо подумати, доволі несподівано на тлі всього, що відбувається.

Реальність 2025 року: стрес як норма

Разом із тим життя легким точно не назвеш. Більшість українців хоча б раз за рік опинялися у стресових ситуаціях.

Цифри говорять самі за себе:

• 80% пережили стрес;
• 36% – бомбардування чи обстріли;
• 20% – втрату близьких;
• 21% – тривалу розлуку з рідними.

Тобто для багатьох це не просто новини, а особистий досвід. І доволі болючий.

Не лише війна: інші причини напруги

Війна – це головний фактор, але не єдиний.

Люди також говорили про інші складні речі:

• 13% – власні хвороби або операції;
• 9% – важкі хвороби близьких;
• 15% – відчуття безпорадності;
• 11% – втрату довіри;
• 10% – втрату роботи.

І ще 7% зазначили, що взагалі залишалися без засобів для життя.

Список, м’яко кажучи, непростий.

Чи є ті, хто обійшовся без стресу

Такі люди є, але їх небагато.

• 14% сказали, що не переживали жодних серйозних потрясінь.

Цікаво, що ще кілька років тому таких було значно більше. Після пандемії, а потім і повномасштабної війни ця частка різко просіла.

Наприклад:

• у 2023 році – лише 8%.

Зараз цифра трохи підросла. Соціологи кажуть, що це може бути ознакою адаптації. Люди звикають. Як би це не звучало.

Як українці оцінюють своє щастя

Попри всі труднощі, співвідношення досить показове:

• щасливі – 69%;
• нещасливі – 16%.

Ще частина людей відповідає нейтрально або не визначилася.

Тобто, якщо грубо підсумувати, тих, хто відчуває себе щасливим, більш ніж у чотири рази більше.

Що кажуть соціологи

У Київському міжнародному інституті соціології звертають увагу на цікаву річ.

Навіть на четвертому році повномасштабної війни українці продовжують масово переживати різні типи стресів… Водночас частина людей не повідомляє про них, що може свідчити про адаптацію або різну чутливість до подій.

Тобто справа не лише в обставинах, а й у тому, як люди їх сприймають.

Динаміка: що було раніше

Якщо глянути назад:

• у 2021 році щасливими себе називали 71%;
• у 2025 – трохи менше, але без різкого падіння.

Цікаво, що нинішній рівень приблизно відповідає показникам часів пандемії.

Тобто повного "провалу" не сталося, хоча причин для цього вистачало.

Фактор згуртованості

Президент КМІС Володимир Паніотто пояснює це не зовсім очевидними речами.

Значно зросла згуртованість суспільства… підвищилася взаємопідтримка, покращився соціально-психологічний клімат.

Фактично, люди тримаються одне за одного. І це частково компенсує весь негатив.

Джерело: 5692.com.ua

Столичні правоохоронці повідомили про підозру трьом керівним посадовцям Державного науково-дослідного проєктного інституту містобудування, які, за даними слідства, фіктивно працевлаштовували чоловіків заради бронювання. Про це йдеться у повідомленні Київської міської прокуратури. Повідомляється, що керівнику, його першому заступнику та бухгалтерці Державного науково-дослідного проєктного інституту містобудування повідомлено про підозри у замаху на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. За даними джерела видання, йдеться зокрема про директора Валерія Чурилова та його заступника Володимира Чуприну. Слідчі встановили, що керівники установи організували процес фіктивного працевлаштування чоловіків на роботу задля бронювання від мобілізації. При цьому фактична присутність працівник на роботі не передбачалася. За цю послугу треба було заплатити $4000. Керівник інституту діяв у змові зі своїм першим заступником, який займався оформленням військово-облікових документів для працівників, та бухгалтером, яка нараховувала заробітну плату фіктивно працевлаштованим особам. Діяла ця схема щонайменше з серпня 2025 року, кажуть у прокуратурі. Крім того, встановлено, що керівник та перший заступник керівника у своїх діалогах про війну виправдовували збройну агресію РФ проти України, йдеться також у повідомленні. Тому дії директора та першого заступника директора кваліфіковано також за ч. 3 ст. 436-2 КК України, а саме як виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Росії проти України як внутрішнього громадянського конфлікту. Санкції статей передбачають позбавлення волі від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої. Двом підозрюваним обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, ще одному – цілодобовий домашній арешт. За даними журналістів, заставу підозрювані внесли.

