У Дніпрі до суду скеровано обвинувальний акт щодо 21-річного чоловіка, якого обвинувачують у незаконному обігу психотропних речовин.

За даними слідства, у січні правоохоронці під час перевірки на одному з вокзалів виявили у нього майже 60 згортків із психотропною речовиною PVP, підготовлених для подальшого збуту шляхом «закладок».

Фігуранту повідомили про підозру за статтею, що передбачає відповідальність за зберігання та збут психотропних речовин.

Наразі досудове розслідування завершено, справу передано до суду. Обвинуваченому загрожує від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Читайте також:

У Дніпрі працівникам кол-центрів обрали запобіжні заходи;

«Я думала, мене всі кинули»: під звуки вибухів «Білі янголи» евакуювали 83-річну жінку з прифронтової Синельниківщини;

У Дніпрі посадовець міської ради завдав громаді 11 млн збитків: слідчі направили до суду обвинувальний акт

Більше новин на REPORTER.ua

Керівник Офісу Президента Кирило Буданов відкрито озвучив те, про що багато хто говорить між собою, але рідко – вголос. Проблеми з мобілізацією є, і швидко "закрити" їх не вийде, поки триває війна з Росією.

Його позиція прозора: можна змінювати назви установ, оновлювати вивіски, але суть від цього не змінюється. Армії потрібні люди.

І це, як не крути, базова річ.

Армія тримається не лише на техніці

Під час виступу на зустрічі CEO Club Ukraine він акцентував на простій, але не завжди зручній думці: головний ресурс будь-якої армії – це люди.

Так, є дрони, техніка, боєприпаси. Без них нікуди. Але без військових, які реально стоять на позиціях, усе це не працює.

• техніка допомагає;
• технології дають перевагу;
• але тримає фронт саме людина.

І тут виникає складний момент.

Суспільство виснажене – і це відчутно

Війна триває вже дуже довго. Якщо рахувати від початку конфлікту – понад десятиліття, а повномасштабна фаза – роками.

Люди втомлюються. Це видно навіть без глибоких аналізів.

Сам Буданов говорить про це прямо: інформаційний простір переповнений негативом, новини часто важкі, і це впливає на бажання людей іти служити.

Люди дивляться телевізор, читають новини в Інтернеті, гортають Telegram-канали і, відверто кажучи, не дуже прагнуть йти воювати, – пояснив він.

І тут, по суті, нічого дивного. Це нормальна реакція на тривалий стрес.

"Військова математика" нікуди не зникає

З іншого боку – є сухі цифри. Те, що називають мінімальним планом комплектування.

Це не абстрактні показники, а конкретна кількість людей, яка потрібна, щоб:

• утримувати позиції;
• закривати втрати;
• не допустити прориву оборони.

І ось тут виникає розрив. З одного боку – небажання частини суспільства. З іншого – чітка потреба армії.

Компромісу між цим, як визнає Буданов, поки що немає.

Чому не обійтися без примусових рішень

Саме через це держава змушена застосовувати примусові механізми мобілізації. Бо, як би це не звучало, лише добровольцями таку війну не витягнути.

Ілюзія, що можна "перезапустити систему" і все одразу стане простішим – не зовсім відповідає реальності.

• зміна назв ТЦК;
• нові підходи в роботі;
• косметичні реформи.

Це може покращити процес, але не змінює головного: армії потрібні військові.

А альтернатива, за його словами, досить жорстка – ризик обвалу фронту.

ТЦК у центрі напруги

Тема територіальних центрів комплектування зараз, без перебільшення, одна з найгарячіших.

Обговорення в суспільстві часто переходять у конфлікти. Іноді – дуже серйозні.

У Міністерство оборони України вже визнають: система потребує змін. Причому не поверхневих, а глибших – щоб зробити її більш зрозумілою і справедливою.

Очікується, що певні нововведення з’являться найближчим часом.

Тривожні сигнали: коли конфлікти виходять за межі

Останні події лише підсилюють напругу навколо теми мобілізації.

Зокрема, резонансний випадок у Львові, де через агресію стався напад із трагічними наслідками для військового ТЦК.

Такі історії – це вже не просто дискусії в соцмережах. Це сигнал, що проблема комунікації між державою і людьми стала дуже гострою.

І, схоже, без нормального діалогу тут не обійтися.