Уряд виклав законопроєкт із податковими змінами – торкнуться мільйонів українців. Частина запрацює з наступного року, решта – з 2027-го. У фокусі: ПДВ для підприємців, податки на продажі через OLX і Uklon, посилки з-за кордону.

Документ склало Міністерство фінансів у рамках зобов'язань перед МВФ. Втім, чимало норм стосуються безпосередньо пересічних громадян – тих, хто купує онлайн, отримує посилки або працює як ФОП.

ФОПи та ПДВ: поріг 4 мільйони з 2027-го

Найсуттєвіше для малого бізнесу – обов'язкова реєстрація платником ПДВ. З 1 січня 2027 року всі фізособи-підприємці та юрособи на спрощеній системі повинні зареєструватися платниками ПДВ, якщо дохід за останні 12 місяців перевищить 4 млн грн (без урахування ПДВ).

Це кінець пільг для ФОПів, чий бізнес перетнув цю межу. Раніше спрощенці могли не платити ПДВ незалежно від обороту – тепер поріг чіткий. Заробив більше 4 мільйонів – плати податок на додану вартість. Цікаво, що уряд передбачив перехідний період: за перші п'ять порушень термінів реєстрації податкових накладних протягом 2027 року штраф – символічна 1 гривня.

Такий підхід покликаний пом'якшити адаптацію підприємців до нових правил. Але вже з 2028-го санкції стануть реальними.

OLX, Uklon: податок 5% або звільнення

Окремий блок змін стосується тих, хто заробляє через цифрові платформи – продавці на OLX, водії Uklon, фрілансери на різних сервісах. Законопроєкт вводить спеціальний режим оподаткування для таких доходів.

Якщо річний дохід від продажу товарів або послуг через платформу не перевищує еквівалент 2000 євро – податок платити не треба взагалі. Перевищили? Ставка 5% замість стандартних 18% ПДФО. Це пільга для тих, хто активно користується онлайн-майданчиками.

Водночас оператори платформ стають податковими агентами. Це означає, що саме вони – OLX, Uklon та інші – повинні утримувати податок із доходів користувачів і перераховувати його до бюджету. Фактично продавці та виконавці отримають гроші вже за вирахуванням податку. Система працюватиме автоматично, без зайвої бюрократії.

Посилки з-за кордону: пільга на 150 євро скасовується. Тут зміни торкнуться всіх, хто замовляє товари з-за кордону.

Наразі діє пільга: посилки вартістю до 150 євро можна ввозити без сплати мита. Законопроєкт цю пільгу скасовує. Натомість вводяться нові правила – звільняються від оподаткування лише посилки вартістю до 45 євро, які надсилаються від фізичної особи іншій фізособі без оплати та призначені для особистого використання. Тобто якщо вам друг із Польщі надіслав подарунок на 40 євро – податку не буде, але якщо ви купили щось у зарубіжному інтернет-магазині на 100 євро – доведеться платити.

Це обмеження для тих, хто активно користується закордонними онлайн-магазинами. Зміна пов'язана з вимогами МВФ щодо скасування податкових пільг для міжнародних посилок.

Військовий збір: продовження до завершення реформи ЗСУ

Законопроєкт також передбачає продовження дії норм щодо сплати військового збору – він діятиме до набрання чинності рішенням Верховної Ради про завершення реформи Збройних Сил України. Фактично це означає, що збір залишиться на невизначений термін.

«Це обумовлене необхідністю забезпечення достатніми ресурсами у сфері оборони та потреб України повоєнної відбудови», – ідеться у документі.

Ставки військового збору різняться залежно від категорії платника. Для фізичних осіб – 5%. Для ФОПів на єдиному податку 1, 2 та 4 групи – 10% від мінімальної заробітної плати, що у 2026 році становить 850 грн. Для платників єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів) – 1% від доходу.

Такий розподіл ставок покликаний збалансувати навантаження між різними категоріями платників. Втім, для багатьох ФОПів це додаткові витрати, які треба закладати в бізнес-план.

Джерело: 5692.com.ua

Питання мінімальної зарплати в Європі – це не про сухі цифри, а про життя мільйонів людей. За підрахунками Eurostat, приблизно 12,8 мільйона працівників у країнах ЄС живуть саме на мінімалку або навіть менше.

Тому будь-які зміни тут – це завжди резонанс. Люди буквально чекають: додадуть чи ні.

Що змінилося у 2026 році

Початок 2026-го не став проривом для всіх. Частина європейців, а це десь кожен третій працівник, підвищення так і не побачили.

Більше того:

• у чотирьох країнах мінімалка взагалі не зросла за рік.

Тобто на папері все стабільно. А от по факту – не дуже.

Де платять найбільше, а де найменше

Різниця між країнами – величезна. Іноді навіть складно повірити.

Наприклад:

• Болгарія – близько 713 доларів на місяць;
• Люксембург – понад 3 110 доларів.

Фактично різниця – майже у 16 разів. Це як порівнювати зовсім різні економіки.

Якщо дивитися ширше, то в топі також:

• Ірландія – 2 749$;
• Німеччина – 2 695$;
• Нідерланди – 2 639$;
• Бельгія – 2 429$.

Трохи нижче, але все одно високий рівень:

• Франція – 2 097$;
• Іспанія – 1 588$.

І навіть тут різниця між країнами відчутна.

Україна і кандидати в ЄС: не найкраща позиція

Якщо перевести українську мінімалку в долари, виходить приблизно 199$.

Для розуміння:

• Україна – 199$;
• Молдова – 367$.

Тобто навіть серед країн-кандидатів у ЄС ситуація виглядає доволі скромно.

Як умовно ділять країни за рівнем зарплат

Умовно всі країни поділяють на три групи:

• понад 1 725$;
• від 1 150$ до 1 725$;
• менше 1 150$.

У середню категорію потрапляють:

• Іспанія;
• Польща;
• Литва;
• Португалія;
• Греція та інші.

Різниця між ними є, але не така різка.

А от нижня група – найбільша. Половина країн Європи має мінімалку менше 1 150 доларів.

Наприклад:

• Чехія – 1 063$;
• Угорщина – 964$;
• Румунія – 914$;
• Туреччина – 752$;
• Албанія – 595$.

Ціни і реальність: що таке купівельна спроможність

Є ще один момент, про який часто забувають. Самі цифри – це не вся картина.

Бо важливо не тільки скільки ти отримуєш, а що можеш купити.

Для цього використовують показник PPS – умовно кажучи, "реальну силу грошей". І тут ситуація трохи вирівнюється.

Наприклад:

• Естонія – 886 (за PPS);
• Німеччина – 2 157.

Розрив все одно є, але вже не такий космічний.

До речі, деякі країни після такого перерахунку виглядають краще:

• Румунія піднімається значно вище;
• Сербія і Туреччина теж додають позиції.

А от частина країн, навпаки, трохи просідає.

Де мінімалки взагалі немає

Цікавий факт: не всюди в Європі є законодавча мінімальна зарплата.

Без неї живуть:

• Італія;
• Австрія;
• Швеція;
• Данія;
• Фінляндія.

Там зарплати регулюються іншими механізмами – через угоди, профспілки і т.д.

Хто підвищував, а хто ні

Якщо подивитися на останній рік, ситуація різна.