Джерело: 5692.com.ua

У Запорізькій області правоохоронці примусово видворили за межі України 64-річного іноземця, який порушив міграційне законодавство.

Чоловіка, уродженця однієї з країн Західної Азії, виявили восени 2025 року під час профілактичних заходів із перевірки законності перебування іноземців. Встановлено, що він перебував на території України без належних підстав.

Порушника притягнули до адміністративної відповідальності та оштрафували на 3400 гривень. За рішенням суду його затримали та помістили до пункту тимчасового перебування для оформлення документів на видворення.

Після завершення процедур 1 квітня чоловіка супроводили до пункту пропуску в Одеській області, через який він залишив територію України. Йому заборонено в’їзд до України строком на п’ять років.

Читайте також:

У Дніпрі працівникам кол-центрів обрали запобіжні заходи;

«Я думала, мене всі кинули»: під звуки вибухів «Білі янголи» евакуювали 83-річну жінку з прифронтової Синельниківщини;

У Дніпрі посадовець міської ради завдав громаді 11 млн збитків: слідчі направили до суду обвинувальний акт

Більше новин на REPORTER.ua

Багато хто відкладає відпустку до кращих часів. Причина проста – гроші, дедлайни, страх щось втратити. І ніби здається: ну попрацюю ще трохи, потім відпочину.

Але це "потім" часто не настає.

Організм, як не крути, не машина. І без паузи він починає давати збої.

Ризики для здоров’я: не одразу, але серйозно

Є така річ, про яку не дуже люблять думати – перевтома накопичується.

Люди, які роками працюють без нормального відпочинку, зазвичай мають гірше здоров’я. Це не про один день чи тиждень, а про системну історію.

• постійна втома;
• проблеми зі сном;
• і в довшій перспективі – серйозніші наслідки.

Іноді здається, що "я витримаю". Але тіло рано чи пізно ставить свої умови.

Якість роботи падає, навіть якщо здається навпаки

Цікава штука: коли працюєш без перерви, створюється ілюзія продуктивності.

Насправді ж усе трохи інакше.

Після відпочинку людина повертається з новими ідеями, більш свіжою головою. А без цього починається рутина:

• складніше концентруватися;
• більше помилок;
• ті самі задачі займають більше часу.

І в якийсь момент робота просто "йде по колу".

Нервова система не безкінечна

Навіть якщо зовні все нормально, всередині накопичується напруга.

Організм має межу. І її не видно одразу.

Спочатку це дрібниці – дратівливість, втома, відсутність настрою. Потім може бути серйозніше: нервові зриви, емоційне виснаження.

І от тоді вже відновитися складніше, ніж просто взяти відпустку вчасно.

Кар’єра теж може "застрягти"

Є ще один момент, про який не всі думають.

Коли постійно працюєш без перерви, мозок ніби застрягає в одному режимі. Робиш одне й те саме – і не бачиш варіантів, як рухатися далі.

А щоб зробити крок уперед, іноді треба… відійти назад.

• змінити обстановку;
• переключитися;
• дати собі час нічого не робити.

Саме після цього часто приходять нові ідеї або розуміння, куди рухатися далі.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському правоохоронці встановлюють обставини інциденту, під час якого 45-річний чоловік кинув страйкбольну гранату поблизу дітей. Подія сталася 3 квітня на вулиці Сорочинській.

За попередньою інформацією, чоловік із автомобіля кинув гранату під ноги 12-річної дівчинки. Внаслідок детонації ніхто не постраждав, однак діти та їхні батьки зазнали сильного переляку.

Після цього водій від’їхав і зупинився неподалік. До нього підійшли місцеві підлітки, які застосували перцевий балончик. У відповідь чоловік дістав предмет, схожий на пістолет, що змусило присутніх розбігтися.

Поліція встановила особу правопорушника – ним виявився 45-річний місцевий житель. Подію зареєстровано, на місці працювала слідчо-оперативна група. Триває перевірка.

Читайте також:

У Дніпрі працівникам кол-центрів обрали запобіжні заходи;

«Я думала, мене всі кинули»: під звуки вибухів «Білі янголи» евакуювали 83-річну жінку з прифронтової Синельниківщини;

У Дніпрі посадовець міської ради завдав громаді 11 млн збитків: слідчі направили до суду обвинувальний акт

Більше новин на REPORTER.ua

Вербна неділя – один із тих днів, які більшість людей впізнає одразу. Навіть якщо не дуже заглиблюватися в церковні деталі, про вербу знають усі.