Без змін залишилися:

• Бельгія;
• Іспанія;
• Греція;
• Люксембург;
• Словенія;
• Естонія.

А от найбільше підросли:

• Болгарія;
• Угорщина;
• Литва;
• Словаччина.

Там зростання перевищило 11%.

Є і нюанси. Наприклад, у Румунії зарплата в національній валюті не змінилася, але в доларах трохи просіла — через курс.

Чому в одних більше, а в інших менше

Тут усе доволі приземлено:

• сильніша економіка – вищі зарплати;
• розвинена промисловість – більше можливостей;
• сучасні технології – більша ефективність.

І ще один фактор – наскільки люди можуть відстоювати свої права.

У підсумку маємо доволі строкату картину: від мінімальних сум до понад 3 тисяч доларів. І різниця між країнами все ще відчутна, навіть якщо дивитися не тільки на цифри, а й на реальну купівельну спроможність.

Джерело: 5692.com.ua

На тлі затримок і обмежених поставок із Заходу Україна дедалі активніше робить ставку на власні розробки. І мова не лише про дрони – зараз увага зміщується на ракети великої дальності.

Ситуація змусила українців діяти швидше і, по суті, самостійно закривати критичні потреби.

Дрони вже працюють, але цього замало

Безпілотники давно стали звичною частиною війни. Вони долітають далеко – іноді на сотні, а то й тисячі кілометрів.

Але тут є нюанс.

Дрони – це добре для точкових ударів. Проте коли потрібна більша потужність або складніші цілі, їх можливостей не завжди вистачає. І саме тут на сцену виходять ракети.

Які розробки зараз у фокусі

Українські інженери працюють одразу над кількома напрямками. Серед них згадують:

• балістичні ракети;
• крилаті ракети.

Зокрема, фігурують проєкти:

• "Сапсан";
• "Фламинго".

Останню описують як систему, здатну вражати цілі на відстані до 3000 км і нести доволі потужну бойову частину.

Цікава деталь – використання супутникової навігації з елементами захисту від перешкод. Тобто система має краще "тримати курс" навіть під впливом засобів радіоелектронної боротьби.

Хто цим займається

Один із помітних гравців – компанія Fire Point.

Ще не так давно це був стартап. А зараз – виробник, який масштабувався дуже швидко:

• у 2023 році – сотні дронів;
• у 2024 – вже десятки тисяч.

І тепер компанія рухається далі – у напрямку ракетних технологій.

Як вдається розганяти виробництво

За словами фахівців, ключ – у підході.

Українські розробники не чекають ідеальних умов, а працюють з тим, що є:

• доступні технології;
• власні напрацювання;
• спрощені та пришвидшені цикли розробки.

Це дозволяє робити системи дешевшими за західні аналоги. А дешевше – означає, що їх можна виробляти більше.

Що це дає на практиці

Розвиток власних ракет – це не лише про "дальність".

Є кілька важливих моментів:

• менша залежність від союзників;
• більше варіантів для планування операцій;
• швидша реакція на зміну ситуації.

З іншого боку, такі програми — це не швидка історія. Потрібні ресурси, виробничі потужності, час.

Чи може Україна наздогнати Росію

Поки що – ні. Якщо говорити про масштаби виробництва ракет, різниця залишається суттєвою.

Але тенденція інша.

Україна поступово нарощує можливості і, схоже, робить ставку на довгу дистанцію. Не на один ривок, а на системну перебудову оборонної галузі.