Свято припадає на останню неділю перед Великоднем. У церковній традиції воно має ще одну назву – Вхід Господній в Єрусалим. І саме ця подія лежить в основі всього.

Історія: як усе починалося

За біблійною розповіддю, Ісус Христос в’їхав до Єрусалима на ослі після того, як у Віфанії воскресив Лазаря. Люди зустрічали його як царя – з радістю, навіть з надією на зміни.

Дорогу перед ним встеляли пальмовими гілками. У теплих країнах це було знаком великої пошани. Але в наших краях пальми не ростуть, тому їх замінила верба – більш звична і доступна.

Цікаво, що тоді багато хто очікував від Христа політичного визволення від Римської імперії. А він, як вважається, ніс зовсім інший сенс – духовний.

Чому саме верба

Верба стала головним символом не випадково.

Вона одна з перших "оживає" після зими. Коли навколо ще сіро і холодно, на ній вже з’являються ті самі пухнасті "котики". Через це її сприймали як знак життя, яке перемагає.

І от з часом саме ці гілочки стали головним атрибутом свята.

Дата свята у 2026 році

Оскільки свято прив’язане до Великодня, воно щороку припадає на різні дати.

У 2026 році Вербна неділя випадає на 5 квітня. Це шоста неділя Великого посту.

Що не прийнято робити в цей день

Вербна неділя вважається великим святом, тому є певні обмеження. Вони більше про настрій і поведінку, ніж про суворі заборони.

Зазвичай радять утриматися від такого:

• сварок і конфліктів;
• образ, злості, різких слів;
• гучних гулянь і переїдання;
• важкої роботи, прибирання чи хатніх справ.

Ідея проста: день варто провести спокійно, більше зосередившись на внутрішньому стані.

До речі, у народі казали, що навіть город цього дня краще не чіпати. Мовляв, усе посаджене "піде в вербу".

Що дозволено і навіть вітається

Натомість є речі, які традиційно роблять.

Найперше – йдуть до церкви. Люди приносять гілочки верби, щоб їх освятити, а потім зберігають удома цілий рік.

Також у цей день є невелике послаблення посту – дозволяється риба.

Є і народний звичай легенько торкатися гілочками верби рідних зі словами "не я б’ю – верба б’є". Вважається, що це на здоров’я.

І ще одна деталь: освячену вербу іноді кладуть біля хворих або тримають біля ікон.

Народні прикмети: на що звертали увагу

Як і з багатьма святами, тут теж є прикмети.

Люди спостерігали за погодою і робили висновки:

• тепло і сонячно – буде хороший врожай;
• вітер – літо може бути прохолодним;
• заморозки – чекай добрий урожай пшениці.

Також дивилися на дерева. Наприклад, якщо береза вже з листям, а вільха ще "гола" – літо буде сухим.

Є й цікавіші речі. Кажуть, якщо з’їсти бруньку освяченої верби, можна притягнути удачу. Чи працює це – питання відкрите, але традиція така є.

Джерело: 5692.com.ua

Сон – це не лише про те, скільки годин ви проводите в ліжку. І навіть не завжди про графік. Часто справа в атмосфері навколо: повітря, вологість, відчуття свіжості.

І тут на допомогу нам прийдуть кімнатні рослини. Хтось ставить їх "для краси", але є думка, що вони можуть трохи більше.

Що кажуть дослідження про рослини

Ідея, що рослини очищують повітря, пішла ще з експериментів NASA. Там вивчали, як окремі види можуть поглинати шкідливі речовини – ті самі леткі сполуки, які іноді накопичуються в приміщеннях.

Але є нюанс.

Сучасні дослідження уточнюють: у звичайній квартирі кілька вазонів не зроблять повітря "як у горах". Ефект є, але помірний.

Проте користь усе ж відчутна:

• трохи підвищується вологість;
• з’являється відчуття свіжості;
• і, що цікаво, змінюється настрій.

До речі, у American Psychological Association звертали увагу на інше: контакт із природою, навіть у такому простому вигляді, допомагає зменшити стрес і краще розслабитися.

Не замінює провітрювання. Але доповнює.