Джерело: 5692.com.ua

Помер патріарх Православної церкви України Філарет (ім'я в миру: Михайло Антонович Денисенко). Він пішов з життя у віці 97 років. Про смерть повідомив настоятель ПЦУ митрополит Єпіфаній."Сьогодні глибокий сум і жаль у моєму серці, як і в серцях багатьох українців, бо нині завершився земний шлях Святійшого Патріарха Філарета", – написав він.Митрополит закликав всеукраїнську паству підносити сердечні молитви за упокій душі патріарха Філарета."Ми завжди пам’ятатимемо настанови Патріарха Філарета про важливість підтримання єдності Української Церкви навколо Київського Престолу", – зазначив Єпіфаній.Філарет був українським православним архієреєм, який у 1995-2018 роках очолював Київський патріархат із титулом Патріарха Київського і всієї Руси-України. З грудня 2018-го отримав титул Почесного патріарха Православної церкви України. У 2019 році йому було присвоєно звання Героя України.Дитинство та освітаМайбутній патріарх народився у селі Благодатне на Донеччині. Після школи у 1946 році вступив до Одеської духовної семінарії, яку закінчив із відзнакою. У 1952 році завершив навчання в Московській духовній академії та отримав ступінь кандидата богослов’я.Початок церковного служіння1 січня 1950 року він прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет. Уже 15 січня того ж року був висвячений у сан ієродиякона, а в червні 1951-го – у сан ієромонаха. З 1953 року викладав у Московській духовній академії, а в 1956-му отримав посаду інспектора Саратовської духовної семінарії зі зведенням у сан ігумена. Згодом його перевели до Києва, де він став інспектором духовної семінарії, а з 1958 року – її ректором у сані архімандрита.Служіння в Україні та за кордономУ 1960 році Філарета призначили керуючим справами Українського екзархату та настоятелем Свято-Володимирського кафедрального собору в Києві. У 1961-1962 роках він служив настоятелем подвір'я Російської Православної Церкви при Олександрійському Патріархаті у місті Олександрії (ОАР).12 січня 1962 року ухваленням Святішого Патріарха Алексія і Священного Синоду архімандрит Філарет був обраний єпископом Лузьким, вікарієм Ленінградської єпархії, з дорученням керувати Ризькою єпархією. Згодом був єпископом Віденським і Австрійським. У грудні 19640-го призначений єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московської духовної академії і семінарії.14 травня 1966 року возведений у сан архієпископа і призначений Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким, постійним членом Священного Синоду.У 1968 році Патріарх Олексій звів його у сан митрополита. Через три роки він отримав право носіння двох панагій.Боротьба за незалежність української церквиУ 70-80-ті роки митрополит Філарет вів активну церковну громадську діяльність. Після смерті Патріарха Пимена у 1990 році Філарет став Місцеблюстителем на Московський патріарший престолу та очолив Помісний собор РПЦ.Він виступив з ініціативою надати Українській православній церкві незалежність в управлінні, і восени того ж року Архієрейський собор ухвалив це рішення. Філарета обрали Предстоятелем УПЦ з титулом Митрополита Київського і всієї України.Після проголошення незалежності України в 1991 році Філарет скликав Всеукраїнський собор, який проголосив автокефалію УПЦ. Однак Російська православна церква не погоджувалася з цим. У 1992 році у Харкові відбувся собор РПЦ, що обрав митрополита Володимира (Сабодана). Філарет відмовився визнавати його та назвав рішення неканонічним.У червні 1992 року Всеукраїнський помісний собор оголосив про створення єдиної Української православної церкви Київського патріархату. У 1995 році Філарета обрали її патріархом. Він активно виступав за автокефалію української церкви та ініціював переклад богослужбових книг українською мовою.Перехід до ПЦУ15 грудня 2018 року в Києві відбувся Об’єднавчий собор, на якому було створено Православну церкву України. Філарет не висував свою кандидатуру на предстоятеля. Після обрання митрополита Епіфанія він був проголошений духовним наставником ПЦУ та отримав титул почесного патріарха.НагородиФіларет є почесним членом Московської та Ленінградської духовних академій, має звання “honoris causa” від кількох іноземних навчальних закладів.Він нагороджений найвищими відзнаками РПЦ та інших православних церков, а також державними орденами – серед них “Дружби народів”, Трудового Червоного прапора, Орден Свободи та Хрест Івана Мазепи. Є повним кавалером ордена Ярослава Мудрого. У 2019 році удостоєний звання Героя України.