Які рослини радять ставити у спальні

Фахівці з озеленення часто діляться своїми спостереженнями. І деякі рослини вони регулярно називають "вдалими" для спальні.

Ось кілька прикладів.

Орхідея: не лише про естетику

Орхідеї зазвичай обирають за вигляд. Але є ще один момент.

Деякі види можуть взаємодіяти з речовинами в повітрі – наприклад, формальдегідом чи толуолом. Плюс вони виділяють кисень і вночі, що не так вже часто серед рослин.

Тому їх часто ставлять саме біля ліжка або на підвіконні.

Сансевієрія: витривала і "тиха" помічниця

Сансевієрія – це варіант для тих, хто не хоче морочитися.

Їй не потрібно багато світла, полив – раз на кілька тижнів. І при цьому вона продовжує "працювати" навіть у темряві, тобто обмінюватися газами.

Ще один момент – вона може трохи зменшувати сухість повітря. Особливо актуально взимку.

Пальма арека: більше вологи і простору

Арека виглядає вже серйозніше – більша рослина, яка одразу змінює вигляд кімнати.

Її часто згадують у контексті якості повітря. Вона добре адаптується до квартир, любить розсіяне світло і додає вологи в повітря.

І, чесно кажучи, просто робить кімнату більш "живою".

Іноді достатньо навіть однієї рослини, щоб атмосфера в спальні змінилася. Не радикально, але помітно.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні готують доволі відчутні зміни для тих, хто любить замовляти речі з-за кордону. У Міністерстві фінансів України пояснили: планується запровадити ПДВ фактично на всі міжнародні посилки з інтернет-магазинів.

Якщо коротко – більше не буде звичного "до певної суми без податку". Навіть якщо це якась дрібничка за кілька доларів, податок все одно врахують.

Йдеться про цілий пакет законопроєктів, і підхід тут, як кажуть, системний.

Чому вирішили змінити підхід

Основна ідея – підтягнути українські правила до стандартів Європейського Союзу. Там подібна модель працює ще з 2021 року, і, по суті, Україна рухається тим самим шляхом.

Запустити нові правила планують із 1 січня 2027 року. І після цього навіть товари з популярних платформ на кшталт AliExpress чи Amazon вже не будуть "поза податками".

Тобто купив – заплати ПДВ. Незалежно від ціни.

Є виняток: але з нюансами

Втім, не все так жорстко. Залишають певне "вікно" для звичайних, некомерційних відправлень.

• подарунки від родичів або знайомих;
• без оплати з боку отримувача;
• і вартість не більше 45 євро.

У таких випадках податок не нараховуватиметься. Але тут важливо: якщо митниця побачить ознаки, що це фактично покупка або маленька партія товарів – можуть виникнути питання.

Тобто формально це "подарунок", але виглядає як покупка – і вже інша історія.

Як це працюватиме на практиці

Для більшості покупців нічого кардинально складного не обіцяють. Механіку хочуть зробити максимально автоматичною.

Наприклад:

• великі маркетплейси одразу включатимуть ПДВ у ціну;
• і самі ж перераховуватимуть його до бюджету.

Якщо ж цього не сталося під час покупки, тоді податок можуть попросити вже при отриманні посилки. Через перевізника.

Можливо, хтось вже стикався з подібним при доставках з Європи – схема приблизно така.

Навіщо це державі

Тут усе доволі прагматично.

По-перше, вирівнюють умови для українських магазинів і закордонних платформ. Бо раніше виходило так: місцевий бізнес платить податки, а імпортні дрібні посилки – ні.

По-друге, додаткові гроші для бюджету. А це, враховуючи нинішню ситуацію, питання не другорядне.

Що може змінитися для покупців

З іншого боку, є й очевидні наслідки.

Експерти вже говорять про те, що дрібні покупки подорожчають. Орієнтир – плюс близько 20% до вартості. І це відчутно, особливо коли замовляєш часто.

Також додається трохи бюрократії для служб доставки та самих платформ. Хоча уряд запевняє: намагатимуться зробити все без зайвих затримок і черг на митниці.

Подивимось, як це запрацює на практиці.

Джерело: 5692.com.ua

3 квітня 2026 року на 87-му році життя завершив свій земний шлях головний режисер Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки м. Кам’янського, заслужений діяч мистецтв України Сергій Анатолійович Чулков, поваідомляє Театр ім. Лесі Українки м.Кам'янського на сторінці в Фейсбук.

Ціла епоха в історії Кам’янського театру – 35 років – пов’язана з ім’ям Сергія Анатолійовича. Власне, цю історію він і творив. Його робота на посаді головного режисера – це приклад самовідданого служіння театральному мистецтву. Понад 50 здійснених на нашій сцені постановок, десятки театралізованих концертних програм у творчому доробку Майстра. Багато з цих вистав увійшли в «золотий фонд» театру, вони десятиріччями не сходять зі сцени, улюблені в глядачів, відзначені професійними нагородами.

За ініціативою Сергія Анатолійовича у 1993 році був заснований Міжнародний театральний фестиваль «Класика сьогодні», який упродовж кількох десятиліть успішно об’єднував митців, театри, ідеї та художні пошуки.

Своєю майстерністю, глибокими знаннями, професійною культурою і світоглядом щедро ділився із молодим поколінням, бо мав видатний талант театрального педагога і наставника. Його учні, випускники чотирьох акторських студій, стали основою трупи Театру ім. Лесі Українки.

Сергій Чулков – багаторазовий лауреат Фестивалю-конкурсу на найвищу театральну нагороду Придніпров’я «Січеславна», Міжнародного театрального фестивалю «Класика сьогодні». Серед нагород митця Нагрудний знак «Відзнака міського голови», Нагрудний знак «За заслуги перед містом» III та II ступенів, пам’ятна медаль – відзнака Дніпропетровської обласної державної адміністрації «За вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області».

Та найвища нагорода – щира любов, повага і вдячність тих, хто творили разом із ним, з ким він ділився мудрістю і досвідом, кому дарував свою творчість.

Колектив театру висловлює щирі співчуття рідним і близьким Сергія Анатолійовича та поділяє їхнє горе.

Джерело: 5692.com.ua

5 квітня в Україні відзначатимуть Вербну неділю – день, коли до храмів традиційно несуть гілочки верби. Їх освячують і забирають додому як символ весни, оновлення та певного внутрішнього спокою.

Верба, до речі, не випадкова. Вона одна з перших "оживає" після холодів. Через це її здавна сприймали як символ відродження. А ще всі пам’ятають цей жартівливий обряд: "не я б’ю – верба б’є". Начебто весело, але сенс у ньому – побажання здоров’я.

І тут виникає питання. Добре, освятили. А далі що?

Для городу – щоб земля "ожила"

Один із найстаріших звичаїв пов’язаний із землею.

Гілочку верби просто встромляють у город або десь біля грядок. Люди вірили, що вона передає ґрунту свою силу – таку, знаєте, весняну енергію. І врожай буде кращим.

• менше хвороб у рослин;
• менше шкідників;
• і навіть від заморозків ніби захищає.

Можливо, це більше про віру, ніж про агрономію. Але традиція жива досі.

Оберіг для дому

Ще один варіант – залишити гілочки вдома. Не просто так, а в певному місці.

Наприклад, біля входу або над дверима. Не на показ, швидше навпаки – щоб не кидалося в очі.

Вважалося, що така верба працює як своєрідний фільтр: не пускає в дім зайвий негатив, заздрість, недобрі думки. І наче трохи "гасить" конфлікти в родині.

Чи працює це буквально – складно сказати. Але як символ спокою в домі – цілком.

Для дітей – щоб спали спокійніше

Є ще одна цікава традиція, про яку зараз згадують рідше.

Колись бабусі радили класти маленьку гілочку верби біля колиски немовляти. Особливо якщо дитина часто плаче або погано спить.

Казали, що це допомагає:

• заспокоїти малюка;
• полегшити коліки;
• зробити сон міцнішим.

Можливо, справа більше в атмосфері, ніж у самій гілці. Але сам ритуал передавався поколіннями.

"Котик" у гаманці – на достаток

І ще один, доволі цікавий звичай.

З освяченої гілочки обережно знімають пухнастий "котик" і кладуть у гаманець. Не в основне відділення, а кудись окремо.

Люди вірили, що такий символ притягує гроші і допомагає їх зберегти. Такий собі маленький талісман.

Звучить просто. Але для багатьох це частина щорічного ритуалу.

Джерело: 5692.com.ua