Схоже, що розірвати шлюб скоро можна буде так само легко, як і подати заяву на довідку – через Дія. У Міністерстві цифрової трансформації вже фактично довели цю історію до фіналу: документи підготовлені, технічну частину допрацьовують.

Йдеться не про далеку перспективу – запуск обіцяють уже в найближчі місяці.

Коли саме це запрацює

Як пояснила заступниця міністра Зоряна Стецюк, перші користувачі зможуть протестувати сервіс ще до офіційного запуску.

• бета-тест планують наприкінці весни;
• повноцінний запуск – трохи пізніше, після перевірки.

Тобто, якщо все піде без збоїв, до літа процедура вже може стати звичною опцією в смартфоні.

Як це працюватиме зараз і що зміниться

Поки що все по-старому. Якщо люди вирішили розлучитися, доводиться йти або в ДРАЦС, або в ЦНАП. Черги, папери, підписи – знайома історія.

А от із запуском онлайн-послуги процес має виглядати інакше. Без поїздок і зайвих формальностей. Натиснув кілька кнопок – і справа рухається.

Не за хвилину, звісно, але все одно простіше.

Кому дозволять розлучатися онлайн

Є один важливий момент, який, можливо, не всім сподобається.

Скористатися сервісом зможуть лише ті пари, у яких:

• немає спільних неповнолітніх дітей.

І це логічно. Бо коли є діти, питання складніші – аліменти, опіка, інші нюанси. Там без класичної процедури поки ніяк.

Чому взагалі з’явилася така ідея

Як не дивно, все почалося з одружень. Онлайн-шлюб у Дії зайшов досить добре – люди активно користуються.

Якщо говорити мовою цифр, то:

• понад 41 тисяча пар уже одружилися через застосунок.

І тут виникла проста думка: якщо можна одружитися онлайн, то чому б не зробити так само з розлученням.

Логіка, в принципі, очевидна.

Як працює шлюб у Дії зараз

До речі, сама процедура одруження виглядає трохи незвично, якщо не бачив раніше.

Все відбувається онлайн:

• подача заяви через застосунок;
• відеозв’язок із реєстратором;
• електронні підписи замість паперових.

Фактично церемонія проходить у відеодзвінку. Без класичного столу, папок і черг.

Після цього:

• електронне свідоцтво з’являється в застосунку;
• паперовий варіант надсилають поштою.

І, схоже, з розлученням хочуть зробити щось дуже подібне.

Джерело: 5692.com.ua

В ніч на 21 березня застосунок "Резерв+" буде тимчасово недоступний через планові технічні роботи у реєстрі "Оберіг". Про це йдеться у повідомленні Міністерства оборони."З 21:00 20 березня до 09:00 21 березня у реєстрі "Оберіг" проходитимуть планові технічні роботи. У цей час у застосунку Резерв+ не можна буде отримати послуги чи оновити Резерв ID", – йдеться у заяві.Для того, щоб електронний військово-обліковий документ завжди був під рукою, Міноборони радить завчасно завантажити PDF-версію. Для цього треба натиснути плюс на головному екрані застосунку та обрати "Завантажити PDF".Роботи завершаться о 09:00 суботи, 21 березня, після чого сервіси працюватимуть у звичному режимі.

Світ знову порахували – не гроші, а щастя. І, якщо коротко, картина майже не змінилася. Фінляндія знову попереду, і вже дев’ятий рік поспіль. Таке відчуття, що вони там знайшли якийсь свій рецепт спокійного життя.

Україна ж – на 111-му місці. І, що цікаво, без змін порівняно з минулим роком.

Лідери рейтингу: стабільність без сюрпризів

Якщо глянути на верхівку списку, там усе досить передбачувано. Північ Європи тримає позиції:

• Фінляндія;
• Ісландія;
• Данія.

І далі теж знайомі країни – Швеція, Норвегія, Нідерланди.

Загалом десятка виглядає так:

• Фінляндія;
• Ісландія;
• Данія;
• Коста-Рика;
• Швеція;
• Норвегія;
• Нідерланди;
• Ізраїль;
• Люксембург;
• Швейцарія.

Цікаво, що саме ці країни роками не випадають із топу. Причини, як пояснюють дослідники, досить "земні": соціальна підтримка, довіра до влади, відчуття безпеки. Нічого фантастичного.

Україна: без падіння, але й без прориву

Якщо говорити прямо, 111-те місце – це не катастрофа, але й не те, чим можна пишатися.

З іншого боку, варто враховувати контекст. Війна триває, і в таких умовах навіть збереження позицій виглядає… ну, як мінімум стабільно.

До речі, ще у 2021 році Україна була на 98-му місці. Тобто падіння було, але не обвальне.

Хто в самому кінці списку

Останню сходинку знову займає Афганістан. І це вже не вперше.

Фактично він стабільно закриває рейтинг – і це теж показник, але вже з іншого боку.

Молодь і щастя: не все так однозначно

Окрема історія – це молодь. Тут ситуація трохи дивна, якщо чесно.

У більшості регіонів світу молоді люди сьогодні почуваються краще, ніж 10–15 років тому. Але є винятки:

• Північна Америка;
• Західна Європа;
• Австралія;
• Нова Зеландія.

Там рівень задоволеності життям у молоді, навпаки, просів.

Де криється "секрет щастя"

Якщо узагальнити, то країни, які стабільно в топі, не обов’язково найбагатші. Але там є інше:

• передбачуваність;
• довіра;
• підтримка.

І це, схоже, працює краще за будь-які гучні економічні показники.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському стався цікавий правовий прецедент, який яскраво продемонстрував: якщо роками обливати людей брудом у соцмережах, то рано чи пізно можна отримати по руках – і не лайками, а цілком реальним рішенням суду. Навіть якщо ти «товстий інтернет-троль», який уявив себе вершителем правди, пише Sobitie.

Очільниця місцевої «Батьківщини» Світлана Логінська, яка на професійній основі (за гроші, звісно ж) займається тим, що без упину вигадує «сенсації» з неприємним душком та розмазує їх по чиновниках, військових, журналістах і простих містянах, нарешті опинилася там, де їй і місце – на лаві підсудних.

Причиною став позов мера Андрія Білоусова, який вимагав від цієї особи спростувати свої фантазії. І хоча Логінська намагалася ухилятися від засідань, тягнула час, вдавала із себе жертву – у цьому місяці Заводський районний суд поставив жирну крапку. Рішення суду підтвердило – голова Кам’янської «Батьківщини» – звичайна брехуха, яка заради дрібних меркантильних інтересів готова як скажений бегемот топтати чужу репутацію.

Особливо показово у всій цій історії виглядає те, що мер Андрій Білоусов оцінив «моральну шкоду» від її бруду лише в 1 гривню. Це навіть не ляпас – це демонстративне презирство: мовляв, твої вигадки не варті й копійки. Сама ж Логінська, виконуючи рішення суду, тепер спростовує свої вигадки у Facebook, тим самим підтверджуючи, що вона – брехуха. Також з «борчині за правду» стягують 71 245 гривень 44 копійки за лінгвістичну експертизу та ще 4 239 гривень судових витрат.

До речі – цей випадок відкрив доволі цікаву перспективу: адже тепер усі, кого Логінська роками поливала брудом у соцмережах, отримали чудовий шанс зробити те саме – подати судові позови на брехуху й змусити її відповідати за Законом. І якщо мер виявив жалість до вищезгаданої особи, то решті це робити не обов’язковою – на побідних судових позовах можна і заробити.

Джерело: 5692.com.ua